Справа № 570/5155/25
провадження № 2/570/2367/2025
16 грудня 2025 року
Суддя Рівненського районного суду Рівненської області Кушнір Н.В., розглянувши в порядку письмого провадження заяву представника позивача адвоката Лілії Опанасенко про відвід судді Кушнір Н.В. по цивільній справі за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
покликаючись на неможливість збереження шлюбу сторін представник позивача адвокат Лілія Опанасенко у поданій до суду 09 жовтня 2025 року позовній заяві просить шлюб сторін розірвати.
15 грудня 2025 року від представника позивача адвоката Лілії Опанасенко через відділення №13 Нової Пошти м.Запоріжжя на адресу суду надійшла письмова заява про відвід судді.
У заяві вона стверджує, що суддя свідомо безпідставно затягує розгляд малозначної справи (де особиста участь сторін не обов'язкова). Крім цього, зазначає, що, не зважаючи на наявність законного представника позивача у справі, суддя примушує останню під час воєнного стану особисто приїхати до України з Франції для надання "особистих пояснень". Вказує, що позивач не має цифрового підпису та не зареєстрована у системі "Електронний суд".
Пояснює, що вона також тимчасово знаходиться за кордоном, разом з тим, зазначає, що, враховуючи воєнний стан в Україні (робоче місце адвоката знаходиться у прифронтовому місці Запоріжжя, де проводяться активні бойові дій), систематичні відключення світла, відсутність стабільного інтернету та систематичні проблеми з електронним судом (ця обставина не потребує доказуванню, оскільки є загальновідомою), виконати завищені вимоги судді по малозначній справі не вбачається не тільки можливим, а і доцільним.
Суд застосував такі норми права
Ст.36 ЦПК України встановлює перелік підстав, коли суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу. Відповідно до ч.3 ст.39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Відповідно до ч.2, 3 ст.40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч.1 ст.33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Згідно з вимогами ч.7 ст.40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Суд дійшов таких висновків
Однією з гарантій законності здійснення правосуддя, об'єктивності та неупередженості розгляду справи є право на подання заяви про відвід судді. Зокрема, право учасника справи за наявності сумнівів у безсторонності суду заявити відвід одному із суддів або всьому складу суду, що розглядають справу, закріплене законом і спрямоване на усунення будь-яких сумнівів в об'єктивності та неупередженості суду і, як наслідок, забезпечення довіри до судових рішень.
П.5 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року "Про незалежність судової влади" визначає, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.
Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав і основоположних свобод від 04.11.1950 та практику суду як джерело права. П.1 ст.6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. У рішенні у справі «Білуха проти України» ЄСПЛ зазначив, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності (неупередженість) суду в сенсі п.1 ст.6 Конвенції має визначатися згідно із суб'єктивним критерієм, з урахуванням особистих переконань та поведінки конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності. Вирішальним при визнанні судді безстороннім є те, чи можуть бути об'єктивно виправдані побоювання учасників справи щодо заангажованості певного судді.
Як виснувала Велика Палата Верховного суду у справі № 908/137/18 для задоволення відводу за об'єктивним критерієм мають бути не щонайменші сумніви одного з учасників справи, а достатні підстави вважати, що суддя не є безстороннім або що йому бракує неупередженості під час розгляду справи.
Виходячи з цих засад, суд ввважає, що заявник не навів підстав для відводу судді, всі доводи представника позивача зводяться виключно до незгоди із процесуальними рішеннями судді. Заявник вважає, що дії головуючої судді про відкладення розгляду справи призводять до порушення строків розгляду справи, що в силу вимог ч.4 ст.36 ЦПК України не є підставою для відводу судді.
Представник позивача не надала належних, допустимих та достатніх доказів того, що існують дійсні суб'єктивні чи об'єктивні критерії, які дозволяють зробити висновок про неможливість забезпечення конвенційного права особи на справедливий суд під головуванням судді Кушнір Н.В. та що остання є необ'єктивною чи упередженою під час розгляду даної цивільної справи. Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого відводу.
Оскільки наступне судове засідання у справі призначене на 12:00 год. 05 січня 2026 року, а заява про відвід надійшла до суду раніше, ніж за три робочі дні до судового засідання, відтак заява про відвід судді підлягає передачі на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому ч.1 ст. 33 ЦПК України.
Ч.1 ст.353 ЦПК України не передбачає оскарження в апеляційному порядку окремо від рішення суду такої ухвали. Відповідно до п.4 ч.5 ст.357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом апеляційної інстанції, якщо скарга подана на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Згідно з ч.2 ст.353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. Разом з тим, враховуючи вимоги ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає право на справедливий суд, позбавлення за даних обставин права на апеляційне оскарження є фактично порушенням принципів рівності всіх перед законом і судом та доступу до правосуддя.
На підставі викладеного, керуючись ст.36-40 ЦПК України, суд
заяву представника позивача адвоката Лілії Опанасенко про відвід судді Кушнір Н.В. по цивільній справі за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - передати до канцелярії Рівненського районного суду Рівненської області длявизначення судді в порядку, встановленому ч.1 ст.33 ЦПК України для вирішення заяви про відвід.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя: Кушнір Н.В.