справа № 757/30588/25
провадження № 22-ц/824/17479/2025
головуючий у суді І інстанції Скрипка О.І.
15 грудня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Писаної Т.О.
суддів - Приходька К.П., Журби С.О.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2025 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» про розірвання попереднього договору купівлі-продажу квартири та стягнення внесеної передоплати,
У червні 2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись із позовом до Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» про розірвання попереднього договору купівлі-продажу квартири та стягнення внесеної передоплати.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 30 вересня 2025 року позовну заяву було залишено без руху, оскільки вона не відповідала вимогам ст.ст.175-177 ЦПК України та позивачу було роз'яснено право протягом десяти днів з дня отримання ухвали усунути виявлені недоліки.
2 жовтня 2025 року на адресу суду через систему «Електронний суд» на виконання вказаної ухвали було подано позовну заяву в новій редакції, яка також на переконання суду першої інстанції не відповідала вимогам ч.1 ст.177 ЦПК України, а саме: відсутні докази направлення позовної заяви в новій редакції, поданої в електронному вигляді, відповідачу.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 3 жовтня 2025 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» про розірвання попереднього договору купівлі-продажу квартири та стягнення внесеної передоплати визнано неподаною та повернуто позивачу.
Не погоджуючись із указаною ухвалою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду із апеляційною скаргою, в якій просять скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ч. 7 ст. 43 ЦПК України передбачає, що якщо документи подані через ЄСІТС, вони вважаються надісланими іншим учасникам, які мають електронний кабінет.
Вказує, що суд першої інстанції не перевірив наявність у відповідача електронного кабінету, хоча юридична особа зобов'язана мати електронний кабінет, натомість поклав обов'язок паперового надсилання на позивачів.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, про повернення заяви позивачеві (заявникові), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що 2 жовтня 2025 року на адресу суду через систему «Електронний суд» на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху було подано позовну заяву в новій редакції, яка також не відповідає вимогам ч.1 ст.177 ЦПК України, а саме: відсутні докази направлення позовної заяви в новій редакції, поданої в електронному вигляді, відповідачу. Таким чином, суд вважав, що станом на 3 жовтня 2025 року позивачі виявлені судом недоліки у спосіб, зазначений в ухвалі від 30 вересня 2025 року, в повному обсязі не усунули.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (перше речення абзацу десятого пункту 9 мотивувальної частини рішення суду від 30 січня 2003року № 3-рп/2003).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У ч. 2 ст. 2 ЦПК України зазначеної статті вказано, що суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Як вбачається з матеріалів справи, до Деснянського районного суду м. Києва надійшов позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , поданий їх представником ОСОБА_3 , про розірвання попереднього договору купівлі-продажу квартири та стягнення внесеної передоплати.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 30.09.2025 року позовну заяву було залишено без руху, оскільки вона не відповідала вимогам ст.ст.175-177 ЦПК України та позивачу було роз'яснено право протягом десяти днів з дня отримання ухвали усунути виявлені недоліки.
Відповідно до ч.1 ст.177 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
02.10.2025 року на адресу суду через систему «Електронний суд» на виконання вказаної ухвали було подано позовну заяву в новій редакції, яка на переконання суду першої інстанції також не відповідала вимогам ч.1 ст.177 ЦПК України, а саме: відсутні докази направлення позовної заяви в новій редакції, поданої в електронному вигляді, відповідачу.
Відповідно до ч.3 ст.185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 3 жовтня 2025 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» про розірвання попереднього договору купівлі-продажу квартири та стягнення внесеної передоплати визнано неподаною та повернуто позивачу.
У відповідності до ч.7 ст. 43 ЦПК України, учасник справи звільняється від обов'язку надсилати іншим учасникам справи або подавати до суду копії документів відповідно до кількості учасників справи, якщо він подає документи до суду в електронній формі через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
Як вбачається із матеріалів справи, представником позивачів позовна заява в новій редакції на виконання ухвали суду першої інстанції від 30 вересня 2025 року була подана через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему через Електронний кабінет адвоката з використанням власного електронного підпису.
Також апеляційним судом встановлено наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС у відповідача з 2022 року.
Враховуючи те, що представником позивачів було подано позовну заяву в новій редакції через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та зважаючи на ч.7 ст. 43 ЦПК України, обов'язок надсилання даної заяви з додатками покладається на суд.
Таким чином, стороною позивачів було виконано вимоги ухвали та надано позов на усунення недоліків у відповідності до вимог ухвали від 30 вересня2025 року.
ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має "застосовуватися на практиці і бути ефективним" (рішення у справі "Белле проти Франції" від 04 грудня 1995 року).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року).
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Також ЄСПЛ зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (пункт 110 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі "Шишков проти Росії").
Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції").
Отже, ухвала суду першої інстанції обмежує права позивачів та перешкоджає їм у доступі до правосуддя.
За вказаних обставин, у суду першої інстанції були відсутні підстави, передбачені процесуальним законом для визнання позовної заяви неподаною й її повернення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Допущені районним судом порушення норм процесуального права призвели до постановлення ухвали, що перешкоджає подальшому розгляду цієї справи, а тому оскаржувана ухвала в силу вимог п.4 ч.1 ст. 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до того ж суду.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2025 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до того ж суду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ГоловуючийТ.О. Писана
СуддіК.П. Приходько
С.О. Журба