Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/10503/25
Провадження № 2/711/4485/25
16 грудня 2025 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді Булгакової Г.В.,
за участю секретаря судового засідання - Кошубінської Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
05.11.2025 позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», в особі представника - адвоката Усенка М.І., звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси із позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 100050286 від 09.08.2022 у розмірі 39 500,00 грн., судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.08.2022 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит № 100050286, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 10 000,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкції, що передбачені кредитним договором. ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконало у повному обсязі, надавши відповідачу кредит в сумі визначеній кредитним договором. Натомість, відповідач не повернув кредит, а також не сплатив комісії і проценти за користування кредитом у строк встановлений кредитним договором. 05.12.2022 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 86-МЛ/Т, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за кредитним договором № 100050286 від 09.08.2022, укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 . Заборгованість відповідача перед позивачем становить 39 500,00 грн., яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 10 000,00 грн.; прострочена заборгованість за сумою відсотків - 28 500,00 грн.; прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту - 1 000,00 грн. Відповідачу надсилалася письмова претензія про погашення кредитної заборгованості. З метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів, відсотків та комісії у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за кредитним договором, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» вимушене звернутись із даним позовом.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана для розгляду судді Придніпровського районного суду м. Черкаси Булгаковій Г.В.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.11.2025 відкрито провадження по справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
24.11.2025 представник відповідача - адвокат Білоног О.О. подав відзив на позовну заяву, в якому просив позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за основною сумою кредиту у розмірі 10 000,00 грн. та заборгованість за відсотками у розмірі 5 000,00 грн. Зазначив, що відповідач не заперечує факту укладення 09.02.2022 Договору про споживчий кредит № 100050286 з ТОВ «Мілоан», за яким він отримав кредит у сумі 10 000,00 грн. строком на 105 днів, та наявності у нього заборгованості перед позивачем у розмірі 10 000,00 грн. (тіло кредиту). Водночас, відповідач просить врахувати, що несвоєчасне та неповне виконання умов кредитного договору пов'язане з військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням воєнного стану з 24.02.2022, яке згідно з листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 є форс-мажорною обставиною. Враховуючи форс-мажор, відсутність роботи та подорожчання життя, відповідач не зміг вчасно виконати умови договору. Крім того, відповідач просив врахувати, що розмір відсотків за користування кредитом значно перевищує розмір заборгованості за тілом кредиту, що не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права і принципам, встановленим у пункті 6 частини 1 статті 3 ЦК України. З огляду на викладене, відповідач просив зменшити розмір відсотків, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача до 5 000,00 грн. Щодо комісії за видачу кредиту, то відповідач категорично не погоджується з нею і вважає її незаконною, а положення кредитного договору про сплату комісії нікчемними.
01.12.2025 представник позивача - адвокат Усенко М.І. подав відповідь на відзив, в якій просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Зазначив, що посилання відповідача на Закон України «Про введення воєнного стану» є необґрунтованим, оскільки цей Закон не скасовує та не подовжує автоматично кредитні зобов'язання. Відповідач не надав сертифікат ТПП про форс-мажор, а також не довів причинно-наслідковий зв'язок між воєнними діями та неможливістю виконання договору саме станом на 22.11.2022. Форс-мажорні обставини, зокрема бойові дії, визнаються судами підставою для звільнення лише від відповідальності за порушення зобов'язань (штрафи, пеня) відповідно до статті 617 ЦК України, але не звільняють від основного обов'язку сплатити борг. Отже, зобов'язання з повернення кредиту мають виконуватись у повному обсязі відповідно до статті 526, 530 ЦК України та умов договору. При укладенні договору відповідач підтвердив, що був ознайомлений, погоджується з усіма умовами, включаючи комісію та відсотки, і повністю розуміє суть фінансової послуги.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У позовні заяві та відповіді на відзив представника позивача - адвокат Усенко М.І. просив розгляд справи проводити без участі представника ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У відзиві на позовну заяву представник відповідача - адвокат Білоног О.О. просив розгляд справи проводити без участі відповідача та його представника.
Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 09.08.2022між ТОВ «Мілоан» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір про споживчий кредит № 100050286, відповідно до умов якого кредитодавець зобов'язався надати позичальнику кредит у сумі 10 000,00 грн. строком на 105 днів, а позичальник зобов'язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом 24.08.2022, але не пізніше 22.11.2022, та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.
Згідно з п. 1.3., 1.3.1., 1.3.2. договору, кредит надається строком на 105 днів з 09.08.2022 і складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 24.08.2024 (рекомендована дата платежу). Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 22.11.2022 (дата остаточного погашення заборгованості).
Відповідно до п.1.5., 1.5.1., 1.5.2., 1.5.3. договору загальні витрати позичальника за пільговий період складають 2 500,00 грн. в грошовому виразі та 22,711.00% річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за пільговий період), загальні витрати позичальника за кредитом (за весь строк кредитування) складають 29 500,00 грн. в грошовому виразі та 1 025.00% річних у процентному значені (орієнтована реальна річна процентна ставка за весь строк кредитування. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за пільговий період складає 12 500,00 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника (за весь строк кредитування) складає 39 500,00 грн. Комісія за надання кредиту 1 000,00 грн., яка нараховується за ставкою 10,00% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду 1 500,00 грн., які нараховують за ставкою 1,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду. Процента за користування кредитом протягом поточного періоду 27 000,00 грн., які нараховують за ставкою 3,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом поточного періоду.
Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти № НОМЕР_1 (п. 2.1. договору).
Позичальник сплачує кредитодавця комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п. 1.5.1.-1.5.2. Договору, в термін (дату) вказаний в п. 1.4. У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п. 1.3. Договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п. 1.5.2. або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п. 1.6. Договору, в сумі та на умовах визначених п. 2.3. Договору (п. 2.2.1. договору).
Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п. 2.2.3. Договору (п. 2.2.2. Договору).
ТОВ «Мілоан» свої зобов'язання за договором виконало у повному обсязі, надавши відповідачу у користування кредит у розмірі 10 000,00 грн., шляхом зарахування 09.08.2022 грошових коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням № 49112160 від 09.08.2022.
З відомості про щоденні нарахування та погашення, сформованої ТОВ «Мілоан» за кредитним договором № 100050286, встановлено, що відповідач на виконання умов договору не здійснив жодного платежу, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 39 500,00 грн., яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 10 000,00 грн.; прострочена заборгованість за сумою відсотків - 28 500,00 грн.; прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту - 1 000,00 грн.
Проценти за користування кредитом нараховувалися ТОВ «Мілоан» наступним чином: з 10.08.2022 по 24.08.2022 згідно п. 1.5.2 Договору - у розмірі 1,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом; з 25.08.2022 по 22.11.2022 згідно п. 1.6. Договору - у розмірі 3,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Судом також встановлено, що05.12.2022 між ТОВ «Мілоан» (кредитор) та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (новий кредитор) укладено Договір відступлення прав вимоги № 86-МЛ/Т, відповідно до якого кредитор зобов'язався передати (відступити) новому кредитору за плату, а новий кредитор прийняти належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 86-МЛ/Т від 05.12.2022 ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право грошової вимоги за договором № 100050286 від 09.08.2022, укладеним із ОСОБА_1 , сума заборгованості за яким складає 39 500,00 грн., з яких: 10 000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 28 500,00 грн. - заборгованість по відсотках; 1 000,00 грн. - заборгованість за комісією
На час розгляду справи Договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 73272841 від 18.10.2025 недійсним, розірваним чи припиненим не визнаний, доказів належного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором суду не надано.
Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються такими правовими нормами.
Відповідно до частини 1, 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини 1, 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 5, 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (пункт 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Згідно зі статтею 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтями 12, 13, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
По обставинам спірних правовідносин судом встановлено, що 09.08.2022між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено Договір про споживчий кредит № 100050286, на підставі якого відповідач отримав кредит у розмірі 10 000,00 грн. строком на 105 днів, шляхом переказу грошових коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 . Відповідач не повернув кредит у встановлений договором строк, а також не сплатив відсотки за користування кредитом та комісію, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 39 500,00 грн., яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 10 000,00 грн.; прострочена заборгованість за сумою відсотків - 28 500,00 грн.; прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту - 1 000,00 грн.
Доводи сторони відповідача про те, що порушення зобов'язання за договором сталося внаслідок форс-мажорних обставин, пов'язаних з військовою агресією російської федерації та запровадженням на території України воєнного стану, суд не приймає до уваги.
Відповідно до пункту 4.6 договору № 100050286 від 09.08.2022 сторона договору, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталось внаслідок випадку або форс мажорних обставин (обставин непереборної сили), що засвідчуються Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами.
Військові дії, які наразі відбуваються на території нашої країни є загальновизнаною обставиною непереборної сили, що, зокрема, засвідчила Торгово-промислова палата України у своєму листі № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, розміщеному на її офіційному веб-сайті.
Проте, вказаний лист Торгово-промислової палати України адресований необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні.
Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 у справі № 906/540/22 зазначив, що лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб'єктів. Кожен суб'єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин. Саме суд на підставі наявних у матеріалах доказів повинен встановити, чи дійсно такі обставини на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
Посилаючись на форс-мажорні обставини, як на підставу для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання договірних зобов'язань, відповідач не довів, як саме проявився форс-мажор у конкретному зобов'язанні (повернення кредитних коштів). Одного лише посилання на наявність форс-мажору недостатньо. Відсутність роботи у відповідача не звільняє його від виконання взятих на себе зобов'язань.
Доводи сторони відповідача про те, що розмір відсотків за користування кредитом значно перевищує розмір заборгованості за тілом кредиту та не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права і принципам, встановленим у пункті 6 частини 1 статті 3 ЦК України, суд вважає безпідставними.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно з частиною 1, 2 та 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
Договір № 100050286 від 09.08.2022 містить інформацію про розмір процентної ставки за користування кредитом протягом пільгового періоду (пункт 1.5.2. договору) та протягом поточного періоду (пункт 1.5.2. договору), а також орієнтовну загальну вартість кредиту для позичальника (пункт 1.5. договору).
Підписуючи кредитний договір відповідач добровільно погодився з усіма його умовами, зокрема, розміром процентної ставки, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому статтею 627 ЦК України.
Відповідач мав можливість не вступати у кредитні відносини з ТОВ «Мілоан», якщо вважав встановлений розмір процентів несправедливим. Натомість, він свідомо та без будь-яких застережень погодив умови договору, що підтверджується його підписом. Отже, умови договору, в тому числі щодо сплати відсотків, є обов'язковими для виконання сторонами. Підстав зменшувати розмір відсотків за користування кредитом судом не встановлено.
Щодо доводів сторони відповідача про нікчемність умов договору № 100050286 від 09.08.2022, якими передбачено право кредитодавця на нарахування комісії за надання кредиту, то суд зауважує наступне.
Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Законом України «Про споживче кредитування» не забороняється встановлювати у договорі комісії, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Відповідно до термінів та визначень, зазначених в договорі № 10050286 від 09.08.2022, комісія за надання кредиту - одноразова винагорода, що сплачується позичальником за підготовку, організацію та надання кредитодавцем фінансової послуги (кредиту) та встановлена в пункті 1.5.1. цього договору.
Згідно з пунктом 1.5.1. договору № 100050286 від 09.08.2022 комісія за надання кредиту - 1 000,00 грн., яка нараховується за ставкою 10,00% від суми кредиту, одноразово в момент видачі кредиту.
Аналіз змісту відповідних положень договору свідчить, що передбачена таким договором комісія за надання кредиту не суперечить положенням Закону України «Про споживче кредитування», а її нарахування обумовлено домовленістю між сторонами договору про оплату послуг кредитодавця, якими супроводжується процедура кредитування позичальника, оскільки фінансова послуга (кредит) надається не банком, а фінансовою установою.
Отже доводи сторони відповідача про нікчемність умов договору, якими передбачено обов'язок позичальника з оплати комісій кредиторові є необґрунтованими.
Крім того, суд звертає увагу, що у пункті 5.1. договору зазначено, що підписанням цього договору, позичальник, серед іншого, підтверджує, що до укладення Договору ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав у письмовій формі (у вигляді електронного документа розміщеного в особистому кабінеті) паспорт споживчого кредиту, який є невід'ємною частиною цього Договору; до укладення Договору отримав проект цього кредитного Договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами та Правилами, що розміщені на сайті Товариства та є невід'ємною частиною цього Договору.
Матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_1 на момент укладення кредитного договору звертався до ТОВ «Мілоан» (первісний кредитор) з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, що свідчить про те, що відповідач фактично погодивсь з усіма умовами такого договору, в тому числі зі сплатою комісії за надання кредиту.
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором № 100050286 від 09.08.2022 у розмірі 39 500,00 грн.
Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до частини 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. Враховуючи, що позовні вимоги задоволено повністю, то з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатом розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 137 ЦПК України).
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. (частини 4, 5 статті 137 ЦПК України).
Частиною 6 статті 137 ЦПК України визначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витратна оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача надано: договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, укладений з АО «Апологет»; акт наданих послуг (правової (правничої) допомоги № Д/5653 від 22.10.2025; детальний опис наданих послуг від 22.10.2025 до акту № Д/5653 від 22.10.2025 за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025; ордер надання правничої допомоги серії ВС № 1408806 від 20.10.2025.
Надаючи оцінку вищезазначеним доказам, суд враховує позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у справі № 904/4507/18, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата) підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю.
Водночас, у постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 211/3113/16-ц та від 06.11.2020 у справі № 760/11145/18 зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Із урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22).
В даному випадку, враховуючи характер спірних правовідносин, складність справи (справа є типовою для позивача у відносинах із боржниками) та обсяг виконаної адвокатом роботи (адвокат участі у судовому засіданні не приймав, обсяг наданих послуг у вигляді професійної правничої допомоги не є значним), клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, а також принципи співмірності та розумності судових витрат, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу та стягнення з відповідача на користь позивача 2 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 89, 137, 141, 142, 206, 259, 265, 268, 273, 277, 279 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, м. Львів) заборгованість за Договором про споживчий кредит № 100050286 від 09.08.2022 у розмірі 39 500,00 грн., судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн., а всього 43 922,40 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем - в той же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: Г. В. Булгакова