17.12.25 363/6661/25
17 грудня 2025 року суддя Вишгородського районного суду Київської області Котлярова І.Ю., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про скасування постанови про адміністративне правопорушення №389 від 20.03.2025 року,-
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Огородній Андрій Борисович, звернувся до суду із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення №389 від 20.03.2025 року. Вказаний позов обґрунтований тим, що 30.10.2025 року, позивач через свого представника - адвоката Огороднього А.Б., отримав документи, надіслані державним виконавцем Вишгородського відділу ВДВС у Вишгородському району районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, а саме: копію постанови про відкриття виконавчого провадження №78334749 від 11.06.2025 року з примусового виконання постанови №389 від 20.03.2025 року, прийнятої ІНФОРМАЦІЯ_2 про стягнення 51000,00 грн. штрафу в дохід держави з боржника ОСОБА_1 та копію постанови № 389 від 20.03.2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно нього. Відповідно до змісту вказаної постанови позивач, будучи військовозобов'язаним під час дії особливого періоду та проведення мобілізації, а саме: о 14 год. 00 хв. 22.01.2025 року не з'явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 по повістці №1854928 для уточнення даних, яка була направлена через АТ «УКРПОШТА» та протягом трьох днів не повідомив поважності причин неприбуття, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Однак, як зазначив позивач, ніяких повісток про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 він не отримував, оскільки 19.01.2022 року виїхав за кордон, де отримав прихисток. Крім того, сама постанова не містить посилання на будь-який доказ, що підтверджує факт вчинення ним інкримінованого правопорушення, а лише констатує його факт, зокрема, в постанові не зазначено жодних конкретних правових доказів, які б достовірно фіксували факт отримання ОСОБА_1 повістки ІНФОРМАЦІЯ_4 або доведення до нього інформації про необхідність забрати повістку з поштового відділення. Із змісту оскаржуваної постанови не можливо встановити, коли саме повістка направлялась позивачу, а також чи були дотримані відповідачем встановлені абз. 4 п. 34 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період» №560 від 16.05.2024 року строки для її належного та своєчасного вручення, а саме про те, що дата явки мала бути встановлена протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв'язку. Зокрема, в постанові не зазначено номеру поштової квитанції про дату направлення відповідної повістки, як і відсутня дата повернення поштового відправлення на адресу відправника. Відтак, 22.01.2025 року позивач не з'явився на 14.00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_4 з поважних причин - у зв'язку з необізнаністю про виклик та перебування за кордоном, що вочевидь об'єктивно унеможливлювало прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 у визначений термін. Також, позивач звернув увагу, що при винесені оскаржуваної постанови був порушений порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення, так як відповідачем не було повідомлено позивача про місце і час розгляду справи, таким чином, позивач незаконно був позбавлений можливості приймати участь у розгляді справи, знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права. Враховуючи викладене, позивач просить скасувати постанову №389 від 20.03.2025 року винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити, та стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати за подачу позовної заяви у розмірі 605,60 грн.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 07.11.2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін.
17.11.2025 року на адресу суду від представника відповідача Заріцького С. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 просив відмовити. В обґрунтування відзиву зазначив, що ОСОБА_1 являючись військовозобов'язаним перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 та згідно даних Єдиного державного реєстру призовників військовозобов'язаних та резервістів підлягає призову на військову службу під час мобілізації. У зв'язку з тим, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 не виконав вимог Закону України «Про оборону України» та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та не уточнив свої персональні дані в частині проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, Генеральним штабом Збройних Сил України на його ім'я через Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів було сформовано повістку №1854924 про необхідність прибути о 14 годині 22.01.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення даних, яка була надіслана через АТ «Укрпошта». Повістка була направлена позивачу за його зареєстрованим місцем проживання, а саме: АДРЕСА_1 , оскільки в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відсутня інформація про зареєстроване місце проживання громадянина України ОСОБА_1 за кордоном. Направлена позивачу повістка містить усі необхідні дані, а саме, час, дату та місце, куди необхідно прибути. Також, направлена позивачу повістка відповідає вимогам, встановленим Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, оскільки містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді QR-коду та опис вкладення до рекомендованого поштового відправлення. Поштове відправлення на ім'я ОСОБА_1 було повернуто відправнику з довідкою про причину повернення, в якій було зазначено, що адресат відсутній за вказаною адресою. Враховуючи викладене позивач був належним чином оповіщений про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки в силу п.п. 2 п. 41 Постанови КМ України № 560 від 16 травня 2024 оку «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації», однак, позивач не виконав покладений на нього обов'язок та не прибув до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Представник відповідача зазначив, що позивач вказуючи про неналежне повідомлення його про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 не надав жодних належних та допустимих доказів того, що він у встановленому порядку повідомив територіальний центр комплектування та соціальної підтримки інше місце проживання. Крім цього, позивачу за місцем його зареєстрованого місця проживання було направлено повідомлення про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. З огляду на викладене вбачається, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП ухвалена у межах компетенції начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 , на підставі повно і всебічно з'ясованих обставинах справи та з дотриманням вимог діючого на час вчинення правопорушення законодавства.
27.11.2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого останній зазначає, що за змістом наданої відповідачем копії повістки № 1854928 ОСОБА_1 викликано до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 14 год. 00 хв. 22.01.2025 року для уточнення даних, дата накладання кваліфікованого електронного підпису посадової особи ТЦК та СП - 09.01.2025 року, розписка про отримання цієї повістки не заповнена. Також, відповідачем надано й інші документи, зокрема, копію конверта поштового відправлення №0610221839016 за яким останній повернутий відділенням зв'язку АТ «УКРПОШТА» 30.01.2025 року з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою. При цьому з наданої копії конверту не вбачається, що його адресатом є ОСОБА_1 . Також, долучено копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0610221839016, яке не містить відміток про його вручення. Представник позивача звернув і на те, що жоден із перерахованих документів не містить відомостей коли саме, направлення було прийнято відділенням зв'язку для відправки поштового відправлення №0610221839016 з повісткою № 1854928 від 09.01.2025 року на ім'я ОСОБА_1 . Крім того, як вбачається із системи відстеження АТ «Укрпошта», дані про відправлення за номером 0610221839016 на даний час відсутні, тому що не зареєстровані в системі. Відтак представник позивача зазначає, що за вказаних обставин не можливо стверджувати, що відповідачем були дотримані встановлені строки для належного та своєчасного вручення повістки, оскільки, повістка №1854928 була підписана 09.01.2025 року шляхом накладання кваліфікованого електронного підпису, а тому відповідно до вимог абз. 4 пункту 34 Постанови КМУ №560 мала б бути направлена протягом 48 годин, при цьому день явки за цим викликом мав бути встановлений протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв'язку. Натомість, як вбачається зі копії довідки Ф20 №07300 «Про причини повернення/досилання» з відміткою «Повертається - адресат відсутній за вказаною адресою». Довідка містить підпис працівника поштового зв'язку та календарний штемпель, дата якого - 30.01.2025 року. Відтак, у розумінні пункту 41 Порядку № 560, адресат вважається належно оповіщеним про виклик до ТЦК лише 30.01.2025 року, тоді як викликали позивача повісткою №1854928 на 14 год. 00 хв. 22.01.2025 року. Таким чином, статус «Повернення» поштового відправлення, визначено 30.01.2025 року, тобто вже після сливу 10 днів від визначеної у повістці дати для явки позивача до ТЦК, що виключає можливість належного підтвердження оповіщення на момент явки. Вочевидь, що за вказаних обставин, відповідачем не була дотримана процедура оповіщення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Також, відповідачем долучено копію повідомлення про розгляд справи відносно ОСОБА_1 про адміністративне правопорушення за підписом ОСОБА_3 - начальника адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 . За змістом вказаного повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомляє, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відбудеться о 10 год. 20.03.2025 року. Проте зазначене повідомлення не містить відомостей про дату його складання, а також про адресу, за якою воно було направлено. Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів фактичного та завчасного направлення такого повідомлення адресатові, зокрема, відсутні конверт із відмітками поштового відправлення, опис вкладення, повідомлення про вручення чи інші документи, які б підтверджували його відправлення та отримання адресатом. Відтак, матеріали справи не містять належних та достовірних доказів, що позивач взагалі викликався до ІНФОРМАЦІЯ_4 для розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Сторонами клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не подано.
У відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, дослідивши наявні матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України - місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Судом встановлено, що 20.03.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 було винесено постанову №389, відповідно до якої ОСОБА_1 будучи військовозобов'язаним під час дії особливого періоду та проведення мобілізації, а саме о 14 год. 00 хв. 22.01.2025 року не з'явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 по повістці №1854928 для уточнення даних, яка була направлена через АТ «УКРПОШТА» та протягом трьох днів не повідомив поважності причин неприбуття. Відтак, враховуючи, що за відміткою працівників УКРПОШТИ ОСОБА_1 був відсутній за своїм місцем проживання, він вважається таким, що був належним чином оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 , але не виконав покладений на нього обов'язок. З огляду на встановлені обставини, у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме: порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25 500 грн.
Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з даним адміністративним позовом.
З огляду на викладене, між сторонами склалися правовідносини з приводу оскарження постанови суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.
Зазначена постанова судом перевірялася на предмет дотримання суб'єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Згідно зі статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 8 КУпАП встановлено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно пункту 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Згідно із статтею 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із статтею 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Аналізуючи наведені положення законодавства, слід дійти висновку, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, оцінити наявні докази. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
При цьому, суд враховує, що особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).
У зв'язку із застосуванням даного принципу саме відповідач, як особа, що виявила факт адміністративного правопорушення, повинен довести наявність події і складу адміністративного правопорушення та винуватість особи, тобто наявність законних підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Згідно з п. 5 ч. 1 статті 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Спеціальним законом, який визначає, зокрема обов'язки громадян щодо здійснення мобілізації в особливий період, є Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який триває і досі.
Отже, станом на момент прийняття спірної постанови діяв особливий період.
Обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначені у ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до абзацу першого частини першої, абзацу сьомого частини третьої якої громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Згідно з пунктом 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період №560, за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
З аналізу зазначених норм вбачається обов'язок громадян з'явитися, зокрема до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Отже, за змістом зазначених положень ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП настає за неприбуття особи до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у місце та строк, зазначені в отриманих ними документах, зокрема, повістці.
Відтак, для висновку щодо правомірності оскаржуваної постанови необхідно встановити: факт отримання позивачем повістки для необхідності з'явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; факт відповідності змісту повістки вимогам законодавства; наявність поважних причин неприбуття позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк, визначений у повістці.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 визначає також процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів.
Відповідно до пункту 30 Порядку №560 повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
У разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування.
У разі оформлення повістки на бланку керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу засвідчує її особистим підписом та скріплює гербовою печаткою.
Реєстраційний номер повістки фіксується в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів або Журналі реєстрації виданих для оповіщення повісток.
З наявної в матеріалах справи копії повістки №1854928 вбачається, що вона сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, містить реєстраційний номер, та 09.01.2025 року підписана кваліфікованим електронним підписом керівника ІНФОРМАЦІЯ_3 в Київській області ОСОБА_2 , що відповідає вимогам пункту 30 Порядку № 560, чинного на дату її формування, а отже, оформлена відповідно до передбаченої законодавством процедури. Відповідно до змісту вказаної повістки ОСОБА_1 необхідно з'явитися 22.01.2025 року о 14:00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_5 для уточнення даних.
Згідно з пунктом 34 Порядку №560 повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.
У разі коли резервіст або військовозобов'язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов'язаним під час уточнення облікових даних.
У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов'язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.
Як вбачається з опису вкладення до рекомендованого поштового відправлення №0610221839016, повістка №1854928 була направлена на ім'я ОСОБА_1 09.01.2025 року за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до копії конверта, в якому направлялась вказана повістка та на якому наявна довідка Ф.20 про причини повернення/досилання, вказане поштове відправлення, адресоване ОСОБА_1 , було повернуто відправнику 30.01.2025 року, причина повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою».
Враховуючи, що відповідно до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджених Постановою КМУ № 560 від 16 травня 2024 року, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання, ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про явку до ІНФОРМАЦІЯ_6 30.01.2025 року, тобто після настання дати на яку позивачу необхідно було з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відтак, встановлені у справі обставини свідчать про допущення процедурних порушень під час здійснення виклику позивача до територіального центру комплектування, а саме - позивач не був належним чином повідомлений про необхідність явки. Як убачається з поштових документів, повістка була повернута відправнику вже після дати, на яку позивач повинен був прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 , що унеможливлює визнання оповіщення своєчасним та належним.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що оскаржувану постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25500 грн. прийнято без складання протоколу про адміністративне правопорушення, що не суперечить приписам ст. 258 КУпАП, за умови якщо особа не з'явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки підтвердних документів про отримання особою виклику.
Згідно з частиною першою статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
За змістом пункту 3 частини першої статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання, зокрема чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.
Таким чином, особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, має бути забезпечено право завчасно знати про дату, час та місце розгляду справи, що є гарантією реалізації наданих статтею 268 КУпАП прав, зокрема, на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання пояснень та доказів, заявлення клопотань, здійснення захисту.
Водночас, із аналізу зазначених норм випливає, що розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку притягають до адміністративної відповідальності, допускається лише за умови своєчасного повідомлення її про дату, час і місце розгляду справи.
В матеріалах справи наявна копія повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_4 , за підписом начальника адміністративного відділення Вишгородського РУП ГУНП в Київській області Заріцького С. про розгляд справи про адміністративне правопорушення. Зі змісту вказаного повідомлення вбачається, що ОСОБА_1 , повідомляють, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно нього за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відбудеться о 10 год. 20.03.2025 року.
В той же час суд звертає увагу, що вказане повідомлення не містить відомостей про адресу, за якою воно було направлено. Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів фактичного направлення такого повідомлення, зокрема, відсутні конверт із відмітками поштового відправлення, опис вкладення, повідомлення про вручення чи інші документи, які б підтверджували його відправлення та отримання адресатом.
Відтак, матеріали справи не містять належних доказів, що позивач взагалі викликався до ІНФОРМАЦІЯ_4 для розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Несвоєчасне повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.
За таких обставин, суд погоджується з доводами позивача про те, що постанову від 20.03.2025 року №389 винесено з порушеннями вимог ст.ст. 268, 280 КУпАП, оскільки розгляд справи проведено за відсутності особи, яка притягається до відповідальності, та за відсутності відомостей про її належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, наслідком чого є позбавлення особи прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.
В свою чергу, процедурні порушення, а саме розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату розгляду, є самостійними, безумовними підставами для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності.
З огляду на викладене, зважаючи на відсутність належних доказів, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 порушень, за викладених в оскаржуваній постанові у справі про адміністративне правопорушення обставин, а також враховуючи, що розгляд справи проведено за відсутності особи, яка притягається до відповідальності, та за відсутності відомостей про її належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, суд вважає, що оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є незаконною, винесена без достатніх доказів, які б підтверджували вину позивача, відповідно до частини третьої статті 210-1 КУпАП, внаслідок чого постанова підлягає скасуванню, а тому позов підлягає задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605,60 грн., який сплачений позивачем при подачі позовної заяви до суду.
На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 5, 7-9, 72-79, 90, 139, 241, 242, 243, 246, 286 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення №389 від 20.03.2025 року - задовольнити.
Скасувати постанову №389 від 20.03.2025 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) гривень.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_7 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Соснівським РВ УМВС України в Черкаській області 19.07.2000 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ).
Суддя І.Ю. Котлярова