Справа № 758/9423/21
Категорія 54
21 листопада 2025 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання, Мельниченко К.Б., позивача ОСОБА_1 представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Федченко Ольга Олександрівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тарас Олександра Василівна, про визнання недійсними договорів та визнання права власності
ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) звернувся до Подільського районного суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_4 (надалі за текстом - відповідач 1), треті особи: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (надалі за текстом - міністерство), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Федченко Ольга Олександрівна (надалі за текстом - приватний нотаріус 1) про визнання недійсним договору, визнання права власності та скасування державної реєстрації.
Позовні вимоги (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) обгрунтовані наступним. ОСОБА_8 подарувала відповідачу 1 квартиру АДРЕСА_1 (надалі за текстом - спірна квартира) на підставі Договору дарування квартири від 16.10.2020 (надалі за текстом - Договір дарування). У подальшому, відповідач 1 відчужив квартиру на користь ОСОБА_5 (надалі за текстом - відповідач 2) на підставі Договору купівлі-продажу від 20.05.2021 (надалі за текстом - Договір від 20.05.2021). Надалі, відповідач 2 відчужив квартиру на користь ОСОБА_6 (надалі за текстом - відповідач 3) на підставі Договору купівлі-продажу від 20.07.2022 (надалі за текстом - Договір від 20.07.2022). В кінці, ОСОБА_7 (надалі за текстом - відповідач 4) задовольнив вимоги іпотекодержателя шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру на підставі Договору іпотеки від 25.08.2022 (надалі за текстом - Договір іпотеки). На думку позивача, договір дарування було укладено ОСОБА_8 будучи у безпорадньому стані, чим недобросовісно скористався відповідач 1, а відтак, позивач просив суд:
1. Визнати недійсним Договір дарування.
2. Визнати недійсним Договір від 20.05.2021.
3. Визнати недійсним Договір від 20.07.2022.
4. Визнати недійсним Договір іпотеки.
4. Визнати за позивачем право власності на 1/2 частину спірної квартири в порядку спадкування за законом після померлої ОСОБА_8 ..
5. Скасувати записи про право власності 54615853 від 16.10.2020, 58250600 від 20.05.2021 та 64234071 від 20.07.2022 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на спірну квартиру та запис про іпотеку №47688819 від 28.08.2022.
Відповідач 3 заперечує проти позову виходячи з його необгрунтованості.
Ухвалою Суду від 06.09.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання (суддя Скрипник О.Г.).
10.11.2021 до суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів.
Ухвалою від 16.02.2022 витребувано докази у приватного нотаріуса та у КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» (суддя Скрипник О.Г.).
23.08.2022 до суду від приватного нотаріуса надійшли витребувані докази.
26.09.2022 до суду від позивача надійшла позовна заява (в новій редакції) (заява про збільшення позовних вимог) та заява про забезпечення позову.
У судовому засіданні 26.09.2022 судом було прийнято до розгляду заяву про збільшення позовних вимог та залучено співвідповідачів.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідач (ч.1 ст. 51 ЦПК України).
Ухвалою Суду від 27.09.2022 постановлено накласти арешт на квартиру (суддя Скрипник О.Г.).
29.11.2022 до суду від позивача надійшла позовна заява (в новій редакції) (заява про збільшення позовних вимог).
27.10.2023 до суду від КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» надійшли витребувані докази.
Ухвалою від 13.12.2023 закрито підготовче провадження ти призначено справу до розгляду по суті (суддя Скрипник О.Г.).
На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2024 року цивільну справу передано для розгляду судді Подільського районного суду м. Києва Гребенюку В.В.
15.01.2024 до суду від приватного нотаріуса надійшли витребувані докази.
Ухвалою Суду від 22.01.2024 справу прийнято до провадження судді та призначено підготовче засідання.
У підготовчому засіданні 19.03.2024 судом закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.
15.07.2024 до суду від приватного нотаріуса надійшли витребувані докази.
У судовому засіданні 24.01.2025 судом було прийнято рішення про повернення до стадії підготовчого провадження з метою належної підготовки справи до розгляду по суті.
17.01.2025 до суду від позивача надійшли пояснення.
У судовому засіданні 31.03.2025 судом закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні 11.11.2025 взяли участь позивач, представник позивача та представник відповідача 3.
Представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача 3 проти задоволення позовних вимог заперечила.
Суд, керуючись приписами ч.1 ст. 244 ЦПК України суд відклав ухвалення та проголошення судового рішення оголосивши дату та час його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та дослідивши докази, суд встановив наступне.
Матір'ю позивача є ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 від 23.08.1965 року.
ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Витягом з державного реєстру актів цивільного стану 300031513013 від 06.07.2021.
Між позивачем та ОСОБА_8 було укладено Договір дарування від 29.12.2003 згідно умов якого позивач (дарувальник) зобов'язався передати ОСОБА_8 (обдаровуваному) безоплатно квартиру (дарунок) у власність.
Між ОСОБА_8 та відповідачем 1 було укладено Договір дарування згідно умов якого ОСОБА_8 (дарувальник) зобов'язався передати відповідачу 1 (обдаровуваному) безоплатно спірну квартиру (дарунок) у власність.
Між відповідачем 1 та відповідачем 2 було укладено Договір від 20.05.2021 згідно умов якого відповідач 1 (продавець) передав спірну квартиру у власність відповідачу 2 (покупцеві), а покупець прийняв спірну квартиру (товар) і сплатив за нього грошову суму.
Між відповідачем 2 та відповідачем 3 було укладено Договір від 20.07.2022 згідно умов якого відповідач 2 (продавець) передав спірну квартиру у власність відповідачу 3 (покупцеві), а покупець прийняв спірну квартиру (товар) і сплатив за нього грошову суму.
Відповідач 4 задовольнив вимоги іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки - спірної квартири на підставі Договору іпотеки, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.
За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність (ч. 1 ст. 717 ЦК України).
Дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі (ч. 1 ст. 718 ЦК України).
Договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (ч. 2 ст. 719 ЦК України).
Сторонами у договорі дарування можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальна громада. Договір дарування від імені дарувальника може укласти його представник. Доручення на укладення договору дарування, в якому не встановлено імені обдаровуваного, є нікчемним (ч.1 та ч. 4 ст. 720 ЦК України).
Судом встановлено, що позивач подарував ОСОБА_8 спірну квартиру, яка в свою чергу, подарувала спірну квартиру відповідачу 1.
Позивач вказує, що Договір дарування було укладено ОСОБА_8 в безпорадному стані, адже за станом здоров'я не могла вчинити та підписати Договір дарування.
Правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені (ч.1 ст. 225 ЦК України).
Так, позивачем було заявлено клопотання про витребування доказів - інформації про стан здоров'я ОСОБА_8 .
З доказів наданих КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» вбачається, що основним діагнозом ОСОБА_8 була серцева недостатність та захворювання судин мозку.
Суд зазначає, що правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).
Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно ЦПК України зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до ЦПК України .
При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі статті 225 ЦК України, частини другої статті 1257 ЦК України суд відповідно до ЦПК України за клопотанням хоча б однієї зі сторін зобов'язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.
Інші докази на підтвердження доводів позивача щодо ймовірної нездатності ОСОБА_8 вчинити та підписати Договір дарування в матеріалах справи відсутні.
Відтак, зважаючи на діагнози ОСОБА_8 , суд відхиляє доводи позивача про те, що ОСОБА_8 не могла вчинити та підписати Договір дарування.
Договір зі сторони ОСОБА_8 підписаний ОСОБА_9 (рукоприкладчик).
Також, у Договорі дарування містяться підписи двох свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
У Договорі дарування вказано, що у зв'язку з похилим віком ОСОБА_8 за її дорученням, у її та присутності приватного нотаріуса текст договору підписано ОСОБА_9 .
За змістом ст. 45 Закону України "Про нотаріат" при посвідченні правочинів і вчиненні інших нотаріальних дій у випадках, передбачених законодавством, нотаріусом перевіряється справжність підписів учасників правочинів та інших осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії.
Нотаріально посвідчувані правочини, а також заяви та інші документи підписуються у присутності нотаріуса. Якщо заява чи інший документ підписані за відсутності нотаріуса, особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, повинна особисто підтвердити, що документ підписаний нею.
Якщо фізична особа внаслідок фізичної вади або хвороби не може власноручно підписати документ, то за її дорученням у її присутності та в присутності нотаріуса цей документ може підписати інша особа. Про причини, з яких фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не могла підписати документ, зазначається у посвідчувальному написі. Правочин за особу, яка не може підписати його, не може підписувати особа, на користь або за участю якої його посвідчено.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України "Про нотаріат"). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 (надалі - Порядок).
При вчиненні нотаріальних дій, що потребують прикладення власноручного підпису осіб, нотаріус перевіряє справжність підпису цих осіб шляхом здійснення ними підпису у його присутності. Встановлення їх особи здійснюється за документами, визначеними Законом України "Про нотаріат" (п.4 Порядку).
Якщо фізична особа внаслідок фізичної вади, хвороби або іншої причини (наприклад, неписьменна) не може власноручно підписати документ, то за її дорученням у її присутності та в присутності нотаріуса цей документ може підписати інша особа, яка визначається зазначеною фізичною особою. Про причини, з яких фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не мала змоги підписати документ, зазначається у тексті документа та в посвідчувальному написі. Правочин за особу, яка не може підписати його, не може підписувати особа, на користь або за участю якої його посвідчено (п.5 Порядку).
Якщо фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, має вади зору або з інших причин не має змоги самостійно прочитати документ, нотаріус уголос прочитує їй текст документа, про що на документі робиться відповідна відмітка (п.6 Порядку).
Підпис особи або її представника у разі необхідності свідка(ів) або перекладача на нотаріальному документі виконується власноручно (п.8 Порядку).
Якщо особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не знає мови, якою ведеться нотаріальне діловодство, тексти оформлюваних документів мають бути перекладені їй нотаріусом або перекладачем у письмовій або усній формі, про що зазначається в посвідчувальному написі. Особа, що не володіє мовою, якою виготовлений документ, підписується тією мовою, якою вона володіє (п.10 Порядку).
Так, матеріалами справи підтверджується, що договір дарування було підписано належним представником ОСОБА_8 , який надав відповідні пояснення суду під час допиту у судовому засіданні про що у договорі дарування міститься посвідчувальний напис, у зв'язку з чим, суд відхиляє доводи позивача про те що Договір мав бути підписаний виключно ОСОБА_8 .
Відтак, суд доходить до висновку, що сторонами Договору було дотримано вимоги, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
За змістом ч.1 та ч.2 ст. 215 ЦК України Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Підсумовуючи вищевказане та виходячи з наведених приписів законодавства, суд доходить до висновку про відсутність підстав для визнання Договору дарування недійсним.
Щодо позовних вимог у частині визнання недійними договорів купівлі продажу, суд зазначає наступне.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 655 ЦК України).
Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі (ч.1 ст. 657 ЦК України).
Судом з'ясовано, що у подальшому спірна квартира була відчужена відповідачем 1 на користь відповідача 2, а відповідачем 2 на користь відповідача 3 на підставі відповідних Договорів купівлі-продажу.
Проте, оскільки позивач пов'язує визнання недійсними Договорів купівлі-продажу з визнанням недійним Договору дарування, суд доходить до висновку про відсутність підстав для визнання їх недійсними.
Крім цього, позивачем не обгрунтовується, що Договори купівлі-продажу укладено недобросовісно.
Щодо визнання недійним Договору іпотеки, суд зазначає наступне.
Статтею 572 ЦК України визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.
Частиною першою статті 35 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
З матеріалів справи вбачається, що у наступному відповідач 4 задовольнив вимоги іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки - спірної квартири на підставі Договору іпотеки.
Проте, оскільки позивач пов'язує визнання недійсним Договору іпотеки з визнанням недійним Договору дарування та укладених наступних Договорів купівлі-продажу, суд доходить до висновку про відсутність підстав для визнання їх недійсними.
Крім цього, в матеріалах справи відсутній вказаний Договір іпотеки, а позивачем останній не витребовувався, що також є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог за їх недоведеності.
Щодо похідних позовних вимог про визнання права власності у порядку спадкування та скасування реєстраційних дій, суд залишає їх без задоволення, як похідні позовні вимоги від основної позовної вимоги про визнання недійсним Договору дарування.
Стаття 216 ЦК України встановлює, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним або який визнано недійсним.
Також, позивачем не доводиться, що квартира належала ОСОБА_8 на момент відкриття спадщини.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).
Враховуючи вказане вище, суд залишає позов без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати позивача покладаються на позивача у зв'язку з відмовою в позові.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 18, 133, 141, 259, 263-265, 280-282, 289, ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Федченко Ольга Олександрівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тарас Олександра Василівна, про визнання недійсними договорів та визнання права власності - залишити без задоволення;
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 );
Відповідач: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП невідомий);
Відповідач: ОСОБА_5 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_3 );
Відповідач: ОСОБА_6 ( АДРЕСА_5 ; РНОКПП невідомий);
Відповідач: ОСОБА_7 (адреса невідома; РНОКПП НОМЕР_4 );
Третя особа: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (01001, м. Київ, пров. Музейний, 2-Д);
Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Федченко Ольга Олександрівна ( АДРЕСА_6 );
Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тарас Олександра Василівна (04071, м. Київ, вул. Ігорівська, 1/8, літ. А);
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч. 2 ст. 354 Цивільного процесуального кодексу України. Оскарження рішення суду не зупиняє його виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Суддя В.В. Гребенюк