Справа №454/4582/25
15 грудня 2025 року м. Сокаль
Суддя Сокальського районного суду Львівської області Фарина Лідія Юріївна розглянувши заяву ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей та витрат на правову допомогу та керуючись п.1 ч.1 ст.161 ЦПК України,
Представник заявника адвокат Герасимчук О.В. подав до суду заяву про стягнення аліментів з боржника на утримання дітей у розмірі 1/3 частки від всіх видів його заробітку (доходу) боржника, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, а також стягнення понесених нею витрат на правову допомогу у розмірі 6000 гривень.
Відповідно до ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення. При цьому у наказному провадженні можуть існувати лише безспірні вимоги заявника - це такі вимоги заявника, із яких не вбачається спір про право, тобто це вимоги, що випливають із повністю визначених і неоспорюваних цивільно-правових відносин.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 168 ЦПК України у судовому наказі зазначається сума судових витрат, що сплачена заявником і підлягає стягненню на його користь з боржника.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу.
На відміну від витрат по сплаті судового збору, розмір якого визначається Законом України «Про судовий збір», розмір витрат на правничу допомогу не є фіксованим, а питання про відшкодування витрат на правничу допомогу відповідно до положень ст. 137 ЦПК України вирішується з урахуванням умов договору про надання правничої допомоги, а також заперечень іншої сторони щодо наявності підстав та розміру таких витрат. Відтак, при вирішенні питання про відшкодування витрат на правничу допомогу суд має забезпечити реалізацію сторонами дотримання принципу змагальності.
Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України сторони є учасниками справи у справах позовного провадження, тоді як заява подана в порядку наказного провадження. При розгляді вимог у наказному провадженні учасниками справи є заявник та боржник (частина друга статті 42 ЦПК України).
Судові витрати підлягають розподілу між позивачем та відповідачем (сторонами у позовному провадженні) у разі вирішення спору по суті, тобто при ухваленні судом остаточного рішення, оскільки саме тоді на суд покладається обов'язок вирішення питання щодо розподілу судових витрат з урахуванням приписів ч.ч. 3, 8 ст. 141 ЦПК України та застосування пропорційності, що передбачено вимогами частин 1 та 2 ст. 141 ЦПК України.
Відповідно до положень ст. 167 ЦПК України розгляд заяв про видачу судового наказу проводиться без судового засідання і повідомлення заявника та боржника, що позбавляє останнього можливості подати заперечення щодо стягнення витрат на правничу допомогу або клопотання про зменшення таких витрат.
З огляду на викладене, відшкодування витрат на правничу допомогу можливе у справах позовного провадження, а у справах наказного провадження судові витрати не відшкодовуються.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеній у постанові від 25 березня 2020 року у справі № 607/1219/18, про те, що відшкодування витрат на правничу допомогу можливе у справах позовного провадження.
Виходячи із вищевикладеного, суд вважає, що підлягає видачі судовий наказ в частині стягнення аліментів на утримання дитини з моменту подачі заяви до суду, а в частині стягнення витрат на правову допомогу слід відмовити.
Керуючись ст. ст. п.4 ст.161 ЦПК України, ст.ст. 199, 200 СК України,
1. Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 щомісячно на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 аліменти на утримання дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, та не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 02.12.2025 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.
2. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір в сумі 302 (триста дві)грн. 80коп.
3. В частині вимоги про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 витрат на правову допомогу - відмовити.
4. Судовий наказ після набрання ним законної сили видати стягувачу.
5. Відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання судового наказу у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
6. Копію судового наказу, разом з копією заяви стягувача з копіями доданих до неї документів, надіслати за місцем проживання боржника.
Суддя: ________________________ Фарина Лідія Юріївна
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 168 ЦПК України суддя повідомляє про те, що під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.
Згідно ч. 7ст.170 ЦПК Україниу разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 частини першоїстатті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.
Судовий наказ набрав чинності “___»_______________ ________ року
Строк пред"явлення судового наказу до виконання - протягом усього періоду, на який присуджені платежі.
Судовий наказ в частині стягнення судового збору може бути пред'явлено до виконання протягом 3 місяців.
Суддя: ________________________ Фарина Лідія Юріївна
Судовий наказ видано стягувачу " " ______________________ року.