12 грудня 2025 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 760/18526/25
номер провадження: 33/824/5325/2025
Суддя Київського апеляційного суду Верланов С.М., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Лазарчук Ганни Валеріївни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві в режимі відеоконференції клопотання адвоката Лазарчук Ганни Валеріївни, поданого в інтересах ОСОБА_1 , про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Солом'янського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2025 року,
Постановою судді Солом'янського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у розмірі 17 000 грн 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Цією ж постановою стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн 60 коп.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, адвокат Лазарчук Г.В. в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, у якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Солом'янського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2025 року та прийняти апеляційну скаргу до розгляду. Скасувати постанову судді Солом'янського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу та події адміністративного правопорушення.
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження мотивоване тим, що оскаржувана постанова прийнята суддею Солом'янського районного суду міста Києва 06 жовтня 2025 року без присутності як ОСОБА_1 , так і його захисника - адвоката Лазарчук Г.В., однак була надіслана судом на адресу захисника 10 жовтня 2025 року. Правопорушнику ОСОБА_1 оскаржувана постанова не надіслана до цього часу. Вказує, що відповідно до вимог ст.294 КУпАП апеляційна скарга подається протягом 10 днів з моменту винесення постанови. У разі проголошення судом вступної та резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
В судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з'явився. В той же час його захисник - адвокат Лазарчук Г.В. вважала за можливе проводити розгляд клопотання за відсутності ОСОБА_1 .
Заслухавши пояснення захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Лазарчук Г.В., яка підтримала доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Солом'янського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2025 року та просила його задовольнити, перевіривши обґрунтованість доводів клопотання, вважаю, що підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 відсутні з огляду на таке.
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вбачається, що захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Лазарчук Г.В. приймала участь в розгляді справи у суді першої інстанції 26 вересня 2025 року та була повідомлена про наступне судове засідання, яке було призначене на 06 жовтня 2025 року на 09 год 30 хв., що підтверджується її особистою розпискою (а.с.41). Проте у судове засідання 06 жовтня 2025 року захисник не з'явилася і клопотання про відкладення розгляду справи не заявляла.
06 жовтня 2025 року за результатами розгляду даної справи суддею Солом'янського районного суду міста Києва була винесена постанова (а.с.46-48).
Зі змісту апеляційної скарги адвоката Лазарчук Г.В. слідує, що постанова судді Солом'янського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2025 року була отримана нею 10 жовтня 2025 року, що також підтверджено захисником у судовому засіданні Київського апеляційного суду.
Відповідно до ст.59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Таким чином ОСОБА_1 взяв на себе ризики вчинення, неналежного вчинення чи не вчинення його захисником процесуальних дій у даній справі.
Відповідно до п.8 ч.2 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Процедура реалізації вказаної конституційної норми в даному випадку знаходить свій вираз у ч.2 ст.294 КУпАП, відповідно до якої постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 та ч.1 ст.287 цього Кодексу.
Тобто дана норма чітко пов'язує вирахування строку на апеляційне оскарження саме з дня винесення постанови, а не з дня отримання її копії.
Тому, з урахуванням положень ст.294 КУпАП, останній строк подачі ОСОБА_1 та його захисником апеляційної скарги було 15 жовтня 2025 року.
Незважаючи на наведені вище вимоги закону та обставини, захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Лазарчук Г.В. подала апеляційну скаргу на постанову судді Солом'янського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2025 року лише 20 жовтня 2025 року (а.с.50-56), тобто після закінчення строку на таке оскарження, передбаченого законом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.
Заборона зловживання правом знайшла своє закріплення у ст.17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається зазначати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
У рішенні ЄСПЛ від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.
При вирішенні питання поновлення строку оскарження суди мають забезпечувати дотримання балансу суспільного та приватного інтересів, оскільки держава в особі судових органів повинна забезпечити заінтересованим особам право на використання наявних засобів правового захисту, заінтересовані особи повинні розраховувати на те, що процесуальні норми судочинства будуть застосовані, а неналежне використання своїх прав однією із сторін у судовому процесі не стане перешкодою для іншої сторони в реалізації її права на виконання судового рішення.
Виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ, принцип правової визначеності передбачає дотримання принципу «res judicata», тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
Вказаною вище практикою ЄСПЛ, яка є преюдиційною, встановлено, що, якщо заявники у визначений законом термін не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи та своєчасно не звертались до суду за інформацією щодо стану розгляду їх справи їх права на доступ до правосуддя не є порушеними.
Як установлено вище, захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Лазарчук Г.В. отримала оскаржувану постанову в межах строку на апеляційне оскарження (10 жовтня 2025 року) та, відповідно, була обізнана про суть прийнятого щодо ОСОБА_2 судового рішення і про строки його оскарження.
Тому, з урахування вимог чинного законодавства та прецедентної практики ЄСПЛ, захисник була зобов'язана проявляти належну зацікавленість у своєчасному оскарженні постанови судді про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. При цьому такі обставини належить підтвердити доказами. Поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді має довести апелянт, який заявив таке клопотання.
Однак адвокат Лазарчук Г.В. у клопотанні таких поважних причин не навела.
Посилання адвоката Лазарчук Г.В. у клопотанні на те, що оскаржувана постанова судді отримана нею 10 жовтня 2025 року і саме з цього часу повинен рахуватися строк на оскарження, є безпідставними, оскільки, як вказано вище, встановлений ч.2 ст.294 КУпАП десятиденний строк на оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення обчислюється з дня винесення постанови, а не з дня отримання її копії. Винятків з цього правила обрахунку початку строку КУпАП не містить.
Також апеляційний суд враховує те, що адвокат Лазарчук Г.В. 10 жовтня 2025 року отримала копію оскаржуваної постанови від 06 жовтня 2025 року, тобто в межах строку на її оскарження, встановленого ч.2 ст.294 КУпАП, однак правом на її оскарження у строки передбачені цим законом не скористалась.
Що стосується посилання адвоката Лазарчук Г.В. у судовому засіданні суду апеляційної інстанції на її зайнятість по роботі, то вказані обставини не є поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження. Крім того, захисником не надано доказів на підтвердження цих обставин.
Таким чином клопотання захисника не містить жодних доказів на підтвердження існування обставин, які були чи об'єктивно є непереборними, і які не залежали від її волевиявлення, чи які перешкоджали, створювали труднощі, або унеможливлювали своєчасно подати апеляційну скаргу чи будь-яким способом заявити про свою незгоду з винесеним судом рішенням, або вчинити будь-які інші дії, які можна було б розцінювати як спробу для оскарження постанови судді першої інстанції, і таких суду не надано.
Інших обставин, які б могли свідчити про те, що адвокат Лазарчук Г.В. з об'єктивних причин дійсно не мала можливості подати апеляційну скаргу на постанову судді Солом'янського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2025 року у встановлений законом строк, судом апеляційної інстанції не встановлено.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для поновлення строку на оскарження постанови судді у справі про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 , оскільки в клопотанні не наведено обставин, які б дозволяли зробити висновок про те, що цей строк було пропущено захисником з поважних причин.
У зв'язку з цим, оскільки суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для задоволення клопотання захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Лазарчук Г.В. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Солом'янського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_1 , то подана апеляційна скарга на зазначене судове рішення відповідно до положень ч.2 ст.294 КУпАП підлягає поверненню особі, яка її подала, а матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 - до Солом'янського районного суду міста Києва.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, суддя апеляційного суду,
У задоволенні клопотання адвоката Лазарчук Ганни Валеріївни, поданого в інтересах ОСОБА_1 , про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Солом'янського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП - відмовити, повернувши апеляційну скаргу особі, яка її подала.
Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду С.М.Верланов