02.12.2025 року м.Дніпро Справа № 902/810/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),
суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М.
при секретарі судового засідання Карпенко А.С.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Шевченко Ангеліна Григорівна (в залі суду) - від ФОП Рукаса Ігоря Анатолійовича - адвокат, ордер серія АЕ № 1335951 від 20.11.2024р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Іллінецький аграрний фаховий коледж, м. Іллінці, Вінницька область
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2025 (суддя Золотарьова Я.С.) у справі №902/810/24
за позовом Іллінецького аграрного фахового коледжа, м. Іллінці, Вінницька область
до Фізичної особи-підприємця Рукаса Ігоря Анатолійовича, м. Дніпро
про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути на свою користь з відповідача 335 358,07 грн, з яких: 187 353 грн сплачених за непоставлений товар; 17 911,45 грн - інфляційні втрати; 8 876,23 грн - 3% річних; 108 102,68 грн - пені; 13 114,71 грн - штраф. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині своєчасної поставки товару належної якості. Позивач стверджував, що «посадовими особами позивача за попереднім оглядом поставленого відповідачем товару згідно з видатковою накладною № 27 від 27.12.2022 було встановлено, що відповідачем навантажено деревину непромислового використання, яка не відповідає якісним показникам, визначеним договором». Позивач вказував, що «товар прийнятий не був, відповідно був повернутий відповідачу», а також що 20.02.2023 та 03.03.2023 відповідач повторно поставив товар, якість якого також не відповідала умовам договору, тому «товар на загальну суму 187 353,00 грн відповідачем не поставлено».
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що 30 липня 2022 року між Іллінецьким аграрним фаховим коледжем (покупець) та фізичною особою-підприємцем Рукасом Ігорем Анатолійовичем (продавець) за результатами проведення тендерної процедури закупівлі було укладено договір купівлі-продажу № 30/07/2022. Відповідно до пункту 1.1 договору «продавець зобов'язується передати у встановлений строк у власність/поставити Покупцю згідно процедури відкритих торгів Паливну деревину дров'яну непромислового використання твердих листяних порід, код за ДК 021:2015 - 03410000-7 Деревина, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його вартість». Згідно пункту 3.1 договору ціна договору становила 934 000,00 грн без ПДВ. Додатковою угодою № 1 від 28.12.2022 до договору сторони погодили зменшити обсяг закупівлі на суму 991 613,40 грн, відтак загальна сума договору склала 942 386,60 грн. На виконання умов договору відповідачем здійснено поставку товару позивачу згідно видаткової накладної № 27/3 від 27.12.2022 на суму 187 353,00 грн. Видаткова накладна підписана обома сторонами та не містить заперечень або зауважень. Позивачем здійснено оплату поставленого товару на суму 187 353,00 грн на підставі платіжного доручення № 496 від 29.12.2022.
Судом першої інстанції було враховано, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2023 по справі № 904/4854/23 за позовом Іллінецького аграрного фахового коледжу до фізичної особи-підприємця Рукаса Ігоря Анатолійовича про стягнення 187 353,00 грн у задоволенні позовних вимог вже було відмовлено у повному обсязі. При цьому, цим рішенням було встановлено, що «на виконання умов договору відповідачем здійснено поставку товару на адресу позивача, що підтверджується підписано сторонами видатковою накладною №27/3 від 27.12.22 на суму 187 353,00грн. Позивачем здійснено оплату поставленого товару на суму 187 353,00грн. на підставі п/д №496 від 29.12.22р.» Також встановлено, що «обставини укладання відповідного договору та надання позивачем первинних бухгалтерських документів (договору, рахунку на оплату та видаткової накладної) підтверджені наданими на вимогу суду поясненнями Управлінням державної казначейської служби України в Іллінецькому районі Вінницької області».
В подальшому Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.04.2024 по справі № 904/4854/23 апеляційну скаргу Іллінецького аграрного фахового коледжу залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишено без змін. Постановою апеляційного суду встановлено, що «з урахуванням стандарту доказування "вірогідності доказів", більш вірогідними є підтверджені листом Управління державної казначейської служби України в Іллінецькому районі Вінницької області "Про надання інформації" №02-14-06/966 від 29.11.2023 доводи відповідача (про наявність договірних відносин між сторонами спору відповідно до договору купівлі-продажу №30/07/2022 від 30.07.2022, поставка товару відповідно до видаткової накладної № 27/3 від 27.12.2022 на суму 187353,00 грн. в межах вказаного договору), ніж доводи позивача про заперечення цих обставин». Апеляційний суд також зазначив, що «доводи апеляційної скарги про те, що видаткова накладна №27/3 від 27.12.2022 між ІАФК та ФОП Рукасом І.А. не укладалася, не підписувалася уповноваженою особою та не засвідчувалася печаткою ІАФК, колегія суддів оцінює критично, адже вказані аргументи спростовуються встановленими обставинами про те, що саме від позивача засобами системи "Клієнт Казначейства-Казначейство" надійшли сформовані в електронній формі документи на підтвердження факту узяття бюджетного зобов'язання».
Суд першої інстанції, керуючись положеннями частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України виснував, що обставини, встановлені у рішенні господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2023 по справі № 904/4854/23 та постанові Центрального апеляційного господарського суду від 29.04.2024 по справі № 904/4854/23 мають преюдиціальне значення для розгляду цієї справи.
Щодо доводів позивача про поставку товару неналежної якості місцевий господарський суд, враховуючи положення пункту 2.1 Договору, згідно якого продавець повинен передати покупцю товар, якість якого відповідає умовам стандартів та технічним умовам ТУ У 16.1-00994207-005:2018 Деревина дров'яна, констатував: , що позивач не надав суду доказів того, що відповідачем було поставлено неякісний товар, реалізації ним прав, які надані йому статтею 678 Цивільного кодексу України. Щодо тверджень про повернення товару суд зауважив, що позивач вказує, що ним було повернуто неякісний товар відповідачу, однак в матеріалах справи відсутні такі докази, зокрема, не було подано позивачем накладної на повернення товару тощо. Не подано позивачем також будь-яких доказів фіксування поставки товару неналежної якості ані комісійно, ані в односторонньому порядку. Натомість суд встановив, що в матеріалах справи міститься видаткова накладна № 27/3 від 27.12.2022 на суму 187 353,00 грн, яка підписана обома сторонами та не містить заперечень або зауважень. Оскільки вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних втрат, пені та штрафу є похідною вимогою, тому відповідно також не підлягає задоволенню.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, через систему "Електронний суд" звернувся Іллінецький аграрний фаховий коледж, м. Іллінці, Вінницька область, в якій просить повністю скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24 січня 2025 року в справі № 902/810/24 та ухвалити нове рішення, яким позов Іллінецького аграрного фахового коледжу до фізичної особи-підприємця Рукаса Ігоря Анатолійовича про стягнення заборгованості - задовольнити, стягнути з ФОП Рукаса Ігоря Анатолійовича (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Іллінецького аграрного фахового коледжу (Код ЄДРПОУ: 35830913) 334 141 (триста тридцять чотири тисячі сто сорок одну) грн 85 коп, з яких 187 353 (сто вісімдесят сім тисяч триста п'ятдесят три гривні) 00 коп., сплачених за непоставлений товар відповідно до договору купівлі_продажу № 30/07/2022 від 30.07.2022 року, 17911 (сімнадцять тисяч дев'ятсот одинадцять) грн 45 коп інфляційні втрати, 8784 (вісім тисяч сімсот вісімдесят чотири) грн 09 коп 3% річних, 106978 (сто шість тисяч дев'ятсот сімдесят вісім) грн 60 коп пені, 13114 (тринадцять тисяч сто чотирнадцять) грн 71 коп штраф відповідно до Договору. Стягнути з фізичної особи-підприємця Рукаса Ігоря Анатолійовича на користь Іллінецького аграрного фахового коледжу судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом даної справи.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
Апелянт посилається на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано фактичні обставини справи та допущено істотні порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення.
Так, суд дійшов помилкового висновку про належну поставку товару та наявність правової підстави для отримання відповідачем грошових коштів, не дослідивши та не надавши оцінки доказам, поданим позивачем. Зокрема, судом не були досліджені та оцінені акти комісії Іллінецького АФК від 29.12.2022, 20.02.2023 та 03.03.2023, якими підтверджується поставка товару неналежної якості, претензія № 164 від 09.05.2023 року, а також обставини фактичного неприйняття товару позивачем та його повернення постачальнику. Відсутність оцінки зазначених доказів свідчить про порушення судом вимог статей 73, 74, 86 та 236 Господарського процесуального кодексу України.
Висновок суду про наявність правової підстави для перерахування та збереження відповідачем грошових коштів є передчасним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи. Суд безпідставно виходив з того, що кошти були сплачені за належно поставлений товар, тоді як товар за видатковою накладною № 27 від 27.12.2022 фактично не був прийнятий позивачем, зазначена видаткова накладна не підписана уповноваженою особою покупця, товарно-транспортна накладна відсутня, а поставлений товар не відповідав якісним характеристикам, визначеним договором. За таких обставин підстава для збереження відповідачем грошових коштів відпала, що обумовлює застосування положень статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України.
Крім того, суд безпідставно відхилив доводи позивача щодо поставки товару неналежної якості. Критично оцінюючи ці доводи, суд не здійснив аналізу наданих доказів, попри наявність актів комісійного огляду, неодноразових відмов позивача від прийняття товару, а також погодження відповідачем заміни поставленої продукції. Такий підхід суперечить принципам повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи.
Судом першої інстанції також допущено істотне порушення норм процесуального права шляхом нерозгляду поданого позивачем клопотання про витребування доказів. Позивач належним чином звертався до суду з клопотанням про витребування у відповідача товарно-транспортних накладних, які є ключовими доказами реальності поставки товару. Однак суд не розглянув подане клопотання, не надав оцінки неможливості самостійного отримання таких доказів позивачем та порушив вимоги статей 81 і 74 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до неправильного вирішення спору по суті.
Водночас відповідач не довів факту належного виконання своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу. Матеріали справи не містять жодних належних і допустимих доказів, які б підтверджували фактичну поставку товару належної якості, його прийняття позивачем, оформлення перевезення відповідно до вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом, а також реальність господарської операції (товарно-транспортні накладні, податкові накладні, акти звірки взаєморозрахунків тощо). За таких обставин висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним даним справи.
Суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, безпідставно відмовивши у застосуванні статей 1212 та 1213 Цивільного кодексу України, неправильно витлумачивши наявність правової підстави для утримання коштів та не врахувавши, що у разі неприйняття товару і відсутності фактичної поставки сплачені кошти є безпідставно набутими. Зазначене є підставою для скасування рішення відповідно до пункту 4 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, оскаржуване рішення не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, ухвалене без повного з'ясування обставин справи, без належної оцінки доказів та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статей 236 та 277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для його скасування з ухваленням нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
Фізичною особою-підприємцем Рукасом Ігорем Анатолійовичем, м. Дніпро подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає апеляційну скаргу Іллінецького аграрного фахового коледжа, м. Іллінці, Вінницька область незаконною, необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.
Факт поставки та прийняття товару на суму 187 353,00 грн доведений належними та допустимими доказами. Між сторонами існували договірні відносини на підставі договору купівлі-продажу № 30/07/2022 від 30.07.2022. Поставка товару на зазначену суму підтверджується видатковою накладною № 27/3 від 27.12.2022, яка підписана обома сторонами без зауважень, платіжним дорученням № 496 від 29.12.2022 про оплату товару, а також фактичним виконанням сторонами умов договору в повному обсязі. Наведені обставини повністю спростовують твердження Апелянта про неприйняття товару.
Доводи Апелянта щодо поставки товару неналежної якості є необґрунтованими. Апелянтом не надано жодних належних і допустимих доказів, які б підтверджували неналежну якість товару. Зокрема, у видатковій накладній відсутні будь-які зауваження щодо якості товару, не доведено відмову від прийняття товару в момент його поставки, а також не підтверджено факту повернення товару постачальнику. Надані Апелянтом акти складені односторонньо, без участі представника постачальника, не оформлені в день приймання товару, не відповідають вимогам Інструкцій П-6 та П-7 і не пов'язані безпосередньо з поставкою товару за видатковою накладною № 27/3 від 27.12.2022. За таких умов зазначені акти не можуть вважатися належними доказами у справі.
Обставини поставки товару за видатковою накладною № 27/3 від 27.12.2022 мають преюдиціальне значення. Факт поставки товару та його оплати на суму 187 353,00 грн уже був предметом судового розгляду у справі № 904/4854/23. Рішенням господарського суду, яке набрало законної сили та було залишене без змін судом апеляційної інстанції, встановлено факт поставки товару, факт підписання видаткової накладної, а також наявність правової підстави для отримання відповідачем грошових коштів. Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України ці обставини не підлягають повторному доказуванню.
Твердження Апелянта про нереальність господарської операції є безпідставними. Господарська операція була реальною, здійсненою в межах чинного договору та підтвердженою первинними бухгалтерськими документами, фактом оплати товару, а також виконанням бюджетних процедур через органи Державної казначейської служби України. Доводи Апелянта про відсутність реальності господарської операції суперечать встановленим судом обставинам і власним процесуальним позиціям Апелянта, які він займав у попередніх судових справах.
Клопотання Апелянта про витребування доказів подано з порушенням процесуальних вимог. Зазначене клопотання подано зі значним пропуском строків, визначених статтями 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України, без обґрунтування причин такого пропуску та без підтвердження неможливості самостійного отримання відповідних доказів на момент звернення до суду. За таких обставин суд першої інстанції правомірно не задовольнив подане клопотання.
Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дослідив усі належно подані сторонами докази, надав їм належну правову оцінку, дотримався принципів змагальності сторін і рівності учасників процесу перед судом, а також правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Підстави для скасування рішення, передбачені статтею 277 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.
З огляду на викладене апеляційна скарга є необґрунтованою, не містить належних правових доводів та не спростовує висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.02.2025р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №902/810/24. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Іллінецький аграрний фаховий коледж, м. Іллінці, Вінницька область на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2025 у справі №902/810/24 до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Дніпропетровської області.
05.03.2025р. матеріали справи № 902/810/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Іллінецький аграрний фаховий коледж на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2025 у справі №902/810/24. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 02.09.2025 об 10:00 годин.
Судове засідання, призначене на 02.09.2025 не відбудеться, у зв'язку з відпусткою суддів - Кощеєва І.М. та Чус О.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.08.2025 Розгляд апеляційної скарги Іллінецький аграрний фаховий коледж на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2025 у справі №902/810/24 призначено в судове засідання на 11.11.2025 о 11:30 год.
11.11.2025 в судовому засіданні були присутні від Іллінецького аграрного фахового коледжу - Парпальос Вікторія Василівна (поза межами приміщення суду), Кучер Наталія Петрівна (поза межами приміщення суду) , Остапенко Ірина Миколаївна (поза межами), від ФОП Рукаса Ігоря Анатолійовича -Шевченко Ангеліна Григорівна (в залі суду).
В судовому засіданні 11.11.2025 Колегія суддів переходить до стадії прийняття судового рішення, оголошення вступної та резолютивної частини якого відбудеться 02.12.2025р. о 09:25год.
02.12.2025 в судове засідання з'явився представник від ФОП Рукаса Ігоря Анатолійовича -Шевченко Ангеліна Григорівна (в залі суду).
Представники від Іллінецького аграрного фахового коледжу Парпальос Вікторія Василівна та Кучер Наталія Петрівна в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів, на зв'язок не вийшли, в системі відображалися червоним індикатором, у зв'язку з чим судове засідання в режимі відеоконференції не відбулося.
02.12.2025 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
За результатами проведення тендерної процедури закупівлі 30 липня 2022 між Іллінецьким аграрним фаховим коледжом (далі - Позивачем, Покупцем) та фізичною особою-підприємцем Рукасом Ігорем Анатолійовичем (далі - Відповідачем, Продавцем) було укладено договір купівлі-продажу № 30/07/2022 (арк.с.10,42).
Відповідно до пункту 1.1 договору продавець зобов'язується передати у встановлений строк у власність/поставити Покупцю згідно процедури відкритих торгів Паливну деревину дров'яну непромислового використання твердих листяних порід, код за ДК 021:2015 - 03410000-7 Деревина, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його вартість.
Згідно пункту 3.1 договору ціна договору становить 934 000,00 грн. (Один мільйон дев'ятсот тридцять чотири тисячі грн. 00 коп.), без ПДВ.
Між Іллінецьким аграрним фаховим коледжом (покупцем) та фізичною особою-підприємцем Рукасом Ігорем Анатолійовичем (продавцем) було укладено додаткову угоду № 1 від 28.12.2022 до договору купівлі-продажу № 30/07/2022 від 30.07.2022 (арк.с.6).
Пунктом 1 Додаткової угоди сторони погодили зменшити обсяг закупівлі на суму 991 613,40 грн. Відтак загальна сума договору склала 942 386,60 грн.
Відповідно до пункту 4.1 договору розрахунки за поставлений товар здійснюються відповідно Бюджетного кодексу України. Будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету, пов'язані з виконанням умов цього договору здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за товар здійснюється протягом протягом 10 банківських днів з дати отримання покупцем бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок.
Згідно пункту 4.3 договору форма оплати - безготівкова, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця. Покупець зобов'язується повністю оплатити вартість переданої у його власність партію товару не пізніше 30-ти банківських днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної.
На виконання умов зазначеного договору, відповідачем здійснено поставку товару позивачу згідно видаткової накладної № 27/3 від 27.12.2022 на суму 187 353,00 грн (арк.24).
Видаткова накладна підписана обома сторонами та не містить заперечень або зауважень.
Позивачем здійснено оплату поставленого товару на суму 187 353,00грн. на підставі платіжного доручення №496 від 29.12.2022.
09.05.2023 позивачем було направлено на адресу відповідача претензію (арк.с.41), в якій просить поставити товар на суму 187353,00 грн у належної якості, або сплатити грошові кошти у розмірі 187 353,00 грн з урахуванням пені та штрафу.
Позивач вказує, що відповідачем поставлено товар неналежної якості, тому товар не був прийнятий, у зв'язку із чим просить повернути суму попередньої оплати у розмірі 187353,00 грн, що і стало причиною виникнення спору.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
Предметом судового розгляду у справі № 904/4854/23 були вимоги про стягнення помилково перерахованих на користь відповідача грошових коштів в розмірі 187 353,00 грн відповідно до статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2023 по справі № 904/4854/23, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.04.2024, встановлено, що позивачем перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі 187 353,00 грн за поставку товару за видатковою накладною №27/3 від 27.12.2022 на підставі договору №30/07/2022 купівлі-продажу від 30.07.2022, тобто за наявності відповідної правової підстави, а отже положення статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Судом у справі № 904/4854/23 встановлено наявність договірних відносин між сторонами відповідно до договору купівлі-продажу №30/07/2022 від 30.07.2022 та поставку товару відповідно до видаткової накладної № 27/3 від 27.12.2022 на суму 187 353,00 грн в межах вказаного договору.
Відповідно до загальних засад цивільного законодавства, визначених статтею 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, судовий захист цивільного права та інтересу. Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів, серед яких визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Відповідно до статті 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Позивач у справі № 904/4854/23 обрав такий спосіб захисту свого права як стягнення безпідставно набутих коштів на підставі статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України, однак судами першої та апеляційної інстанції встановлено відсутність підстав для застосування зазначених норм до спірних правовідносин, оскільки кошти перераховані за наявності правової підстави в межах виконання договірних зобов'язань за договором купівлі-продажу. У даній справі № 902/810/24 позивач знову звертається з позовом про стягнення тих самих коштів у розмірі 187 353,00 грн, обґрунтовуючи позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині поставки товару належної якості. Фактично позивач намагається повторно стягнути з відповідача кошти у розмірі 187 353,00 грн за тими самими підставами, які вже були предметом судового розгляду у справі № 904/4854/23, де судами встановлено наявність договірних відносин між сторонами та поставку товару на суму 187 353,00 грн.
Принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання правовідносин. При цьому юридична визначеність має на меті забезпечити учасників відповідних відносин можливістю точно спрогнозувати результати своїх дій, а також дати надію, що права цих осіб будуть захищені; що при вирішенні спору дії суб'єкта правозастосування також будуть передбачувані; що судові рішення, які набрали законної сили, виконуватимуться. Визначальним проявом принципу правової певності, який застосовується більшістю правових систем європейських держав, вважається ідея res judicata. Її сутність полягає в тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у праві воно не може бути піддано сумніву. ЄСПЛ у своїх рішеннях пов'язує остаточність з моментом набуття судовим вердиктом законної сили: саме тоді повинна бути остаточно встановлена і вирішена фактична сторона справи. Принцип правової визначеності, крім забезпечення стабільності правового статусу особи та незмінності судового рішення, також вимагає гарантування виконання остаточних судових рішень. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом, що логічно кореспондує з принципом обов'язковості виконання рішень судів.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом не досліджувалися акти комісії про поставку товару неналежної якості та не розглянуто клопотання про витребування товарно-транспортних накладних, не можуть бути підставою для скасування рішення. Відповідно до частини 1 статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. Якщо покупець вважає, що йому поставлено товар неналежної якості, він має право на реалізацію прав, передбачених статтею 678 Цивільного кодексу України, зокрема вимагати пропорційного зменшення ціни, безоплатного усунення недоліків товару, відшкодування витрат на усунення недоліків товару, а у разі істотного порушення вимог щодо якості товару відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми або вимагати заміни товару. Однак позивач не надав суду належних доказів того, що ним були реалізовані права, передбачені статтею 678 Цивільного кодексу України, зокрема не надано доказів відмови від договору в установленому порядку, не надано доказів повернення товару відповідачу, не надано доказів звернення до відповідача з вимогами, передбаченими статтею 678 Цивільного кодексу України.
Видаткова накладна № 27/3 від 27.12.2022 на суму 187 353,00 грн підписана обома сторонами та не містить заперечень або зауважень щодо якості товару. Доводи позивача про те, що видаткова накладна не підписувалась уповноваженою особою та не засвідчувалася печаткою, спростовуються встановленими у справі № 904/4854/23 обставинами про те, що саме від позивача засобами системи «Клієнт Казначейства-Казначейство» надійшли сформовані в електронній формі документи на підтвердження факту узяття бюджетного зобов'язання та бюджетного фінансового зобов'язання на суму 187 353,00 грн, що підтверджено листом Управління державної казначейської служби України в Іллінецькому районі Вінницької області «Про надання інформації» №02-14-06/966 від 29.11.2023. Зазначене свідчить про те, що позивач надав органу Казначейства всі необхідні документи для проведення оплати, в тому числі видаткову накладну № 27/3 від 27.12.2022, оскільки відповідно до Порядку реєстрації бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів проведення оплати можливе лише за наявності документів, що підтверджують факт узяття бюджетного фінансового зобов'язання.
Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність товарно-транспортних накладних апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна. Однак відсутність товарно-транспортної накладної сама по собі не може свідчити про відсутність факту поставки товару, якщо факт поставки підтверджується іншими документами, зокрема підписаною сторонами видатковою накладною, платіжним дорученням про оплату товару. В даному випадку факт поставки товару підтверджується видатковою накладною № 27/3 від 27.12.2022, підписаною обома сторонами, платіжним дорученням №496 від 29.12.2022 про оплату поставленого товару, а також встановленими у справі № 904/4854/23 обставинами про наявність договірних відносин між сторонами та поставку товару на суму 187 353,00 грн.
Згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Позивач не довів обставин поставки товару неналежної якості, не довів факту повернення товару відповідачу, не довів реалізації прав, передбачених статтею 678 Цивільного кодексу України. В той же час відповідачем надано докази поставки товару на суму 187 353,00 грн, які визнані судами достатніми та належними у справі № 904/4854/23. Встановлені у справі № 904/4854/23 обставини мають преюдиціальне значення для розгляду даної справи відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України та повторного доведення не потребують.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції виснує, що доводи апеляційної скарги фактично спрямовані на переоцінку обставин, встановлених рішенням суду у справі № 904/4854/23, яке набрало законної сили. Позивач намагається повторно переоцінити обставини поставки товару на суму 187 353,00 грн та наявність правових підстав для перерахування коштів відповідачу, які вже були предметом дослідження та оцінки судами першої та апеляційної інстанції у справі № 904/4854/23. Обставини, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили, не можуть переглядатися в інших справах за участю тих самих осіб, оскільки це суперечило б принципу правової визначеності та стабільності судових рішень, який є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до пунтку 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2025 у справі № 902/810/24 є законним та обґрунтованим, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, з повним та всебічним з'ясуванням обставин справи та правильним застосуванням норм матеріального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення. Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.
Розподіл судових витрат:
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 6036,45 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Іллінецький аграрний фаховий коледж, м. Іллінці, Вінницька область на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2025 у справі №902/810/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2025 у справі №902/810/24 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору у сумі 6036,45 грн. покласти на Іллінецький аграрний фаховий коледж, м. Іллінці, Вінницька область.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.
Повний текст постанови виготовлено 16.12.2025
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв