Житомирський апеляційний суд
Справа №296/3719/20 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/139/25
Категорія в порядку КПК України Доповідач ОСОБА_2
16 грудня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретар
судового засідання ОСОБА_5
за участі:
прокурора ОСОБА_6
захисника обвинуваченого
ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Житомирі, кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Корольовського районного суду міста Житомира від 16 серпня 2024 року про обвинувачення ОСОБА_7 за ч.3 ст.296 КК України,
Цим вироком:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Горькій, РФ, громадянина України, неодруженого, з середньою освітою, не працюючого, інваліда 2 групи, без постійного місця проживання, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , раніше судимого,
засуджено:
- за ч.3 ст.296 КК України на 2 роки 3 місяці 1 день позбавлення волі.
Відповідно до ч.5 ст.72 КК України, зараховано ОСОБА_7 до строку відбуття покарання строк попереднього ув'язнення з розрахунку: один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі (з 17 квітня 2020 року по 27 травня 2022 року (включно) та з 27 червня 2024 року до 16 серпня 2024 року (включно), а всього зараховано 2 роки 3 місяці 1 день позбавлення волі, а тому покарання ОСОБА_7 вважається відбутим.
Згідно вироку, ОСОБА_7 05.04.2020 близько 21 год. 45 хв. каретою швидкої медичної допомоги доставили до травматологічного відділення КП «Лікарня №1» ЖМР по вул. В. Бердичівській, 70, в м. Житомирі, для проведення медичного огляду. Після надання медичної допомоги ОСОБА_7 не хотів залишати приміщення травматологічного відділення КП «Лікарня №1» ЖМР, почав ображати та намагався завдати удару медичному працівнику ОСОБА_9 , у зв'язку з чим черговий лікар ОСОБА_10 вивів ОСОБА_7 за двері, після чого останній почав наносити удари по вхідним дверям та вікну, на що ОСОБА_10 вийшов на вулицю та попросив припинити вказані дії.
В цей час, місці та за вказаних обставин у ОСОБА_7 безпричинно виник злочинний умисел, направлений на вчинення хуліганства.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 , раніше судимий за хуліганство, діючи з прямим умислом, з мотивів явної неповаги до суспільства, що виразилось у зневажливому ставленні до громадського порядку та існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки і моральності, та супроводжувалось особливою зухвалістю, яка виразилась у насильстві, перебуваючи у травматологічному відділенні КП «Лікарня №1» ЖМР, що є громадським місцем, під час медичного огляду розпочав поводити себе агресивно та висловлюватись нецензурною лайкою в бік медичного персоналу відділення, а саме ОСОБА_10 .
Після огляду, ОСОБА_7 продовжував поводити себе агресивно та після того як він вийшов з відділення на вулицю, ОСОБА_10 почув сильний удар у вікно та вийшов на вулицю щоб припинити протиправні дії ОСОБА_7 .
В цей же час, ОСОБА_7 перебуваючи на сходах, які ведуть до входу у відділення, тримаючи в правій руці невстановлений слідством предмет наніс ним один удар в область правої руки ОСОБА_10 , чим заподіяв останньому тілесне ушкодження у вигляді колото-різаної рани на правому передпліччі, яке відноситься до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.
Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу згідно якої просить вирок Корольовського районного суду міста Житомира від 16 серпня 2024 року скасувати та постановити ухвалу, якою кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 закрити у зв'язку із недоведеністю винуватості останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.296 КК України.
Вважає вирок суду незаконним та необґрунтованим.
Вказує на те, що на стадії досудового розслідування ОСОБА_7 судом було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без участі захисника, чим, враховуючи наявність у обвинуваченого психічного захворювання та його неграмотність, було порушено вимоги ст.52 КПК України, а тому всі зібрані докази в кримінальному провадженні є недопустимими.
Окрім того, стверджує, що на момент завершення досудового розслідування йому не були належним чином відкриті матеріали досудового розслідування та не було забезпечене право на захист.
Зазначає, що кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 було вірно кваліфіковано за ст.125 КК України, проте в подальшому сторона обвинувачення без проведення усіх процесуальних та слідчих дій перекваліфікувала дії обвинуваченого за ч.4 ст.296 КК України.
На думку апелянта, суд при ухваленні вироку необґрунтовано відхилив доводи сторони захисту про те, що в діях ОСОБА_7 відсутній склад кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.296 КК України, в силу його розумової відсталості та не усвідомлення наслідків своїх дій.
Окрім того, вказує на те, що судом проігноровані факт наявності психічних захворювань у обвинуваченого та не встановлено як психічна хвороба ОСОБА_11 впливає на усвідомлення його дій і прийняття ним рішень.
Стверджує, що суд першої інстанції лише формально навів у вироку докази, якими підтверджено обвинувачення, проте всупереч вимогам ч.3 ст.374 КПК України не дав цим доказам належної оцінки, не зазначив, чи бере їх до уваги чи відкидає.
Окрім того, зазначає, що судом у вироку не зазначено доводів чому клопотання сторони захисту про визнання доказів недопустимими не були взяті до уваги.
Потерпілий ОСОБА_10 просив розгляд вищевказаної апеляційної скарги проводити без його участі.
Окрім того, від обвинуваченого ОСОБА_7 16.12.2025 на адресу Житомирського апеляційного суду надійшла заява в якій, він підтримує доводи апеляційної скарги його адвоката в повному обсязі та просить апеляційний розгляд проводити без його участі.
Заслухавши доповідача, захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , яка підтримала апеляційну скаргу з наведених у ній мотивів, думку прокурора ОСОБА_6 яка заперечила щодо задоволення апеляційної скарги адвоката, перевіривши матеріали провадження, відповідно до вимог ст.404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката ОСОБА_8 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновки суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.296 КК України, в грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинені особою, раніше судимою за хуліганство за обставин наведених у вироку відповідають фактичним обставинам провадження та ґрунтуються на сукупності зібраних та належним чином оцінених доказів, а саме:
-показах потерпілого ОСОБА_10 , який показав, що в день та час, точно не пам'ятає коли, але все правильно зазначено в обвинувальному акті, він знаходився на своєму робочому місці, оскільки він працює ортопедом -травматологом по наданню цілодобової екстреної медичної допомоги. Обвинувачений перебував у травмпункті. Його, можливо, доставили туди швидкою. Він (обвинувачений) перебував на території лікарні, сидів на стільчиках перед оглядовою кімнатою. Під час огляду останній вів себе зухвало, вживав нецензурну лексику, відмовлявся від повноцінного огляду. Після цього він залишив відділення травматологічного пункту та пішов на вулицю. Через декілька хвилин почувся гучний звук у вікно. Напевно, обвинувачений хотів вибити вікно, однак через те, що склопакет вікна був міцний, йому це не вдалося. Він (потерпілий) вийшов на ганок та побачив обвинуваченого, який, тримаючи в руках щось гостре, схоже на канцелярський ніж, замахнувся на нього. Побачивши замах руки обвинуваченого, він ( потерпілий) виставив руку вперед та отримав тілесні ушкодження. Нанесення йому удару обвинуваченим супроводжувалось погрозами та матюками. Він одразу відчув біль, викликав поліцію та службу охорони. Після нанесення удару обвинуваченим він (потерпілий) зайшов до травмпункту та почав обробляти рану. В нього була колото-різана рана правого передпліччя. Обвинувачений в той час побіг в невідомому напрямку по території лікарні. Хоч обвинувачений був у стані алкогольного сп'яніння, однак він міг рухатись, бігти та прискорюватись. Коли приїхала служба охорони, вони одразу ж викликали поліцію. Медичну допомогу йому у відділенні надавав колега у відділенні, це відображено у журналі надання медичної допомоги, однак, на лікарняному не був. Коли він закінчив робочу зміну та їхав вулицями міста додому, то побачив обвинуваченого, який йшов по вулиці в тому самому одязі та із тими ж самими травмами. Під час огляду обвинувачений був неохайний, неголений, в брудному одязі, одягнений був у зелені штани, синю куртку та на плечі була спортивна сумка. В нього були рани на волосистій частині голови, яким було декілька днів-подряпини шкіри, які вже покрились кірочкою. Свіжих, відкритих ран у нього не було, активної кровотечі теж не було. При огляді обвинувачений перебував у стані алкогольного сп'яніння, було чути запах алкоголю, був агресивний, хитка хода, порушення вимови, виражався нецензурно. Повноцінний огляд він обвинуваченому не провів, оскільки той відмовився. Де огляд його проводився- точно не пам'ятає, або у гіпсовочній, або в оглядовій. При цьому, здається, був присутній молодший медичний персонал. Немає розмежування між наданням медичної допомоги людям із психічними відхиленнями чи іншим особам. Наступного дня, коли він їхав містом, побачив обвинуваченого, викликав працівників поліції та назвав прикмети останнього. За цими прикметами його і затримали. Однак до того часу, поки поліція затримала обвинуваченого він ( потерпілий) його супроводжував, спочатку ішли по вул. В. Бердичівській в районі музичної школи, потім піднялись на Польову, обвинувачений зайшов в один із під'їздів будинку по АДРЕСА_2 , пробув там десь 10 хв та пішов в район Центру крові, де його і затримали працівники поліції. До слідчого його (потерпілого) викликали, також проводили слідчий експеримент. Якщо при огляді особа відмовляється назвати свої дані, то просто в журналі огляду записується як «невідомий». Чи обвинувачений розумів, що йому огляд проводить лікар-невідомо, але він (потерпілий) був одягнений у халат та був із бейджиком;
- поясненнях свідка ОСОБА_9 , яка в судовому засіданні пояснила, що в день, коли привезли в травмпункт обвинуваченого, вона була на своєму робочому місці на зміні. Чергувала разом із потерпілим ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . Обвинуваченого привезли швидкою дуже п'яного, посадили на стілець. Він спав, його розбудили та надали медичну допомогу. В нього були забої та маленькі ранки, які обробили. Він не хотів покидати приміщення, почав обзиватись, бігав за нею (свідком), погрожував їй та хотів вдарити кулаком. Однак, лікар ОСОБА_12 вивів його за двері, а обвинувачений почав махати лезом із канцелярського ножа та зачепив лікаря. Поранивши лікаря, обвинувачений втік. Вказана подія трапилась в 2020 році, час вона не пам'ятає, на вулиці було темно, можливо, було десь близько 8 години вечора. Швидка обвинуваченого доставила до травмпункту. Він ( ОСОБА_14 ) хотів, аби його поклали спати у відділенні, однак, коли йому в цьому відмовили, він почав лаятись, битися з нею. В його госпіталізації не було необхідності. Потім він почав погрожувати свідку, що її вб'є та почав махати ножиком, однак потерпілий ОСОБА_12 заступився та сам був поранений. Коли ОСОБА_12 вивів дану особу на вулицю, вони закрили відділення та його не впускали всередину. Тоді ОСОБА_14 почав стукати у вікно та двері, хотів розбити вікно. Тоді лікар ОСОБА_12 вийшов та попросив його не стукати у вікно та аби той зліз із підвіконня. Тоді вона побачила, як ОСОБА_14 дістав лезо, воно заблистіло та тоді лікар схопився за руку. ОСОБА_14 наніс поранення лікарю в передпліччя, якої руки-вона не пам'ятає. Після того, як ОСОБА_14 спричинив тілесне ушкодження лікарю він втік, а вони вже надавали медичну допомогу лікарю, бо дуже сильно йшла кров із місця поранення. Вона не веде реєстрацію осіб, однак, такий журнал в них є. До її обов'язків входило дивитись, аби ОСОБА_14 не впав, поки спав, бо він був дуже п'яний. Медсестра обробляла рани, а вона (свідок) тримала його, аби він не впав. Спочатку він був майже без свідомості, однак, потім почав бігати, погрожувати. Коли він проспався на стільці, а пройшло десь 2 години, мова в нього була вже нормальна, йому сказали, аби йшов додому, бо не потребує госпіталізації. Його попросили покинути приміщення, коли надали допомогу та він міг йти ногами. Спочатку в нього (обвинуваченого) були розширені зіниці, однак, через 1-5-2 год., коли проспався, зіниці були нормальні. Охорони в лікарні немає, її викликають, коли хтось погрожує. Охорону викликали тоді, коли ОСОБА_14 вже порізав лікаря. Після того, як лікарю нанесли пошкодження, він продовжував перебувати на своєму робочому місці, працював. Її (свідка) в поліцію для дачі пояснень викликали, також допитували на робочому місці. Слідчий експеримент проводили, підписи на документах її (свідка);
- поясненнях свідка ОСОБА_15 , яка в судовому засіданні пояснила, що вона не бачила, що саме трапилось та що було. Вона була на прийомі та почула крик. На зміні були вона (медсестра), лікар ОСОБА_12 та ОСОБА_16 (санітарка). ОСОБА_17 крик за вікном, побіг ОСОБА_12 туди, вона побігла за ним на східці, побачила, як йде лікар та тримається за плече, із руки ллється кров. Він (лікар) сказав, що їхній пацієнт порізав його. Пацієнта вона пам'ятає, йому надавали перед цим медичну допомогу, оскільки той був побитий та подряпаний. Вона тоді обробляла йому садна та подряпини на обличчі. Сам момент нанесення лікарю ОСОБА_12 тілесних ушкоджень вона не бачила, їй сказали, що той, хто наніс таке поранення, втік. Коли відбулась сказана подія та як прізвище даної особи - вона (свідок) не пам'ятає. Коли обвинуваченого доставили у травмпункт - вони записували дані зі швидкої, оскільки та особа не могла говорити, була дуже п'яна. Пізніше прийшли до них поліцейські та сказали, що вказану особу встановили. Дану особу доставили, тримаючи під руки, не міг йти, був дуже п'яний, йому обробили рани, він проспався, очухався та почав дебоширити, обзиватись та вискочив на вулицю. Коли вони почули крик санітарки ОСОБА_16 , вибіг лікар ОСОБА_12 , потім вона побачила, як із руки лікаря тече кров та лікар повідомив, що його поранив пацієнт. Допомогу лікарю ОСОБА_12 потім надавали вона та операційна сестра, ставили крапельницю, обробили рану та перев'язали. Лікар після надання йому медичної допомоги був на зміні - продовжував працювати. Її (свідка) по даному випадку допитували працівники поліції, інші слідчі дії чи проводились із нею - вона не пам'ятає. Коли пацієнтів привозять, вона їх реєструє в журналі. Обсяг надання медичної допомоги визначає лікар. В обвинуваченого на обличчі було несвіже садно, був у якомусь стані, неадекватний. Вони на зміні були у спеціальному медичному одязі;
- поясненнях свідка ОСОБА_18 , який в судовому засіданні пояснив, що він на «швидкій» привіз у травмпункт хворого, передав черговому лікарю та поїхав. Це було увечері весною 2020 року. Швидку викликала поліція, пацієнт лежав на газоні навпроти першої лікарні. Виклик у «швидку» був на вул. В. Бердичівську, 70: навпроти лікарні лежить побита людина. На місці була поліція. На газоні лежав чоловік, від нього було чути запах алкоголю, лице заросле, на обличчі були синці, скарги були, що його побили тиждень тому та болить голова. Він піднявся із газону і його повезли у травмпункт. Дані пацієнта вони записували з його слів. Картку швидкої допомоги заповнював він (свідок). Привезли пацієнта у травмпункт, посадили в коридорі, зайшов він (свідок) у прийомну до лікаря, надав йому супровідний лист, де вказано всі дані пацієнта, діагноз та адреса, де той проживає. У картці також зазначають прізвище чергового лікаря (кому передають пацієнта). Вказану особу передали лікарю ОСОБА_12 , потім відмічають у планшеті, що вільні і на цьому все. У бригаді 2 фельдшери, поки один оглядає особу, інший заповнює картку виклику. Коли особа відмовляється підписуватись у картці (щодо відсутності підпису пацієнта у картці), то вони не можуть пацієнта примусити поставити такий підпис;
- поясненнях свідка ОСОБА_19 , яка в судовому засіданні пояснила, що десь рік тому навесні її запросили в якості понятої працівники поліції. Вона із працівниками поліції піднялась на 4 поверх в кабінет з лівої сторони, 3 чи 4 номер кабінету. Разом із нею ще був один понятий, молодий хлопчина і була присутня якась жіночка у віці. Цій жіночці показали 4 фотографії та вона на фотографії показала особу. Коли жіночку спитали, чи вона когось на фотографіях впізнає, вона показала якусь особу. Їй (свідку) вказана жіночка не казала, за якими критеріями вона впізнала дану особу. Перед цим їй слідчий пояснив (як свідку) права та обов'язки: слухати та підписати папери, справедливо відповідати за все. Фотографії були невеличкі, це були ксерокопії фотографій;
- витягу із Єдиного реєстру досудових розслідувань № 120200600200001607 від 06.04.2020 р. за заявою ОСОБА_10 про спричинення останньому тілесних ушкоджень ОСОБА_20 ;
- протоколі огляду місця події від 06.04.2020 р. з участю потерпілого ОСОБА_10 , згідно якого було оглянуто ганок ТМО № 1 за адресою АДРЕСА_3 , де на стіні на відстані 1 м від краю було виявлено сліди речовини бурого кольору;
- висновку експерта № 660 від 06.04.2020 р., згідно якого у ОСОБА_10 виявлено колото-різану рану на правому передпліччі, яка утворилась від дії колюче-ріжучого предмету, не виключено в термін та за обставин, казаних обстеженим, та відноситься до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров'я;
- протоколі проведення слідчого експерименту від 10.04.2020 р. з участю потерпілого ОСОБА_10 , згідно якого останній розповів та показав про обставини вчинення хуліганських дій обвинуваченим 05.04.2020 р.;
- протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 10.04.2020 р. з участю потерпілого ОСОБА_10 , згідно якого останній на фото № 2 впізнав особу, яка 05.04.2020 р. близько 22.00 год., перебуваючи біля входу до травматичного відділення КУ Лікарня № 1», спричинила йому тілесні ушкодження. Дану особу він впізнав за рисами обличчя, формою носа, очима;
- висновку експерта № 710 від 14.04.2020 р., згідно якого у потерпілого ОСОБА_10 мало місце тілесне ушкодження у вигляді колото-різаної рани верхньої третини правого передпліччя. Вказане тілесне ушкодження виникло від дії колюче-ріжучого предмету, яким міг бути клинок ножа. Тощо, могло виникнути 05.04.2020 р при обставинах, вказаних потерпілим ОСОБА_10 під час проведення слідчого експерименту за його участю. Описане тілесне ушкодження у ОСОБА_10 відноситься до категорії легких з короткочасним розладом здоров'я.;
- карті виїзду швидкої допомоги від 05.04.2020 р., згідно якої ОСОБА_7 було доставлено до лікарні із діагнозом-численні забої волосистої частини голови, чути запах алкоголю;
- протоколі проведення слідчого експерименту від 13.04.2020 р. з участю свідка ОСОБА_9 , яка розповіла про події 05.04.2020 р., а саме нанесення про обставини вчинення хуліганських обвинуваченим в травматологічному відділенні в КУ «Лікарня№ 1»;
- протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 13.04.2020 р. з участю свідка ОСОБА_9 , яка на фото № 4 за зачіскою, формою очей, впізнала особу, яка 05.04.2020 р. спричинила тілесні ушкодження ОСОБА_10 ;
- протоколі пред'явлення особи для впізнання від 23.04.2020 р. з участю свідка ОСОБА_18 , який на фото № 4 за рисами обличчя, формою носа впізнав особу, яку 05.04.2020 р. близько 21.45 год. було доставлено до травматологічного відділення КП «Лікарня № 1» ЖМР;
- рапорті від 05.04.2020 р., де по лінії 102 надійшло повідомлення, що ОСОБА_7 наніс ножове поранення лікарю ОСОБА_10 , який перебував на робочому місці;
- протоколі прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 05.04.2020 р. ОСОБА_10 , згідно якої ОСОБА_7 наніс останньому тілесні ушкодження під час перебування ОСОБА_10 на робочому місці.
Що стосується доводів апелянта про порушення права ОСОБА_7 на захист під час обрання останньому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадії досудового розслідування, варто зазначити наступне.
З матеріалів кримінального провадження встановлено, що згідно протоколу роз'яснення підозрюваному ОСОБА_7 права на захист від 14.04.2025, останній від захисника на стадії досудового розслідування відмовився, що підтверджується особистим підписом ОСОБА_7 у вищевказаному протоколі (т.1 а.п. 172).
17.04.2020 підозрюваному ОСОБА_7 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 2 місяці без визначення розміру застави.
Відповідно до ч.1 ст.52 КПК України, участь захисника є обов'язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного.
Згідно п.3 ч.2 ст.52 КК України, в інших випадках обов'язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні щодо осіб, які внаслідок психічних чи фізичних вад (німі, глухі, сліпі тощо) не здатні повною мірою реалізувати свої права, - з моменту встановлення цих вад.
Враховуючи, що ОСОБА_7 на момент обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрювався у вчиненні тяжкого злочину та не були встановлені психічні вади останнього, доводи сторони захисту, з приводу порушення вимог ст.52 КПК України відносно ОСОБА_7 , апеляційний суд вважає безпідставними.
Окрім того, апеляційний суд вважає необґрунтованими і доводи апелянта з приводу неналежного відкриття матеріалів досудового розслідування ОСОБА_7 , оскільки, згідно протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 29.04.2020, ОСОБА_7 , належним чином з дотриманням вимог ст.290 КПК України, був ознайомлений з вищезазначеними матеріалами, зауважень та заяв не мав, про що у протоколі наявний відповідний підпис останнього.
Варто також зазначити, що відповідно до ч.5 ст.214 КПК України, до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про: 1) дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 2) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника; 3) інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 4) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; 5) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) прізвище, ім'я, по батькові та посада службової особи, яка внесла відомості до реєстру, а також слідчого, прокурора, який вніс відомості до реєстру та/або розпочав досудове розслідування; 7) інші обставини, передбачені положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань.
Згідно повідомлення про початок досудового розслідування від 06.04.2020, розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020060020001607 відносно ОСОБА_7 за попередньою правовою кваліфікацією - ч.1 ст.125 КК України (т.1 а.п.165).
Згідно ст.279 КПК України, у випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов'язаний виконати дії, передбачені статтею 278 цього Кодексу. Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор.
Відповідно до постанови про уточнення кваліфікації злочинних дій від 13.06.2020, після встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, дії ОСОБА_21 було перекваліфіковано з ч.1 ст.125 КК України на ч.4 ст.296 КК України (т.1 а.п.163).
За таких обставин, апеляційний суд не вбачає порушень вимог норм КПК України при перекваліфікації дій ОСОБА_7 зі ст.125 КК України на ч.4 ст.296 КК України, а доводи захисника ОСОБА_8 з цього приводу апеляційний суд вважає безпідставними.
Що стосується доводів апелянта про те, що судом першої інстанції було проігноровано наявність психічних захворювань у ОСОБА_7 та, як наслідок, відсутність у останнього складу кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.296 КК України, варто зазначити наступне.
Згідно матеріалів кримінального провадження, судом першої інстанції був досліджений висновок судово-психіатричного експерта № 308-2023 від 20.06.2023 року, згідно якого:
1. ОСОБА_22 , 1980 р.н., в момент кримінального правопорушення страждав на легку розумову відсталість (помірну дебільність) з психопатизацією за збудливим типом (F 70.1 МКХ-10).
2. ОСОБА_23 в момент скоєння злочину не міг повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними.
3. ОСОБА_23 в даний час виявляє клінічні ознаки легкої розумової відсталості (помірної дебільності) з психопатизацією за збудливим типом (F 70.1 МКХ-10).
4. Вище вказаний психічний розлад у ОСОБА_24 не є тимчасовим розладом психічної діяльності. Ступінь наявної у ОСОБА_24 розумової відсталості та емоційно-вольових порушень обмежує його здатність в повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними.
5. ОСОБА_23 на даний час потребує застосування примусових заходів медичного характеру у виді амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку за місцем перебування.
6. Відповідь на питання: «Чи міг психічний стан обвинуваченого в момент події інкримінованого правопорушення впливати на правильність сприйняття, запам'ятовування, відтворення фактів, що мають значення для справи?» - див. п.2 та п.9.
7. Психічні властивості ОСОБА_24 , мають виражений характер і можуть справляти істотний вплив на його поведінку під час інкримінованих йому подій.
8. ОСОБА_23 виявляє зниження інтелектуально-мнестичної сфери до ст. помірної дебільності з емоційно-вольовою нестійкістю по збудливому типу.
9. Індивідуальні властивості психічних процесів ОСОБА_24 могли вплинути на адекватність сприйняття ситуації та на її відтворення у свідченнях.
Разом із тим, допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_25 пояснила, що наявність в обвинуваченого легкої розумової відсталості (помірна дебільність) з психопатизацією за збудливим типом (F 70.1 МКХ-10) не виключає кримінальну відповідальність за вчинене та до нього може бути застосовано кримінальне покарання, щодо призначення примусового лікування - може бути призначене разом із кримінальним покаранням.
За таких обставин, враховуючи вищенаведене та те, що призначене судом першої інстанції ОСОБА_7 покарання вважається відбутим, апеляційний суд вважає доводи апелянта з цього приводу безпідставними.
Також, на переконання апеляційного суду, необґрунтованими є і доводи адвоката ОСОБА_8 з приводу порушення судом першої інстанції вимог ч.3 ст.373 КПК України, оскільки з матеріалів кримінального провадження встановлено, що суд першої інстанції безпосередньо дослідивши докази із дотриманням вимог ст.94 КПК України у сукупності та взаємозв'язку з даними, що містяться у доказах, навів їх у вироку та прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.296 КК України.
Окрім того, суд першої інстанції визнав протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 22.04.2020 р. з участю свідка ОСОБА_15 недопустимим доказом та не знайшов підстав для визнання слідчого експерименту від 10.04.2020 р. з участю потерпілого ОСОБА_10 та слідчого експерименту від 13.04.2020 р. з участю свідка ОСОБА_9 неналежними та недопустимими доказами, зазначивши це у своєму вироку.
Враховуючи вищевказане, суд першої інстанції належним чином дослідив всі обставини справи, дав їм повну і об'єктивну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, а тому підстави для скасування оскаржуваного вироку та закриття кримінального провадження, як про те просить в своїй апеляційній скарзі адвокат відсутні.
Керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а вирок Корольовського районного суду міста Житомира від 16 серпня 2024 року у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_7 за ч.3 ст.296 КК України - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення.
Судді: