1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 11 грудня 2025 року, апеляційну скаргу прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2025 року, відносно
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кам'янка, Кам'янського р-ну., Черкаської обл., зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , неодруженого, не працевлаштованого, раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України,
за участі: прокурора у режимі відеоконференції захисника підозрюваного ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6
Вказаною ухвалою залишено без задоволення клопотання старшого слідчого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_5 , про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , та застосовано до нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонено йому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , строком на два місяці, в межах строку досудового розслідування, тобто по 24 грудня 2025 року включно та покладено обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання та продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
Вважає оскаржувану ухвалу незаконною та необґрунтованою, через невідповідність висновків суду фактичним обставинам.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що обґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, зокрема протоколами огляду місця події, висновками проведених експертиз, показаннями свідка, протоколами проведення слідчих (розшукових) дій.
Зазначає про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Зокрема, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, розуміючи тяжкість та невідворотність настання подальшого покарання може переховуватися від органів досудового розслідування та суду на території інших держав.
Слідчим суддею не враховано те, що досудове розслідування триває, проводяться та заплановано проведення великого обсягу слідчих (розшукових) та процесуальних дій з метою отримання доказів, які підозрюваний може знищити, сховати або спотворити.
Крім того, ОСОБА_6 має доступ до осіб, яким можуть бути відомі обставини вчинення кримінального правопорушення, а застосування більш м'якого запобіжного заходжу ніж тримання під вартою не зможе обмежити підозрюваного від спілкування з даними особами.
Разом із тим, ОСОБА_6 є активним учасником злочинної групи, за своїм становищем може здійснити вплив на свідків та співучасників.
Також, слідчим суддею не враховано існування ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, пояснення захисника та підозрюваного, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як убачається з матеріалів судового провадження, відділом розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадження, відомості про яке 31 жовтня 2022 року внесено до Єдиного реєстру досудового розслідування під № 12022100000000838, за підозрою ОСОБА_10 , ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_6 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України, за підозрою ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
28 травня 2025 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, с. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України.
29 травня 2025 року Голосіївським районним судом міста Києва відносно підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави до 26 липня 2025 року.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 21 липня 2025 року строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні продовжено до 5 місяців, до 28 жовтня 2025 року.
16 вересня 2025 року Голосіївським районним судом міста Києва відносно підозрюваного ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави до 28 жовтня 2025 року.
06 жовтня 2025 року заступником Генерального прокурора погоджено клопотання про продовження строку досудового розслідування у даному кримінальному провадженні до десяти місяців для його подальшого направлення до Голосіївського районного суду міста Києва.
21 жовтня 2025 року старший слідчий слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_9 , за погодженням прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_5 , звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва із клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_6 , у межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2025 року залишено без задоволення клопотання слідчого та застосовано до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту та покладено обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Колегія суддів погоджується з таким рішенням слідчого судді, виходячи з наступного.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування запобіжного заходу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Згідно зі ст. 2 КПК Україниосновним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно частин 1, 4 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, прокурор доведе обставини про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення та наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, але не доведе обставини, про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, слідчий суддя має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, що зазначений у клопотанні.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991).
Розглядаючи питання щодо продовження строку тримання під вартою, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Згідно ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
У справі «Маккей проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.
На переконання колегії суддів, вказані вимоги слідчим суддею належним чином дотримані.
Дійшовши висновку про недоведеність підстав для продовження підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувавши до нього запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України.
Разом з тим, як правильно встановлено слідчим суддею, під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стороною обвинувачення не доведено обставин недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання наявним ризикам.
Врахувавши тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 , ступінь суспільної небезпеки та його наслідки, суворість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватості, конкретні обставини інкримінованих йому дій та дані про особу підозрюваного, беручи до уваги процесуальну поведінку останнього, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що на час розгляду клопотання пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, є запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, із покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дослідив всі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого рішення, в повній мірі врахував вимоги статті 194 КПК України та за відсутністю доведених обставин, які б слугували підставою для продовження застосування тримання під вартою, обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання слідчого, застосувавши до підозрюваного більш м'який запобіжний захід, а саме цілодобовий домашній арешт.
На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід є пропорційним тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, співрозмірним із тяжкістю інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень, у повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_6 та запобігти наявним ризикам.
Викладені в апеляційній скарзі прокурора доводи про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали є безпідставними, оскільки ухвала слідчого судді відповідає вимогам ст.ст. 196, 372 КПК України та містить обґрунтування і мотиви, з яких виходив слідчий суддя при постановленні ухвали.
Доводи, на які посилається прокурор в апеляційній скарзі стосовно обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованих йому кримінальних правопорушень та наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, враховані слідчим суддею при прийнятті рішення про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, який, на думку колегії суддів, співмірний з особою підозрюваного, тяжкістю злочину.
Інші доводи апеляційної скарги прокурора висновків слідчого судді не спростовують, оскільки прокурором не доведено, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту є недостатнім для запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -
Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2025 року, відносно ОСОБА_6 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_5 ,- без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_20 ОСОБА_21 ОСОБА_22
Єдиний унікальний № 752/1322/23 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_23
Провадженя № 11сс/824/8604/2025 Доповідач: ОСОБА_1
Категорія ст.183 КПК України