Справа № 610/3685/24
провадження № 2/610/310/2025
04.12.2025 Балаклійський районний суд Харківської області в складі:
головуючого - судді Тімонової В.М.,
за участю секретарів судового засідання - Кучеренко Ю.М., Черепахи А.А.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивачів - адвоката Литовченка С.І.,
представника відповідача - Токарєва С.В. (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Балаклія Харківської області цивільну справу № 610/3685/24 (пр. № 2/610/310/2025) за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Комунального підприємства Балаклійської міської ради «Балаклійські теплові мережі» про визнання індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії не укладеним, скасування заборгованості з постачання теплової енергії та визнання послуги з постачання теплової енергії не наданою, -
20.09.2024 до Балаклійського районного суду Харківської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Литовченко С.І., до Комунального підприємства Балаклійської міської ради «Балаклійські теплові мережі» у якій просив:
визнати індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії у вигляді договору приєднання, у формі типового договору згідно Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830, укладеного між Комунальним підприємством Балаклійської міської ради “Балаклійські теплові мережі" Харківської області та ОСОБА_1 , не укладеним;
скасувати заборгованість по особовому рахунку з постачання теплової енергії 20500-4813 в сумі 3035,61 грн, відритого на ОСОБА_1 ;
стягнути з відповідача понесені ним судові витрати та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 30000 (тридцять тисяч) гривень.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачі є власниками житлової квартири АДРЕСА_1 . Наприкінці грудня 2023 року позивач отримав від Комунального підприємства Балаклійської міської ради «Балаклійські теплові мережі» платіжну квитанцію - рахунок за теплоенергію по особовому рахунку № НОМЕР_1 за листопад 2023 року в сумі 189,58 грн. та за грудень 2023 року в сумі 1146,93 грн. Вказав, що позивач спочатку не зрозумів значення цих наданих платіжних документів на оплату теплоенергії у зв'язку з тим, що не мав жодних договірних відносин з відповідачем по справі, у зв'язку з тим, що відключений від мережі централізованого опалення та гарячого постачання з липня 2006 року та користується індивідуальним опаленням. 17 січня 2024 року позивач звернувся до відповідача з заявою-претензією стосовно не отримання послуг з теплопостачання та скасування нарахувань. В лютому 2024 року позивач отримав відповідь в якій повідомлялось, що по особовому рахунку за адресою: АДРЕСА_2 у листопаді та грудні 2023 року проведено нарахування за послугу з постачання теплової енергії у відповідності до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 та Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 року № 315. В листі також повідомлялося, що 25 січня 2024 року було проведено перевірку та встановлено факт наявності шести ізольованих стояків внутрішньобудинкової системи. До відома позивача було доведено, що нарахування за послугу з постачання теплової енергії буде проводитися з урахуванням транзитних стояків через квартиру та на витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будинку. Також в листі було зазначено, що для забезпечення нормативної температури в під'їзді повинні бути відновлені прилади опалення. Вказав, що зазначеним листом відповідач погодився з тим, що на час надходження платіжних рахунків як за листопад 2023 року так і за грудень 2023 року не було враховано відсутність приладів опалення в під'їзді так не зафіксованого шести ізольованих стояків. 12 лютого 2024 року позивач знову звернувся до відповідача з заявою претензією стосовно не надання обґрунтованої відповіді на його лист від 17.01.2024 та висунув вимоги щодо використання його персональних даних без його згоди та сплати грошових коштів за використання його шести ізольованих стояків опалення внутрішньо будинкової системи, що проходять через його житлову квартиру.
13 лютого 2024 року мешканці багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 звернулися з колективною заявою-претензією стосовно не надання відповідачем послуг з теплопостачання та створення відповідної комісії для фіксування відсутності опалювальних приладів у під'їздах та місцях загального користування.
17 лютого 2024 року позивач отримав від відповідача поштовим листом відповідь на його акт претензію, відповідач, схиляючись на нормативно правові акти зазначені в першому листі, довів до відома позивача, що всі співвласники будинку (незалежно від того чи постачається до їх приміщень теплова енергія, чи є приміщення житловим чи нежитловим) повинні сплачувати обсяг теплової енергії, витрачений на опалення місць загального користування та функціонування внутрішньо-будинкового опалення будинку, а залишок енергії, спожитої будинком, розподіляється між приміщеннями (житловими/нежитловими), до яких безпосередньо постачається теплова енергія.
25 лютого 2024 року позивач отримав від відповідача поштовим листом відповідь на колективну претензію, у якій була роз'яснена інформація щодо Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 830 та Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315, а також доведено, що між мешканцями будинку АДРЕСА_3 договір про надання послуги з постачання теплової енергії без обслуговування внутрішньобудинкової системи опалення, який є публічним договором приєднання та відповідає формі Типового договору згідно зазначених вище Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, у зв'язку з зазначеним, мешканцям було доведено, що всі вони є індивідуальними споживачами з відповідними правами та обов'язками.
Не погоджуючись з наданими відповідями на претензії, позивач разом з іншими мешканцями будинку звернувся 12 квітня 2024 року до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі по тексту НКРЕКП) щодо порушення прав мешканців багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 в галузі житлово-комунального господарства, а також були надані копії вищевказаної письмової переписки між КП БМР «Балаклійські теплові мережі».
Листом-відповіддю Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг заявникам було повідомлено, що здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів в галузі житлово-комунального господарства належить до повноважень місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів сільських селищних міських рад відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» та п.п.3 п. «б» ч. 1 ст. 30 Закону України «Про самоврядування».
Також з даною колективною заявою було звернення до Головного Управління Держпродспоживслужби в Харківській області, до Національного агентства з питань запобігання корупцїї, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, Департаменту житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Харківської обласної державної адміністрації, Балаклійської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області, Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Харківській області та Відділу поліції № 1 Ізюмського районного управління поліції Уловного управління Національної поліції в Харківській області.
З листа «Щодо розгляду звернення», наданого Головним Управлінням Держпродспоживслужби в Харківській області, убачається, що порушені у зверненні питання не підпадають під сферу дії Закону України «Про захист прав споживачів» у зв'язку з тим, що з огляду на норми даного Закону між споживачем та виконавцем послуг повинні бути виникнути договірні відносини.
З листа «Щодо розгляду звернення», наданого Управлінням документообігу та контролю Національного Агентства з питань запобігання корупції, позивачу було повідомлено, що порушене питання не належить до повноважень Національного агентства, але відмічено, що у зв'язку з тим, що у вказаному у листі відомостях можуть міститися ознаки кримінального правопорушення, копію листа перенаправлено до Національної поліції України для розгляду в межах повноважень.
Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України листом надало роз'яснення щодо нарахувань за послуги з постачання теплової енергії та роз'яснило щодо реалізації державної політики у даній сфері, але при цьому наголосили, що не можуть втручатися у сферу повноважень органів виконавчої влади та здійснювати контроль за діяльністю підприємств, установ, і теплопостачальних організацій.
Департамент житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Харківської обласної державної адміністрації листом надав роз'яснення щодо нарахування плати за послуги з постачання теплової енергії.
Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Харківській області листом повідомило позивача, що на теперішній час поліцейськими відділу поліції проводиться перевірка за зверненням.
Листом, наданого Відділом поліції № 1 Ізюмського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області позивача повідомлено, що перевірка по його зверненню припинена, а звернення надіслано за належністю до Ізюмської міжрайонної Державної лабораторії Держпродслужби для вирішення питання по суті.
22.07.2024 позивач звернувся до Балаклійської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області стосовно його порушених прав КП БМР «Балаклійські теплові мережі».
Листом, наданого Балаклійською міською військовою адміністрацією Ізюмського району Харківської області позивачу було доведено, що для уточнення та коригування нарахувань власникам приміщень з індивідуальними системами опалення слід звернутися до абонентського відділу КП БМР «Балаклійські теплові мережі».
12.07.2024 позивач звернувся до абонентського відділу абонентського відділу КП БМР «Балаклійські теплові мережі» щодо нарахувань за послуги з постачання теплової енергії. Листом абонентського відділу КП БМР «Балаклійські теплові мережі» повідомлено, що з листопада 2023 року по особовому рахунку розпочато нарахування за послуги з постачання теплової енергії у зв'язку з тим, що його квартира є вбудованою житловою квартирою, яку підключили до системи теплопостачання з 13 листопада 2023 року у зв'язку з наявністю шести транзитних ізольованих стояків єдиної внутрішньобудинкової системи опалення будинку у відповідності до Закону України від 22.06.2017 № 2119 «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 830 та Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 року № 315.
У зв'язку з вищевикладеним, позивачі вважають що порушені їхні права та змушені звернутися до суду з вказаним позовом.
Ухвалою судді Балаклійського районного суду Харківської області від 27.09.2024 вказану позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
В установлений судом строк представник позивачів усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 14.10.2024 провадження по справі було відкрито та призначено підготовчий розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
21.10.2024 через Електронний суд представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову.
В обгрунтування відзиву зазначив, що нарахування платежів за послуги теплопостачання здійснюються у відповідності до норм діючого законодавства: Закону України «Про теплопостачання», Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 р. № 690, Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830, наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 «Про затвердження Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 09 грудня 2005 року за № 1478/11758, та інших актів законодавства.
У постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 25.03.2019 року у справі № 910/12510/17 викладено правовий висновок, відповідно до якого: "укладення договору з теплопостачання відповідно до статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Правил користування тепловою енергією, є не правом споживача послуг, а його обов'язком. А сам лише факт не укладення такого договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від сплати за фактично спожиту теплову енергію в спірний період".
Отже навіть за відсутності договору споживачі не звільняються від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.
Житловий будинок АДРЕСА_3 обладнаний системою централізованого опалення, тому при подачі теплової енергії в централізовану систему опалення будинку в опалювальні періоди одночасно опалювались нежитлові приміщення будинку. Рішення про початок та закінчення опалювального сезону приймає Балаклійська міська рада.
Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31 жовтня 2006 року № 359 затверджена Методика розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначення плати за їх опалення, якою встановлений порядок визначення витрат теплової енергії на опалення місць загального користування у багатоквартирних житлових будинках для встановлення розміру плати за неї споживачами (пункт 1.2. Методики).
Згідно з пунктом 2.1.4 Методики загальна кількість теплової енергії на опалення місць загального користування складається з двох показників, які підсумовуються між собою, а саме: з кількості теплової енергії на опалення кожного окремого приміщення місць загального користування та утрат теплової енергії розподільчими трубопроводами опалення будинку, прокладеними у підвалі або на горищі.
Аналогічну позицію Верховного Суду викладено у справі №703/4963/15-ц, згідно якої витрати на опалення місць загального користування розподіляються на всіх мешканців-користувачів багатоквартирного будинку, незалежно від того, підключений мешканець до централізованого опалення чи має індивідуальну систему опалення.
Щодо вимог позивачів про скасування заборгованості по особовому рахунку з постачання теплової енергії 20500-4813 в сумі 3035,61 грн, відкритого на ОСОБА_1 вказав, що позивачі не привели жодної норми, якою врегульовано порядок ведення та скасування інформації по особовому рахунку споживача. Особовий рахунок споживача призначений для ведення внутрішнього обліку наданих послуг та їх вартості. Безпосередній процес ведення особового рахунку споживача на підприємстві не порушує права і інтереси споживача. Тому вважають, що позивачами обрано такий спосіб захисту своїх прав, який не передбачений чинним законодавством (т. 1 а.с.120-122).
22.01.2025 через Електронний суд представником відповідача подано додаткові пояснення, у яких зазначив, що в 2016 році Комунальним підприємством “Балаклійські теплові мережі" Балаклійської міської ради Харківської області та Управлінням житлово комунального господарства, будівництва та розвитку інфраструктури міста Балаклійської міської ради складено акт розмежування балансової належності теплових мереж (будинкових вводів) та експлуатаційної відповідальності сторін, згідно якого межею балансової належності теплових мереж приймається зовнішня поверхня зовнішньої стіни будинків. Відповідно до пункту 20 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія ведеться на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації та споживача. Відповідно до пункту 23 Правил користування тепловою енергією розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. Відповідно до пункту 41 Правил користування тепловою енергією споживач несе відповідальність за технічний стан, обслуговування та експлуатацію системи теплоспоживання, що перебуває у межах його балансової належності (експлуатаційної відповідальності).
Щодо стану внутрішньобудинкових мереж теплопостачання вказав, що чинне законодавство не пов'язує питання нарахування платежів за постачання теплової енергії із станом цих мереж. Водночас зауважив, що обсяг спожитої теплової енергії залежить від стану ізоляції мереж та будинків.
Щодо твердження позивача стосовно недійсності неопублікованого договору зазначив, що таке твердження не відповідає наданим ними доказам: з 14.09.2023 на підставі ч.5 ст.13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 р. № 2189-VIII набрав чинності індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії для мешканців багатоквартирних будинків, який є публічним договором приєднання та опублікований на офіційному сайті Ізюмської районної ради Харківської області в мережі Інтернет.
Щодо твердження позивача стосовно того, що він не може бути власником та утримувачем місць загального користування вказав, що Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі 311/3489/18 дійшов наступного висновку: «Положеннями частини першої статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Відповідно до частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Згідно зі статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Таким чином, незважаючи на укладення чи неукладення споживачем договору на теплопостачання місць загального користування, за умови отримання ним відповідних послуг, він несе обов'язок щодо оплати отриманої теплової енергії.
Пунктом 18 Правил визначено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід'ємною частиною. Згідно з пунктом 28 Правил споживачі, які відмовились від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначення плати за їх опалення.
Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31 жовтня 2006 року № 359 затверджена Методика розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначення плати за їх опалення, якою встановлений порядок визначення витрат теплової енергії на опалення місць загального користування у багатоквартирних житлових будинках для встановлення розміру плати за неї споживачами (пункт 1.2. Методики). Згідно з пунктом 2.1.4 Методики загальна кількість теплової енергії на опалення місць загального користування складається з двох показників, які підсумовуються між собою, а саме: з кількості теплової енергії на опалення кожного окремого приміщення місць загального користування та утрат теплової енергії розподільчими трубопроводами опалення будинку, прокладеними у підвалі або на горищі. При ненаданні послуги з опалення місць загального користування залишається друга частина формули, згідно з якою здійснюється нарахування за втрати теплової енергії розподільчими трубопроводами опалення будинку, прокладеними в підвалі або на горищі. Тобто, якщо один з показників дорівнює нулю, то нарахована платня складається з другого показника. Як передбачено шостим розділом «Посібника та доповнення до Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд…» КТМ 204 Україна 244-94, затвердженим Наказом Держбуду України від 30 лютого 2001 року № 82, втрати теплової енергії на ділянці мережі від межі розподілу до місця установки опалювальних приладів відноситься до втрат абонента (споживача). Тому співвласники квартир повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення мешканців від такої участі».
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 3 жовтня 2018 року у справі № 529/613/17-ц (провадження № 61-1716сво17) викладено наступний висновок: Згідно з пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» до затвердження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, методики розподілу між споживачами обсягів, спожитих у будівлі комунальних послуг, співвласники багатоквартирного будинку або іншої будівлі, де налічуються два або більше споживачів, можуть визначити свій порядок розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг відповідно до положень статті 10 цього Закону, а також прийняти рішення про незастосування положень частини п'ятої статті 10 цього Закону при розрахунках за житлово-комунальні послуги у відповідному будинку, будівлі (т. 1 а.с. 15-160).
22.01.2025 в судовому засіданні позивачем ОСОБА_1 та його представником -адвокатом Литовченко С.І. долучено до справи пояснення, у яких зазначено, що в 2006 році у зв'язку з неналежним наданням послуг з постачання теплової енергії позивачі вирішили відмовитися від послуг з теплопостачання. 09 жовтня 2006 року міжвідомча комісія Актом № 101 затвердила відключення їх житлової квартири АДРЕСА_1 , від централізованого теплопостачання, в результаті припинені всі договірні відносини з Комунальним підприємством Балаклійської районної ради «Балаклійські теплові мережі».
Саме з 09 жовтня 2006 року у них з'явилося індивідуальне опалення. На той час органи місцевого самоврядування рекомендували та закликали для збереження теплової енергії, газу та світла утеплювати квартири, що вони і зробили, а також замінили всі вікна та двері у квартирі на сучасні енергозберігаючі. Також згідно технічних умов всі транзитні стояки постачання теплової енергії були ізольовані.
В той час, зі вступом в силу законів про об'єднання співвласників багатоквартирних будинків, голова ОСББ ОСОБА_3 зібрав загальні збори мешканців будинку, на яких всі одноголосно відмовилися від опалення під'їздів, бо зазначена послуга фактично не надавалася, а оплата за послугу нараховувалась. Власниками квартир ОСББ було прийнято рішення за власні кошти ізолювати в підвалі труби подачі тепла та поставити лічильник обліку тепла. Сам голова ОСББ запропонував комунальному підприємству тепломереж взяти стояки та лежаки в оренду. Лежаки та стояки ізольовані, теплоносій не надходить в місця загального користування, та по факту послуга не надається, але оплата нараховується.
В опалювальному сезоні 2023 -2024 року Комунальним підприємством Балаклійської міської ради «Балаклійські теплові мережі» почали приносити платіжки за постачання теплової енергії на їх квартиру з індивідуальним опаленням, обґрунтовуючи нормативно- правовими актами. Вказали, що вони не споживачі теплової енергії від КП БМР БТМ», споживають теплову енергію вироблену індивідуальним джерелом енергії з дозволу держави, що оформлено на законних підставах згідно чинного законодавства України, а тому питання порушені тепломережами відносяться до держави України, що підтверджується відповіддю № 506 від 29.07.2024, в якій підтверджено, що квартира АДРЕСА_1 була відключена від внутрішньобудинкової системи опалення і обладнана індивідуальною системою опалення. Також зазначено, що при відключенні квартири від централізованого опалення по їх особовому рахунку за опалення було призупинено нарахування за послугу з централізованого опалення, з листопада 2023 року розпочато нарахування на послугу з постачання теплової енергії, а саме: за теплову енергію на загальнобудинкові витрати та витрати теплової енергії через ізольовані транзитні стояки у квартирі (т. 1 а.с. 133-199).
11.02.2025 через Електронний суд представником відповідача подані додаткові пояснення (т. 1 а.с. 214-216).
13.02.2025 через Електронний суд представником відповідача подані заперечення на клопотання позивачів про виклик свідків (т. 1 а.с. 221-222).
24.03.2025 через Електронний суд представником відповідача подані додаткові пояснення, у яких зазначив наступне.
Щодо посилання позивачів на відсутність у них обов'язку з оплати вартості наданих послуг з постачання теплової енергії, відсутності опалювальних приладів в приміщеннях загального користування багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 , наявності ізоляції на внутрішньобудинкових мережах теплопостачання, відсутності діючого між сторонами договору про надання послуг теплопостачання, відсутність у відповідача доказів щодо фактичного надання послуг теплопостачання позивачам вказав, що відповідно до листа Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 19.06.2024 за № 4234/25/ ЗВН-24, копію якого позивачами надано до суду разом із позовом, чинними нормативно-правовими актами не передбачено звільнення споживачів (у тому числі споживачів, що мають індивідуальне опалення) від обов'язку оплати теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування, у разі відсутності у них окремих опалювальних приладів. Так, відповідно до пункту 11 розділу IV Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315, якщо проектом на будівлю/будинок було передбачено встановлення приладів опалення у МЗК та допоміжних приміщеннях, але вони були демонтовані, то для забезпечення нормативної температури у цих приміщеннях такі прилади опалення повинні бути відновлені виконавцем послуг з управління багатоквартирним будинком».
Тобто посилання позивачів на відсутність приладів опалення у МЗК та допоміжних приміщеннях ніяким чином не позбавляє позивачів від виконання обов'язку з оплати вартості спожитої теплової енергії, а навпаки, створює нові обов'язки позивачів з відновлення опалення у МЗК та допоміжних приміщеннях. Приведений лист Мінрегіону є нічим іншим, як офіційним індивідуальним роз'ясненням уповноваженого державного органу. Цим листом фактично врегульовуються всі спірні питання.
Щодо застосування підприємством певного варіанту розрахунку обсягу теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку зазначив, що з урахуванням відсутності в розпорядженні АОСББ «Кватро» проектної докуметації на будинок АДРЕСА_3 , результатів енергоаудиту (лист № б/н від 23.12.2024) застосовано розрахунки, що передбачено пунктами 8 і 9 розділу IV Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг: У разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення (Qз.б.п.оп.проект), може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку (Qоп.буд): для 1-5 поверхової будівлі/будинку - 25 %; для 6-10 поверхової будівлі/будинку - 20 %; для будівлі/будинку вище 10 поверхів - 15 %; для будівель/будинків комбінованої поверховості - відсоток, визначений як середнє арифметичне значення вищевказаних відсотків в залежності від поверховості частин будівлі/будинку. Визначений розрахунково, спрощено або відповідно до проекту обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку (Qз.б.п.оп.проект ), повинен бути додатково скорегований із застосуванням коефіцієнту Zвідкл, що враховує площу приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку. Обсяг споживання теплової енергії на загальнобудинкові потреби (Qоп з.б.п.) опалення визначається за формулою: Qоп з.б.п. = Zвідкл * Qз.б.п.оп.проект , Гкал (25), де: Qоп з.б.п. - визначений розрахунково, спрощено або відповідно до проекту обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/ будинку, Гкал; Zвідкл - коефіцієнт, що враховує площу приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку та розраховується за формулою: Zвідкл = 1 + (Sвідкл / ?S оп.буд) (26), де: Sвідкл - опалювальна площа приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/ будинку, м2; ? S оп.буд - загальна опалювальна площа будівлі/будинку, м2 (т. 2 а.с. 4-5).
09.05.2025 через Електронний суд представником позивачів - адвокатом Литовченко С.І. подано заяву про уточнення позовних вимог, у якому просив:
викласти пункт 2 позовних вимог в новій редакції: “Скасувати незаконно нараховану заборгованість по особовому рахунку за послугу з постачання теплової енергії 20500-4813 в сумі 4726,54 грн., відритого на ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 »;
доповнити зміст позовних вимог новими, а саме: 4.“Визнати послугу з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_2 не наданою (т. 2 а.с. 19-20).
13.05.2025 через Електронний суд представником відповідача подано відзив на уточненні позовні вимоги від 09.05.2025, у якому зазначив, що за змістом первісної позовної заяви родини ОСОБА_4 предметом спору у справі № 610/3685/24 є: визнання індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії не укладеним; скасування заборгованості по особовому рахунку з постачання теплової енергії 20500-4813 в сумі 3035,61 грн, відритого на ОСОБА_1 ».
У клопотанні/заяві про уточнення позовних вимог від 09.05.2025 позивач пункт 2 позовних вимог виклав в новій редакції: “Скасувати незаконно нараховану заборгованість по особовому рахунку за послугу з постачання теплової енергії 20500-481 в сумі 4726,54 грн. відритого на ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 »» ; доповнив зміст позовних вимог новими пунктом 4: “Визнати послугу з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_2 не наданою.»
З приведеного вбачається, що в пункті 2 позовних вимог змінилася сума боргу. Однак жодної підстави для цього позивачем не приведено. Позивач не обгрунтував цієї зміни у своїх вимогах. Пункт 4 позовних вимог позивач також нічим не обгрунтував. Тому просили суд відмовити у долученні до матеріалів справи змінені та доповнені позовні вимоги адвоката Литовченка С.І. (т. 2 а.с. 26-27).
Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 19.06.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
22.07.2025 через Електронний суд представником відповідача подані додаткові пояснення (т. 2 а.с.53-55).
27.10.2025 через Електронний суд представником відповідача подано заключне слово до судових дебатів (т. 2 а.с.80-83).
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивачів - адвокат Литовченко С.І. позов підтримали, наполягали на його задоволенні. Зазначили, що у позивачів відсутні обов'язки з оплати вартості наданих послуг з постачання теплової енергії, відсутністю опалювальних приладів в приміщеннях загального користування багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 , наявністю ізоляції на внутрішньобудинкових мережах теплопостачання, відсутністю діючого між сторонами договору про надання послуг теплопостачання, відсутністю у відповідача доказів щодо фактичного надання послуг теплопостачання позивачам
Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на Закон України «Про теплопостачання», Закон України «Про житлово-комунальні послуги», Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", Правила надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 р. № 690, Правила надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830, Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315, зміст листа Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 19.06.2024 за № 4234/25/ЗВН-24 та рішення Верховного суду з аналогічних питань
Суд, заслухавши позивача, представника позивачів - адвоката Литовченка С.І., представника відповідача, вивчивши подані заяви по суті справи, дослідивши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
При цьому суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що Комунальне підприємство Балаклійської міської ради «Балаклійські теплові мережі» є постачальником теплової енергії до будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_3 .
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 60-63).
З акту про відключення квартири від внутрішньобудинкових мереж центрального опалення і ГВП від 22.09.2006 убачається, що квартиру позивачів відключено від внутрішньобудинкових мереж центрального опалення і ГВП ( т. 1 а.с. 67).
На підтвердження факту подачі теплоносія до будинку позивачів відповідачем надані: індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який розміщений на сайті Ізюмської районної ради Харківської області; заяву-приєднання до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії; відомість нарахувань з інформацією щодо тарифу, суми нарахувань, проплат та заборгованості по особовому рахунку ОСОБА_1 ; акт розмежування належності теплових мереж (будинкових вводів) та експлуатаційної відповідальності сторін.
Спірні правовідносини між позивачами і відповідачем врегульовано Цивільним кодексом України, Законами України «Про теплопостачання», «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 р. № 690, Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830, наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 «Про затвердження Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 09 грудня 2005 року за № 1478/11758, та іншими актами законодавства.
Щодо вимог позивачів про визнання індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії не укладеним та визнання послуги з постачання теплової енергії не наданою, суд встановив наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням. Споживачем за цим Законом є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Згідно з ч. 1 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення, житлово-комунальні послуги поділяються на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Частиною третьою статті 24 Закону України «Про теплопостачання» передбачено основні обов'язки споживача теплової енергії, зокрема своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово- комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
У відповідності до статті 633 Цивільного кодексу України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг). У разі необґрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.
Згідно зі статтею 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.
Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
З 01.12.2021 на підставі частини 5 статті 13 Закону України «Про житлово комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII у багатоквартирних будинках набрали чинності індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання та опублікований на офіційному сайті Ізюмської районної ради Харківської області в мережі Інтернет 13.09.2023.
Відповідно до п. 4 Індивідуальних договорів фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви приєднання, сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги.
Отже, суд вважає доведеною ті обставини, що з позивачем укладений публічний договір приєднання. Зокрема, пункти 51-55 Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії визначають, що цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк. Цей договір може бути розірваний у разі прийняття рішення співвласниками щодо зміни моделі договірних відносин відповідно до статті 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги. У разі відключення приміщення споживача від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку цей договір не припиняє своєї дії. Припинення дії цього договору не звільняє сторони від обов'язку виконання зобов'язань, які на дату такого припинення залишилися невиконаними. Відповідно до пункту 4 договору, Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.
Отже, судом встановлено, що позивач уклав з відповідачем Індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, що за формою є публічним договором приєднання, в редакції від 08.09.2021 саме за фактом отримання послуги з централізованого теплопостачання, яку надає відповідач.
Законом України «Про житлово комунальні послуги» зокрема, передбачено, що споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (частина третя пункт 1 та 5 статті 20).
Такі положення Закону України «Про житлово комунальні послуги» свідчать про обов'язковість договору щодо житлово-комунальних послуг для споживача та неможливість споживача відмовитись від укладання договору (за виключенням у випадках встановлених законом та у порядку встановленому законом), зокрема і договору про постачання теплової енергії. За таких обставин, прийняття оферти виконавця послуг може бути у вигляді мовчання.
Такий правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 646/834/17.
Суд зазначає, оскільки мешканці будинку за адресою: АДРЕСА_3 , не прийняли модель організації договірних відносин, то між споживачами-мешканцями будинку та КП Балаклійської міської ради «Балаклійські теплові мережі» вважаються укладеними публічні індивідуальні договори про надання послуг.
Крім того, суд звертає увагу, що позивачі, згідно з нормами Цивільного кодексу України (стаття 634 ЦК України) позбавлені права змінювати умови публічного договору приєднання, навіть, якщо вважають такий договір несправедливим у частині його умов. Таким правом наділені у відповідності до Закону України «Про житлово комунальні послуги» співвласники багатоквартирного будинку, які повинні діяти при цьому як об'єднання. Достатніх та достовірних доказів на підтвердження вимог про визнання договору неукладеним позивачами надано не було.
Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач фактично надавав послуги з постачання теплової енергії до місць загального користування та технічних приміщень, а позивачі користувалися цими послугами.
У постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 25.03.2019 року у справі № 910/12510/17 викладено правовий висновок, відповідно до якого: "укладення договору з теплопостачання відповідно до статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Правил користування тепловою енергією, є не правом споживача послуг, а його обов'язком. А сам лише факт не укладення такого договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від сплати за фактично спожиту теплову енергію в спірний період".
Отже навіть за відсутності договору споживачі не звільняються від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.
Таким чином, позовні вимоги в частині визнання Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії неукладеним та визнання послуги з постачання теплової енергії не наданою задоволенню не підлягають.
Щодо вимог позивачів про скасування заборгованості по особовому рахунку з постачання теплової енергії 20500-4813 в сумі 4726,54 грн, відкритого на ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ст. 322 Цивільного кодексу України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).
Ч. 1 ст. 16 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.
Згідно з ст. 19 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
За п. 5 ч. 3 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 32 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов на допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Також, відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 7128916/17-ц, надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах (частина перша статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року). Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Відповідачем надано докази виникнення між сторонами договірних правовідносин у зв'язку з наданням послуг з постачання теплової енергії позивачам
Обґрунтування зазначеної заборгованості міститься у розрахунку заборгованості за послуги з теплопостачання з урахуванням періоду платежу на ім'я позивача ОСОБА_1 , де зазначено інформацію щодо об'єму поставлених послуг, їх вартість, згідно встановлених тарифів, а також відображено всі здійснені ним оплати.
Суд зазначає, що відсутність підписаного договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживачів від оплати послуг у повному обсязі.
Позивачі не привели жодної норми права, якою врегульовано порядок ведення та скасування інформації по особовому рахунку споживача.
Особовий рахунок споживача призначений для ведення внутрішнього обліку наданих послуг та їх вартості в межах внутрішнього обліку відповідача. Безпосередній процес ведення особового рахунку споживача на підприємстві не порушує права і інтереси споживача.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, пункт 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).
Відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830, а саме пунктом 14 передбачено, що відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку.
Обов'язок споживачів по оплаті послуг теплопостачання передбачено, зокрема, абзацем 1 пункту 37 і пунктом 38 Правил: Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).
Пунктом 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії передбачено, що обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води. Якщо проектом на будівлю/будинок було передбачено встановлення приладів опалення у місцях загального користування та допоміжних приміщеннях, але вони були демонтовані, то для забезпечення нормативної температури у цих приміщеннях такі прилади опалення повинні бути відновлені виконавцем послуг з управління багатоквартирним будинком.
Підпунктом 13 пункту 45 Правил надання послуги з постачання теплової енергії зазначено, що у разі відключення приміщення індивідуального споживача від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).
Пунктом 5 індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії в м. Балаклія передбачено, що обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», та складається з:
- обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо;
- частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку;
- та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.
Отже, дія цього договору розповсюджується і безпосередньо на позивачів у справі.
З 25 січня 2019 року почала діяти Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315, якою встановлено порядок визначення та розподілу між споживачами обсягу спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень.
Визначення обсягу теплової енергії, витраченої на опалення МЗК та допоміжних приміщень (QМЗК), здійснюється відповідно до розділу III цієї Методики. Розподіл цього обсягу здійснюється серед споживачів за категоріями приміщень згідно з додатком 1 до цієї Методики пропорційно до їх загальних/опалюваних площ/об'ємів.
Як передбачено шостим розділом «Посібника та доповнення до Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні» КТМ 204 Україна 244-94, затвердженим Наказом Держбуду України від 30 лютого 2001 року №82, втрати теплової енергії на ділянці мережі від межі розподілу до місця установки опалювальних приладів відноситься до втрат абонента (споживача). Тому співвласники квартир повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.
Відсутність приладів опалення в окремому під'їзді багатоквартирного будинку не звільняє споживачів від сплати послуг, так як завдяки функціонуванню внутрішньо будинкової системи опалення за рахунок тепловиділень від ізольованих розподільчих трубопроводів, що розташовані в будинку, створюються сприятливі умови для нормальної роботи інших інженерних комунікацій, системи водопроводу та каналізації всього будинку з метою уникнення їх промерзання та руйнування самого будинку від різкої зміни температур.
Постановою Верховного суду України від 22 грудня 2020 року по справі № 311/3489/18 визначено, що споживач, який відключений від системи централізованого опалення, зобов'язаний брати участь у загальних витратах на опалення, зокрема, місць загального користування.
Позиція Верховного суду України ґрунтується на тому, що спільним майном у багатоквартирному будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
До допоміжних приміщень багатоквартирного будинку належать приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців: колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення.
Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід'ємною частиною.
В 2016 році Комунальним підприємством “Балаклійські теплові мережі" Балаклійської міської ради Харківської області та Управлінням житлово-комунального господарства, будівництва та розвитку інфраструктури міста Балаклійської міської ради складено акт розмежування балансової належності теплових мереж (будинкових вводів) та експлуатаційної відповідальності сторін, згідно якого межею балансової належності теплових мереж приймається зовнішня поверхня зовнішньої стіни будинків.
Відповідно до пункту 23 Правил користування тепловою енергією розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 317, ч. 4 ст. 319 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власність зобов'язує.
Позивачі стверджували, що в окремих місцях загального користування ними відрізано опалювальні прилади.
Тобто позивачами порушено норми, проектні рішення щодо стану і утримання будинку, що є неприпустимим.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласники зобов'язані: забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку; використовувати спільне майно багатоквартирного будинку за призначенням; додержуватися вимог правил утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм; забезпечувати додержання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин; відшкодовувати збитки, завдані майну інших співвласників та спільному майну багатоквартирного будинку; забезпечувати поточний огляд і періодичне обстеження прийнятого в експлуатацію в установленому законодавством порядку багатоквартирного будинку протягом усього життєвого циклу будинку та нести відповідальність за неналежну експлуатацію згідно із законом; своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги. Кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.
Отже, відповідальність за внутрішній стан будинку та його обслуговування покладається на співвласників будинку та створені ними органи самоврядування.
Так як у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання та відповідає формі Типового договору згідно вимог Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою КМУ від 21.08.2019 року № 830.
Відповідно до пункту 20 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія ведеться на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації та споживача.
Відповідно до пункту 23 Правил користування тепловою енергією розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.
Відповідно до пункту 41 Правил користування тепловою енергією споживач несе відповідальність за технічний стан, обслуговування та експлуатацію системи теплоспоживання, що перебуває у межах його балансової належності (експлуатаційної відповідальності).
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі 311/3489/18 дійшов наступного висновку:
«Положеннями частини першої статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Відповідно до частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно зі статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Таким чином, незважаючи на укладення чи неукладення споживачем договору на теплопостачання місць загального користування, за умови отримання ним відповідних послуг, він несе обов'язок щодо оплати отриманої теплової енергії.
Пунктом 18 Правил визначено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід'ємною частиною.
Згідно з пунктом 28 Правил споживачі, які відмовились від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначення плати за їх опалення.
Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31 жовтня 2006 року № 359 затверджена Методика розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначення плати за їх опалення, якою встановлений порядок визначення витрат теплової енергії на опалення місць загального користування у багатоквартирних житлових будинках для встановлення розміру плати за неї споживачами (пункт 1.2. Методики).
Згідно з пунктом 2.1.4 Методики загальна кількість теплової енергії на опалення місць загального користування складається з двох показників, які підсумовуються між собою, а саме: з кількості теплової енергії на опалення кожного окремого приміщення місць загального користування та утрат теплової енергії розподільчими трубопроводами опалення будинку, прокладеними у підвалі або на горищі.
При ненаданні послуги з опалення місць загального користування залишається друга частина формули, згідно з якою здійснюється нарахування за втрати теплової енергії розподільчими трубопроводами опалення будинку, прокладеними в підвалі або на горищі. Тобто, якщо один з показників дорівнює нулю, то нарахована платня складається з другого показника.
Як передбачено шостим розділом «Посібника та доповнення до Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд…» КТМ 204 Україна 244-94, затвердженим Наказом Держбуду України від 30 лютого 2001 року № 82, втрати теплової енергії на ділянці мережі від межі розподілу до місця установки опалювальних приладів відноситься до втрат абонента (споживача).
Тому співвласники квартир повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення мешканців від такої участі».
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 3 жовтня 2018 року у справі № 529/613/17-ц (провадження № 61-1716сво17) викладено наступний висновок: Згідно з пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» до затвердження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, методики розподілу між споживачами обсягів, спожитих у будівлі комунальних послуг, співвласники багатоквартирного будинку або іншої будівлі, де налічуються два або більше споживачів, можуть визначити свій порядок розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг відповідно до положень статті 10 цього Закону, а також прийняти рішення про незастосування положень частини п'ятої статті 10 цього Закону при розрахунках за житлово-комунальні послуги у відповідному будинку, будівлі.
Приведений висновок є доречним і у справі, що розглядається, адже відповідач несе відповідальність лише за загальний обсяг послуг з постачання теплової енергії до зовнішньої стіни будинку позивачів. Далі позивачі разом із всіма співвласниками будинку мають право здійснювати розподіл загального обсягу послуги між всіма споживачами послуг на власний розсуд.
Позивачами надано до суду разом із позовом копію листа Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 19.06.2024 за № 4234/25/ЗВН-24, в якому викладено роз'яснення з приводу кількох спірних питань:
«… чинними нормативно-правовими актами не передбачено звільнення споживачів (у тому числі споживачів, що мають індивідуальне опалення) від обов'язку оплати теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування, у разі відсутності у них окремих опалювальних приладів. Так, відповідно до пункту 11 розділу IV Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315, якщо проектом на будівлю/будинок було передбачено встановлення приладів опалення у МЗК та допоміжних приміщеннях, але вони були демонтовані, то для забезпечення нормативної температури у цих приміщеннях такі прилади опалення повинні бути відновлені виконавцем послуг з управління багатоквартирним будинком».
Внутрішньобудинкова система опалення проектується таким чином, щоб забезпечити нормативну температуру повітря у всіх приміщеннях будинку. Згідно з пунктом 6.3.4. ДБН В.2.5-67:2013 "Опалення, вентиляція та кондиціонування" опалення слід проектувати з урахуванням теплового балансу між тепловтратами та теплонадходженнями, у тому числі теплоти, що регулярно надходить у приміщення від трубопроводів. Теплова енергія подається в житловий будинок через приєднану мережу і розподіляється по всьому будинку по внутрішньобудинковій системі теплопостачання, що складається із стояків, нагрівальних елементів, а також іншого обладнання розташованого на цих мережах. При цьому, відсутність радіаторів не означає відсутність споживання послуг з централізованого опалення, оскільки наявність стояків в приміщенні свідчить про надходження тепла в приміщення.
Отже, посилання позивачів на відсутність приладів опалення у МЗК та допоміжних приміщеннях ніяким чином не позбавляє позивачів від виконання обов'язку з оплати вартості спожитої теплової енергії, а навпаки, створює нові обов'язки позивачів з відновлення опалення у МЗК та допоміжних приміщеннях.
У пункті 10 розділу IV Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг: «Для МЗК та допоміжних приміщень не здійснюються донарахування обсягів спожитої теплової енергії, які стосуються претензій щодо кількості та/або якості наданих послуг, споживання обсягу менше мінімальної частки середнього питомого споживання».
Тобто відповідача позбавлено повноважень здійснювати перерахунки нарахувань обсягу наданих послуг як в більшу, так і в меншу сторону.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 3 жовтня 2018 року у справі № 529/613/17-ц (провадження № 61-1716сво17) викладено наступний висновок: Згідно з пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» до затвердження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, методики розподілу між споживачами обсягів, спожитих у будівлі комунальних послуг, співвласники багатоквартирного будинку або іншої будівлі, де налічуються два або більше споживачів, можуть визначити свій порядок розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг відповідно до положень статті 10 цього Закону, а також прийняти рішення про незастосування положень частини п'ятої статті 10 цього Закону при розрахунках за житлово-комунальні послуги у відповідному будинку, будівлі.
Таким чином, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо застосування відповідачем певного варіанту розрахунку обсягу теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку.
З цього приводу також роз'яснення також викладено у листі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 19.06.2024 за № 4234/25/ЗВН-24, копію якого позивачами надано до суду разом із позовом: «…Методика передбачає різний підхід до розрахунку обсягу спожитої теплової енергії на опалення місць загального користування, забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення (відповідно до проекту на будинок, результатів енергоаудиту, розрахунково або спрощено)».
Враховуючі відсутність в розпорядженні АОСББ «Кватро» проектної докуметації на будинок АДРЕСА_3 , результатів енергоаудиту (лист № б/н від 23.12.2024), відповідачем застосовано розрахунки, що передбачено пунктами 8 і 9 розділу IV Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг: У разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення (Qз.б.поп.проект), може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку (Qопбуд).
Враховуючи фактичні обставини, суд приходить до висновку, що нарахування оплати за опалення місць загального користування відповідачем здійснюється відповідно до вимог діючого законодавства та існуючих нормативних документів, позивачі дану послугу фактично отримують, а тому повинні її оплачувати.
Таким чином, аналізуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на відмову у задоволенні позову, судовий збір слід покласти на позивачів.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Керуючись ст.ст. 2, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 273, 289, 354, 355 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Комунального підприємства Балаклійської міської ради «Балаклійські теплові мережі» про визнання індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії не укладеним, скасування заборгованості з постачання теплової енергії та визнання послуги з постачання теплової енергії не наданою - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ), реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Відповідач: Комунальне підприємство «Балаклійські теплові мережі» Балаклійської міської ради Харківської області, місцезнаходження: 64207, м. Балаклія Ізюмського району Харківської області, вул. Максима Шелеханя, б. 72, ЄДРПОУ 34328904.
Повний текст рішення складено 17 грудня 2025 року.
Суддя В. М. Тімонова