СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/19791/25
пр. № 1-кп/759/1839/25
16 грудня 2025 року м.Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві кримінальне провадження, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025100080002469 від 30 липня 2025 стосовно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Черкаси, громадянина України, українця, з середньою освітою, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
-10.10.2017 року Придністровським районним судом м.Черкаси за ч.3 ст.185 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі, 01.08.2019 року звільнений з Старобабанівської виправної колонії Черкаської області (№92) у зв'язку з відбуттям строку покарання;
- 29.10.2025 року Дніпровським районним судом м.Києва за ч.4 ст.185 КК України до 5 (п'яти) років позбавлення волі;
- 27.11.2025 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч.4 ст.185, ч.2 ст.15 ч.4 ст.185 КК України, на підставі ч.1 ст.70 КК України, до 5 (п'яти) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі;
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
за участю: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 ,
встановив:
Судом визнано доведеним, що 26.07.2025 приблизно з 11 год. 30 хв. по 15 год. 40 хв., ОСОБА_3 , перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Львівська 26-А, таємно, в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу, викрав чуже майно, а саме: два велосипеди марки «MERIDA», які належать ОСОБА_5 , чим спричинив останньому майнової шкоди на загальну суму 49350 грн. 12 коп.
Так, 26.07.2025, приблизно о 11 годині 30 хвилин, ОСОБА_3 перебуваючи у приміщенні під?їзду N?1, що за адресою: м. Київ, вул. Львівська 26-А, піднявся на сьомий поверх будинку, де помітив не пристебнуті велосипеди, усвідомлюючи, що в країні введено воєнний стан, вирішив, таємно викрасти чуже майно, з метою обернення його на свою користь та особистого збагачення та переконавшись, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, забрав велосипед «MERIDA BIG. SEVEN 15 II, S, MATT DARK», вартість якого складає 24125 грн. 63 коп., після чого повернувся о 15 год. 40 хв. та забрав інший велосипед «MERIDA BIG.SEVEN 15, XS, MATT DARK», вартість якого складає 25224 грн. 49 коп.
В подальшому направився до виходу з під?їзду покинувши будинок разом із викраденим майном, яким розпорядився на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_5 матеріальної шкоди на загальну суму 49350 грн. 12 коп.
Обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, не оспорював викладені в обвинувальному акті обставини, надав покази за змістом яких, він дійсно наприкінці липня 2025 року, ближче до обіду, зайшов до під'їзду будинку, неподалік ст. метро «Житомирська», піднявся на 7 поверх, де побачив велосипеди. В наступному він забрав один велосипед «MERIDA», та невдовзі повернувся та забрав ще один велосипед «MERIDA», які заклав в ломбард, вартість викраденого майна не оспорював. Пояснив, що злочин вчинив з корисливих мотивів, свої дії оцінює негативно, про скоєне шкодує, просив призначити йому мінімально можливе покарання.
Згідно ст.3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Учасники судового провадження не оспорювали фактичні обставини та не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст. 349 КПК України. Суд також пересвідчився в тому, що вони правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позицій, підстави вважати, що обвинувачений оговорює себе або в інший спосіб викривлює визнані ними у судовому засіданні обставини, відсутні. При цьому судом роз'яснено учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини в апеляційному порядку.
З урахуванням вищевикладеного, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження в обсязі, узгодженому сторонами кримінального провадження, суд дійшов висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
При цьому судом встановлено, що ОСОБА_3 усвідомлював, що посягає на чужі речі, таємно вилучив з корисливим мотивом для себе чуже майно, на яке він не має ніякого права, передбачав спричинення матеріальної шкоди потерпілому і бажав завдати шкоду.
Також варто зазначити, що під кваліфікуючою ознакою повторності згідно ст. 32 КК України, розуміють вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу. Водночас, у статтях 185, 186 та 189-191 повторним визнається кримінальне правопорушення, вчинене особою, яка раніше вчинила будь-яке із кримінальних правопорушень, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 цього Кодексу.
Так, ОСОБА_3 раніше судимий за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України. Таким чином, при кваліфікації його дій за злочин, скоєний у даному кримінальному провадженні, судимість за вироком Придністровського районного суду м. Черкаси від 10.10.2017 року, яка наразі не погашена та не знята, утворює повторність.
Окрім цього, при кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_3 , суд зазначає, що відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 з 24.02.2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк дії якого надалі неодноразово продовжувався, та який діє на даний час. Відтак, правовий режим воєнного стану діяв на момент вчинення вказаного вище діяння.
Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання обвинуваченому, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року N 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.
За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання.
Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, яке виконує виправну функцію, а індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, з метою визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України віднесено до категорії тяжкого злочину, відношення обвинуваченого до скоєного, який критично оцінює свою поведінку, особу обвинуваченого, який раніше судимий, неодружений, непрацевлаштований, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря - нарколога не перебуває.
Обставинами, які згідно ст. 66 КК України пом'якшують покарання ОСОБА_3 є щире каяття, яке полягає у відвертому особистому осуді обвинуваченим своєї поведінки, негативному морально-психологічному ставленні до скоєного, розкриттям усіх обставин кримінального правопорушення.
Обставин, які згідно ст. 67 КК України обтяжуюють покарання ОСОБА_3 , не встановлено.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до переконання, що виправлення та перевиховання ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства неможливе та вважає за потрібне призначити йому покарання в межах, передбачених санкцією ч. 4 ст. 185 КК України, у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років 2 (два) місяці.
Разом з тим, як встановлено в ході судового розгляду, ОСОБА_3 засуджений 29.10.2025 Дніпровським районним судом м.Києва за ч.4 ст.185 КК України до 5 (п'яти) років позбавлення волі та 27.11.2025 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч.4 ст.185, ч.2 ст.15 ч.4 ст.185 КК України, на підставі ч.1 ст.70 КК України, до 5 (п'яти) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі.
Відповідно до вимог ч.4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
У постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 01 червня 2020 року у справі № 766/39/17 вказується, що при визначенні того, які з правил призначення остаточного покарання за наявності іншого обвинувального вироку щодо цієї ж особи (за сукупністю злочинів чи за сукупністю вироків) необхідно брати до уваги саме час постановлення попереднього вироку, а не час набрання ним законної сили.
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність призначення остаточного покарання ОСОБА_3 за даним вироком відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань.
Підстав для звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням відповідно до вимог ст.75 КК України або ж застосування ст.69 КК України до обвинуваченого, суд не знаходить, у зв'язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.
Цивільний позов не заявлено.
У даному кримінальному провадженні запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 не обирався. Інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
На підставі ч.2 ст. 124 КПК України з ОСОБА_3 підлягають стягненню на користь держави витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні в розмірі 848 грн. 16 коп. (висновок експерта судової товарознавчої експертизи №1971 від 11.08.2025).
Питання про долю речових доказів суд вирішує в порядку статті 100 КПК України.
Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368, 369-371, 373-376 КПК України, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 2 (два) місяці.
На підставі ч.4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, до покарання за даним вироком, шляхом часткового складання призначених покарань, приєднати покарання за вироком Дніпровського районного суду м.Києва від 29.10.2025 року, та покарання за вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27.11.2025 року, призначивши ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 4 (чотири) місяці.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні в розмірі 848 грн. 16 коп.
Речові докази: диски DVD- R з відеозаписами з камер відеоспостереження, квитанцію ТОВ «АЙ ЛОМБАРД» - зберігати при матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених ч.2 ст. 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити учсникам судового провадження.
Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.
Суддя: ОСОБА_1