Дата документу 03.12.2025 Справа № 332/1066/24
Єдиний унікальний № 332/1066/24 Головуючий у 1-й інстанції: Сінєльнік Р.В.
Провадження № 22-ц/807/1480/25 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.
№ 22-ц/807/1480/25-2
03 грудня 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Трофимової Д.А.
суддів: Гончар М.С.,
Онищенка Е.А.
при секретарі: Книш С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами представника районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району Салата Наталії Петрівни на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 22 травня 2025 року та на додаткове рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 12 червня 2025 рокуу справі за позовом ОСОБА_1 до районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району, треті особи - Управління з питань екологічної безпеки Запорізької міської ради, Управління патрульної поліції у Запорізькій області, про відшкодування шкоди,
У лютому 2024 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокатШевченко О.І., звернувся до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що 28.10.2023 року о 12 год. 45 хв. він керував автомобілем Volkswagen Jetta, p.н. НОМЕР_1 , рухався по проїжджій частині по вул. Вроцлавська у м. Запоріжжі. Біля опори ЛЕП № 12 на капот автомобіля несподівано впала велика гілка з дерева, що росте на узбіччі. Після виниклої події автомобіль отримав значні механічні пошкодження. В той же час, про вказану подію було повідомлено на лінію 102 та на місце прибув екіпаж патрульної поліції в Запорізькій області, який зафіксував вказану подію, як ДТП. Інспектором УПП в Запорізькій області ст. лейтенантом поліції Рибаком Б.Б. було складено схему ДТП від 28.10.2023 року та зібрано необхідні матеріали щодо вказаної події.
В ході огляду місця події встановлено, що дерево, гілка якого впала на вказаний транспортний засіб, перебувало в аварійному стані. Наявність таких дерев в межах смуги відведення автомобільної дороги по вул. Вроцлавська у м. Запоріжжі підтверджується такими доказами:
- листом Департаменту патрульної поліції управління патрульної поліції в Запорізькій області № 23456/41/32/01-2023 від 10.11.2023 року;
- рапортом інспектора відділу розшуку та опрацювання матеріалів ДТП УПП в Запорізькій області ДПП старшого лейтенанта поліції Олександра Чабана;
- схемою місця ДТП ЄО-9334 від 28.10.2023 року;
- поясненнями свідка від 28.10.2023 року;
- рапортом інспектора УПП в Запорізькій області ДПП старшого лейтенанта поліції Никитенко Мирослави Валентинівни;
- актом обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 28.10.2023 року;
- фотографіями з місця ДТП.
На території міста Запоріжжя, де сталася подія з пошкодженням автомобіля позивача, діє Районна адміністрація по Заводському району Запорізької міської ради.
Таким чином, позивач вважає, що за збитки, які було завдано внаслідок вказаного ДТП транспортному засобу VOLKSWAGEN JETTA, р.н. НОМЕР_1 , має відповідати та, відповідно, їх компенсувати позивачу саме Районна адміністрація по Заводському району Запорізької міської ради.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з Районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району на його користь суму завданих внаслідок ДТП збитків у розмірі 135 730,00 грн., суму відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, у розмірі 5 000 грн., судові витрати по сплаті судового збору, витрати на проведення автотоварознавчої експертизи (дослідження) та витрати на професійну правничу допомогу.
Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 22 травня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району на користь ОСОБА_1 завдані збитки у розмірі 134 581,48 грн.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
26.05.2025 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокатШевченко О.І., сформував в системі «Електронний суд» заяву про ухвалення додаткового рішення, мотивуючі вказану заяву тим, що судом при ухвалені рішення не було вирішено питання про судові витрати.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокатШевченко О.І., просив суд стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району на його користь понесені ним судові витрати в повному обсязі.
Додатковим рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 12 серпня 2025 року стягнуто з районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району на користь ОСОБА_1 : витрати на професійну правничу допомогу в сумі 13 458 грн.; витрати на проведення автотоварознавчої експертизи в сумі 4 320 грн.; витрати на оплату судового збору в сумі 3 367,91 грн.
Не погоджуючись із рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 22 травня 2025 року та з додатковим рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 12 серпня 2025 року, представник районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району Салата Н.П. подала апеляційні скарги, в яких, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить: рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 22 травня 2025 року скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову; скасувати додаткове рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 12 серпня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та витрат на проведення автотоварознавчої експертизи.
В обґрунтування апеляційної скарги на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 22 травня 2025 року зазначає, що судом першої інстанції невірно зроблений висновок про те, що районною адміністрацією, як балансоутримувачем, були порушені покладені на неї зобов'язання та вимоги законодавства, неналежно виконувалися обов'язки з утримання зелених насаджень, здійснювався неналежний контроль за станом благоустрою щодо утримання зелених насаджень по вул. Вроцлавська у місті Запоріжжя.
Вказує, що рішенням виконавчого комітету від 21.04.2011 № 188/61 районній адміністрації було передано в оперативне управління майно комунальної власності Запорізької міської ради, у тому числі зелені насадження.
Відповідно до п. 4.4. Положення про районну адміністрацію Запорізької міської ради по Вознесенівському, Дніпровському, Заводському, Комунарському, Олександрійському, Хортицькому, Шевченківському району, затвердженого рішенням Запорізької міської ради 07.12.2022 № 76, районна адміністрація має зокрема, такі повноваження: здійснення контролю за станом благоустрою, організація озеленення, охорони зелених насаджень.
Робота, пов'язана з доглядом, утриманням та видаленням зелених насаджень здійснюється комплексно з іншими виконавчими органами та службами міста.
Згідно встановленого у місті Запоріжжі порядку, догляд за зеленими насадженнями та видалення аварійних дерев, що знаходяться в оперативному управлінні районних адміністрацій, поділяється на 2 етапи.
1 етап - здійснення догляду за зеленими насадженнями, що знаходяться в оперативному управлінні районних адміністрацій, звернення районних адміністрацій до виконавчого комітету Запорізької міської ради з заявками з метою обстеження зелених насаджень; ініціювання скликання комісії, прийняття участі у роботі комісії та складання Акту обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню; оперативне направлення відповідних документів до головного розпорядника бюджетних коштів замовника послуг з видалення зелених насаджень вздовж вулично-шляхової мережі; інших зацікавлених осіб.
2 етап - головний розпорядник бюджетних коштів та замовник послуг з видалення зелених насаджень вздовж вулично-шляхової мережі, згідно наданих районними адміністраціями Актів обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню та Актів обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню, направлених іншими суб'єктами, планово здійснює видалення аварійних дерев відповідно до укладених договорів з виконавцем робіт. Про видалення аварійних дерев згідно направлених Актів, обов'язково повідомляються районні адміністрації або інші суб'єкти, керівництво яких у подальшому підтверджують факт реального видалення аварійного дерева особистим підписом на актах приймання виконаних робіт.
З метою здійснення комплексних заходів з догляду за об'єктами зеленого господарства, утримання зелених насаджень у здоровому, впорядкованому стані, забезпечення належного санітарного стану в місті Запоріжжі, рішенням Запорізької міської ради від 14.03.2023 № 749 затверджена Програма розвитку та обслуговування зеленого господарства міста на 2023-2025 роки.
Головними розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем даної Програми є Управління з питань екологічної безпеки Запорізької міської ради.
Отже, згідно з розділом 12 Правил по утриманню зелених насаджень, з метою контролю за станом зелених насаджень балансоутримувач об'єктів, власник або користувач земельної ділянки здійснюють їх загальні, часткові та позачергові огляди.
Загальні огляди проводяться двічі на рік навесні та восени. При загальному огляді обстежуються усі елементи об'єктів благоустрою, а при частковому лише окремі елементи. Позачергові огляди проводять після злив, ураганів, сильних вітрів, снігопадів, паводків тощо. За даними обстежень складаються відповідні акти.
Своєчасно виконуючи заходи, відповідно до Правил, районна адміністрація, в межах своїх повноважень, постійно проводить обстеження зелених насаджень на території Заводського району. При виявленні зелених насаджень, які мають ознаки аварійного стану, ініціює комісійне обстеження таких дерев.
Так, 03 травня 2023 року районною адміністрацією було здійснено загальний огляд (навесні) зелених насаджень на території Заводського району та було ініційовано здійснення комісійного обстеження, у тому числі, зелені насадження по всій вулиці Вроцлавській. Фахівцями у сфері зеленого господарства, які входять до складу комісії з питань екологічної безпеки Запорізької міської ради, було виявлено лише два дерева по вул. Вроцлавській, які мали ознаки аварійного стану, про що управлінням з питань екологічної безпеки Запорізької міської ради було складено акт на їх видалення. Дерево по вул. Вроцлавська біля опори ЛЕП № 12, з якого впала гілка та пошкодила автотранспортний засіб позивача, не мало ознак аварійного стану та не було внесено до акту видалення, оскільки, відповідно до Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України 10.04.2006 № 105, «аварійне дерево - це дерево, яке може становити загрозу для життя і здоров'я пішоходів, за наявності гнилої серцевини стовбура, значної суховершинності…».
Також, цей факт підтверджено в судовому засіданні у суді першої інстанції представниками управління з екологічної безпеки, що ділянку дороги по вул. Вроцлавській у м. Запоріжжі вони обстежували 03.05.2025, що зафіксовано актом № 146, вказане дерево не було визнане аварійним.
Судом першої інстанції не було прийнято до уваги, що районною адміністрацією своєчасно проводилися відповідні роботи, у тому числі, обстеження та видалення аварійних дерев, що підтверджується Актом про видалення дерев від 03.05.2023 р № 146 обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню, складеним комісією Управління з питань екологічної безпеки Запорізької міської ради.
Також, суд в своєму рішенні визначає, що до функції районної адміністрації відноситься координація та контроль за роботою підприємств, установ, організацій, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста, які виконують роботи з утримання житла, благоустрою території району, торговельного та побутового обслуговування населення. Проте, в рішенні судом не вказано, яким чином саме районною адміністрацією були порушені покладені на неї зобов'язання та вимоги законодавства або яким чином неналежно виконувалися обов'язки з утримання зелених насаджень.
Вважає, що судом невірно зроблений висновок про протиправну бездіяльність районної адміністрації, незважаючи на докази, які знаходяться в матеріалах справи та підтверджують своєчасне здійснення відповідачем всіх дій в межах повноважень.
Крім того, судом не прийнято до уваги та не надана правова оцінка того факту, що 28 жовтня 2023 року мало місце небезпечне метеорологічне явище 1 рівня небезпечності, максимальна швидкість вітру досягала 17 м/с, що підтверджується листом Запорізького обласного центру з гідрометеорології від 27.02.2024 № 999.001-174/999-04 та поясненнями самого позивача та учасника події ОСОБА_2 , який їхав разом в автомобілі з позивачем, що зафіксовані ст. лейтенантом поліції Никитенко М.В., яка прибула на місце події. В їх поясненнях було зазначено, «…від сильного пориву вітру несподівано впала велика гілка з дерева, що стояло на узбіччі….». Цей факт підтверджується рапортом старшого лейтенанта поліції Никитенко М.В.
Районна адміністрація вважає, що причиною падіння гілки зі здорового, зеленого дерева було стихійне лихо. Під час несприятливих погодних умов будь-які об'єкти благоустрою, у тому числі зелені насадження, можуть несподівано нести потенційну загрозу будь-кому.
Також вважає хибним висновок суду, що розміщення дерев в межах смуги відведення автомобільної дороги з порушенням норм ДСТУ 3785-2022 та ДБН В.2.3.5, а також своєчасного нездійснення відповідальними особами видалення аварійного гілля з вказаного дерева, яке здіймалося над проїзною частиною по вул. Вроцлавській у місті Запоріжжі, у сукупності стало причиною падіння гілля з вказаного дерева на автомобіль позивача, оскільки районна адміністрація діє виключно в межах своїх повноважень.
Судом не було прийнято до уваги свідчення представника управління з питань екологічної безпеки Запорізької міської ради, яким суду було надано роз'яснення, що дерева, які висаджені з порушенням норм ДСТУ не підлягають видаленню, оскільки згідно до Порядку видалення дерев № 1045 видалення зелених насаджень здійснюється у разі:
- виконання будівельних робіт;
- ліквідації аварійної ситуації;
- досягнення деревом вікової межі;
- ліквідації наслідків стихійного лиха.
Дерева, які були висаджені (за часів СРСР) з порушенням норм ДСТУ, які несуть загрозу руху, видаляються лише на вимогу (припис) відділу безпеки дорожнього руху управління патрульної поліції. У своїх вимогах (приписах) відділ безпеки дорожнього руху управління патрульної поліції, посилаючись на Закон України «Про дорожній рух» та Правила дорожнього руху, вимагають від районної адміністрації, як балансоутримувача, певні заходи по зеленим насадженням.
Але до районної адміністрації вимоги (приписи) стосовно дерев, які розташовані по вул. Вроцлавській та які висаджені з порушенням норм ДСТУ, від відділу безпеки дорожнього руху УПП не надходили.
Вважає, що судом в рішення не доведена наявність вини з боку районної адміністрації. При співставленні норм законів, на які посилається суд, з обставинами, які також встановлені судом та доказами, що знаходяться в матеріалах справи, не зрозуміло у чому саме полягає протиправність поведінки районної адміністрації.
Жодна посадова особа органу місцевого самоврядування не притягалася до адміністративної відповідальності чи іншої відповідальності та не визнавалася винною за фактом вказаної події - зокрема за правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП «Порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів».
Також, при фіксуванні вказаною події, як ДТП, інспектором УПП в Запорізькій області було складено схему ДТП та зібрано необхідні матеріали щодо вказаної події.
Звертає увагу, що при зібрані матеріалів інспектором УПП в Запорізькій області не було складено протокол про адміністративне правопорушення на посадову особу органу місцевого самоврядування за ст. 140 КУпАП «Порушення правил, норм і стандартів при утриманні автомобільних доріг і вулиць, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на автомобільних дорогах і вулицях місць проведення робіт».
Отже, на думку скаржника, у діях органу місцевого самоврядування відсутній склад правопорушення (відсутня протиправність поведінки, вина та причинний зв'язок), що необхідний для настання деліктної відповідальності, тобто з наданих позивачем доказів не вбачається протиправності поведінки органу місцевого самоврядування, а також жодним доказом не підтверджується, що саме в результаті дій (бездіяльності) органу місцевого самоврядування виникли у позивача негативні наслідки, і що саме такі дії (бездіяльність) лежать в причинному зв'язку з такими наслідками. Судом в рішенні не було доведено наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між завданими збитками та діями/бездіяльністю відповідача. Саме недоведеність причинно-наслідкового зв'язку між заподіяною позивачу шкодою та діями чи бездіяльністю районної адміністрації є підставою для того, щоб вважати рішення необґрунтованим та незаконним. У разі відсутності вини особи у заподіянні шкоди, притягнення її до цивільно-правової відповідальності є юридично необґрунтованим і суперечить як законодавству, так і практиці його застосування. Відшкодування шкоди можливе лише за умови доведення повного складу цивільного правопорушення, але не лише тому, що відповідач є балансоутримувачем.
В обґрунтування апеляційної скарги на додаткове рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 12 серпня 2025 року посилається на те, що суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Зауважує, що в обґрунтування витрат на правничу допомогу представник заявника надав:
- копію акту № 1 до Договору № 7/11 від 07.11.2023 про надання професійної правничої допомоги, складений між адвокатом Шевченко О.І. та клієнтом - ОСОБА_1 за умовами якого загальна вартість виконаних робіт становить 4700 грн., а саме: консультація щодо можливості та доцільності вирішення справи у судовому порядку (витрачений час - 4 години) вартістю 2000 грн.; складання 4-х адвокатських запитів (витрачений час 4 години) вартістю 2400 грн., складання по повідомлення про запрошення представника на огляд автомобіля (витрачений час - 1 година) вартістю 300 грн. Всього по цьому акту на суму 4 700 грн.
- копію акту № 1 до Договору № 08/1 від 23.05.2025 про надання професійної правничої допомоги, складений між адвокатом Шевченко О.І. та клієнтом - ОСОБА_1 за умовами якого загальна вартість виконаних робіт становить 17 200 грн., а саме: підготовка матеріалів та складання позовної заяви про відшкодування збитків (витрачений час - 7 годин) вартістю 8000 грн.; представництво інтересів клієнта у суді в чотирьох судових засіданнях вартістю 9200 грн. Всього по цьому акту на суму 17 200 грн.
Отже, загальна сума послуг, яку позивач просив стягнути з районної адміністрації в якості понесених ним витрат на професійну правничу допомогу становить 21 900 грн.
Зауважує, що заявником не було долучено до заяви про стягнення витрат на правову (правничу) допомогу квитанції до прибуткового касового ордера, платіжного доручення з відміткою банку або іншого банківського документу, касових чеків тощо. Останнє свідчить про неправомірність заявлених вимог заявника про стягнення витрат на правову допомогу, оскільки вони суперечать багатьом правовим позиціям Верховного Суду.
Враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт, часткове задоволення позову, малозначність справи, принцип розумності та співмірності, районна адміністрація вважає, що відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати пов'язані з розглядом справи у разі часткового задоволення позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші учасники справи рішення та додаткове рішення суду першої інстанції не оскаржили.
Від представника ОСОБА_1 - адвоката Тивоненка Д.Р. на адресу апеляційного суду надійшов відзив, у якому він просить залишити апеляційні скарги без задоволення, а оскаржувані рішення та додаткове рішення суду - без змін. Зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з'ясовано їх правову природу та, як наслідок, ухвалено обґрунтовані та законні рішення та додаткове рішення, а викладені в апеляційних скаргах доводи не спростовують висновків суду.
Також зазначає, що орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції становить: 22 000,00 грн., що підтверджується ордером від 17.10.2025 року на надання правової допомоги, Договором № 01/10 від 01.10.2025 року про надання професійної правничої допомоги (далі - Договір), Додатком № 1 до Договору від 17.10.2025 року, Актом № 1 від 20.10.2025 року про надані послуги до Договору. Тому просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в повному обсязі.
Від представника Департаменту патрульної поліції Назаренка М.М. на адресу апеляційного суду надійшли додаткові пояснення, в яких він зазначає наступне:
1) Заяви відповідача про здійснення "всіх відповідних заходів щодо благоустрою району" є декларативними та не підкріплені належними доказами. Навіть якщо певні заходи і проводились, їхня ефективність, як це доведено подією, виявилася недостатньою для запобігання шкоді. Тут вбачається порушення балансу між обов'язком адміністрації щодо забезпечення безпечного середовища (публічний інтерес) та правом громадянина на безпечне користування майном і відсутність небезпеки (приватний інтерес). Адміністрація не забезпечила належного співвідношення між своїми повноваженнями та їхнім фактичним виконанням, що призвело до порушення прав позивача.
2) Посилання на нібито порушення дій чи бездіяльності посадових осіб Управління з питань екологічної безпеки Запорізької міської ради є спробою перекласти відповідальність. Обов'язок щодо належного утримання території, включаючи зелені насадження, лежить безпосередньо на районній адміністрації. Забезпечення балансу між обов'язками різних суб'єктів владних повноважень не звільняє кожного з них від відповідальності за безпосереднє виконання своїх функцій, що виключає можливість перекладання вини на інших.
3) Аналогічно, посилання на УПП в Запорізькій області ДПП є неприйнятним. Функції патрульної поліції здебільшого полягають у контролі за дотриманням правил дорожнього руху та громадської безпеки, а не у забезпеченні належного утримання зелених насаджень чи благоустрою. Це свідчить про намагання змістити фокус з прямої відповідальності відповідача за не забезпечення балансу між належним виконанням власних повноважень та наслідками для громадян.
4) Твердження про "обставини непереборної сили" та посилання на довідку із Запорізького ЦГМ не відповідають дійсності. Прогнозовані погодні умови, навіть несприятливі, не можуть вважатися непереборною силою, якщо вони не є надзвичайними та непередбачуваними явищами, що унеможливлюють будь-які запобіжні заходи. Очікувані атмосферні явища вимагають від адміністрації посилених заходів щодо перевірки та усунення потенційних загроз, що є елементом забезпечення балансу між можливими ризиками та обов'язком гарантувати безпеку. Не було доведено, що адміністрація вжила всіх можливих заходів для мінімізації ризиків падіння гілок, що є частиною її обов'язку дотримання належного балансу у своїх діях.
5) Абсолютно необґрунтованим є твердження про те, що позивач "не повинен був керувати у зазначений день та час автомобілем у зв'язку з поганими погодними умовами". Таке формулювання є прямим порушенням права особи на вільне пересування та використання свого майна. Відповідач не може перекладати на громадянина відповідальність за власну бездіяльність у сфері благоустрою та безпеки. Очікується, що саме владні органи повинні забезпечувати баланс між правами громадян на користування міським простором та забезпеченням безпеки цього простору, а не обмежувати ці права, посилаючись на власну неспроможність. Це є порушенням балансу між публічним обов'язком і приватними свободами.
Щодо посилання представника відповідача стосовно складання акту співробітниками УПП в Запорізькій області ДПП, вважає, що наведені доводи є спробою заперечити доказову силу документа через формальні зачіпки, що є звичайною тактикою в судових спорах. Однак, судова практика виходить з того, що незначні відхилення від ідеального порядку оформлення (якщо такі були) не можуть автоматично позбавити документ доказової сили, якщо його зміст об'єктивно відображає фактичні обставини. Заперечення щодо "не встановленого законом порядку" мають бути обґрунтовані посиланням на конкретні норми законодавства, порушення яких мало місце і яке істотно вплинуло на зміст акту. Таким чином, якщо Акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі був складений уповноваженими особами, відповідно до передбаченої законодавством процедури (Наказом МВС України № 1395 або іншими відповідними актами), та містить достатні для ідентифікації обставин відомості, його юридична сила як письмового доказу є безсумнівною, а доводи про його нібито "неналежність" є юридично безперспективними.
Від представника Управління з питань екологічної безпеки Запорізької міської ради Букіна С.М. на адресу апеляційного суду надійшли письмові пояснення, в яких він зазначає, що рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 21.04.2011 року № 188/61 районній адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району було передано в оперативне управління майно комунальної власності, у тому числі зелені насадження.
Благоустрій та утримання у належному стані територій парків, скверів, рекреаційних зон, садів, зон зелених насаджень, скверів та майданчиків для дозвілля та відпочинку здійснюють їх балансоутримувачі відповідно до «Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України», затверджених наказом Міністерства будівництва архітектури, та житлово-комунального господарства від 10.04.2006 р. № 105 (далі - Правила).
Відповідно до п. 5.2 розділу 5 Правил, балансоутримувач забезпечує належне утримання та своєчасний ремонт об'єкта благоустрою власними силами або може на конкурсних засадах залучати інші підприємства, установи, організації, використовуючи для цього кошти, передбачені власником об'єкта.
Відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними на об'єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об'єктів (п. 5.5 розділу 5 Правил).
Отже, згідно з нормами законодавства саме на районну адміністрацію по Заводському району Запорізької міської ради покладено обов'язок, утримання та догляду за зеленими насадженнями, що включає різні види обрізання дерев і формування крони, щоб уникнути їхнього обламування, видалення дерев.
Крім того, 24.03.2023 за вих. №18.05./01-28-186 районна адміністрація Запорізької міської ради по Заводському району звернулась з листом до виконавчого комітету Запорізької міської ради, щодо оформлення документів на видалення дерев у зв'язку з їх аварійним та сухостійним станом на території Заводського району відповідно до визначеного переліку.
Зазначений перелік містив дерево по вул. Вроцлавська у м. Запоріжжі (біля магазину Авангард), яке мало ознаки аварійного стану.
Дерево, яке завдало шкоди автотранспортному засобу Volkswagen Jetta, р.н НОМЕР_1 , в переліку не зазначалось.
В свою чергу, 03.05.2023 затвердженим складом комісії було здійснено огляд вулично-шляхової та прибудинкової території Заводського району, за результатом якого виявлено два дерева по вул. Вроцлавській (біля маг. «Авангард»), які мали ознаки аварійного стану, про що складено акт № 146 обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню.
Вищезазначений акт було скеровано до районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району, що підтверджується листом від 03.05.2023 №0449/04-14 (копія акту та листа додається).
Відповідно до Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2006 р. № 1045, видалення аварійних, сухостійних і фаутних дерев на об'єкті благоустрою здійснює балансоутримувач на підставі акта.
В свою чергу п. 2.3. розділу 3 Порядку проведення ремонту та утримання об'єктів благоустрою населених пунктів, затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 23 вересня 2003 року № 154 визначено, що власник, за поданням балансоутримувача, щорічно затверджує заходи з утримання та ремонту об'єкта благоустрою на наступний рік та передбачає кошти на виконання цих заходів. Затверджується також перелік об'єктів проведення капітального ремонту. Балансоутримувач об'єктів благоустрою несе повну відповідальність за виконання затверджених заходів у повному обсязі.
Відповідно до затвердженої Програми розвитку та обслуговування зеленого господарства міста на 2023-2025 роки (рішення ЗМР від 17.03.23 №749), головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем даної Програми є Управління з питань екологічної безпеки Запорізької міської ради. Згідно з переліком площ обслуговування зелених насаджень та інших озеленених території Заводського району, КРБП «Зеленбуд» на підставі укладеного між Управлінням з питань екологічної безпеки ЗМР та підприємством договору №9 від 03.04.2024 року (знаходиться у вільному доступі https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2023-03-13-009836-a) надаються послуги з озеленення територій та утримання зелених насаджень в районах м. Запоріжжя.
Відповідно до п.1.1. Договору з благоустрою, Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги визначені його умовами договору, а Замовник - прийняти та оплатити послуги.
Згідно до п.п. 2.1. Договору з благоустрою, Виконавець повинен надати послуги Замовнику, передбачені Договором, якість яких відповідає стандартам і технічним умовам згідно державних нормативних документів.
Пунктом 5.5. Договору визначено, що Виконавець надає послуги згідно з письмовими заявками Замовника та відповідно до вимог, норм і правил, встановлених для виконання послуг даного виду, затвердженої документації, вимог техніки безпеки та охорони праці.
Виконавець зобов'язаний забезпечити підтвердження районними адміністраціями Запорізької міської ради наявності наданих послуг на території району/об'єктах благоустрою, які перебувають у їх оперативному управлінні /на балансі (підпункт 6.4.12 п.6.4 розділу 6 Договору).
В свою чергу вбачається, що на виконання умов договору КРБП «Зеленбуд» було здійснено заходи, щодо видалення зелених насаджень, які були зазначені в акті № 146 від 03.05.2023, що підтверджується, актом № 163/СВД приймання виконаних робіт за листопад 2023 року (копія акту додана).
В подальшому, 05.12.2023 районна адміністрація Запорізької міської ради по Заводському району звернулась з листом до виконавчого комітету Запорізької міської ради, щодо оформлення документів на видалення дерев у зв'язку з їх аварійним та сухостійним станом на території Заводського району відповідно до визначеного переліку, який містив перелік дерев по вул. Вроцлавській в місті Запоріжжя та зокрема дерево, яке завдало шкоди автотранспортному засобу Volkswagen Jetta, р.н НОМЕР_1 (копія листа від 05.12.2023 №18 03/01 додана).
12 січня 2024 року затвердженим складом комісії було здійснено огляд вулично-шляхової мережі та прибудинкової території Заводського району та складено акт №17 обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню (копія акту додана).
На підставі вищезазначеного акту КРБП «Зеленбуд» було здійснено заходи, щодо видалення зелених насаджень, що підтверджується актом № 24/СВД приймання виконаних робіт за лютий 2024 року (копія додана).
Отже, Управління з питань екологічної безпеки Запорізької міської ради забезпечує контроль за утриманням зелених насаджень, які перебувають в господарському віданні підвідомчих Управлінню комунальних підприємств, оформлює та видає акти обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню, супроводжує роботу постійно діючої комісії з питань визначення стану зелених насаджень та їх відновної вартості у м. Запоріжжя, а також здійснює функцію головного розпорядника бюджетних коштів та замовника відповідних послуг у межах суми виділеного фінансування на зазначені заходи на підставі отриманої від балансоутримувачів (районних адміністрацій Запорізької міської ради) інформації.
В свою чергу законодавчо визначено, що саме балансоутримувач забезпечує належне утримання та своєчасний ремонт об'єктів благоустрою та є відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними на об'єктах благоустрою державної чи комунальної власності.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду та додаткового рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції - без змін,з таких підстав.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам закону.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 28 жовтня 2023 року о 12 годині 45 хвилин транспортний засіб - Volkswagen Jetta, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував позивач, рухаючись по проїжджій частині вул. Вроцлавська у м. Запоріжжі біля опори ЛЕП №12, отримав значні механічні пошкодження внаслідок несподіваного падіння на капот вказаного автомобіля великої гілки з дерева, яке росте на узбіччі, що підтверджується актом обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 28.10.2023 року з доданими фототаблицями.
Власником транспортного засобу VOLKSWAGEN JETTA, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , є ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 29.08.2019 року.
Представником позивача у позовній заяві було зазначено, що ОСОБА_3 є тіткою позивача.
З матеріалів цієї справи вбачається, що позивач має право на керування транспортними засобами категорії «В» на підставі посвідченням водія серії НОМЕР_3 від 23.12.2020 року.
Позивач є стороною (страхувальником) внутрішнього електронного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо страхування вищезазначеного транспортного засобу у ПАТ «Страхова група «ТАС», про що свідчить Поліс № EP-216738796 від 10.09.2023 року.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 зазначено, що «факт правомірності володіння особою транспортним засобом є достатньою підставою для неї, щоб звернутися за захистом права щодо відшкодування шкоди, заподіяної вказаному майну».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.05.2022 року у справі № 623/290/21 вказано, що за змістом частини другої статті 1187 ЦК України володільцем джерела підвищеної небезпеки є юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших правових підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Пунктом 2.2. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (в редакції, чинній на час вчинення ДТП) передбачено, що власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.11.2022 року у справі № 335/2566/18, Верховний Суд дійшов наступних висновків, зокрема, якщо порушення речового права на чуже майно, з вини третіх осіб, завдало певних майнових збитків особі, якій належить це право, то ця особа може звернутися за захистом належних їй прав на підставі статті 396 ЦК України. Спричинення шкоди користувачу майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху (висновок Верховного Суду України в постанові від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14).
Позивач, який правомірно керував транспортним засобом, має право на відшкодування майнової шкоди, заподіяної цьому майну за рахунок страховика (страхової компанії) винної особи, а понад розмір страхового відшкодування, зокрема, франшизи, за рахунок винної особи». Аналогічного висновку дійшли Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду в постановах від 07 листопада 2018 року у справі № 200/21325/15-ц, від 03 квітня 2019 року в справі №299/2811/16-ц, від 17 жовтня 2019 року у справі № 300/193/17, від 27 листопада 2019 року у справі № 607/3007/16-ц, Верховний Суд України у постанові від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14.
Колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, який, з урахуванням вищевказаних правових позицій Верховного Суду, встановив, що позивач мав право та реалізував його, звернувшись за захистом свого права до суду, шляхом подання позовної заяви щодо відшкодування шкоди, заподіяної автомобілю, яким керував під час ДТП, але який не належав йому на праві власності.
Згідно висновкуекспертного автототоварознавчого дослідження № 4149 щодо визначення матеріального збитку, заподіяного власнику КТ3 VOLKSWAGEN JETTA р.н. НОМЕР_1 , від 06.02.2024 року, який свідчить про наявні механічні пошкодження транспортного засобу, завданого внаслідок ДТП, та вказує, що матеріальний збиток власнику КТЗ внаслідок ДТП (падіння дерева) складає 134 581,48 грн.
Відповідачемзазначений висновок експерта не оскаржувався, клопотань щодо призначення відповідної експертизи з боку відповідача до суду не надходило.
Суд першої інстанції, враховуючи викладене вище, правильно оцінив висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 4149 щодо визначення матеріального збитку, заподіяного власнику КТ3 VOLKSWAGEN JETTA, р.н. НОМЕР_1 , від 06.02.2024 року, як належний та допустимий доказ розміру матеріальної шкоди, завданої позивачу.
Також, у зв'язку з необхідністю отримання інформації про балансоутримувача або у кого в оперативному управлінні знаходяться дерева, що розташовані вздовж автомобільної дороги за адресою: АДРЕСА_1 , представником позивача - адвокатом Шевченком О.І. були направлені відповідні адвокатські запити до: районної адміністрації по Заводському району Запорізької міської ради, управління з питань екологічної безпеки Запорізької міської ради, Комунального ремонтно-будівельного підприємства «Зеленбуд» та Управління патрульної поліції в Запорізькій області.
Із змісту відповіді районної адміністрації по Заводському району Запорізької міської ради від 20.11.2023 року вбачається, що відповідно до розподілу обов'язків між департаментами, управліннями Запорізької міської ради, контроль за зеленими насадженнями здійснює управління з питань екологічної безпеки Запорізької міської ради та балансоутримувач. Також Районна адміністрація Запорізької міської ради по Заводському району у відповіді зазначила перелік інвентарних номерів дерев, які знаходяться на балансі зазначеної районної адміністрації.
З відповіді управління з питань екологічної безпеки Запорізької міської ради від 30.11.2023 року вих. №2329/04-16 вбачається, що відповідно до Положення про управління з питань екологічної безпеки Запорізької міської ради, затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 17.03.2023 року № 161, здійснення контролю за зеленими насадженнями не відноситься до повноважень управління. Водночас, управлінням з питань екологічної безпеки Запорізької міської ради було зазначено про те, що зелені насадження по вул. Вроцлавській обліковуються в оперативному управлінні районної адміністрації по Заводському району Запорізької міської ради, зазначена територія входить до переліку площ обслуговування зелених насаджень та інших територій на 2023 рік, які обслуговуються КРБП «Зеленбуд». Також було вказано, що звернень фізичних або юридичних осіб стосовно оформлення документів на видалення зелених насаджень у зв'язку з їх аварійним станом по вул. Вроцлавській до виконавчого комітету міської ради не надходило та відповідні документи на видалення зелених насаджень не видавалися.
Зі змісту відповіді Комунального ремонтно-будівельного підприємства «Зеленбуд» від 13.12.2023 року вих. № 1188 вбачається, що КРБП «Зеленбуд» не є балансоутримувачем зелених насаджень за адресою: м. Запоріжжя, вул. Вроцлавська, та не володіє інформацією про такого власника. Крім того, КРБП «Зеленбуд» зазначили, що відповідно до договору № 9 від 03.04.2023 року, між управлінням з питань екологічної безпеки та КРБП «Зеленбуд» було укладено договір згідно з яким, останні надають послуги з утримання об'єктів благоустрою зеленого господарства та їх окремих елементів, а саме, послуги з благоустрою м. Запоріжжя. КРБП «Зеленбуд» мають відповідний план на видалення дерев по вул. Вроцлавська, який був включений до стандартного плану робіт останніх на грудень місяць, однак, заявок щодо першочерговості або терміновості видалення окремих дерев по вул. Вроцлавська до КРБП «Зеленбуд» не надходило.
Факт падіння гілки з дерева 28.10.2023 року на вказаний вище транспортний засіб позивача та завдання у зв'язку з цим транспортному засобу механічних пошкоджень, підтверджуються наданими позивачем доказами щодо ДТП.
Оскільки на час ухвалення рішення судом першої інстанції матеріальні збитки позивачу не відшкодовані, суд правильно виснував, що внаслідок цього права позивача на відшкодування спричинених йому матеріальних збитків, завданих падінням гілки з дерева на автомобіль, є порушеними та підлягають захисту у судовому порядку.
Також судом встановлено, що на підставі рішенням Запорізької міської ради № 99 від 07.12.2022 року, затверджено Програми розвитку інфраструктури та комплексного благоустрою міста Запоріжжя на 2023-2025 роки, що, зокрема, передбачає заходи щодо догляду за зеленими насадження у м. Запоріжжі.
Головними розпорядниками бюджетних коштів по вказаній Програмі за напрямком «Догляд за зеленими насадженнями» є департамент інфраструктури Запорізької міської ради та районні адміністрації Запорізької міської ради.
Що стосується функцій районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району, то нею здійснюється координація та контроль роботи підприємств, установ, організацій, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста, які виконують роботи з утримання житла, благоустрою території району, торговельного та побутового обслуговування населення.
Відповідно до Положення про районну адміністрацію Запорізької міської ради по Вознесенівському, Дніпровському, Заводському, Комунарському, Олександрівському, Хортицькому, Шевченківському району, затвердженого рішенням ЗМР № 76 від 07.12.2022 року, до основних повноважень районної адміністрації ЗМР віднесено: організація благоустрою району, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; спільно з відповідними виконавчими органами, комунальними підприємствами та комунальними закладами, які реалізують повноваження та функції з благоустрою, здійснення контролю за станом благоустрою, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм.
В порядку виконання цих функції адміністрація здійснює організацію та виконання робіт із знесення, кронування та санітарної обрізки дерев, кущів на території, прилеглій до відомчого житлового фонду та житлових будинків комунальної власності; організацію робіт по догляду за об'єктами благоустрою, закріпленими за адміністрацією району.
З огляду на встановлені обставини суд правильно виснував, що районна адміністрація Запорізької міської ради по Заводському району є балансоутримувачем зелених насаджень на території цього району міста Запоріжжя, а стан всіх зелених насаджень міста Запоріжжя знаходиться також у віданні Департаменту інфраструктури та благоустрою Запорізької міської ради, які мають узгоджувати між собою дії з їх належного утримання.
Це також підтверджується відповіддю районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району на запит представника УПП в Запорізькій області, що районна адміністрація Запорізької міської ради по Заводському району, є балансоутримувачем зелених насаджень на території Заводського району у місті Запоріжжі.
Метою діяльності балансоутримувача є утримання в належному стані зелених насаджень вздовж бульварів, вулиць, вчинення необхідних дій не лише задля забезпечення охорони зелених насаджень, але і задля забезпечення безпеки осіб під час користування об'єктами благоустрою населеного пункту, а тому саме балансоутримувач, як особа відповідальна за здійснення утримання зелених насаджень в належному стані зобов'язана вчиняти весь обсяг необхідних заходів для забезпечення, в тому числі, безпеки дорожнього руху.
Районна адміністрація Запорізької міської ради по Заводському району є виконавчим органом Запорізької міської ради в районі міста.
Відповідно до Положення про районну адміністрацію Запорізької міської ради по Вознесенівському, Дніпровському, Заводському, Комунарському, Олександрівському, Хортицькому, Шевченківському району, затвердженого рішенням ЗМР № 76 від 07.12.2022 року, районна адміністрація є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки, відкриті в органах Державної казначейської служби України та установах банку згідно чинного законодавства, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, штамп та бланк встановленого зразка. Районна адміністрація має всі права юридичної особи у відповідності до чинного законодавства України.
Отже, згідно з нормами законодавства на районну адміністрацію Запорізької міської ради по Заводському району покладено обов'язок контролю, утримання та догляду за зеленими насадженнями, що включає різні види обрізання дерев і формування крони, щоб уникнути їхнього обламування, видалення дерев.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення майнової шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що заподіяння шкоди майну позивача мало місце внаслідок бездіяльності районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району, що є балансоутримувачем зелених насаджень по АДРЕСА_1 , щодо виконання своїх обов'язків згідно норм законодавства, зокрема, яка виявилася у неналежному догляді та утриманні зелених насаджень, контролі за станом зелених насаджень, що призвело до падіння гілки з дерева і пошкодження транспортного засобу позивача і заподіяння майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню. Суд вважав, що належним відповідачем за вказаним позовом є районна адміністрація Запорізької міської ради по Заводському району міста Запоріжжя. Факт спричинення шкоди доведений матеріалами справи, районна адміністрація Запорізької міської ради по Заводському району не довела відсутність своєї вини у її заподіянні. Отже, у позивача наявні всі підстави для стягнення з Районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району вартості заподіяної позивачу майнової шкоди, а саме вартості відновлювального ремонту транспортного засобу автомобіля VOLKSWAGEN JETTA, р.н. НОМЕР_1 , у розмірі 134 581,48 грн.
Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Пунктом 7 частини першої статті 17 Закону України від 06 вересня 2005 року № 2807-IV «Про благоустрій населених пунктів» (далі - Закон № 2807-IV) визначено, що громадяни у сфері благоустрою населених пунктів мають право звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров'ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об'єктів благоустрою.
Згідно зі статтею 25 Закону № 2807-IV утримання та благоустрій прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку, належних до нього будівель, споруд проводиться балансоутримувачем цього будинку або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачем укладено відповідний договір на утримання та благоустрій прибудинкової території.
Відповідно до частини п'ятої статті 24 Закону № 2807-IV посадові особи підприємств, установ, організацій несуть відповідальність за невиконання заходів з благоустрою, а також за дії чи бездіяльність, що призвели до завдання шкоди майну та/або здоров'ю громадян, на власних та закріплених за підприємствами, установами, організаціями територіях відповідно до закону.
Частиною четвертою статті 28 Закону № 2807-IV визначено, що негайне видалення пошкоджених дерев або кущів (їх частин) може здійснюватися підприємствами, установами, організаціями або громадянами в разі, якщо стан таких пошкоджених зелених насаджень загрожує життю, здоров'ю громадян, а також майну громадян та/або юридичних осіб.
Аналіз наведених норм, з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, дає підстави для висновку, що саме потерпілий має довести належними та допустимими доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
За приписами частин першої та другої статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
Пунктом 5 частини другої статті 10 Закону № 2807-IV передбачено, що до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об'єктів тощо.
Відповідно до частин першої, третьої статті 15 Закону № 2807-IV органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об'єктів благоустрою державної та комунальної власності. У разі відсутності таких підприємств органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів таких об'єктів. Балансоутримувача, що здійснюватиме утримання і ремонт об'єкта благоустрою, який перебуває у приватній власності, визначає власник такого об'єкта благоустрою. Орган державної влади або орган місцевого самоврядування за поданням підприємства чи балансоутримувача щорічно затверджує заходи з утримання та ремонту об'єкта благоустрою державної або комунальної власності на наступний рік та передбачає кошти на виконання цих заходів. Орган державної влади та орган місцевого самоврядування, підприємство та балансоутримувач несуть відповідальність за виконання затверджених заходів у повному обсязі.
Згідно з частиною сьомою статті 28 Закону № 2807-IV правила утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, за погодженням із заінтересованими центральними органами виконавчої влади.
Пунктом 3.2 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105 (далі - Правила), передбачено, що елементами благоустрою є: покриття доріжок відповідно до норм стандартів; зелені насадження (у тому числі снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об'єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях; будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів; засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами; комплекси та об'єкти монументального мистецтва; обладнання дитячих, спортивних та інших майданчиків; малі архітектурні форми; інші елементи благоустрою.
Відповідно до пункту 5.5 Правил відповідальними за збереження зелених насаджень, належний догляд за ними є: на об'єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об'єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях - установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянок, які відведені під будівництво, - забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі.
Таким чином, відповідальними за збереження зелених насаджень, належний догляд за ними на об'єктах благоустрою державної чи комунальної власності є балансоутримувачі зелених насаджень, уповноважені органами місцевого самоврядування підприємства, які відповідають за утримання та збереження зелених насаджень.
Підпунктом 7 пункту «а» частини першої статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.
Тобто до відання виконавчого органу міської ради належить організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень, а обов'язок з відшкодування заподіяної позивачу майнової шкоди внаслідок падіння дерева покладається саме на балансоутримувача, визначеного органом місцевого самоврядування, як відповідальну особу за стан відповідних зелених насаджень.
У відповідності до частин першої-третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини перша, друга статті 76 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).
У відповідності до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За визначенням, наведеним у ч. 1 ст. 137 Господарського кодексу України правом оперативного управління вважається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним для здійснення некомерційної господарської діяльності.
Отже, висновок суду першої інстанції про те, що саме на районну адміністрацію Запорізької міської ради по Заводському району покладається обов'язок з контролю за станом зелених насаджень на вказаній ділянці місцевості, уповноважені представники якого мали обов'язок з періодичного контролю стану зелених насаджень, є законним та обґрунтованим.
Аналізуючи викладені норми права, а також встановлені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги про те, що судом неправильно визначена особа, яка має нести відповідальність за спричинену шкоду, є неспроможними.
Колегія суддів погоджується з висновком суду, що районною адміністрацією Запорізької міської ради по Заводському району, як балансоутримувачем щодо утримання зелених насаджень, не належно виконувалися обов'язки з утримання зелених насаджень, здійснювався неналежний контроль за станом благоустрою, що призвело до падіння гілки з дерева і пошкодження транспортного засобу позивача та заподіяння майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню. Падіння гілки з дерева на автомобіль позивача сталося саме внаслідок бездіяльності відповідача. Доводи заявника в цій частині зводяться до власного тлумачення норм матеріального права щодо його повноважень у сфері відповідальності за наслідки неналежного утримання зелених насаджень.
Доводи апеляційної скарги, що позивачем не доведено наявність складових елементів деліктного зобов'язання спростовані під час апеляційного розгляду справи. Саме бездіяльність відповідача у невжитті необхідних та своєчасних заходів для належного утримання об'єкту благоустрою, а саме зелених насаджень, стала причиною пошкодження автомобіля позивача.
Посилання у скарзі на те, що причиною падіння гілки з дерева було стихійне лихо, не знайшли свого підтвердження. Так, прогнозовані погодні умови, навіть несприятливі, не можуть вважатися непереборною силою, якщо вони не є надзвичайними та непередбачуваними явищами, що унеможливлюють будь-які запобіжні заходи. Очікувані атмосферні явища вимагають від відповідних осіб посилених заходів щодо перевірки та усунення потенційних загроз, що є елементом забезпечення балансу між можливими ризиками та обов'язком гарантувати безпеку. До того ж, небезпечні метеорологічні явища І рівня небезпечності - це явища погоди, які за кількісними показниками, тривалістю та територією розповсюдження створюють певні незручності для населення та функціонування господарського комплексу країни. За нормативними документами, прийнятими в Гідрометслужбі України, небезпечним явищем вважається вітер швидкістю 15-24 м/с, у день події максимальна швидкість вітру була 17 м/с. Отже, вищевказані доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Водночас, колегія суддів наголошує, що суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення статті 1173 ЦК України, яка є спеціальною нормою, оскільки передбачає певні особливості, відмінні від загальних правил деліктної відповідальності.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за наявності вини.
У постанові від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності.
У постанові Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі № 372/1891/17 зазначено, що «у випадку заподіяння майну чи здоров'ю особи шкоди внаслідок бездіяльності балансоутримовача, яка проявляється у незабезпеченні належного стану та догляду за утриманням об'єктів благоустрою, до яких відносяться зелені насадження, останній зобов'язується відшкодувати таку шкоду. Частиною другою статті 1166 ЦК України передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Вказаною нормою встановлено презумпцію вини завдавача шкоди, згідно з якою особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини, а саме у зв'язку із наявністю вини іншої особи або у зв'язку із дією об'єктивних обставин».
У пунктах 6.11-6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2020 року у справі № 925/1196/18 зазначено, що статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними й передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Утім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України. Збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником. Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
Отже, положення статті 1173 ЦК України, на які помилково послався суд першої інстанції, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Водночас указане не вплинуло на правильне по суті вирішення спору, суд вирішив спір відповідно до вимог статті 1166 ЦК України.
Інші доводи апеляційної скарги представника районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району на рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 22 травня 2025 року зводяться до повторень заперечень проти позову, незгоди з рішенням суду першої інстанції, незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, тобто стосуються переоцінки доказів, яким була надана належна оцінка судом, і не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з'ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка. Колегія суддів вважає, що в силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судом першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.
Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.
Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
При цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «РуїзТоріха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити апеляційну скаргу на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 22 травня 2025 року без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.
Щодо оскарження додаткового рішення колегія суддів виходить з наступного.
Так, згідно п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: як розподілити між сторонами судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України).
Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина друга статті 133 ЦПК України).
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (частина третя статті 133 ЦПК України).
За положеннями частин 1-3 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу", про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п'ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19) та постанові від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс).
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).
Верховний Суд у постановах від 21 квітня 2021 року у справі № 488/1363/17 (провадження № 61-11991св20) та від 26 січня 2022 року у справі № 127/1415/20 (провадження № 61-878св21) дійшов висновків, що: «втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини п'ятої статті 137 ЦПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України».
Згідно з вимогами статей 137, 141 ЦПК України на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги, рахунки тощо.
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторони зробили про це відповідну заяву (частина восьма статті 141 ЦПК України).
З огляду на вказану норму закону, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів.
Відповідно, якщо учасник справи до закінчення судових дебатів не заявив клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, суд не має підстав для розгляду питання про розподіл здійснених учасниками витрат на професійну правничу допомогу.
Системний аналіз вказаних норм процесуального права дає підстави зробити висновок про те, що клопотання (заява) про орієнтований розмір витрат на правову допомогу в суді першої інстанції може бути заявлено (подано) на будь-якій стадії судового процесу (як в позовній заяві, так і окремо заявою (клопотання), але за умови до закінчення судових дебатів.
Подібні за змістом висновки зроблено у постанові Верховного Суду від 21 вересня 2023 року у справі № 357/9482/21 (провадження № 61-12596 св 22).
Крім іншого, Верховний Суд у постанові від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22) зазначив, що «…надані адвокатом своїй клієнтці такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною…».
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивачем було заявлено позовні вимоги на загальну суму 140 730 грн., судом позовні вимоги було задоволено частково, а саме на суму 134 581, 48 грн., що складає 96 % від заявлених позовних вимог.
ОСОБА_1 при подачі позову було сплачено судовий збір в сумі 3 508,24 грн., що підтверджено відповідною платіжною квитанцією.
Також позивачем з метою обґрунтування позовних вимог було сплачено витрати на проведення експертного автотоварознавчого дослідження в сумі 4 500 грн., що підтверджено відповідною рахунком-фактурою.
Отже, враховуючи положення частини другої статті 141 ЦПК України, суд дійшов вірного висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню в рахунок відшкодування судового збору за подання позову сума, пропорційна 96 % від 3 508,24 грн., що складає 3 367,91 грн., в рахунок відшкодування витрат на проведення експертного автотоварознавчого дослідження - сума, пропорційна 96 % від 4 500 грн., що складає 4 320 грн.
Також в ході розгляду справи позивач користувався професійною допомогою адвоката Шевченка О.В. на підставі укладеного між сторонами Договору про надання правової допомоги, витрати на залучення якого складають: в сумі 4700 грн. по Акту № 1 від 23.05.2025р. по договору № 7/11; в сумі 17 200 грн. по Акту №1 від 23.05.2025р. по договору № 08/1, всього на загальну суму 21 900 грн.
Згідно Акту №1 від 23.05.2025р. по договору № 7/11 Качан В.О. отримав наступну правничу допомогу:
1. Консультація щодо можливості та доцільності вирішення Справи у судовому порядку, у тому числі: проведення двох зустрічей з Клієнтом, попереднє вивчення та аналіз наданих Клієнтом документів, добірка та аналіз норм чинного законодавства щодо спірних правовідносин, вивчення судової практики Верховного Суду (ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»: «Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права»), формування висновку щодо можливості захисту прав клієнта в судовому порядку - 4 години на суму 2000 грн.;
2. Складання 4-х адвокатських запитів (витребування відповідної інформації) - 4 години на суму 2 400 грн.;
3. Складання повідомлення про запрошення представника на огляд автомобіля - 1 година на суму 300 грн.; а всього по цьому Акту на суму 4700 грн.
Згідно Акту №1 від 23.05.2025р. по договору № 08/1 позивач отримав наступну правничу допомогу:
1. Підготовка матеріалів та складання позовної заяви про відшкодування завданих збитків - 7 годин на суму 8 000 грн.,
2. Представництво інтересів клієнта в суді в чотирьох судових засіданнях - на суму 9 200 грн., а всього по цьому Акту на суму 17 200 грн.
Посилання скаржника на відсутність документів, що свідчать про оплату витрат на професійну правничу допомогу, як на підставу для відмови у відшкодуванні цих витрат, не є підставою для скасування додаткового рішення з огляду на наступне.
За змістом ст. 137 ЦПК України при доведеності факту надання правничої допомоги та вартості цих послуг, відсутність доказів про їх фактичну сплату для їх розподілу за результатами розгляду справи відповідно до частини восьмої статті 141 цього ж Кодексу не мають правового значення.
Законодавець не передбачає можливості для відмови у відшкодуванні фактично наданих витрат на правову допомогу, а тому суд згідно ч.ч. 4-6 ст. 137, ч.ч. 3, 4 ст. 141 ЦПК України у такому разі з'ясовує наявність чи відсутність підстав для зменшення цих витрат.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року в справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами ВС у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.
Беручи до уваги викладене та зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, взявши до уваги умови договору про надання професійної правничої допомоги, заперечення представника відповідача проти відшкодування вказаних витрат, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення та стягнення з районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 13 458 грн.
Розмір понесених витрат на таку суму відповідає принципу співмірності із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт.
Як зазначалося вище, у відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Тивоненко Д.Р. зазначає, що орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції становить: 22 000,00 грн., що підтверджується ордером від 17.10.2025 року на надання правової допомоги, Договором № 01/10 від 01.10.2025 року про надання професійної правничої допомоги (далі - Договір), Додатком № 1 до Договору від 17.10.2025 року, Актом № 1 від 20.10.2025 року про надані послуги до Договору. Тому просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в повному обсязі.
Враховуючи вищенаведені норми права, колегія суддів погоджується з тим, що позивачем у справі понесено витрати на правничу допомогу. Докази наявності відповідних витрат є належними та допустимими, а тому такі витрати підлягають відшкодуванню.
Колегія суддів, зважуючи на складність та категорію справи, участь адвоката Качана В.О. судовому розгляді, перелік послуг правничої допомоги, наданої в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції, ціну позову, керуючись принципами справедливості та верховенства права, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, заяву представника скаржника про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, вважає за необхідне визначити розмір судових витрат, який підлягає відшкодуванню в сумі 2 000 грн.
Відтак, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 2 000 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційні скарги представника районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району Салата Наталії Петрівни залишити без задоволення.
Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 22 травня 2025 року та додаткове рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 12 червня 2025 року у цій справі залишити без змін.
Стягнути з районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському районуна користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 15 грудня 2025 року.
Головуючий Д.А. Трофимова
Судді: М.С. Гончар
Е.А. Онищенко