вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"04" грудня 2025 р. Cправа №902/562/25
Господарський суд Вінницької області у складі головуючої судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., за участю:
представника позивача: Шишковської А.Б. (ордер серії АВ №1210072 від 13.06.2025),
представника відповідач: Чорного С.О. (ордер серії АВ №1202546 від 17.06.2025),
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Підприємства споживчої кооперації "Госпрозрахункове об'єднання ринків м.Вінниці", м.Вінниця
до Вінницької регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, м.Вінниця
про стягнення 116766,44 грн за договором про надання комунальних послуг
Процесуальні дії у справі, стислий виклад позицій сторін.
До Господарського суду Вінницької області звернулось Підприємство споживчої кооперації "Госпрозрахункове об'єднання ринків м.Вінниці" з позовом до Вінницької регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про стягнення 116766,44 грн заборгованості (враховуючи заяви про збільшення розміру позовних вимог без номеру та дати (а.с.76-80, т.1) та №25/08 від 25.08.2025) за договором про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням нерухомого майна та надання комунальних послуг, №11 від 31.01.2024 з посиланням на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати спожитих житлово-комунальних послуг за період з грудня 2024 року по липень 2025 року, а саме: 113692,42 грн - основного боргу, 519,98 грн - 3% річних та 2554,04 грн - інфляційних втрат.
Ухвалою суду від 19.05.2025 відкрито провадження в справі №902/562/25, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 18.06.2025.
30.05.2025 до суду надійшов відзив б/н від 30.05.2025 (а.с.47-48, т.1), в якому відповідач зауважив, що повністю погасив заборгованість за договором про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням нерухомого майна та надання комунальних послуг №11 від 31.01.2024 у грудні 2024 року; та зазначив, що відсутність додаткової угоди до згаданого правочину свідчить про припинення його дії з 01.01.2025.
Також відповідач вважає, що відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України "Про затвердження гігієнічних вимог до агропродовольчих ринків" №1279 від 19.04.2024 оператор агропродовольчого ринку (позивач) має забезпечити належні умови для роботи акредитованої лабораторії, шляхом надання у користування службових приміщень, забезпечених опаленням, електропостачанням, вентиляцією, водопостачанням та водовідведенням на безоплатній основі, а тому вимоги позивача щодо стягнення основної заборгованості за 2025 рік є безпідставними.
16.06.2025 до суду надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог без номеру та дати (а.с.76-80, т.1), в якій заявник просив ухвалити рішення про стягнення з відповідача 104717,20 грн заборгованості за договором про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням нерухомого майна та надання комунальних послуг №11 від 31.01.2024, що утворилась за період з грудня 2024 року по травень 2025 року.
17.06.2025 до суду надійшла відповідь на відзив б/н від 17.06.2025 (а.с.1-3, т.2), в якій позивач не погодився із твердженнями про припинення дії договору про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням нерухомого майна та надання комунальних послуг, №11 від 31.01.2024 з тих підстав, що пунктом 6.3 названого правочину передбачено його продовження на той самий термін і на тих самих умовах за умови відсутності заперечень однієї із сторін. Оскільки у відповідача були відсутні заперечення щодо припинення дії договору на 2025 рік, означений правочин продовжив свою дію.
Позивач також зазначив, що наказом №1279 від 19.04.2024 встановлена обов'язкова наявність на ринках акредитованих лабораторій; визначені відповідні вимоги до приміщень, де лабораторії мають розміщуватись (із забезпеченням опалення, електропостачання, вентиляції, водопостачання та водовідведення). Проте, на думку позивача, наказ №1279 від 19.04.2024 не містить приписів щодо надання таких послуг на безоплатній основі.
За наслідком слухання справи, 18.06.2025, постановлена ухвала, якою прийнята до розгляду заява позивача про збільшення розміру позовних вимог без номеру та дати (а.с.76-80, т.1); оголошена перерва в підготовчому судовому засіданні до 04.08.2025.
01.08.2025 до суду надійшли заперечення б/н від 01.08.2025 (а.с.22-23, т.2), в яких відповідач заявив про визнання позову в частині вимог про стягнення заборгованості за договором про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням нерухомого майна та надання комунальних послуг, №11 від 31.01.2024 за грудень 2024 року. Водночас зауважив, що листом №1144 від 18.12.2024 він повідомив позивача про набрання чинності наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України "Про затвердження гігієнічних вимог до агропродовольчих ринків" №1279 від 19.04.2024 щодо безоплатного забезпечення умов роботи акредитованої лабораторії на території агропродовольчого ринку. На думку відповідача, такий лист свідчить, що мали місце заперечення останнього щодо продовження дії договору №11 від 31.01.2024 на тих самих умовах в 2025 рік.
04.08.2025 суд оголосив протокольну ухвалу, якою задовольнив клопотання позивача, у зв'язку з чим оголосив перерву в підготовчому судовому засіданні до 26.08.2025.
25.08.2025 до суду надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог №25/08 від 25.08.2025 (а.с.38-40, т.2), в якій заявник просив ухвалити рішення, яким додаткового стягнути з відповідача 12049,24 грн заборгованості за договором про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням нерухомого майна та надання комунальних послуг, №11 від 31.01.2024.
26.08.2025 постановлена ухвала суду (занесена до протоколу судового засідання) про прийняття до розгляду заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог №25/08 від 25.08.2025; за клопотанням відповідача в підготовчому судовому засіданні оголошена перерва до 04.09.2025.
Ухвалою суду від 04.09.2025 закрито підготовче провадження, справа №902/562/25 призначена до судового розгляду по суті на 02.10.2025.
З огляду на першу неявку представника відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті з поважних причин, ухвалою суду від 02.10.2025 розгляд справи був відкладений до 12.11.2025.
12.11.2025 прийнята ухвала суду (занесена до протоколу судового засідання), якою задоволено клопотання представника позивача та оголошена перерва до 24.11.2025.
На визначену судом дату, 24.11.2025, з'явились представники обох сторін.
В судовому засіданні, 24.11.2025, представник позивача позов підтримав, натомість представник відповідача проти позову заперечив в частині нарахованої заборгованості за 2025 рік, зазначив про визнання позову в частині основної заборгованості за 2024 рік.
Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин.
31.01.2024 між позивачем (далі - Балансоутримувач) та відповідачем (далі - Користувач) укладено договір про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням нерухомого майна та надання комунальних послуг, №11 (далі - Договір) (а.с.9-10, т.1), за умовами п.1.1 якого Балансоутримувач забезпечує обслуговування та експлуатацію нерухомого майна, а саме - приміщення, яке належить Підприємству споживчої кооперації "Госпрозрахункове об'єднання ринків м.Вінниця" та знаходиться за адресою: вул.Пирогова, 49, вул.Коцюбинського, 13, м.Вінниця (далі - Приміщення), загальною площею 152,93 кв.м, а Користувач відшкодовує оплати споживчих послуг пропорційно до займаної ним площі. Приміщення надане у користування з метою розміщення працівників Користувача.
Розмір відшкодування за електроенергію (КЕКВ 2273) у 2024 році складає 130000 грн з ПДВ (сто тридцять тисяч грн з ПДВ) (п.1.2 Договору).
За умовами пп.2.1.1 Договору Балансоутримувач Приміщення зобов'язується забезпечити виконання всього комплексу робіт, пов'язаних з обслуговуванням та утриманням Приміщення і прибудинкової території, та створення необхідних умов для здійснення господарської діяльності.
У свою чергу Користувач зобов'язується своєчасно вносити плату на рахунок Балансоутримувача (пп.2.2.3 Договору).
За умовами п.4.1, 4.2 Договору розмір оплати здійснюється Користувачем пропорційно до займаної площі згідно діючими тарифами за послуги. Розрахунки за цим Договором здійснюються в безготівковій формі не пізніше десяти банківських днів з дня отримання Користувачем рахунку та акту виконаних робіт.
Згідно з п.6.1, 6.2 Договору означений діє з моменту підписання по 31.12.2024 включно, але у будь - якому разі до повного виконання Сторонами умов Договору.
Відповідно до ч.3 ст.631 ЦК України Сторони дійшли згоди, що умови цього Договору застосовуються до відносин, які виникли між ними до його укладення - з 01.01.2024.
Відповідно до п.6.3 Договору у разі відсутності заяви однієї із Сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. Зазначені дії оформляються додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною Договору.
Суд відзначає, що процесуальна позиція сторін свідчить про різне тлумачення положень п.6.3 Договору щодо продовження його дії на новий строк.
У постанові Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №753/11000/14-ц зроблено висновок, що особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. При цьому це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін" (under the dominant influence of the party).
У справі №613/1436/17 (постанова від 18.05.2022) Верховний Суд зазначив, що у разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань.
З огляду на приписи п.1 Положення про Вінницьку регіональну державну лабораторію Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів №28 від 16.01.2025 (а.с.50-54, т.1) Вінницька регіональна державна лабораторія Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів є державною установою ветеринарної медицини, яка створена відповідно до законів України "Про ветеринарну медицину", "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів", підпорядкована та належить до сфери управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.
Згідно з п.6 названого положення лабораторія має матеріально-технічну базу (територію і будівлі, лабораторне обладнання і устаткування, віварій з піддослідними тваринами тощо) та відповідно до акредитації проводить у повному обсязі і на сучасному рівні органолептичні, патолого-анатомічні, гістологічні, мікроскопічні, мікробіологічні, бактеріологічні, біологічні, молекулярно-генетичні, фізико-хімічні, хіміко-токсикологічні, імуноферментні, біохімічні, мікологічні, серологічні, імунологічні, вірусологічні, паразитологічні, радіологічні та інші лабораторні дослідження (випробування), а також державну ветеринарно-санітарну експертизу на агропродовольчих ринках та ярмарках.
В матеріалах справи міститься атестат про акредитацію Вінницької регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 23.08.2023 за №20345 (а.с.61, т.1), зі змісту якого слідує, що випробування (дослідження) харчових продуктів відповідач здійснює на території агропродовольчих ринків Вінницької області, що також підтвердив представник відповідача під час здійснення провадження в цій справі.
Як відзначено в п.2 розділу II Гігієнічним вимог до агропродовольчих ринків, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №1279 від 19.04.2024, оператори агропродовольчих ринків повинні забезпечити належні умови для роботи акредитованої лабораторії, зокрема шляхом надання у користування службових приміщень, забезпечених опаленням, електропостачанням, вентиляцією, водопостачанням та водовідведенням.
Забороняється функціонування агропродовольчого ринку за відсутності акредитованої лабораторії.
З урахуванням встановлених обставин, які свідчать про те, що:
- відповідач здійснює свою діяльність на агропродовольчих ринках у Вінницькій області;
- обов'язок із забезпечення належних умов для роботи акредитованої лабораторії покладено на операторів агропродовольчих ринків;
- відповідач в таких правовідносинах є професіоналом у відповідній сфері щодо дотримання гігієнічним вимог до агропродовольчих ринків,
суд доходить висновку, що умови договору про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням нерухомого майна та надання комунальних послуг, №11 від 31.01.2024 складені відповідачем.
В матеріалах справи міститься лист відповідача №114 від 18.12.2024 (а.с.22, т.1), адресований операторам агропродовольчих ринків, в якому зазначено про набрання чинності наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України "Про затвердження гігієнічних вимог до агропродовольчих ринків" №1279 від 19.04.2024, за умовами якого оператор агропродовольчого ринку (позивач) має забезпечити належні умови для роботи акредитованої лабораторії, шляхом надання у користування службових приміщень, забезпечених опаленням, електропостачанням, вентиляцією, водопостачанням та водовідведенням на безоплатній основі.
У відповідь на лист №114 від 18.12.2024 позивач у листі №1 від 06.01.2025 (а.с.26, т.1) повідомив про безпідставність тверджень щодо безоплатного використання приміщень агропродовольчого ринку акредитованою лабораторією, оскільки у наказі №1279 від 19.04.2024 такі положення відсутні. Водночас зауважив, що акредитовані лабораторії мають відшкодовувати лише вартість використаної електричної енергії, оскільки усі інші послуги оператором агропродовольчого ринку, за його згодою, надаються безоплатно.
З огляду на претензію №11 від 12.03.2025 (а.с.7, т.1), адресовану відповідачу, позивач вимагав погасити наявну заборгованість за Договором за спожиту електричну енергію за період з грудня 2024 року по лютий 2025 року в сумі 71408,32 грн. До претензії доданий відповідний рахунок на оплату №459 від 12.03.2025.
У відповідь на претензію №11 від 12.03.2025 відповідач у листі №327 від 31.03.2025 (а.с.23, т.1) повідомив, що заборгованість згідно з Договором за 2024 рік - відсутня. Додатково зауважив про припинення дії Договору на 2025 рік, оскільки між сторонами не було укладено відповідну додаткову угоду про продовження строку його дії.
Листом №14 від 07.04.2025 позивач (у відповідь на лист №327 від 31.03.2025) висловив незгоду з припиненням дії Договору та повторно наголосив про наявну заборгованість за спожиту електричну енергію за період з грудня 2024 року по лютий 2025 року в сумі 71408,32 грн.
Також до матеріалів справи позивач долучив лист №1 від 06.01.2025, адресований відповідачу (а.с.11, т.1), яким повідомлено про продовження дії Договору на тих самих умовах і на той самий строк: з 01.01.2025 по 31.12.2025.
Проте до матеріалів справи не долучено жодного доказу в підтвердження надіслання/отримання відповідачем листа №1 від 06.01.2025 (а.с.11, т.1), а тому такий доказ судом до уваги не береться.
В обґрунтування заявленого розміру основної заборгованості до матеріалів справи позивачем долучено:
- рахунок на оплату №459 від 12.03.2025 (а.с.8, т.1) на відшкодування: спожитої електричної енергії (активної, реактивної та послуг з розподілу в обсязі 1967 кВт/год.) за грудень 2024 на суму 19945,38 грн; спожитої електричної енергії (активної, реактивної та послуг з розподілу в обсязі 2790 кВт/год.) за січень 2025 на суму 28876,50 грн; спожитої електричної енергії (активної, реактивної та послуг з розподілу в обсязі 2147 кВт/год.) за лютий 2025 на суму 22586,44 грн;
- акт надання послуг №620 від 10.04.2025 (а.с.91, т.1) разом із рахунком №610 від 10.04.2025 (а.с.90, т.1) на відшкодування спожитої електричної енергії (активної, реактивної та послуг з розподілу в обсязі 1646 кВт/год.) за березень 2025 на суму 15933,28 грн;
- акт надання послуг №777 від 09.05.2025 (а.с.88, т.1) разом із рахунком №764 від 09.05.2025 (а.с.87, т.1) на відшкодування спожитої електричної енергії (активної, реактивної та послуг з розподілу в обсязі 1360 кВт/год.) за квітень 2025 на суму 11736,80 грн;
- акт надання послуг №936 від 09.06.2025 (а.с.99, т.1) разом із рахунком №916 від 09.06.2025 (а.с.100, т.1) на відшкодування спожитої електричної енергії (активної, реактивної та послуг з розподілу в обсязі 635 кВт/год.) за травень 2025 на суму 5638,80 грн;
- акт надання послуг №1092 від 10.07.2025 (а.с.45, т.2) разом із рахунком №1067 від 10.07.2025 (а.с.44, т.1) на відшкодування спожитої електричної енергії (активної, реактивної та послуг з розподілу в обсязі 474 кВт/год.) за червень 2025 на суму 4270,74 грн;
- акт надання послуг №1246 від 11.08.2025 (а.с.48, т.2) разом із рахунком №1218 від 11.08.2025 (а.с.47, т.2) на відшкодування спожитої електричної енергії (активної, реактивної та послуг з розподілу в обсязі 486 кВт/год.) за липень 2025 на суму 4704,48 грн.
Наявними у справі доказами (описами вкладення до цінних листів (а.с.83, 85, 118 т.1) підтверджується надіслання позивачем на адресу відповідача актів надання послуг №620 від 10.04.2025, №777 від 09.05.2025, №936 від 09.06.2025 разом з відповідними рахунками.
В матеріалах справи також наявні реєстри показників лічильників (а.с.93-98, т.1, а.с.50-53, т.2), зі змісту яких слідує, що:
- за грудень 2024 року по агропродовольчому ринку "Урожай" відповідачем спожито 538 кВт/год. електричної енергії, а по агропродовольчому ринку "Центральний" - 1429 кВт/год. електричної енергії;
- за січень 2025 року по агропродовольчому ринку "Урожай" відповідачем спожито 1066 кВт/год. електричної енергії, а по агропродовольчому ринку "Центральний" - 1724 кВт/год. електричної енергії;
- за лютий 2025 року по агропродовольчому ринку "Урожай" відповідачем спожито 580 кВт/год. електричної енергії, а по агропродовольчому ринку "Центральний" - 1567 кВт/год. електричної енергії;
- за березень 2025 року по агропродовольчому ринку "Урожай" відповідачем спожито 258 кВт/год. електричної енергії, а по агропродовольчому ринку "Центральний" - 1388 кВт/год. електричної енергії;
- за квітень 2025 по агропродовольчому ринку "Урожай" відповідачем спожито 252 кВт/год. електричної енергії, а по агропродовольчому ринку "Центральний" - 1108 кВт/год. електричної енергії;
- за травень 2025 по агропродовольчому ринку "Урожай" відповідачем спожито 189 кВт/год. електричної енергії, а по агропродовольчому ринку "Центральний" - 446 кВт/год. електричної енергії;
- за червень 2025 по агропродовольчому ринку "Урожай" відповідачем спожито 167 кВт/год. електричної енергії, а по агропродовольчому ринку "Центральний" - 307 кВт/год. електричної енергії;
- за липень 2025 по агропродовольчому ринку "Урожай" відповідачем спожито 259 кВт/год. електричної енергії, а по агропродовольчому ринку "Центральний" - 227 кВт/год. електричної енергії.
До матеріалів справи також долучені акти прийняття-здачі наданих послуг з розподілу електричної енергії, складені та підписані між позивачем та оператором системи розподілу (АТ "Вінницяобленерго"), зі змісту яких слідує, що за період з грудня 2024 року по липень 2025 року позивач спожив такі обсяги електричної енергії:
- за грудень 2024 - 134713 кВт/год. (акт №8093786910064 від 27.12.2024 (а.с.116, т.1);
- за січень 2025 - 141193 кВт/год. (акт №8092538257147 від 28.01.2025 (а.с.106, т.1);
- за лютий 2025 - 120822 кВт/год. (акт №8094779063457 від 26.02.2025 (а.с.105, т.1);
- за березень 2025 - 115871 кВт/год. (акт №8092539559541 від 27.03.2025 (а.с.104, т.1);
- за квітень 2025 - 91358 кВт/год. (акт №8098027530928 від 29.04.2025 (а.с.102, т.1);
- за травень 2025 - 86097 кВт/год. (акт №8090547649544 від 28.05.2025 (а.с.103, т.1);
- за червень 2025 - 88908 кВт/год. (акт №8099019417967 від 27.06.2025 (а.с.57, т.2);
- за липень 2025 - 101914 кВт/год. (акт №8097779669082 від 28.07.2025).
Наявними у справі платіжними інструкціями та виписками з банківських рахунків (а.с.124-248, т.1, а.с.62-104, т.2) підтверджується сплата позивачем вартості спожитої електричної енергії на користь відповідних постачальників електричної енергії та послуг з розподілу електричної енергії, забезпечення перетікань реактивної електричної енергії на користь оператора системи розподілу (АТ "Вінницяобленерго") за період з грудня 2024 року по липень 2025 року.
Норми права, які застосував суд, оцінка доказів та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
За правилами ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).
Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Отже судом встановлено, що за умовами укладеного між сторонами Договору позивач зобов'язався забезпечити належну експлуатацію відповідачем приміщень в агропродовольчих ринках, тоді як відповідач зобов'язався відшкодовувати позивачу частину спожитих житлово-комунальних послуг за використання таких приміщень.
Надаючи оцінку аргументам сторін щодо чинності Договору в 2025 році, суд виходить з такого.
Як відзначено в п.6.3 Договору у разі відсутності заяви однієї із Сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. Зазначені дії оформляються додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною Договору.
У постанові від 18.05.2022 у справі №613/1436/17 Верховний Суд зазначив, що принцип "Contra proferentem" має застосовуватися у разі, якщо є два різні тлумачення умови (чи умов), а не відмінні редакції певної умови (умов) договору:
- contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність;
- contra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань);
- contra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою.
Як встановлено судом: умови договору про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням нерухомого майна та надання комунальних послуг, №11 від 31.01.2024 складено відповідачем.
Враховуючи зазначений принцип, суд доходить висновку, що умови першого речення п.6.3 Договору свідчать, що після закінчення строку його дії він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором за умови відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну його умов.
Натомість, сторона, яка бажає припинити дію правочину, зобов'язана повідомити іншу сторону протягом одного місяця після закінчення строку його чинності. І такі дії, з огляду на зміст другого речення пункту 6.3 Договору, оформляються додатковою угодою.
Отже, умови пункту 6.3 не передбачають обов'язковість укладання додаткової угоди про продовження строку дії договору на той самий термін і на тих самих умовах (оскільки зміст "щодо відсутності заяви однієї із сторін" не є дією).
Оскільки матеріали справи не містять доказів звернення відповідача з заявою про припинення Договору, останній відповідно до п.6.3 продовжив свою дію на тих самих умовах і на той же строк (діє протягом 2025 року).
Отже розглядаючи вимоги позивача про стягнення 113692,42 грн - основного боргу, суд виходить з такого.
Згідно зі ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства.
Матеріалами справи підтверджується, що за період з грудня 2024 року по липень 2025 року відповідач сукупно спожив 10545 кВт/год. електричної енергії, що останній визнав.
Також суд встановив, що позивач здійснював оплату вартості спожитої електричної енергії, послуг розподілу електричної енергії, забезпечення перетікань реактивної електричної енергії (частину якої також було спожито відповідачем) на користь відповідних постачальників електричної енергії та оператора системи розподілу (АТ "Вінницяобленерго").
Твердження відповідача, що наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України "Про затвердження гігієнічних вимог до агропродовольчих ринків" №1279 від 19.04.2024 на операторів агропродовольчих ринків покладено обов'язок забезпечувати діяльність акредитованих лабораторій на безоплатній основі, суд сприймає критично з огляду на наступне.
Як було відзначено судом: відповідно до п.2 розділу II Гігієнічним вимог до агропродовольчих ринків, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №1279 від 19.04.2024, оператори агропродовольчих ринків повинні забезпечити належні умови для роботи акредитованої лабораторії, зокрема шляхом надання у користування службових приміщень, забезпечених опаленням, електропостачанням, вентиляцією, водопостачанням та водовідведенням.
Забороняється функціонування агропродовольчого ринку за відсутності акредитованої лабораторії.
Суд відзначає, що умови названих Гігієнічних вимог до агропродовольчих ринків не містить прямого припису про те, що таке забезпечення діяльності акредитованих лабораторій операторами агропродовольчих ринків має здійснюватись на безоплатній основі.
Суд зауважує, що сферою регулювання зазначеного нормативно-правового акта є порядок забезпечення безпечності харчових продуктів, що реалізовуються на агропродовольчих ринках. У свою чергу правовідносини позивача та відповідача базуються на положеннях цивільного законодавства, одним із основних принципів яких є свобода договору.
За вказаних обставин, оскільки сторонами у Договорі погоджено умови відшкодування відповідачем частини спожитих житлово-комунальних послуг за використання приміщень агропродовольчих ринків позивача, вказаний Договір, в силу презумпції правомірності правочину, породжує відповідні цивільні права та обов'язки у його сторін.
Враховуючи наявні у справі докази суд встановив, що відповідач має прострочену заборгованість в сумі 113692,42 грн, у зв'язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню.
Щодо стягнення 519,98 грн - 3% річних за період з 27.01.2025 по 19.05.2025, суд зазначає таке.
Як передбачено ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За умовами п.4.2 Договору розрахунки за цим Договором здійснюються в безготівковій формі не пізніше десяти банківських днів з дня отримання Користувачем рахунку та акту виконаних робіт.
Судом враховується, що банківський день, відповідно до Порядку здійснення банками операцій за акредитивами, затверджений постановою правління НБУ №514 від 03.12.2003, визначено як робочий день банку в тому місці, у якому повинна виконуватися дія, передбачена УПДА (Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів) або іншими міжнародними документами, затвердженими Міжнародною торговельною палатою.
Відповідно до постанови правління НБУ №180 від 15.08.2022 система електронних платежів Національного банку України з 01.04.2023 функціонує в цілодобовому режимі.
Як свідчить наявний у справі розрахунок компенсаційних нарахувань (а.с.105, т.2) позивач здійснив нарахування 3% річних та інфляційних втрат за прострочення відповідачем своїх зобов'язань з оплати спожитих послуг за грудень 2024, січень 2025, лютий 2025 та березень 2025.
Водночас в матеріалах справи наявні докази направлення лише акта та відповідного рахунка за березень 2025 (а.с.118, т.1) цінним листом з описом вкладення.
Як свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.120, т.1) акт надання послуг №620 від 10.04.2025 разом з відповідним рахунком на оплату за березень 2025 отримано відповідачем 01.05.2025.
Отже суд доходить висновку, що за спожиті в березні 2025 житлово-комунальні послуги на суму 15933,28 відповідач мав сплатити до 12.05.2025.
Водночас, враховуючи відсутність доказів надіслання актів за спожиті житлово-комунальні послуги в грудні 2024 - лютому 2025, суд позбавлений можливості перевірити правильність визначених позивачем періодів нарахувань.
У зв'язку з викладеним суд доходить висновку про відмову в задоволенні вимог щодо стягнення 3% річних, нарахованих за прострочення відповідачем своїх зобов'язань з оплати спожитих послуг за грудень 2024 - лютий 2025, у зв'язку з їх недоведеністю.
За правилами ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку про правомірність вимог щодо стягнення 9,17 грн 3% річних, тому в задоволенні вимог в частині стягнення 510,81 грн 3 % річних слід відмовити.
Розглянувши вимогу позивача стосовно заявлених 2554,04 грн інфляційних втрат за період з лютого 2025 по травень 2025, суд зазначає таке.
Як встановлено судом: за спожиті в березні 2025 житлово-комунальні послуги на суму 15933,28 відповідач мав сплатити до 12.05.2025.
З огляду на відсутність доказів надіслання актів за спожиті житлово-комунальні послуги в грудні 2024 - лютому 2025 суд доходить аналогічного висновку про відмову в задоволенні вимог щодо стягнення інфляційних нарахувань, нарахованих за прострочення відповідачем своїх зобов'язань з оплати спожитих послуг за грудень 2024 - лютий 2025, у зв'язку з їх недоведеністю.
Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При перевірці правильності нарахування позивачем суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, суд враховує висновки щодо застосування ст.625 ЦК України, викладену у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 та від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, згідно з якими.
При розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 (далі - Постанова КМУ №1078) та Методики розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування ст. 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).
Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Враховуючи наведені висновки, здійснивши перевірку правильності нарахування заявленої суми, суд дійшов висновку про правомірність вимог в частині стягнення 207,13 грн інфляційних втрат, а тому в задоволенні вимог щодо стягнення 2346,91 грн інфляційних втрат.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Положення ст.76, 77 ГПК України передбачають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Щодо судових витрат.
За правилами ст.129 ГПК України на відповідача покладається судовий збір в сумі 3028,00 грн, розмір якого не може бути меншим одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В заяві про збільшення розміру позовних вимог без номеру та дати (а.с.76-80, т.1) позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, розглядаючи які суд зазначає наступне.
Згідно із ч.1-3 ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (абзаци 1 та 2 ч.8 ст.129 ГПК України).
Судом встановлено, що 23.05.2025 між позивачем (далі - Клієнт) та адвокатом Шишковською А.Б. (далі - Виконавець) укладено договір про надання правової допомоги (а.с.249-250, т.1), за умовами п.1.1 якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе надання правової допомоги Замовнику в обсязі та на умовах, визначених цим Договором.
Відповідно до п.2.1 договору про надання правової допомоги від 23.05.2025 Виконавець бере на себе представництво інтересів Замовника у Господарському суді Вінницької області у справі №902/562/25 про стягнення боргу за договором про надання комунальних послуг.
Згідно з п.4.1 договору про надання правової допомоги від 23.05.2025 за надання послуг відповідно до умов договору Замовник сплачує Виконавцю плату у розмірі 10000,00 грн.
Цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним Договором (п.5.1 договору про надання правової допомоги від 23.05.2025).
До матеріалів справи долучено квитанцію до прибуткового касового ордера від 13.05.2025 (а.с.250, т.1), за змістом якої позивачем сплачено на користь адвоката Шишковської А.Б. 10000,00 грн.
Суд зазначає, що в постанові Верховного Суду від 23.12.2021 у справі №923/560/17 викладені висновки стосовно застосування ст.126 ГПК України, згідно яких: витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Отже, на підставі долучених до матеріалів справи доказів суд встановив, що розмір судових витрат, які позивачем сплачено у зв'язку з розглядом цієї справи становить 10000,00 грн.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 ст.129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи часткове задоволення позову, розподілу між сторонами підлягають витрати на правничу допомогу позивача в сумі 9755,24 грн.
Ухвалюючи дане рішення суд звертається до правової позиції, висвітленої у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2023 у справі №922/2417/22, за якою під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Суд констатує, що відповідачем не подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що стягнення 9755,26 грн є обґрунтованим та розумним розміром компенсації за вказані послуги.
Керуючись ст.7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 ГПК України, суд
1. Позов у справі №902/562/25 задовольнити частково.
2. Стягнути з Вінницької регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (вул.Праведників світу, буд.19, м.Вінниця, 21036; ідентифікаційний код: 00692009) на користь Підприємства споживчої кооперації "Госпрозрахункове об'єднання ринків м.Вінниці" (вул.Пирогова, буд.49, м.Вінниця, 21018; ідентифікаційний код: 01557153) 113692,42 грн - основної заборгованості; 9,17 грн - 3% річних; 207,13 грн - інфляційних втрат, 3028,00 грн - витрат зі сплати судового збору та 9755,26 грн - витрат на професійну правничу допомогу.
3. Відмовити у задоволенні позову щодо стягнення 510,81 грн - 3% річних та 2346,91 грн інфляційних втрат.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Повне рішення надіслати сторонам.
6. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256, 257 ГПК України).
7. Повне рішення складено 17 грудня 2025 р.
Суддя Нешик О.С.
кількість прим. рішення:
1 - до справи;
2, 3 - Підприємству споживчої кооперації "Госпрозрахункове об'єднання ринків м.Вінниці" - в електронній формі до електронної пошти в підсистемі ЄСІТС та на адресу електронної пошти (ormv.box@gmail.com);
4, 5 - представнику Підприємства споживчої кооперації "Госпрозрахункове об'єднання ринків м.Вінниці" адвокату Шишковській А.Б. - в електронній формі до електронної пошти в підсистемі ЄСІТС та на адресу електронної пошти ( ІНФОРМАЦІЯ_1 );
6, 7 - Вінницькій регіональній державній лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів - в електронній формі до електронної пошти в підсистемі ЄСІТС та на адресу електронної пошти (vinoblvetmed@ukr.net);
8, 9 - представнику Вінницької регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів адвокату Чорному С.О. - в електронній формі до електронної пошти в підсистемі ЄСІТС та на адресу електронної пошти ( ІНФОРМАЦІЯ_2 )