Справа № 465/9206/24
Провадження 2/465/214/25
Іменем України
04.12.2025 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Величка О.В.,
з участю секретаря судового засідання Венгринюк О.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хоум Серв» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання послуг, -
Представник ТОВ «Хоум Серв» подав до суду позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання послуг, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «Хоум Серв» заборгованість в розмірі 14 569 грн. 20 коп. - основного боргу, 9 077 грн. 07 коп. - інфляційного збільшення, 1 912 грн. 88 коп. - штрафних санкцій у вигляді 3 % річних, 4 063 грн. 69 коп. - пені, що в загальному становить 29 622 грн. 84 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 27.01.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хоум Серв» та власником квартири АДРЕСА_1 , в особі ОСОБА_1 укладено договір № 219/2701-20 про надання послуг з управління та утримання будинків і споруд, прибудинкових територій.
Споживач зобов'язаний оплачувати надані послуги в установлений цим договором строк, за діючими тарифами, відповідно до загальної площі приміщення та показників лічильників (ліфти та МЗК) та/або нормативів споживання не пізніше 26 числа місяця, наступного за місяцем, в якому надавались послуги (п. 4.2.1. Договору). Згідно з п. 4.2.5. Договору споживач зобов'язаний у разі несвоєчасного внесення платежів сплачувати пеню у розмірі, встановленому в договорі.
Відповідно до довідки про нарахування та сплату послуг за утримання житла та комунальних послуг за період січень 2021 року - липень 2023 року ОСОБА_1 частково сплачувала за надані послуги, водночас станом на 19.11.2024 року основна заборгованість відповідача за послуги по утриманню будинку складає 14 569, 20 грн.
Позивач достроково розірвав договір про надання послуг з управляння та утримання будинків та споруд, прибудинкових територій з 01.09.2022 року, про що було повідомлено споживачів, серед яких ОСОБА_1 , листом №331 від 25.07.2022 року.
Період прострочення відповідачем грошового зобов'язання з оплати послуг за утримання житла та комунальних послуг становить 1362 дня, сума основного боргу складає 14 569,20 грн., відтак, інфляційне збільшення - 9 077,07 грн., штрафні санкції у вигляді 3% річних - 1 912,88 грн., пеня (у вигляді подвійної облікової ставки НБУ) - 4 063,69 грн. Зазначену заборгованість з усіма її складовими позивач просить стягнути на його користь з відповідача, а також зазначити у рішенні суду про нарахування 3% річних на суму основного боргу, починаючи з 20.11.2024 року до моменту виконання рішення суду.
Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 31.12.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
06.02.2025 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву. Зазначає, що згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 18.05.2022 року, виданої щодо ТОВ «Хоум Серв», серед видів економічної діяльності товариства відсутні послуги у сфері електроенергетики, центрального водопостачання та водовідведення, опалення. При цьому, ліцензії ТОВ «Хоум Серв» на надання послуг у сфері електроенергетики, центрального водопостачання та водовідведення суду позивачем не надані. Також повідомляє, що між ТОВ «Хоум Серв» та відповідачем не укладались будь-які договори про надання послуг у сфері електроенергетики, центрального водопостачання та водовідведення.
Враховуючи проведені відповідачем проплати, а саме: 5451,20 грн. - за утримання будинку, 10 706,86 грн. - нарахування відшкодування тепловтрат, 4208,15 грн. - за електроенергію, 2596,84 грн. - за опалення, 129,45 грн. - за холодну воду, сторона відповідача вважає безпідставними та необґрунтованими позовні вимоги в частині інфляційного збільшення на суму 9077,07 грн., штрафних санкцій у вигляді 3% річних в розмірі 1912,88 грн., пені на суму 4063,69 грн., які нараховані позивачем на неіснуючу суму боргу.
Як зазнчено у поданому відзиві, незважаючи на те, що ОСОБА_1 не визнавала нарахування вірними, проте, все ж сплатила позивачу 25.11.2022 року - 10235 грн. та 30.11.2022 року - 4950 грн. по причині загрози відключення цілого будинку від електроенергії та газу, адже ТОВ «Хоум Серв» не використовувало кошти мешканців за призначенням і створило борг перед ТОВ «ГК Нафтогаз Трейдинг». Терміновим рішенням було створення спеціального рахунку, на який мешканці могли оплачувати суми так званого «боргу», що підтверджується листом ТОВ «Хоум Серв» №397 від 21.11.2022 року, а тому, враховуючи усю критичність ситуації цілого будинку, відповідач вирішила заплатити ці кошти. Водночас наявність будь-якого боргу заперечує та просить у задоволенні позову відмовити.
29.04.2025 року на адресу суду надійшли додаткові письмові пояснення відповідача від 28.04.2025 року. Остання зазначає, що невірне нарахування відповідачу тарифу за утримання будинку, тепловтрат та інших послуг підтверджується копією рахунку ТОВ «Хоум Серв» за квітень 2022 року, згідно якого чітко вбачається нарахування відповідачу даного тарифу на площу 102,3 кв.м., незважаючи на те, що квартира ОСОБА_1 є значно меншої площі. У зв'язку з чисельними скаргами власників технічних поверхів на неправильне нарахування тарифу за утримання будинку ТОВ «Хоум Серв» 25.02.2021 pоку організувало загальні збори мешканців будинку і винесла на обговорення питання (№4) про оплату технічних поверхів та оплату опалювальної площі терас, проте, наведене рішення не було прийнято, але ТОВ «Хоум Серв» продовжувало нараховувати відповідачу тариф за утримання будинку та тепловтрат на площу 102,3 кв.м. У поясненнях також зазначено, що нарахування тепловтрат від початку були невірними, адже тепловтрати не можуть нараховуватись на відкритих терасах. Згідно технічного паспорту тераса на 16-му поверсі становить 1,2 м2. Також представник звертає увагу на те, що господарювання ТОВ «Хоум Серв» призвело до виникнення заборгованості будинку за газ перед ТОВ «ГК Нафтогаз Трейдинг» та за електроенергію перед TOB «Львівенергозбут». Задля запобігання відключення будинку від газу ОСББ «Парус Смарт» створило рахунок для погашення кредиторської заборгованості. Також з метою забезпечення функціонування будинку відповідач провела дві оплати: 4950 грн. від 30.11.2022 та 10 235 грн. від 25.11.2022 року. Водночас відповідач неодноразово зверталась до ТОВ «Хоум Серв» зі скаргами на сервіс, якість води, відсутність комунікації та невірних нарахувань.
Також представник відповідача наголошує, що одноразовий внесок на утримання будинку становить 500 гривень. Проте, у січневій квитанції ця сума відповідачу нарахована двічі. Також у цій квитанції є борг за попередній місяць, хоча договір надання послуг підписано у січні 2020 року і, відповідно, ніякого боргу, на переконання сторони відповідача, бути не може. В іншому випадку ці суми далі будуть враховуватись як борг у подальших квитанціях. Крім цього, звертає увагу на те, що у таблиці з розрахунком боргу відповідача за електроенергію в травні 2020 року з'являється сума 4006,80 гривень, яка є необгрунтованою.
06.05.2025 року представником позивача подано до суду відповідь на письмові пояснення відповідача. Зазначає, що твердження відповідача щодо неправомірності включення одноразового внеску на відшкодування ремонтних робіт до оплат за Договором №219/2701-29 від 27.01.2020 року є необґрунтованими. Так, згідно довідки про наявність заборгованості ОСОБА_1 відсутня будь-яка інформація щодо одноразового внеску, крім цього, довідка охоплює період з січня 2021 року. За січень 2021 року нараховано відповідачу оплату за утримання житла, відшкодування тепловтрат, утримання будинків, відшкодування витрат по електроенергії, відшкодування витрат за опалення, тобто одноразовий внесок на відшкодування ремонтних робіт не входить до розрахункової суми боргу, за стягненням якого звернувся до суду.
Також за змістом відповіді на письмові пояснення представник позивача просить врахувати, що відповідач не надає контррозрахунку заборгованості, лише зазначає про порушення, які нібито мали місце з боку ТОВ «Хоум Серв», при цьому, не доводить своїх обґрунтувань відповідними доказами. Як і у позовній заяві, наголошує, що споживач зобов'язаний оплачувати в установлений цим договором строк, за діючими тарифами, відповідно до загальної площі приміщення та показників лічильників (ліфти та МЗК) та/або нормативів споживання не пізніше 26 числа місяця, наступного за місяцем, в якому надавались послуги (п. 4.2.1. Договору), також згідно з п. 4.2.5. Договору споживач зобов'язаний у разі несвоєчасного внесення платежів сплачувати пеню у розмірі, встановленому в договорі. За таких обставин сторона позивача вважає наявними підстави для задоволення позову і стягнення заявлених сум заборгованості з відповідача, у якої наявний перед позивачем борг з оплати наданих послуг.
Представник позивача в судове засідання не з'явилася, однак, подала заяву про розгляд справи у її відсутності, просить задовольнити позові вимоги у повному обсязі.
Відповідач та її представник у судове засідання не з'явилися, представником подано заяву від 03.06.2025 року про розгляд справи у відсутності сторони відповідача, аналогічно відповідач у додаткових письмових поясненнях від 28.04.2025 року просила розглядати справу без її присутності.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Так, відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
За вимогами ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що 27.01.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хоум Серв» та власником квартири АДРЕСА_1 , в особі ОСОБА_1 укладено договір № 219/2701-20 про надання послуг з управління та утримання будинків і споруд, прибудинкових територій.
Відповідно до п.2.1. вказаного договору управляюча компанія надає споживачу послуги по управлінню житловим будинком і прибудинковою територією, а також надає послуги зі сприяння в забезпеченні якісного та своєчасного отримання споживачем послуг утримання, визначених цим договором, шляхом отримання від споживача оплати згідно тарифу для постійних складових або відшкодування управляючій компанії вартості змінних складових та перерахування отриманих коштів виконавцем послуг. Споживач приймає надані послуги та своєчасно їх оплачує відповідно до діючих тарифів та умов Договору.
Згідно з п.2.2 укладеного договору управляюча компанія забезпечує кваліфіковане, якісне, гарантоване обслуговування житлового фонду, його технічного обладнання, дотримання санітарного стану прибудинкових територій для створення споживачу належних умов для проживання в житловому будинку АДРЕСА_2 .
Порядок розрахунків за договором визначено у п. 3.1. - розрахунковим періодом є календарний місяць. Управляюча компанія в термін до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надає на вимогу споживача кожній квартирі в будинку рахунок зі сплати послуг, а споживач зобов'язується оплатити рахунок у термін до 26 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим.
Відповідно до п.3.6 договору за несвоєчасне здійснення споживачем оплати за надані послуги, починаючи з 27 числа місяця, наступного за розрахунковим, управляюча компанія має право нарахувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та право вимагати сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Споживач зобов'язаний оплачувати в установлений цим договором строк, за діючими тарифами відповідно до загальної площі житлового приміщення та показників лічильників (ліфти та МЗК) та/або нормативів споживання не пізніше 26 числа місяця, наступного за місяцем, в якому надавались послуги (п. 4.2.1. договору). За п. 4.2.5. договору споживач зобов'язаний у разі несвоєчасного внесення платежів сплачувати пеню у розмірі, встановленому в договорі.
Управляюча компанія має право у випадку порушення споживачем п. 4.2.1. цього договору стягнути з нього у встановленому порядку заборгованість по платежах на утримання будинку та прибудинкової території, а також нараховану пеню за порушення строків оплати і здійснювати стягнення у добровільному порядку або згідно рішення суду (п. 4.3.8 договору).
Відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 з жовтня 2019 року, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 402603989 від 06.11.2024 року.
Як слідує з довідки про нарахування та сплату послуг за утримання житла та комунальних послуг, ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ «Хоум Серв» по оплаті житлово-комунальних послуг за період січень 2021 року - липень 2023 року в загальному розмірі 14 569 грн. 20 коп.
За змістом статей 322, 360 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом; співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу грошима, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Виходячи зі змісту статті 526 ЦК України, цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг визначено Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Цим законом, зокрема, передбачено, що споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (частина третя пункт 1 та 5 статті 20).
Такі положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги» свідчать про обов'язковість договору щодо житлово-комунальних послуг для споживача та неможливість споживача відмовитись від укладання договору (за виключенням випадків, встановлених законом, та у порядку, встановленому законом).
Судом встановлено, що позивач ТОВ «Хоум Серв» у встановленому законом порядку визнаний виконавцем послуг по управлінню житловим будинком і прибудинковою територією, зокрема, забезпечує кваліфіковане, якісне, гарантоване обслуговування житлового фонду, його технічного обладнання, дотримання санітарного стану прибудинкових територій для створення споживачу належних умов проживання в житловому будинку АДРЕСА_2 .
Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрованими видами діяльності ТОВ «Хоум Серв» є, зокрема, комплексне обслуговування об'єктів, монтажні, будівельно-монтажні роботи, прибирання будинків, управління нерухомим майном тощо.
Таким чином, позивач ТОВ «Хоум Серв» наділений повноваженнями здійснювати функції з управління та утримання будинку. Водночас відповідач ОСОБА_1 вступила у договірні відносини із позивачем як власник квартири та нежитлових приміщень, розташованих у будинку АДРЕСА_2 , який обслуговується ТОВ «Хоум Серв».
Згідно представленої довідки про нарахування та сплату за утримання житла та комунальні послуги ОСОБА_1 у період січень 2021 року - листопад 2022 року здійснювала часткові оплати за надані послуги, чим підтвердила наявність договірних правовідносин з позивачем. Однак, після листопада 2022 року жодних проплат на погашення боргу не здійснювала, що зумовило необхідність для позивача звертатися до суду за стягненням заборгованості.
Відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених статтею 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.
Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частин першої та другої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Аналіз положень статті 614 ЦК України дає підстави для висновку про те, що, установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання, ЦК України покладає на неї обов'язок довести відсутність своєї вини.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду, ухваленій колегією суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, від 06.11.2019 року у справі №717/1323/16-ц (провадження №61-22244св18).
Заперечуючи наявність боргу, сторона відповідача стверджує, що позивач неправомірно проводив нарахування ОСОБА_1 плати за електроенергію, воду, опалення, хоча усі ці послуги оплачувались відповідачем самостійно за показами внутрішньоквартирних приладів обліку. З приводу наведеного суд звертає увагу сторони відповідача на те, що власник квартири, яким у даному випадку є відповідач ОСОБА_1 , окрім оплати безпосередньо спожитих послуг за показаннями приладів обліку, розташованих у конкретному помешканні, не позбавлений обов'язку оплачувати загальнобудинкові витрати, в тому числі на освітлення місць користування, електроенергію ліфтів, покриття тепловтрат, а також брати участь у компенсації загальнобудинкових витрат на водопостачання, опалення тощо.
Так, за змістом п.4.2.1 укладеного між сторонами договору про надання послуг з управління та утримання будинків і споруд, прибудинкових територій від 27.01.2020 року споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлений цим договором строк, за діючими тарифами відповідно до загальної площі житлового приміщення та показників лічильників (ліфти та МЗК) та/або нормативів споживання. Водночас пунктом 9 Правил надання послуги з управління багатоквартирним будинком, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №712 від 05.09.2018 року, визначено, що послуга з управління включає забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо земельна ділянка, на якій розташований багатоквартирний будинок, а також належні до нього будівлі, споруди та прибудинкова територія, згідно з відомостями про таку земельну ділянку, що містяться у Державному земельному кадастрі, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку та ін.
З наведеного вище слідує, що, окрім оплати послуг, які надаються власникам житла за індивідуальними договорами (електропостачання, водопостачання, опалення безпосередньо у квартирі), останні повинні оплачувати загальнобудинкові витрати, пов'язані із функціонуванням загальних мереж. Відповідно, доводи сторони відповідача про те, що до загальної суми боргу позивачем не мали включатись послуги електро-, водопостачання тощо, є неспроможними.
Щодо тверджень відповідача про те, що позивачем надано неналежні послуги, за які ТОВ «Хоум Серв» вимагає стягнути заборгованість, суд зазначає наступне.
Питання ненадання чи неналежного надання комунальних послуг врегульовано Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року № 1875-IV, відповідно ст.28 якого у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг, що надаються у багатоквартирному будинку на підставі індивідуальних договорів, виклик виконавця для перевірки кількості та якості наданих комунальних послуг, підписання акта-претензії, відібрання проб здійснюються співвласником - стороною договору або його представником. У разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг, які надаються у багатоквартирному будинку на підставі договору, укладеного між виконавцем таких послуг та об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку як колективним споживачем, виклик виконавця для перевірки кількості та якості наданих послуг, підписання акта-претензії, відібрання проб здійснюється представником об'єднання співвласників багатоквартирного будинку. Співвласники беруть участь у перевірці за бажанням.
Суд звертає увагу на те, що, посилаючись на неналежне надання послуг з боку позивача, відповідач не надала доказів того, що її претензії як споживача оформлялися належним чином відповідно до вимог закону шляхом складання акта-претензії та подання таких позивачу і розгляду останнім.
Відповідачем не долучено до матеріалів справи жодного акту, який свідчив би про неналежне надання послуг позивачем. У свою чергу, надані відповідачем фотознімки, які на її переконання вказують на відсутність належного обслуговування будинку управителем, датовані 08.10.2019 року, 24.02.2020 року та 13.05.2020 року, що не може бути прийнято до уваги судом як належні докази на підтвердження доводів відповідача, враховуючи, що заборгованість ОСОБА_1 згідно наданого позивачем розрахунку охоплює період січень 2021 року - липень 2023 року, відповідно, підставою заявлення позову до відповідача є правовідносини, які склалися між сторонами спору набагато пізніше, ніж існували обставини, зафіксовані на фотознімках. Будь-яких документальних підтверджень існування цих же обставин у період нарахування боргу стороною відповідача не представлено.
Також неспроможними слід вважати аргументи відповідача про подвійне нарахування їй позивачем одноразового внеску на ремонтні роботи у сумі 500 грн. в січні 2020 року, адже заборгованість нарахована відповідачу з січня 2021 року, тобто у розрахунковий період виникнення заборгованості нарахування, здійснені у січні 2020 року, не входять. Більш того, згідно представленого позивачем розрахунку боргу, наявного у ОСОБА_1 , суми одноразового внеску по 500 грн. відсутні, а тому, до сукупної заборгованості відповідача не включалися.
Аналогічно суд враховує, що виникнення заборгованості у відповідача ОСОБА_1 по оплаті електроенергії у травні 2020 року в сумі 4008,50 грн. і стягнення такої не є предметом позову, що розглядається судом, перебуває поза межами заявлених позовних вимог, тому надавати оцінку обгрунтованості дій позивача щодо такої заборгованості немає підстав.
Стосовно застережень відповідача про необгрунтованість проведення нарахування їй заборгованості за надані послуги із розрахунку площі 102,3 кв.м., незважаючи на те, що площа належної їй квартири складає 48,1 кв.м., суд звертає увагу на те, що згідно із додатком №1 до Договору №219/2701-20 від 27.01.2020 року про надання послуг з управління та утримання будинків і споруд, прибудинкових територій сторони погодили складові тарифу на послуги з утримання та передбачили, що тариф, який сплачується за місяць, визначається за 1 кв.м. загальної площі. При цьому, згідно розділу 1 зазначеного договору споживачем є фізична або юридична особа, яка отрмує або має намір отримати житлово-комунальну послугу, є власником (орендарем) житлового будинку, квартири (житлового приміщення в гуртожитку), власником (орендарем) нежитлового приміщення. Також за змістом п.32 Правил надання послуги з управління багатоквартирним будинком, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №712 від 05.09.2018 року, ціна послуги з управління встановлюється договором управління з розрахунку на один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення. З наведеного слідує, що розрахунок вартості наданих послуг здійснюється управителем з урахуванням загальної площі належних особі приміщень (як житлових, так і нежитлових). У даному випадку згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 402603989 від 06.11.2024 року відповідачу ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 загальною площею 48,1 кв.м., а також нежитлові приміщення у цьому ж будинку площею 9,1 кв.м., 11,4 кв.м., 5,1 кв.м., 14,2 кв.м. та 14,4 кв.м. Отже, загальна площа належних відповідачу приміщень, розташованих в будинку, який обслуговується ТОВ «Хоум Серв», становить 102,3 кв.м. (48,1+9,1+11,4+5,1+14,2+14,4=102,3). З урахуванням цього доводи відповідача про неправильне визначення позивачем площі належних відповідачу приміщень як бази для розрахунку плати за надані послуги є необгрунтованими.
Підсумовуючи, суд констатує, що стороною відповідача не представлено належних і допустимих доказів на спростування наявної у ОСОБА_1 заборгованості за надані позивачем послуги, водночас доводи відповідача та її представника не знаходять свого підтвердження в матеріалах справи та не відповідають встановленим судом фактичним обставинам справи, які свідчать про наявність у відповідача боргу.
А тому, із відповідача на користь позивача ТОВ «Хоум Серв» підлягає стягненню заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з січня 2021 року по липень 2023 року у розмірі 14 569 грн. 20 коп. основного боргу (відповідно до розрахунку позивача та на виконання умов фактичних договірних відносин, які склалися між сторонами).
Щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у виді 3 % річних в розмірі 1912 грн. 88 коп. та пені в розмірі 4063 грн. 69 коп. суд зазначає наступне.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 установлено з 12 березня 2020 року на усій території України карантин. Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Згідно з п.п.4 п.3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
За змістом ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Разом із тим, суд зазначає, що відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 року "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних, пеню та інфляційні втрати за періоди, охоплені дією на території України карантину та воєнного стану, відтак, з урахуванням вищенаведеного відсутні підстави для стягнення з відповідача пені, інфляційних витрат та 3% річних.
Стосовно вимоги позивача про зазначення в рішенні суду про нарахування 3% річних на суму основного боргу, починаючи з 20.11.2024 року і до моменту виконання рішення суду, суд зазначає наступне.
Ухвалюючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд має право відповідно до частин 10, 11 ст. 265 ЦПК України зазначити в рішенні про нарахування відповідних або відсотків, або ж пені до моменту виконання рішення. Не допускається зазначати в рішенні про одночасне нарахування відповідних відсотків та пені до моменту виконання рішення суду.
Таке нарахування суд може здійснити лише на підставі процесуального клопотання позивача. Питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частин 10, 11 ст. 265 ЦПК України суд вирішує на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності.
Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2024 року у справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24).
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що вказівка в судовому рішенні про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, про їх одночасне нарахування за весь період до виконання відповідного судового рішення є недопустимою, оскільки це прямо суперечить імперативним приписам зазначених норм ГПК України та ЦПК України, принципу верховенства права в частині правової визначеності та унеможливлює гарантування реалізації засади справедливості в будь-який момент під час фактичного виконання судового рішення.
З огляду на викладене, на переконання Великої Палати ВС, зазначення судом першої інстанції в рішенні про одночасне нарахування пені та відсотків до моменту виконання рішення суду є помилковим і таким, що не відповідає приписам ч. 10 ст. 238 ГПК України (частин 10, 11 ст. 265 ЦПК України).
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на викладене, оскільки судом відмовлено у стягненні з відповідача пені та 3 % річних, а також беручи до уваги те, що ухвалення рішення в частині стягнення 3% річних на суму основного боргу до моменту виконання рішення суду є правом суду, водночас позивачем належно не обґрунтовано доцільності застосування у даному випадку положень ч.ч.10,11 ст.265 ЦПК України, суд не вбачає підстав для задоволення зазначеної вище вимоги про нарахування відсотків до моменту виконання рішення.
Згідно із ст. 141 ЦПК України, у зв'язку із частковим задоволенням позову, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені останнім судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 1 489 грн. 24 коп.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 10-13, 19, 76, 77, 79, 80, 83, 89, 95, 141, 223, 247, 259, 263-265, 268, 273, 353, 354 ЦПК України -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Хоум Серв» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання послуг - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хоум Серв» заборгованість за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 14 569 (чотирнадцять тисяч п'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 20 коп.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хоум Серв» судовий збір, пропорційно задоволеним позовним вимогам, в розмірі 1489 (одна тисяча чотириста вісімдесят дев'ять) грн. 24 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Хоум Серв», код ЄДРПОУ - 42932633, м. Львів вул. Кульпарківська, 93.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 .
Суддя Величко О.В.