Справа № 166/159/25
Провадження № 1-кп/162/76/2025
16 грудня 2025 року селище Любешів.
Любешівський районний суд Волинської області в складі судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
представника потерпілої ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
законного представника ОСОБА_6 ,
особи, щодо якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, ОСОБА_7 ,
здійснюючи у режимі відеоконференції судовий розгляд кримінального провадження № 12024030570000377, яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань 01 жовтня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 Кримінального кодексу України (далі - КК), та надійшло до суду з клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_7 ,
встановив:
Справа перебуває на стадії судового розгляду у суді першої інстанції.
Захисником ОСОБА_5 11 грудня 2025 року подано клопотання про призначення судової психіатричної експертизи ОСОБА_7 .
Клопотання умотивовано тим, що відповідно до висновку судової психіатричної експертизи від 20 січня 2025 року ОСОБА_7 у період вчинення інкримінованих йому протиправних дій у вересні-жовтні 2024 року та на момент проведення експертизи страждав на тимчасовий хворобливий розлад психічної діяльності та потребує застосування примусових заходів медичного характеру у формі поміщення його до спеціального лікувального закладу. У ході судового провадження у справі у березні-квітні 2025 року ОСОБА_7 пройшов стаціонарне лікування у Комунальному підприємстві «Волинська обласна психіатрична лікарня м. Луцька» Волинської обласної ради, його психічний стан покращився. З метою з'ясування потреби у застосуванні до ОСОБА_7 того чи іншого примусового заходу медичного характеру на цей час доцільно провести судову психіатричну експертизу. На вирішення експерта поставити такі запитання: 1) Чи страждав на момент вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_7 будь-яким психічним захворюванням, якщо так, то яким саме. 2) Чи міг усвідомлювати на момент вчинення кримінального правопорушення та чи усвідомлює на цей час ОСОБА_7 фактичний характер та суспільну небезпеку своїх дій, чи міг він керувати своїми діями? 3) Чи страждає ОСОБА_7 будь-яким психічним захворюванням. 4) Чи потребує ОСОБА_7 застосування примусових заходів медичного характеру. Якщо так, то яких саме?
Особа, щодо якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, його законний представник клопотання підтримали.
Прокурор, представник потерпілої особи ОСОБА_4 проти клопотання не заперечили.
Вирішуючи це клопотання, суд дійшов таких висновків.
Згідно з частиною першою статті 332 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підтав, передбачених статтею 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.
Відповідно до частини першої статті 242 КПК експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з'ясування питань права.
Відповідно до правового висновку Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 285/1934/16-к від 31 липня 2025 року стан здоров'я особи та необхідність у застосуванні того чи іншого примусового заходу медичного характеру має бути встановлено саме на момент судового розгляду. Надалі доцільність у застосуванні таких заходів перевіряється кожні 6 місяців.
Пунктом 1 статті 93 КК визначено, що примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб, які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння.
Згідно з частиною першою статті 94 КК залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру: 1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; 2) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом; 3) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом; 4) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.
Таким чином, суд вважає, що клопотання захисника підлягає до часткового задоволення. У справі необхідно призначити додаткову амбулаторну судову психіатричну експертизу. На вирішення експертизи поставити запитання, які стосуються поточного стану здоров'я ОСОБА_7 та доцільності у примусових заходах медичного характеру на цей час.
Проведення експертизи необхідно доручити Волинській філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії МОЗ України».
У розпорядження експерта надати матеріали кримінального провадження.
Керуючись статтями 242, 332, 350 КПК, суд
постановив:
Клопотання захисника задовольнити частково.
У кримінальному провадженні № 12024030570000377 призначити додаткову амбулаторну судово-психіатричну експертизу ОСОБА_7 , проведення якої доручити Волинській філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії МОЗ України».
На вирішення експертизи поставити такі запитання:
1). Чи страждає на цей час ОСОБА_7 хронічним психічним захворюванням, тимчасовим розладом психічної діяльності, недоумством, іншим хворобливим станом психіки?
2). Чи потребує ОСОБА_7 застосування примусових заходів медичного характеру? Якщо так, то яких саме?
У розпорядження експерта надати матеріали кримінального провадження № 166/159/25 з наявною медичною документацією щодо ОСОБА_7 .
Законному представнику особи, щодо якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, ОСОБА_6 (тел. НОМЕР_1 ) за потреби забезпечити прибуття ОСОБА_7 на вимогу експерта у визначений ним час та місце.
Попередити експерта про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає, заперечення проти неї може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінального процесуального кодексу України.
Суддя ОСОБА_1