вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" грудня 2025 р. Справа№ 910/16243/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Суліма В.В.
Ткаченка Б.О.
за участю секретаря судового засідання : Гончаренка О.С.
за участю представників сторін:
прокурор: Солоп Р.В.
від позивача: Заведій В.І.
від відповідача: Гордієнко Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КСМ-Трейд»
на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025, повний текст якого складений 21.08.2025,
у справі № 910/16243/24 (суддя Смирнова Ю.М.)
за позовом Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України
до Товариства з обмеженою відповідальністю «КСМ-Трейд»
про визнання недійсними пунктів договорів в частині та про стягнення 5 602 677,15 грн
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2024 року заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "КСМ-Трейд", про:
- визнання недійсними п.п.1.1, 3.1 договору про постачання для державних потреб мастильних засобів (09210000-4) для техніки спеціального призначення від 12.09.2022 №286/1/22/54, укладеного між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "КСМ-Трейд", у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість;
- визнання недійсними п.п.1.1, 3.1 договору про постачання для державних потреб мастильних засобів (09210000-4) для техніки спеціального призначення від 15.11.2022 №286/1/22/85, укладеного між Міністерством оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітряних Сил, 6; код ЄДРПОУ 00034022) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КСМ-Трейд", у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість;
- визнання недійсними п.п.1.1, 3.1 договору про постачання для державних потреб мастильних засобів (09210000-4) для техніки спеціального призначення від 15.11.2022 №286/1/22/88, укладеного між Міністерством оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітряних Сил, 6; код ЄДРПОУ 00034022) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КСМ-Трейд", у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість;
- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "КСМ-Трейд" на користь Міністерства оборони України 5 602 677,15 грн, з яких 4 609 856,65 грн безпідставно сплачених коштів, інфляційні втрати на суму 726 196,03 грн і 3% річних у сумі 266 624,47 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги прокурор стверджує, що п.п.1.1, 3.1 оспорюваних правочинів в частині включення до ціни договору суми ПДВ суперечать вимогам Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" №178 від 02.03.2022, що є підставою для визнання цих пунктів договорів недійсними у зазначеній частині.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 у справі № 910/16243/24 позов прокурора задоволено.
Визнано недійсними п.п.1.1, 3.1 договору про постачання для державних потреб мастильних засобів (09210000-4) для техніки спеціального призначення від 12.09.2022 №286/1/22/54, укладеного між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "КСМ-Трейд", у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість.
Визнано недійсними п.п.1.1, 3.1 договору про постачання для державних потреб мастильних засобів (09210000-4) для техніки спеціального призначення від 15.11.2022 №286/1/22/85, укладеного між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "КСМ-Трейд", у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість.
Визнано недійсними п.п.1.1, 3.1 договору про постачання для державних потреб мастильних засобів (09210000-4) для техніки спеціального призначення від 15.11.2022 №286/1/22/88, укладеного між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "КСМ-Трейд", у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "КСМ-Трейд" на користь Міністерства оборони України 4 609 856,65 грн безпідставно сплачених коштів, інфляційні втрати на суму 726 196,03 грн і 3% річних у сумі 266 624,47 грн.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "КСМ-Трейд" на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону суму судового збору у розмірі 93 124,16 грн.
Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції виходив з того, що що відповідач отримав від позивача суму податку на додану вартість попри те, що відповідний товар підлягав оподаткуванню за нульовою ставкою, тому неповернення відповідачем Міністерству оборони України відповідної суми, перерахованої поза межами договірних платежів, має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом.
Посилання відповідача на включення зазначених сум до його податкових зобов'язань з податку на додану вартість за відповідні податкові періоди не змінює правову кваліфікацію таких коштів як безпідставно отриманих. Відповідач не позбавлений можливості здійснити коригування розміру таких податкових зобов'язань у визначеному Податковим кодексом України порядку.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено сплату позивачем на користь відповідача за спірними договорами 4 609 856,65 грн податку на додану вартість, суд першої інстанції дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача безпідставно перерахованих коштів.
Оскільки відповідачем безпідставно отримані грошові кошти не повернуто, суд зазначив, що наявні підстави для нарахування в силу ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України інфляційних втрат та 3% річних за період, починаючи з наступного дня після отримання цих грошових коштів.
Прокурором заявлені до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 266624,47 грн та інфляційні втрати у сумі 726196,03 грн, нараховані з урахуванням дат виникнення відповідної заборгованості.
Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції дійшов висновку, що вони є арифметично правильними, а тому вказані позовні вимоги задовільнив у розмірі 266 624,47 грн - 3% річних та у розмірі 726 196,03 грн - інфляційні втрати, нараховані з урахуванням дат виникнення відповідної заборгованості.
Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що прокурор належним чином обґрунтував підстави для представництва ним інтересів держави і подав даний позов з дотриманням вимог ст.23 Закону України "Про прокуратуру", повідомивши позивача про звернення з позовною заявою.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Товариства з обмеженою відповідальністю «КСМ-Трейд» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 скасувати в частині стягнення 3% річних у розмірі 266 624,47 грн та інфляційних втрат у розмірі 726 196,03 грн та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних в вимог в цій частині відмовити.
В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що місцевий господарський суд неправомірно застосував до даних правовідносин ст. 625 ЦК України, як підставу для стягнення суми інфляційних втрат у розмірі 3% річних, оскільки Товариство жодним чином не набувало майно (в даному випадку суму перерахованого ПДВ), не зберігало його у себе за рахунок позивача без достатньої правової підстави, не прострочило виконання грошового зобов'язання, а діяло у відповідності до чинного законодавства та чинних та той час умов договору.
Апелянт наголошує, що спірні правовідносини стосуються саме податку на додану вартість, а не ціни товару, за рахунок якої формується прибуток товариства. Апелянт вважає, що він жодним чином не здійснював прострочення виконання грошового зобов'язання, а позивач - Міністерство оборони України не заявляв вимоги щодо повернення коштів у розмірі сплаченої суми ПДВ. У матеріалах справи відсутній жодний документ, що підтверджує направлення вимоги позивача про повернення грошових коштів, а судом першої інстанції не здійснено аналізу та не надано оцінку вимог позивача щодо визначення періоду заборгованості відповідача перед позивачем за який нараховані інфляційні витрати та 3% річних.
Отже, на думку апелянта, кошти у сумі 4 609 856,65 грн отримають статус безпідставно набутих тільки у разі та після визнання недійсним цієї умови договору в судовому порядку. Відповідно і розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат можливий тільки за період з дня набрання законної сили рішення суду, яким визнано недійсність частини договору. До цього часу сплата здійснена на виконання договірних умов.
Таким чином, апелянт вважає, що відсутні підстави для нарахування позивачем 3 % річних та інфляційних втрат на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
07.10.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив прокурора на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Так, Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону вважає доводи апелянта безпідставними та такими, що не спростовують ні підстав позову, ні висновків місцевого господарського суду, рішення якого прийнято з дотриманням, зокрема, пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 ПК України, п. 1 Постанови № 178, при врахуванні правових висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм права в тотожних за змістом правовідносинах, які викладено в постановах Верховного Суду від 14.11.2023 у справі № 910/2416/23, від 23.05.2024 у справі № 911/1870/23, від 28.05.2024 у справі № 910/12151/23, від 17.09.2024 у справі № 915/1377/23, від 13.11.2024 у справі № 911/23/24. Вважає рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 у справі № 910/16243/24 законним та обґрунтованим.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КСМ-Трейд» на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 у справі № 910/16243/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів: Сулім В.В., Ткаченко Б.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КСМ-Трейд» на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 у справі № 910/16243/24 залишено без руху.
22.09.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю «КСМ-Трейд» до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків з доказами сплати судового збору у розмірі 3 574,15 грн (платіжна інструкція №600014178 від 19.09.2025).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «КСМ-Трейд» на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 у справі № 910/16243/24 та призначено розгляд справи на 03.11.2025.
У судовому засіданні 03.11.2025, колегією суддів протокольною ухвалою оголошено перерву у розгляді справи №910/16243/24 до 08.12.2025.
Позиції учасників справи
Представник відповідача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги 08.12.2025 підтримала доводи апеляційної скарги, з підстав, викладених у ній та просила її задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 скасувати в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні вимог в цій частині відмовити.
Прокурор у засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, а рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 у справі №910/16243/24 залишити без змін.
Представник позивача у засіданні також заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 у справі №910/16243/24 залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
12.09.2022 між Міністерством оборони України, як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "КСМ-Трейд", як постачальником, був укладений договір про постачання для державних потреб мастильних засобів (09210000-4) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) №286/1/22/54 (договір 1).
За умовами п.1.1 договору 1 постачальник зобов'язався поставити у 2022 році мастильні засоби (09210000-4) (далі - товар) для потреб Міністерства оборони України згідно специфікації, а замовник забезпечити приймання товару та його оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно зі специфікацією. Вартість товару з ПДВ складає 14 880 000,00 грн (сума ПДВ 2480000,00 грн).
Пунктом 3.1 договору 1 між сторонами погоджено, що ціна договору становить: без ПДВ 12 400 000,00 грн, крім того ПДВ 2 480 000,00 грн. Ціна договору, що підлягає оплаті становить 14 880 000,00 грн, у тому числі податок на додану вартість та вартість вантажних робіт в місцях завантаження і транспортні витрати.
Відповідно до умов п.4.1 договору 1 розрахунок за фактично поставлений товар здійснюється протягом 30 календарних днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником до Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України належним чином оформлених документів передбачених цим договором, але не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення поточного бюджетного року.
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2022, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (п.10.1 договору 1).
На виконання умов договору 1 відповідач поставив, а Міністерство оборони України прийняло товар - оливу моторну Протек SD 5W-40 у кількості 80 тон.
Товар за договором 1 на суму 911400,00 грн, в т.ч. ПДВ 151900,00 грн був оплачений Міністерством оборони України на підставі платіжної інструкції №286/1/319 від 02.11.2022, на суму 1855350,00 грн, в т.ч. ПДВ 309225,00 грн оплачений Міністерством оборони України на підставі платіжної інструкції №286/1/358 від 30.11.2022, на суму 4654650,00 грн, в т.ч. ПДВ 775775,00 грн оплачений Міністерством оборони України на підставі платіжної інструкції №286/1/380 від 05.12.2022, на суму 3743250,00 грн, в т.ч. ПДВ 623875,00 грн оплачений Міністерством оборони України на підставі платіжної інструкції №286/1/386 від 08.12.2022, на суму 1887900,00 грн, в т.ч. ПДВ 314650,00 грн оплачений Міністерством оборони України на підставі платіжної інструкції №286/1/387 від 11.12.2022, на суму 1822800,00 грн, в т.ч. ПДВ 303800,00 грн оплачений Міністерством оборони України на підставі платіжної інструкції №286/1/61 від 06.02.2022.
15.11.2022 між Міністерством оборони України, як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "КСМ-Трейд", як постачальником, був укладений договір про постачання для державних потреб мастильних засобів (09210000-4) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) №286/1/22/85 (договір 2).
За умовами п.1.1 договору 2 постачальник зобов'язався поставити у 2022 році мастильні засоби (09210000-4) (далі - товар) для потреб Міністерства оборони України згідно специфікації, а замовник забезпечити приймання товару та його оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно зі специфікацією. Вартість товару з ПДВ складає 6 149 520,00 грн (сума ПДВ 1 024 920,00 грн).
Пунктом 3.1 договору 2 між сторонами погоджено, що ціна договору становить: без ПДВ 5 124 600,00 грн, крім того ПДВ 1 024 920,00 грн. Ціна договору, що підлягає оплаті становить 6 149 520,00 грн, у тому числі податок на додану вартість та вартість вантажних робіт в місцях завантаження і транспортні витрати.
Відповідно до умов п.4.1 договору 2 розрахунок за фактично поставлений товар здійснюється протягом 30 календарних днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником до Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України належним чином оформлених документів передбачених цим договором, але не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення поточного бюджетного року.
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2022, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (п.10.1 договору 2).
На виконання умов договору 2 відповідач поставив, а Міністерство оборони України прийняло товар - оливу моторну Протек SD 5W-40 у кількості 30 тон.
Товар за договором 2 на суму 2 044 715,40 грн, в т.ч. ПДВ 340 785,90 грн був оплачений Міністерством оборони України на підставі платіжної інструкції №286/1/56 від 06.02.2023, на суму 394 594,20 грн, в т.ч. ПДВ 65765,70 грн оплачений Міністерством оборони України на підставі платіжної інструкції №286/1/57 від 06.02.2022, на суму 1 255 527,00 грн, в т.ч. ПДВ 209 254,50 грн оплачений Міністерством оборони України на підставі платіжної інструкції №286/1/58 від 06.02.2022, на суму 789 188,40 грн, в т.ч. ПДВ 131 531,40 грн оплачений Міністерством оборони України на підставі платіжної інструкції №286/1/59 від 06.02.2022, на суму 1 650 121,20 грн, в т.ч. ПДВ 275 020,20 грн оплачений Міністерством оборони України на підставі платіжної інструкції №286/1/79 від 24.02.2023.
15.11.2022 між Міністерством оборони України, як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "КСМ-Трейд", як постачальником, був укладений договір про постачання для державних потреб мастильних засобів (09210000-4) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) №286/1/22/88 (договір 3).
За умовами п.1.1 договору 2 постачальник зобов'язався поставити у 2022 році мастильні засоби (09210000-4) (далі - товар) для потреб Міністерства оборони України згідно специфікації, а замовник забезпечити приймання товару та його оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно зі специфікацією. Вартість товару з ПДВ складає 7 392 600,00 грн (сума ПДВ 1 232 100,00 грн).
Пунктом 3.1 договору 3 між сторонами погоджено, що ціна договору становить: без ПДВ 6 160 500,00 грн, крім того ПДВ 12 321 00,00 грн. Ціна договору, що підлягає оплаті становить 7 392 600,00 грн, у тому числі податок на додану вартість та вартість вантажних робіт в місцях завантаження і транспортні витрати.
Відповідно до умов п.4.1 договору 3 розрахунок за фактично поставлений товар здійснюється протягом 30 календарних днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником до Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України належним чином оформлених документів передбачених цим договором, але не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення поточного бюджетного року.
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2022, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (п.10.1 договору 3).
На виконання умов договору 3 відповідач поставив, а Міністерство оборони України прийняло товар - оливу трансмісійну ТСп-15к у кількості 50 тон.
Товар за договором 3 на суму 724 474,80 грн, в т.ч. ПДВ 120745080 грн був оплачений Міністерством оборони України на підставі платіжної інструкції №286/1/60 від 06.02.2023, на суму 5 925 168,90 грн, в т.ч. ПДВ 987 528,15 грн оплачений Міністерством оборони України на підставі платіжної інструкції №286/1/82 від 24.02.2022.
Всього Міністерством оборони України було перераховано за укладеними між сторонами договорами 27 659 139,90 грн, у т.ч. ПДВ 4 609 856,65 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги прокурор стверджує, що п.п.1.1, 3.1 оспорюваного правочину в частині включення до ціни договору суми ПДВ суперечать вимогам Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" №178 від 02.03.2022, що є підставою для визнання цих пунктів договорів недійсними у зазначеній частині.
Також прокуратура вказує на наявність підстав для стягнення з відповідача суми сплаченого Міністерством оборони України ПДВ у розмірі 4 609 856,65 грн як безпідставно отриманих коштів, а також 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на вказану суму.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів зазначає, що рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 у справі №910/16243/24 оскаржується позивачем в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 266 624,47 грн та інфляційних втрат у розмірі 726 196,03 грн, а тому враховуючи вимоги частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення прокурора та представників позивача та відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.
Причиною виникнення цього спору є включення до ціни договору (пункт 4.1) за продукцію виробничо-технічного призначення (мастило, гідравлічна рідина) суми ПДВ, що за доводами прокурора не відповідає положенням пп. "г" п.п. 195.1.2 п.195.1 ст. 195 ПК України, Постанови КМУ № 178.
Так, у зв'язку з відкритою військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан, що наразі триває.
За приписами статті 64 Конституції України, статті 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", пункту 3 частини першої статті 4 Закону України "Про оборонні закупівлі", Указу Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" Кабінет Міністрів України затвердив постанову №169 від 28.02.2022 "Деякі питання здійснення оборонних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану" (діяла до 15.11.2022), якою визначено (станом на час виникнення спірних відносин - 20.06.2022), що оборонні та публічні закупівлі товарів, робіт і послуг здійснюються без застосування процедур закупівель та спрощених закупівель, визначених Законами України "Про публічні закупівлі" та "Про оборонні закупівлі". Замовники повинні відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі" дотримуватися принципів здійснення публічних закупівель, серед яких є ефективність використання коштів, результативність. Такі закупівлі не включаються до річного плану закупівель тощо.
Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини 2 статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За змістом частин 1 і 3 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки, порівняно з нормативними (частина 5 статті 180 ГК України).
Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Таким чином, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.
У підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що ПДВ - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
За змістом підпунктів а і б пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу ПК України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу України.
За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).
Згідно з частиною 1 статті 1 Податкового кодексу України, податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пункту "г" підпункту 195.1.2 статті 195 Розділу V ПК України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.
Статтею 4 Закону України "Про оборону України", у разі збройної агресії проти України органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України, разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії.
Таким чином, маючи на меті спростити порядок та сприяти оперативному матеріальному забезпеченню військових формувань, 02.03.2022 було прийнято постанову № №178.
Згідно з пунктами 1, 2 вищевказаної постанови, до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з'єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.
При цьому, в преамбулі постанови Кабінету Міністрів України №178, про невідповідність положенням якої спірного договору стверджує прокурор, передбачено, що вона приймається "З метою виконання мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні", та відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України".
Закон України "Про правотворчу діяльність" від 24.08.2023 №3354-ІХ (далі - Закон №3354) визначає преамбулу нормативно-правового акта як вступну частина нормативно-правового акта, в якій можуть визначатися передумова прийняття нормативно-правового акта, роз'яснюватися мета і підстава його прийняття, визначатися основні завдання, на виконання яких спрямована його дія, інші важливі для суб'єкта правотворчості обставини, що впливають на прийняття цього нормативно-правового акта (частина 1 статті 38).
Згідно з частиною 3 цієї ж статті преамбула закону є його невід'ємною частиною і враховується при офіційному тлумаченні та реалізації нормативно-правового акта.
Оскільки Закон №3354 є чинним, закріплені в ньому принципи тлумачення нормативних актів, у тому числі і преамбули, мають застосовуватися до всіх нормативно-правових актів.
Суд першої інстанції вказав на те, що відповідно до листа-відповіді від 28.12.2022 №125375/99-00-21-03-02-05, наданої на звернення Державної аудиторської служби України, Державна податкова служба України підтвердила, що норми пп."г" п.п.195.1.2 п.195.1 ст.195 розділу V Податкового кодексу України та приписи постанови №178 застосовується як до операцій з постачання пального, так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (наприклад, але не виключно, інші паливно-мастильні матеріали, запасні частини для ремонту автомобільної техніки, комплектуючі, автомобільні шини, охолоджуючі рідини, паливний, повітряний та масляні фільтра, свічки запалювання, акумуляторні батареї для автомобілів, номерні знаки на колісні транспортні засоби, фарба автомобільна, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами тощо), при умові, що такі операції з постачання здійснюються категоріями суб'єктів, що визначені постановою №178.
Крім того, згідно з індивідуальною податковою консультацією Державної податкової служби України від 07.06.2023 №1372/ІПК/99-00-04-02-03-05, нульова ставка податку на додану вартість, відповідно до пп."г" п.п.195.1.2 п.195.1 ст.195 розділу V Податкового кодексу України та постанови №178, застосовується як до операцій з постачання пального, так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту, при умові, що такі операції з постачання здійснюються категоріями суб'єктів, що визначені постановою №178.
При цьому норми Податкового кодексу України не передбачають можливості для платників податку - постачальників здійснювати вибір щодо застосування чи незастосування нульової ставки податку, оскільки застосування установленої діючим законодавством ставки податку є обов'язковим, а не правом платника податку.
Також Державна податкова служба України зазначила, що застосування нульової ставки ПДВ до операцій з постачання товарів не залежить від факту формування чи не формування постачальниками податкового кредиту за операціями з придбання товарів чи сировини для виготовлення товарів, які надалі постачаються за нульовою ставкою податку.
Тобто, незалежно від того, був сформований постачальником чи ні податковий кредит за операціями з придбання пального (товар для заправки), так і за операціями з придбання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (інші паливно-мастильні матеріали, запасні частини, комплектуючі, охолоджуючі рідини, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами), операції з подальшого постачання таких товарів для визначених постановою №178 категорій суб'єктів оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість. При цьому, оскільки режим застосування нульової ставки не є тотожним режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість, нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за правилами, встановленими п.198.5 ст.198 розділу V Податкового кодексу України, постачальником при здійсненні операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість, не здійснюється.
Функції, склад Збройних Сил України, правові засади їх організації, діяльності, дислокації, керівництва та управління ними визначає Закон України "Про збройні сили України".
Згідно із ч.ч.1, 2 Закону України "Про збройні сили України" Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.
Відповідно до положень ст.3 Закону України "Про збройні сили України" в структурі Збройних Сил України містяться, зокрема, органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видатків та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України.
Фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Фінансування Сил спеціальних операцій Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, які виділяються Міністерству оборони України окремим рядком на утримання Сил спеціальних операцій Збройних Сил України, а також інших джерел, передбачених законодавством (ч.1 ст.15 Закон України "Про збройні сили України").
Тобто, з огляду на функції та обов'язки покладені на військові частини (військові частини були визначені отримувачами товарів за спірними договорами), всі заходи останніх спрямовані виключно на захист, оборону та недоторканості територіальних кордонів України, що не потребує документального підтвердження, оскільки слідує з аналізу фактичних подій на території України та норм законодавства.
З наведеного вбачається, що закупівлі товарів для забезпечення транспорту військових частин в період військового стану, можливо лише безпосередньо для виконання потреб та функцій спрямованих на забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, що прямо передбачено постановою №178.
Водночас, зі змісту постанови №178 слідує, що операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту, зокрема, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з'єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються ПДВ за нульовою ставкою незалежно від того, чи здійснюються такі операції за договорами, укладеними на виконання мобілізаційних завдань (замовлень), чи на виконання інших господарських договорів.
Варто зауважити також, що постанова №178 не містить обмежень чи критеріїв щодо видів транспорту, для якого здійснюється постачання товарів для заправки (дозаправки).
Враховуючи зазначене, правова позиція відповідача щодо не віднесення спірного договору до договорів, які укладаються на виконання мобілізаційних завдань (замовлень) ґрунтується на помилковому ототожненні мети прийняття постанови №178 з метою укладення господарських договорів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил України.
Зважаючи на те, що постановою №178 установлюється "інший випадок, передбачений законодавством" щодо застосування нульової ставки податку на додану вартість (а саме - потреба забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави), який згадується в пп."г" пп.195.1.2 п.195.1 ст.195 Податкового кодексу України, обґрунтовано вважати, що прийняттям цієї постанови Уряд України прагнув урегулювати суспільні відносини щодо застосування нульової ставки такого податку в період воєнного стану в зв'язку із потребою забезпечити оборону держави, захист безпеки її населення та інтересів.
До того ж, слід зауважити, що зміст мобілізаційної підготовки становить, зокрема, доведення основних показників мобілізаційного плану, укладання договорів (контрактів) на виконання підприємствами, установами і організаціями мобілізаційних завдань (замовлень), поставку матеріально-технічних ресурсів, виконання робіт та надання послуг в особливий період (ч.3 ст.3 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію").
За ч.4 ст.3 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" зміст мобілізації становить: переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, а також адміністративно-територіальних одиниць України на роботу в умовах особливого періоду; переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу.
Тобто укладення договорів (контрактів) на виконання мобілізаційних завдань (замовлень) не є змістом мобілізації, а належить до комплексу заходів із мобілізаційної підготовки.
Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначено поняття "мобілізаційна підготовка", якою є комплекс організаційних, політичних, економічних, фінансових, соціальних, правових та інших заходів, які здійснюються в мирний час з метою підготовки національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій до своєчасного й організованого проведення мобілізації та задоволення потреб оборони держави і захисту її території від можливої агресії, забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
Таким чином, мобілізаційна підготовка як комплекс відповідних заходів (у тому числі й укладення договорів (контрактів) на виконання мобілізаційних завдань (замовлень), що є змістом указаної підготовки) здійснюється в мирний час із метою підготовки державного апарату та економіки до мобілізації та виконання відповідних функцій в особливий період. А тому укладення та виконання договорів на виконання мобілізаційних завдань (замовлень) у період воєнного стану унеможливлено вказаними нормами Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
З урахуванням вказаної вище правової позиції є невірними твердження стосовно того, що постанова №178 підлягає застосуванню виключно щодо договорів на виконання мобілізаційних завдань (замовлень).
Відтак, приписи пп."г" пп.195.1.2 п.195.1 ст.195 розділу V Податкового кодексу України та приписи постанови №178 поширюються в тому числі і на категорії товарів, що поставлялися за договором, а також на суб'єктів, які були отримувачами товару (замовником послуг було Міністерство оборони України, отримувачами товару - військові частини).
Крім того, колегія суддів зазначає, що нульова ставка податку на додану вартість застосовується, як до операцій з постачання пального (товар для заправки), так і за операціями з придбання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (наприклад, але не виключно, інші паливно-мастильні матеріали, запасні частини для ремонту автомобільної техніки, комплектуючі, автомобільні шини, охолоджуючі рідини, паливний, повітряний та масляні фільтри, свічки запалювання, акумуляторні батареї для автомобілів, номерні знаки на колісні транспортні засоби, фарба автомобільна, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами тощо), за умови, що такі операції з постачання здійснюються категоріями суб'єктів, які визначені постановою №178.
Так, згідно видаткових накладних, за спірним договором поставлялась олива трансмісійна.
Суд першої інстанції вірно встановив, що поставка зазначеного товару також підпадає під дію постанови №178, оскільки олія трансмісійна, в даному випадку, використовується для забезпечення транспорту військових частин.
Також суд правильно прийняв до уваги зазначену вище індивідуальну податкову консультацію від 07.06.2023 №1372/ІПК/99-00-04-02-03-05, відповідно до якої нульова ставка податку на додану вартість відповідно до пп."г" пп.195.1.2 п.195.1 ст.195 розділу V Податкового кодексу України та постанови №178 застосовується, як до операцій з постачання пального, так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту.
З урахуванням викладеного, оскільки не лише постановою №178 визначено нульову ставку ПДВ для операцій із заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту, але й це передбачено пп."г" пп.195.1.2 п.195.1 ст.195 Податкового кодексу України, суд дійшов висновку, що включення до ціни договору ПДВ, ураховуючи, що замовником товару за договорами виступає Міністерство оборони України, а отримувачами - військові частини, суперечить постанові №178, яка прийнята відповідно до пп."г" пп.195.1.2 п.195.1 ст.195 розділу V Податкового кодексу України, що є підставою для визнання недійсними п.п.1.1 та 3.1 договорів 1, 2, 3 в цій частині.
Відповідна правова позиція стосовно безпідставності сплати ПДВ за операціями з постачання пального або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту ЗСУ (з огляду на невідповідність частини правочину положенням пп."г" пп.195.1.2 п.195.1 ст.195 Податкового кодексу України та постанови №178) наведена також у постановах Верховного Суду від 14.11.2023 у справі №910/2416/23, від 23.05.2024 у справі №911/1870/23, від 28.05.2024 у справі №910/12151/23, від 17.09.2024 у справі №915/1377/23, від 13.11.2024 у справі №911/23/24, правовідносини у яких є подібними правовідносинам справи, яка розглядається, та які підлягають врахуванню на підставі ч.4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1 - 3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.
Статтею 217 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Разом з цим, у застосуванні наведених положень статей Цивільного кодексу України слід враховувати, що умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною, не може бути істотною умовою договору, оскільки в такому випадку правочин має бути визнаний недійсним в цілому. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.03.2018 у справі №910/22319/16.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Виходячи з приписів ст.217 Цивільного кодексу України законодавець не встановлює недійсності правочину через недійсність окремої його частини, але лише за умови, якщо є підстави вважати, що правочин міг би бути вчинений без включення до нього цієї недійсної частини.
Зокрема, у випадку, що розглядається, можна припустити наявність договору і без включення до них умов щодо податку на додану вартість.
Хоча податок на додану вартість й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.
Подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20 та від 03.12.2021 у справі №910/12764/20.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині визнання недійсними положень договорів 1, 2, 3 в частині включення до ціни правочину зазначеного податку, оскільки п.п.1.1 та 3.1 договорів до ціни договору всупереч вимогам Податкового кодексу України та постанови №178 було включено суму податку на додану вартість.
Стосовно позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми сплаченого податку на додану вартість на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає таке.
Так, згідно правового висновку Верховного Суду, що викладений у п.37 постанови від 01.06.2021 у справі №916/2478/20, якщо сторона зобов'язання набула кошти (суму податку на додану вартість) за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов'язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов'язального права, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, то такі кошти набуто на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України.
За положеннями ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Отже, зобов'язання з повернення безпідставно набутого майна виникає відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України за умови набуття або збереження особою майна за рахунок іншої особи, а також відсутності достатньої правової підстави для такого набуття (збереження), зокрема у разі, коли відповідні підстави згодом відпали.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст.1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов'язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення.
Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених нормами ст.11 Цивільного кодексу України.
Зокрема, набуття відповідачем як однією зі сторін зобов'язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов'язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов'язального права, а є підставою для застосування положень ст.1212 Цивільного кодексу України.
Схожа за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.02.2022 у справі №916/707/21.
Тобто, враховуючи, що відповідач отримав від позивача суму податку на додану вартість попри те, що відповідний товар підлягав оподаткуванню за нульовою ставкою, то неповернення відповідачем Міністерству оборони України відповідної суми, перерахованої поза межами договірних платежів, має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом.
Посилання відповідача на включення зазначених сум до його податкових зобов'язань з податку на додану вартість за відповідні податкові періоди не змінює правову кваліфікацію таких коштів як безпідставно отриманих. Відповідач не позбавлений можливості здійснити коригування розміру таких податкових зобов'язань у визначеному Податковим кодексом України порядку.
Враховуючи вищевикладене, на переконання колегії суддів, оскільки матеріалами справи підтверджено сплату позивачем на користь відповідача за спірними договорами 4 609 856,65 грн податку на додану вартість, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача безпідставно перерахованих коштів.
Стосовно позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18.
Отже, передбачений ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі має місце з моменту безпідставного одержання відповідачем грошових коштів позивача.
Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.02.2024 у справі №910/3831/22, виснувала, що зобов'язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми ст.1212 Цивільного кодексу України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов'язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала. Це зобов'язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов'язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно.
Згідно із ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Норма вказаної статті регулює відносини, коли у боржника існує обов'язок, але строк його виконання не встановлений, тоді такий обов'язок боржник має виконати у семиденний строк від дня пред'явлення кредитором йому вимоги. Ця норма зазвичай застосовується у договірних відносинах, коли сторони в договорі встановлюють певний обов'язок, але не визначають строк його виконання. У такому випадку кредитор, направляючи вимогу боржнику, повідомляє про готовність прийняти виконання від боржника.
Проте, у ст.1212 Цивільного кодексу України врегульовані недоговірні відносини, коли особа набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно). З моменту безпідставного набуття такого майна або з моменту, коли підстава його набуття відпала, утримання особою такого майна є неправомірним. Тому зобов'язання з повернення потерпілому такого майна особа повинна виконати відразу після його безпідставного набуття або відпадіння підстави набуття цього майна.
Норма ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України до недоговірних зобов'язань з повернення безпідставно набутого майна згідно зі ст.1212 Цивільного кодексу України не застосовується.
З урахуванням викладеного, обов'язок щодо поновлення порушеного права Міністерства оборони України шляхом повернення безпідставно отриманих коштів виник у відповідача на наступний день після їх отримання.
Оскільки відповідачем безпідставно отримані грошові кошти не повернуто, наявні підстави для нарахування в силу ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України інфляційних втрат та 3% річних за період, починаючи з наступного дня після отримання цих грошових коштів.
Таким чином, колегія суддів відхиляє доводи відповідача, що Товариство жодним чином не набувало майно (в даному випадку суму перерахованого ПДВ), не зберігало його у себе за рахунок позивача без достатньої правової підстави, не прострочило виконання грошового зобов'язання, а діяло у відповідності до чинного законодавства та чинних та той час умов договору.
Також колегія суддів зауважує, що Верховний Суд неодноразово відхиляв аналогічні доводи та встановив усталену правову позицію щодо застосування пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 ПК України та Постанови № 178 у системному зв'язку з нормами ст.ст. 203, 215, 217, 625, 1212 ЦК України, висновки щодо їх застосування викладені касаційною інстанцією у постановах від 14.11.2023 у справі № 910/2416/23, від 07.08.2024 у справі № 916/2914/23, від 10.09.2024 у справі № 922/4055/23, від 17.09.2024 у справі № 915/1377/23, від 13.11.2024 у справі № 911/23/24, від 19.12.2024 у справі № 910/20125/23, від 11.02.2025 у справі № 910/14481/23, від 20.02.2025 у справі № 910/15474/23, від 27.03.2025 у справі № 914/2947/23, від 10.04.2025 у справі № 910/15473/23, від 06.05.2025 у справі № 910/15124/23.
Так, прокурором заявлені до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 266 624,47 грн та інфляційні втрати у сумі 726 196,03 грн, нараховані з урахуванням дат виникнення відповідної заборгованості.
Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що вони є арифметично правильними та підлягають задоволенню у заявленому прокуратурою розмірі.
За таких обставин, доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи та спростовуються наведеним вище.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги прокурора підлягають задоволенню.
На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято відповідно до вимог матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «КСМ-Трейд» на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 у справі № 910/16243/24 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 у справі № 910/16243/24 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови у задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КСМ-Трейд» на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025
у справі № 910/16243/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 у справі № 910/16243/24 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.
4. Матеріали справи №910/16243/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписана 12.12.2025.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді В.В. Сулім
Б.О. Ткаченко