Справа №442/7807/25
Провадження №2/442/2327/2025
16 грудня 2025 року
Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі головуючого - судді Гарасимків Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дрогобичі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
В обґрунтування позову посилається на те, що 01 лютого 2025р., між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, що підтверджується розпискою про одержання коштів від 01 лютого 2025 року, відповідно до умов договору від 01.02.2025, він, ОСОБА_1 передав відповідачу грошові кошти в сумі 10750 (десять тисяч сімсот п'ятдесят) доларів США.
Відповідач кошти прийняв та зобов'язався повернути їх до 01.08.2025, про що власноручно написав розписку. Станом на сьогоднішній день, відповідач не виконав домовленості, жодних коштів не повернув, у зв'язку з чим вимушений звернутися до суду.
Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу не надходило.
Відповідач ОСОБА_2 письмовий відзив не подавав, ухвалу про розгляд справи в спрощеному позовному провадженні було направлено за місцем реєстрації останнього, однак у визначений судом строк такі документи суду не подані, тобто відповідач правом на подання відзиву не скористався, будь-яких інших клопотань від неї до суду не надходило.
Враховуючи на відсутність заперечень представника позивача проти заочного розгляду справи, належним чином повідомлення відповідача про дату та час слухання справи, суд відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України ухвалив провести розгляд справи у заочному порядку, при цьому відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснює фіксування судового засідання технічними засобами.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов таких висновків.
Вимогами ч.1 ст.2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Як вбачається з матеріалів справи, то згідно Розписки від 01.02.2025р., ОСОБА_2 одержала в борг від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 10 750 доларів США, які зобов'язувався повернути до 01.08.2025р.
Згідно вимог ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок, відтак не оспорюється той факт, що розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей (Правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № б-бЗцсІЗ, яка відповідно до ст.360-7 ІІПК України є обов'язковою для усіх судів). Крім того, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до положень ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, а відтак встановлений законом розмір процентів на рівні облікової ставки НБУ являються процентами, що підлягають сплаті за користування сумою позики, а не санкцією за порушення грошового зобов'язання, в даному випадку за несвоєчасне повернення позики.
Згідно правової позиції Верховного Суду України викладеної у постанові від 02.09.2015р. у справі №6-369цс15«Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві».
Стаття 526 ЦК України встановлює загальні умови виконання зобов'язань та закріплює основний принцип виконання зобов'язань - принцип належного виконання, що стосується як суб'єктів, так і предмета, строку чи терміну, місця і способу виконання (статті 527-545 ЦК України), а тому належне виконання зобов'язання - це передусім виконання його відповідно до умов договору і вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.
Згідно з ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частина перша статті 510 ЦК України визначає, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. У частині першій статті 527 ЦК України сформульовано загальне правило, відповідно до якого боржник зобов'язаний особисто виконати зобов'язання, а інша сторона (кредитор) повинна особисто прийняти виконання, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Порушенням зобов'язання, в розумінні ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України).
На підставі ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику, а тому договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, факт отримання яких посвідчується розпискою.
За змістом частин 1, 2 статті 207 і частини другої статті 1047 ЦК України дотримання письмової форми договору позики має місце у тому разі, якщо на підтвердження укладення договору представлена розписка або інший письмовий документ, підписаний позичальником, з якого вбачається як сам факт отримання позичальником певної грошової суми в борг. Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Разом з цим, відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України.
Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
Відповідно до курсу НБУ станом на 10.10.2025р., курс USD (долар США) становить - 41,5062 грн., а тому з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути : 10 750 доларів США х 41,5062 становить 446 232,50 грн.
Суд постановляє рішення в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів, а відтак аналізуючи зібрані про справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо та їх достовірність та допустимість, а також достатність та взаємний зв'язок у сукупності встановлені судом обставини свідчать про те, що заявлені позовні вимоги про стягнення боргу за договором позики є підставними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 133, 141, 280, 282, 354 ЦПК України, ст.ст.1046, 1047, 1048 ЦК України, -
ухвалив :
Позов задоволити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП : НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , суму грошових коштів у розмірі - 10 750 ( десять тисяч сімсот п'ятдесять) доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 10.10.2025р. становить - 446 232 ( чотириста сорок шість тисяч двісті тридцять дві грн.) 50 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП : НОМЕР_1 , на користь позивача ОСОБА_1 , судовий збір в розмірі 4 462,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Сторони у справі:
Позивач - ОСОБА_1 , місце реєстрації : АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
Відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП : НОМЕР_1 , місце реєстрації : АДРЕСА_2 .
Суддя Гарасимків Л.І.