вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" грудня 2025 р. Справа№ 925/984/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Корсака В.А.
Алданової С.О.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
апеляційну скаргу Національного університету цивільного захисту України
на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.10.2025 (повний текст складено 09.10.2025)
у справі № 925/984/25 (суддя Спаських С.М.)
за позовом Комунального підприємства «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради
до Національного університету цивільного захисту України
про стягнення 20 606,10 грн,
Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.
У серпні 2025 року Комунальне підприємство «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради (далі - Підприємство) звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Національного університету цивільного захисту України (далі - Університет) 20 606, 10 грн заборгованості, з яких 15 772, 51 грн основного боргу, 2 101,70 грн пені, 468,77 грн процентів за користування коштами та 2 263, 12 грн інфляційних втрат.
На обґрунтування заявлених вимог Підприємство посилається на невиконання Університетом зобов'язання за договором підряду №155 від 24.07.2025 в частині оплати наданих послуг з промивки труб каналізаційної мережі.
Позиції учасників справи.
Університет у відзиві проти заявлених до нього вимог заперечив та зазначив, що не є стороною договору підряду №155 від 24.07.2024, не брав на себе договірні зобов'язання з виконання вище зазначеного договору та не підписував акт виконаних робіт, передбачений п. 3.2 договору.
Відповідач зауважує, що наказом ДСНС України від 01.11.2024 №НС-1129 «Про припинення Черкаського інституту пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля код ЄДРПОУ 39117736» було прийнято рішення припинити відокремлений структурний підрозділ Університету - Черкаський інститут пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля Національного університету цивільного захисту України (далі - ЧІПБ), ідентифікаційний код 39117736, шляхом приєднання до НУЦЗУ, встановити, що НУЦЗУ є правонаступником майна, всіх прав та обов'язків ЧІПБ, що ліквідується, призначено головою комісії з припинення ЧІПБ призначено Цвіркуна С.В.
Голова комісії з припинення ЧІПБ опублікував 14.11.2024 у газеті «Урядовий кур'єр» оголошення №231 про припинення ЧІПБ, де Університет визначено правонаступником майна, всіх прав та обов'язків.
Підприємство направило претензію від 01.05.2024 на адресу ЧІПБ, яка залишилась без виконання, оскільки пропущено строк звернення з кредиторськими вимогами на підставі опублікованого 14.11.2024 оголошення у газеті «Урядовий кур'єр». 02.07.2025 ЧІПБ було закрито.
Університет зазначає, що у позовній заяві відсутні докази звернення Підприємства із заявою про визнання кредиторських вимог на суму 15 772,51грн саме до НУЦЗ перед зверненням до суду (досудове врегулювання спору не проводилось). За відсутності доказів у позовній заяві про звернення позивача із заявою про визнання кредиторських вимог Підприємства на суму 15 772,51 грн до ЧІПБ у встановлений строк (два місяці з дати опублікованого оголошення про припинення) університет вважає, що вимоги Підприємства є погашеними на підставі ч. 5 ст. 112 ЦК України.
Підприємство надало відповідь на відзив, а Університет - заперечення.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.10.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з Університету на користь Підприємства 15 772,51 грн основного боргу, 2 101,70 грн пені, 468,77 грн 3% річних, 2 227,05 грн інфляційних втрат за надані послуги з промивки труб на підставі договору підряду №155 від 24.07.2024 та 3 028,00 грн на відшкодування сплаченого судового збору. В решті вимог відмовлено.
Суд дійшов висновку, що позивач довів правові підстави позову і свої права на стягнення спірних коштів, строк виконання всіх нарахованих зобов'язань на час вирішення спору є таким, що настав, доказів повної сплати боргу відповідач не надав.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись з рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.10.2025, Університет звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог позивача в повному обсязі та ухвалити нове, яким відмовити у позовних вимогах Підприємства у повному обсязі.
В апеляційній скарзі Університет посилається на обставини, які наводив у відзиві на позовну заяву, та вважає, що суд невірно застосував норму матеріального права - ч. 5 ст. 112 ЦК України.
Скаржник зазначає, що за відсутності у позовній заяві доказів звернення позивача із заявою про визнання кредиторських вимог Підприємства на суму 15 772,51грн до ЧІПБ у встановлений строк (два місяці з дати опублікованого оголошення про припинення) вимоги Підприємства є погашеними на підставі ч. 5 ст. 112 ЦК України.
Позиції учасників справи.
Підприємство надало відзив, у якому проти доводів та вимог апеляційної скарги заперечує, наводить власні доводи на їх спростування, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін як законне та обґрунтоване.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2025 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2025 витребувано у Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/984/25 та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Університету на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.10.2025 до надходження матеріалів справи №925/984/25.
27.10.2025 матеріали справи №925/984/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Університету на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.10.2025 у справі №925/984/25. Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом п'яти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз'яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом п'яти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
24.07.2024 Черкаський інститут пожежної безпеки імені героїв Чорнобиля Національного Університету цивільного захисту (замовник) уклав з Підприємством (виконавець) договір підряду №115 (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати промивку труб каналізаційної мережі за адресою: вул. Онопрієнка, 8, Код ДК 021:2015 90470000-2 Послуги з чищення каналізаційних колекторів (відкачування стічної рідини, розмивка оглядового колодязя від бруду, промивка труб каналізаційної мережі).
Згідно з п. 2.1 договору вартість робіт складає 15 772,51 грн, у т.ч. ПДВ 20% - 2 628,75 грн.
Після закінчення робіт підрядник надає замовнику акт здачі-приймання робіт (надання послуг), виходячи із фактично виконаних обсягів робіт (послуг), та рахунок для проведення замовником оплати (п. 3.1 договору).
Відповідно до п. 4.2 договору замовник проводить оплату робіт за договором протягом п'ятнадцяти днів з моменту отримання акта на оплату.
У разі порушення сторонами зобов'язань за договором винна сторона повинна сплатити на користь іншої сторони пеню за кожен день затримки виконання зобов'язань в розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, що діятиме на момент такого порушення (п. 5.2 договору).
Підприємство виставило замовнику рахунок на оплату №185471 від 04.03.2024 на загальну суму 15 772,51 грн.
24.07.2024 сторони без зауважень підписали акт №128 приймання виконаних робіт на загальну суму 15 772,51 грн.
01.11.2025 ДСНС України наказом №НС-1129 «Про припинення Черкаського інституту пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля код ЄДРПОУ 39117736» вирішила:
1. Припинити відокремлений структурний підрозділ Національного університету цивільного захисту України (далі - НУЦЗУ), ідентифікаційний код юридичної особи 08571363, - Черкаський інститут пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля Національного університету цивільного захисту України (далі - ЧІПБ) ідентифікаційний код 39117736 шляхом приєднання до НУЦЗУ.
2. Встановити, що НУЦЗУ є правонаступником майна, всіх прав та обов'язків ЧІПБ, що ліквідується.
3. Призначено головою комісії з припинення Черкаського інституту пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля Національного університету цивільного захисту України (ідентифікаційний код 39117736) Цвіркуна С.В.
14.11.2024 у газеті «Урядовий кур'єр» №231 (7891) опубліковано оголошення про те, що заяви з кредиторськими вимогами до ЧІПБ будуть прийматися протягом двох місяців з дати оприлюднення цього оголошення.
02.05.2025 Підприємство направило ЧІПБ претензію-вимогу №2401/12 від 01.05.2025 про сплату коштів, в якій просило протягом семи днів з дня її отримання здійснити оплату 15 772,51 грн заборгованості за виконані за договором роботи.
07.05.2025 Університет отримав зазначену претензію Підприємства.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).
Стаття 901 ЦК України визначає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії, або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Суд встановив, що ЧІПБ як замовник уклав з Підприємством як виконавцем договір підряду, за яким замовник доручив, а виконавець зобов'язався виконати промивку труб каналізаційної мережі за адресою: вул. Онопрієнка, 8.
Підприємство взяте на себе зобов'язання виконало та надало ЧІПБ узгоджену договором послугу, про що 24.07.2024 сторони без зауважень підписали акт приймання виконаних робіт на загальну суму 15 772,51 грн. Наданню послуг передувало виставлення Підприємством замовнику рахунка на оплату №185471 від 04.03.2024 на загальну суму 15 772,51 грн.
За умовами п. 4.2 договору замовник зобов'язався здійснити оплату робіт за договором протягом п'ятнадцяти днів з моменту отримання акта на оплату.
Заперечуючи проти заявлених до нього вимог, Університет зазначає, що наказом ДСНС України від 01.11.2024 №НС-1129 «Про припинення Черкаського інституту пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля код ЄДРПОУ 39117736» було прийнято рішення припинити відокремлений структурний підрозділ Університету - ЧІПБ шляхом приєднання до Університету та встановлено, що Університет є правонаступником майна, всіх прав та обов'язків ЧІПБ, що ліквідується. Голова комісії з припинення ЧІПБ опублікував 14.11.2024 у газеті «Урядовий кур'єр» оголошення №231 про припинення ЧІПБ, де Університет є правонаступником майна, всіх прав та обов'язків. Направлена Підприємствам на адресу ЧІПБ претензія залишилась без виконання, оскільки було пропущено строк звернення з кредиторськими вимогами. 02.07.2025 ЧІПБ було закрито.
Університет зазначає, що у позовній заяві відсутні докази звернення Підприємства із заявою про визнання кредиторських вимог на суму 15 772,51 грн саме до НУЦЗ перед зверненням до суду (досудове врегулювання спору не проводилось). За відсутності доказів про звернення позивача із заявою про визнання кредиторських вимог Підприємства на суму 15 772,51 грн до ЧІПБ у встановлений строк (два місяці з дати опублікованого оголошення про припинення), Університет вважає, що вимоги Підприємства є погашеними на підставі ч. 5 ст. 112 ЦК України.
Аналогічні доводи Університет наводить і в апеляційній скарзі.
Надаючи оцінку доводам Університету, колегія суддів звертається до послідовних висновків Верховного Суду та зазначає таке.
Верховний Суд неодноразово зазначав про існування універсального та сингулярного правонаступництва.
Правонаступництво юридичної особи має місце у випадку її припинення шляхом реорганізації: злиття, приєднання, поділу, перетворення (ч. 1 ст. 104 ЦК України). У такому разі відбувається одночасне правонаступництво (передання) прав і обов'язків юридичної особи або, іншими словами, одночасне правонаступництво щодо майна, прав і обов'язків юридичної особи (ч. 2 ст. 107 ЦК України). Тому правонаступництво юридичної особи завжди є універсальним, тобто передбачає одночасний перехід до правонаступника за передавальним актом або розподільчим балансом (ч. 1 ст. 104, ст. 106-109 ЦК України) і прав, і обов'язків юридичної особи, яка припиняється шляхом реорганізації. Натомість правонаступництво прав та обов'язків юридичної особи не завжди є наслідком правонаступництва юридичної особи. А тому перше може бути не тільки універсальним (ч. 1 ст. 104 ЦК України), але й сингулярним, тобто таким, за якого до правонаступника переходить певне право кредитора чи обов'язок боржника.
Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Статтею 106 ЦК України передбачено, що злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади. Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання.
Порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення регламентовано ст. 107 ЦК України, за приписами якої кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов'язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов'язання, або забезпечення виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом. Після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом. Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.
Отже, законодавець визначив дві форми припинення юридичної особи - в результаті реорганізації або в результаті ліквідації, а також визначив наслідки припинення юридичної особи в результаті реорганізації, які, на відміну від припинення юридичної особи в результаті ліквідації, полягають, зокрема у переході майна, прав і обов'язків до правонаступників. Таким чином, у разі реорганізації юридичної особи шляхом її приєднання факт настання правонаступництва безпосередньо пов'язаний з моментом передання прав та обов'язків від правопопередника до правонаступника.
В разі реорганізації юридичної особи шляхом приєднання складається передавальний акт, який має містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.09.2020 у справі №296/443/16-ц виснував, що у ст. 104 ЦК та 107 ЦК України не визначається момент переходу прав та обов'язків від юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання. Такий момент не може пов'язуватися із внесення запису до державного реєстру про припинення юридичної особи, яка приєднується. У разі реорганізації шляхом приєднання не має значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов'язків. Внаслідок приєднання правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов'язків при такому виді реорганізації неможливий.
У ч. 8 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються.
Водночас за відповідної реорганізації не має значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов'язків, адже правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов'язків. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.01.2022 у справі №922/347/21.
Така форма реорганізації юридичної особи як приєднання передбачає припинення діяльності одного підприємства як юридичної особи та передачу належних йому активів та пасивів (майнових прав та зобов'язань) до іншого підприємства (правонаступника). При цьому, у разі приєднання нової юридичної особи не створюється.
Вказана форма реорганізації характеризується переходом усіх прав та обов'язків суб'єктів, що реорганізуються, в порядку універсального правонаступництва до іншої особи. Тобто, обов'язковою умовою реорганізації юридичної особи шляхом приєднання є універсальне правонаступництво за її зобов'язаннями.
Отже, лише за пририпинення суб'єкта господарювання шляхом поділу в розподільчому балансі визначається правонаступництво. Внаслідок же злиття, приєднання або перетворення правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов'язків за таких видів реорганізації неможливий. Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №910/5953/17.
Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов'язків, а всієї їх сукупності. Тобто, у разі універсального правонаступництва до правонаступника чи правонаступників переходить усе майно особи як сукупність прав та обов'язків, які їй належать (незалежно від їх виявлення на момент правонаступництва), на підставі передавального акта. Наведені обставини передують внесенню запису до Реєстру про припинення юридичної особи, яка припиняється в результаті реорганізації.
Отже, незалежно від виявлення на момент правонаступництва обов'язку ЧІПБ оплатити надані Підприємством послуги, Університет, за встановлених вище за текстом цієї постанови обставин, є правонаступником цього обов'язку.
Відповідно, зобов'язання ЧІПБ перед Підприємством з оплати за спожиту послугу не припинилося і має бути оплачено його правонаступником повністю.
А тому оскільки доказів оплати цих коштів до матеріалів справи не надано, вимоги Підприємства про стягнення з Університету 15 772,51 грн основного боргу за надані за договором послуги підлягають задоволенню.
Також, у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з оплати наданих послуг, Підприємство просило стягнути з Університету 2 101,70 грн пені за період з 09.08.2024 по 08.02.2025, 468,77 грн процентів за користування коштами та 2 263,12 грн інфляційних нарахувань за період з 09.08.2024 по 05.08.2025.
Щодо вимог про стягнення пені суд зазначає таке.
Згідно із ч. 1 ст. 216 ГК України за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України).
За загальним правилом, визначеним ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Застосування в тексті господарського договору формулювання «за кожен день прострочення» не можна вважати установленням іншого, ніж визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені). Таке формулювання лише повторює вирізняльну характеристику пені (поденне її нарахування) та характеризує механізм її визначення (розрахунку), однак жодним чином не впливає на можливість зменшення або збільшення строку нарахування пені, визначеного законом чи договором.
Інше тлумачення (розуміння) наведеного формулювання (ототожнення його зі строком нарахування) фактично унеможливлює застосування положень ч. 6 ст. 232 ГК України щодо шестимісячного строку нарахування штрафних санкцій, оскільки на практиці сторони під час визначення в умовах договору відповідальності у вигляді пені майже завжди використовують формулювання щодо її нарахування "за кожен день прострочення", тим самим відтворюють визначення пені, закріплене в ч. 3 ст. 549 ЦК України.
Суд встановив, що у п. 5.2 договору сторони узгодили, що у разі порушення сторонами зобов'язань по договору винна сторона повинна сплатити на користь іншої сторони пеню за кожен день затримки виконання зобов'язань в розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, що діятиме на момент такого порушення.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, нарахованої за період з 09.08.2024 по 08.02.2025, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що до стягнення з Університету на користь Підприємства підлягають 2 101,70 грн пені.
Щодо вимог про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних суд зазначає таке.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних, нарахованих за період з 09.08.2024 по 05.08.2025, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що до стягнення з Університету на користь Підприємства підлягають 468,77 грн процентів за користування коштами та 2 227,05 грн інфляційних нарахувань. Решта вимог про стягнення інфляційних нарахувань задоволенню не підлягають.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскаржуване рішення має бути залишено без змін.
Судові витрати.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Національного університету цивільного захисту України на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.10.2025 у справі №925/984/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 03.10.2025 залишити без задоволення у справі №925/984/25 залишити без змін.
3. Судові витрати, пов'язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.
4. Справу повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287- 289 ГПК України, за наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді В.А. Корсак
С.О. Алданова