вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
17.12.2025м. ДніпроСправа № 904/4861/25
Господарський суд Дніпропетровської області
у складі судді Дупляка С.А.,
за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,
представників учасників справи:
від прокуратури: Камлер А.В.;
від позивача: Чудновський А.О.;
від відповідача: Денисенко Т.В.;
дослідивши матеріали справи №904/4861/25
за позовом Лівобережної спеціалізованої прокуратури міста Дніпра
в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради
до ДЕРЖАВНОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА "ЛІСИ УКРАЇНИ" в особі філії "СХІДНИЙ ЛІСОВИЙ ОФІС" ДЕРЖАВНОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА "ЛІСИ УКРАЇНИ"
про стягнення грошових коштів,
1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Лівобережна спеціалізована прокуратура міста Дніпра (далі - прокуратура) в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради (далі - позивач) звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою від 28.08.2025 за вих. №б/н до ДЕРЖАВНОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА "ЛІСИ УКРАЇНИ" в особі філії "СХІДНИЙ ЛІСОВИЙ ОФІС" ДЕРЖАВНОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА "ЛІСИ УКРАЇНИ" (далі - відповідач), у якій просить:
стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на користь держави в особі Дніпровської міської ради шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті незаконної порубки лісу, у розмірі 738.853,00 грн. (на рахунок: UA98899998033169331000004569, код за ЄДРПОУ отримувача 37988155, код класифікації доходів бюджету 24062100);
стягнути на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 38, МФО 820172, Держказначейська служба України, м. Київ р/р UA228201720343160001000000291 код за ЄДРПОУ 02909938) понесені судові витрати.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/4861/25 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2025.
Ухвалою від 29.08.2025 позовну заяву залишено без руху, запропоновано прокуратурі надати суду докази доплати судового збору у розмірі 0,01 к та докази направлення іншим учасникам справи копій позовної заяви і доданих до неї документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Через підсистему "Електронний суд" 04.09.2025 від прокуратури надійшла заява від 04.09.2025 за вих. №б/н про усунення недоліків, до якої прокуратура додала платіжну інструкцію від 01.09.2025 №2635 на суму 0,01 к. та докази направлення на адресу філії "СХІДНИЙ ЛІСОВИЙ ОФІС" ДЕРЖАВНОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА "ЛІСИ УКРАЇНИ" копій позовної заяви і доданих до неї документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Ухвалою від 08.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).
Через відділ документального забезпечення 11.09.2025 від прокуратури надійшло клопотання від 10.09.2025 за вих. №52-7729ВИХ-25 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 12.09.2025 здійснено перехід від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Розгляд справи вирішено почати спочатку. Замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Повідомлено учасників справи, що підготовче засідання відбудеться 08.10.2025.
Через підсистему "Електронний суд" 07.08.2025 від відповідача надійшов відзив.
Ухвалою від 08.10.2025 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання у справі до 22.10.2025.
Через підсистему "Електронний суд" 16.10.2025 від прокуратури надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою від 22.10.2025 повідомлено позивача про те, що наступне засідання у справі відбудеться 19.11.2025.
Ухвалою від 19.11.2025 повідомлено відповідача про те, що наступне засідання у справі відбудеться 03.12.2025.
Ухвалою від 03.12.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 17.12.2025.
В судовому засіданні 17.12.2025 прокурор та позивач відповіли на запитання суду, надали пояснення у справі та підтримали позовні вимоги. Представник відповідача заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.
З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. А тому, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Стислий виклад позиції прокурора
Позовні вимоги прокурора мотивовані тим, що працівниками лісового господарства Обухівського лісництва Новомосковського надлісництва філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» виявлено незаконний поруб дерев, а саме: в кварталі 22 виділ 7, виявлено незаконний поруб дерев породи «Біла Акація» а в кількості 41 дерево, що розташовані в адміністративних межах Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської територіальної громади.
За результатами виявлення вищевказаної незаконної рубки працівниками Філії 13.02.2024 складено акт огляду місця вчинення правопорушення лісового господарства.
Відповідні відомості 14.02.2024 ВП №1 Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024041630000192.
Відповідно до розрахунку збитків, за фактом незаконної порубки лісу на території Обухівського лісництва у кварталі 22 виділ 7, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2022 № 575 «Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природнозаповідний фонд», загальний розмір збитків становить 935.387,30 грн.
Під час досудового розслідування вищезазначеного кримінального провадження, з метою підтвердження чи спростування суми нарахованих збитків завданих державі, слідчим призначено судову інженерно-екологічну експертизу. Згідно висновку експерта від 29.07.2025 №СЕ-19/104-25/29676-ФХЕД розрахунок шкоди, заподіяної внаслідок незаконної, як встановлено слідством, вирубки до ступеня припинення росту 41 дерева, породи акація біла, розташованих у кварталі 22 виділу 7 Обухівського лісництва, яке знаходиться в межах АмурНижньодніпровського району м. Дніпра, що проведений Філією «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України» Обухівське лісництво Новомосковське надлісництво, та складає 935.387,30 грн, не підтверджується на суму 196.534,30 грн. Розбіжність у розрахунках виникла на стадії визначення індексу споживчих цін (індекс інфляції) і, який визначається відповідно до «Порядку проведення індексації такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної природно-заповідному фонду підприємствами, установами, організаціями та громадянами».
Враховуючи викладене, з урахуванням висновків експерта у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР №12024041630000192 від 14.02.2024, прокуратурою заявляються вимоги щодо стягнення коштів із розрахунку: 935.387,30 грн - 196.534,30 грн. = 738.853,00 грн.
За наявною інформацією Філії «Східний лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу, залишається невідшкодованою.
Відтак, прокурор зазначає, що навколишньому природному середовищу заподіяно шкоду внаслідок бездіяльності постійного лісокористувача Філії «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України» Обухівського лісництва Новомосковського надлісництва, а саме: незабезпечення ефективного комплексу всіх заходів, спрямованих на збереження лісів, незадовільного стану здійснення контролю за охороною та захистом лісів, невжиття заходів із боротьби з незаконними рубками, та порушення лісового законодавства з боку постійного лісокористувача вимог статей 89, 90 Лісового кодексу України, оскільки постійний лісокористувач не виконав покладених на нього обов'язків, зокрема, із забезпечення охорони і збереження лісів на підвідомчій йому території в межах кварталу 22 виділ 7, який знаходиться на території Дніпровської міської територіальної громади, чим спричинено матеріальну шкоду лісовому фонду України, що перебуває під охороною держави.
Відповідачем у добровільному порядку збитки, завдані навколишньому природньому середовищу, не відшкодовано, у зв'язку із чим прокурор вимушений звернутися з позовом до суду про їх стягнення в примусовому порядку.
Стислий виклад позиції позивача
Позивач письмових пояснень не надав.
Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач у відзиві заперечує проти позовних вимог та зазначає, що з висновку судової інженерно-екологічної експертизи вбачається, що висновок ґрунтувався на даних копії акту огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 13.02.2024.
У вказаному акті не наведено обґрунтований та детальний перелік пошкоджених дерев, детальний опис виявленого порушення, не зазначено, в якій частині дня було здійснено заміри (тобто чи це було біля шийки кореня, як того вимагає постанова Кабінету Міністрів України № 665 від 23.07.2008, чи в іншій частині дерева/наприклад вище шийки кореня), відсутні посилання на нормативно-правові акти, якими керувались спеціалісти при здійсненні обмірів. Також згідно примітки 4 додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України № 665 від 23.07.2008 для цілей обчислення розміру шкоди береться діаметр пня дерева у корі та зазначається середнє арифметичне значення між найбільшим та найменшим замірами діаметра.
Проте, як вбачається із змісту наданого акту, такі відомості щодо розмірів найбільшого та найменшого діаметра виявлених пнів не містять, що виключає належне доведення розміру заподіяних збитків, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Окрім того, в актах відсутня будь-яка інформація щодо вимірювальних приладів, чи проходили вони сертифікацію, чи існувало до цих засобів свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, як давно було здійснена рубка дерев, яким методом здійснювався замір та інші важливі аспекти та характеристики, які є необхідні для вірного нарахування заподіяної шкоди.
Таким чином, у відповідача є сумнів у достовірності даних щодо вимірів діаметрів пошкоджених дерев, оскільки достовірно не вбачається із долучених протоколів огляду місця події чи є використаний при здійсненні огляду місця події та подальшого розрахунку повіреним засобом вимірювальної техніки в розумінні Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність».
Враховуючи зазначене, на думку відповідача, висновок експерта стосовно розміру збитків, ґрунтувався на припущенні відповідності діаметрів дерев, які слугували базою для здійснення розрахунку, відповідно і розрахована сума збитків є необґрунтованою.
Стислий виклад позиції прокурора на відзив відповідача
Прокурор зазначає, що розмір пред'явленої до стягнення шкоди за незаконну порубку дерев в розмірі 738.853,00 грн розраховано атестованим судовим експертом Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, який був попереджений про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Судова інженерно-екологічна експертиза проведена за матеріалами вищевказаного кримінального провадження, зокрема: за заявою лісничого Обухівського лісництва Філії «Дніпровське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» Зідри Ю.Б., протоколом огляду місця події від 13.02.2024 за участі Зідри Ю.Б., актом огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 13.02.2024 та розрахунком збитків, які містять дані щодо породи зрубаних дерев, кількості пнів, їх ознак та діаметру.
Розрахунок розміру шкоди здійснено відповідно до додатків 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу».
Таким чином, прокурор вважає, що висновок експерта 29.07.2025 №СЕ-19/1048-25/29676-ФХЕД відповідає положенням ст. 98 ГПК України та є належним та достовірним доказом.
2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У даному випадку до предмета доказування входять обставини, пов'язані з наявністю правових підстав для стягнення шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті незаконної порубки лісу.
Суд встановив, що 13.12.2024 за результатами перевірки працівниками лісового господарства Обухівського лісництва Новомосковського надлісництва філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» виявлено незаконний поруб дерев, а саме: в кварталі 22 виділ 7, виявлено незаконний поруб дерев породи «Біла Акація» а в кількості 41 дерево, що розташовані в адміністративних межах Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської територіальної громади, було складено акт огляду місця вчинення правопорушення лісового господарства.
Відповідні відомості 14.02.2024 ВП №1 Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024041630000192.
Відповідно до розрахунку збитків за фактом незаконної порубки лісу на території Обухівського лісництва у кварталі 22 виділ 7, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2022 № 575 «Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природнозаповідний фонд», загальний розмір збитків становив 935.387,30 грн.
Під час досудового розслідування вищезазначеного кримінального провадження, з метою підтвердження чи спростування суми нарахованих збитків завданих державі, слідчим призначено судову інженерно-екологічну експертизу. Згідно висновку експерта від 29.07.2025 №СЕ-19/104-25/29676-ФХЕД розрахунок шкоди, заподіяної внаслідок незаконної, як встановлено слідством, вирубки до ступеня припинення росту 41 дерева, породи акація біла, розташованих у кварталі 22 виділу 7 Обухівського лісництва, яке знаходиться в межах АмурНижньодніпровського району м. Дніпра, що проведений Філією «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України» Обухівське лісництво Новомосковське надлісництво, та складає 935.387,30 грн, не підтверджується на суму 196.534,30 грн. Розбіжність у розрахунках виникла на стадії визначення індексу споживчих цін (індекс інфляції) і, який визначається відповідно до «Порядку проведення індексації такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної природно-заповідному фонду підприємствами, установами, організаціями та громадянами».
Враховуючи викладене, з урахуванням висновків експерта у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР №12024041630000192 від 14.02.2024, прокуратурою заявляються вимоги щодо стягнення коштів із розрахунку: 935.387,30 грн - 196.534,30 грн. = 738.853,00 грн.
За наявною інформацією Філії «Східний лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу, залишається невідшкодованою.
Відтак прокурор зазначає, що навколишньому природному середовищу заподіяно шкоду внаслідок бездіяльності постійного лісокористувача Філії «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України» Обухівського лісництва Новомосковського надлісництва, а саме: незабезпечення ефективного комплексу всіх заходів спрямованих на збереження лісів, незадовільного стану здійснення контролю за охороною та захистом лісів, невжиття заходів із боротьби з незаконними рубками, та порушення лісового законодавства з боку постійного лісокористувача вимог статей 89, 90 Лісового кодексу України, оскільки постійний лісокористувач не виконав покладених на нього обов'язків, зокрема, із забезпечення охорони і збереження лісів на підвідомчій йому території в межах кварталу 22 виділ 7, який знаходиться на території Дніпровської міської територіальної громади, чим спричинено матеріальну шкоду лісовому фонду України, що перебуває під охороною держави.
Відповідачем у добровільному порядку збитки, завдані навколишньому природньому середовищу, не відшкодовано, у зв'язку із чим прокурор вимушений звернутися з позовом до суду про їх стягнення в примусовому порядку.
Наведені вище обставини зумовили звернення прокурора до суду з даним позовом, який обумовлений захистом інтересів Держави Україна.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Предметом позову прокурор визначив стягнення шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті незаконної порубки лісу, у розмірі 738.853,00 грн.
Відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України ліс - тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав'яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов'язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище. Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. Лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі.
Статтею 3 Лісового кодексу України визначено, що лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно зі ст. 13 Конституції України, ст. 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
Згідно зі ст. 66 Конституції України кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Відповідно до частини першої статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Частиною другою статті 68 цього Закону встановлено перелік порушень законодавства про охорону навколишнього природного середовища, за які може наступати відповідальність.
Згідно з частиною третьою, четвертою статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Частиною першою статті 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди. Відшкодування збитків, завданих унаслідок порушення екологічного законодавства, здійснюється у спосіб відновлення майнового стану суб'єктів екологічних правовідносин за рахунок інших суб'єктів, правопорушників вимог екологічного законодавства і має компенсаційний характер, а також застосовується як вид майнової відповідальності.
Відповідно до ст. 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов'язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс протипожежних та інших заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів.
Організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.
Таким чином, обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.
Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді не вчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини (частина 2 статті 1166 Цивільного кодексу України).
Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі елементи: 1. Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії. 2. Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). 3. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. 4. Вина особи, що завдала шкоду.
Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Частиною другою статті 19 Лісового кодексу України визначено, що обов'язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.
Положеннями статті 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.
За змістом пункту 5 частини другої статті 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.
Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 10.12.2004 № 17 «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» незаконно добута деревина може бути результатом незаконної порубки лісу, за скоєння якої наступає кримінальна відповідальність. Визнається незаконною порубка дерев і чагарників, вчинена: без відповідного дозволу; за дозволом, виданим із порушенням чинного законодавства; до початку чи після закінчення установлених у дозволі строків; не на призначених ділянках чи понад установлену кількість; не тих порід дерев, які визначені в дозволі; порід, вирубку яких заборонено.
Згідно зі статтею 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений в формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження). Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Виходячи зі змісту абз. 2 ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно з п. 2.1. Положення Філія створена з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відновлення лісів.
Згідно з пунктом 7.1., 7.2. Філія володіє та користується майном, земельними ділянками, мисливськими угіддями, яким наділило її Підприємство для досягнення мети діяльності Філії. Філія не є власником майна. Майно, яким наділена Філія, належить Підприємству на праві власності або закріплене за Підприємством на праві господарського відання.
Згідно зі змістом ст.ст. 19, 64, 86, 89, 90 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу. Забезпечення охорони та захисту лісів серед інших покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.
У порушення зазначених нормативних приписів відповідач не забезпечив охорону і збереження лісу від незаконної рубки.
Виходячи із системного аналізу положень п. 1 ч. 2 ст. 19, п. 5 ст. 64, ч. 1 та ч. 5 ст. 86, п. 5 ч. 2 ст. 105 та ст. 107 Лісового кодексу України, лісові господарства, як постійні лісокористувачі, мають нести відповідальність за порушення вимог ведення лісового господарства, зокрема, незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчих їм територіях.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.
Таким чином, обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, у тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.
Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді не вчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2009 № 976 затверджено Положення про державну лісову охорону, лісову охорону інших постійних лісокористувачів та власників лісів (далі - Положення), яким передбачене наступне.
Державна лісова охорона діє у складі Держлісагентства, Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з питань лісового і мисливського господарства, обласних управлінь лісового та мисливського господарства і підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Держлісагентства.
Метою діяльності держлісоохорони, лісової охорони інших постійних лісокористувачів та власників лісів є здійснення правових, лісоохоронних та інших заходів, спрямованих на збереження, розширене відтворення, невиснажливе використання лісових ресурсів та об'єктів тваринного світу.
Пунктом 4 Положення передбачено основні завдання держлісоохорони, зокрема здійснення державного контролю за додержанням вимог лісового та мисливського законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок; запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового господарства, тощо.
Відповідно до додатку Положення, посадовими особами підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Держлісагентства є: керівник, головний лісничий, головний мисливствознавець, начальник відділу (сектору) лісового господарства та інженери відділу (сектору) всіх категорій, начальник відділу (сектору) охорони і захисту лісу та інженери відділу (сектору) всіх категорій, начальник відділу (сектору), спеціалісти відділу (сектору) мисливського господарства всіх категорій, лісничий, державний районний мисливствознавець, мисливствознавець, помічник лісничого, старший майстер лісу, майстер лісу, начальник лісової пожежної станції, старший єгер та єгер державного лісогосподарського (лісомисливського) підприємства, державного мисливського господарства.
Згідно з пунктом 7 Положення на посадові особи держлісоохорони, покладених наступні завдання: проводити перевірки додержання лісокористувачами, власниками лісів та користувачами мисливських угідь; складати протоколи та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, правопорушення у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів; визначати за затвердженими таксами і методиками розмір збитків, завданих лісовому господарству, та шкоди, заподіяної лісу внаслідок порушення законодавства у галузі мисливського господарства та полювання.
Наказом ДСГП «Ліси України» від 11.03.2024 №346 створено філію «Східний лісовий офіс» ДСГП «Ліси України».
Відповідно до п. 1.1. Положення Філія є відокремленим підрозділом ДСГП «Ліси України».
Згідно з п. 3.1. Положення Філія є відокремленим структурним підрозділом ДСГП «Ліси України», яка не має статусу юридичної особи. Філія діє від імені Підприємства та в його інтересах, здійснює делеговані Підприємством функції відповідно до мети, завдань та предмету діяльності Підприємства.
Відповідно до п. 7.8. Положення, на земельних ділянках, які знаходяться у постійному користуванні ДСГП «Ліси України», свою господарську діяльність здійснює Філія.
13.12.2024 за результатами перевірки працівниками лісового господарства Обухівського лісництва Новомосковського надлісництва філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» виявлено незаконний поруб дерев, а саме: в кварталі 22 виділ 7, виявлено незаконний поруб дерев породи «Біла Акація» а в кількості 41 дерево, що розташовані в адміністративних межах Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської територіальної громади було складено акт огляду місця вчинення правопорушення лісового господарства.
Відповідні відомості 14.02.2024 ВП №1 Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024041630000192.
Відповідно до розрахунку збитків, за фактом незаконної порубки лісу на території Обухівського лісництва у кварталі 22 виділ 7, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2022 № 575 «Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природнозаповідний фонд», загальний розмір збитків становив 935.387,30 грн.
Під час досудового розслідування вищезазначеного кримінального провадження, з метою підтвердження чи спростування суми нарахованих збитків завданих державі, слідчим призначено судову інженерно-екологічну експертизу. Згідно висновку експерта від 29.07.2025 №СЕ-19/104-25/29676-ФХЕД розрахунок шкоди, заподіяної внаслідок незаконної, як встановлено слідством, вирубки до ступеня припинення росту 41 дерева, породи акація біла, розташованих у кварталі 22 виділу 7 Обухівського лісництва, яке знаходиться в межах АмурНижньодніпровського району м. Дніпра, що проведений Філією «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України» Обухівське лісництво Новомосковське надлісництво, та складає 935.387,30 грн, не підтверджується на суму 196.534,30 грн. Розбіжність у розрахунках виникла на стадії визначення індексу споживчих цін (індекс інфляції) і, який визначається відповідно до «Порядку проведення індексації такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної природно-заповідному фонду підприємствами, установами, організаціями та громадянами».
З урахуванням висновків експерта у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР №12024041630000192 від 14.02.2024 розмір шкоди становить 738.853,00 грн.
Відтак, внаслідок неналежного виконання працівниками Філії ДСГП «Ліси України» обов'язків по захисту, охороні лісових насаджень від незаконних рубок навколишньому природному середовищу заподіяно збитки на суму 738.853,00 грн, що підтверджується відповідним висновком експерта.
Таким чином, відповідач як лісокористувач не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив самовільну вирубку лісу, чим заподіяно матеріальну шкоду лісовому фонду України, що є підставою для стягнення з ДСГП «Ліси України» суми завданої шкоди. Аналогічну правову позицію викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі від 09.08.2018 № 909/976/17, постановах Верховного Суду від 20.08.2018 у справі № 920/1293/16, від 23.08.2018 у справі № 917/1261/17, 19.09.2018 у справі № 925/382/17, від 09.12.2019 у справі № 906/133/18, від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17, від 09.11.2018 у справі № 909/912/17, від 27.03.2018 у справі № 909/1111/16, від 18.02.2019 у справі № 926/869/18.
Враховуючи вимоги статті 1166 Цивільного кодексу України у спорі про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести суду, що у його діях відсутня вина у заподіянні шкоди. Цієї ж позиції притримується Вищий господарський суд України, викладеної у роз'ясненнях «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища» від 27.01.2001 № 025/744, постанові від 02.09.2015 у справі № 927/1883/14.
Згідно зі ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Підприємницькі товариства, кооперативи відшкодовують шкоду, завдану їхнім учасником (членом) під час здійснення ним підприємницької або іншої діяльності від імені товариства чи кооперативу.
Поряд з цим, в пункті 88 постанови від 13.05.2020 у справі № 9901/93/19 відображено наступну позицію Великої Палати Верховного Суду: виходячи з вимог ч. 2 ст. 19, ст.ст. 63 і 86 Лісового кодексу України, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17 та від 19.12.2018 у справі 925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень. Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами.
За змістом положень ст. 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.
Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи для ведення лісового господарства (ст. 57 ЗК України, ч. 1 ст. 17 Лісового кодексу України).
За статтями 45, 47, 48, 54 Лісового кодексу України облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування.
Пунктом 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11.12.1986, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції регламентує процедуру їх виготовлення.
Відтак, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України.
Аналогічна правова позиція про те, що з урахуванням норм пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України планшет лісовпорядкування є документом, який підтверджує право постійного користування державним лісогосподарським підприємством спірною земельною ділянкою та що остання належить до земель лісогосподарського призначення міститься в постанові Верховного Суду у справі 368/1158/16-ц від 30.05.2018, в постановах Верховного Суду України у справі № 6-212цс14 від 24.12.2014, у справі № 6-224цс14 від 21.01.2015, у справі № 6-50цс15 від 01.07.2015, у справі № 6-2510цс15 від 16.12.2015, у справі № 369/1777/13-ц від 13.06.2018, у справі № 361/6826/16 від 13.11.2019.
Філія «Східний лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» надано копію плановокартографічних матеріалів лісовпорядкування з відображенням місця порубки в кварталі 22 виділ 7 Обухівського лісництва Новомосковського надлісництва, таксаційний опис кварталу 22 виділ 7 Обухівського лісництва Новомосковського надлісництва.
Відповідно до указаних лісовпорядних документів земельна ділянка, площею 6,3 га, у кварталі 22 виділі 7 входить до складу Обухівського лісництва та відноситься до земель лісогосподарського призначення Філія «Східний лісовий офіс» ДСГП «Ліси України».
Відтак, відповідач ДСГП «Ліси України», як постійний лісокористувач, вина якого полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих йому ділянках із земель лісового фонду, та на виконання вимог чинного законодавства повинен відшкодувати завдані його протиправними діями збитки.
Відповідно до ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища. Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі бюджету Автономної Республіки Крим та відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок: а) частини екологічного податку згідно із законом; б) частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством; в) цільових та інших добровільних внесків підприємств, установ, організацій та громадян.
Згідно з ч. 6 ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» кошти місцевих, Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватися тільки для фінансового забезпечення здійснення природоохоронних заходів, включаючи захист від шкідливої дії вод сільських населених пунктів та сільськогосподарських угідь, ресурсозберігаючих заходів, у тому числі наукових досліджень з цих питань, ведення державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також заходів для зниження забруднення навколишнього природного середовища та дотримання екологічних нормативів і нормативів екологічної безпеки, для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я населення.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України, грошові стягнення за шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища зараховуються до спецфондів Державного, обласних та місцевих (сільського, селищного, міського) бюджетів за місцем скоєння правопорушення (30 % - Державний бюджет України, 50 % - до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, 20 % - обласний бюджет).
У главі 4 Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.01.2013 р. № 43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.02.2013 за № 291/22823, передбачено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік розподіляються між державним та місцевими бюджетами головними управліннями Державного казначейства України за встановленими нормативами між державним бюджетом та відповідними місцевими бюджетами.
Відповідно до абзацу 6 п. 2.2. Розділу ІІ даного Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, органи Казначейства здійснюють в автоматизованому режимі розподіл платежів між загальним та спеціальним фондами державного бюджету, між державним і місцевими бюджетами відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, та перераховують розподілені кошти за належністю. Зазначені норми означають, що завдані природним ресурсам збитки сплачуються на єдиний розподільчий казначейський рахунок відповідної місцевої ради в користь зведеного бюджету, із якого місцевим органом Державної казначейської служби у подальшому розподіляються конкретні суми коштів до Державного, обласного та місцевого бюджетів у вищевказаному співвідношенні.
Отже, всі кошти за заподіяну екологічну шкоду стягуються за місцем заподіяння шкоди на один казначейський рахунок спеціального фонду охорони навколишнього природного середовища, відкритого на відповідну раду.
Наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 № 11 «Про бюджетну класифікацію» затверджено код класифікації доходів бюджету для грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності - 24062100. Даний рахунок відкривається за балансовим рахунком, який називається: кошти, які підлягають розподілу між державним і місцевими бюджетами та згідно коду бюджетної класифікації 24062100: грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природнього середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
Сума зараховується в повному обсязі на один рахунок місцевої ради, а потім йде автоматичне відсоткове розмежування між рівнями бюджету відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України.
Оскільки порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища відбулось в межах Дніпровської міської територіальної громади, платежі щодо відшкодування завданої навколишньому природному середовищу шкоди зараховуються на спеціальний рахунок міської ради.
Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з частиною 2 зазначеної статті способами захисту цивільних прав та інтересів серед іншого можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, судом розцінюються критично, з огляду на таке.
З огляду на наведене вище законодавче регулювання, суд приходить до висновку, що відповідач здійснює управлінські, організаційно-розпорядчі та господарські заходи з організації належної охорони лісу та недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду підприємства, проте факт вчинення вказаного правопорушення природоохоронного законодавства свідчить про те, що такі заходи не були достатніми і не змогли забезпечити збереження лісу відповідачем.
Означені обставини підтверджують, що відповідач мав можливість і повинен був здійснювати належний комплекс заходів з контролю за спірною територією, де виявлено незаконну вирубку, проте не здійснював належних заходів охорони лісу.
Відтак наведені обставини у їх сукупності є належним підтвердженням протиправної поведінки відповідача, яка полягає у незабезпеченні працівниками підприємства належної охорони і захисту лісів від незаконної порубки на підвідомчій відповідачу території.
Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо).
У спірних правовідносинах шкода це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду).
Слід також відзначити, що законом не передбачено, що виявлення зрубаних дерев може підтверджуватись тільки певними засобами доказування. Здійснення заходів державного нагляду (контролю) органами Державної екологічної інспекції України не виключають можливості виявляти та фіксувати вказані обставини в ході проведення інших заходів уповноваженими органами. Тим більше, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 303 припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану.
Як зазначалося судом вище, на підтвердження розміру шкоди, завданої внаслідок незаконної вирубки дерев, прокурор долучив до позовної заяви висновок експерта у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР №12024041630000192 від 14.02.2024.
Відповідач у відзиві зазначав, що з висновку судової інженерно-екологічної експертизи вбачається, що висновок ґрунтувався на даних копії акту огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 13.02.2024.
У вказаному акті не наведено обґрунтований та детальний перелік пошкоджених дерев, детальний опис виявленого порушення, не зазначено в якій частині дня було здійснено заміри (тобто чи це було біля шийки кореня, як того вимагає постанова Кабінету Міністрів України № 665 від 23.07.2008, чи в іншій частині дерева/наприклад вище шийки кореня), відсутні посилання на нормативно-правові акти, якими керувались спеціалісти при здійсненні обмірів. Також, згідно примітки 4 додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України № 665 від 23.07.2008 для цілей обчислення розміру шкоди береться діаметр пня дерева у корі та зазначається як середнє арифметичне значення між найбільшим та найменшим замірами діаметра. Проте, як вбачається із змісту наданого акту, такі відомості щодо розмірів найбільшого та найменшого діаметра виявлених пнів не містять, що виключає належне доведення розміру заподіяних збитків, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Окрім того, в актах відсутня будь-яка інформація щодо вимірювальних приладів, чи проходили вони сертифікацію, чи існувало до цих засобів свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, як давно було здійснена рубка дерев, яким методом здійснювався замір та інші важливі аспекти та характеристики, які є необхідні для вірного нарахування заподіяної шкоди.
Таким чином, у відповідача є сумнів у достовірності даних щодо вимірів діаметрів пошкоджених дерев, оскільки достовірно не вбачається із долучених протоколів огляду місця події чи є використаний при здійсненні огляду місця події та подальшого розрахунку повірений засіб вимірювальної техніки, в розумінні ЗУ «Про метрологію та метрологічну діяльність».
З цього приводу суд відзначає, що розмір завданих державі збитків незаконною порубкою лісових насаджень підтверджено актом огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 13.02.2024 у кварталі 22 виділ 7, Обухівського лісництва, яке знаходиться в межах Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпра, складеним та підписаним лісничим Обухівського лісництва Новомосковського надлісництва Філії «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України», а також підписаний двома учасниками огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства майстром дільниці №2 ОСОБА_1 та майстром дільниці №3 Каліновська К.Ф., які також є представниками державного підприємства (майстри лісу).
Вказаний розрахунок збитків здійснений представниками Обухівського лісництва Новомосковського надлісництва Філії «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України», відповідно до вимог Додатків 1, 2 («Такса для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення та неприпинення росту») до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, якою затверджено такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу (далі - постанова від 23.07.2008 № 665).
Більш того, у ході досудового розслідування кримінального провадження №12024041630000192 від 14.02.2024 за ч. 1 ст. 246 КК України за фактом незаконної порубки лісу невстановленими особами у період часу з 08.02.2024 до 13.02.2024 на території Обухівського лісництва, з метою зібрання належних, допустимих та достатніх доказів про незаконну порубку дерев, зокрема і щодо встановлення розміру завданих державі збитків, призначено проведення інженерно - екологічної експертизи. Під час досудового розслідування вищезазначеного кримінального провадження, з метою підтвердження чи спростування суми нарахованих збитків завданих державі, слідчим призначено судову інженерно-екологічну експертизу.
Згідно висновку експерта від 29.07.2025 № СЕ-19/104-25/29676-ФХЕД розрахунок шкоди, заподіяної внаслідок незаконної, як встановлено слідством, вирубки до ступеня припинення росту 41 дерева, породи акація біла, розташованих у кварталі 22 виділу 7 Обухівського лісництва, яке знаходиться в межах АмурНижньодніпровського району м. Дніпра, що проведений Філією «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України» Обухівське лісництво Новомосковське надлісництво, та складає 935.387,30 грн., не підтверджується на суму 196.534,30 грн. Розбіжність у розрахунках виникла на стадії визначення Індексу споживчих цін (індекс інфляції) І, який визначається відповідно до «Порядку проведення індексації такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної природно-заповідному фонду підприємствами, установами, організаціями та громадянами».
Враховуючи викладене, з урахуванням висновків експерта у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР №12024041630000192 від 14.02.2024, прокуратурою заявлено вимоги щодо стягнення коштів із розрахунку: 935.387,30 грн. - 196.534,30 грн. = 738 853 грн.
Щодо використання прокурором доказу висновку експерта від 29.07.2025 № СЕ-19/1048-25/29676-ФХЕД на підтвердження суми заподіяної шкоди суд відзначає таке.
Суд касаційної інстанції у постанові від 10.01.2024 у справі № 911/2653/17 наголосив, що висновок експерта у кримінальному провадженні, у якому не зазначено, що він підготовлений для подання до суду, можливо взяти до уваги якщо він стосується предмета доказування та відповідає вимогам ст. 98 ГПК України і підготовлений у рамках кримінального провадження судовим експертом НДЕКЦ.
За позицією Верховного Суду, яка міститься у постанові від 27.01.2021 по справі №461/3675/17, чинне процесуальне законодавство не встановлює заборони можливості використання під час розгляду справи доказів, отриманих в межах інших проваджень. Докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у справі, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування.
Так, розмір пред'явленої до стягнення шкоди за незаконну порубку дерев в розмірі 738 853 грн розраховано атестованим судовим експертом Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, який був попереджений про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Судова інженерно-екологічна експертиза проведена за матеріалами вищевказаного кримінального провадження, зокрема: за заявою лісничого Обухівського лісництва Філії «Дніпровське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» Зідри Ю.Б., протоколу огляду місля події від 13.02.2024 за участі Зідри Ю.Б., актом огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 13.02.2024 та розрахунком збитків, які містять дані щодо породи зрубаних дерев, кількості пнів, їх ознак та діаметру. Розрахунок розміру шкоди здійснено відповідно до додатків 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу».
Таким чином, висновок експерта 29.07.2025 № СЕ-19/1048-25/29676-ФХЕД відповідає положенням ст. 98 ГПК України та є належним та достовірним доказом.
Відтак, суд дійшов висновку, що вказаним розрахунком підтверджується розмір завданої лісовому господарству внаслідок самовільної рубки шкоди, який загалом складає 738.853,00 грн.
Разом з тим, суд зазначає що ключовими елементами складу цивільного правопорушення є причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, який передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
Відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування дерев (нанесення збитків).
Отже, саме внаслідок бездіяльності працівників відповідача стало можливим і відбулось вирубування дерев та заподіяна шкода.
Виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.
Зважаючи на усвідомлення відповідачем ризику здійснення незаконної вирубки дерев, суд вважає, що відповідач передбачав можливість настання шкідливих наслідків, здійснюючи заходи по організації охорони лісу та недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду підприємства, однак факт вчинення вказаного правопорушення свідчить про недостатність таких заходів щодо забезпечення збереження лісу відповідачем та про наявність відповідної вини.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1166, статті 1172 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Нормами чинного законодавства, зокрема Лісовим кодексом та Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" унормовано, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних порубок та інших пошкоджень, покладається саме на постійних лісокористувачів.
Здійснюючи аналіз вказаних вище норм права, Верховний Суд неодноразово висновував, що порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу. Таким чином, обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами (див., зокрема постанови Верховного Суду від 18.05.2023 у цій справі № 914/669/22, від 09.08.2018 у справі № 909/976/17, від 12.09.2024 у справі № 907/181/22, від 28.09.2023 у справі № 927/32/23, від 27.03.2018 у справі № 909/1111/16, від 20.08.2018 у справі № 920/1293/16, від 23.08.2018 у справі № 917/1261/17, від 19.09.2018 у справі № 925/382/17, від 09.12.2019 у справі №906/133/18, від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17 та інші).
Відтак, покладення відповідальності виключно на осіб, що безпосередньо здійснюють незаконне вирубування, та звільнення від юридичної відповідальності як засобу державного примусу лісокористувачів знівелює принцип невідворотності покарання за неналежну охорону ввіреного в їх користування лісового фонду та призведе до втрати найбільш дієвого механізму стимулювання стосовно самих лісокористувачів до належного виконання покладених на них обов'язків з охорони лісу.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.
У розгляді даного питання господарський суд звертається до висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постанові від 12.09.2024 у справі № 907/181/22, згідно з яким господарський суд, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, виходить з презумпції вини правопорушника.
Вищенаведеним спростовуються доводи відповідача про те, що нормами Лісового кодексу України та Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" не передбачено відповідальності за незабезпечення охорони та збереження лісу, а також відсутності факту неналежного виконання відповідачем обов'язків по охороні та захисту лісу.
Враховуючи наведене, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наявність всіх складових правопорушення, а саме: факт неправомірної поведінки відповідача (бездіяльність працівників відповідача у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду), наявність шкоди (збитки в загальному розмірі 738.853,00 грн), наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, адже шкода виступає об'єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання вимог природоохоронного законодавства, наявність вини заподіювача шкоди, оскільки відповідач відсутність своєї вини належними доказами не спростував.
З огляду зазначеного суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді стягнення збитків, завданих внаслідок незаконної порубки лісу, та задоволення позовних вимог у цій справі щодо стягнення з відповідача шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього середовища в результаті порубки лісу, у розмірі 738.853,00 грн.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо представництва прокурором інтересів держави
Підставою для представництва прокурором інтересів держави згідно зі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 131-1 Конституції України, є несплата відповідачем вищевказаної шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, що значно ослаблює економічні основи держави та потребує прокурорського реагування.
Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Пункт 4 рішення Конституційного Суду України у справі № 3-рп/99 від 08.04.1999 передбачає, що інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в її діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин.
Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).
Згідно з частинами другою та третьою статті 1, частиною першою та другою статті 7 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.
Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Виходячи із змісту рішення Конституційного Суду України у справі № 3-рп/99 від 08.04.1999 поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до ст.ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Порушення інтересів держави в даному випадку полягають у ненадходженні протягом тривалого часу до спеціального фонду місцевих бюджетів грошових стягнень за шкоду, заподіяну ДСГП «Ліси України» державі внаслідок порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, у тому числі лісів, в результаті незаконних порубок дерев на землях лісогосподарського призначення.
Відповідно до статті 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Згідно з положеннями ст. 142 Конституції України державною гарантією місцевого самоврядування є участь держави у формуванні доходної частини його бюджетів та компенсація у необхідних випадках витрат місцевого самоврядування.
Держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб (ст. 62 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, доходи місцевих бюджетів. Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Склад доходів місцевих бюджетів визначається Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України (ст. 63 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Місцеві бюджети мають бути достатніми для забезпечення виконання органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень на забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб. Повноваження на здійснення витрат місцевого бюджету мають відповідати обсягу надходжень місцевого бюджету.
Природні ресурси, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (ст. 142 Конституції України). Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на землю та природні ресурси (ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
До делегованих повноважень органів місцевого самоврядування згідно з вимогами п. б, ч. 1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» належить здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.
Статтею 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.
Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами (ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Статтею 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що місцеві ради в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Разом з цим, внаслідок несплати винними особами шкоди, заподіяної незаконною порубкою лісу, до бюджетів усіх рівнів не надходять кошти, що не може залишатися без реагування органів прокуратури.
Згідно з інформацією Дніпровської міської ради від 27.08.2025 заходи щодо стягнення збитків, завданих незаконною порубкою дерев у кварталі 22 виділи 7 Обухівського лісництва у сумі 738.853,00 грн, не вживались.
Також, моніторингом Єдиного державного реєстру судових рішень установлено, що Дніпровською міською радою до суду не пред'являлися позови щодо стягнення з ДСГП «Ліси України» шкоди, завданої порубкою дерев у кварталі 22 виділи 78 Обухівського лісництва у сумі 738.853,00 грн.
Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.
Прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. «Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. «Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. «Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 10.07.2018 у справі № 812/1689/16.
Захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор, однак, з підстав викладених вище, щоби інтереси держави не залишились не захищеними з урахуванням обмежених строків позовної давності, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідних суб'єктів владних повноважень, які всупереч закону не здійснюють захисту інтересів держави.
Аналіз ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб'єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також копіями документів, отриманих від суб'єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.
Саме така правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 19.07.2018 у справі № 822/1169/17.
Відтак, Лівобережна окружна прокуратура міста Дніпра звернулась з даним позовом до суду на захист інтересів держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах та органу місцевого самоврядування до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, в порядку ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» у зв'язку з нездійсненням Дніпровською міською радою захисту інтересів держави в суді, як суб'єктом, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження.
Вказана правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18. Разом з цим, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган.
При цьому, прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.
Також, відповідно до п. 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Відтак, подання відповідного позову прокурором в інтересах держави не порушує основоположних принципів судочинства, як «справедливий баланс» та «рівність сторін», та не наділяє будь-якими дискримінаційними або винятковими повноваженнями органи прокуратури у процесі, у порівнянні з іншими сторонами.
Судові витрати
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з ДЕРЖАВНОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА "ЛІСИ УКРАЇНИ" (01601, місто Київ, вул. Руставелі Шота, будинок 9-А; ідентифікаційний код 44768034) на користь держави в особі Дніпровської міської ради (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, ПРОСПЕКТ ДМИТРА ЯВОРНИЦЬКОГО, будинок 75; ідентифікаційний код 26510514; на рахунок: UA98899998033169331000004569, код за ЄДРПОУ отримувача 37988155, код класифікації доходів бюджету 24062100) 738.853,00 грн (сімсот тридцять вісім тисяч вісімсот п'ятдесят три грн 00 к.) шкоди.
Стягнути з ДЕРЖАВНОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА "ЛІСИ УКРАЇНИ" (01601, місто Київ, вул. Руставелі Шота, будинок 9-А; ідентифікаційний код 44768034) на користь ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ПРОКУРАТУРИ (Україна, 49044, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ПРОСПЕКТ ДМИТРА ЯВОРНИЦЬКОГО, будинок 38; ідентифікаційний код 02909938) 8.866,24 грн (вісім тисяч вісімсот шістдесят шість грн 24 к.) судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складене 17.12.2025.
Суддя С.А. Дупляк