16 грудня 2025 року
м. Рівне
Справа № 570/6040/23
Провадження № 22-ц/4815/1035/25
Головуючий у Рівненському районному суді
Рівненської області: суддя Гладишева Х.В.
Рішення суду першої інстанції
(повний текст) ухвалено: 14 травня 2025 року
у м. Рівне Рівненської області
без фіксування судового засідання за допомогою
звукозаписувального технічного засобу
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: Хилевич С.В.
судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С.
секретар судового засідання: Маринич В.В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач1 - ОСОБА_2 ;
відповідач2 - державний реєстратор Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області Чернацька Оксана Володимирівна;
відповідач3 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Естет Хауз";
за участі: ОСОБА_1 , представник ОСОБА_1 - адвокат Костюченко Станіслав Адамович, представник ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Естет Хауз" - адвокат Тищук Катерина Павлівна,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Костюченка Станіслава Адамовича на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 14 травня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , державного реєстратора Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області Чернацької Оксани Володимирівни, Товариства з обмеженою відповідальністю "Естет Хауз" про скасування рішень державного реєстратора та витребування земельної ділянки,
У листопаді 2023 року в суд звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , державного реєстратора Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області Чернацької О.В. (далі - державний реєстратор Чернацька О.В.) про скасування рішень державного реєстратора.
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 22 березня 2024 року залучено до участі у справі як співвідповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Естет Хауз" (далі - ТОВ "Естет Хауз").
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 17 квітня 2024 року прийнято заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Костюченка С.А. про зміну предмета позову до розгляду, в зв'язку із чим остаточно позивач вимагала:
- скасувати рішення державного реєстратора Чернецької О.В., номер рішення 48029558 про державну реєстрацію права власності на незавершене будівництво - житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,1 га для ведення особистого селянського господарства, що розташований за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с.Бармаки, кадастровий номер: 5624681500:06:000:0649, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 ;
- скасувати рішення державного реєстратора Чернацької О.В., номер рішення 67313032 про державну реєстрацію права власності на незавершене будівництво - житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, площею 0,1 га для ведення особистого селянського господарства, що розташований за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с.Бармаки, кадастровий номер: 5624681500:06:000:0649, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 ;
- скасувати рішення державного реєстратора Чернацької О.В., номер рішення 67314069 про державну реєстрацію права власності земельної ділянки, площею 0,1 га для ведення особистого селянського господарства, що розташований за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с.Бармаки, кадастровий номер: 5624681500:06:000:0649, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 ;
- витребувати з володіння ТОВ «Естет Хауз» на користь ОСОБА_1 нерухоме майно, а саме земельну ділянку, площею 0,119 га, для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Бармаки, кадастровий номер: 5624681500:06:000:0650.
Мотивуючи вимоги, позивачем вказувалося, що 20 травня 2011 року між нею та ОСОБА_2 , від імені якої на підставі нотаріально посвідченої довіреності діяв її брат - ОСОБА_3 , укладено договір купівлі-продажу №937. За його умовами було придбано об'єкт незавершеного будівництва - житловий будинок АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером: 5624681500060000649.
Того ж дня між нею та ОСОБА_2 , від імені якої на підставі нотаріально посвідченої довіреності діяв її брат - ОСОБА_3 , укладено договір купівлі-продажу №941, за яким позивач придбала земельну ділянку загальною площею 0,219 га, з яких 0,10 га з кадастровим номером: 5624681500060000649, та 0,119 га з кадастровим номером: 5624681500:06:000:0650. За цим договором сторони підтвердили факт повного розрахунку за житловий будинок та земельну ділянку. 08 вересня 2011 року ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на нерухоме майно, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав №31298185.
Згодом, 17 червня 2014 року, між позивачем та ОСОБА_2 , від імені якої на підставі нотаріально посвідченої довіреності діяв її брат - ОСОБА_3 , укладено угоду про розірвання договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва №1280 та угоду про розірвання договору купівлі-продажу земельних ділянок №1282. За умовами угоди жодне раніше відчужене майно не поверталося у власність ОСОБА_2 , а кошти, що були сплачені ОСОБА_1 на виконання умов договору їй не поверталися. Тому угода не створювала жодних правових наслідків для сторін, крім обов'язку повернення документів, що визначені у пункті 2 угоди.
31 липня 2019 року державним реєстратором Чернацькою О.В. прийнято рішення №48029558 про реєстрацію права приватної власності на об'єкт незавершеного будівництва - житловий будинок АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №1884110156246, за ОСОБА_2 .
В подальшому, 25 серпня 2022 року, державним реєстратором Чернацькою О.В. скасовано державну реєстрацію права власності, а 29 серпня 2022 року прийнято рішення №64628165 про реєстрацію права власності на об'єкт незавершеного будівництва - житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_1
24 квітня 2023 року державним реєстратором Чернацькою О.В. прийнято рішення №67313032, яким внесено зміни до права власності, зокрема у розділі «Документи, подані для державної реєстрації» додано інформацію про постанову Рівненського апеляційного суду від 11.04.2023 року у справі №570/3637/19, змінено власника - з ОСОБА_2 на ОСОБА_2 .
Раніше, 29 липня 2019 року, державним реєстратором Чернацькою О.В. прийнято рішення №48029176, яким зареєстровано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку №5624681500:06:000:0650; 30 серпня 2022 року державним реєстратором таке рішення скасоване та 31 серпня 2022 року рішенням №64648695 право власності на земельну ділянку, кадастровий номер: 5624681500:06:000:0650, зареєстровано за ОСОБА_4
24 квітня 2023 року державним реєстратором Чернацькою О.В. рішенням №67314564 скасовано попередній запис та внесено зміни до права власності на земельну ділянку, зокрема у розділі «Документи, подані для державної реєстрації» додано інформацію про постанову Рівненського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року у справі №570/3637/19, змінено власника на ОСОБА_2
10 червня 2019 року державним реєстратором Чернацькою О.В. прийнято рішення №48029558, яким зареєстровано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку, кадастровий номер: 5624681500060000649. 25 серпня 2022 року скасовано попередній запис та 29 серпня 2022 року державний реєстратор своїм рішенням №64627672 зареєстрував право власності на земельну ділянку, кадастровий номер: 5624681500060000649, за ОСОБА_4
24 квітня 2023 року державним реєстратором Чернацькою О.В. прийнято рішення №67314069, яким скасовано попередній запис та внесено зміни до права власності на земельну ділянку, зокрема у розділі «Документи, подані для державної реєстрації» додано інформацію про постанову Рівненського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року усправі №570/3637/19, змінено власника на ОСОБА_2 .
Позивач вважала, що такі дії державного реєстратора є незаконними та такими, що суперечать вимогам закону, оскільки постанова Рівненського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року у справі №570/3667/19, на підставі якої здійснювалася реєстрація права власності, стосувалася виключно і лише визнання угод про розірвання договорів купівлі-продажу недійсними. Позовних вимог щодо набуття, зміни або припинення права власності на нерухоме майно заявлено не було, а такий документ як угода про розірвання договору купівлі-продажу не є підставою для здійснення державної реєстрації.
Отже, державним реєстратором не встановлено наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації, і документів про наявність підстав для проведення реєстраційних дій.
Крім того, ОСОБА_1 вказувала про те, що розірвання договорів купівлі-продажу не створювало для сторін жодних правових наслідків. При цьому вона з моменту укладання договорів купівлі-продажу володіє та користується об'єктами нерухомості, про що долучила до позовної заяви відповідні підтверджуючі документи, що свідчить про те, що лише позивачем здійснювалося утримання та експлуатація спірного майна.
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 14 травня 2025 року ОСОБА_1 відмовлено у позові до ОСОБА_2 , державного реєстратора Чернацької О.В., ТОВ "Естет Хауз" про скасування рішень державного реєстратора і витребування земельної ділянки.
У поданій через свого представника - адвоката Костюченка С.А. апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи оскаржуване рішення незаконним і необґрунтованим, що полягало у порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права, просить його скасувати, задовольнивши позов повністю.
Обґрунтовуючи її, зазначалося про свою незгоду із висновком суду про те, що оспорювані рішення державного реєстратора №№48029558, 67313032, 67314069 є законними і такими, що не підлягають скасуванню, адже державну реєстрацію права власності на майно за ОСОБА_2 здійснено на підставі наявних у неї правовстановлюючих документів.
З огляду на це судом помилково не застосовано норми пунктів 1, 2 ч. 3 ст. 10, пункту 5 ч. 1 ст. 24, ст.ст. 27, 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пунктів 9, 13, 14 "Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1128, висновків Верховного Суду, що зроблені у постановах від 04 березня 2025 року у справі №320/12042/23 та від 22 березня 2019 року у справі №200/12181/18, ст.ст. 12, 83, 126, 209, ч. 4 ст. 263 ЦПК України, ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ч. 1 ст. 216, ст. 653 ЦК України.
При цьому звертав увагу на хибність розуміння судом попередньої інстанції висновків Рівненського апеляційного суду у постанові від 11 квітня 2023 року у справі №570/3667/19.
Щодо розірвання договорів купівлі-продажу, то вважає, що ці факти не створювали для сторін жодних правових наслідків. Так, висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08 вересня 2020 року у справі №916/667/18 стверджується, що якщо договір, на підставі якого друга сторона набула право власності на майно, розірвано, то друга сторона автоматично не втрачає права власності на це майно, а перша сторона не набуває права власності. Частину четверту ст. 653 ЦК України слід розуміти так, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконано обома сторонами до моменту розірвання договору, тобто якщо обидві сторони отримали зустрічне задоволення одна від одної. На це вказує використання множини у зазначеній формі.
Отже, постанова Рівненського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року у справі №570/3667/19 не є документом у розумінні Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якого ОСОБА_2 набувала б права власності на спірне майно. Тому оспорюване рішення державного реєстратора прийнято з порушенням зазначеного Закону України, а вимоги позивача в частині оспорення рішень щодо незавершеного будівництва - житлового будинку АДРЕСА_1 і земельної ділянки з кадастровим номером: 5624681500:06:000:0649 підлягали скасуванню, а щодо земельної ділянки з кадастровим номером: 5624681500:06:000:0650 - витребуванню.
Вважає неправильними твердження суду при відмові у задоволенні позову про те, що позивачем обрано неналежний/неефективний спосіб захисту права, тоді як суд повинен був указати, який саме спосіб буде ефективним. При цьому залишено без уваги норми ст.ст. 387, 388 ЦК України та висновки Великої Палати Верховного Суду, що висловлені у постановах від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16, від 02 лютого 2021 року у справі №925/642/19 і від 21 грудня 2022 року у справі №914/2350/18, ст.ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відзив на апеляційну скаргу іншими учасниками справи та їх представниками не подавався, хоча про таке право їм роз'яснено ухвалою Рівненського апеляційного суду від 11 липня 2025 року.
Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.
Згідно зі ст.ст. 263, 367 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із відсутності правових і фактичних підстав для задоволення вимог позивача, оскільки не встановлено підстав для визнання рішень державного реєстратора №48029558, №67313032, №67314069 незаконними та такими, що підлягають скасуванню. Так, державним реєстратором було законно здійсненно державну реєстрацію права власності на майно за його власником - ОСОБА_2 на підставі наявних у неї правовстановлюючих документів.
Наведені висновки узгоджуються і з висновком Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 23 травня 2023 року, яким у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 28.03.2023 на рішення державного реєстратора Чернацької О.В. №67313032, №67314564, №67314069 від 24.04.2023 відмовлено з огляду на те, що ці рішення відповідають вимогам законодавства у сфері державної реєстрації прав.
Крім того, Наказом Міністра юстиції України відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 28 квітня 2023 року, оскільки рішення від 24.04.2023 №67313032, №67314564, №67314069 прийняті державним реєстратором Чернацькою О.В. відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав.
Щодо вимоги про витребування земельної ділянки, то в зв'язку із необґрунтованістю підстав для задоволення позову у частині оспорення рішень про державну реєстрацію ця вимога також не підлягає до задоволення.
З такими висновками погоджується і колегія суддів.
Як з'ясовано судом, відповідно до договору купівлі-продажу, укладеного 20 травня 2011 року між ОСОБА_2 в особі повіреного ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , ОСОБА_2 передала у власність ОСОБА_6 за плату у сумі 454 358,00 гривень об'єкт незавершеного будівництва - житловий будинок АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці площею 0,10 га, кадастровий номер: 5624681500060000649. Договір тоді ж нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Олинцем В.П. і зареєстровано в реєстрі за №937. За його умовами сторони підтвердили, що даний правочин не є фіктивним. Також сторони засвідчили факт повного розрахунку за проданий незавершений будівництвом житловий будинок.
Того ж дня, 20 травня 2011 року, між ОСОБА_2 , в особі повіреного ОСОБА_5 та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 0,219 га, з яких 0,10 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер: 5624681500060000649, та 0,119 га - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 5624681500:06:000:0650, що розташовані на території с.Бармаки Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області. Договір тоді ж нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Олинцем В.П. і зареєстровано за №941. За його умовами сторони підтвердили, що даний правочин не є фіктивним. Також сторони засвідчили факт повного розрахунку за продані земельні ділянки.
З витягу про державну реєстрацію прав №31238185 від 08.09.2011 вбачається, що за ОСОБА_6 було зареєстроване право власності на об'єкт незавершеного будівництва (житловий будинок з надвірними будівлями), що знаходиться на земельній ділянці для будівництва та обслуговування житлового будинку, з кадастровим номером: 5624681500060000649, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
17 червня 2014 року між ОСОБА_2 в особі повіреного ОСОБА_5 та ОСОБА_7 укладено угоду про розірвання договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва, за умовами якої "...договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Олинцем В.П. 20.05.2011 року за №937, згідно з яким ОСОБА_2 (в особі повіреного ОСОБА_5 ) продала, а ОСОБА_7 купила належний ОСОБА_2 на праві власності, яке зареєстроване Комунальним підприємством «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» в книзі 3, номер запису 10-180, реєстраційний номер 33686594 в Реєстрі прав власності на нерухоме майно (Витяг про державну реєстрацію прав №30009868, виданий Комунальним підприємством «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» 19.05.2011), об'єкт незавершеного будівництва - житловий будинок АДРЕСА_1 , даною угодою розриваємо. Правовстановлюючий документ - Витяг про державну реєстрацію прав № 30009868, виданий Комунальним підприємством «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» 19 травня 2011 року, що зберігався у справах приватного нотаріуса Олинця В.П., повертається ОСОБА_2 через повіреного ОСОБА_5 ".
За умовами договору сторони ствердили, що не мають один до одного жодних матеріальних та майнових претензій внаслідок розірвання договору і в подальшому не матимуть. Угода сторонами визнана такою, що відповідає волевиявленню сторін. Її посвідчено приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Олинцем В.П. і зареєстровано в реєстрі за №1280.
Того ж дня, 17 червня 2014 року, між ОСОБА_2 в особі повіреного ОСОБА_5 та ОСОБА_7 укладено угоду про розірвання договору купівлі-продажу земельних ділянок, за умовами якої "... договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Олинцем В.П. 20.05.2011 за №941, згідно з яким ОСОБА_2 (в особі повіреного ОСОБА_5 ) продала, а ОСОБА_7 купила належні ОСОБА_2 на праві власності на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-РВ №028328, виданого головою Великожитинської сільської ради 26 квітня 2002 року на підставі рішення Великожитинської сільської ради від 15 березня 2002 року №169 і зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за №11882, земельні ділянки загальною площею 0,219 га, з яких 0,10 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер: 5624681500060000649, та 0,119 га - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 5624681500:06:000:0650, що розташовані на території с.Бармаки Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області, даною угодою розриваємо. Правовстановлюючий документ - Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-РВ028328, виданий головою Великожитинської сільської ради 26 квітня 2002 року, що з відміткою про відчуження передавався ОСОБА_7 , повертається нею ОСОБА_2 через повіреного ОСОБА_5 ".
За умовами договору сторони ствердили, що не мають один до одного жодних матеріальних та майнових претензій внаслідок розірвання договору і в подальшому не матимуть. Угода сторонами визнана такою, що відповідає волевиявленню сторін. Її посвідчено приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Олинцем В.П. і зареєстровано в реєстрі за №1282.
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 26 березня 2020 року у справі №570/3667/19 визнано недійсними угоду про розірвання договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва - житлового будинка АДРЕСА_1 , за реєстраційним № 1280, а також угоду про розірвання договору купівлі-продажу земельних ділянок загальною площею 0,219 га, з яких 0,10 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку кадастровий номер 5624681500060000649 та 0,119 га - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 5624681500:06:000:0650, що розташовані на території с.Бармаки Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області за реєстраційним № 1282.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року у справі №570/3667/19 скасовано рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 26 березня 2020 року.
ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсними угоди про розірвання договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва - житлового будинка АДРЕСА_1 за реєстраційним № 1280, а також угоди про розірвання договору купівлі-продажу земельних ділянок загальною площею 0,219 га, з яких 0,10 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер: 5624681500060000649, та 0,119 га - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 5624681500:06:000:0650, що розташовані на території с.Бармаки Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області, за реєстраційним № 1282.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 жовтня 2023 року постанову Рівненського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року залишено без змін.
Згідно із ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Даними з Державного реєстру речових прав встановлено, що реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №1884110156246 щодо незавершеного будівництва - житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , 31 липня 2019 року право приватної власності на вказаний об'єкт зареєстровано за ОСОБА_2 .
Серед документів, поданих для державної реєстрації, значиться: угода про розірвання договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва (дублікат угоди №1282 від 17.06.2014) серія та номер 1382, виданий 31.05.2019, видавник: приватний нотаріус Рівненського районного нотаріального округу Олинець В.П.; договір дарування, серія та номер:2874, виданий 05.11.1994, видавник: приватний нотаріус приватної нотаріальної контори по м.Рівне та Рівненському нотаріальному округу; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, серія та номер:175787807, виданий 31.07.2019, видавник: Шпанівська сільська рада Рівненського району; постанова суду серія та номер: 570/3637/19, виданий 11.04.2023, видавник: Рівненський апеляційний суд. (Першочергово таке право було зареєстровано державним реєстратором 31.07.2019 на підставі рішення №48029558 за ОСОБА_8 , в подальшому 25.08.2022 відповідно рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 26 березня 2020 року за ОСОБА_1 , остання реєстрація змін до права власності 24.04.2023, індексний номер рішення 67313032 за ОСОБА_2 з урахуванням постанови Рівненського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року).
Даними з Державного реєстру речових прав встановлено, що реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №1884110156246 щодо земельної ділянки, кадастровий номер: 5624681500060000649, 31.07.2019 право приватної власності на вказаний об'єкт зареєстровано за ОСОБА_2 .
Серед документів, поданих для державної реєстрації значиться: постанова суду серія та номер 570/3637/19 виданий 11 квітня 2023 року, видавник: Рівненський апеляційний суд, угода про розірвання договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва (дублікат угоди №1282 від 17.06.2014) серія та номер 1382, виданий 31.05.2019, видавник приватний нотаріус Рівненського районного нотарільного округу Олинець В.П.; договір дарування, серія та номер:2874, виданий 05.11.1994, видавник: приватний нотаріус приватної нотаріальної контори по м.Рівне та Рівненському нотаріальному округу; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, серія та номер:175787807, виданий 31.07.2019, видавник: Шпанівська сільська рада Рівненського району. (Першочергово таке право було зареєстровано державним реєстратором 31.07.2019 на підставі рішення №48029558 за ОСОБА_8 , в подальшому 25.08.2022 відповідно рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 26 березня 2020 року за ОСОБА_1 , остання реєстрація змін до права власності 24.04.2023 індексний номер рішення 67313032 за ОСОБА_2 з урахуванням постанови Рівненської апеляційного області від 11 квітня 2023 року.
Даними з Державного реєстру речових прав встановлено, що реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №1884110156246 щодо земельної ділянки, кадастровий номер: 5624681500:06:000:0650, 31.07.2019 право приватної власності на вказаний об'єкт зареєстровано за ОСОБА_2 .
Серед документів, поданих для державної реєстрації, значиться: постанова суду серія та номер 570/3637/19 виданий 11.04.2023, видавник: Рівненський апеляційний суд, державний акт на право приватної власності на землю (втрачений), серія та номер: серія ІІ-РВ №028328, виданий 26.04.2002, видавник: Великожитинська сільська рада Рівненського району; витяг з Державного земельного кадастру, серія та номер: НВ-5606336672019, виданий 23.07.2019, видавник: Відділ у Рівненському районі Міськрайонного управління у Рівненському районі та м.Рівному Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області; оголошення про втрату документа у друкованих засобах масової інформації, серія та номер: 24 (1705), виданий 13.06.2019, видавник: Газета ОГО; угода про розірвання договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва (дублікат) №1282 від 17.06.2014, серія та номер 1382, виданий 31.05.2019, видавник приватний нотаріус Рівненського районного нотаріального округу Олинець В.П. (Першочергово таке право було зареєстровано державним реєстратором 31.07.2019 на підставі рішення №48029176, в подальшому 25.08.2022 відповідно рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 26 березня 2020 року за ОСОБА_1 , остання реєстрація змін до права власності 24.04.2023, індексний номер рішення 67313032 за ОСОБА_2 з урахуванням постанови Апеляційного суду Рівненської області від 11 квітня 2023 року).
Даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.02.2024 встановлено, що реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №1884110156246 щодо земельної ділянки, кадастровий номер: 5624681500:06:000:0650, 13 листопада 2023 року право власності на це майно зареєстроване за ТОВ «Естет Хауз» на підставі акту приймання-передачі, серія та номер:449, 450, виданий 04.05.2023, видавник Попов В.В., приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу.
З будівельного паспорту №593-2013 року на продовження завершення будівництва в АДРЕСА_1 видно, що забудовником об'єкта нерухомості є ОСОБА_1 ; наявними є повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 25.03.2014; схема забудови земельної ділянки в АДРЕСА_2 ; ескізний проект житлового будинку в АДРЕСА_1 ; матеріали інженерно-геодезичних вишукувань для будівництва житлового будинку в АДРЕСА_1 ; довідка про склад сім'ї та проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; документи на підтвердження особових рахунків для оплати комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_2 , та розрахункові документи як підтвердження того, що позивач володіє та користується цими об'єктами нерухомості, здійснює їх утримання та проживає у них, забезпечуючи належний стан утримання.
Висновком Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 23.05.2023 у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 28.03.2023 на рішення державного реєстратора Чернацької О.В. №67313032, №67314564, №67314069 від 24.04.2023 року відмовлено з огляду на те, що оспорювані рішення відповідають вимогам законодавства у сфері державної реєстрації прав.
Крім того, Наказом Міністра юстиції України відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 28.04.2023, оскільки рішення від 24 квітня 2023 року №67313032, №67314564, №67314069 прийняті державним реєстратором Чернацькою О.В. відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав.
Відповідно до ст.ст. 12, 76-78 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Повно і правильно з'ясувавши обставини справи та встановивши, що при вирішенні спірних правовідносин до застосування не підлягають норми матеріального права, на застосуванні яких наполягала позивач, суд першої інстанції обґрунтовано залишив позов без задоволення.
Згідно зі ст.ст. 16, 204, 182, 387, 388, 651, 653 ЦК України у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.
У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.ст. 10, 24, 27, 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у редакції, яка діяла на час вирішення спірних правовідносин, державний реєстратор:
1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:
відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;
відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;
відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;
наявність обтяжень прав на нерухоме майно;
наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;
2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
У державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:
1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;
2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;
3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;
4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;
5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;
6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;
7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;
8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;
9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;
10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;
11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав;
12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, зокрема за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці.
За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.
Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.
Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі:
1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката;
2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;
3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;
4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів;
5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката;
6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката;
7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;
8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року;
9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;
10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди;
11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно;
12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації;
13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;
14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
Державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі:
1) рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили;
2) рішення державного виконавця, приватного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно;
3) визначеного законодавством документа, на якому нотаріусом вчинено напис про накладення заборони щодо відчуження нерухомого майна;
4) рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об'єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду;
5) договору, укладеного в порядку, визначеному законом, яким встановлюється обтяження речових прав на нерухоме майно, чи його дубліката;
6) закону, яким встановлено заборону користування та/або розпорядження нерухомим майном;
7) інших актів органів державної влади та посадових осіб згідно із законом.
Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Міністерство юстиції України розглядає скарги:
1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);
2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.
З висновку Великої Палати Верховного Суду, що висловлений у постанові від 12 березня 2019 року у справі №911/3594/17, вбачається, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. Отже, при дослідженні судом обставин існування в особи права власності на нерухомість необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 16 листопада 2022 року у справі №9-р(ІІ) 2022 за конституційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Одестеплокомуненерго" щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого припису ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" зазначав, що укладення договору або вчинення іншого правочину, спрямованого на набуття особою права власності на нерухоме майно, не є достатнім юридичним фактом для виникнення у неї права власності.
Набуття права власності на нерухоме майно ґрунтується на кількох юридичних фактах: підставі виникнення права власності в розумінні ст. 11 ЦК України (договір та інший правочин тощо), рішенні щодо державної реєстрації прав, відповідному реєстраційному записі в Державному реєстрі прав. Зазначені юридичні факти в сукупності є правотвірним складним юридичним фактом.
За чинним законодавством України особа набуває право власності на нерухоме майно та має змогу повноцінно його здійснювати, зокрема у спосіб свого розпорядження своєю власністю, після державної реєстрації права власності на нерухоме майно, тобто ухвалення рішення щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно, внесення та подальшого збереження (наявності) відповідного реєстраційного запису в Державному реєстрі прав.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі №910/15792/20 зазначається, що державний реєстратор не є належним відповідачем у спорах про визнання незаконними та скасування реєстраційних дій, вчинених щодо третьої особи, а ним є особа, щодо якої були здійснені ці дії (записи).
При цьому звертуто увагу, що визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача.
Натомість встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).
Тобто ця обставина є самостійною підставою для відмови у позові в частині вимог до державного реєстратора Чернацької О.В.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що факт розірвання договорів купівлі-продажу відповідно до ст. 653 ЦК України не створив для сторін будь-яких правових наслідків, то вони є необґрунтованими.
Так, сторони стверджували, що не мають один до одного матеріальних та майнових претензій внаслідок розірвання договору і в подальшому не матимуть. Угода сторонами визнана такою, що відповідає волевиявленню сторін. За умовами правочину правовстановлюючі документи на майно повертаються ОСОБА_9 , тобто повернулися до попереднього стану, який передбачає відновлення правового статусу сторін, що існував до укладення договорів купівлі-продажу.
Отже, в результаті укладення угод про розірвання договорів купівлі-продажу до ОСОБА_2 як продавця повернувся статус власника майна, а за ОСОБА_1 як покупцем збереглося право вимоги повернення коштів, які були нею сплачені за договорами купівлі-продажу.
Крім того, в подальшому ОСОБА_2 зареєструвала за собою титульне право власності на об'єкт незавершеного будівництва - житлового будинку АДРЕСА_1 та дві земельні ділянки. Тобто на виконання угод про розірвання договорів купівлі-продажу ОСОБА_2 вчинено дії з державної реєстрації речових прав за собою.
Цим обставинам суд попередньої інстанції дав повну та вичерпну оцінку, з чим погоджується і колегія суддів.
Не заслуговують на увагу посилання автора апеляційної скарги на помилковість застосування норм матеріального права, оскільки спростовуються правильністю висновків суду першої інстанції.
Так само є необгрунтованими й посилання на недодержання судом норм процесуального права, адже відповідно до абз. другого ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Однак будь-яких фактів про процесуально-правові дефекти, що потягли би помилкове вирішення цивільно-правового спору, заявник не надав, матеріали справи їх не містять, а апеляційним судом здобуто не було.
При цьому встановлено й відсутність обставин, які свідчили би про обов'язкове скасування судового рішення внаслідок існування підстав, передбачених ч. 3 ст. 376 ЦПК України.
З приводу аргументів про незастосування висновків Верховного Суду, що зроблені у постановах від 04 березня 2025 року у справі №320/12042/23 та від 22 березня 2019 року у справі №200/12181/18, а також Великої Палати Верховного Суду у постановах від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16, від 02 лютого 2021 року у справі №925/642/19 і від 21 грудня 2022 року у справі №914/2350/18, від 08 вересня 2020 року у справі №916/667/18, то спірні правовідносини і права та обов'язки, які були предметом перегляду касаційним судом, відрізняються своїм змістом, обставинами справи, правовою природою і характеристиками. Тобто вони не є подібними між собою та є нерелевантними, а тому до застосування не підлягають.
Заявник також покликається на хибність висновку суду щодо неефективності обраного позивачем способу захисту права.
Між тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі №488/5027/14-ц вказується, що якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.
Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для відновлення його права.
Задоволення позову про витребування майна є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Такий висновок сформульовано, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17).
Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16).
В решті доводи автора апеляційної скарги про помилковість оскаржуваного рішення не ґрунтуються на матеріалах справи і вимогах закону, а тому відхиляються.
Разом з тим апеляційний суд погоджується з покликаннями представника позивача про неправильність висновків суду щодо наявності реституції у правовідносинах після розірвання договірних відносин між сторонами. Проте ця помилка носить формальний характер, не вплинула на правильність вирішення цивільно-правового спору і не призвела до ухвалення хибного судового рішення по суті.
Приходячи до переконання про залишення апеляційної скарги без задоволення, колегія суддів бере до уваги положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення у справах Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.
При цьому із відхиленням апеляційної скарги підлягають скасуванню вжиті ухвалою Рівненського апеляційного суду від 11 липня 2025 року заходи забезпечення позову, виходячи з такого.
Згідно із ч. 1 ст. 368, ч.ч. 1, 9, 10 ст. 158 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
Оскільки рішення суду попередньої інстанції, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову, залишено колегією суддів без змін, тому об'єктивних підстав для подальшого збереження заходів забезпечення її позову не вбачається.
Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при його ухваленні.
З огляду на відхилення апеляційної скарги понесені позивачем судові витрати відносяться на її ж рахунок.
Так, згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Костюченка Станіслава Адамовича залишити без задоволення, а рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 14 травня 2025 року - без змін.
Скасувати заходи забезпечення позову, що вжиті ухвалою Рівненського апеляційного суду від 11 липня 2025 року шляхом накладення арешту на об'єкт незавершеного будівництва - житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,1 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Бармаки, кадастровий номер: 5624681500:06:000:0649, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1884110156246; земельну ділянку площею 0,1 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Бармаки, кадастровий номер 5624681500:06:000:0649; земельну ділянку площею 0,119 га, для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Бармаки, кадастровий номер 5624681500:06:000:0650.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено: 16 грудня 2025 року
Головуючий: С.В. Хилевич
Судді: Н.М.Ковальчук
С.С.Шимків