1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 10 грудня 2025 року, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2025 року, відносно
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Балта Одеської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого у тому АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України,
за участі: прокурора захисника в режимі відеоконференцзв'язку підозрюваного ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6
Вказаною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_9 та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, до 27 грудня 2025 року.
Зобов'язано слідчих, які входять до групи слідчих у кримінальному провадженні № 12025100000001371 від 29 жовтня 2025 року, забезпечити додержання права підозрюваного ОСОБА_10 на належну медичну допомогу.
Не погоджуючись з таким рішенням, захисник ОСОБА_5 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, а саме цілодобовий домашній арешт, а у разі неможливості застосування такого запобіжного заходу застосувати альтернативний запобіжний захід - заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб.
Вважає оскаржувану ухвалу такою, що постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам провадження.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, захисник зазначає, що повідомлення про підозру є необґрунтованим, оскільки ґрунтується лише на відео з камер спостереження з місця ДТП. Зазначає, що твердження про перебування підозрюваного під час кермування в стані алкогольного сп'яніння є передчасним, оскільки згідно з висновком медичного огляду, ОСОБА_6 не перебував у стані сп'яніння.
Також зазначає про недоведеність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, з огляду на позитивні характеризуючі дані про особу підозрюваного. Зокрема, ОСОБА_6 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався.
Зазначає, що слідчим суддею не обґрунтовано мотивів невизначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Заслухавши доповідь судді, доводи підозрюваного та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечив щодо задоволення скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, відділом розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 29 жовтня 2025 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12025100000001371, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
29 жовтня 2025 року ОСОБА_6 затримано в порядку ст.. 208 КПК України та того ж дня повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.286-1 КК України.
30 жовтня 2025 року старший слідчий СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_8 , за погодженням прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_9 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, без визначення розміру застави.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2025 року клопотання слідчого, погоджене прокурором, задоволено.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування запобіжного заходу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно із статтею 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам в тому числі переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних, а також вчинити інше кримінальне правопорушення. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірено при розгляді клопотання. При цьому, допитано підозрюваного ОСОБА_6 , заслухано думку прокурора та позицію захисника, з'ясовано інші обставини, які мають значення при вирішенні питання застосування запобіжного заходу.
Слідчий суддя, перевіряючи доводи та обставини, на які посилаються слідчий та прокурор у клопотанні з'ясовано, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У даному кримінальному провадженні, зв'язок підозрюваного ОСОБА_6 з інкримінованим кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дає можливість вважати, що вручена підозра ОСОБА_6 є обґрунтованою, що дає підстави для застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою здійснення подальшого розслідування.
Окрім того, слідчий суддя всупереч доводам апеляційної скарги обґрунтовано встановив, що існують ризики ст. 177 КПК України.
Зокрема, ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, потерпілих, експертів у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
При вирішенні питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя, відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вказаними обставинами врахував вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; характер та обставини вчинених кримінального правопорушення, даних про особу підозрюваного, його соціальних зв'язків, та обґрунтовано зазначив про відсутність достатніх стримуючих факторів, які б дозволили застосувати менш суворий запобіжний захід та запобігти, передбаченим ст. 177 КПК України ризикам.
Слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, з урахуванням обґрунтованості підозри у вчиненні інкримінованого злочину та доведених стороною обвинувачення ризиків, відомостей щодо особи підозрюваного, що на даному етапі кримінального провадження, застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою дієвості даного кримінального провадження.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з рішенням суду щодо необхідності задоволення клопотання слідчого, оскільки він в повному обсязі довів обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_6 на свободу. Таке обмеження не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Також, слідчим суддею з урахуванням положень, передбачених п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України не визначено розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
Посилання сторони захисту на необґрунтованість підозри, колегія суддів вважає непереконливими. При цьому, варто зазначити, що сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Доводи сторони захисту щодо наявності висновку за результатами медичного огляду підозрюваного про те, що останній не перебував у стані алкогольного сп'яніння не є предметом перевірки на стадії досудового розгляду, а підлягають перевірці при розгляді кримінального провадження по суті.
Посилання захисників на позитивні характеризуючі дані про особу підозрюваного, не є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, слідчий суддя дотримався вимог закону, а тому підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу не вбачається.
Істотних порушень вимог КПК України, які могли б стати безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді у даному провадженні не встановлено.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 194, 376 404, 405, 418, 422 КПК України, колегія суддів -
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2025 року, відносно ОСОБА_6 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13
Єдиний унікальний № 761/45800/25 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_14
Провадження № 11-сс/824/8900/2025 Доповідач: ОСОБА_1
Категорія ст.183 КПК України