Справа № 569/25997/25
1-кс/569/9311/25
15 грудня 2025 року м. Рівне
Слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Рівному) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, старшого лейтенанта Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_4 про накладення арешту на майно, -
Слідчий, у рамках кримінального провадження № 62025240030010732 від 06.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального Кодексу України, звернувся до суду із вказаним клопотанням, у якому просить суд накласти арешт на речі та предмети, вилучені 10.12.2025 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_5 .
Своє клопотання обґрунтовує тим, що ОСОБА_5 , у порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 11, 16, 128, 129 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ч.1 ст.1, ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», будучи військовослужбовцем Збройних Сил України за призовом під час мобілізації на особливий період, проходячи військову службу на посаді курсант навчального взводу 3 навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, близько 06 год. 00 хв. 12.09.2025 (точніше досудовим розслідуванням не встановлено, однак саме в цей час виявлено його відсутність на службі) самовільно залишив місце розташування військової частини НОМЕР_1 , що знаходиться у АДРЕСА_2 , після чого перебуваючи поза межами вказаної військової частини, почав проводити службовий час на власний розсуд, не пов'язаний із проходженням військової служби, припинивши тим самим виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності України.
25.11.2025 вказаного військовослужбовця, у порядку ст. ст. 111, 112, 135, 278 КПК України, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Також, враховуючи, що підозрюваний не з'являється без поважних причин на виклики слідчого, його місцезнаходження невідоме, 25.11.2025 слідчим, на виконання вимог ч. 1 ст. 281 КПК України, винесено постанову про оголошення його розшуку. 10.12.2025 підозрюваного було виявлено та затримано на підставі абз. 6 (10) ч. 1 ст. 615 КПК України.
10 грудня 2025 слідчим ТУ ДБР у м. Хмельницькому, було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 за місцем ОСОБА_5 , в ході якого вилучено:
Мобільний телефон марки «IPhone 8 Plus», IMEI: НОМЕР_2 , сім картою за номером НОМЕР_3 , яким користується ОСОБА_5 .
Мобільний телефон марки «Huawei Y5» IMEI: НОМЕР_4 , з сім картою за номером НОМЕР_5 , яким користується ОСОБА_5 .
Покликаючись на викладене, слідчий вказує на необхідність накладення арешту на майно, вилучене під час проведення 10.12.2025 обшуку за адресою: АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_5 , яке являється речовим доказом та зберегло на собі сліди кримінального правопорушення та містить відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також є об'єктом дослідження судових експертиз.
Дослідивши надані матеріали, слідчий суддя прийшов до висновку, що клопотання слід задовольнити із наступних підстав.
З урахуванням заяви та неявки прокурора, відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Згідно ч. 2 ст. 172 КПК України з метою забезпечення арешту майна клопотання прокурора розглядається без повідомлення власника майна.
Судом встановлено, що слідчими третього СВ (з дислокацією у м. Рівному) ТУ ДБР у м. Хмельницькому проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні № 62025240030010732 від 06.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального Кодексу України.
25.11.2025 вказаного військовослужбовця, у порядку ст. ст. 111, 112, 135, 278 КПК України, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
10 грудня 2025 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_5 , слідчим було виявлено та вилучено вказані речі та предмети, які в подальшому визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні, оскільки зберегли на собі інформацію, яка може бути використана як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження про що 11.12.2025 винесена відповідна постанова. Вилучені мобільні необхідний для подальшого проведення експертних досліджень.
Відповідно до п. 8 глави 2.6. «Арешт майна» Узагальнення вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження арешт може бути накладено на: нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права; майно у вигляді речей, документів, грошей, якщо вони відповідають критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК, а саме: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та (або) є доходами від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст.131 КПК України арешт майна є одним із видів забезпечення кримінального провадження. Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до статей 94, 132, 173 КПК України при вирішення питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального правопорушення, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і в клопотанні слідчого (прокурора), який звертається з проханням про арешт майна, оскільки згідно зі статтею Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно з частиною першою статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Частиною третьою статті 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті (збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
При цьому тільки у випадку, передбаченому п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 170 КПК України (збереження речових доказів, спеціальної конфіскації ), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям зазначеним у статті 98 цього Кодексу («матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення»), тобто має ознаки речового доказу.
У відповідності до положень ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Таким чином, вилучені 10.12.2025 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_5 речі та предмети, зберегли на собі сліди вчиненого злочину та відповідають вимогам речових доказів, передбачених статтею 98 КПК України, а також є об'єктами дослідження судових експертиз.
Відповідно до ст. 174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Враховуючи, що слідчим доведено необхідність застосування арешту, з метою всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального правопорушення, для забезпечення збереження речових доказів, а також того, що вилучене майно, відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України, яке зберегло на собі сліди злочину та містить інші відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а не накладення арешту може призвести до його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення або відчуження, слідчий суддя прийшов до висновку, про наявність достатніх підстав для задоволення клопотання.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-173,395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задоволити.
Накласти арешт на мобільний телефон марки «IPhone 8 Plus», IMEI: НОМЕР_2 , сім картою за номером НОМЕР_3 , яким користується ОСОБА_5 ;
- мобільний телефон марки «Huawei Y5» IMEI: НОМЕР_4 , з сім картою за номером НОМЕР_5 , яким користується ОСОБА_5 .
Встановити заборону власнику чи будь-якій іншій особі користуватися та розпоряджатися вказаним майном до прийняття кінцевого рішення у кримінальному провадженні.
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Ухвала може бути скасована судом, що накладав арешт.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя -