11.12.2025 Справа №607/21230/25 Провадження №3-зв/607/16/2025
Cуддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Воробель Н.П., за участю секретаря судового засідання Ходань С.І., представника заявника - адвоката Худої І.Р. (бере участь дистанційно), розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі заяву, подану в інтересах ОСОБА_1 адвокатом Худою Іриною Романівною, про відвід судді,
встановила:
09.12.2025 до суду надійшла заява, подана в інтересах ОСОБА_1 адвокатом Худою І.Р., про відвід судді Дзюбановського Ю.І. від розгляду справи про адміністративне правопорушення №607/21230/25, яка вмотивована тим, що: між юридичною компанією «ПРАСОЛОВ, ШОХ і ПАРТНЕРИ» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правничої допомоги. Адвокат Шох К.А. ознайомилася із матеріалами справи, які їй були надані, зокрема письмові матеріали та одне відео з бодікамери поліцейського під назвою «export-d942n». Однак у судовому засіданні 01.12.2025 під час розгляду справи по суті, головуючий суддя увімкнув на дослідження відео, ймовірно, зі службового автомобіля. Дане відео вони бачили вперше, його не надали при ознайомлені зі справою, та взагалі не відомо, коли і як дане відео потрапило до матеріалів справи, та чому усі матеріали справи переведені у систему Електронного суду, окрім цього відео. Вважає, що таке позбавлення із повним ознайомленням зі справою є порушенням прав особи та захисту, адже позбавило сторону захисту права на доступ до правосуддя та права на справедливий розгляд справи об'єктивним та безстороннім судом.
У судовому засіданні представник заявника - адвокат Худа І.Р. подану нею заяву про відвід судді підтримала повністю.
Заявник ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про розгляд заяви про відвід, у судове засідання не з'явився, що не є перешкодою для вирішення даного питання.
Суддя Дзюбановський Ю.І. у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомленим про розгляд заяви про відвід судді, що не є перешкодою для її розгляду відповідно до ч. 3 ст. 81 КПК України, оскільки давати пояснення особою, якій заявлено відвід, є бажанням цієї особи.
Заслухавши пояснення представника заявника, вивчивши зміст заяви про відвід, оглянувши матеріали справи, в межах якої заявлено відвід, суддя доходить такого висновку:
відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов'язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить процесуальних норм, які б регламентували порядок заявлення та розгляду відводу судді у справах про адміністративні правопорушення, а також не передбачає спеціального порядку розгляду відповідної заяви. Водночас Кримінальний процесуальний кодекс України, Цивільний процесуальний кодекс України та Кодекс адміністративного судочинства України містять норми, що регулюють інститут відводу судді, у зв'язку з чим під час розгляду даної заяви підлягає застосуванню аналогія права.
Найбільш наближеним до КУпАП за своїм змістом є положення КПК України. У п. 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» № 7460/03 від 15.05.2008 зазначено, що уряд України визнав, що КУпАП має карний кримінально-правовий характер, а тому процесуальні норми КУпАП кореспондуються з процесуальними нормами КПК України.
Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України (ч. 1 ст. 26 КПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 80 КПК України заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження.
Згідно з ч. 5 ст. 80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим.
У разі заявлення відводу судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу (ч. 1 ст. 81 КПК України).
Статтею ст. 75 КПК України встановлено вичерпний перелік обставин, що виключають участь судді, слідчого судді у кримінальному провадженні.
Зокрема, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Із системного аналізу вищевказаних норм убачається, що особа, яка заявляє відвід судді, має навести конкретні обставини, зокрема, які можуть викликати сумнів у його неупередженості. Водночас ці обставини повинні бути доведені.
Європейський суд з прав людини в п. 49 рішення у справі «Білуха проти України» вказав, що наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Стосовно об'єктивного критерію цей Суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (п. 52 рішення у справі «Білуха проти України»).
Підстава відводу, передбачена п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, заявлена представником заявника, за встановлених суддею обставин не є обґрунтованою у цій справі.
Зокрема, посилання представника заявника на те, що відеозапис з автореєстратора службового автомобіля не був переведений до системи «Електронний суд», не може розцінюватися як підстава для автоматичного визнання порушення права на доступ до правосуддя, оскільки чинне законодавство не містить вимоги щодо обов'язкового розміщення всіх без винятку електронних доказів саме в системі «Електронний суд». Вирішальним у цьому контексті є факт належного долучення відповідного доказу до матеріалів справи та забезпечення можливості учасника справи ознайомитися з ним у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до п. 124 рішення Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи», у разі надходження заяви учасника справи щодо ознайомлення з матеріалами справи чи окремими документами в електронному вигляді через підсистему «Електронний суд» суд, який отримав таку заяву, забезпечує сканування відповідних матеріалів справи чи окремих документів у паперовій формі, що перебувають у такому суді, та долучає їх до матеріалів електронної судової справи.
Згідно з п. 126 зазначеного Положення, якщо в матеріалах справи містяться документи в електронній формі, суд має забезпечити ознайомлення з такими документами в приміщенні суду з використанням відповідних засобів інформатизації за наявності технічної можливості.
Безсумнівно, що відеозапис, долучений до протоколу про адміністративне правопорушення як доказ, за своєю правовою природою не є документом у паперовій формі, а тому його обов'язкове завантаження до системи «Електронний суд» вказаним Положенням не передбачено.
Водночас представником заявника не надано жодних доказів, які б свідчили про відсутність у захисника можливості ознайомитися з вказаним відеозаписом у приміщенні суду. Навпаки, з адміністративних матеріалів убачається, що за результатами розгляду заяви захисника про ознайомлення з матеріалами справи суддею Дзюбановським Ю.І. 27.10.2025 була накладена резолюція «Надати дозвіл», тобто суддею було забезпечено реалізацію права сторони захисту на ознайомлення з матеріалами справи в межах і порядку, визначених законом.
Наявність такої резолюції беззаперечно свідчить про відсутність упередженості з боку судді, а також про те, що він не мав наміру обмежувати сторону захисту в доступі до матеріалів справи чи приховувати будь-які докази, у тому числі відеозапис.
Як убачається з матеріалів справи, відеозапис з автореєстратора службового автомобіля був долучений до матеріалів справи уповноваженим органом у встановленому законом порядку та досліджений судом безпосередньо у судовому засіданні за участю сторони захисту. Сам по собі факт того, що захисник не ознайомилася з цим доказом до початку розгляду справи по суті, не свідчить про порушення права на справедливий розгляд справи об'єктивним та безстороннім судом, оскільки процесуальний закон не пов'язує допустимість доказу з моментом його фактичного перегляду учасником справи, а гарантує можливість висловити свою позицію щодо нього під час судового розгляду.
Таким чином, за відсутності будь-яких об'єктивних даних, які б свідчили про умисне обмеження прав сторони захисту або про небажання суду надати відповідний відеозапис для ознайомлення, твердження про упередженість суду мають характер припущень і не можуть бути покладені в основу висновків про порушення права на справедливий суд.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до ст. 94 КПК України питання належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємозв'язку в сукупності, належить виключно до повноважень суду, який безпосередньо здійснює розгляд справи по суті.
За таких обставин підстави, які б виключали участь судді Дзюбановського Ю.І. у розгляді справи №607/21230/25, за заявою, поданою в інтересах ОСОБА_1 адвокатом Худою І.Р., про відвід судді, відсутні, у зв'язку з чим у задоволенні цієї заяви слід відмовити.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 7, 245, 246 КУпАП, ст.ст. 75, 76, 80, 81, 369, 372 КПК України, суддя
постановила:
у задоволенні заяви, поданої в інтересах ОСОБА_1 адвокатом Худою Іриною Романівною, про відвід судді Дзюбановського Ю.І. від розгляду справи про адміністративне правопорушення № 607/21230/25, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Н. П. Воробель