12.12.2025 Справа № 756/2510/25
Ун.№756/2510/25
Пр.№ 2-о/756/232/25
Р I Ш Е Н Н Я
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 грудня 2025 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Майбоженко А.М.‚
секретаря Приходько К.А.,
за участю:
заявниці ОСОБА_1 ,
представника заявниці ОСОБА_2 ,
представника заінтересованої особи Савченка Р.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про встановлення факту, що має юридичне значення,-
Заявниця ОСОБА_1 , через свого представника звернулася до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просить встановити факт постійного проживання її на території України станом на 24.08.1991 року з метою отримання паспорту громадянина України.
В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що вона народилася в м. Києві і весь цей час проживала на території України, що підтверджується свідоцтвом про її народження, листом Оболонського управління поліції ГУ НП у м. Києві, свідоцтвом про повну дошкільну освіту від 18.05.1994, атестатом про закінчення у 2004 році середньої загальноосвітньої школи №9 - загальноосвітнього навчального закладу І-ІІІ ступенів м. Києва.
14.02.2024 року ОСОБА_1 звернулася до Оболонського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області з заявою про оформлення та видачу паспорту громадянина України. Листом ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 10.04.2024 заявниці було відмовлено у оформленні та видачі їй паспорта громадянина України, у зв'язку з тим, що із поданих документів не можливо встановити факт постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 чи 13.11.1991, і як наслідок неможливо встановити факт належності заявниці до громадянства України. Разом з тим, цим листом рекомендовано звернутися до суду, з метою встановлення факту постійного проживання на території України.
25.04.2025 року представник Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області подав до суду письмові пояснення, в яких виклав свою незгоду із вимогами заявниці та зазначила, що заявник не може документально довести факт постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року, надані докази не є належними та не можуть підтвердити факт постійного проживання, у зв'язку з чим просив заяву залишити без задоволення.
В судовому засіданні представник заявниці заявлені вимоги просила задовольнити, зазначив, що встановлення цього факту заявниці необхідне для отримання паспорту громадянина України.
Заявниця у судовому засіданні пояснила, що з народження проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за якою був зареєстрований її батько ОСОБА_4 . Батьки не перебували у зареєстрованому шлюбі, тому у свідоцтві про її народження прізвище, ім'я по батькові батька записано за прізвищем матері - ОСОБА_1 . Поруч зі своїм будинком ходила у дошкільний заклад №190 , з вересня 1994 року по червень 2004 року навчалася в загальноосвітній школі №9.
У 2000 році батьки розійшлися, і вона залишилася проживати з батьком. Коли заявниці виповнилося 16 років, вона разом з батьком намагалася отримати паспорт громадянина України, однак було відмовлено, оскільки в актовому записі про її народження, батько записаний зі слів матері.
Пізніше, вона разом з матір'ю зверталася для отримання паспорту громадянина України, однак було знову відмовлено, оскільки у її матері був не придатний паспорт.
Після закінчення у 2004 році школи вона працювала неофіційно.
Батько помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначила, що має брата, який зник безвісті на фронті і вона має намір вчиняти дії, як його сестра, однак відсутність документів перешкоджає цьому.
Представник заінтересованої особи в судовому засіданні просив заявлені вимоги залишити без задоволення з підстав викладених у поясненнях.
Заслухавши учасників справи, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у батьків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , актовий запис про її народження за №813 складено 16.04.1987 Відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 від 05.07.2023, виданого Козелецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чернігівському районі Чернігівської області Східного Міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції.
Відповідно до свідоцтва про повну дошкільну освіту ОСОБА_1 18.05.1994 закінчила повний курс дошкільного виховного закладу № 190 Мінського району, м. Києва.
Атестатом серії НОМЕР_2 від 19.06.2004 виданого ОСОБА_1 підтверджується, що вона закінчила у 2024 році середню загальноосвітню школу №9 - загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів м. Києва.
Оболонською районною в м. Києві державною адміністрацією надано відповідь на адвокатський запит, про те, що відповідно до інформації, системи «Реєстр територіальної громади міста Києва» та картотеці реєстрації місця проживання фізичних осіб, ОСОБА_1 не була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповіддю Оболонського управління поліції ГУ НП у м. Києві, повідомлено, що перевіркою підтверджено проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 з народження.
Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснили, що є сусідками заявниці, її знають з народження, а також підтвердити те, що ОСОБА_1 проживає за адресою АДРЕСА_1 з народження.
Відповіддю Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 10.04.2024 ОСОБА_1 було відмовлено у оформленні та видачі паспорта громадянина України у зв'язку з тим, що факт постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 та 13.11.1991 не встановлено, як наслідок, не встановлено факт належності до громадянства України. У відповіді ЦМУ ДМС України зобов'язало її надати довідку відповідного зразка про встановлення належності до громадянства України «Про громадянство України».
Як вбачається із змісту заяви, ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту свого проживання на території України станом на 24.08.1991, яке їй необхідне для встановлення належності до громадянства України та отримання паспорта громадянина України.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспрюваних прав.
Згідно п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до ч.3 ст.294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Згідно до ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31.03.1995 року передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Наведений у ЦПК перелік фактів, які встановлюються судом, не є вичерпним. За наявності зазначених умов суд може встановлювати й інші факти, що мають юридичне значення.
Отже, законодавством передбачено встановлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться й факти, що породжують право особи на підтвердження належності до громадянства України, зокрема постійного проживання на території України.
Відповідно до ст. 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначає Закон України «Про громадянство України».
Статею 3 цього Закону визначено належність до громадянства України. Відповідно до підпунктів цієї статті Громадянами України є:
1)усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;
2)особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;
3)особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис "громадянин України", та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України;
4)особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.
Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені упункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України.
Перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України визначає Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень затверджений Указом Президента України від 27.03.2001 № 215 (далі - Порядок № 215).
Згідно п. 10 Порядку № 215 Для встановлення відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 3 Закону належності до громадянства України особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягла повноліття та проживала в Україні разом із батьками (одним із них) або іншим її законним представником, подає:
а) заяву про встановлення належності до громадянства України;
б) копію свідоцтва про народження;
в) один із таких документів:
- довідку, що підтверджує факт постійного проживання особи в неповнолітньому віці на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факт її проживання в неповнолітньому віці в Україні за станом на 13 листопада 1991 року;
- довідку, що підтверджує факт постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника, з якими особа в неповнолітньому віці постійно проживала, або факт їх проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року;
- документ, що підтверджує факт перебування особи в неповнолітньому віці на вихованні у державному дитячому закладі України за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року;
- копії паспортів батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника - громадян колишнього СРСР з відміткою про прописку, що підтверджує факт їх постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факт їх проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року. У разі відсутності у батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального підрозділу Державної міграційної служби України про те, що за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року ця особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР і відповідно постійно проживала, проживала на території України (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт);
- судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи в неповнолітньому віці на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факту її проживання в неповнолітньому віці в Україні за станом на 13 листопада 1991 року;
- судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року батьків (одного з них) особи або іншого законного представника, з яким особа в неповнолітньому віці постійно проживала на території України, або факту їх проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року.
Встановлення факту постійного проживання на території України є підставою для оформлення належності до громадянства України.
Юридичне значення має лише факт постійного проживання на території України особи, на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року).
Тобто у таких випадках одним із необхідних документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.
Аналізуючи наведені обставини, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що встановлення факту постійного проживання заявниці в неповнолітньому віці на території України станом на 24.08.1991 року не суперечить закону і не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, тому, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і їх взаємний зв'язок в сукупності, суд вважає доведеним той факт, що станом на 24.08.1991 року ОСОБА_1 , будучи неповнолітньою, постійно проживала на території України, а тому заява підлягає задоволенню.
Враховуючи вищезазначене, керуючись ст. 5, 12, 13, , 81, 89, 259, 263, 265, 293, 294, 354, 355 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на території України станом на 24 серпня 1991 року.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.М. Майбоженко