вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"11" грудня 2025 р. Cправа № 902/1539/25
Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., за участю секретаря судового засідання Ткача Д.В., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАГРО ПАРТНЕР" (вул. Котляревського, 7, м. Волочиськ, Хмельницький район, Хмельницька область, 31200)
до: Фермерського господарства "КРУК" (вул. Садова, 6, с. Журавне, Хмільницький район, Вінницька область, 22325)
про стягнення 164 427,88 грн
На розгляд Господарського суду Вінницької області через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява № б/н від 11.11.2025 (вх. № 1643/25 від 11.11.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАГРО ПАРТНЕР" з вимогами до Фермерського господарства "КРУК" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 164 427,88 грн, у тому числі: 99 754,15 грн - основний борг; 3 097,24 грн - курсова різниця; 18 605,17 грн - штраф; 23 089,07 грн - 36% річних; 19 882,25 грн - пеня.
Правовими підставами звернення до суду позивача із вказаним позовом стало неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором поставки № В77-01/25ВН від 20.01.2025 в частині проведення розрахунків за поставлений товар.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.11.2025 дану позовну заяву передано для розгляду судді Матвійчуку В.В.
Суд за вказаним позовом відкрив провадження у справі № 902/1539/25 за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання для розгляду справи по суті на 11.12.2025, про що 13.11.2025 постановив відповідну ухвалу.
08.12.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшло клопотання № б/н від 08.12.2025 (вх. номер канц. суду 01-36/13219/25 від 08.12.2025) представниці позивача - адвоката Малюти Н.М. про розгляд справи без участі ТОВ "ВІТАГРО ПАРТНЕР" за наявними у справі матеріалами.
Позивач правом участі в засіданні суду не скористався. При цьому суд зважає на клопотання № б/н від 08.12.2025 (вх. номер канц. суду 01-36/13219/25 від 08.12.2025) про розгляд справи за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАГРО ПАРТНЕР".
Відповідач правом участі в засіданні суду також не скористався. При цьому суд зважає, що про дату, час та місце слухання справи останній повідомлений належним чином ухвалою суду від 13.11.2025, яка відповідно до сформованої в КП "ДСС" довідки про доставку електронного листа була доставлена до електронного кабінету відповідача - 14.11.2025.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 (Закон України від 17.07.1997 № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України"). Роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010). До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.
Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.
Поряд з цим слід зазначити, що положеннями ст. 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням неявки представників сторін суд зважає на положення ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
В порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
У судовому засіданні 11.12.2025 прийнято судове рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,
20.01.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІТАГРО ПАРТНЕР" (позивач, за Договором - Постачальник) та Фермерським господарством "КРУК" (відповідач, за Договором - Покупець) було укладено Договір поставки № В77-01/25ВН (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця засоби захисту рослин, регулятори росту рослин та/або мікродобрива, насіння тощо (далі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти Товар і оплатити його вартість.
У пункті 1.2 Договору сторони визначили, що найменування Товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки Покупцю та базис поставки, вартість Товару загальна, термін оплати, сорт/гібрид (щодо насіння), а також інші умови будуть визначені в додатках до договору, які є невід'ємними частинами договору.
Згідно із п. 2.1 Договору загальна сума Договору вираховується, як сума вартостей усіх партій Товару (згідно відповідних Додатків), переданих Постачальником у власність Покупцю.
Покупець проводить оплату вартості Товару шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника у банківській установі. Термін та схема оплати кожної партії Товару будуть обговорюватись Сторонами в кожному конкретному випадку окремо, та відображатись у відповідних додатках, які є невід'ємними частинами цього договору (п. 2.2 Договору).
У пункті 2.3 Договору сторони погодили, що протягом строку дії Договору, грошові зобов'язання Покупця існують і підлягають сплаті у гривнях.
Відповідно до підпункту 2.3.1 Договору Постачальник визначає у Видатковій накладній вартість Товару із розрахунку множення грошового еквівалента ціни Товару в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору, на курс продажу іноземної валюти на дату формування Видаткової накладної. Однак, сторони погоджуються, що ця умова не застосовується, якщо курс продажу іноземної валюти на дату формування Видаткової накладної, менший (нижчий) або рівний курсу, який був встановлений на день підписання Додатку, в цьому випадку вартість Товару визначається за ціною, яка була встановлена на момент підписання відповідного Додатку до Договору.
Згідно із пп. 2.3.2 Договору сума у гривнях, яку Покупець повинен сплатити Постачальнику як оплата вартості Товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни Товару (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору, на курс продажу іноземної валюти відповідно до п. 2.3.3 Договору. Однак, сторони погоджуються, що ця умова не застосовується, якщо курс продажу іноземної валюти, на банківський день, що передує дню здійснення такої оплати Покупцем, менший (нижчий) або рівний курсу, який був визначений у Видатковій накладній на Товар, який оплачується, в цьому випадку оплата здійснюється за ціною, яка була встановлена на момент формування Видаткової накладної.
У відповідності до підпунктів 2.3.3 та 2.3.4 Договору правило визначення курсу валют за Договором - курс валют визначається за даними сайту http://finance.ua, виходячи із курсу продажу долару США або Євро до гривні, встановленому на Міжбанківському валютному Ринку України на момент закриття торгів в день, що передує дню здійснення кожної операції за Договором. Сторони погодили, що у разі відсутності за даними сайту http://finance.ua курсу продажу іноземних валют чи в силу будь-яких інших обставин, курс продажу іноземних валют не може бути доступним Сторонам, в такому разі діє офіційний курс продажу іноземної валюти ВАТ "Ощадбанк" (МФО 315784).
Сторонами в пп. 2.3.5 Договору передбачено, що у випадку, коли Покупець не оплатить товар (відповідну(ні) партію(тії) товару) за Договором у строк та на умовах, які передбачені Договором та Додатками до договору, Постачальник буде вирішувати спір в судовому порядку. При цьому Постачальник має право визначити розмір заборгованості Покупця станом на дату звернення з позовом до суду про стягнення заборгованості, відповідно до ціни товару, яка може збільшитися у випадку, якщо курс продажу іноземної валюти станом на дату (робочу дату), що передує даті звернення Постачальника з позовом до суду, по відношенню до гривні збільшився в порівнянні з курсом, визначеним у додатках та видаткових накладних на Товар.
Підпунктом 2.3.6 Договору визначено, що датою виконання грошових зобов'язань Покупця за даним Договором, є дата зарахування в повному обсязі відповідної необхідної суми грошових коштів на банківський рахунок Постачальника.
Покупець здійснюючи оплату за Товар, зобов'язаний вказувати в призначені платежу номер та дату Договору за яким здійснюється оплата, а також номер Додатку до Договору. Якщо Покупець не дотримується цього, то Постачальник має право самостійно, на власний розсуд, визначити в рахунок якого Договору поставки, укладеного з Покупцем та/або Додатку зарахувати платіж Покупця (п. 2.5 Договору).
За умовами п. 4.1 Договору приймання Товару по кількості та якості проводиться Покупцем в момент його отримання від Постачальника. Покупець зобов'язаний перевірити кількість товару, його вагу, комплексність, цілісність тари, пломб на ній (при їх наявності), а також відсутність ознак пошкодження або псування Товару і, у випадку їх виявлення, негайно, до закінчення приймання, письмово заявити Постачальнику про виявлені недоліки. При відсутності такої заяви у вказаний термін Товар вважається прийнятим Покупцем по кількості та якості.
Відповідно до п. 4.2 Договору Товар вважається відвантаженим Постачальником і прийнятим Покупцем: по кількості - відповідно до кількості одиниць виміру, вказаній у видатковій накладній та/або товарно-транспортній накладній; по якості - відповідно до якості, вказаній в сертифікаті якості підприємства-виробника чи свідоцтві якості (для насіння) та інших супровідних документів на Товар.
Даний Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами та припиняється належним виконанням всіх умов даного договору Сторонами (п. 5.1 Договору).
У пункті 7.2 Договору сторони визначили відповідальність Покупця, зокрема: за затримку з оплатою Постачальнику за поставлений Товар, сплачуючи штраф в розмірі 15% від суми боргу (його неоплаченої частини) на перший день прострочення платежу, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати (пп. 7.2.1); відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України за порушення грошового зобов'язання, Покупець зобов'язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та тридцять шість відсотків річних від простроченої (неоплачуваної) суми (пп. 7.2.3).
Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.
Відповідно до додатків до Договору поставки № В77-01/25ВН від 20.01.2025 сторони погодили поставку Товару за графіком та за вартістю, визначеними такими додатками:
Додаток № 1 від 28.04.2025 - на суму 99 754,15 грн, що є еквівалентом 2 100,97 євро за курсом 47,48 грн/євро та становить 100 % вартості Товару, з обов'язком оплати до 30.04.2025;
Додаток № 2 від 05.05.2025 - на суму 24 280,29 грн, що є еквівалентом 513 євро за курсом 47,33 грн/євро та становить 100 % вартості Товару, з обов'язком оплати до 11.05.2025.
Як убачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов Договору поставки № В77-01/25ВН від 20.01.2025 поставлено відповідачу Товар на загальну суму 124 034,44 грн, що у валютному еквіваленті становить 2 613,97 євро, зокрема за такими видатковими накладними:
видаткова накладна № 3817 від 28.04.2025 на суму 99 754,15 грн, що за курсом 47,48 грн/євро становить 2 100,97 євро;
видаткова накладна № 4436 від 06.05.2025 на суму 24 280,29 грн, що за курсом 47,33 грн/євро становить 513,00 євро.
Вказані видаткові накладні підписані сторонами. Претензій щодо якості чи кількості отриманого товару матеріали справи не містять, а отже вказаний у видаткових накладних товар прийнятий відповідачем без зауважень, що свідчить про повноту та якість виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором, а тому товар вважається прийнятим без зауважень в повному обсязі.
Позивач зазначає, що відповідачем здійснено часткову оплату поставленого Товару у сумі 24 280,29 грн, що еквівалентно 500,73 євро за курсом 48,49 грн/євро на день здійснення платежу, що підтверджується довідкою банку про рух коштів та інформаційною довідкою про курс валют.
Таким чином, станом на 11.11.2025 основна сума заборгованості відповідача становить: 2 613,97 євро (сума поставки) - 500,73 євро (сума оплати) = 2 113,24 євро, що за курсом 48,67 грн/євро станом на день подання позовної заяви складає 102 851,39 грн.
Оскільки відповідачем остаточний розрахунок за поставлений Товар здійснено не було, позивач просить стягнути з відповідача у примусовому порядку суму основного боргу в розмірі 99 754,15 грн.
Крім того, унаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору поставки № В77-01/25ВН від 20.01.2025 позивачем заявлено вимоги про стягнення: 3 097,24 грн - курсової різниці; 18 605,17 грн - штрафу; 23 089,07 грн - 36 % річних; 19 882,25 грн - пені.
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.
Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України, враховуючи укладений між сторонами Договір поставки № В77-01/25ВН від 20.01.2025.
Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу
Відповідно до ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Факт поставки відповідачу Товару за Договором підтверджується належними первинними документами, а саме видатковими накладними. Водночас відповідач здійснив лише часткову оплату вартості поставленого Товару, у зв'язку з чим оплаченою є сума в розмірі 24 280,29 грн, тоді як загальна вартість поставки становить 124 034,44 грн, що у валютному еквіваленті дорівнює 2 613,97 євро.
Таким чином, несплачена сума основного боргу складає 99 754,15 грн.
Отже, зобов'язання Фермерського господарства "КРУК" щодо оплати вартості поставленого Товару за видатковими накладними від 28.04.2025 та 06.05.2025 є простроченими.
Водночас позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму основного боргу в розмірі 99 754,15 грн, а також курсову різницю в сумі 3 097,24 грн відповідно до умов підпунктів 2.3.2 та 2.3.3 Договору. При цьому у погоджених сторонами видаткових накладних до Договору вартість Товару визначена із встановленням валютного еквівалента в євро.
Статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Ця норма кореспондується із приписами статті 524 ЦК України, згідно із якою зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц Суд надав правові висновки стосовно застосування вказаних правових положень та вказав, що: частина друга статті 524 та частина друга статті 533 ЦК України допускають, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті; у такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Водночас, у пункті 6.3.4 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 01.02.2020 у справі № 910/10191/17 Суд вказав, що положення чинного законодавства, хоч і передбачають обов'язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов'язань в іноземній валюті.
Відтак, у підпунктах 2.3.2 та 2.3.3 Договору сторонами правомірно врегульовано правовідносини щодо можливості застосування курсової різниці.
Детально дослідивши наданий позивачем розрахунок курсової різниці, суд встановив, що зазначений розрахунок є обґрунтованим та арифметично правильним.
З огляду на викладене, суд вважає доведеними позовні вимоги в частині стягнення 99 754,15 грн основного боргу та 3 097,24 грн курсової різниці, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Водночас суд враховує позицію, викладену у постанові КГС ВС від 08.06.2022 у справі № 913/618/21, що доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.
Окрім суми основного боргу та курсової різниці, позивачем заявлено до стягнення з Фермерського господарства "КРУК" 15 % штрафу у розмірі 18 605,17 грн, 36 % річних у сумі 23 089,07 грн та пеню у розмірі 19 882,25 грн.
Розглядаючи вимоги позивача про стягнення 19 882,25 грн - пені, 23 089,07 грн - 36 % річних та 18 605,17 грн - 15 % штрафу, суд зважає на таке.
Згідно із п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За приписами ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
У пункті 7.2 Договору сторони визначили відповідальність Покупця, зокрема: за затримку з оплатою Постачальнику за поставлений Товар, сплачуючи штраф в розмірі 15% від суми боргу (його неоплаченої частини) на перший день прострочення платежу, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати (пп. 7.2.1); відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України за порушення грошового зобов'язання, Покупець зобов'язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та тридцять шість відсотків річних від простроченої (неоплачуваної) суми (пп. 7.2.3).
Судом встановлено, що нарахування пені, 36 % річних та штрафу у розмірі 15 % здійснено відповідно до вимог чинного законодавства України та умов укладеного Договору, зокрема пункту 7.2, і є арифметично правильним, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Водночас, відповідачем не надано належних доказів в спростування доводів позивача та підтверджених матеріалами справи обставин.
Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно підставними, а відтак суд вважає за можливе їх задовольнити з наведених вище мотивів.
У прохальній частині позовної заяви позивач просив суд зазначити про нарахування для стягнення з відповідача 36% річних за період з 11.11.2025 і до моменту виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Згідно із ч.ч. 11, 12 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за Договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього Договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання пені та 3% річних за час прострочення.
За змістом частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до приписів статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Застосування частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у даному випадку, сприятиме найшвидшому виконанню відповідачем судового рішення в частині сплати основного боргу, а позивач буде позбавлений необхідності ще раз звертатися до суду з позовом про стягнення з відповідача додатково нарахованих пені та процентів, за допущене ним прострочення після ухвалення судом рішення.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що відповідно до положень частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України наявні всі правові підстави для зазначення у рішенні суду про проведення нарахування органом (особою), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, 36 % річних від суми основного боргу.
При цьому, суд вважає за необхідне роз'яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, 36 % річних нараховується на залишок заборгованості, що залишився, за визначеною в резолютивній частині рішення формулою.
Згідно приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на наведене, на відповідача покладаються витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 грн.
Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позов задовольнити.
Стягнути з Фермерського господарства "КРУК" (вул. Садова, 6, с. Журавне, Хмільницький район, Вінницька область, 22325; код ЄДРПОУ 31380516) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАГРО ПАРТНЕР" (вул. Котляревського, 7, м. Волочиськ, Хмельницький район, Хмельницька область, 31200; код ЄДРПОУ 37993500) 99 754 грн 15 коп - основного боргу; 3 097 грн 24 коп - курсової різниці; 18 605 грн 17 коп - 15 % штрафу; 23 089 грн 07 коп - 36 % річних; 19 882 грн 25 коп - пені та 2 422 грн 40 коп - витрат зі сплати судового збору.
У порядку частини десятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України, органу (особі), що проводитиме примусове виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 11.12.2025 у справі № 902/1539/25 здійснювати нарахування 36% річних на суму основного боргу у розмірі 99 754 грн 15 коп, яка підлягає стягненню з Фермерського господарства "КРУК" (вул. Садова, 6, с. Журавне, Хмільницький район, Вінницька область, 22325; код ЄДРПОУ 31380516) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАГРО ПАРТНЕР" (вул. Котляревського, 7, м. Волочиськ, Хмельницький район, Хмельницька область, 31200; код ЄДРПОУ 37993500), з 11.11.2025 до моменту виконання вказаного рішення, за формулою: Сх36хД:К:100, де: С - сума непогашеної заборгованості; 3 - розмір відсотків річних; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.
Примірник рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів в ЄСІТС.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне рішення складено 16 грудня 2025 р.
Суддя Василь МАТВІЙЧУК
віддрук. прим.:
1 - до справи