Справа № 302/931/24
01.12.2025 м. Ужгород
Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Марини В.Г. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 11 листопада 2024 року,
Постановою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 11 листопада 2024 року визнано винуватим ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та піддано ОСОБА_1 адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі - 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122-2 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в сумі - 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Відповідно до постанови суду, - 19 червня 2024 року о 01 годині 10 хвилин, в смт. Міжгір'я по вул. О.Ігнатишина, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Мерседес Бенц Е220», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, яку поліцейський здійснив шляхом увімкнення проблискового маячка синього і червоного кольору, увімкнення спеціального звукового сигналу, та своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.4, п. 8.9.б ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.
Крім того, 19 червня 2024 року, о 01 годині 10 хвилин, рухаючись по вул. О.Ігнатишина в смт. Міжгір'я, ОСОБА_1 керував транспортним засобом - автомобілем марки «Мерседес Бенц Е220» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явним ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження тесту на визначення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, відмовився та своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 31.07.2024 року, клопотання захисника адвоката Кривки М.В. задоволено, справи про адміністративні правопорушення за протоколами серії ААД № 657806 від 19.06.2024 року, серії ААД № 488190 від 19.06.2024 року відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130, ч. 1 122-2 КУпАП об'єднані в одне провадження та об'єднаній справі присвоєно Єдиний унікальний номер справи №302/931/24 (провадження № 3/302/390/24) (а.с.47-48).
Не погоджуючись з даною постановою скаргою адвокат Марина В.Г. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вважає оскаржувану постанову суду незаконною, а складені протоколи поліцейськими безпідставними та такими, що не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Зазначає, що наведені у протоколі доводи не відповідають дійсності, зокрема, у вказаний день та час ОСОБА_1 за кермом не перебував та автомобілем взагалі не керував, не зупинявся працівниками поліції, а також не був учасником якої-небудь ДТП, відповідно, не було жодних правових підстав для проходження ним огляду на стан сп'яніння. Звертає увагу, що сам факт перебування ОСОБА_1 на вулиці біля не заведеного автомобіля, так само як його поведінка чи небажання давати будь-які пояснення - не свідчить про те, що він був водієм, відтак у поліцейських не було жодних підстав пропонувати ОСОБА_1 проходити огляд на стан сп'яніння.
Щодо пропуску строку на апеляційне оскарження зазначає, що 11.11.2024 судом першої інстанції було проголошено тільки вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст було складено 18.11.2024, в той же день отримано ОСОБА_1 . У період часу з 11.11.2024 до 18.11.2024 у зв'язку з відсутністю повного тексту постанови суду першої інстанції, сторона захисту не була і не могла бути знайома з мотивами, якими суд обґрунтував оскаржувану постанову. Після отримання повного тексту оскаржуваної постанови ОСОБА_1 уклав договір про надання правової допомоги з новим захисником - адвокатом Марина В.Г. і в межах 5 робочих днів, апеляційну скаргу було скеровано до суду - 25.11.2024. Однак, постановою Закарпатського апеляційного суду від 13.12.2024 апеляційну скаргу повернуто скаржнику, оскільки клопотання не містило доказів, що ОСОБА_1 або його захисник Марина В.Г. були позбавлені можливості подати апеляційну скаргу з 18 по 21.11.2024. Просить суд, поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду від 11.11.2024.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності учасників судового процесу, неявка яких із урахуванням положень ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає її розгляду. При цьому, враховується: клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи без його участі; заява адвоката Марина В.Г. про розгляд справи без його участі, оскільки договір про надання правової допомоги ОСОБА_1 розірваний.
Приймаючи рішення про розгляд справи без участі учасників судового розгляду враховуються і вимоги чинного законодавства щодо розгляду справи в розумні строки.
Крім того, через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 надав додаткові пояснення у справі, зокрема, що постанова суду є незаконною та підлягає безумовному скасуванню, оскільки: його обвинувачення ґрунтується на незаконній ініціації зупинки та відсутності доказів керування; він був покараний за реалізацію його конституційного права не свідчити проти себе (ст. 63 Конституції); протокол є недопустимим доказом (ст.251 КУпАП) через грубі порушення процедури складання (ст.256 КУпАП); поведінка поліції (недбалість та відмова затримувати авто) підтверджує недостовірність їхніх обвинувачень. Просить суд, просить скасувати постанову суду від 11.11.2024, закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.
Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги згідно з положеннями ст. 294 КУпАП.
Згідно положень ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти вмотивоване законне рішення.
Ці вимоги закону, всупереч доводів апеляційної скарги, суд першої інстанції дотримався та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діянні ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-2 та ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Приписами ч. 1 ст. 122-2 КУпАП відповідальність настає за невиконання водіями вимог поліцейського про зупинку транспортного засобу.
Пункт 2.4 Правил дорожнього руху зобов'язує водія зупинитися на вимогу поліцейського.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ за № 1306 від 10 жовтня 2001 року, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно п. 6 розділу І та п. 6 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем у закладі охорони здоров'я.
Так, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що у судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_1 пояснював, що зі своїми друзями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 він перебував у ресторані «Тополя». Він разом з ОСОБА_4 вживали алкогольні напої, випив він близько 250 грам горілки. ОСОБА_2 ОСОБА_5 сидів з ними за столом, але спиртні напої не вживав. Близько о 01 год. ночі 19.06.2024 року вони вирішили йти додому та він попросив ОСОБА_6 відвезти їх додому, на що той погодився, оскільки був тверезий. Коли вийшли з ресторану, вони сіли в автомобіль «Мерседес», який належить йому ( ОСОБА_1 ) та поїхали додому. За кермом даного автомобіля був ОСОБА_7 , а він разом з ОСОБА_4 знаходилися на задньому сидінні. Під час руху автомобіля проблискових маячків синього і червоного кольорів він не бачив та звукових сигналів поліцейських про зупинку не чув, так як вони голосно спілкувалися з ОСОБА_4 . Чому під час руху ОСОБА_8 збільшував швидкість автомобіля, пояснити не може, оскільки на це не звертав уваги. Через деякий час ОСОБА_7 заїхав у провулок, де зупинив автомобіль та нічого не пояснюючи, відразу побіг, залишивши їх одних в автомобілі. Він з ОСОБА_3 вийшли з автомобіля, та стояли неподалік нього. Через 10 хвилин під'їхав службовий автомобіль, з якого вийшли поліцейські та відразу почали звинувачувати його ( ОСОБА_1 ) у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, на що він казав, що автомобілем не керував. На пропозицію поліцейських пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння відмовлявся, так як автомобілем не керував, про що неодноразово повідомляв поліцейських. Однак, незважаючи на його заперечення, поліцейські склали відносно нього протоколи про адміністративні правопорушення, з якими він не згідний, так як інкримінованих йому правопорушень не вчиняв, автомобілем не керував.
Захисник-адвокат Кривка П.П. В судовому засіданні суду першої інстанції зазначив, що будь-яких доказів, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, так і відмову ОСОБА_1 від огляду на стан алкогольного сп'яніння, матеріали справи не містять. Також зазначив, що додані до матеріалів об'єднаної справи протоколи про адміністративні правопорушення серії ААД № 488190, серії ААД № 657806 від 19.06.2024 ніяким чином не підтверджують вину особи за ч.1 ст.122-2 та ч.1 ст.130 КУпАП та крім того, додана постанова поліції серії ААД 341270 про порушення правил дорожнього руху від 03.01.2024 не має жодного «преюдиційного значення», оскільки за своєю суттю встановлює відповідальність за зовсім іншим видом правопорушення та стосується подій, які відбулися в січні 2024 року, тобто винесена за півроку до цього.
Свідок сторони захисту ОСОБА_2 у суді першої інстанції надав пояснення аналогічні поясненням ОСОБА_1 на додав, що близько о 01-00 год. 19.06.2024 року вони всі втрьох вийшли з кафе, та ОСОБА_1. попросив його (ОСОБА_2) відвезти їх додому, на що він погодився та сів за кермо автомобіля марки «Мерседес», який стояв біля ресторану, а ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 розмістилися на задньому сидінні цього автомобіля. По ходу руху автомобіля, коли під'їжджав до центру Міжгір'я, він побачив поліцейський службовий автомобіль, який включивши маячки синього та червоного кольорів, почав їх наздоганяти з вимогою зупинитися. Однак, на вказані вимоги він не відреагував та не зупинився, а навпаки почав пришвидшувати рух автомобіля «Мерседес» та намагався сховатися у провулках дороги, оскільки вважав, що у службовому автомобілі також перебувають представники ТЦК та СП, які могли його мобілізувати на військову службу. Коли в'їхав в одну з вуличок, він зупинив автомобіль та, нічого не пояснивши друзям, відразу побіг, так як боявся мобілізації. Які саме події відбувалися в подальшому, йому невідомо, оскільки їх очевидцем він вже не був.
Проте, незважаючи на такі пояснення учасників судового процесу, факт вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-2 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, суддею суду першої інстанції було встановлено з врахуванням зібраних по справі доказів, а саме, протоколу серії ААД № 488190 від 19.06.2024, згідно якого 19.06.2024 о 01 годині 10 хвилин, в смт. Міжгір'я по вул. О.Ігнатишина, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Мерседес Бенц Е220» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, яку поліцейський здійснив шляхом увімкнення проблискового маячка синього і червоного кольору, увімкнення спеціального звукового сигналу, та своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.4, п. 8.9.б ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП; протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 657806, згідно якого 19 червня 2024 року, о 01 годині 10 хвилин, рухаючись по вул. О.Ігнатишина в смт. Міжгір'я, ОСОБА_1 керував транспортним засобом - автомобілем марки «Мерседес Бенц Е220» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явним ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження тесту на визначення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, відмовився та своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП; рапорту інспектора ВП №2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області Шегута І.І. від 19.06.2024, з якого слідує, що зі служби 102 надійшло повідомлення про те, що 19.06.2024 о 01-35 год. за адресою: смт. Міжгір'я вул. Ігнатишина (вул. Добролюбова) інспектор СРПП ВП №2 повідомив, що водій га автомобілі марки «Мерседес», держномер НОМЕР_1 , не зупинився на вимогу працівників поліції, дані водія встановлюються. Заявник ОСОБА_10 ; дослідженого апеляційним судом у судовому засіданні диском з відеозаписом подій від 19.06.2024, з якого вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, та іншими матеріалами справи.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
Доводи апеляційної скарги сторони захисту про те, що у вказаний день та час ОСОБА_1 за кермом не перебував та автомобілем взагалі не керував, не зупинявся працівниками поліції, а також не був учасником якої-небудь ДТП, відповідно, не було жодних правових підстав для проходження ним огляду на стан сп'яніння, апеляційний суд відхиляє з огляду на таке.
Вказані доводи сторони захисту були предметом перевірки в ході розгляду справи в суді першої інстанції та на них судом надана обґрунтована та вмотивована відповідь, з якою погоджується і суд апеляційної інстанції.
Зокрема, суд першої інстанції в оскаржуваній постанові суду дійшов правильного висновку про те, що з відеозапису події, яка мала місце 19.06.2024 встановлено безпосереднє переслідування поліцейськими на службовому транспортному засобі автомобіля марки «Мерседес»; неодноразову вимогу поліцейського, направлену водієві даного автомобіля про зупинку транспортного засобу та ігнорування останнім вказаної вимоги. Крім того, після тривалого переслідування транспортного засобу декількома екіпажами службових автомобілей поліцейських, останніми було виявлено місце зупинки транспортного засобу «Мерседес Бенц Е220» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та біля якого, спершись на вказаний автомобіль, стояв ОСОБА_1 . Під час розмови з поліцейськими, ОСОБА_1 поводився зухвало та агресивно, висловлювався образливими словами на їх адресу. На пропозицію працівника поліції пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 відмовився від такого, вказуючи, що не керував вищезазначеним автомобілем. При цьому, на місці зупинки ОСОБА_1 не повідомляв, що за кермом був не він, а інша, яка за його версією, керувала вказаним вище транспортним засобом.
Переконливих доказів на спростування висновків суду першої інстанції стороною захисту в т.ч. самим ОСОБА_1 не надано.
Таким чином, апеляційний суд зазначає, що долучені відеозаписи є належними та допустимими доказами, оскільки отримані у встановленому законом порядку, відеозапис містить обставини події правопорушення, на ньому зафіксовано весь хід спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції, вказані відеозаписи дозволяють встановити обставини інкримінованих ОСОБА_1 адміністративних правопорушень.
Також, апеляційний суд звертає увагу на те, що у ОСОБА_1 була можливість написати в протоколі про адміністративне правопорушення пояснення з приводу обставин порушення та зазначити про те, що він не керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, однак останній таким правом не скористався.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо показань свідка ОСОБА_2 , надані ним у судовому засіданні суду першої інстанції, про те, що згідно відеозапису, який долучений до матеріалів справи, ОСОБА_2 не був присутнім при зазначених обставинах події, та оскільки він, як давній знайомий ОСОБА_1 , з яким тривалий час підтримує дружні стосунки, є особою, яка може бути заінтересована в результаті розгляду справи, що викликає обґрунтовані сумніви у правдивості та об'єктивності його показань.
Також апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що нотаріально посвідчена заява свідка ОСОБА_3 є неналежним та недопустимим доказом у справі, оскільки відповідно до вимог КУпАП вказаний свідок не був безпосередньо допитаний в судовому засіданні в під час розгляду цієї справи за участю всіх учасників справи, незважаючи на забезпеченні цього права судом стороні захисту.
Вказаний свідок ОСОБА_3 мав бути допитаний судом, а не нотаріусом, та саме суд мав роз'яснити йому права та обов'язки, попередити свідка про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 КК України та привести свідка до присяги. Після цього свідок мав надати свої покази та йому ж могли бути поставлені додаткові запитання судом і учасниками процесу. Свідок також мав би усвідомлювати наслідки таких його свідчень. Тому викладений у нотаріально посвідченій 29.07.2024 року заяві інформація не може розцінюватися як покази свідка ОСОБА_3 та в якості доказу судом не приймаються.
Крім того, апеляційний суд зазначає, що ОСОБА_3 є повнолітньою особою та, відповідно, він не був позбавлений можливості сам прибути в судове засідання та надати пояснення по суті справи. Сторона захисту мала достатній час для того, щоб забезпечити прибуття у судове засідання свідка ОСОБА_3 як до суду першої так і апеляційної інстанцій. Та, в свою чергу, будь-яких доказів неможливості прибуття в судове засідання по цій праві для допиту в якості свідка ОСОБА_3 , стороною захисту і самим ОСОБА_1 не надано.
Також не надано як суду першої так і апеляційної інстанцій інших будь-яких доказів, які б підтверджували покази ОСОБА_1 в частині не керуванням ним, а іншою особою, автомобілем "Мерседес Бенц Е220» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , у вказаних в зазначених вище протоколах часі та місці.
Отже, твердження сторони захисту в апеляційній скарзі з приводу того, що ОСОБА_1 не керував автомобілем, а тому не повинен був проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння, апеляційний суд розцінює як обраний ним спосіб захисту та спробу останнього змоделювати ситуацію на свою користь з метою уникнення ОСОБА_1 відповідальності за вчинені правопорушення, оскільки такі доводи в сукупності спростовуються встановленими судом обставинами.
Поряд з цим, належить взяти до уваги те, що дії службових осіб, що складали протоколи та фіксували правопорушення, в порядку передбаченому чинним законодавством, не оскаржувалися. Отже, ОСОБА_1 щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколів про адміністративні правопорушення не відповідають дійсності та є суб'єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-яким судовим рішенням або висновком компетентного органу.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На думку апеляційного суду, працівниками поліції дотримано порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, передбачений ст. 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року за № 1452/735, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України 07 листопада 2015 року № 1395.
Протоколи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складені з дотриманням вимог ст.ст. 254-256 КУпАП та містять всі необхідні для розгляду справи відомості, якихось істотних недоліків при їх складанні, які б тягли за собою визнання цих протоколів недопустимими доказами, не вбачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколах, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколів.
Відтак, доводи ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Марини В.Г. про відсутність у діях ОСОБА_1 складу правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП є необґрунтованими і не заслуговують на увагу. Таку позицію останніх слід розцінювати, як намагання уникнути установленої законом відповідальності за скоєне.
Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та не є обставинами, які виключають винність ОСОБА_1 в інкримінованих йому правопорушень, а також не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.
Суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).
Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Таким чином апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовані повно та об'єктивно; вина ОСОБА_1 доведена повністю, в зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність в його діях події і складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначене судом адміністративне стягнення повністю відповідає вимогам ст. 33 КУпАП.
При цьому суд першої інстанції, ухвалюючи постанову від 11 листопада 2024 року, правильно встановив, що з дня вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП (подія мала місце 19 червня 2024 року), минуло три місяці. У зв'язку з цим провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП стосовно ОСОБА_1 було закрито на підставі закінчення строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП.
Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122-2, ст. 130 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення, не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Поновити адвокату Марина В.Г. в інтересах ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення суду.
Апеляційну скаргу адвоката Марини В.Г. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 11 листопада 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122-2, ч.1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.Ю. Бисага