Постанова від 17.12.2025 по справі 910/7409/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2025 р. Справа№ 910/7409/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яценко О.В.

суддів: Гончарова С.А.

Мальченко А.О.

за участю секретаря судового засідання: Антонюк А.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 17.12.2025 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2025 (повний текст складено 15.09.2025)

у справі № 910/7409/25 (суддя - Пукас А.Ю.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго»

до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

про стягнення 2 507 916,08 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 1 263 292,50 грн. та 3 % річних в сумі 1 244 623,58 грн., нарахованих за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати отриманої у січні, лютому та вересні 2023 за договором про участь у балансуючому ринку № 0112-04124 від 10.08.2021 балансуючої електричної енергії.

Позивач зазначив, що:

- у зв'язку з порушенням строку погашення відповідачем основної заборгованості за період січень-лютий та вересень 2023 року позивач звертався до господарського суду з позовом про стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат на підставі ст.625 ЦК України, нарахованих на суму простроченого грошового зобов'язання станом на 27.07.2023 (справа № 910/12499/23);

- рішенням Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 у справі №910/12499/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 та постановою Верховного Суду від 24.09.2024, позов був задоволений частково. При цьому у межах справи №910/12499/23 судом було встановлено факт прострочення виконання НЕК «Укренерго» зобов'язання за спірним договором щодо виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати отриманої у періоди з січня по лютий 2023 року балансуючої електричної енергії та встановлено періоди початку такого прострочення,а також стягнуто 3 % річних та інфляційні втрати за період до 27.07.2023;

- оскільки основна заборгованість за спірні періоди була сплачена НЕК «Укренерго» після ухвалення Господарським судом міста Києва рішення у справі №910/12499/23 ПАТ «Донбасенерго» заявило вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на прострочене зобов'язання, починаючи з 28.07.2023 до моменту припинення грошового зобов'язання зі сплати основного боргу.

Крім того позивач зазначив, що ним було заявлено позовні вимоги про стягнення відповідача несплаченої станом на 27.10.2024 спірної основної заборгованості у межах зустрічного позову у справі №905/1344/23, яка розглядалася Господарським судом Донецької області з 11.10.2023 по 23.07.2024, проте, оскільки у період судового розгляду справи №905/1344/23 заборгованість відповідачем була погашена у повному обсязі, рішенням Господарського суду Донецької області від 23.07.2024 провадження за зустрічним позовом ПАТ «Донбасенерго» було закрито.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що в його діях відсутня складова як вина, а відтак він не може нести відповідальності у вигляді застосування до нього 3% річних та інфляційних втрат, оскільки:

- Законом України «Про ринок електричної енергії» встановлено спеціальний алгоритм розрахунків між ОСП (відповідач) та СВБ (позивач), який передбачає: наявність в ОСП поточного рахунку із спеціальним режимом використання виключно з якого здійснюються розрахунки за послуги з ППБ/СВБ; розрахунки за послуги з ППБ/СВБ здійснюються в межах наявних на рахунку коштів, що надійшли від учасників ринку балансування;

- умовою проведення таких розрахунків є наявність коштів на рахунку із спеціальним режимом використання, що надійшли від учасників балансуючого ринку;

- оскільки оплата вартості електричної енергії на балансуючому ринку не є врегулюванням системних обмежень, то внесення відповідачем коштів на власний рахунок зі спеціальним режимом використання з метою здійснення платежів на балансуючому ринку, у тому числі для розрахунків з позивачем, не узгоджується з приписами Закону України «Про ринок електричної енергії»;

- доказів порушення відповідачем встановленого Законом України «Про ринок електричної енергії» алгоритму розрахунків за балансуючу електроенергію позивачем не подано, що свідчить про те, що в діях відповідача відсутня складова як вина, а відтак останній не може нести відповідальності у вигляді застосування до нього штрафних санкцій;

- період розгляду справи в суді не може вважатися періодом прострочення, оскільки відповідач не ухилявся від виконання встановленого судовим рішенням зобов'язання. При чому до моменту встановлення судом обов'язку його виконання, говорити про прострочення виконання - юридично неправомірно. При цьому слід врахувати, що після набрання законної сили рішенням, відповідачем було повністю сплачено суму основного боргу, що підтверджується і самим позивачем

- позивач міг обрати відповідний спосіб захисту своїх інтересів і подати позовну заяву про зобов'язання відповідача перерахувати на рахунок позивача кошти в сумі заборгованості з рахунка НЕК «Укренерго» зі спеціальним режимом використання, проте не заявив відповідних вимог.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.09.2025 у справі № 910/7409/25 позовні вимоги задоволено частково, до стягнення з відповідача на корись позивача присуджено інфляційні втрати в сумі 1 263 292,50 грн., 3 % річних в сумі 1 244 515,74 грн. та судовий збір в сумі 30 093,70 грн., у задоволенні іншої частини позову - відмовлено.

При розгляді спору сторін по суті суд першої інстанції встановив, що матеріалами справи належним чином підтверджено факт несвоєчасного виконання відповідачем свого обов'язку по оплаті отриманої у спірні періоди за договором про участь у балансуючому ринку № 0112-04124 від 10.08.2021 балансуючої електричної енергії, з огляду на що позивач відповідно до умов спірного та положень ст. 625 ЦК України має право на стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, зауваживши на тому, що строки настання у відповідача зобов'язання щодо здійснення розрахунку за рахунками №0501202300572 від 05.01.2023, №1601202300203 від 16.01.2023, №2601202300011 від 26.01.2023, №2402202300007 від 24.02.2023 встановлена судом при розгляді справи № 910/12499/23.

Водночас суд першої інстанції, перевіривши надані позивачем щодо вказаних вище рахунків розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат визнав їх обґрунтованими, а щодо рахунку - фактури № 2609202300265 від 26.09.2023 на суму 1 312 126,98 грн., зазначив, що останній підписано ЕЦП позивача 27.09.2023, а відтак і дата виставлення такого рахунку є 27.09.2023 в силу чого нарахування 3 % річних та інфляційних втрат може здійснюватися не раніше 04.10.2023 (позивачем визначено 03.10.2023) та, з огляду на вказане встановив, що, за підрахунками суду обґрунтованою та арифметично вірною сумою інфляційних втрат за вказаним рахунком є 35 800, 65 грн., а 3 % річних - 16 481,59 грн.

Щодо посилань відповідача на те, що ч. 4 ст. 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено спеціальний алгоритм розрахунків між постачальником послуг з балансування та оператором системи передачі, з урахуванням якого оператор системи передачі (відповідач) може сплачувати постачальникам послуг з балансування (у тому числі позивачу) вартість балансуючої електричної енергії виключно з поточного рахунка зі спеціальним режимом використання, умовою проведення таких розрахунків є наявність коштів на рахунку зі спеціальним режимом використання, що надійшли від учасників балансуючого ринку, суд першої інстанції зазначив, що:

- нормами ч. 4 ст. 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що з метою здійснення розрахунків з постачальниками послуг з балансування оператор системи передачі може вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунка;

- положення спірного договору не містять будь-яких застережень щодо використання відповідачем поточного рахунку зі спеціальним режимом використання, та, відповідно, умови про розрахунок за продану електричну енергію для балансування лише з такого рахунку та/або за умови наявності коштів на такому рахунку. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21 (пункт 17.20);

- твердження відповідача про відсутність в його діях вини в частині допущення прострочення виконання грошового зобов'язання є неспроможними, оскільки вказані обставини не впливають на обсяг його зобов'язань як боржника, що прострочив грошове зобов'язання, а наявність особливого алгоритму розподілу коштів на спеціальних рахунках, впровадженого у зв'язку з особливістю здійснення розрахунків на ринку електричної енергії, не виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень загальних норм матеріального права. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/6635/21, від 15.06.2022 у справі №910/6639/21, від 08.06.2022 у справі №910/6636/21, від 18.10.2022 у справі №910/6578/21,у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21;

- за умовами укладеного сторонами договору саме відповідач (як оператор системи передачі) взяв на себе зобов'язання здійснювати вчасно та в повному обсязі оплату проданої постачальником послуги з балансування (позивачем) балансуючої електричної енергії на умовах, визначених Правилами ринку та спірним договором (пункт 5.4 договору).

Також суд першої інстанції визнав такими, що не можуть бути взяті до уваги посилання відповідача на те, що порушення грошового зобов'язання сталося не з його вини, а у зв'язку з порушеннями учасниками ринку своїх зобов'язань перед відповідачем, зазначивши, що недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення відповідача від виконання своїх договірних зобов'язань, у тому числі в частині здійснення повної та своєчасної оплати послуг.

Крім того суд першої інстанції звернув увагу на те, що оцінка наведених відповідачем аргументів та доводів сторони неодноразово надавалась судами, зокрема, під час аналогічного спору між сторонами (справа № 910/12499/23), що свідчить про формальність заперечень відповідача в цій частині.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2025 у справі № 910/7409/25 у задоволеній частині позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що: судом першої інстанції ухвалено рішення про задоволення позовних вимог без з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції порушено норми процесуального права і неправильно застосовано норми матеріального права.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на ті ж самі обставини, що і під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 справа № 910/7409/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2025 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2025 у справі № 910/7409/25 залишено без руху на підставі ст. 174, ч. 2 ст. 260 ГПК України; надано Приватному акціонерному товариству «Національна енергетична компанія «Укренерго» строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надання доказів сплати судового збору в сумі 45 140,55 грн. у встановленому порядку.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали, скаржник 17.10.2025 подав заяву, в додатках до якої міститься платіжна інструкція № AU.GV-8922 від 16.10.2025 про сплату 45 140,55 грн., в призначенні платежу вказано: «Суд. збір, за апеляційною скаргою Укренерго на рішення від 15.09.2025 по справі № 910/7409/25, Півн.апел.госп.суд».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2025 у справі № 910/7409/25, постановлено розгляд справи здійснювати у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, справу № 910/7409/25 призначено до розгляду на 25.11.2025 о 12:00 год., витребувати у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/7409/25.

30.10.2025 матеріли цієї справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

03.11.2025 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечив, пославшись на те, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникли при кваліфікації спірних відносин (як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах), а рішення Господарського суду міста Києва в частині надання належної оцінки всім суттєвим доводам сторін, які мають значення для вирішення справи, є обґрунтованим, ухваленим з урахуванням позиції Верховного Суду та практики Європейського суду з прав людини, а також зауважив на тому, що відповідач не надавав до матеріалів справи ані обґрунтованих заперечень щодо змісту розрахунку позовних вимог, ані контррозрахунку.

У зв'язку з перебуванням головуючого судді Яценко О.В. на лікарняному з 24.11.2025 по 27.11.2025, судове засідання у призначений час не відбулось.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2025 № 09.1-08/2583/25 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/7409/25 у зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відрядженні у період з 21.11.2025 по 03.12.2025, у зв'язку з перебуванням судді Хрипуна О.О., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відрядженні у період з 22.11.2025 по 03.12.2025 з метою призначення справи до розгляду у судовому засіданні на нову дату.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2025 справа № 910/7409/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Гончаров С.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2025 справу № 910/7409/25 прийнято до свого провадження визначеною колегією суддів (головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Гончаров С.А., Мальченко А.О.), розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2025 у справі № 910/7409/25 призначено на 17.12.2025 о 10:10 год.

Станом на 17.12.2025 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу, інших клопотань від учасників справи не надходило.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції зміні чи скасуванню, з наступних підстав.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище врегульовані Законом України «Про ринок електричної енергії».

Відповідно до п. 55 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи передачі (надалі - ОСП) - юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.

Частиною 2 ст. 52 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що на ОСП покладено функції адміністратора розрахунків (надалі - АР).

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України «Про ринок електричної енергії» АР забезпечує організацію роботи ринку електричної енергії відповідно до цього Закону, правил ринку та кодексу комерційного обліку.

За положенням п. 5 ч. 3 ст. 52 Закону України «Про ринок електричної енергії» в Україні АР відповідно до правил ринку розраховує платежі за електричну енергію оператора системи передачі та постачальників послуг з балансування, ціни небалансів електричної енергії, обсяги небалансів електричної енергії і відповідні платежі за них та виставляє відповідні рахунки.

Відповідно до ч. 1 ст. 68 Закону України «Про ринок електричної енергії» в Україні функціонує єдиний балансуючий ринок. На балансуючому ринку оператором системи передачі здійснюються: 1) купівля та продаж електричної енергії для балансування обсягів попиту та пропозиції електричної енергії у межах поточної доби; 2) купівля та продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів електричної енергії сторін, відповідальних за баланс.

За положеннями пунктів 7, 12, 46, 89 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» балансуючий ринок електричної енергії - ринок, організований оператором системи передачі електричної енергії з метою забезпечення достатніх обсягів електричної потужності та енергії, необхідних для балансування в реальному часі обсягів виробництва та імпорту електричної енергії і споживання та експорту електричної енергії, врегулювання системних обмежень в об'єднаній енергетичній системі України, а також фінансового врегулювання небалансів електричної енергії; відповідальність за баланс - зобов'язання учасників ринку повідомляти і виконувати погодинні графіки електричної енергії відповідно до обсягів купленої та проданої електричної енергії та нести фінансову відповідальність за врегулювання небалансів; небаланс електричної енергії - розрахована відповідно до правил ринку для кожного розрахункового періоду різниця між фактичними обсягами відпуску або споживання, імпорту, експорту електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, та обсягами купленої і проданої електричної енергії, зареєстрованими відповідно до правил ринку; сторона, відповідальна за баланс, - учасник ринку, зобов'язаний повідомляти та виконувати свої погодинні графіки електричної енергії (та/або балансуючої групи) відповідно до обсягів купленої та/або проданої електричної енергії та фінансово відповідальний перед оператором системи передачі за свої небаланси (та/або небаланси балансуючої групи).

Відповідно до ч. 3 ст. 68 Закону України «Про ринок електричної енергії» для надання послуг з балансування учасники ринку укладають з оператором системи передачі договір на основі типового договору про участь у балансуючому ринку. Постачальники послуг з балансування реєструються адміністратором розрахунків у порядку, визначеному правилами ринку. Типовий договір про участь у балансуючому ринку затверджується Регулятором.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 307 (зі змінами) затверджені Правила ринку, якими визначено порядок реєстрації учасників ринку, порядок та вимоги до забезпечення виконання зобов'язань за договорами про врегулювання небалансів електричної енергії, правила балансування, правила функціонування ринку допоміжних послуг, порядок проведення розрахунків на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг, порядок виставлення рахунків, порядок внесення змін до цих Правил, положення щодо функціонування ринку при виникненні надзвичайної ситуації в об'єднаній енергетичній системі України.

З урахуванням положень п. 1.1.4. Правил ринку, АР - адміністратор розрахунків (відповідач), ОСП - оператор системи передачі (відповідач), ППБ - постачальник послуг з балансування (позивач).

Позивач є виробником електричної енергії на підставі ліцензії, виданої згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) № 575906.

10.08.2021 між ПАТ «Донбасенерго» (постачальник послуг з балансування, ППБ) та ПрАТ «НАЕК «Укренерго» (оператор системи передачі, ОСП) укладено договір про участь у балансуючому ринку № 0112-04124 (далі Договір) шляхом направлення ПАТ «Донбасенерго» заяви приєднання від 09.08.2021 № 01-1.1/01313 до вказаного договору та направлення НЕК «Укренерго» листа від 10.08.2021 № 01/34585 про приєднання (акцептування пропозиції) ПАТ «Донбасенерго» до умов Договору про участь у балансуючому ринку та долучення до реєстру постачальників послуг з балансування (ідентифікатор договору № 0112-04124, дата акцептування 10.08.2021), який є публічним, укладений сторонами з урахуванням статті 633 ЦК України та розміщений на офіційному сайті ПрАТ «НЕК «Укренерго».

На момент приєднання ПАТ «Донбасенерго» до договору про участь у балансуючому ринку (10.08.2021) була чинною редакція договору, з урахуванням змін згідно з Постановою НКРЕКП № 234 від 15.02.2021.

Відповідно до пункту 1.2 Договору (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) постачальник послуг з балансування (ППБ, ПАТ «Донбасенерго») зобов'язується надавати балансуючу електричну енергію на завантаження або розвантаження для здійснення оператором системи передачі (ОСП, НЕК «Укренерго») балансування об'єднаної енергетичної системи України. ОСП зобов'язується продавати балансуючу електричну енергію ППБ або купувати балансуючу електричну енергію у ППБ та отримувати оплату за продану ППБ балансуючу електричну енергію або сплачувати кошти за куплену балансуючу електричну енергію у ППБ відповідно до умов цього договору та Правил ринку.

Загальна вартість цього Договору складається із суми всіх платежів, здійснених ОСП на користь ППБ та ППБ на користь ОСП протягом дії цього Договору за придбані і продані обсяги електричної енергії на балансуючому ринку відповідно до умов цього Договору (пункт 2.1 Договору).

Розрахунок ціни купівлі-продажу електричної енергії визначається у відповідності до Правил ринку (пункт 2.2 Договору).

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 Договору для розрахунків за цим Договором використовуються обсяги електричної енергії, купленої-проданої на балансуючому ринку ППБ. Обсяг електричної енергії, купленої-проданої на балансуючому ринку, визначається на підставі алгоритмів, передбачених Правилами ринку.

Виставлення рахунків та здійснення платежів здійснюється відповідно до процедур та графіків, визначених у Правилах ринку (пункт 4.1 Договору).

За підсумками місяця ППБ складає та направляє ОСП у паперовому або електронному вигляді (засоби електронного документообігу з накладенням КЕП) два примірники підписаного зі своєї сторони акта приймання-передачі наданих послуг з балансування, який ОСП розглядає та у разі відсутності зауважень підписує протягом трьох робочих днів з моменту його отримання від ОСП або направляє мотивовану відмову від його підписання із зазначенням недоліків, що мають бути усунені (пункт 4.2 Договору, редакція чинна до 07.05.2022).

ОСП здійснює остаточний розрахунок з ППБ протягом 7 робочих днів після підписання сторонами акта або з дати направлення його ППБ на адресу ОСП (у випадку не підписання та/або не направлення акта, та/або вмотивованих зауважень до нього у п'ятиденний строк) за умови реєстрації ППБ податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог статті 201 Податкового кодексу України шляхом перерахування на поточний рахунок ППБ грошових коштів в обсязі, що відповідає фактичній вартості наданих послуг з балансування (пункт 4.3 Договору, редакція чинна до 07.05.2022).

У подальшому, згідно з постановою НКРЕКП від 06.05.2022 №458, пункт 4.1. Типового договору (додаток 7 до Правил ринку) викладено в такій редакції: « 4.1. Виставлення рахунків та оплата платежів здійснюються відповідно до процедур та у строки, визначені Правилами ринку.»; виключено пункти 4.2, 4.3 Типового договору та додано пункти 4.2, 4.3 наступного змісту:

« 4.2. Подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку.

4.3. Якщо ППБ має заперечення до інформації, що міститься у платіжному документі, то він повинен повідомити про це ОСП не пізніше 12:00 наступного робочого дня після виставлення рахунку. Наявність заперечень не є підставою для створення дебіторської заборгованості перед ОСП».

Відповідно до пунктів 5.3, 5.4 Договору ППБ має право: отримувати від ОСП оплату, визначену згідно з вимогами Правил ринку, за продану ППБ на балансуючому ринку електричну енергію; ОСП зобов'язується: здійснювати вчасно та в повному обсязі оплату проданої ППБ балансуючої електричної енергії на умовах, визначених Правилами ринку та цим Договором.

Відповідно до пунктів 9.1, 9.2 Договору цей Договір набирає чинності з моменту акцептування ОСП заяви-приєднання ПДП, про що ОСП повідомляє ПДП, і є чинним до 31 грудня поточного року включно, у якому була надана заява-приєднання. Якщо жодна зі сторін не звернулася до іншої сторони не менше ніж за 1 місяць до закінчення терміну дії цього Договору з ініціативою щодо його розірвання, то цей договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах.

Згідно з пунктом 10.1 Договору, цей договір може бути змінений ОСП в односторонньому порядку у разі внесення змін Регулятором до Типового договору про участь у балансуючому ринку, який є додатком 7 до Правил ринку. У такому випадку зміни до Договору вносяться ОСП протягом 10 днів з дня набрання ними чинності. Договір зі змінами оприлюднюється на вебсайті ОСП. Якщо ППБ не ініціював розірвання цього Договору протягом одного місяця з дати набрання чинності змінами, вважається, що він погодився зі зміненим договором.

Як вірно встановлено судом першої інстанції рішенням Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 у справі № 910/12499/23 позов ПАТ «Донбасенерго» до ПрАТ «НАЕК «Укренерго» задоволено частково, стягнуто з ПрАТ «НАЕК «Укренерго» на користь ПАТ «Донбасенерго» 4 745 759, 15 грн. інфляційних втрат, 1 841 671,73 грн. 3 % річних, 98 811,46 грн. судового збору.

Вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 та постановою Верховного Суду від 24.09.2024, а відтак набрало законної сили.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 у справі № 910/12499/23 встановлено наступне.

На підставі укладеного сторонами Договору у період вересень 2021, березень, травень, листопад, грудень 2022, січень, лютий, квітень 2023 позивач поставив, а відповідач отримав балансуючу електричну енергію, що підтверджується Актами купівлі-продажу балансуючої електричної енергії: № БР/21/09-0112 від 30.09.2021; № БР/22/03-0112 від 31.03.2022; № БР/22/05-0112 від 31.05.2022; № БР/22/11-0112 від 30.11.2022; № БР/22/12-0112 від 31.12.2022; № БР/23/01-0112 від 31.01.2023; № БР/23/02-0112 від 28.02.2023; № БР/23/04-0112 від 30.04.2023.

Відповідач у відзиві на позовну заяву жодним чином не заперечував обсяг і вартість поставленої позивачем балансуючої електричної енергії згідно наведених Актів купівлі-продажу балансуючої електричної енергії.

Також, в межах виконання Договору позивачем відповідачу виставлено рахунки - фактури на оплату, зокрема:

- рахунок-фактуру № 0501202300572 від 05.01.2023 на суму 22 934 659,20 грн., за яким судом встановлено прострочення оплати з 12.01.2023 по 27.07.2023;

- рахунок-фактуру № 1601202300203 від 16.01.2023 на суму 47 052 830,69 грн., за яким судом встановлено прострочення оплати з 24.01.2023 по 27.07.2023;

- рахунок-фактуру № 2601202300011 від 26.01.2023 на суму 2 634 611,38 грн., за яким судом встановлено прострочення оплати з 03.02.2023 по 27.07.2023;

- рахунок-фактуру № 2402202300007 від 24.02.2023 на суму 1 585 668,00 грн., за яким судом встановлено прострочення оплати з 04.03.2023 по 27.07.2023.

Під час розгляду справи № 910/12499/23 судом встановлено порушення відповідачем зобов'язання в частині строків оплати, визначені пунктом 7.7.4 глави 7.7 розділу VII Правил ринку в силу чого здійснено нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, в тому числі за вказаними вище платіжними документами за період по 27.07.2023.

За приписами ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 ГПК України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.05.2018 по справі №910/9823/17.

Преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України» та від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Христов проти України», №24465/04, від 19.02.2009, «Пономарьов проти України», №3236/03, від 03.04.2008).

Також показовою є справа «Гріненко проти України» (Grynenko v. Ukraine) (20.092022), яка стосувалась неврахування судом висновків остаточного судового рішення у іншій справі, що призвело до порушення статті 6 ЄКПЛ.

Розглянувши скаргу заявника, Європейський суд вказав, що є незрозумілим, чому суди, знаючи про висновки, зроблені в першому провадженні, не врахували їх і вирішили всупереч цим висновкам. Цей висновок став вирішальним для результату провадження. Жодних пояснень щодо законних підстав для такого висновку у рішеннях районного суду чи судів вищих інстанцій немає. У своїх скаргах на ухвалу районного суду від 05 вересня 2011 року заявник чітко порушив зазначене питання, поскаржившись на порушення принципу юридичної визначеності. Однак його аргументи залишилися без відповіді.

Крім того, Суд зауважує, що на відміну від рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumгrescu v. Romania), у цій справі остаточне судове рішення 2010 року не було формально скасоване під час другого провадження. Однак його було позбавлено будь-якої юридичної сили, оскільки встановлені в ньому вирішальні обставини були повторно оцінені та вирішені іншим чином судами під час другого провадження. Суд уже встановлював, що така ситуація також може становити порушення принципу юридичної визначеності усупереч пункту 1 статті 6 Конвенції.

Суд не вважає, що перше провадження характеризувалося фундаментальним недоліком, таким як, зокрема, юрисдикційна помилка, або серйозні порушення судового процесу або зловживання владою. Таким чином, не було доведено гостру соціальну необхідність, яка б виправдовувала ігнорування судами відповідного судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 3 ГПК України, якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права

Таким чином, вищезгадані судові рішення Європейського суду з прав людини та сама Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод є пріоритетним джерелом права для національного суду, тому судові рішення в справі № 910/12499/23 не можуть бути поставлені під сумнів, а інші рішення, в тому числі і в цій справі № 910/7409/25, не можуть їм суперечити, обставини, встановлені при розгляді справи № 910/12499/23 зокрема щодо несвоєчасного виконання відповідачем обов'язку по оплаті електричної енергії, є преюдиційними і не потребують доведення в цій справі.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що погашення відповідачем основної заборгованості за рахунками № 0501202300572 від 05.01.2023, № 1601202300203 від 16.01.2023, № 2601202300011 від 26.01.2023, № 2402202300007 від 24.02.2023, № 2609202300265 від 27.09.2023 відбувалося наступним чином:

1) заборгованість за рахунком №0501202300572 від 05.01.2023 (за період третя декада грудня 2022) на суму 22 934 659,20 грн.

Зобов'язання відповідача перед позивачем зі сплати заборгованості за період третя декада грудня 2022 частково, в сумі 5 888 414,44 грн. припинено внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог, проведеного сторонами на виконання наказу Міністерства енергетики України від 16.06.2023 №199 шляхом підписання двостороннього Акта від 22.06.2023.

Частина заборгованості на загальну суму 13 388 756,11 грн. сплачена платіжною інструкцією № 1041 від 28.02.2024.

Залишок заборгованості в розмірі 3 657 488,65 грн. сплачений відповідно до платіжної інструкції № 1000 від 29.02.2024 на суму 1 983 727,08 грн. та платіжної інструкції № 1000 від 01.03.2024 на суму 1 673 761,57 грн.

2) заборгованість за рахунком № 1601202300203 від 16.01.2023 (за період перша декада січня 2023) на суму 47 052 830,69 грн.

Частково сплачена на загальну суму 12 250 326,05 грн. платіжною інструкцією № 1028 від 01.03.2024.

Частина грошового зобов'язання в розмірі 34 802 504,64 грн. припинена зарахуванням зустрічних однорідних вимог за Актом від 05.03.2024, підписаним сторонами на виконання наказу Міністерства енергетики України від 08.01.2024 № 6.

3) заборгованість за рахунком №2601202300011 від 26.01.2023 (за період друга декада січня 2023) на суму 2 634 611,38 грн. припинене зарахуванням зустрічних однорідних вимог за Актом від 05.03.2024.

4) заборгованість за рахунком №2402202300007 від 24.02.2023 (за період друга декада лютого 2023) на суму 1 585 668,00 грн. припинене зарахуванням зустрічних однорідних вимог за Актом від 05.03.2024.

5) заборгованість за рахунком № 2609202300265 від 27.09.2023 (за період друга декада вересня 2023) на суму 1 312 126,98 грн. припинене зарахуванням зустрічних однорідних вимог за Актом від 05.03.2024.

Отже, на даний час , внаслідок зарахувань зустрічних однорідних вимог та часткових оплат згідно платіжних інструкцій заборгованість відповідача перед позивачем за рахунками № 0501202300572 від 05.01.2023, № 1601202300203 від 16.01.2023, № 2601202300011 від 26.01.2023, № 2402202300007 від 24.02.2023, № 2609202300265 від 27.09.2023 повністю погашена.

Звертаючись до суду з цим позовом позивач зазначає про те, що оскільки оплата заборгованості за вказаними вище рахунками проведена відповідачем з порушенням встановленого у Договорі строку, він має право на стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих за весь період такого прострочення.

При розрахунку сум 3 % річних та інфляційних втрат позивач визначає період початку нарахування починаючи з 28.07.2023, тобто з наступного дня за періодом, 3 % та інфляційні втрати за який було ним заявлено у справі № 910/12499/23.

Із наданого Позивачем розрахунку вбачається, що ним здійснено нарахування 3 % та інфляційні втрати наступним чином:

- за рахунком-фактурою № 0501202300572 від 05.01.2023 на суму 17 046 244,76 грн. з 28.07.2023 по 27.02.2024 нараховано інфляційні втрати - 306 269,38 грн. та 3 % річних - 301 006,13 грн.;

- за рахунком-фактурою № 0501202300572 від 05.01.2023 на суму 3 657 488,65 грн. за період з 28.02.2024 по 28.02.2024 нараховано 3 % річних - 299,79 грн.;

- за рахунком-фактурою № 0501202300572 від 05.01.2023 на суму 1 673 761,57 грн. за період з 29.02.2024 по 29.02.2024 нараховано 3 % річних - 137,19 грн.;

за рахунком-фактурою № 1601202300203 від 17.01.2023 на суму 47 052 830,69 грн. за період з 28.07.2023 по 29.02.2024 нараховано інфляційні втрати - 845 396,83 грн., 3 % річних - 838 582,24 грн.;

- за рахунком-фактурою № 1601202300203 від 17.01.2023 на суму 34 802 504,64 грн. за період з 01.03.2024 по 04.03.2024 нараховано 3 % річних - 11 410, 66 грн.;

- за рахунком-фактурою № 260122300011 від 26.01.2023 на суму 2 634 611, 38 грн. за період з 28.07.2023 по 04.03.2024 нараховано інфляційні втрати - 47 335, 99 грн., 3 % річних - 13 820, 91 грн.;

- за рахунком-фактурою № 2402202300007 від 24.02.2023 на суму 1 585 668,00 грн. за період з 28.07.2023 по 04.03.2024 нараховано інфляційні втрати - 28 489,65 грн., 3 % річних - 28 779, 89 грн.;

- за рахунком-фактурою № 2609202300265 від 26.09.2023 на суму 1 312 129,98 грн. за період з 03.10.2023 до 04.03.2024 нараховано інфляційні втрати - 35 800,65 грн., 3 % річних - 16 589,43 грн.

Правові позиції сторін детально викладені вище.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково , що колегія суддів вважає вірним, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором приєднання та стосується врегулювання небалансів електричної енергії.

Частиною 1 ст. 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Враховуючи те, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань з оплати поставленої спірні періоди за Договором електричної енергії, позивач відповідно до положень ЦК України має право нарахувати 3% річних та інфляційні втрати та звернутися за їх стягненням до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на ринку електричної енергії, між учасниками цього ринку здійснюються в грошовій формі відповідно до укладених договорів у порядку, визначеному цим Законом, правилами ринку, правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку.

Пунктом 4.1 Договору передбачено виставлення рахунків та оплата платежів здійснюються відповідно до процедур та у строки, визначені Правилами ринку.

Правила ринку визначають, зокрема, порядок проведення розрахунків на балансуючому ринку та виставлення рахунків за балансуючу електричну енергію.

Відповідно до пункту 7.7.4 глави 7.7 розділу VII Правил ринку (в чинній редакції, яка діяла і на час укладення Договору) оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка.

Питання правомірності застосування норми пункту 7.7.4 Правил ринку щодо визначення дати, з якої можливо здійснювати нарахування 3% річних й інфляційних втрат на суму простроченого грошового зобов'язання з оплати придбаної електричної енергії за договором про участь у балансуючому ринку, було предметом аналізу колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду під час перегляду в касаційному порядку справи № 910/9216/22 у подібних правовідносинах та у аналогічних відносинах у справі № 910/12499/23.

Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.12.2023 у справі № 910/9216/22, залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову ТОВ «ДТЕК Східенерго» про стягнення з ПрАТ «НЕК «Укренерго» 3% річних та інфляційних втрат за договором про участь у балансуючому ринку, відступив від раніше сформульованого Верховним Судом висновку у справі №910/9374/21 (на який посилався відповідач у даній справі у відзиві на позовну заяву, стверджуючи, що строки виконання зобов'язань з оплати не встановлені Законом України «Про ринок електричної енергії» та Правилами ринку, а тому посилання позивача на пункт 7.7.4 Правил ринку є помилковим), і зазначив наступне:

« 8.45. Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що порядок розрахунків, передбачений пунктом 4.3 Договору застосовується при остаточному розрахунку, тобто у разі, невідповідності між сумами у виставлених згідно з Правилами ринку рахунках та вартістю фактично переданої електричної енергії за місяць, яку сторони підтверджують шляхом підписання відповідних актів.

8.46. Натомість суперечність між пунктами 4.2, 4.3 Типового договору про участь у балансуючому ринку (додаток 7 до Правил ринку) в редакції, що діяла до 07.05.2022, та пунктом 7.7.4 Правил ринку, відповідно до якого оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка, відсутня.

8.48. При цьому у постанові від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21 Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду вже вказував на те, що у розумінні положень Правил ринку (зокрема пункти 1.1.4, 1.1.2, 1.8.1, 1.11.1, 1.11.8, 5.11.1, 5.11.2, 5.28.1, 7.2.1, 7.7.4), з урахуванням змісту Договору (пункти 4.1, 4.5, 5.3, 5.4), направлення (надсилання, виставлення) рахунків на оплату учасникам ринку здійснюється адміністратором розрахунків (АР) через систему управління ринком. Іншого порядку та способу направлення рахунків, ані Правилами ринку, ані умовами Договору не передбачено, а тому суд вважає належним їх направлення (формування) АР у системі управління ринком. Отже, відповідач, будучи одночасно АР та ОСП, перебуває в цілком різних самостійних статусах учасника ринку електричної енергії, має можливість не тільки отримувати рахунки та ознайомлюватись з їх змістом у момент виставлення таких рахунків у Системі, а й проводити розрахунки за ними».

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, обов'язок у відповідача з оплати платіжного документа здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка.

При цьому, слід оремо зауважити на тому, що строки настання у відповідача зобов'язання щодо здійснення розрахунку за рахунками №0501202300572 від 05.01.2023, №1601202300203 від 16.01.2023, №2601202300011 від 26.01.2023, №2402202300007 від 24.02.2023 встановлена судом при розгляді справи № 910/12499/23.

Щодо посилань відповідача на те, що ч. 4 ст. 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено спеціальний алгоритм розрахунків між постачальником послуг з балансування та оператором системи передачі, з урахуванням якого оператор системи передачі (відповідач) може сплачувати постачальникам послуг з балансування (у тому числі позивачу) вартість балансуючої електричної енергії виключно з поточного рахунка зі спеціальним режимом використання, умовою проведення таких розрахунків є наявність коштів на рахунку зі спеціальним режимом використання, що надійшли від учасників балансуючого ринку, суд першої інстанції цілком вірно зазначив, що:

- нормами ч. 4 ст. 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що з метою здійснення розрахунків з постачальниками послуг з балансування оператор системи передачі може вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунка;

- положення Договору не містять будь-яких застережень щодо використання відповідачем поточного рахунку зі спеціальним режимом використання, та, відповідно, умови про розрахунок за продану електричну енергію для балансування лише з такого рахунку та/або за умови наявності коштів на такому рахунку. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21 (пункт 17.20);

- твердження відповідача про відсутність в його діях вини в частині допущення прострочення виконання грошового зобов'язання є неспроможними, оскільки вказані обставини не впливають на обсяг його зобов'язань як боржника, що прострочив грошове зобов'язання, а наявність особливого алгоритму розподілу коштів на спеціальних рахунках, впровадженого у зв'язку з особливістю здійснення розрахунків на ринку електричної енергії, не виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень загальних норм матеріального права. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/6635/21, від 15.06.2022 у справі №910/6639/21, від 08.06.2022 у справі №910/6636/21, від 18.10.2022 у справі №910/6578/21,у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21;

- за умовами укладеного сторонами Договору саме відповідач (як оператор системи передачі) взяв на себе зобов'язання здійснювати вчасно та в повному обсязі оплату проданої постачальником послуги з балансування (позивачем) балансуючої електричної енергії на умовах, визначених Правилами ринку та спірним договором (пункт 5.4 договору).

При цьому колегія суддів наголошує на тому, що схожі усталені правові висновки щодо допустимості здійснення відповідачем (боржником) перерахування грошових коштів на рахунок зі спеціальним режимом використання з інших рахунків, зокрема з поточного рахунку боржника, задля належного виконання своїх зобов'язань, унаслідок чого наявність особливого алгоритму розподілу коштів на спеціальних рахунках, запровадженого в зв'язку з особливостями проведення розрахунків на ринку електричної енергії, не виключає можливості застосування до спірних правовідносин загальних норм матеріального права, зокрема ч. 2 ст. 625 ЦК України, викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/6635/21, від 15.06.2022 у справі № 910/6639/21, від 18.10.2022 у справі № 910/6578/21, від 02.03.2023 у справі № 910/18611/21, від 09.03.2023 у справі № 910/18613/21, від 25.05.2023 у справі № 910/1382/22, від 14.12.2023 у справі № 910/3263/23, від 13.02.2025 у справі № 910/6577/24, від 16.04.2025 у справі № 910/12312/24, від 23.04.2025 у справі № 910/5201/24, від 17.09.2025 у справі № 910/62/25, від 08.10.2025 у справі № 10/7701/23, від 21.10.2025 у справі № 910/10946/24, від 28.08.2025 у cправі № 910/685/25 зі спорів, що виникли з правовідносин за договорами врегулювання небалансів електричної енергії.

Також суд першої інстанції підставно:

- визнав такими, що не можуть бути взяті до уваги посилання відповідача на те, що порушення грошового зобов'язання сталося не з його вини, а у зв'язку з порушеннями учасниками ринку своїх зобов'язань перед відповідачем, зазначивши, що недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення відповідача від виконання своїх договірних зобов'язань, у тому числі в частині здійснення повної та своєчасної оплати послуг;

- звернув увагу на те, що оцінка наведених відповідачем аргументів та доводів сторони неодноразово надавалась судами, зокрема, під час аналогічного спору між сторонами (справа № 910/12499/23), що свідчить про формальність заперечень відповідача в цій частині.

Водночас суд першої інстанції, перевіривши надані позивачем розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат щодо всіх спірних рахунків, крім рахунку № 2609202300265 від 26.09.2023 на суму 1 312 126,98 грн., цілком вірно визнав їх обґрунтованими, а щодо рахунку - фактури № 2609202300265 від 26.09.2023, зазначив, що, оскільки останній підписано ЕЦП позивача 27.09.2023, а відтак і дата виставлення такого рахунку є 27.09.2023, нарахування 3 % річних та інфляційних втрат може здійснюватися не раніше 04.10.2023 (позивачем визначено 03.10.2023) та, з огляду на вказане, встановив, що, за підрахунками суду обґрунтованою та арифметично вірною сумою інфляційних втрат за вказаним рахунком є 35 800, 65 грн., а 3 % річних - 16 481,59 грн.

За таких обставин суд першої інстанції цілком вірно задовольнив позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 1 263 292,50 грн. та 3 % річних в сумі 1 244 515,74 грн. Рішення суду першої інстанції залишається без змін.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 15.09.2025 у справі № 910/7409/25, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вищевикладене та вимоги апеляційної скарги, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2025 у справі № 910/7409/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2025 у справі № 910/7409/25 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено 17.12.2025.

Головуючий суддя О.В. Яценко

Судді С.А. Гончаров

А.О. Мальченко