Справа № 463/8104/25
Провадження № 2/463/2298/25
17 грудня 2025 року місто Львів
Личаківський районний суд м. Львова в складі:
головуючої судді Ціпивко І.І.
з участю секретаря Метеллі Б.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання на підставі наявних у суду матеріалів,
встановив:
Стислий виклад позицій сторін.
Позивач ТОВ «Він Фінанс» просить: поновити строк позовної давності для подання позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 257989 від 08.08.2018; стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 257989 від 08.08.2018 в розмірі 20187,42 грн та судові витрати по справі.
В обґрунтування поданого позову покликається на те, що 25 липня 2024 року відповідно протоколу загальних зборів №1706 перейменовано ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на ТОВ «Він Фінанс». Наказом №55-к від 25 липня 2024 року на виконання протоколу загальних зборів №1706 внесено зміни про перейменування до облікових та інших документів товариства. 08 серпня 2018 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 257989 від 08.08.2018, відповідно до індивідуальної частини якого ТОВ «Авентус Україна» надав відповідачу позику у сумі 3500,00 грн. Договір про надання фінансового кредиту № 257989 від 08.08.2018, укладений в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Вказує, що ТОВ «Авентус Україна» виконав умови договору про надання фінансового кредиту та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 3500,00 грн, а відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повернення суми позики та сплати пені і комісії, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед новим кредитором ТОВ «Він Фінанс». Зокрема 12 квітня 2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (ТОВ «Він Фінанс») укладено договір факторингу №1, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами. 06 грудня 2018 року укладено додаткову угоду №9 та на виконання договору факторингу підписано реєстр прав вимоги №10 від 06 грудня 2018 року про те, що на умовах вищезазначеного договору право вимоги до ряду боржників, в тому числі до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 257989 від 08.08.2018 перейшло до нового кредитора - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ТОВ «Він Фінанс»). Стверджує, що відповідно до розрахунку заборгованості, що був складений на дату укладення договору відступлення права вимоги, загальна сума заборгованості відповідача перед новим кредитором складає 15425,00 грн, а саме: сума основного боргу 3500,00 грн, сума боргу за процентами - 1890,00 грн., сума боргу за пенею і штрафами - 10035,00 грн. Також позивачем в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховано на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних. Зокрема згідно з наведеними позивачем розрахунками розмір інфляційних витрат за період з 23 лютого 2019 року до 23 лютого 2022 року становить 3372,90 грн, а розмір 3% річних за період прострочення грошового зобов'язання з 23 лютого 2019 року до 23 лютого 2022 року становить 1389,52 грн. Відтак загальний розмір заборгованості відповідача за договором № 257989 від 08.08.2018 становить 20187,42 грн.
Щодо строків позовної давності посилається на позицію Верховного суду, викладену в постанові у справі №679/1136/21 від 7 вересня 2022 року щодо застосування пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX вказуючи, що з врахуванням такої строк на звернення до суду із позовною заявою, який настав під час дії обмежень карантинного характеру, має бути продовженим. Крім цього позивач вказує, що введення в Україні режиму воєнного стану 24 лютого 2022 року на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та подальше продовження режиму воєнного стану є об'єктивною та поважною причиною пропуску процесуальних строків, встановлених законом та судом. Також звертає увагу на п. 19 розділу «Прикінцеві положення» ЦК України.
Відповідач не скористався правом на подання відзиву.
Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст. 174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.
Процесуальні рішення, постановлені по справі.
28.08.2025 до Личаківського районного суду м. Львова надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 серпня 2025 року головуючим суддею у справі визначено суддю Ціпивко І.І.
На запит суду від 29.08.2025 щодо доступу до персональних даних відповідача, 14 листопада 2025 року з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби отримано відповідь про зареєстроване місце проживання відповідача.
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 17.11.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, за наявними у цій справі доказами. Роз'яснено сторонам їх процесуальні права щодо подачі відзиву та доказів у справі.
Заяв чи клопотань від учасників цієї справи, у тому числі й про розгляд даної справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, у визначені чинним ЦПК України й судом строки та порядку до суду не надходило.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, суд вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Слід зазначити, що дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом за результатом дослідження доказів сторони позивача, які прикріплені в електронній формі в системі документообігу суду «Д-3» встановлено, що 08.08.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 257989, відповідно до умов якого відповідач отримав у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, грошові кошти в розмірі 3500,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, та зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом (п. 1.1 договору).
Сторони погодили наступну фіксовану процентну ставку за користування кредитом: 0,9% від суми кредиту за кожний день користування кредитом (328,50% річних) у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього договору (п. 1.2).
Строк дії договору 30 днів, але в будь-якому разі цей договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов'язань за цим договором. Кредит надається строком на 30 днів (п. 1.4).
Кредит надається шляхом перерахування товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок клієнта, або здійснення грошового переказу на ім'я клієнта через внутрішньодержавні платіжні системи (п. 1.5).
У випадку прострочення повернення суми кредиту за користування кредитом Клієнт зобов'язаний сплатити товариству: пеню в розмірі 3% від суми кредиту за кожний день прострочення, починаючи з 4 дня прострочення, строк нарахування пені не може перевищувати 90 днів; на 4 день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 100 грн.; на 30 день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 300 грн.; на 90 день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 500 грн. (п. 4.4).
Згідно з довідкою ТОВ «Авентус Україна» договір зі сторони позичальника було підписано електронним підписом, що створений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який сформовано автоматично на стороні товариства та направлено позичальнику на номер мобільного телефону, повідомлений останнім товариству (одноразовий ідентифікатор) відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до листа ТОВ «Авентус Україна» №6660/25-Е від 15 липня 2025 року щодо даних, які підтверджують видачу на платіжні карти клієнтів онлайн кредитів, таким було перераховано кошти відповідачу ОСОБА_1 за договором № 257989 транзакцією з ідентифікатором «creditplus-548375».
При цьому відповідно до листа ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» №5713-ВП від 15 липня 2025 року останнім та підставі угоди на переказ коштів №ВП-200417-1 від 20 квітня 2017 року було здійснено за дорученням ТОВ «Авентус Україна» ряд успішних переказі коштів на картки клієнтів, в тому числі 08 серпня 2018 року платіж на суму 3500,00 грн., маска картки НОМЕР_1 , код авторизації 187564, номер транзакції в системі WayForPay - creditplus-548375.
З картки обліку договору (розрахунку заборгованості) за договором № 257989 від 08 серпня 2018 року щодо позичальника ОСОБА_1 вбачається, що останнім в визначений договором 30 денний строк, протягом якого йому на суму кредиту нараховувались проценти за звичайною ставкою, кредитні кошти та проценти за користування такими не було сплачено, у зв'язку з чим останньому протягом 90 днів до 08 грудня 2018 року нараховувалась пеня та були нараховані штрафи згідно з визначеними договором умовами, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 15425,00 грн., з яких: 3500,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 1890,00 грн сума заборгованості за процентами, 900,00 грн штраф, 9135,00 грн сума заборгованості за пенею.
12 квітня 2018 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було укладено договір факторингу №1, за умовами якого ТОВ «Авентус Українп» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. В пункті 4.1 договору сторони визначили, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання ними відповідного Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.
06 грудня 2018 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено додаткову угоду №9 до договору факторингу №1 від 12 квітня 2018 року та відповідно до Реєстру прав вимог №10 від 06 грудня 2018 року, підписаного сторонами на виконання умов договору факторингу №1, ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» зокрема право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором № 257989 від 08 серпня 2018.
Згідно з розрахунком заборгованості станом на дату відступлення прав вимоги, складеним ТОВ «Авентус Україна», щодо кредитного договору № 257989 від 08 серпня 2018, дата переуступки права вимоги 06 грудня 2018 року, сума боргу 15425,00 грн., з яких: 3500,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 1890,00 грн сума заборгованості за процентами, 900,00 грн штраф, 9135,00 грн. сума заборгованості за пенею.
25 липня 2024 року протоколом загальних зборів №1706 ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» вирішено перейменувати на ТОВ «Він Фінанс» та наказом директора ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» №55-к від 25 липня 2024 року на виконання вказаного протоколу загальних зборів перейменовано з 25 липня 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на ТОВ «Він Фінанс».
При цьому з вказаних в позовній заяві розрахунків вбачається, що після набуття права вимоги до відповідача таким було нараховано інфляційні витрати за період з 23 лютого 2019 року до 23 лютого 2022 року в розмірі 3372,90 грн. та 3% річних за період прострочення грошового зобов'язання з 23 лютого 2019 року до 23 лютого 2022 року в розмірі 1598,06 грн., у зв'язку з чим загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 1389,52 грн.
Суд звертає увагу на те, що з сторони відповідача будь-яких заперечень з приводу отримання кредиту по вищеописаному договору не надходило, доказів виконання взятих на себе зобов'язань по зазначеному договору суду не надано, альтернативного розрахунку заборгованості не надано та жодних заперечень щодо розрахунку, складеного позивачем, до суду не подано.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов'язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію».
При вирішенні позовних вимог судом підлягають застосуванню наступні норми чинного законодавства.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Відповідно до ст.ст. 526, 615 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору. Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За змістом норми ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
За правилами ст.ст. 1050, 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. При цьому, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Згідно з ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів, не встановлений договором або законом.
Як вбачається з досліджених доказів, умови договору відповідачем належним чином не виконані, передбачену договором заборгованість не погашено.
Згідно ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Матеріалами справи підтверджено, що між сторонами виникли договірні правовідносини, пов'язані з видачею кредитних коштів на користь відповідача, що стверджується копією описаного вище договору.
Згідно з нормами ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Оцінка доказів судом та висновки суду за результатами розгляду справи.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.
Таким чином, у справах про невиконання умов будь-яких договорів позивач має довести, що у відповідача є зобов'язання, яке ним не виконано, а відповідач, відповідно, що зобов'язання ним виконано відповідно до умов договору або не виконано не з його вини.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження позовних вимог подано розрахунок заборгованості, вичерпну інформацію про отримання коштів позичальницею, наявність заборгованості та перехід такої від первісного кредитора до правонаступника.
Надані позивачем докази суд визнає належними та допустимими, достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення заборгованості.
Всупереч вищенаведеному, відповідачем не подано жодного доказу на спростування розрахунку, поданого позивачем, та неналежного виконання зобов'язань за договором.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач не виконав взятих на себе за кредитним договором зобов'язань, внаслідок чого утворилася заборгованість перед позивачем у сумі 20187,42 грн.
При цьому щодо строку пред'явлення позивачем до суду вимоги до відповідача слід зауважити наступне.
Так відповідно до положень ст. 256 ЦК України право особи на звернення до суду за захистом свого цивільного права або інтересу може бути реалізоване протягом визначеного законом строку (в межах позовної давності).
Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України). За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
При цьому згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Водночас ч. 5 даної статті Кодексу визначено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Так з встановлених судом обставин вбачається, що право звернення первісного кредитора до відповідача за вказаним договором виникло наступного дня після завершення строку нарахування платежів, визначених таким, у зв'язку з прострочення відповідачем повернення суми кредиту, а саме датою початку перебігу строку позовної давності для основної суми заборгованості за договором є 19 лютого 2019 року. З даним позовом правонаступник первісного кредитора ТОВ «Він Фінанс» звернулася до суду 28 серпня 2025 року, тобто після спливу трьохрічного строку, якщо рахувати такий за загальними правилами.
Водночас, пунктом 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені в тому числі статтею 257 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Так постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин, строк якого неодноразово продовжувався.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Окрім того, пунктом 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в редакції, що була чинною станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом, було визначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Так, Указом Президента України №64/20211 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Законом України №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» відповідно до пункту 31 частини першої статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Верховна Рада України вказаний вище указ було затверджено.
Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, зокрема востаннє Указом Президента України від 14 липня 2025 року №478/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №4524-IX від 15 липня 2025 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 5 години 30 хвилин 7 серпня 2025 року строком на 90 діб і такий продовжує діяти на даний час.
Законом України від 14 травня 2025 року №4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено, однак встановлено, що цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування. Відтак вказаний Закон не має зворотної сили та до правовідносин у даній справі застосовуються вказані вище положення щодо зупинення перебігу позовної давності у період дії воєнного стану до набрання законної сили зазначеним Законом.
Відтак станом на час початку перебігу позовної давності для стягнення заборгованості договорами діяв карантин, відтак строк позовної давності був продовжений на строк такого, а у зв'язку з введенням воєнного стану 24 лютого 2025 року зупинений, відтак строк позовної давності за основною заборгованістю не сплив.
При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року у справі №657/1024/16-ц (провадження № 14-5цс23) зауважила, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
В постанові Верховний Суд у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 вересня 2024 року у справі №206/2984/23, вказав на те, що строки давності щодо вимог про стягнення сум за ст. 625 ЦК України, які не спливли 2 квітня 2020 року продовжуються на строк дії такого карантину.
Відтак станом на день звернення позивача до суду з даним позовом строк позовної давності щодо вимог такого не сплив, а тому підстави для поновлення такого, клопотання позивача є передчасним та не підлягає задоволенню.
Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.
Враховуючи, що зазначена заборгованість на даний час залишається непогашеною, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними і такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.
Щодо судових витрат.
Крім того, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Так, понесені позивачем документально підтверджені судові витрати, а саме: сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.
Разом з тим, частиною четвертою статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд звертає увагу, що до матеріалів справи надано докази, які підтверджують надання позивачу правової допомоги АБ «Анастасії Міньковської».
Таким чином, суд, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін, дійшов переконання, що заявлені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними та неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), та вважає, що обґрунтованими є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн.
Керуючись ст. 10, 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» (юридична адреса: 04112, м. Київ, вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, код ЄДРПОУ: 38750239) 20187,42 грн (двадцять тисяч сто вісімдесят сім грн 42 коп.), з яких 15425,00 грн сума заборгованості, 3372,90 грн сума інфляційних втрат, 1389,52 грн сума 3% річних заборгованості за договором № 257989 від 08.08.2018, 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп.) судового збору та 4000,00 грн (чотири тисячі грн 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Дата складення та підписання судового рішення без його проголошення: 17 грудня 2025 року.
Суддя Ірина ЦІПИВКО