справа № 361/13790/25
провадження № 1-кс/361/2105/25
29.11.2025 м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
з участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ Броварського РУ ГУ НП в Київській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12025111130002213 від 28.11.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України, -
В провадження слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області надійшло дане клопотання, яке обґрунтовано наступним.
У провадженні слідчого відділу Броварського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025111130002213 від 28.11.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що влітку 2025 року малолітній потерпілий ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , познайомився з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після чого вони неодноразово проводили разом дозвілля.
Так, 27.11.2025 приблизно о 23 год. 00 хв. ОСОБА_9 прогулюючись по вул. Олімпійській, у м. Бровари, Київська область, зустрів раніше знайомого малолітнього потерпілого ОСОБА_8 , де в ОСОБА_9 виник протиправний умисел, спрямований на вчинення насильницьких дій сексуального характеру відносно малолітнього потерпілого ОСОБА_8 .
Реалізуючи свій протиправний умисел, 27.11.2025 приблизно о 23 год. 10 хв. ОСОБА_10 прийшов разом із малолітнім потерпілим ОСОБА_8 на поле за житловим комплексом «Атлант» за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Сергія Москаленка, буд. 49, та достовірно знаючи, що останній є малолітньою особою, усвідомлюючи, що своїми діями він ставить під загрозу нормальний психологічний та соціальний розвиток малолітнього потерпілого, ігноруючи принципи моральності, духовного і культурного життя суспільства та принципи статевої моралі в суспільстві, всупереч ст.ст. 1, 21 Закон України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001, ст.ст. 2, 7, 8, 23, 19, 34, 36, 40 Конвенції про права дитини, яка ухвалена Резолюцією Генеральної асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989, ст. 20 Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства від 25.10.2007, ст. 16 Конвенції ООН про права дитини, діючи умисно, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, посягнувши на суспільні інтереси, що забезпечують статеву недоторканість, користуючись відсутністю осіб, які б могли завадити вчиненню злочину, а також використовуючи безпорадний стан малолітнього потерпілого ОСОБА_8 , який пов'язаний з його віком, користуючись своїми віковими та фізичними перевагами, вчинив щодо останнього непристойні торкання своїми руками статевих органів малолітнього потерпілого ОСОБА_8 , таким чином збуджуючи його статеві інстинкти, а також задовольняючи свою статеву пристрасть.
У вчиненні злочину обґрунтовано підозрюється ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Бровари, Київської області, українець, громадянин України, що має середню освіту, інвалідом, депутатом чи адвокатом не являється, офіційно не одружений, офіційно не працевлаштований, не маючий на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 (будівельний вагончик), раніше не судимий.
28.11.2025 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 затримано у порядку ст. 208 КПК України та цього ж дня повідомлено про підозру у вчиненні насильницьких дій сексуального характеру, не пов'язаних із проникненням в тіло іншої особи, яка не досягла чотирнадцяти років незалежно від її добровільної згоди (сексуальне насильство), тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України.
Причетність ОСОБА_9 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України, підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме:
?Електронним рапортом ЄО №55617 від 28.11.2025;
?Протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення у в законного представника потерпілого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
?Протоколом допиту законного представника потерпілого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
?Протоколом допиту неповнолітнього потерпілого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
?Протоколом огляду місця події за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. С. Москаленка, біля буд. 25, в ході якого вилучено речові докази;
?Протоколом огляду місця події за адресою: АДРЕСА_3 , за координатами 50.5049457, 30.8366624, під час якого нічого не вилучалося;
?Протоколом огляду місця події за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Сергія Москаленка, поряд із будинком 25, в ході якого було виявлено та вилучено мобільний телефон;
?Протоколом допиту в якості свідка ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;
?Протоколом допиту в якості свідка ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ;
?Протоколом допиту свідка ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ;
?Протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, а саме ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
?Протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
?Протоколом допиту неповнолітнього свідка ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ;
?Протоколом допиту в якості свідка ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ;
?Протоколом допиту в якості неповнолітнього свідка ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_10 ..
Підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_9 , згідно ч. 2 ст. 177, ст. 194 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України, а також наявність достатніх підстав вважати про існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків.
Так, встановлено наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_9 , перебуваючи на волі, може переховуватися від слідства та суду. Про наявність даного ризику свідчить те, що ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст. 153 КК України, та, усвідомлюючи міру покарання, яка йому загрожує у разі визнання його винним (від 5 до 10 років позбавлення волі), може переховуватись від органів досудового розслідування або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Окрім того, встановлено наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний може незаконно впливати на свідків та потерпілого у даному кримінальному провадженні. Підтвердженням даного ризику є те, що ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, пов'язаного із застосуванням насильства, тому може незаконно впливати на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні, з якими він може знаходитись в одному населеному пункті, та які можуть надати показання щодо обстановки на місці події під час вчинення злочину. Таким чином, підозрюваний без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зможе впливати будь-яким чином (здійснювати фізичний чи психологічний тиск) на свідків та потерпілого, щоб останні змінили показання, а підозрюваний ухилився від відповідальності у даному кримінальному провадженні.
При наданні оцінки ступеню ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, необхідно врахувати, що згідно п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Яжинський проти Польщі», ризик незаконного впливу обвинувачених особисто на свідків може бути визнано на початкових стадіях процесу. З огляду на вказане, з урахуванням, що досудове слідство триває та є необхідність здійснення допитів свідків та повторних, додаткових допитів раніше допитаних свідків, а суд сприймає докази лише безпосередньо під час розгляду справи по суті - ризик здійснення підозрюваним спроб незаконного впливу на потерпого та свідків з метою переконання або змушення їх надати покази в вигідному для себе аспекті є реальним.
При наданні оцінки ступеню ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України підозрюваний ОСОБА_9 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому останній підозрюється, оскільки ОСОБА_9 не володіє достатнім рівнем самоконтролю, систематично вчиняє правопорушення, а також це свідчить про схильність до вчинення правопорушень та нехтування дотримання законів. Окрім цього, ОСОБА_9 , може вчинити інший злочин, з метою приховування вчиненого ним злочину.
Застосування до підозрюваного ОСОБА_9 більш м'якого запобіжного заходу не може запобігти вищевказаним ризикам, пов'язаними із перешкоджанням здійсненню кримінального провадження шляхом переховування від суду та впливу на свідків, потерпілого.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ст. 178 КПК України, у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні встановлено наступне:
- зібрані під час досудового розслідування докази є вагомими та підтверджують причетність ОСОБА_9 до вчинення ним злочину, передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України;
- підозрюваний ОСОБА_9 вчинив злочин, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років позбавлення волі, то ж тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_9 у разі визнання його винним у злочині, у вчиненні якого він підозрюється, є достатньою та співрозмірною для обрання останньому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що будь-який інший запобіжний захід, не пов'язаний із позбавленням волі, не може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_9 .
Застосування до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання не забезпечить належної поведінки підозрюваного, не зменшить наявність вищевказаних ризиків та не зможе перешкодити їх реалізації, оскільки підозрюваний після вчинення злочину пішов з місця вчинення злочину, без надання жодної медичної допомоги потерпілому, приховує свою причетність до вчинення злочину, тим самим намагається уникнути покарання.
Неможливе і застосування до підозрюваного і запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, оскільки на момент повідомлення йому про підозру та звернення до слідчого судді із вказаним клопотанням до органу досудового розслідування не надійшло жодної заяви від осіб, які заслуговують на довіру, про обрання відносно підозрюваного саме такого запобіжного заходу.
Зважаючи на те, що злочин вчинено з застосуванням насильства, відповідно до положень пунктів 1, 2 частини 4 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України прошу не визначати розмір застави.
Застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є неможливим у даному кримінальному провадженні з вищевказаних причин та оскільки такий запобіжний захід не є співрозмірним наслідкам злочину, а саме вчинення сексуального насильства, що є небезпечними для його життя в момент заподіяння.
Єдиним запобіжним заходом, який здатен забезпечити виконання підозрюваним покладеним на нього обов'язків та унеможливить реалізацію викладених вище ризиків є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, у даному випадку наявні реальні ознаки суспільного інтересу, який переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного, так як наявні у матеріалах справи дані підтверджують наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що у разі обрання запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, такий не забезпечить належного виконання останнім його процесуальних обов'язків. Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає належної оцінки порушень цінностей суспільства.
В даному випадку, обставинами, які дають підстави стверджувати про наявність публічного інтересу, що виправдовує виняток із загальної норми про повагу до свободи людини, є непоправні наслідки вчиненого, оскільки, відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя та здоров'я є найвищою соціальною цінністю.
Таким чином, згідно з практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Отже, в разі застосування до підозрюваного ОСОБА_9 більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою, таких як застава, особиста порука, особисте зобов'язання чи домашній арешт, орган розслідування не зможе в повній мірі забезпечити виконання завдань кримінального провадження та не матиме можливості запобігти його спілкуванню з іншими учасниками, здійснення останнім впливу на свідків та потерпілого по справі з метою уникнення кримінальної відповідальності, перешкоджанню виконанню процесуальних рішень шляхом неявки для проведення слідчих дій по провадженню.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримала, просила його задовольнити. Вважає, що на даній стадії досудового розслідування більш м'який запобіжний захід неможливо застосувати. Крім того, враховуючи кваліфікацію кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_4 , просила не визначати розмір застави.
Підозрюваний зазначив, що усвідомлює суть врученої йому підозри, при вирішенні питанні щодо запобіжного заходу поклався на розсуд суду і просив врахувати думку його захисника.
Захисник підозрюваного просив слідчого суддю призначити більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, разом з тим, враховуючи психічний стан підозрюваного, можливу загрозу його життю та здоровю під час перебування в слідчому ізоляторі, просив застосувати заходи безпеки до останнього та утримувати його більш безпечному місці
Слідчий суддя вислухавши пояснення учасників розгляду клопотання, перевіривши матеріали клопотання, дійшла наступного висновку.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Єдиним запобіжним заходом, який здатен забезпечити виконання підозрюваним покладеним на нього обов'язків та унеможливить реалізацію викладених вище ризиків є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, у даному випадку наявні реальні ознаки суспільного інтересу, який переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного, так як наявні у матеріалах справи дані підтверджують наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що у разі обрання запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, такий не забезпечить належного виконання останнім його процесуальних обов'язків. Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає належної оцінки порушень цінностей суспільства.
Згідно ч. 5 ст. 8 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Положення п. «с» ч. 1 ст. 5 Конвенції «Про захист прав і основоположних свобод» передбачає законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Так, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів».
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Згідно з п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року). При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин.
Крім того, Європейський суд з прав людини у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії», тримання під вартою є виправданим у певному випадку, якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що, попри презумпцію невинуватості, переважає над повагою до особистої свободи; національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави стверджувати про наявність публічного інтересу, який превалює над загальною нормою про повагу до свободи людини.
В даному випадку, обставинами, які дають підстави стверджувати про наявність публічного інтересу, що виправдовує виняток із загальної норми про повагу до свободи людини, є непоправні наслідки вчиненого, оскільки, відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя та здоров'я є найвищою соціальною цінністю.
Причетність ОСОБА_9 до вчинення інкримінованих йому кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, наведеними вище, та які досліджені слідчим суддею.
Відтак, слідчий суддя дійшов висновку, що вказані прокурором ризики існують, оскільки відсутність належного та ефективного заходу забезпечення кримінального провадження та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного може негативно відобразитися на результатах досудового розслідування.
Слідчий суддя враховує, що підозрюваний ОСОБА_4 вчинив особливо тяжкий злочин, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років позбавлення волі, то ж тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, є достатньою та співрозмірною для обрання останньому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За відсутності достатніх гарантій належного виконання процесуальних обов'язків обвинуваченим, у разі зміни запобіжного заходу, інші запобіжні заходи можуть не запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Отже, враховуючи вищенаведене, слідчий суддя вважає, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задовольнити та застосувати до ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, без застосування застави.
Щодо клопотання захисника про застосування до підозрюваного ОСОБА_9 заходів безпеки, слід зазначити, що позиція останнього не підтверджується жодними письмовими доказами, а тому суд розцінює їх як припущення останнього щодо можливої загрози життю та здоров'ю підсудного, під час утримання його в слідчому ізоляторі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131, 132, 176-178, 182 - 184, ч.6 ст. 193, 196-197, 199 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого задовольнити.
Обрати підозрюваному ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, та утримувати його в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України в м. Києві, що за адресою: м. Київ, вул.Дегтярівська, 13, без визначення розміру застави.
У задоволенні клопотання захисника - адвоката ОСОБА_5 , про застосування до підозрюваного заходів безпеки відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом 5 (п'яти) днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_18