Справа № 686/18072/25
Провадження № 2/686/6061/25
заочне
26 листопада 2025 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд
Хмельницької області в складі:
головуючого судді Палінчака О.М.,
за участю секретаря судового засідання Цибульської Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
24 червня 2025 року позивач ТОВ «Діджи Фінанс» звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що 06.05.2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 7863523 (далі - кредитний договір), на підставі якого відповідачу було надано кредит у розмірі 17 800 грн. 00 коп. на 360 днів, стандартна ставка за весь строк користування кредитом 1,5 % в день.
27 листопада 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено Договір факторингу № 27.11/24-Ф, відповідно до якого до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 7863523 на загальну суму 57 138 грн. 00 коп.
Відповідач ухиляється від виконання зобов'язань і заборгованість за договором не погашає. Згідно витягу з додатку до Договору факторингу № 27.11/24-Ф від 27 листопада 2024 року сума заборгованості відповідача станом на дату відступлення прав вимоги становить 57 138 грн. 00 коп., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 17 800 грн. 00 коп.; заборгованість за відсотками - 30 438 грн. 00 коп., заборгованість за пенею - 8 900 грн. 00 коп.
Враховуючи наведене, позивач просить стягнути з відповідача зазначену заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 7863523 на загальну суму 57 138 грн. 00 коп. та понесені судові витрати, а саме: судовий збір в розмірі 2 422 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 грн. 00 коп.
Ухвалою судді від 11 липня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача ТОВ «Діджи Фінанс» Романенко М.Е. в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав, не заперечив проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суд не повідомив, відзив на позов та заяву про розгляд справи за його відсутності до суду не подав.
За змістом ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, повторно у судове засідання не з'явився без поважних причин або без повідомлення причин неявки та не подав відзив на позов, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказах з ухваленням заочного рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з відсутністю сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Частина перша статті 2 ЦПК України передбачає, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частинами першою та другою статті 10 ЦПК України встановлено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Судом об'єктивно встановлено, що 06.05.2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 7863523 (далі - кредитний договір), на підставі якого відповідачу було надано кредит у розмірі 17 800 грн. 00 коп. на 360 днів, стандартна ставка за весь строк користування кредитом 1,5 % в день.
У відповідності до п.1.1. Кредитного договору, укладання цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою IКC Товариства, доступ до якої забезпечується Споживачу через Веб-сайт або Мобільний застосунок «CreditPlus». Ідентифікація Споживача здійснюється при вході Споживача в Особистий кабінет/Мобільний застосунок «CreditPlus», в порядку передбаченому Договором та Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету/Мобільний застосунок «CreditPlus».
Згідно п.1.2. Договору, на умовах, встановлених Договором, Товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується одержати кредит та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
Відповідно до п.п. 1.3., 1.4. Договору, сума кредиту складає 17 800 грн. 00 коп., строк кредитування становить 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.
Згідно п.1.5.1 Договору, стандартна процентна ставка становить 1,50 % в день та застосовується в межах строку кредиту.
ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання за договором про надання споживчого кредиту № 7863523 від 06.05.2024 року виконало належним чином, перерахувавши грошові кошти у розмірі 17 800 грн. 00 коп. відповідачу ОСОБА_1 на картку НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки ТОВ «Пейтек» № 20250519-833 від 19.05.2025 року.
Відповідач належним чином своїх зобов'язань перед ТОВ «Авентус Україна» не виконав, у зв'язку з чим згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Авентус Україна» за договором про надання споживчого кредиту № 7863523 від 06.05.2024 року сума його заборгованості становить 57 138 грн. 00 коп., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 17 800 грн. 00 коп.; заборгованість за відсотками - 30 438 грн. 00 коп., заборгованість за пенею - 8 900 грн. 00 коп.
27 листопада 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено Договір факторингу № 27.11/24-Ф, відповідно до якого до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 (договір про надання споживчого кредиту № 7863523 від 06.05.2024 року) на загальну суму 57 138 грн. 00 коп.
Як вбачається з витягу з додатку № 1 до Договору факторингу № 27.11/24-Ф від 27 листопада 2024 року, загальна сума заборгованості відповідача станом на дату відступлення прав вимоги становить - 57 138 грн. 00 коп., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 17 800 грн. 00 коп.; заборгованість за відсотками - 30 438 грн. 00 коп., заборгованість за пенею - 8 900 грн. 00 коп.
08 квітня 2025 року представником позивача направлено ОСОБА_1 досудову вимогу про погашення заборгованості.
Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «Авенус Україна», ні на рахунки попереднього кредитора.
З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 27 листопада 2024 року позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Таким чином, за розрахунком позивача ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Діджи Фінанс» за договором про надання споживчого кредиту № 7863523 від 06.05.2024 року у сумі 57 138 грн. 00 коп., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 17 800 грн. 00 коп.; заборгованість за відсотками - 30 438 грн. 00 коп., заборгованість за пенею - 8 900 грн. 00 коп.
Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.
Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
В силу частини першої статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень статті 11 Закону «Про електронну комерцію» № 675-VIII слідує, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону № 675-VIII).
В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону № 675-VIII, електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України), позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
У частині першій статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.
За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов'язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов'язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.
Такий договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами.
Сторони вправі укласти кредитний договір у електронній формі шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Цей договір скріплюється електронним підписом сторін і прирівнюється до письмового договору.
Предметом виконання грошового зобов'язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.
Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.
Зобов'язання має виконуватися належним чином, у тому числі відповідно до умов договору та вимог закону.
Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов'язання, в строки, встановлені договором.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв'язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов'язаний надати належну оцінку цим доказам.
Отже, зібрані у справі докази вказують на те, що 06.05.2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 7863523, який було укладено в електронній формі, підписано сторонами електронним підписами. ОСОБА_2 підписав вищевказаний договір одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем).
Отже, ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, зокрема, щодо розміру кредиту, порядку його надання та повернення, строку кредитування, порядку нарахування та сплати процентів, прав і обов'язків сторін, відповідальності за порушення умов договору тощо.
При цьому, вищевказаний договір в судовому порядку не оскаржувався, не визнавався недійсними, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України, діє презумпція правомірності указаного правочину.
Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10 червня 2017 року.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно із ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Позивач належним чином довів факт переходу до нього права вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 7863523 від 06.05.2024 року.
Таким чином, позивач ТОВ «Діджи Фінанс» набув право вимоги до відповідача за договором про надання споживчого кредиту № 7863523 від 06.05.2024 року в сумі 48 238 грн. 00 коп., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 17 800 грн. 00 коп.; заборгованість за відсотками - 30 438 грн. 00 коп.
Щодо правомірності нарахування неустойки (штрафу, пені), суд зазначає наступне.
Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).
Критерії правомірності примусу суб'єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов'язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов'язковими для такого суб'єкта.
У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Керуючись вказаними нормами закону, а також встановивши, що позивач ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», окрім заборгованості за тілом кредиту та відсотками, просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за пенею в розмірі 8 900 грн. 00 коп., яка відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України підлягає списанню кредитодавцем, тому суд вважає вказані вимоги необґрунтованими, безпідставними, та такими, що не підлягають задоволенню.
Отже, вирішуючи спір між сторонами щодо неналежного виконання умов кредитного договору та обґрунтованості позовних вимог про стягнення заборгованості за ним із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс», суд надав об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу позивача на момент звернення до суду, а також визначив чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача, та дійшов висновку про доведеність позивачем належними та допустимими доказами неналежного виконання умов договору з боку відповідача, та, як наслідок, наявність порушеного права, що є підставою для прийняття судового рішення про часткове задоволення позову.
При ухваленні рішення суд враховує те, що основними економіко-правовими характеристиками кредиту є строковість, зворотність та платність. За відсутності хоча б однієї з цих ознак договірні відносини між сторонами не можуть вважатися відносинами кредиту. Відтак, у кредитних правовідносинах проценти є платою за користування коштами подібно до плати за користування будь-яким іншим майном, а обов'язок позичальника сплатити проценти є елементом конструкції кредитного зобов'язання за участю спеціального суб'єкта - банка або фінансової установи.
З письмових доказів, які надані позивачем в обґрунтування позовних вимог випливає, що між сторонами виникли саме кредитні відносини, а тому до стягнення підлягає як сума отриманого кредиту так і відсотки, які підлягають сплаті за його користування, передбачені умовами договору. Розрахунок розміру відсотків, які підлягають до стягнення, у повній мірі відповідає умовам договору кредитування, що були у встановленому порядку погоджені із позичальником та зафіксовані у відповідній формі.
Отже, суд, з'ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази у справі, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, вважає, що позивачем належними та допустимими доказами перед судом доведено факт порушення його права у вказаних правовідносинах із ОСОБА_1 , а тому з останнього на користь позивача слід стягнути заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 7863523 від 06.05.2024 року в сумі 48 238 грн. 00 коп., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 17 800 грн. 00 коп.; заборгованість за відсотками - 30 438 грн. 00 коп., а у задоволенні вимоги про стягнення 8 900 грн. 00 коп. заборгованості за пенею необхідно відмовити.
Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначено нормами ст. 141 ЦПК України.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 133, ч.ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 4, 5 статті 137 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим (п.268).
Як вбачається з матеріалів справи, адвокатом Білецьким Б.М. надавалась правова (професійна правнича) допомога позивачу у даній справі, що підтверджується копією договору про надання правової допомоги № 42649746 від 01.01.2025 року з додатковою угодою, копією акту про підтвердження надання правової допомоги, детальним описом робіт виконаних адвокатом, у загальному на суму 6 000 грн. 00 коп.
Від відповідача до суду не надходило заперечень щодо неспівмірності витрат позивача на правову допомогу.
В силу ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи із викладеного, оскільки суд задовольнив позовні вимоги позивача на 84,42 %, тому з відповідача ОСОБА_1 підлягають до відшкодування витрати на правову допомогу у розмірі 5 065 грн. 20 коп.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Оскільки суд задовольнив позовні вимоги позивача на 84,42 %, тому позивач має право на стягнення на його користь 2 044 грн. 99 коп. судового збору.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 141, 223, 247, 259, 263-265, 273, 280-289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою «Діджи Фінанс» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 7863523 від 06.05.2024 року в сумі 48 238 грн. 00 коп.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою «Діджи Фінанс» 5 065 грн. 20 коп. витрат на правову допомогу та 2 044 грн. 99 коп. судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повне рішення суду складено 01 грудня 2025 року.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» - код ЄДРПОУ 42649746, адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8.
Відповідач: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя : О.М. Палінчак