17.12.2025 Справа № 363/2634/25
Іменем України
17 грудня 2025 року м. Вишгород
Вишгородський районний суд Київської області у складі: головуючої судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурорів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , обвинуваченої ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у м. Вишгороді кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №22025101110000602 від 13.05.2025 року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки Чернігівської області, м. Прилуки, з вищою освітою, одруженої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої, обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України,-
Судом встановлено, що 20.05.2022 року близько 11 год. 30 хв. ОСОБА_5 , перебуваючи на зібранні громадян, поблизу духовного центру «ІНФОРМАЦІЯ_5», розташованого за адресою: АДРЕСА_4, з метою несанкціонованого мітингу на території бази відпочинку, розташованої за адресою: АДРЕСА_3, разом з іншими невстановленими особами - членами духовного центру «ІНФОРМАЦІЯ_5», вирушила в бік вищевказаної бази відпочинку. В подальшому, близько 16 год. 00 хв. того ж дня, тобто 20.05.2022 року, ОСОБА_5 та інші невстановлені особи - члени духовного центру «ІНФОРМАЦІЯ_5» прибули до бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_5 » та розпочали несанкціонований мітинг з подальшим рухом на її територію. Далі, перебуваючи на території бази відпочинку, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_5 , разом з іншими невстановленими особами - членами духовного центру « ІНФОРМАЦІЯ_5 », побачили особовий склад військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_3 , військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, які тимчасово дислокувалися на території вищевказаної бази, перебували у форменому одязі, мали знаки розрізнення та приналежності до ЗСУ та вогнепальну зброю. За вказаних обставин у ОСОБА_5 , виник кримінальний протиправний умисел, направлений на поширення в умовах воєнного стану інформації про розташування Збройних Сил України, із можливістю їх ідентифікації на місцевості, та яка не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України, або іншими уповноваженими державними органами, з метою розповсюдження даних щодо чіткого місця дислокації військовослужбовців Збройних Сил України в засобах масової інформації. Так ОСОБА_5 , реалізуючи вказаний протиправний умисел 20.05.2022 року в період часу із 14 год. 00 хв. по 20 год. 00 хв., використовуючи мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 9A», ІМЕІ1: НОМЕР_2 та ІМЕІ2: НОМЕР_3 , перебуваючи на території бази відпочинку, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , здійснила збір та миттєве поширення інформації про розташування Збройних Сил України, із можливістю їх ідентифікації на місцевості та яка не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, шляхом поширення відеофайлів у всесвітній мережі «Інтернет» з використанням облікового запису в соціальній мережі «Instagram» під назвою « ОСОБА_5 », з метою розповсюдження даних щодо чіткого місця тимчасової дислокації особового складу військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_3 , військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України в засобах масової інформації, які тимчасово дислокувалися в той час на території бази відпочинку, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідно до висновку експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБ України від 29.08.2024 року за №310/2 - за допомогою відеоматеріалів, які знаходяться на мобільному телефоні «Xiaomi Redmi 9A», ІМЕІ1: НОМЕР_2 та ІМЕІ2: НОМЕР_3 , який добровільно надала ОСОБА_5 , можливо ідентифікувати на місцевості переміщення, рух або розташування Збройних Сил України.
Таким чином, ОСОБА_5 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 114-2 КК України, а саме - поширення інформації про розташування Збройних сил України чи інших, утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалась у відкритому доступі Генеральним штабом ЗСУ, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими органами, вчинене в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 , розуміючи суть і зміст обвинувачення, визнала вину у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України та щиро покаялася.
Щодо обставин кримінального правопорушення, яке їй інкримінується зазначила наступне:
Так, обвинувачена ОСОБА_5 суду показала, що провину у пред'явленому обвинуваченні визнає в повному обсязі, дійсно 20.05.2022 року, в другій половині дня, використовуючи свій мобільний телефон та перебуваючи на території бази відпочинку, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , вона спочатку зібрала інформацію, а потім її поширила, про розташування ЗСУ, із можливістю їх ідентифікації на місцевості, та яка не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом ЗСУ, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, шляхом поширення відеофайлів у всесвітній мережі «Інтернет» з використанням свого облікового запису в соціальній мережі «Instagram» під назвою « ОСОБА_5 », з метою розповсюдження даних щодо чіткого місця тимчасової дислокації на той час особового складу військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_3 , військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України в засобах масової інформації.
Захисник обвинуваченої - адвокат ОСОБА_6 підтримав позицію обвинуваченої, засвідчив добровільність її позиції щодо визнання нею вини в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні, правильність розуміння нею обставин та фактів, викладених в матеріалах кримінального провадження.
Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримала пред'явлене обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України, ОСОБА_5 . Стороною обвинувачення вказано на те, що досліджені матеріали кримінального провадження, письмові докази, беззаперечно вказують на те, що ОСОБА_5 умисно вчинила інкриміноване їй кримінальне правопорушення, тобто в умовах воєнного стану поширила інформацію про розташування Збройних сил України чи інших, утворених відповідно до законів України, військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості і така інформація не розміщувалась у відкритому доступі Генеральним штабом ЗСУ, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими органами. Але, оскільки ОСОБА_5 повністю визнала провину та щиро покаялася, прокурор вважала можливим виправлення обвинуваченої без ізоляції від суспільства та просила суд призначили їй покарання у виді 5 років позбавлення волі та застосувати ст. 75 КК України, звільнивши її від відбуття покарання з випробуванням.
Відповідно до положень ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
В силу ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
Так, ст. 84 КПК України зазначає, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. При цьому п роцесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів, передбачено ст. 85 цього Кодексу.
Зі змісту ст. 86 КПК України слідує, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Суд вважає, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України доведена зібраними та дослідженими судом по справі письмовими доказами:
Клопотань про допит свідків від сторони обвинувачення до суду не надходило.
Так, згідно протоколу огляду від 21.05.2022 року - оглянуто територію бази відпочинку, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , місце тимчасової дислокації на той час особового складу військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_3 , військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України.
Зі змісту листа Командувача Сухопутних військ ЗСУ - інформація щодо розташування особоого складу підрозділів ІНФОРМАЦІЯ_3 , військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України у відкритому доступі, в тому числі у всесвітній мережі «Інтернет», Командуванням Сухопутних військ ЗСУ не розміщувалася.
Відповідно до протоколу огляду від 10.03.2025 року - оглянуто офіційний веб сайт Лютізької сільської ради Вишгородського району та встановлено, що в розділі «релігійні організації» є інформація щодо розміщення духовного центру «ІНФОРМАЦІЯ_5» на території селищної ради, за адресою: АДРЕСА_3 .
Згідно протоколу огляду від 05.02.2025 року - старшим оперуповановаженим Вишгородського РВ ГУСБ України в м. Києві та Київській області оглянуто мобільний телефон «Xiaomi Redmi 9A», ІМЕІ1: НОМЕР_2 та ІМЕІ2: НОМЕР_3 . Так, на робочому столі з написом «Галерея» розміщено фотоматеріали, відзняті 20 травня, зокрема в галереї знаходяться 4 відеозаписи, на яких присутні військовослужбовці. Так встановлено, що відеозаписи створені 20.05.2022 року в ході проведення акції протесту, присутня значна кількість осіб в військовій формі зі зброєю.
Відповідно до протоколу огляду від 17.03.2025 року - старшим оперуповановаженим Вишгородського РВ ГУСБ України в м. Києві та Київській області оглянуто мобільний телефон «Xiaomi Redmi 9A», ІМЕІ1: НОМЕР_2 та ІМЕІ2: НОМЕР_3 . Так, на робочому столі з написом «Instagram», серед медіа файлів, які поширювала ОСОБА_5 , міститься відеофайл подій, що відбулися 20.05.2022 року на території бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_5», зазначений матеріал було переглянуто '9 разів, про що свідчить спеціальна відмітка.
Згідно протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.05.2022 року - свідок ОСОБА_8 впізнав на знімку за №1 ОСОБА_5 , яка 20.05.2022 року за адресою: АДРЕСА_3 здійснила фото-відеофіксацію військовослужбовців ЗСУ та військової техніки. Свідок впізнав вказану особу за рисами та формою обличчя, довжиною волосся тощо.
Відповідно до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.05.2022 року - свідок ОСОБА_9 впізнав на знімку за №2 ОСОБА_5 , яка 20.05.2022 року за адресою: АДРЕСА_3 здійснила фото-відеофіксацію військовослужбовців ЗСУ та військової техніки. Свідок впізнав вказану особу за загальними рисами та формою обличчя, довжиною волосся тощо.
Згідно протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.05.2022 року - свідок ОСОБА_10 впізнала на знімку за №3 ОСОБА_5 , яка 20.05.2022 року за адресою: АДРЕСА_3 здійснила фото-відеофіксацію військовослужбовців ЗСУ та військової техніки. Свідок впізнала вказану особу за загальними рисами та формою обличчя, довжиною волосся тощо.
Відповідно до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.05.2022 року - свідок ОСОБА_11 впізнав на знімку за №1 ОСОБА_5 , яка 20.05.2022 року за адресою: АДРЕСА_3 здійснила фото-відеофіксацію військовослужбовців ЗСУ та військової техніки. Свідок впізнав вказану особу за загальними формою обличчя, формою носу тощо.
21.05.2022 року ОСОБА_5 затримано в порядку, передбаченому ст. 208 КПК України.
Заявою від 21.05.2022 року підтверджується, що ОСОБА_5 добровільно видала слідчому мобільний телефон «Xiaomi Redmi 9A», ІМЕІ1: НОМЕР_2 та ІМЕІ2: НОМЕР_3 з сім-карткою з номером - НОМЕР_4 .
Зі змісту протоколу огляду від 21.05.2022 року слідує, що слідчим ВРЗЗС СВ Вишгородського РУП ГУНП в Київській області оглянуто мобільний телефом «Xiaomi Redmi 9A» та встановлено наявність: ІМЕІ1: НОМЕР_2 та ІМЕІ2: НОМЕР_3 .
Згідно листа начальника ГВ «І» УЗНД ІНФОРМАЦІЯ_6 від 18.07.2024 року - 20.05.2022 року о 15 год. до бази відпочинку церкви «ІНФОРМАЦІЯ_5», що розташована в АДРЕСА_5, на якій на той час були розміщені військовий об'єкт та військовослужбовці в/ч НОМЕР_5 та в/ч НОМЕР_6 ЗСУ, прихожани Духовного центру « ІНФОРМАЦІЯ_5 » поводили себе агресивно, вимагали від військовослужбовців звільнити територію бази, здійснювали відеозйомку мобільними телефонами та транслювали у прямому ефірі в соціальних мережах, поширювали в чатах та групах месенджерів, коментуючи свої дії та повідомляючи при цьому назви військових підрозділів ЗСУ та місце їх розташування. При цьому попередження про заборону фото-відеофіксації військових об'єктів, місць розташування техніки, зазначені особи ігнорували. Встановлено, що одним з найбільш активних учасників, була ОСОБА_5 , що використовувала мобільний телефон «Xiaomi Redmi 9A».
Згідно протоколу огляду мобільного телефону від 21.05.2022 року, старшим оперуповноваженим на ОВО 1 Сектору 1 відділу Управління «Т» ДЗНД СБ України оглянуто мобільний телефон ОСОБА_5 - «Xiaomi Redmi 9A», ІМЕІ1: НОМЕР_2 та ІМЕІ2: НОМЕР_3 . Так, в ході огляду зазначеного телефону виявлено наступне: зареєстровано аккаунт на номер телефону - НОМЕР_7 на ім'я « ОСОБА_5 ». У вкладці «чати» знаходиться група з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 », учасники якої публікували фото та відеоматеріали незаконного та несанкціонованого «мітінгу» з інформацією про розташування особового складу підрозділів ІНФОРМАЦІЯ_3 (в/ч НОМЕР_6 ), що тимчасово були дислоковані на той час на території вказаного населеного пункту, з можливістю ідентифікувати їх на місцевості, а також посилання на соціальні мережі, де також були розміщені такі публікації в режимі збереженних відео та прямих трансляцій. Крім того, в застосунку «Телеграм» зареєстровано аккаунт на мобільний номер телефону НОМЕР_7 на ім'я « ОСОБА_5 ». У вказаному «чаті» також присутні публікації згаданих матеріалів про розташування особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 (в/ч НОМЕР_6 ) ), що тимчасово були дислоковані на той час на території вказаного населеного пункту, з можливістю ідентифікувати їх на місцевості. Крім того, згадані публікації розміщені і у вкладці «чати» вказаного застосунку, де знаходяться дві групи з назвами « ІНФОРМАЦІЯ_7 » та «ІНФОРМАЦІЯ_8». Окрім цього, в за стосунку «Инстаграм» зареєстровано аккаунт на ім'я « ОСОБА_5 », на особистій сторінці якої розміщено відеозапис незаконного та несанкціонованого мітингу, на якому є дані розташування особового складу підрозділів ІНФОРМАЦІЯ_3 (в/ч НОМЕР_6 ), що тимчасово були дислоковані на той час на території вказаного населеного пункту. Зазначене свідчить про те, що ОСОБА_5 цілеспрямовано поширювала відеозаписи, зроблені в прямому ефірі соціальної мережі «Фейсбук» та мессенджері «Телеграм» місцевість, розташування будівель і споруд, кількість військовослужбовців ЗСУ та можливість ідентифікації їх приналежності до конкретних підрозділів ЗСУ, які в цей час виконували бойові завдання щодо забезпечення охорони вказаного об'єку, дислокації військового підрозділу ЗСУ. Таким чином, оглядом встановлено, що на мобільному телефоні «Xiaomi Redmi 9A», ІМЕІ1: НОМЕР_2 та ІМЕІ2: НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_5 та перебував в її користуванні, зареєстровані аккаунти в мессенджерах та соціальних мережах на ім'я останньої та від імені якої були здійснені публікації інформації про розташування підрозділів ЗСУ, з можливістю їх ідентифікації на місцевості. Поширення таких матеріалів носить системний та організований характер, що стало доступним для широких верств населення та було винесено назагал.
З висновку комплексної комп'юторно-технічної та фототехнічної експертизи від 29.08.2024 року за №310/2-311/2 слідує, що у мобільному телефоні «Xiaomi Redmi 9A», ІМЕІ1: НОМЕР_2 та ІМЕІ2: НОМЕР_3 , вилученому у ОСОБА_5 , виявлено відеофайли, в яких, на думку експерта, можуть бути відображені події за участі прихожан Духовного центру «ІНФОРМАЦІЯ_5» та військовослужбовців ЗСУ, що сталися 20.05.2022 року на території бази відпочинку церкви «ІНФОРМАЦІЯ_5». Використовуючи інформацію з відкритих інформаційних джерел по відеоматеріалам, виявленим на мобільному телефоні -«Xiaomi Redmi 9A», вилученому у ОСОБА_5 , в яких, на думку експерта, можуть бути відображені події за участі прихожан Духовного центру «ІНФОРМАЦІЯ_5» та військовослужбовців ЗСУ, що сталися 20.05.2022 року на території бази відпочинку церкви «ІНФОРМАЦІЯ_5», можливо ідентифікувати на місцевості переміщення, рух або розташування ЗСУ.
Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.
Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, визначених КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, надано не було.
Статтею 370 КПК України визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Так, з аконним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За правилами, визначеними у ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» - суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Так, в рішенні «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року - Європейський суд з прав людини вказує, що при оцінці доказів, суд як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може впливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
У Постанові ККС ВС від 21.02.2018 року у справі за №701/613/16-к було зроблено висновок, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Так, ст. 114-2 КК України передбачено відповідальність за несанкціоноване поширення інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів в Україну, рух, переміщення або розміщення Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, вчинене в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Частина 2 вказаної статті вказує на те, що поширення інформації про переміщення, рух або розташування Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, вчинене в умовах воєнного або надзвичайного стану, карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.
24.02.2022 року відповідним Указом Президента України введений в Україні воєнний стан, який діє і по теперішній час, а тому будь-яке діяння, що є формою несанкціонованого поширення інформації про переміщення, направлення зброї, озброєння та бойових припасів в Україну, рух, переміщення або розміщення ЗСУ чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, інкримінується з урахуванням відповідної кваліфікуючої ознаки - в умовах воєнного стану (ч. 2 ст. 114-2 КК України.)
Так, дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами повністю доводиться що громадянка України - ОСОБА_5 20.05.2022 року, перебуваючи на території бази відпочинку, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , разом з іншими невстановленими особами - членами духовного центру «ІНФОРМАЦІЯ_5», в період часу із 14 год. 00 хв. по 20 год. 00 хв., використовуючи мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 9A», ІМЕІ1: НОМЕР_2 та ІМЕІ2: НОМЕР_3 , перебуваючи на території згаданої вище бази відпочинку, здійснила збір та миттєве поширення інформації про розташування Збройних Сил України, із можливістю їх ідентифікації на місцевості, та яка не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, шляхом поширення відеофайлів у всесвітній мережі «Інтернет» з використанням облікового запису в соціальній мережі «Instagram» під назвою « ОСОБА_5 », з метою розповсюдження даних щодо чіткого місця тимчасової дислокації на той час особового складу військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_3 , військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України в засобах масової інформації, які тимчасово дислокувалися на той час за вказаною адресою.
Суд приходить до висновку, що надані стороною обвинувачення і досліджені безпосередньо в суді докази взаємопов'язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню; ними встановлено подію кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченої та інші обставини, зазначені у ст. 91 КПК України; вони зібрані у порядку, встановленому ст. 93 КПК України: жодних обставин, передбачених ст. 87 КПК України, з якими закон пов'язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв'язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.
Відтак, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України.
Згідно ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. При цьому враховуються ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особа винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винної, які підлягають обов'язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують і обтяжують, відповідно до положень ст. 66, ст. 67 КК України.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
У відповідності до ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
При цьому, суд враховує також, що одним із проявів верховенства права, що закріплений у ст. 8 КПК України, є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Ця позиція суду ґрунтується, в тому числі і на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року за №15-рп/2004 у справі за №1-33/2004.
Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Пленум Верховного Суду України за №7 від 24.10.2003 року роз'яснює, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Так, відповідно до ст. 66 КК України обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченої є щире каяття, а відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченої - судом не встановлено.
Відповідно до розуміння правової природи та значення поняття щирого каяття, як обставини, що впливає на призначення покарання, передбаченої ст. 66 КК України, правових позицій, викладених у п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №12 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», щире каяття є сукупністю невід'ємних одне від одного складових, що характеризують об'єктивне ставлення винуватої особи до вчиненого кримінального правопорушення і полягають у повному визнанні своєї провини у вчиненні правопорушення, висловлюванні жалю з цього приводу та бажання виправити ситуацію, що склалася, а так саме й готовність нести відповідальність. Тобто, всі ці фактори правової поведінки обвинуваченого є невід'ємними складовими щирого каяття.
Крім того, як зазначив Верховний суд у Постанові від 15.11.2021 року у справі за №199/6365/19, що розкаяння передбачає, окрім визнання факту вчинення кримінального правопорушення, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні кримінального правопорушення повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження. У зв'язку з наведеним можна зробити висновок, що щире каяття це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти правопорушень, і це об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю кримінального правопорушення або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.
Крім того, системний аналіз кримінального закону свідчить про те, що щире каяття особи можливе на будь-якій стадії кримінального процесу, в тому числі й під час розгляду справи у суді. Для визнання щирого каяття обставиною, яка пом'якшує покарання, не має значення, на якій стадії воно відбулося, головне встановити фактори, які б свідчили про справжність, щирість каяття.
Про щире каяття обвинуваченої в даному випадку свідчить її поведінка під час судового розгляду, де остання надала покази, повністю визнала вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, послалася на те, що цілком розуміє, що вчинила тяжкий злочин, засудила свою поведінку, пообіцяла в майбутньому не вчиняти кримінальних правопорушень, вказала на те, що її діями нікому не завдано шкоди.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене ст. ст. 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене ч. 3 ст. 127 цього Кодексу, при призначенні покарання зокрема у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Загальною підставою для звільнення від відбування покарання з випробуванням є результат об'єктивної можливості досягнення мети покарання без його реального виконання. Наявність цієї підстави підтверджується сукупністю обставин кримінального провадження, що передусім характеризують вчинене кримінальне правопорушення і особу винного.
Ознаками, які характеризують особу винного та впливають на визначення загальної підстави звільнення від відбування покарання з випробуванням, є зокрема: вік; соціальний та професійний статус, робота або навчання; сімейний стан, діти; стан здоров'я, щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні, визнання вини; поведінка у побуті і на роботі чи за місцем навчання тощо.
При призначенні покарання обвинуваченій суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином, щовчинено проти основ національної безпеки України, в тяжкий для країни час, в умовах воєнного стану, повномасштабного вторгнення держави-агресора, що є найбільш небезпечним посяганням на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність країни, її конституційний лад, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого; відсутність поранених та загиблих від її злочинних дій; бере суд до уваги і дані про особу обвинуваченої, а саме те, що ОСОБА_5 на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, одружена, має повнолітнього сина, чоловік обвинуваченої ОСОБА_15 проходить військову службу з 17.11.2025 року по теперішній час, обвинувачена раніше не судима, суд враховує також думку прокурора, яка просила призначити обвинуваченій покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років та застосувати до неї ст. 75 КК України, звільнивши ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, поклавши на неї обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Таким чином, враховуючи все зазначене, відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, згідно якої особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, суд вважає, що обвинуваченій необхідно обрати покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК, тобто зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, одночасно поклавши на неї обов'язки, передбачені ст. 76 КК України, які будуть сприяти її виправленню. На думку суду саме таке покарання є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченої і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.
Відповідно до ч. 3 ст. 76 КК України нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом пробації за місцем проживання, роботи, або навчання засуджених.
Згідно ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Крім того, відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання в тому числі і про те, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт.
Так, судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Вишгородського районного суду Київської області, датованою 23.05.2022 року було накладено арешт на мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 9A» з ІМЕІ1: НОМЕР_2 та ІМЕІ2: НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_5 . Так, зі змісту вказаної ухвали слідує, що арешт накладений з метою забезпечення збереження речових доказів. Суд вважає за необхідне, при ухваленні вироку, скасувати накладений під час досудового розслідування вказаного провадження арешт на телефон, оскільки в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.
Долю речових доказів по справі необхідно вирішити згідно вимог ст. 100 КПК України. Так, суд враховує, що відповідно до вимог ст. 100 ч. 9 КПК України - питання про долю речових доказів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. При зокрема майно, яке використано як засіб чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегло на собі його сліди, конфіскується.
Оскільки речові докази - мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 9A» з ІМЕІ1: НОМЕР_2 та ІМЕІ2: НОМЕР_3 та сім картка мобільного операторі зв'язку ПрАТ «Київстар» НОМЕР_7 , що належать ОСОБА_5 , використовувалися нею як знаряддя під час вчинення зазначеного кримінального правопорушення, то вони, відповідно до вимог ст. 100 КПК України підлягають конфіскації.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Таким чином, суд, керуючись ст. ст. 124, 368 КПК України, вважає за необхідне стягнути процесуальні витрати за проведення у кримінальному провадженні експертизи з обвинуваченої на користь держави.
Так, в рамках зазначеного кримінального провадження проведена комплексна комп'ютерно-технічна та фототехнічна експертиза за №310/2-311/2, вартість якої, згідно розрахунку за №1/1328 складає 54 524,16 грн. При проведенні зазначеної експертизи, експертом було досліджено декілька об'єктів (шість мобільних телефонів), один з яких належить обвинуваченій. Таким чином, з обвинуваченої на користь держави підлягають стягненню витрати за проведення згаданої експертизи в сумі 9087,36 грн. (54 524,16 грн./6 мобільних телефонів).
Судом встановлено, що 21.03.2025 року слідчим суддею Солом'янського районного суду м. Києва відносно ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту та заборонено залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 з 23 години вечора до 06 години ранку, за винятком необхідності залишити житло у разі оголошення повітряної тривоги та надання невідкладної медичної допомоги, строк дії якого потім неодноразово було продовжено, зокрема останній раз ухвалою суду від 07.11.2025 року по 06.01.2026 року включно. Оскільки ОСОБА_5 судом призначене покарання у виді позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України, запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту, слід залишити без змін, до набрання цим вироком законної сили.
Цивільний позов не заявлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 124, 128, 129, 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України та призначити їй покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання, якщо вона впродовж іспитового строку 2 (два) роки не скоїть нового кримінального правопорушення та виконає покладені на неї, відповідно до ст. 76 КК України обов'язки, а саме: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, обраний ОСОБА_5 , залишити без змін, до набрання вироком законної сили.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави частину процесуальних витрат на проведення експертизи за №310/2-311/2 від 29.08.2024 року в сумі 9087,36 грн.
Арешт, накладенийухвалою слідчого судді Вишгородського районного суду Київської області 23.05.2022 року на мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 9A» з ІМЕІ1: НОМЕР_2 та ІМЕІ2: НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_5 - скасувати.
Відповідно до положень ст. 100 КПК України речові докази, а саме: мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 9A», ІМЕІ1: НОМЕР_2 та ІМЕІ2: НОМЕР_3 та сім картку мобільного операторі зв'язку ПрАТ «Київстар» НОМЕР_7 , що зберігаються в камері речових доказів Вишгородського РУП ГУНП в Київській області та належать ОСОБА_5 - конфіскувати, тобто примусово безоплатно вилучити у власність держави.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій, захиснику та прокурору.
Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.
Головуюча суддя ОСОБА_1