Справа № 758/7924/25
Категорія 35
20 листопада 2025 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Петрова Д.В.,
при секретарі судового засідання Сідько І.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У травні 2025 року КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулося до Подільського районного суду м. Києва із вищевказаною позовною заявою.
В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначає, що з 01.05.2018 КП «Київтеплоенерго» є виконавцем комунальних послуг, а саме: з 01.05.2018 до 31.10.2021 є виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води; з 01.11.2021 позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води.
Відповідач від послуг з ЦО/ЦПГВ, а з 01.11.2021 від послуг з ТЕ/ПГВ у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлявся.
Проте, Відповідач, у порушення вимог законодавства у сфері комунальних послуг, своєчасно не сплачував за спожиті послуги з ЦО/ЦПГВ та з ТЕ/ПГВ, в результаті чого утворилась заборгованість, яка за період з 01.05.2018-30.04.2025 складає 159 039 грн 55 коп., а саме: заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 20 854 грн 10 коп., заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 54 051 грн 93 коп., за період з 01.11.2021 заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 38 494 грн 85 коп.; заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 45 498 грн 13 коп.
Відповідно до вимог Закону України «Про житлово - комунальні послуги» від 24.06.2004, а також Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» споживачі послуг з ЦО/ЦПГВ зобов?язанні були сплачувати внески за обслуговування вузлів комерційного обліку відповідних послуг.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» від 09.11.2017, плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з ТЕ/ПГВ включає в себе також й плату за абонентське обслуговування.
Таким чином, за вищевказаною адресою, у відповідачів також існує заборгованість за період з 01.11.2021 заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання теплової енергії у розмірі 79 грн 78 коп., заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання гарячої води у розмірі 60 76 грн.
Крім того, Позивач, на підставі Договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 № 602-18, укладеного між ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» та КОМУНАЛЬНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО», набув право вимоги до відповідача з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення у розмірі 10 638 грн 98 коп. та з централізованого постачання гарячої води у розмірі 24 128 грн 58 коп.
Таким чином позивач просить стягнути з відповідача вищевказану заборгованість, а також витрати по сплаті судового збору.
12.09.2025 від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності, в якій останній просив суд застосувати строки позовної давності відносно заявлених вимог про стягнення заборгованості, яка виникла до 01.05.2018.
Окрім цього, 12.09.2025 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі з огляду на таке.
У відзиві відповідач зазначає, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, проте позивачем у якості відповідача у справі зазначено лише ОСОБА_1 .
Окрім цього відповідач вказує на те, що позивачем було протиправно здійснено нарахування пені, інфляційних та 3 % річних у період дії воєнного стану на карантину, відповідно до Постанови КМУ від 05.03.2022 № 206.
В судове засідання представник позивача не з'явився, подав до суду заяву в якій просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.
Судом встановлено, що КП «Київтеплоенерго», є правонаступником ПАТ «Київенерго», визначено обов'язковим виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання для житлових будинків комунальної форми власності згідно Закону України № 1198-VІІ від 10.04.2014 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» з 01.08.2018 року.
За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
Відтак з 01.05.2018 року надання послуг з постачання теплової енергії здійснює КП «Київтеплоенерго».
Правовідносини з постачання теплової енергії та гарячої води між постачальною організацією та споживачем (фізичною особою) починаючи з 01.11.2021 року здійснюється на підставі Постанови КМУ від 11.12.2019 року №1182 «про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуг з постачання гарячої води» та Постанови №830 « Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії від 21.08.2019 року.
Відповідно до п. 8 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі договору про надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води.
Відповідно до ч. 7 статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року договір про надання послуг з центрального опалення, послуг з центрального постачання холодної води, послуг з центрального постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.
На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 року № 34 (5085). Зміст зазначеного договору відповідає змісту типового договору, затвердженого Правилами. Такі договори є договорами приєднання, а може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови.
Відповідно до норм ЦК України встановлено, якщо особа вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, то договір вважається укладеним.
Підключення будинку до мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води свідчить про надання послуг позивачем.
Відповідач від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялась (не відключалась).
Тому виникнення цивільних прав та обов'язків підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачає гарячу воду, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату послуг, а споживач має здійснювати оплату виставлених рахунків.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року, п. п. 18, 20, 30 Правил, споживач зобов'язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Згідно з п.21 Правил, у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання, з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалювальної площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) та додатково за перевищення розрахункової потужності приладів опалення (радіаторів) згідно з законодавством.
Згідно з п.30 Правил, споживач зобов'язаний: 1) оплачувати послуги в установлені договором строки; 2) забезпечувати доступ до мережі, арматури, квартирних засобів обліку, розподільчих систем представника виконавця за наявності в нього відповідного посвідчення: для ліквідації аварій - цілодобово; для встановлення і заміни санітарно-технічного та інженерного обладнання, проведення технічного і профілактичного огляду, зняття контрольних показників квартирних засобів обліку - згідно з умовами договору; 3) дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг; 4) забезпечувати цілісність квартирних засобів обліку та не втручатися в їх роботу; 5) у разі несвоєчасного внесення плати за послуги сплачувати пеню у встановлених законом та договором розмірі; 6) виконувати інші обов'язки відповідно до законодавства.
Згідно із п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Проте, Відповідач/Відповідачі, у порушення вимог законодавства у сфері комунальних послуг, своєчасно не сплачував за спожиті послуги з ЦО/ЦПГВ та з ТЕ/ПГВ, в результаті чого утворилась заборгованість, яка за період з 01.05.2018-30.04.2025 складає 159 039 грн 55 коп., а саме: заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 20 854 грн 10 коп., заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 54 051 грн 93 коп., за період з 01.11.2021 заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 38 494 грн 85 коп.; заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 45 498 грн 13 коп.
Відповідно до вимог Закону України «Про житлово - комунальні послуги» від 24.06.2004, а також Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» споживачі послуг з ЦО/ЦПГВ зобов?язанні були сплачувати внески за обслуговування вузлів комерційного обліку відповідних послуг.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» від 09.11.2017, плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з ТЕ/ПГВ включає в себе також й плату за абонентське обслуговування.
Таким чином, за вищевказаною адресою, у відповідачів також існує заборгованість за період з 01.11.2021 заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання теплової енергії у розмірі 79 грн 78 коп., заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання гарячої води у розмірі 60 76 грн.
Крім того, Позивач, на підставі Договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 № 602-18, укладеного між ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» та КОМУНАЛЬНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО», набув право вимоги до відповідача з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення у розмірі 10 638 грн 98 коп. та з централізованого постачання гарячої води у розмірі 24 128 грн 58 коп.
Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності про стягнення заборгованості за період до 01.05.2018, суд дійшов до наступного висновку.
Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
З точки зору ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, заявив про застосування строку позовної давності до вимог позивача про стягнення заборгованості, яка виникла до 01 травня 2018 року.
Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.
У ч. 1 ст. 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (ч. 1 та 2 ст. 264 ЦК України).
Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBI№GS A№D OTHERS v. THE U№ITED KI№GDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (№o. 2), № 66610/09,§ 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).
02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19», із подальшими змінами, на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року до 31 липня 2020 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392, враховуючи зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 року № 500.
Дію карантину, встановленого цією постановою, продовжено з 1 серпня до 19 грудня 2020 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 641, враховуючи зміни, внесені постановами Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2020 року № 760, від 13 жовтня 2020 року № 956, від 9 грудня 2020 року № 1236.
В подальшому, дію карантину, встановленого цією постановою, продовжено з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2022 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236, враховуючи зміни, внесені постановами Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2021 року № 104, від 21 квітня 2021 року № 405, від 16 червня 2021 року № 611, від 11 серпня 2021 року № 855, від 22 вересня 2021 року № 981, від 15 грудня 2021 року № 1336, від 23 лютого 2022 року № 229, від 27 травня 2022 року № 630, від 19 серпня 2022 року № 928.
Оскільки з 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві та Перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, у т. ч. статтями 257, 258 ЦК України продовжуються на строк дії такого карантину, тому щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за період з квітня 2017 року до 01 травня 2018 року трирічний строк позовної давності не пропущений, оскільки на час подання позовної заяви у жовтні 2024 року такий строк був продовжений вищевказаним Законом.
При цьому, Законом України № 731-ІХ від 18 червня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)»), до 06 серпня 2020 року були продовжені саме процесуальні строки, визначені ЦПК України. Натомість строки, визначені пунктом 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, зокрема строки визначені нормами матеріального права - ст. ст. 257 і 258 ЦК України, таких змін та (або) обмежень вищевказаним Законом не зазнали і, відповідно, вважаються продовженими і на час розгляду цієї справи судом.
Щодо твердження відповідача, що позивач звертається із позовом не до всіх осіб, які зареєстровані у квартирі, суд дійшов до наступних висновків.
Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.
Таким чином, не залучення до участі у справі відповідачем інших осіб, які зареєстровані та проживають у вказаній квартирі, не може бути правовою підставою для відмови в задоволенні позовних вимог до інших споживачів, які несуть солідарний обов'язок по сплаті за комунальні послуги.
Таких висновків суду не спростовують твердження відповідача про те, що він є неєдиною власницею квартири, а тому не повинна нести відповідальність перед позивачем, адже, по-перше, відповідачка не надала актуальних відомостей про усіх власників квартири (наприклад, інформаційної довідки з Реєстру речових прав на нерухоме майно), якщо дійсно власників декілька; по-друге, в разі наявності інших співвласників та самостійного виконання відповідачем зобов'язання перед позивачем, відповідач має право вимоги до інших співвласників пропорційно до їх частки у власності).
Щодо доводів відповідача про незаконність нарахування 3% річних та інфляційного збільшення боргу. Згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)» (№530-ІХ від 17 березня 2020 року), на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Тобто, закон звільняє боржників саме від сплати неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги на вказаний вище період. У той же час, платежі компенсаційного характеру, встановлені статтею 625 ЦК України - інфляційні, а також 3% річних від простроченої суми, не є неустойкою, та звільнення від таких заходів відповідальності законом не передбачено.
Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та триває по цей час.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» до 29 грудня 2023 року було визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.
Однак, відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України №1405 від 29 грудня 2023 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг», яка набрала чинності 30 грудня 2023 року, пункт 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» викладено у такій редакції. Основні зміни полягають в тому, що з 30 грудня 2023 року заборона на нарахування штрафних санкцій, припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг та стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у зв'язку з неоплатою їх в не повному обсязі стосується виключно територій де ведуться бойові дії (можливих бойових дій) або тимчасово окупованих територій. місто Київ не входить до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджених наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22 грудня 2022 року №309.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши зібрані докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжною інструкцією № 37435 від 22.05.2025 про сплату судового збору у сумі 3 028 грн, який відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача в рівних частинах.
На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,
Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за житлово-комунальні послуги, а саме: заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 10 638 (десять тисяч шістсот тридцять вісім) грн 98 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 1 617 (одна тисяча шістсот сімнадцять) грн 11 коп., три проценти річних у розмірі 397 (триста дев'яносто сім) грн 87 коп.; заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 24 128 (двадцять чотири тисячі сто двадцять вісім) грн 58 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 3 667 (три тисячі шістсот шістдесят сім) грн 54 коп., три проценти річних у розмірі 902 (дев'ятсот дві) грн 38 коп.; заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 20 854 (двадцять тисяч вісімсот п'ятдесят чотири) грн 10 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 3 365 (три тисячі триста шістдесят п'ять) грн 17 коп., три проценти річних у розмірі 831 (вісімсот тридцять одну) грн 05 коп.; заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 54 051 грн 93 коп.; інфляційну складову боргу у розмірі 8 505 (вісім тисяч п'ятсот п'ять) грн 76 коп., три проценти річних у розмірі 2 093 (дві тисячі дев'яносто три) грн 61 коп.; заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 38 494 (тридцять вісім тисяч чотириста дев'яносто чотири) грн 85 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 4 840 (чотири тисячі вісімсот сорок) грн 44 коп., три проценти річних у розмірі 1 176 (одна тисяча сто сімдесят шість) грн 69 коп., пеня у розмірі 639 (шістсот тридцять дев'ять) грн 88 коп.; заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 45 498 (сорок п'ять тисяч чотириста дев'яносто вісім) грн 13 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 6 351 (шість тисяч триста п'ятдесят одну) грн 83 коп., три проценти річних у розмірі 1 530 (одна тисяча п'ятсот тридцять) грн 51 коп., пеня у розмірі 798 (сімсот дев'яносто вісім) грн 08 коп.; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 79 (сімдесят дев'ять) грн 78 коп.; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 60 (шістдесят) грн 76 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
- позивач - Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго», адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5, код ЄДРПОУ 40538421;
- відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ;
- відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
Суддя Дмитро ПЕТРОВ