Справа № 569/25765/25
1-кп/569/2510/25
12 грудня 2025 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12023181010002417 від 18.08.2023 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Молдова, одруженого, із вищою освітою, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, -
Відповідно до обвинувального акту від 26.11.2025, Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» та на підставі Указу Президента України №69/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію», у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань на всій території України введено воєнний стан та оголошено мобілізацію.
11 серпня 2023 року військовозобов'язаний ОСОБА_4 пройшов військово-лікарську комісію, та відповідно до довідки військово - лікарської комісії №2/2563 від 11.08.2023, був визнаним придатним до військової служби.
У подальшому, 11 серпня 2023 року, працівники ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 оголосили зміст та вручили під особистий підпис повістку про необхідність з'явитись о 07:30 год. 12 серпня 2023 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 для подальшої відправки на військову службу за мобілізацією до військової частини НОМЕР_1 .
Однак, ОСОБА_4 достовірно володіючи інформацією про час відправки до військової частини для проходження військової служби та місце розташування збірного пункту, всупереч вимогам ст.65 Конституції України, ст.ст.1, 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу України», ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію», не маючи поважних причин та правових підстав на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, не прибув 12 серпня 2023 о 07:30 год. до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що за адресою: АДРЕСА_2 для відправки до військової частини НОМЕР_1 , для проходженням військової служби за загальною мобілізацією, про причини своєї неявки не повідомив, внаслідок чого ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України - як своїми умисними діями, які виразились в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
До початку судового розгляду захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 подав суду клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності за ст. 336 КК України на підставі ст. 48 КК України, у зв'язку із зміною обстановки та закриття кримінального провадження відносно нього.
Своє клопотання обґрунтовує тим, що на даний час ОСОБА_4 є заброньованим та отримав відстрочку від призову на військову службу по мобілізації згідно п. 1 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» до 05.02.2026 року. Просив суд звільнити його від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки та провадження у справі закрити.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечив проти звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ст. 336 КК України на підставі ст.48 КК України, у зв'язку зі зміною обстановки, посилаючись на те, що наявні підстави та умови для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, та закриття кримінального провадження, оскільки кримінальне правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, згідно ст. 12 КК України, відноситься до категорії нетяжких злочинів, вчинене обвинуваченим вперше, ОСОБА_4 вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, вчинене ним діяння втратило суспільну небезпечність.
Суд, заслухавши думку прокурора, захисника, пояснення обвинуваченого, вважає що клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 підлягає до задоволення з наступних підстав.
Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» від 23 грудня 2005 року №1 визначено, що для застосування ст. 48КК України необхідно встановити, що після вчинення певного злочину обстановка змінилася таким чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним. Особу можна визнати такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнала таких змін, що унеможливлюють вчинення нею нового злочину. Звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48КК України - це право, а не обов'язок суду, який вирішує це питання в порядку, передбаченому ст. 7 КПК України.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 правильно розуміє і не оспорює формулювання та характер пред'явленого йому обвинувачення, правову кваліфікацію своїх дій за ст. 336 КК України, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності такої його позиції, а відтак діяння, яке поставлено обвинуваченому у провину, дійсно мало місце, вчинене ним, і отримало правильну кримінально-правову оцінку та визнано самим обвинуваченим. Також останній, цілком розуміє свої права, визначені ч. 3 ст. 285 КПК України, підстави звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 48 КК України, а також наслідки закриття провадження з цих підстав і після роз'яснення цих положень наполягав на закритті провадження з підстав, передбачених ст. 48 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 КК України, особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим кодексом.
Статтею 48 КК України передбачено, що особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.
Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому ОСОБА_4 за ст. 336 КК України, належать до категорії нетяжких злочинів.
Відповідно примітки до ст. 45 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України не віднесено до корупційних кримінальних правопорушень і не пов'язане з корупцією, порушеннями правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Також судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше не судимий, після вчинення кримінального правопорушення щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення. За таких обставин, суд приходить до переконання, що вчинений злочин втратив суспільну небезпеку, а обвинувачений перестав бути суспільно небезпечною особою.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ст. 288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість клопотань обвинуваченого і вважає, що обвинувачений ОСОБА_4 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 336 КК України, відповідно до вимог ст. 48 КК України у зв'язку зі зміною обстановки, а кримінальне провадження відносно нього слід закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Відповідно до положень ч. 9 ст. 100 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду.
Постановою слідчого Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області капітвна поліції ОСОБА_6 від 11.11.2025 визнано та приєднано до матеріалів кримінального провадження в якості речових доказів: облікову картку ОСОБА_4 , картку обстеження та медичного огляду військовозобов'язаного ОСОБА_4 (а.к.п. 53).
Постановою слідчого Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області капітвна поліції ОСОБА_6 від 21.11.2025 визнано та приєднано до матеріалів кримінального провадження в якості речових доказів: розписку ОСОБА_4 від 12.08.2023 та ознайомлення з нормами ст. 23 «Про мобілазаційну підготовку та мобілізацію» ОСОБА_4 (а.к.п. 87).
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 не обирався.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду у Постанові від 17.06.2020 у справі №598/1781/17, оскільки процесуальні витрати, понесені у кримінальному провадженні не є збитками, то такі витрати повинні бути розподілені судом у межах розгляду того кримінального провадження, у ході розгляду якого вони виникли.
Кримінально-процесуальний кодекс України не обмежує процесуальну форму вирішення питання щодо розподілу процесуальних витрат виключно обвинувальним вироком. Суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Наведене узгоджується із правовим висновком в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі №598/1781/17 (провадження №13-47кс20).
Згідно ч. 1 ст. 126 КПК України питання щодо процесуальних витрат суд вирішує у вироку суду або ухвалою суду.
Витрати на залучення експертів становлять 8914 гривень.
Зважаючи на вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані із залученням експерта у кримінальному провадженні, оскільки закриття кримінального провадження на підставі ст. 48 КК України є нереабілітуючою обставиною.
На підставі викладеного, керуючись ст. 48 КК України, п. 1 ч. 2 ст. 284, ст. ст. 288, 314, 350, 376 КПК України, суд -
Клопотання адвоката ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_4 у зв'язку із зміною обстановки та закриття кримінального провадження, задоволити.
Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України на підставі ст. 48 КК України у зв'язку із зміною обстановки.
Кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Речові докази по справі, а саме: розписку ОСОБА_4 від 12.08.2023 та ознайомлення з нормами ст. 23 «Про мобілазаційну підготовку та мобілізацію» ОСОБА_4 - залишити при матеріалах кримінального провадження;
- облікову картку ОСОБА_4 , картку обстеження та медичного огляду військовозобов'язаного ОСОБА_4 - повернути ІНФОРМАЦІЯ_4 , що за адресою АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експерта в розмірі 8914 (вісім тисяч дев'ятсот чотирнадцять) гривень.
Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя -