вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" грудня 2025 р. Справа№ 910/7593/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Коротун О.М.
Майданевича А.Г.
без виклику представників сторін
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Резцової Інни Володимирівни
на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2025
у справі № 910/7593/25 (суддя Ломака В.С.)
за позовом Приватного підприємства «Золтрансавто»
до Фізичної особи - підприємця Резцової Інни Володимирівни
про стягнення 98 244, 96 грн,-
Приватне підприємство «Золтрансавто» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Резцової Інни Володимирівни грошових коштів у загальному розмірі 98 244,96 грн., з яких: 80 000,00 грн. - основний борг за укладеним між сторонами 08.06.2023 року договором на транспортно-експедиторське обслуговування з перевезення вантажів автомобільним транспортом № 2023/203, 10 999,26 грн. - штраф, 1 405,45 грн. - 3 % річних, 5 840,25 грн. - інфляційні втрати.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов Договору в частині оплати наданих позивачем послуг з доставки вантажів автомобільним транспортом, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у вищевказаному розмірі та виникли підстави для нарахування штрафу та компенсаційних виплат.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.2025 позов задоволено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Резцової Інни Володимирівни на користь Приватного підприємства «Золтрансавто» 80 000, 00 грн. основного боргу, 10 999, 26 грн. штрафу, 1 405, 45 грн. 3 % річних, 5 840, 25 грн. інфляційних втрат, а також 3 028, 00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, Фізична особа-підприємць Резцова Інна Володимирівна у встановлений процесуальний строк звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2025 та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки правовідносинам, що склалися між сторонами, не з'ясував та не врахував під час прийняття рішення обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення даного спору, зокрема в частині визначення дати поставки товару, виникнення обов'язку відповідача оплатити перевезення, наявності спору щодо знищеного товару як підстави для зупинення розрахунків, надав невірну оцінку доказам, які містяться у матеріалах справи.
Скаржник зазначає, що судом не було враховано, що позивачем не було надіслано відповідачу повного оригінального пакету документів станом на 20.09.2024. Беручи до уваги, саме лише формулювання «Заявку 255 первірено, без зауважень», суд першої інстанції не звернув увагу на ту, обставину, що лист ФОП Резуово І.В. був надісланий у відповідь на отримані нею рахунок-фактуру та акт здачі-прийняття робіт, які позивачем були направлені відповідачу засобами електронного зв'язку, а не внаслідок отримання повного пакету оригіналів документів, як це передбачено пп. 5.2 Основного договору. Судом не враховано, що визначений договором пакет документів в оригіналі через оператора поштового зв'язку ТОВ «Нова Пошта» за накладною № 59001230193452 було направлено на адресу Соловйової О.О., як особи визначеної відповідачем у якості контактної у електронному листуванні сторін, 30.09.2024.
Крім того, додана до позовної заяви міжнародна товарно-транспортна накладна CMR A №729387 не містить усієї обов'язкової інформації, що визначена її формою та пп. 4.10. п. 4., пп. 5.2. п. 5 Основного договору та п. 1.2. Заявки, зокрема у графі 24 відсутній підпис вантажоодержувача, місце та дата доставки товару, а також відсутній напис «Вантаж доставлений. Зауважень щодо якості доставленого вантажу немає», з огляду на зазначене неможливо встановити достовірну дату відвантаження товару вантажоодержувачу, а як наслідок і пересвідчитися у своєчасній доставці товару згідно з умов Заявки.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.10.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Майданевич А.Г., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Резцової Інни Володимирівни в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
22.10.2025 до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач просив суд рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскаржуване рішення без задоволення.
Позивач зазначив, що твердження відповідача про відсутність у графі 24 особистого напису «Вантаж доставлений. Зауважень щодо якості дотсавленого вантажу немає», дати та особистого підпису перевізника суперечить положенням Міжнародної конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів. Фактично відповідач у порушення Конвенції наполягає на заповненні перевізником гр. 24, яка має заповнюватись виключно одержувачем товару.
Також позивач зауважує, що наданий 20.09.2024 відповідачеві пакет документів було погоджено останнім з відміткою: «Заявку 225 перевірено. Без зауважень». Пунктом 7.1 укладеного між сторонами договору встановлено, що договір, доповнення до договору або інші документи, підписані та передані електронною поштою або факсиміле, мають однакову юридичну силу з оригіналом. Отже вимоги договору, стосовно надання документів для проведення розрахунку позивачем виконано належним чином, а зворотні твердження відповідача є безпідставними.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступного.
Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 08.06.2023 року між фізичною особою - підприємцем Резцовою Інною Володимирівною (замовник/експедитор) та Приватним підприємством «Золтрансавто» (виконавець/перевізник) був укладений договір № 2023/203 на транспортно-експедиторське обслуговування з перевезення вантажів автомобільним транспортом, за умовами якого виконавець зобов'язався виконувати та/або організувати виконання експедиторських послуг відповідно до прав та обов'язків, передбачених цим договором та законодавством України; з цією метою виконавець зобов'язався організувати доставку вантажів автомобільним транспортом на підставі транспортних заявок замовника.
Відповідно до пункту 1.3 договору сторона, яка надає транспортну заявку, що є невід'ємною частиною цієї угоди, називається замовником/експедитором, а сторона, що виконує транспортну заявку, називається виконавцем/перевізником.
Пунктами 2.1, 2.2 договору встановлено, що надання послуг з експедиторської діяльності здійснюється відповідно до норм і правил, встановлених законодавством України, міжнародним законодавством, ратифікованим в Україні, і цим договором. Платежі за перевезення здійснюються безпосередньо між замовником/експедитором та виконавцем/перевізником на підставі та в строки, передбачені пунктами 5.1 та 5.2 цієї угоди.
Пунктом 4.5 договору на виконавця/перевізника покладено обов'язок доставити ввірений вантаж до пункту (пунктів) призначення і після закінчення митного оформленні оформити його вантажоодержувачу, зазначеному в міжнародній товарно-транспортній накладній CMR. Послуги з перевезення вантажів вважаються виконаними з моменту отримання замовником/експедитором товарно-транспортної накладної (CMR) з відміткою вантажоодержувача.
За змістом пункту 4.10 наведеного правочину після закінчення завантаження водію в перевантажувальному записі при відсутності якісних зауважень у графі «Отримано» слід особисто написати «Отриманий вантаж. У мене немає коментарів щодо якості завантаження» і поставити свій підпис.
Після закінчення розвантаження водій в товарно-транспортній накладеній за відсутності зауважень від вантажоодержувача щодо якості поставленої продукції (про що свідчить підпис та печатка фінансово відповідальної особи) в графі «Доставлено» повинен особисто написати «Вантаж доставлений. Зауважень щодо якості доставленого вантажу немає», поставити свій підпис, а також вказати дату і час доставки. Якщо ці знаки відсутні, замовник/експедитор має право не приймати їх до оплати.
За умовами пункту 5.1 договору умови оплати та вартість послуг експедиторської доставки передбачені в додатку на кожен рейс.
Відповідно до пункту 5.2 цієї угоди оплата транспортних послуг виконавця/перевізника може здійснюватися за рахунок власних коштів замовника/експедитора з подальшим відшкодуванням цих витрат клієнтом, який довірив виконання цієї заявки замовнику/експедитору. Оплата транспортних послуг здійснюється за оригіналами наступних документів:
- підтверджена заявка;
- рахунок за надані транспортні послуги;
- акт виконаних послуг (робіт). Дата реєстрації акту повинна відповідати даті позначки вантажоодержувача, зазначеної в товарно-транспортній накладній (CMR);
- транспортна накладна (CMR) у двох примірниках, оригіналах або копіях, завірених оригінальною печаткою вантажоодержувача;
- договір;
- статутні документи (виписка або витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців та витяг з реєстру платників податку або свідоцтво з ПДВ).
Пунктом 5.3 договору передбачено, що зазначені у пункті 5.2 документи повинні бути надані виконавцем/перевізником замовнику/експедитору не пізніше 15 днів з дня доставки товару до місця призначення. У разі виявлення помилки або невідповідності переліку, узгодженому в пункті 5.2, замовник/експедитор має право не оплачувати вартість послуг, що виконуються виконавцем/перевізником, до отримання правильного документа.
Згідно з пунктами 10.1, 10.2 договору останній вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2023 року. Якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону в письмовій формі за 30 днів до закінчення терміну дії договору, вона буде автоматично продовжена на кожен наступний календарний рік.
З матеріалів справи вбачається, що у заявці від 22.08.2024 року № 255 (далі - Заявка) сторони погодили такі умови перевезення, зокрема:
- маршрут слідування: м. Київ (Україна) - м. Руставі (Грузія);
- опис вантажу: преформа в біг-бегах;
- вага вантажу: 18 тон;
- адреса вивантаження: Caucasian PET Compani, вул. Мшвидоба, 12, Руставі 3700 Грузія;
- дата доставки: 11.09.2024 року до 17:00 год.;
- загальна вартість транспортних витрат: 150 000,00 грн.
Пунктом 1.2 Заяви передбачено, що оплата транспортних послуг відбувається шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця/перевізника: попередня сплата 70 000,00 грн. по замитненню до 10 днів, та 80 000,00 грн. до 10 днів по отриманню оригінального пакету документів: рахунка, акта виконаних робіт (у 2-х примірниках), заявки, договір, CMR два примірники з оригінальними печатками вантажоодержувача. Дата акту виконаних робіт має відповідати даті вивантаження.
Згідно з пунктом 2 Заявки останню прийнято до виконання. Для виконання заявки буде надано наступний транспортний засіб: тягач, державний номер НОМЕР_1 , напівпричіп, державний номер НОМЕР_2 , марка автомобіля: MAN, водій: Дикун Микола; час подачі автомобіля під завантаження: 28.08.2024 року до 09:00 год.
Колегією суддів встановлено, що на виконання умов договору позивач надав відповідачеві погоджені між сторонами у Заявці послуги з організації доставки вантажів автомобільним транспортом на загальну суму 150 000,00 грн. Означені обставини підтверджуються, зокрема, наявною в матеріалах справи копією CMR № 729387, а також фактично не заперечувалися відповідачем у поданих суду заявах по суті справи.
В той же час з матеріалів справи вбачається, що відповідач взяті на себе зобов'язання по сплаті вартості наданих позивачем послуг за вищевказаним договором (Заявкою) виконав лише частково, сплативши позивачу за платіжною інструкцією від 11.09.2024 року № 562341177 грошові кошти у розмірі 70 000,00 грн. та заборгувавши таким чином позивачу 80 000,00 грн.
Відповідно до частин 1, 2 статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
За частиною 1 статті 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
Відповідно до положень статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо)
Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.
Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Заперечуючи проти позову, апелянт посилається на те, що за умовами пункту 4.10 договору після закінчення завантаження водію в перевантажувальному записі при відсутності якісних зауважень у графі «Отримано» слід особисто написати «Отриманий вантаж. У мене немає коментарів щодо якості завантаження» і поставити свій підпис. Після закінчення розвантаження водій в товарно-транспортній накладеній за відсутності зауважень від вантажоодержувача щодо якості поставленої продукції (про що свідчить підпис та печатка фінансово відповідальної особи) в графі «Доставлено» повинен особисто написати «Вантаж доставлений. Зауважень щодо якості доставленого вантажу немає», поставити свій підпис, а також вказати дату і час доставки. Якщо ці знаки відсутні, замовник/експедитор має право не приймати їх до оплати.
У той же час, додана до позовної заяви копія міжнародної товарно-транспортної накладної CMR № 729387 не містить всієї обов'язкової інформації, що визначена її формою та пунктами 4.10, 5.2 Договору і пунктом 1.2 Заявки.
Відповідач вказував, що у графі 24 CMR відсутній підпис вантажоодержувача, місце та дата доставки товару, а також відсутній напис «Вантаж доставлений. Зауважень щодо якості доставленого вантажу немає». Вказані обставини, на переконання скаржника, позбавляють можливості встановити достовірну дату відвантаження товару вантажоодержувачу, і як наслідок - пересвідчитися у своєчасній доставці товару згідно з умовами Заявки.
Крім того, відповідно до пункту 5.2 договору та пункту 1.2 Заявки дата реєстрації акту здачі-приймання наданих послуг повинна відповідати даті позначки вантажоодержувача, зазначеній в товарно-транспортній накладній (CMR). Однак, позивач в односторонньому порядку визначив дату акту здачі-приймання послуг саме 13.09.2024 року, тоді як в CMR дата доставки вантажу відсутня.
Зазначені недоліки в оформленні документів відповідно до умов договору, на переконання відповідача, надають йому право не приймати їх до оплати, тоді як усунення відповідних недоліків перевізником є єдиною передумовою для виникнення у відповідача обов'язку провести остаточний розрахунок.
Водночас, колегія суддів не погоджується із зазначеними доводами апелянта враховуючи наступне.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська діяльність визначається як підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.
За частиною 1 статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути, зокрема, міжнародна автомобільна накладна (CMR).
Колегія суддів зазначає, що товарно-транспортною накладною відповідно до статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» є єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.
За умовами глави 11 наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, яка містить всі обов'язкові реквізити, визначені Законом України «Про автомобільний транспорт», форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
У разі необхідності форма товарно-транспортної накладної може бути доповнена іншими реквізитами, з урахуванням особливостей перевезень, зокрема умов та/або виду вантажу.
Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною.
Відтак, вищенаведеними нормативними приписами передбачена можливість внесення до товарно-транспортної накладної (як документу, призначеного для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення на території України) будь-якої додаткової інформації.
Відповідно до статті 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (далі - Конвенція), до якої Україна приєдналася 01.08.2006 року, ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.
Згідно зі статтею 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної.
Аналогічне за змістом положення містить частина 3 статті 909 Цивільного кодексу України, відповідно до якої укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Разом із тим, відповідно до статті 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.
Зі змісту графи 24 товарно-транспортної накладної CMR № 729387 «Вантаж одержано» вбачається, що остання заповнюється виключно одержувачем товару та передбачає проставлення ним відомостей про місце, дату отримання вантажу, а також підпису та штампу одержувача.
За таких обставин, посилання відповідача на відсутність у графі 24 накладної CMR № 729387 підпису вантажоодержувача і місця та дати доставки товару (за умови наявності відтиску печатки вантажоодержувача, який свідчить про отримання ним товару) та особистого напису водія «Вантаж доставлений. Зауважень щодо якості доставленого вантажу немає», дати та особистого підпису перевізника, не можуть свідчити про наявність підстав для звільнення відповідача від обов'язку оплатити надані позивачем послуги за договором, фактичне надання яких відповідачем не оспорюється.
Докази, які свідчать про неякісне надання позивачем послуг за договором згідно із Заявкою, у тому числі невчасну доставку вантажу, його повну/часткову втрату чи наявність у вантажоодержувача претензій до відповідача, які стосуються неналежного виконання договірних обов'язків з доставки товару, в матеріалах справи відсутні.
Щодо доводів апелянта, що станом 20.09.2024 позивачем не було надіслано відповідачу повного пакету оригіналів документів, передбаченого п. 5.2 договору, то колгеія суддів погоджується із вказаними твердженнями скаржника враховуючи наступне.
Так, суд першої інстанції зробив висновок, що 20.09.2024 позивачем було надіслано відповідачу пакет документів, передбачений п. 5.2 договору, оскільки згідно із роздруківок електронного листування між сторонами вбачається, що наданий відповідачу пакет документів було погоджено останнім з відміткою: «Заявку 225 перевірено. Без зауважень».
Водночас, колегія суддів не погоджується із даними висновками суду першої інстнації, оскільки місцевий господарський суд не звернув увагу на ту обставину, що вищеказаний лист ФОП Резцової І.В. був надісланий у відповідь на отриманні нею рахунок-фактуру та акт здачі-прийняття робіт, які позивачем були відправлені відповідачеві засобами електронного зв'язку, а не внаслідок отримання повного пакету оригіналів документів, передбачених п. 5.2 договору.
Вказане також підтверджується тим, що в переліку документів під п. 3 значиться: «CMR - 2 екземпляри (оригінал з відміткою вантажоодержувача) або 1 екземпляр - оригінал з відміткою вантажоодержувача + 1 екземпляр копія завірена печаткою перевізника».
Натомість особа при здійсненні нею надсилання документів точно знає, які саме документи вона направляє.
Отже, вказане не може свідчити про направлення позивачем відповідачу поновго пакету документів, передбаченого п. 5.2 договору.
Разом з тим, колегією суддів встановлено і не заперечується відповідачем, що визначений договором пакет оригіналів документів через оператора поштового зв'язку ТОВ «Нова Пошта» 30.09.2024 за накладною № 59001230193452 було направлено на адресу Соловйової О.О., як особи визначеної відповідачем у якості контактної у електронному листуванні сторін.
Згідно із трекінгу поштового відправлення № 59001230193452, вказане відправлення було отримано Соловйовою О.О. 01.10.2024.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач повинен був здійснити оплату наданих транспортних послуг у строк до 11.10.2024 включно.
Також заперечуючи проти позову апелянт зазначав, що за умовами пункту 6.6 договору в разі виникнення спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної виконавцем/перевізником, або несплаті штрафів за порушення на підставі письмової вимоги клієнта замовник/експедитор має право в односторонньому порядку призупинити оплату послуг виконавця/перевізника до моменту врегулювання претензії по суті.
Як на підставу для застосування положень п.6.6. договору відповідач посилається на знищення вантажу, належного ТОВ «Ретал-Україна» під час виконання перевезення ПП «Золтрансавто».
Відповідно до договору між ПП «Золтрансавто» та ФОП Резцовою І.В. було підписано Заявку на перевезення вантажів автомобільним транспортом №283 від 23.09.2024 на організацію перевезення вантажу (преформа в біг - бегах) за маршрутом м. Київ (Україна) - м.Руставі (Грузія) транспортним засобом Рено д.н. НОМЕР_3 , н/п д.н. НОМЕР_4 .
Вантаж було прийнято до перевезення, але 02.10.2024 під час очікування перетину кордону по вул. Паромна дорога, 1 село Орлівка Одеської області внаслідок пожежі, причиною якої є обстріл (влучання вибухонебезпечного предмета), було знищено належний ТОВ «Ретал Україна» вантаж разом з напівпричепом д.н. СА0760XF позивача.
Як вбачається із відзиву на позовну заяву, відповідач зазначив, що його представником адвокатом Шевченко А.М. щодо вказаного випадку було 13.05.2025 спрямовано досудову претензію № 23 від 13.05.2025.
У той же час, колегія суддів звертає увагу, що встановлений судом строк оплати наданих позивачем транспортних послуг вартістю 80 000,00 грн. (11.10.2024), тоді як 12.10.2024 року стало першим днем прострочення виконання такого зобов'язання. Відтак, суд не бере до уваги посилання відповідача на відсутність підстав для оплати наданих позивачем послуг за Заявкою № 255 внаслідок застосування до позивача оперативно-господарської санкції у вигляді призупинення оплати послуг, оскільки спір за Заявкою № 283 виник лише 13.05.2024 (з моменту направлення відповідачем позивачу претензії № 23 від 13.05.2024).
Суд також вказує, що самі по собі одночасні посилання апелянта на відсутність підстав для оплати наданих позивачем послуг з перевезення та на застосування до останнього оперативно-господарської санкції у вигляді призупинення оплати вартості таких послуг є взаємосуперечливими.
Беручи до уваги зазначене, суд першої інстанції обгрунтовано задвоольнив позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у сумі 80 000, 00 грн.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладених на нього грошових зобов'язань за договором (Заявкою № 255), позивач просив суд стягнути з відповідача 3 % річних у загальному розмірі 1 405,45 грн., нарахованих на прострочену суму основного боргу в розмірі 80 000,00 грн. у період з 01.10.2024 року по 02.05.2025 року, а також 5 840,25 грн. інфляційних втрат, нарахованих на вищенаведену суму заборгованості протягом жовтня 2024 року - лютого 2025 року згідно з наданим позивачем розрахунком.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок 3% річних та збитків від інфляції з урахуванням судом початку прострочення оплати (12.10.2024), колегія суддів зазначає, що 3% річних за період з 12.10.2024 по 02.05.2025 становлять 1 333, 34 грн, а збитки від інфляції 5 840, 25 грн та підлягають задоволенню у вказаному розмірі.
Крім того, зважаючи на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором (Заявкою № 255), позивач просив суд стягнути з відповідача 10 999,26 грн. штрафу, нарахованого на прострочену суму основного боргу в розмірі 80 000,00 грн. у період з 01.10.2024 року по 31.03.2025 року.
Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Преамбулою Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 5.4 договору передбачено, що за порушення умов оплати, крім причин, зазначених у пунктах 5.3 та 4.1, 6.4, замовник/експедитор сплачує виконавцю/перевізнику штраф у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення.
Здійснивши перерахунок штрафу за період з 12.10.2024 по 31.03.2025, колегією суддів встанволено, що розмір штрафу становить 10 374, 12 грн та підлягає задоволенню у вказаному розмірі.
При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 08.02.2017 року в справі № 910/29752/15, які знайшли своє відображення у постанові Верховного Суду від 24.10.2019 року в справі № 904/3315/18 (пункт 112 постанови), для договірної практики та практики правозастосування сама лише назва тієї чи іншої санкції, вжита в тексті договору, практичного значення не має. У такому випадку слід виходити з мети встановлення у законі відповідальності за порушення зобов'язання у вигляді штрафної санкції - забезпечення належного виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи Фізичної особи - підприємця Резцової Інни Володимирівни частково знайшли своє підтвердження у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення - змінні та прийняття нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Судовий збір, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Щодо витрат позивача на оплату професійної правничої допомоги у даній справі в розмірі 20 000,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Так, відповідно до частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У позовній заяві позивач зазначив, що попередній розмір його витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги у цій справі складає 20 000,00 грн.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
На підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу позивач долучив до матеріалів справи копію укладеного між ним (далі - клієнт) та Адвокатським бюро «Володимира Юдіна» (далі - Бюро) договору про надання правової (правничої) допомоги від 27.03.2025 року (далі - договір від 27.03.2025 року), за умовами якого Бюро надає правову допомогу клієнту у вигляді консультацій та підготовки документів правового характеру, представництва інтересів в судах загальної юрисдикції, Державній виконавчій службі та в усіх державних та недержавних установах, органах прокуратури, Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції, ДПС України, Служби безпеки України, Держмитслужби України, громадських та приватних організаціях, перед фізичними особами.
Відповідно до пункту 2.1 договору від 27.03.2025 року розмір гонорару за даним договором становить 20 000,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що Бюро виставило клієнту рахунок-фактуру від 27.03.2025 року № 270325 на оплату юридичних послуг у розмірі 20 000,00 грн., який був оплачений позивачем згідно з платіжною інструкцією від 27.03.2025 року № 4706 на суму 20 000,00 грн.
У той же час, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони у разі наявності її заперечень щодо співрозмірності заявленої суми компенсації має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так, судом враховано мотиви викладених у відзиві на позовну заяву заперечень відповідача проти стягнення з нього заявленої позивачем суми витрат на оплату професійної правничої допомоги.
Разом із тим, суд зазначає, що зі змісту наданих позивачем доказів на підтвердження розміру понесених ним витрат на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 20 000,00 грн. безпосередньо не вбачається будь-яких посилань саме на цей судовий спір, що свідчить про відсутність підстав для покладення відповідних витрат на відповідача.
Більше того, надані позивачем рахунок-фактура № 270325 на оплату юридичних послуг та платіжна інструкція № 4706 датовані 27.03.2025 року, тобто задовго до моменту звернення Підприємства до господарського суду міста Києва з даним позовом, та не містять посилань на надання Бюро послуг професійної правничої допомоги у спорі про стягнення з Підприємця спірної у даній справі суми грошових коштів.
Аналогічна правова позиція щодо відсутності підстав для відшкодування судових витрат, у зв'язку із недоведенням заявником їх фактичного надання у конкретному судовому спорі, викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.09.2020 року в справі № 910/4201/19.
Враховуючи вищенаведені обставини в сукупності, коглегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для покладення на відповідача витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги в загальному розмірі 20 000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Резцової Інни Володимирівни на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2025 у справі № 910/7593/25 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2025 у справі №910/7593/25 змінити в частині стягнення 3% річних та штрафу та в цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.
3. Викласти пункт 2 резолютивної частини рішення у наступній редакції:
«Стягнути з Фізичної особи-підприємця Резцової Інни Володимирівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) на користь Приватного підприємства «Золтрансавто» (19700, Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Щорса, 18; код ЄДРПОУ 35569353) 80 000, 00 грн. основного боргу, 10 374, 12 грн штрафу, 1 333, 34 грн - 3 % річних, 5 840, 25 грн інфляційних втрат, а також 3 006, 50 грн витрат по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. В іншій частині рішення залишити без змін.
5. Стягнути з Приватного підприємства «Золтрансавто» (19700, Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Щорса, 18; код ЄДРПОУ 35569353) на користь Фізичної особи-підприємця Резцової Інни Володимирівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) 25, 80 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
6. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.
7. Матеріали справи № 910/7593/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді О.М. Коротун
А.Г. Майданевич