ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
17 грудня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/3734/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Діброви Г.І.
суддів: Савицького Я.Ф., Ярош А.І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-50», смт. Миколаївка Одеської області
на ухвалу Господарського суду Одеської області про повернення заяви про скасування судового наказу від 03.11.2025 року, повний текст складено 03.11.2025 року, суддя першої інстанції Бездоля Д.О.,
у справі №916/3734/25
за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ЕКСПЕРТ ІНТЕРНЕШНЛ», м.Кагарлик Київської області
до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-50», смт. Миколаївка Одеської області
про стягнення 221 276 грн 65 коп.
Короткий зміст заяви про скасування судового наказу та ухвали суду першої інстанції.
11.09.2025 до Господарського суду Одеської області від Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРО ЕКСПЕРТ ІНТЕРНЕШНЛ», м.Кагарлик Київської області надійшла заява про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ліга-50», смт. Миколаївка Одеської області грошових коштів у розмірі 221276 грн 65 коп., з яких: основний борг в сумі 57 480 грн; інфляційні втрати в сумі 1499 грн 62 коп. (за період травень-червень 2025 року); 3% річних в сумі 761 грн 50 коп. (за період з 08.05.2025 по 10.09.2025); пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 7868 грн 91 коп (за період з 08.05.2025 по 10.09.2025); штраф в сумі 1390 грн 65 коп. (10% від суми поставленого та несплаченого товару); неустойка у розмірі 3% в сумі 152275 грн 97 коп. (за період з 03.06.2025 по 06.08.2025).
Вказані вимоги заявлені на підставі укладеного між сторонами договору поставки від 07.04.2024 № АЕІ-1296-0704/25.
За результатом розгляду заяви про видачу судового наказу, у справі №916/3734/25 від 16.09.2025 Господарським судом Одеської області в порядку ст. 154, 155 Господарського процесуального кодексу України був виданий судовий наказ, яким стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ліга-50», смт. Миколаївка Одеської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРО ЕКСПЕРТ ІНТЕРНЕШНЛ», м.Кагарлик Київської області борг в сумі 57480 грн, а також інфляційні втрати в сумі 1499 грн 62 коп., 3% річних в сумі 761 грн 50 коп., пеню в сумі 7868 грн 91 коп., штраф в сумі 1390 грн 65 коп., неустойку в сумі 152275 грн 97 коп. та судовий збір.
31.10.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліга-50», смт. Миколаївка Одеської області до Господарського суду Одеської області було подано заяву про скасування судового наказу, у якій останній просив суд поновити строк на звернення до суду із заявою про скасування судового наказу від 16.09.2025 та скасувати судовий наказ від 16.09.2025 року виданий Господарським судом Одеської області у справі №916/3734/25.
Так, у заяві про скасування судового наказу боржник повідомляє, що судовий наказ ним не було отримано, про існування даного наказу стало відомо після відкриття виконавчого провадження, а саме, після 21.10.2025 року.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.11.2025 року у справі №916/3734/25 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Ліга-50», смт. Миколаївка Одеської області про поновлення строку на подання заяви про скасування виданого Господарським судом Одеської області судового наказу від 16.09.2025 у справі №916/3734/25 відмовлено. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Ліга-50», смт. Миколаївка Одеської області про скасування судового наказу Господарського суду Одеської області від 16.09.2025 у справі № 916/3734/25 разом з доданими до заяви доказами повернуто заявнику.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що копія судового наказу від 16.09.2025, відповідно до ст. 156 Господарського процесуального кодексу України, була направлена боржнику до електронного кабінету останнього, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронного документа. В свою чергу, боржником не було подано до суду у визначені строки заяви про скасування судового наказу від 16.09.2025 у справі №916/3734/25, а тому останній набрав законної сили 08.10.2025 та 13.10.2025 оригінал судового наказу був направлений стягувачу супровідним листом.
Відмовляючи у поновленні строку, суд першої інстанції зазначив, що матеріалами справи підтверджується обставина вручення боржнику копії судового наказу у визначеному законом порядку, а також суд враховував, що до заяви про скасування судового наказу боржником не подано жодного доказу на підтвердження викладених обставин щодо неотримання судового наказу чи пропуску встановленого законом строку з поважних (об'єктивних) причин, а тому місцевий господарський суд дійшов висновку, що боржником не доведена обставина поважності причин пропуску строку для звернення до суду із заявою про скасування судового наказу від 16.09.2025 у справі № 916/3734/25.
Враховуючи наведене, суд відмовив у поновленні строку на подання заяви про скасування судового наказу та повернув таку заяву боржнику.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліга-50», смт. Миколаївка Одеської області з ухвалою суду першої інстанції не погодилось, тому звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.11.2025 року у справі №916/3734/25 скасувати. Справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм процесуального права і неповним з'ясуванням всіх обставин справи.
Зокрема, скаржник зазначає, що, мотивуючи підстави для відмови в поновленні процесуального строку, суд першої інстанції зазначив, що Товариство має зареєстрований електронний кабінет ЄСІТС, та судовий наказ Товариство з обмеженою відповідальністю “Ліга-50», смт. Миколаївка Одеської області отримало 17.09.2025 року, в той час як звернення із заявою про його скасування мало місце 31.10.2025 року.
Апелянт зауважує, що дійсно Товариство з обмеженою відповідальністю “Ліга-50», смт. Миколаївка Одеської області є користувачем системи «Електронний суд», та має зареєстрований електронний кабінет.
Разом з цим, фактичний доступ директора Товариства з обмеженою відповідальністю “Ліга-50», смт. Миколаївка Одеської області до електронного кабінету є обмеженим, у зв'язку із втратою електронного ключа для входу до електронного кабінету.
Технічна можливість відновити доступ до «Електронного кабінету» у директора Товариства з обмеженою відповідальністю “Ліга-50», смт. Миколаївка Одеської області була та є відсутньою, оскільки зважаючи на те, що директор Товариства фактично одноособово (в штаті відсутні бухгалтер, юрист) намагається утримати підприємство у робочому стані, постійно знаходиться у відрядженні, переважно без засобів зв'язку та доступу до мережі Інтернет.
Отже, в даному випадку, єдиним шляхом ознайомлення директора Товариства з обмеженою відповідальністю “Ліга-50», смт. Миколаївка Одеської області із судовим наказом та заявою стягувача стало отримання листа засобами поштового зв'язку від органу виконавчої служби.
Водночас, апелянт зазначає, що, аналізуючи вимоги стягувача, можна встановити, що вони є вкрай несправедливими, надмірними та непропорційними. Єдиний шлях який дозволить встановити істину та упередити необґрунтовані дії стягувача - є судовий захист, обмеження в доступі до якого, в даному випадку, призведе не до законного вирішення спору, а до безпідставного покладання надмірного тягаря на Товариство з обмеженою відповідальністю “Ліга-50», смт. Миколаївка Одеської області, та фактичного дозволу заробітку стягувачем за допомогою судового рішення.
Апелянт вважає, що в даному випадку, застосовуючи незначний пропуск строку на звернення до суду за захистом явно несправедливо порушених прав, усунення Товариства з обмеженою відповідальністю “Ліга-50», смт. Миколаївка Одеської області від доступу до справедливості є надмірним формалізмом із застосуванням вимог процесуального закону, що не тільки порушує права останнього, але й сприяє задоволенню абсолютно безпідставних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРО ЕКСПЕРТ ІНТЕРНЕШНЛ», м.Кагарлик Київської області, які фактично направлені на збагачення, а не на захист, що прямо суперечить загальним принципам та засадам судочинства, ділового обороту та моралі. Додатково скаржник наголошує, що Товариство є юридичною особою, яка за своєю діяльністю займається вирощуванням сільгоспкультур. Тобто, забезпечує населення продовольством, а державу - своєчасним отриманням податків в досить значних розмірах, що в даний час є вкрай важливим та необхідним. Покладання на Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліга-50», смт. Миколаївка Одеської області надмірних необґрунтованих видатків може призвести до зупинення його господарської діяльності.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.11.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-50», смт. Миколаївка Одеської області на ухвалу Господарського суду Одеської області про повернення заяви про скасування судового наказу від 03.11.2025 року у справі №916/3734/25, справу вирішено розглядати у спрощеному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Товариство з обмеженою відповідальністю “АГРО ЕКСПЕРТ ІНТЕРНЕШНЛ», м.Кагарлик Київської області своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалось, відзив на апеляційну скаргу не надало, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Приписи ч. 2 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України визначають, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 34 ч. 1 ст. 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зважаючи на викладене вище, судова колегія дійшла висновку, як вже було зазначено вище, що у даному випадку апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Ліга-50», смт. Миколаївка Одеської області на ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.11.2025 року про повернення заяви про скасування судового наказу у справі 916/3734/25 має розглядатися у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржувану у справі ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи та вимоги апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Ліга-50», смт. Миколаївка Одеської області не потребує задоволення, а ухвала Господарського суду Одеської області від 03.11.2025 року про відмову у поновленні строку для подання заяви про скасування судового наказу та повернення заяви у справі №916/3734/25 не потребує скасування, виходячи з наступного.
Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.09.2025 до Господарського суду Одеської області від Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРО ЕКСПЕРТ ІНТЕРНЕШНЛ», м.Кагарлик Київської області надійшла заява про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ліга-50», смт. Миколаївка Одеської області грошових коштів у розмірі 221276 грн 65 коп., з яких: основний борг в сумі 57 480 грн; інфляційні втрати в сумі 1499 грн 62 коп. (за період травень-червень 2025 року); 3% річних в сумі 761 грн 50 коп. (за період з 08.05.2025 по 10.09.2025); пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 7868 грн 91 коп. (за період з 08.05.2025 по 10.09.2025); штраф в сумі 1390 грн 65 коп. (10% від суми поставленого та несплаченого товару); неустойка у розмірі 3% в сумі 152275 грн 97 коп. (за період з 03.06.2025 по 06.08.2025).
Вказані вимоги заявлені на підставі укладеного між сторонами договору поставки від 07.04.2024 № АЕІ-1296-0704/25.
За результатом розгляду заяви про видачу судового наказу, у справі №916/3734/25 від 16.09.2025 Господарським судом Одеської області в порядку ст. 154, 155 Господарського процесуального кодексу України був виданий судовий наказ, яким стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ліга-50», смт. Миколаївка Одеської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРО ЕКСПЕРТ ІНТЕРНЕШНЛ», м.Кагарлик Київської області борг в сумі 57480 грн, а також інфляційні втрати в сумі 1499 грн 62 коп., 3% річних в сумі 761 грн 50 коп., пеню в сумі 7868 грн 91 коп., штраф в сумі 1390 грн 65 коп., неустойку в сумі 152275 грн 97 коп. та судовий збір.
31.10.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліга-50», смт. Миколаївка Одеської області до Господарського суду Одеської області було подано заяву про скасування судового наказу, у якій останній просив суд поновити строку на звернення до суду із заявою про скасування судового наказу від 16.09.2025 та скасувати судовий наказ від 16.09.2025 виданий Господарським судом Одеської області у справі №916/3734/25.
Так, у заяві про скасування судового наказу боржник повідомляє, що судовий наказ ним не було отримано, про існування даного наказу стало відомо після відкриття виконавчого провадження, а саме, після 21.10.2025.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.11.2025 року у справі №916/3734/25 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Ліга-50», смт. Миколаївка Одеської області про поновлення строку на подання заяви про скасування виданого Господарським судом Одеської області судового наказу від 16.09.2025 у справі №916/3734/25 відмовлено. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Ліга-50», смт. Миколаївка Одеської області про скасування судового наказу Господарського суду Одеської області від 16.09.2025 у справі № 916/3734/25 разом з доданими до заяви доказами повернуто заявнику.
Інших письмових доказів матеріали господарської справи не містять.
Предметом апеляційного перегляду у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для поновлення Товариству з обмеженою відповідальністю «Ліга 50», смт. Миколаївка Одеської області строку для подання заяви про скасування судового наказу та повернення такої заяви заявнику у справі №916/3734/25.
Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.
Оскільки у даній справі предметом перегляду є ухвала суду першої інстанції про повернення заяви заявнику у зв'язку із відсутністю підстав для поновлення процесуального строку для її подання, в силу вимог Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не переглядаються доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, щодо його заперечень у задоволенні заяви стягувача про видачу судового наказу у даній справі по суті.
Відповідно до ч.1 ст.12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).
Частиною 1, 2 ст. 147 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.
Згідно з ст. 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Приписами ст. 154 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п'яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу. Судовий наказ оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, проте може бути скасований в порядку, передбаченому цим розділом.
Після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, боржникові на його офіційну електронну адресу, або рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладеного, якщо офіційної електронної адреси боржник не має. Одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами. Копія (текст) судового наказу, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, разом з додатками надсилаються боржнику за адресою місцезнаходження (місця проживання), зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Днем отримання боржником копії судового наказу є день його вручення боржнику, визначений відповідно до ст. 242 цього Кодексу (ст. 156 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з нормами ст. 157 Господарського процесуального кодексу України боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Заява про скасування судового наказу подається в суд у письмовій формі.
Заява про скасування судового наказу має містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника для фізичних осіб - громадян України; 3) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) представника боржника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; 4) наказ, що оспорюється; 5) зазначення про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача.
Заява підписується боржником або його представником. До заяви про скасування судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника боржника, якщо заява подається таким представником; 3) клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті.
У разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя постановляє ухвалу про її повернення не пізніше двох днів з дня її надходження до суду.
Відповідно до ст. 158 Господарського процесуального кодексу України заява про скасування судового наказу не пізніше наступного дня передається судді, визначеному у порядку, встановленому ст. 32 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. ст. 158 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого ч. 1 ст. 157 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.
Як встановлено колегією суддів у даній справі, 16.09.2025 року Господарським судом Одеської області був виданий судовий наказ у справі №916/3734/25 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ліга-50», смт. Миколаївка Одеської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРО ЕКСПЕРТ ІНТЕРНЕШНЛ», м.Кагарлик Київської області боргу в сумі 57480 грн, а також інфляційних втрат в сумі 1499 грн 62 коп., 3% річних в сумі 761 грн 50 коп., пені в сумі 7868 грн 91 коп., штрафу в сумі 1390 грн 65 коп., неустойки в сумі 152 275 грн 97 коп. та судовий збір.
Скаржник, в свою чергу, звертаючись до місцевого господарського суду із заявою про скасування судового наказу, посилається на неотримання ним судового наказу та зазначає, що про існування даного наказу стало відомо після відкриття виконавчого провадження, а саме після 21.10.2025 року.
Колегія суддів не погоджується зі вказаною позицією апелянта, вважає її помилковою та такою, що не потребує задоволення судом апеляційної інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою. Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.
З правового аналізу цієї норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він поновленню. Відтак, суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
При цьому норми Господарського процесуального кодексу України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) сформулював правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи "Bellet v. France", "Ilhan v. Turkey", "Пономарьов проти України", "Щокін проти України" та інші).
Доступність права на оскарження у зв'язку з пропуском встановленого строку неодноразово була предметом розгляду ЄСПЛ. Так, у своєму рішенні у справі "Скорик проти України" ЄСПЛ зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право в апеляційних судах на основні гарантії, передбачені Конвенцією. Так, повинні враховуватися особливості провадження, що розглядається, відповідно до національного правопорядку, а також роль апеляційного суду в них. У справі "Zubac v. Croatia" ЄСПЛ, розглядаючи загальні принципи стосовно доступу до судів вищої інстанції та обмеження ratione valoris (компетенція з огляду на цінність), зробив висновок, що стаття 6 Конвенції не зобов'язує Договірні держави створювати апеляційні чи касаційні суди, проте якщо такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6 Конвенції, наприклад, у тій частині, у якій вона гарантує учасникам судового процесу ефективне право на доступ до суду.
Отже, ЄСПЛ роз'яснив, що положення статті 6 Конвенції, включаючи право на доступ до суду, поширюються також на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення, якщо таке право передбачено національним законодавством. Відповідно поновлення пропущеного строку на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення є механізмом забезпечення певної гнучкості та пропорційності при вирішенні питання про допуск скаржника до апеляційного чи касаційного судів.
З аналізу практики ЄСПЛ убачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, у випадках, якщо: (1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа "Мушта проти України"); (2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справа "Устименко проти України"); (3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справа "Brumarescu v. Romania").
У пункті 41 рішення від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" ЄСПЛ вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків.".
Звідси, підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, звернення з апеляційною скаргою та підтверджені належними доказами.
Поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. Господарський процесуальний кодексу України не пов'язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №912/2325/17, від 18.01.2019 у справі №921/396/17-г, від 19.06.2020 у справі №926/1037-б/15, від 16.04.2021 у справі №904/3258/14).
Відповідно до ч. 5 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку (абзац 1 частини шостої статті 6 Господарського процесуального кодексу України).
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (частина сьома статті 6 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частин п'ятої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Частина шоста вказаної статті визначає, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю “Ліга-50», смт. Миколаївка Одеської області є користувачем системи “Електронний суд», копія судового наказу від 16.09.2025, відповідно до ст. 156 Господарського процесуального кодексу України, була направлена судом першої інстанції боржнику до електронного кабінету останнього.
З наявної у справі довідки про доставку електронного документу від 18.09.2025 за вих. № 916/3734/25/52528/25 (а.с. 44, т.1) зазначено, що копія (текст) судового наказу у цій справі була доставлена до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю “Ліга-50», смт. Миколаївка Одеської області 17.09.2025 о 16:09, а заява стягувача доставлена боржнику 11.09.2025 о 12:40, що також підтверджується довідкою від 17.09.2025 за вих. №916/3734/25/52264/25 (а.с. 45, т.1).
За вищевикладених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що датою вручення боржнику копії судового наказу та доданих документів є 17.09.2025.
З огляду на зазначене, колегія суддів приймаючи до уваги наявність у матеріалах справи довідки про доставку до електронного кабінету боржника копії судового наказу від 16.09.2025, що є належним доказом вручення товариству цього судового рішення, вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необґрунтованість посилань боржника щодо неотримання ним копії вищевказаного судового наказу.
Більш того, судова колегія наголошує, що твердження скаржника про те, що про існування судового наказу він дізнався лише після відкриття виконавчого провадження також не підтверджуються жодним доказом.
З урахуванням того, що матеріалами справи підтверджується обставина вручення боржнику копії судового наказу у визначеному законом порядку, а також враховуючи, що до заяви про скасування судового наказу боржником не подано суду жодного доказу на підтвердження викладених обставин щодо неотримання судового наказу чи пропуску встановленого законом строку з поважних (об'єктивних) причин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що боржником не доведена обставина поважності причин пропуску строку для звернення до суду із заявою про скасування судового наказу від 16.09.2025 у справі № 916/3734/25.
При цьому, судова колегія зважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, який, дослідивши та оцінивши всі наведені скаржником обставини (причини) пропуску строку на подання заяви про скасування судового наказу, вважав, що такі не свідчать про існування об'єктивно непереборних та пов'язаних з істотними перешкодами чи труднощами обставин для своєчасного вчинення процесуальних дій щодо оскарження судового рішення.
У такий спосіб скаржник, який не згодний з наведеними судом першої інстанції мотивами в аспекті відхилення зазначених ним обставин пропуску строку на подання заяви про скасування судового наказу, по суті намагається ініціювати повторну оцінку обставин та доводів, які вже були належним чином досліджені місцевим господарським судом та визнані необґрунтованими.
Щодо доводів скаржника про те, що директор товариства втратив електронний ключ та не мав входу до «Електронного кабінету», тому не мав можливості ознайомитись із судовим наказом, не заслуговує на увагу, оскільки відповідні причини пропуску строку не зазначались заявником в заяві про скасування судового наказу, не були предметом дослідження суду першої інстанції, та не оцінювались, а тому суд апеляційної інстанції не має процесуальних підстав перевіряти ці доводи, до того ж, наведення нових причин пропуску строку на стадії апеляційного оскарження суперечить межам апеляційного перегляду та не може бути підставою для скасування законної ухвали суду першої інстанції, яка прийнята за наслідками розгляду інших зазначених заявником підстав для поновлення пропущеного строку..
Крім іншого, судова колегія зауважує, що господарський судом в оскаржуваній ухвалі роз'яснено боржнику, що повернення судом заяви про скасування судового наказу з вищевказаних підстав не позбавляє боржника права на звернення до суду з відповідною заявою повторно з одночасним поданням обґрунтованого (з підтверджуючими доказами) клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку.
Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відтак, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, викладеною в оскаржуваній ухвалі про необхідність повернення заяви про скасування судового наказу боржнику згідно з вимогами ч. 2 ст. 158 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною четвертою статті 13 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Судова колегія зауважує, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка є джерелом права (стаття 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини») право на доступ до суду не є абсолютним (рішення ЄСПЛ у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» («Golder v. the United Kingdom»).
При цьому, норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (Перетяка та Шереметьев проти України, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).
У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.
Також, відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
Таким чином, в даному випадку, з урахуванням вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку, що повернення судом першої інстанції заяви скаржника про скасування судового наказу з мотивів відсутності підстав для поновлення строку для подання такої заяви, саме тих, які останній заявив у клопотанні про поновлення строку, є правомірним, без прояву надмірного формалізму, що напряму відповідає сталій практиці Європейського Суду з прав людини та принципу справедливості, правовим позиціям Верховного Суду.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведені обставини справи, судова колегія вважає, що аргументи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваної ухвали, у зв'язку з чим апеляційна скарга не потребує задоволення, а ухвала Господарського суду Одеської області від 03.11.2025 року у справі №916/3734/25 відповідає вимогам процесуального законодавства і відсутні достатні правові підстави для її скасування.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 129, 156, 157, 255, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-50», смт. Миколаївка Одеської області на ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.11.2025 року у справі №916/3734/25 залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.11.2025 року у справі № 916/3734/25 залишити без змін.
Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п.2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 17.12.2025 року.
Головуючий суддя Г.І. Діброва
Судді Я.Ф. Савицький
А.І. Ярош