09.12.2025 року м. Дніпро Справа № 904/5743/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Мороза В.Ф., Чус О.В.,
при секретарі судового засідання: Кишкань М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Продекспорт-2009"
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Владимиренко І.В.) від 12.12.2023 р. у справі № 904/5743/20
за заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Продекспорт-2009" (49000, м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, б.32 Б, код ЄДРПОУ 36573563)
про визнання грошових вимог на загальну суму 144 918 619,00 грн, -
21.10.2021 року Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області подано до Господарського суду Дніпропетровської області заяву про визнання грошових вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Продекспорт-2009" в загальній сумі 144 918 619,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2021 року грошові вимоги Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Продекспорт-2009" в загальній сумі 144 918 619,00 грн відхилені.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.10.2022 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2021 у справі № 904/5743/20 задоволено; ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2021 року у справі № 904/5743/20 скасовано; визнано грошові вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в розмірі 144 914 079 грн (ІІІ черга) та 4 500 грн (І черга).
Постановою Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 14.06.2023 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Продекспорт-2009" задоволено частково; постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.10.2022 року у справі № 904/5743/20 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2021 року у справі № 904/5743/20 скасовано; справу № 904/5743/20 в скасованій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2023 року визнано грошові вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області у розмірі 4 540,00 грн (1 черга задоволення); 96 609 386,00 грн (3 черга задоволення без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів); 48 304 693,00 грн (6 черга задоволення); зобов'язано ліквідатора включити грошові вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Продекспорт-2009" відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства.
Не погодившись з цією ухвалою господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Продекспорт-2009", в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2023 р. у справі № 904/5743/20 та прийняти нове рішення про відхилення грошових вимог ГУ ДПС у Дніпропетровській області у повному обсягу.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема, зазначає наступне:
- вважає, що оскільки перевірка ТОВ "Продекспорт-2009" здійснювалась на підставі пп. 78 п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України за постановою слідчого в рамках кримінального провадження, то Головне управління ДПС у Дніпропетровській області не мало права складати податкові повідомлення-рішення та нараховувати податкові зобов'язання за наслідками такої перевірки до моменту набрання обвинувального вироку суду в такому кримінальному провадженні або закриття кримінального провадження за нереабілітуючих обставин. На переконання скаржника, закриття з реабілітуючих підстав кримінального провадження, в межах якого була проведена податкова перевірка, за результатами якої були складені податкові повідомлення-рішення, є обставиною, яка підтверджує відсутність повноважень у податкового органу на складання податкових повідомлень-рішень та їх невідповідність нормам Податкового кодексу України;
- звертає увагу, що перевірка дій податкового органу щодо призначення, проведення перевірки та дотримання вимог законодавства при складанні податкових повідомлень-рішень є обов'язковим етапом при визначенні правомірності зазначених податкових повідомлень-рішень навіть ще до етапу дослідження безпосередньо порушень, зазначених в акті перевірки. Тобто, порушення норм законодавства при призначенні перевірки та/або складанні податкового повідомлення-рішення є самостійною підставою для встановлення неправомірності податкових повідомлень-рішень, а отже, є підставою для відмови у визнанні грошових вимог, які ґрунтуються на цих податкових повідомленнях-рішеннях;
- вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що оскільки кримінальне провадження стосувалось невстановлених осіб ТОВ "АТБ Маркет", то податковий орган може складати податкові повідомлення-рішення відносно інших платників податків;
- звертає увагу, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року у справі № 804/11314/15, на яке у оскаржуваній ухвалі посилався суд першої інстанції, не набрало законної сили та було оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду і станом на дату прийняття оскаржуваної ухвали вирішувалось питання про відкриття апеляційного провадження;
- стверджує, що суд першої інстанції не дослідив обставину відсутності грошового зобов'язання боржника перед ГУ ДПС у Дніпропетровській області на дату визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури;
- зауважує, що поза увагою суду першої інстанції залишилась обставина непідписання акту перевірки головним державним ревізором-інспектором С.О. Грищенко, який брав участь в документальній позаплановій виїзній перевірці. Вважає, що відсутність в акті перевірці підпису особи, яка склала акт перевірки, є обставиною, яка вказує на неналежне оформлення результатів проведеної перевірки та, відповідно, подальшу відсутність підстав у податкового органу для складання податкових повідомлень-рішень.
Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області подано до Центрального апеляційного господарського суду додаткові пояснення по справі, у яких просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
В обґрунтування своїх заперечень проти доводів апеляційної скарги Головне управління ДПС у Дніпропетровській області зазначає, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.10.2024 року по справі № 804/11314/15 у задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Продекспорт-2009" відмовлено; рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.09.2023 року по справі №804/11314/15 залишено без змін. У зв'язку з чим вважає, що грошові вимоги контролюючого органу визнані Господарським судом Дніпропетровської області правомірно.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.02.2025 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Продекспорт-2009" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2023 р. у справі № 904/5743/20 залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2023 р. у справі № 904/5743/20 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.05.2025 р. у справі № 904/5743/20 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Продекспорт-2009" задоволено частково, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.02.2025 р. у справі № 904/5743/20 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Центрального апеляційного господарського суду для розгляду справи № 904/5743/20 визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Чередко А.Є. (доповідач), суддів - Дармін М.О., Чус О.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.06.2025 р. зазначеною колегією суддів справу № 904/5743/20 прийнято до свого провадження для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Продекспорт-2009" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2023 р. у цій справі, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 23.09.2025 р.
На підставі розпорядження в.о. керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв'язку із відрядженням судді Дарміна М.О. - члена колегії суддів, визначеного протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2025 року, та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.09.2025 р., для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі головуючого судді - Чередка А.Є., суддів - Мороза В.Ф., Чус О.В.
У зв'язку із перебуванням судді-доповідача Чередка А.Є. у відпустці та неможливістю проведення судового засідання 23.09.2025 р., розгляд апеляційної скарги у справі № 904/5743/20 не відбувся.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.09.2025 р. розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 09.12.2025 р.
Представник Головного управління ДПС у Дніпропетровській області у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважаючи оскаржувану ухвалу законною і обґрунтованою, прийнятою з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу боржника безпідставною.
Інші учасники справи не скористались своїм правом участі у судовому засіданні, не забезпечили явку в судове засідання своїх повноважних представників, про час та місце судового засідання були повідомлені апеляційним судом належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Враховуючи приписи ст. 202 ГПК України, а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання апеляційним судом не визнавалася обов'язковою, а неявка представників сторін не перешкоджає апеляційному перегляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті за відсутності представників учасників справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2020 року за заявою Компанії з обмеженою відповідальністю "Арчімбольдо Лімітед" відкрито провадження у справі № 904/5743/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Продекспорт-2009"; визнано грошові вимоги Компанії з обмеженою відповідальністю "Арчімбольдо Лімітед" в сумі 21 020,00 грн (судовий збір) - 1 черга задоволення, в сумі 1 353 766,74 грн (основний борг, судовий збір по справі № 904/2166/19) - 4 черга задоволення; введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто сімдесят календарних днів до 24.04.2021 року; призначено розпорядником майна боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Продекспорт-2009" Ткаченка Дениса Володимировича.
Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2021 року визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Продекспорт-2009" банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 12 місяців, до 19.01.2022 року; призначено ліквідатором банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю "Продекспорт-2009" арбітражного керуючого Ткаченка Дениса Володимировича.
21.10.2021 року Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області подано до Господарського суду Дніпропетровської області заяву б/н від 20.10.2021 року про визнання грошових вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Продекспорт-2009" в загальній сумі 144 918 619,00 грн.
Розглянувши зазначену заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з грошовими вимогами до боржника, суд першої інстанції дійшов висновку про визнання цих вимог.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2023 року у справі № 904/5743/20 визнано грошові вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області у розмірі 4 540,00 грн (1 черга задоволення); 96 609 386,00 грн (3 черга задоволення без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів); 48 304 693,00 грн (6 черга задоволення); зобов'язано ліквідатора включити грошові вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Продекспорт-2009" відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства.
Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2023 року у справі № 904/5743/20, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі Закон).
На час відкриття провадження у справі та постановлення оскаржуваної ухвали набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Частиною 2 Прикінцевих та Перехідних Положень Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Згідно з ч.ч. 1, 2, 3, 4, 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.
Заява кредитора має містити: найменування господарського суду, до якого подається заява; найменування боржника, його місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); ім'я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені); виклад обставин, що підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування; відомості про наявність заставного майна боржника, яке є забезпеченням вимог; перелік документів, що додаються до заяви.
До заяви в обов'язковому порядку додаються докази сплати судового збору, докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна, а також документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника.
Для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.
Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.
За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Відповідно до ч. 4 ст. 60 Кодексу України з процедур банкрутства, у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає заяви з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом.
Так, за змістом ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України, зокрема до грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).
Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство (ст. 1 КУзПБ).
Визначення статусу вимог кредитора (конкурсні чи поточні) пов'язується безпосередньо з моментом виникнення цих вимог. При цьому набуття статусу кредитора у справі про банкрутство законодавець пов'язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку, та прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове визнання її вимог.
Порядок виникнення грошових зобов'язань щодо сплати податків та зборів визначений Податковим кодексом України (далі - ПК України), положеннями пунктів 1.1. та 1.3 статті 1 якого унормовано, що цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства, з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", проведення комплексних перевірок з метою виявлення фінансових рахунків та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (крім особливостей функціонування єдиного рахунку, подання звітності щодо суми нарахованого єдиного внеску), зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
Податковий кодекс України дає визначення грошового зобов'язання, яке є спеціальним для цілей податкового законодавства, а саме - грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (п. 14.1.39. ПК України).
Пункт 14.1.156. ПК України визначає податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.
У постанові від 15.12.2020 року у справі № 904/1693/19 Великою Палатою Верховного Суду викладено правовий висновок, що аналіз приписів податкового законодавства, в тому числі положень підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 56.18 статті 56, пункту 57.3 статті 57 та інших положень ПК України, дає змогу дійти висновку про те, що грошове зобов'язання платника податків для цілей здійснення адміністрування податків та зборів може існувати як узгоджене зобов'язання, набувши статусу податкового боргу після настання моменту його сплати, що надає податковому органу можливість здійснення заходів щодо стягнення суми такого зобов'язання, а також як неузгоджене зобов'язання, коли грошове зобов'язання існує, але заходи щодо адміністрування податків та зборів податковими органами не вживаються. Однак неузгодженість суми грошового зобов'язання не означає, що зобов'язання не існує або може не враховуватися при зверненні із заявою про визнання кредиторських вимог відповідно до приписів законодавства про банкрутство.
В податковому законодавстві податковий обов'язок включає в себе обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1. ст. 36 ПК України).
Податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку (п. 37.2. ст. 37 ПК України).
Відповідно до підпунктів 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов'язання, у тому числі податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску (п. 46.1. ст. 46 ПК України).
Пунктами 49.1., 49.2. статті 49 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.
Слід зауважити, що пунктом 54.1. ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 ПК України).
Наведені вище норми свідчать про наступні етапи податкового обов'язку платника податку за загальним правилом: виникнення об'єкту оподаткування, обчислення платником суми податкового зобов'язання, подання декларації, сплата податку у визначені податковим законодавством строки.
У постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 27.09.2022 року у справі № 380/7694/20 наведено висновок, що "за загальним правилом обов'язок з обчислення суми податкового зобов'язання і зазначення такої у відповідній податковій декларації покладено на платників податків (крім випадків, передбачених ПК України). Строк для сплати податкового зобов'язання становить 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації (крім випадків, встановлених цим Кодексом). Якщо під час проведення перевірки контролюючий орган встановить порушення платником податків вимог податкового законодавства, що призвело до заниження у податковому (звітному) періоді суми податкового зобов'язання з відповідного податку та/або збору, обов'язок з визначення суми такого заниження покладено на контролюючий орган. За змістом статті 58 ПК України визначення контролюючим органом такої суми відбувається за кожним видом податку та/або збору шляхом надіслання (вручення) податкового повідомлення-рішення, у якому також у випадках, визначених ПК України, визначається сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафів). Така сума коштів, до якої входить сума податкового зобов'язання та сума штрафних (фінансових) санкцій, є грошовим зобов'язанням платника податків."
З наведеного можна дійти висновку, що за добросовісного виконання платником податків наведених вище етапів податкового обов'язку, платник податків уникає наслідків порушення податкового законодавства (зокрема, покладення на нього штрафних санкцій визначених ПК України), а податковий орган, в свою чергу, може належно виконати свій обов'язок з реєстрації, перевірки та обліку платників податків тощо.
Разом з тим, у випадку, коли платник податку в установлені строки не подає декларації або дані перевірок свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань та надіслати платнику податків податкове повідомлення-рішення про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання.
Положеннями пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу.
Зазначена стаття встановлює загальні підстави і порядок надсилання податкового повідомлення-рішення і не пов'язує із цією дією виникнення податкового зобов'язання у платника податку (п. 6.15, 6.16. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 року у справі № 904/1693/19).
Положеннями податкового законодавства визначено обов'язок платника податків подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, за кожний встановлений Податковим кодексом України звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, а також обов'язок самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України для подання податкової декларації.
Отже, для цілей розгляду грошових вимог податкового органу до боржника у справі про банкрутство та кваліфікації їх як конкурсних чи поточних, моментом виникнення грошових вимог податкового органу в розумінні Кодексу України з процедур банкрутства слід вважати перший день несплати боржником податку, що настає за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Податковим кодексом України для подання податкової декларації за відповідним податком.
Вищенаведені висновки про застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини, викладені в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 17.01.2024 року у справі № 903/51/20.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У даному випадку слід встановити момент виникнення грошових вимог податкового органу за кожним несплаченим боржником та заявленим контролюючим органом податком, який (момент) пов'язується із першим днем несплати боржником податку, що настає за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Податковим кодексом України, для подання податкової декларації.
Колегією суддів встановлено, що вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області ґрунтуються на складених у 2015 році податкових повідомленнях-рішеннях:
- податкове повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 0001582202 від 19.05.2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 67 861 725,00 грн, за основним платежем 45 241 150 грн, за штрафними санкціями 22 620 575 грн;
- податкове повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 0002462202 від 18.08.2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 76 012 854 грн, за основним платежем 50 675 236 грн, за штрафними санкціями 25 337 618 грн;
- податкове повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 0002482202 від 18.08.2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1 039 500 грн, за основним платежем 693 000 грн, за штрафними санкціями 346 500 грн.
Вказані податкові повідомлення-рішення були винесені за наслідками проведення посадовими особами Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Продекспорт-2009" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2011 року по 01 квітня 2014 року, за результатами якої складено Акт перевірки № 591/22-05/36573563 від 22 квітня 2015 року.
Таким чином, матеріали справи свідчать, що період виникнення заявленого ГУ ДПС у Дніпропетровській області податкового боргу є 2015 рік, при цьому, ТОВ "Продекспорт-2009" визнано банкрутом постановою господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2021 року. Отже, кредиторські вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області не є такими, що додатково виникли у розумінні ст. 59 КУзПБ з дня ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом, а за своєю суттю є конкурсними вимогами.
Як зазначено вище, за змістом ст. 1 КУзПБ грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України, зокрема до грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).
Згідно зі ст. 1 КУзПБ кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до ст. 45 Кодексу конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (ч. 1 ст. 45 КУзПБ). Для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів (ч. 4 ст. 45 КУзПБ).
З моменту відкриття провадження у справі: пред'явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі; пред'явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися у випадку та порядку, передбачених цим Кодексом; арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство; корпоративні права засновників (учасників, акціонерів) боржника реалізуються з урахуванням обмежень, встановлених цим Кодексом; задоволення вимог засновника (учасника) боржника - юридичної особи про виділення частки у майні боржника у зв'язку з виходом із складу його учасників забороняється; рішення про реорганізацію або ліквідацію юридичної особи - боржника приймається в порядку, визначеному цим Кодексом (ч. 14 ст. 39 Кодексу).
Визначення статусу вимог кредитора (конкурсні чи поточні) пов'язується безпосередньо з моментом виникнення цих вимог. При цьому набуття статусу кредитора у справі про банкрутство законодавець пов'язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку, та прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове визнання її вимог. Відповідний висновок наведений Верховним Судом у постановах від 25.06.2020 року у справі № 916/1965/13, від 21.09.2020 року у справі № 916/2878/14, від 04.11.2020 у справі № 904/9024/16.
Порядок виникнення грошових зобов'язань щодо сплати податків та зборів визначений Податковим кодексом України, положеннями пунктів 1.1. та 1.3 статті 1 якого унормовано, що цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства; однак не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Статтею 41 ПК України органи державної фіскальної служби віднесено до переліку контролюючих органів, що здійснюють від імені держави функції контролю за своєчасністю і правильністю сплати суб'єктами господарювання податків і зборів, зокрема, шляхом проведення документальних невиїзних перевірок платників податків відповідно до статті 78 цього Кодексу.
Підпунктом 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Відповідно до пунктів 54.1 та 54.3 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою. Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Стаття 57 ПК України регулює строки сплати податкового зобов'язання: за загальним правилом платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57); у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу; у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження (пункт 57.3 статті 57 ПК України).
Положеннями пункту 58.1 статті 58 ПК України передбачено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу.
Зазначена стаття встановлює загальні підстави і порядок надсилання податкового повідомлення-рішення і не пов'язує із цією дією виникнення податкового зобов'язання у платника податку.
За змістом підпункту 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Підпунктом 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 ПК України визначено, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків, крім випадку, передбаченого підпунктом 108-1.2.2 пункту 108-1.2 статті 108-1 цього Кодексу.
Водночас, пунктом 56.18 цієї ж статті передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
З урахуванням викладеного, до податкового боргу, окрім власне суми грошового зобов'язання, яке стало узгодженим, включається також і пеня, яка є заходом фінансової відповідальності.
Тож аналіз наведених вище приписів податкового законодавства, в тому числі положень підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 56.18 статті 56, пункту 57.3 статті 57, а також інших положень ПК України, дає змогу дійти висновку про те, що грошове зобов'язання платника податків для цілей здійснення адміністрування податків та зборів може існувати як узгоджене зобов'язання, набувши статусу податкового боргу після настання моменту його сплати, що надає податковому органу можливість здійснення заходів щодо стягнення суми такого зобов'язання, а також як неузгоджене зобов'язання, коли грошове зобов'язання існує, але заходи щодо адміністрування податків та зборів податковими органами не вживаються.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду від ухвалою від 30.09.2020 року на підставі ч. 5 ст. 302 ГПК України передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 904/1693/19 з метою вирішення виключної правової проблем, яка полягала у визначенні моменту виникнення грошових зобов'язань боржника у справі про банкрутство щодо сплати податкових платежів за неузгодженими податковими повідомленнями-рішеннями, а відтак і визначенні обсягу самостійного дослідження господарським судом у справі про банкрутство обставин виникнення кредиторських вимог податкового органу та щодо необхідності встановлення обов'язку суду у наданні оцінки первинним документам, поданим контролюючим органом на підтвердження його грошових вимог до боржника за податковими зобов'язаннями.
Мотивуючи необхідність передачі вказаної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, касаційний суд зазначав, що дотримання правової позиції щодо того, що моментом виникнення грошових зобов'язань боржника щодо сплати податкових платежів за неузгодженими податковими повідомленнями-рішеннями є завершення оскарження в адміністративних судах цих рішень з набранням сили відповідного судового рішення, несе ризик зловживання процесуальними правами учасника провадження у справі про банкрутство боржником задля затягування розгляду вимог податкового органу, що, в свою чергу, матиме вирішальний вплив на визначення статусу таких вимог, оскільки може призвести до перешкод у своєчасності визнання кредиторських вимог податкового органу, набуття ним статусу кредитора у справі про банкрутство і закінчення розгляду справи без участі податкового органу, погашення заборгованості перед бюджетом у зв'язку із ліквідацією боржника.
Велика Палата Верховного Суду визнала мотиви, на підставі яких постановлено ухвалу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.09.2020, обґрунтованими та прийняла справу № 904/1693/19 до розгляду.
За результатами розгляду справи № 904/1693/19 Великою Палатою Верховного Суду ухвалено постанову від 15.12.2020 року, де у пунктах 6.24-6.25 висловлена правова позиція про те, що "неузгодженість суми грошового зобов'язання не означає, що зобов'язання не існує або може не враховуватися при зверненні із заявою про визнання кредиторських вимог відповідно до приписів статті 23 Закону №2343-XII. Відповідно ж до частини першої статті 25 Закону № 2343-XII у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження. Поряд з цим будь-яких спеціальних приписів щодо кредиторських вимог органу доходів та зборів із зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування Закон № 2343-XII не містить".
Також у наведеній постанові від 15.12.2020 року у справі № 904/1693/19 Великою Палатою Верховного Суду зроблено правовий висновок про те, що “з огляду на положення статей 23 - 25 Закону № 2343-XII, чинного на момент відкриття провадження у цій справі, податковий орган, так само як і інші конкурсні кредитори, повинен подати до господарського суду вимоги до боржника щодо його грошових зобов'язань по сплаті податків і зборів, що виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство разом з документами, що ці зобов'язання підтверджують, а господарський суд зобов'язаний розглянути всі вимоги та заперечення проти них на підставі поданих кредитором і боржником документів, оцінити правомірність цих вимог незалежно від наявності в адміністративному суді спору щодо неузгодженого податкового зобов'язання, з якого сформована кредиторська вимога податкового органу» (пункт 7.1 постанови).
Колегія суддів зазначає, що судове рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі № 904/1693/19 було прийнято щодо обставин, які виникли в період чинності положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який втратив чинність з 21.10.2019 року з введенням в дію КУзПБ. Водночас, у статтях 45, 47 КУзПБ також наявні положення щодо виявлення кредиторів та осіб, які мають бажання взяти участь у санації боржника, та визначено порядок проведення попереднього засідання у справі про банкрутство.
При цьому, відповідні норми ПК України були чинним як під час дії Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", так і під час дії Кодексу України з процедур банкрутства.
Оцінюючи повноту і всебічність судового розгляду у даній справі, колегія суддів апеляційної інстанції виходить з наведених норм КУзПБ у сукупності з положеннями процесуального закону, та вважає за необхідне звернутися до усталених правових висновків Верховного Суду стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов'язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство, за якими:
- заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);
- обов'язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);
- під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);
- господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18);
- завданням господарського суду є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови: від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).
Ці висновки не втратили своєї актуальності з введенням в дію з 21.10.2019 року КУзПБ (відповідно до пункту 4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" якого з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство), оскільки чинний Кодекс (статті 45-47) містить аналогічне у відповідній частині правове регулювання порядку звернення кредиторів із заявами із вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом.
Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.12.2020 року у справі № 904/1693/19 зазначила про те, що податковий орган, так само як і інші конкурсні кредитори, повинен подати до господарського суду вимоги до боржника щодо його грошових зобов'язань по сплаті податків і зборів, що виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство разом з документами, що ці зобов'язання підтверджують, а господарський суд зобов'язаний розглянути всі вимоги та заперечення проти них на підставі поданих кредитором і боржником документів, оцінити правомірність цих вимог незалежно від наявності в адміністративному суді спору щодо неузгодженого податкового зобов'язання, з якого сформована кредиторська вимога податкового органу.
При цьому заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують кредиторські вимоги. Проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 914/1126/14, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16, від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20, від 09.06.2022 у справі № 922/313/20 (922/3069/21), від 23.03.2023 у справі № 910/3105/21).
Виходячи з наведеного, колегія суддів зауважує, що питання необхідного обсягу правового аналізу грошових вимог кредитора та достатності доказів на їх підтвердження має вирішуватися господарським судом з урахуванням сукупності обставин конкретної справи, зокрема правової природи зобов'язання, юридичних фактів з якими пов'язується його дійсність та обґрунтованість, позиції боржника та розпорядника його майна, наявності та обґрунтованості заперечень інших кредиторів.
Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Також, апеляційний суд звертає увагу на усталені правові висновки Верховного Суду стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов'язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство, відповідно до яких: заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16); обов'язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16); під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16); у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/1006.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, № 904/9024/16); у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18).
У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).
Отже, у справі, що розглядається, грошове зобов'язання боржника базується на ППР від 19.05.2015 року щодо донарахування ПДВ і штрафних санкцій; ППР від 18.08.2015 року щодо нарахування податку на прибуток і штрафних санкцій; ППР від 18.08.2015 року щодо нарахування ПДВ і штрафних санкцій.
На переконання скаржника, оскільки, на момент звернення податкового органу до суду із заявою про грошові вимоги до боржника, тривала процедура судового оскарження у справі № 804/11314/15 податкових повідомлень-рішень, на яких ґрунтуються грошові вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, то відповідно, грошові вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ТОВ "Продекспорт-2009" не є узгодженими та такими, що підлягають задоволенню.
Разом з тим, як зазначено вище, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 року у справі № 904/1693/19, неузгодженість суми грошового зобов'язання не означає, що зобов'язання не існує або може не враховуватися при зверненні із заявою про визнання кредиторських вимог.
Підставою донарахування сум основного боргу по ПДВ і податку на прибуток стали висновки щодо порушення боржником:
1) п. 198.1, 198.2, 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), занижено суми податку на додану вартість на загальну суму 48 154 736 грн, у т.ч.: за березень 2012 року 2 913 586 грн, за квітень 2012 року 3 061 225 грн, за травень 2012 року 3 131 893 грн, за червень 2012 року 2 923 722 грн, за липень 2012 року 3 639 980 грн, за серпень 2012 року 3 099 450 грн, за вересень 2012 року 2 707 724 грн, за жовтень 2012 року 3 261 225 грн, за листопад 2012 року 3 213 428 грн, за грудень 2012 року 4 441 346 грн, за січень 2013 року 3 420 185 грн, за лютий 2013 року 3 642 364 грн, за березень 2013 року 2 163 924 грн, за квітень 2013 року 1 010 820 грн, за травень 2013 року 2 343 614 грн, за червень 2013 року 828 800 грн, за липень 2013 року 646 400 грн, за серпень 2013 року 448 000 грн, за вересень 2013 року 129 000 грн, за жовтень 2013 року 408 000 грн, за листопад 2013 року 696 000 грн, за грудень 2013 року 24 050 грн.
2) Порушення п.п. 14.1.27, п. 14.1.36 ст. 14, п.п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п.п. 138.10.3, п. 138.10 ст. 138, п.п. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138, п.п. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138, п. 139.1 ст. 139 ПКУ від 02.12.2010 № 2755-YІ (зі змінами та доповненнями) занижено суми податків на прибуток на загальну суму 60 663 812 грн, у тому числі: у 1 кварталі 2012 року на суму 9 681 177 грн, у 2 кварталі 2012 року на суму 15 235 608 грн, у 3 кварталі 2012 року на суму 12 272 320 грн, у 4 кварталі 2012 року на суму 11 381 473 грн, у 2013 році на суму 12 093 234 грн.
Як правильно зазначено судом першої інстанції, аргументи, викладені в акті, та його висновки боржником по суті не спростовано, боржником не вказано, з якими доводами акту перевірки від 22.04.2015 року він не погоджується та якими доказами вони спростовані.
Доказів визнання недійсними податкових повідомлень-рішень матеріали справи не містять.
При цьому, відсутність в Акті перевірки від 22.04.2015 року підпису головного державного ревізора-інспектора С.О. Грищенко не є наслідком недійсності податкових повідомлень-рішень, на яких ґрунтуються вимоги податкового органу.
Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на відсутність підстав проведення податковим органом перевірки, у зв'язку з тим, що проведення перевірки ТОВ "Продекспорт-2009" здійснювалось в рамках розслідування кримінальної справи, та податковий орган не мав права складати оскаржувані податкові повідомлення-рішення та нараховувати податкові зобов'язання за наслідками такої перевірки до моменту набрання обвинувального вироку суду в такому кримінальному провадженні або закритті кримінального провадження за нереабілітуючих обставин, оскільки вказані обставини не можуть бути підставою для звільнення ТОВ "Продекспорт-2009" від відповідальності за виявлені під час проведення перевірки порушення податкового законодавства.
При цьому, апеляційний суд також враховує, що відповідно до постанови старшого слідчого з ОВС ВКР СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області Яковлева А.М. від 11 вересня 2015 року, на яку посилається представник позивача, кримінальне провадження закрито саме відносно невстановлених осіб ТОВ "АТБ Маркет", у зв'язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 212 КК України.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що висновки перевірки, з урахуванням рішення контролюючого органу відносно порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Продекспорт-2009" вимог податкового законодавства України, є такими, що обґрунтовані матеріалами перевірки, а спірні податкові повідомлення-рішення є правомірними та такими, що прийняті відповідно до норм чинного законодавства.
Крім того, колегія суддів вважає за доцільне зазначити, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.09.2023 року по справі № 804/11314/15, яке постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.10.2024 року та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15.01.2025 року залишено без змін, у задоволені адміністративного позову ТОВ "Продекспорт-2009" про визнання противоправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0001582202 від 19.05.2015 року, № 0002462202 від 18.08.2015 року, № 0002482202 від 18.08.2015 року відмовлено, що також підтверджує правомірність прийнятих ГУ ДПС у Дніпропетровській області повідомлень - рішень.
Разом з тим, матеріали справи свідчать, що кредитором порушено строки звернення до суду з кредиторськими вимогами.
Так, ГУ ДПС у Дніпропетровській області звернулось до господарського суду із заявою про визнання грошових вимог за неузгодженими податковими зобов'язаннями у сумі 144 914 079 грн, які за своєю суттю є конкурсними вимогами, 21.10.2021 року.
Провадження за заявою Компанії з обмеженою відповідальністю "Арчімбольдо Лімітед" у справі № 904/5743/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Продекспорт-2009" відкрито ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2020 року.
Повідомлення про відкриття провадження було опубліковано на офіційному веб-порталі судової влади України 05.11.2020 року за номером 65434.
Для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.
Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів (ч. 4 ст. 45 КУзПБ).
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду (ч. 6 ст. 45 КУзПБ).
Таким чином, наслідком пропуску встановленого Кодексом строку для подання кредиторських вимог не є відмова у задоволенні заяви.
Враховуючи встановлені вище обставини, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про визнання грошових вимог Головного управління ДПС у Дніпропетровській області у розмірі 4 500,00 грн (1 черга задоволення); 96 609 386,00 грн (3 черга задоволення без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів); 48 304 693,00 грн (6 черга задоволення).
З урахуванням усього вищенаведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, оскаржувана ухвала відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2023 р. у цій справі відсутні.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 8 052,00 грн слід покласти на останнього.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 264, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Продекспорт-2009" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2023 р. у справі № 904/5743/20 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2023 р. у справі № 904/5743/20 - залишити без змін.
Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Продекспорт-2009".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повна постанова складена та підписана 17.12.2025 року.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя О.В. Чус