Справа № 756/16942/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/8507/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
08 грудня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2025 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з вищою освітою, офіційно не працюючого, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 186 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2025 року задоволено клопотання старшого слідчого слідчого відділу Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_9 , погоджене з прокурором Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 , про продовження строку тримання під вартою та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у кримінальному провадженні №12025100050002141 від 26.08.2025 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 10.12.2025 року, у межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні без визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2025 року у кримінальному провадженні №12025100050002141 від 26.08.2025, та постановити нову ухвалу, якою обрати підозрюваному менш суворий запобіжний захід, не пов?язаний із триманням під вартою, - домашній арешт у певний час доби, або визначити розмір застави відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, захисник посилається на те, що докази, якими сторона обвинувачення доводить підозру ОСОБА_7 , є необгрунтованими.
Сторона захисту вважає, що протоколи допиту свідків, на яких ґрунтується ухвала про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не доводять можливої причетності підозрюваного до вчинення інкримінованих йому злочинів.
Свідки, яких допитували правоохоронні органи з приводу кримінальної події, нічого не бачили, лише деякі з них, зокрема свідок ОСОБА_10 , повідомила, що 25.08.2025 близько 21:30 чула із сусідньої квартири гучні звуки та чоловічі голоси, один з яких казав «не вбивай мене», а також голосні крики, схожі на біль.
Слід наголосити, що під час кримінальної події у квартирі АДРЕСА_3 , ОСОБА_7 був відсутній. Лише згодом, коли він прибув за вказаною адресою, виявив потерпілого, надав йому першу медичну допомогу та викликав швидку допомогу.
Стверджувати, що ОСОБА_7 завдав потерпілому тілесних ушкоджень із метою змусити його підписати розписку про відсутність майнових претензій, а також відкрито заволодів майном потерпілого, на думку сторони захисту є передчасним.
Апелянт звертає увагу суду на те, що між потерпілим та підозрюваним не існувало жодних цивільно-правових або боргових відносин, оскільки відсутні будь-які договори чи розписки.
Адвокат зазначає, що ОСОБА_7 намагався надати потерпілому допомогу, наклавши марлеві наліпки на уражені ділянки черевної стінки потерпілого та викликав швидку допомогу. Під час кримінальної події підозрюваний на місці злочину був відсутній, лише згодом виявив в квартирі потерпілого ОСОБА_11 . Затримання підозрюваного відбулося при відкритті ним квартири АДРЕСА_4 за вказаною адресою.
Захисник вказує на те, що вважає ризики, передбачені ст. 177 КПК України, недоведеними.
Слідчим суддею було порушено вимоги КПК України. Ухвала суду не є обгрунтованою в частині призначення самого суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Сторона захисту вважає за можливе визначити розмір застави, як альтернативний запобіжний захід, з огляду на те, що ч.4 ст. 183 КПК України не є імперативною нормою, а лише дає право слідчому судді не визначати розмір застави у певних випадках, зважаючи на обставини кримінального провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційнускаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, у провадженні СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві перебуває кримінальне провадження № 12025100050002141 від 26.08.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 186 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у період часу з середини 2023 року по січень 2025 року у ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виникли фінансово-боргові зобов'язання перед ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , загальна сума яких склала 55000 доларів США. Відповідно до попередньої домовленості ОСОБА_11 з ОСОБА_7 , останній щомісяця мав сплачувати відсотки із позиченої ОСОБА_7 грошової суми. Однак, починаючи з січня 2025 року, ОСОБА_7 перестав сплачувати ОСОБА_11 відсотки, а також не повертав позичені раніше 55000 доларів США.
3 метою неповернення грошових коштів, у невстановлений досудовим розслідуванням день, час та місці, у ОСОБА_7 виник умисел на невиконання своїх фінансово-боргових зобов'язань перед ОСОБА_11 , а також умисел спонукати останнього відмовитись від вимоги повернення грошових коштів, з корисливих мотивів, шляхом вимагання вчинення дій майнового характеру, в умовах воєнного стану, поєднаного із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, а саме: вимагання у ОСОБА_11 написати розписку про нібито повернення ОСОБА_7 всієї суми позичених грошових коштів разом із відсотками та відсутності будь-якого роду претензій.
Так, 25.08.2025, приблизно о 19.30 год, за ініціативою ОСОБА_7 відбулась його зустріч з ОСОБА_12 біля магазину «Сільпо» просп. Володимира Івасюка, 27-б в м. Києві, на яку ОСОБА_11 приїхав на своєму автомобілі марки Volkswagen Touareg, д.н.з НОМЕР_1 , залишивши його біля закладу «L*kafa», що знаходиться неподалік.
Після подальшої спільної прогулянки на Оболонській набережній в Оболонському районі м. Києва, ОСОБА_7 запропонував ОСОБА_11 разом піти до місця проживання ОСОБА_7 , а саме: кв. АДРЕСА_3 , під приводом показати свій побут та золоті вироби, які він нібито придбав за позичені, в період з середини 2023 року по січень 2025 року, у ОСОБА_11 грошові кошти для їх подальшого перепродажу і заробітку на цьому.
Далі, 25.08.2025, в період часу з 21.30 год до 22.00 год, ОСОБА_7 разом з ОСОБА_11 прийшли до приміщення квартири АДРЕСА_3 . Перебуваючи у приміщенні кухні вказаної квартири, в якій проживає ОСОБА_7 , в цей же день та час, останній, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на вимагання, а саме: вимоги вчинення дій майнового характеру, в умовах воєнного стану, поєднане із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, з корисливих мотивів, взяв у руку предмет, схожий на ніж та, демонструючи його, почав розмахувати ним перед ОСОБА_11 , одночасно спостерігаючи за негативною реакцією останнього і викликаним цими діями його некомфортним станом. Після цього, ОСОБА_7 повідомив, що зараз покаже йому коробку із золотими виробами, які були придбані на грошові кошти, позичені у ОСОБА_11 та вийшов з приміщення кухні.
Повернувшись через декілька хвилин до приміщення кухні, в цей же день та час, тобто 25.08.2025 приблизно о 22.00 год, ОСОБА_7 передав до рук ОСОБА_11 картонну коробку, у якій нібито знаходились золоті вироби, та скориставшись тим, що ОСОБА_11 відволікся, відкриваючи її та виявивши відсутність в ній будь-яких золотих виробів, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на вимагання, а саме: вимоги вчинення дій майнового характеру, в умовах воєнного стану, поєднане із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді нанесення тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, і бажаючи їх настання, тримаючи у двох руках два предмети зовні схожі на ножі, ОСОБА_7 відразу почав наносити численні удари в область тулуба ОСОБА_11 , чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді поєднаного проникаючого торако-абдомінального ножового поранення, множинних проникаючих поранень передньої черевної та грудної стінки з пошкодженням тонкого кишківника, печінки, діафрагми, плеври, розлитого серозно-фібринозного перитоніту, обмеженого калового перитоніту, гемоперитонеуму, та правосторонньому гемотораксу.
Внаслідок таких дій ОСОБА_11 впав на підлогу та продовжував лежати на підлозі кухні у приміщенні квартири АДРЕСА_3 . Після цього, ОСОБА_7 висловив ОСОБА_11 вимогу написати розписку про факт відсутності будь-якого роду претензій і нібито повернення ОСОБА_7 всієї суми позичених грошових коштів, тобто 55 000 доларів США (станом на 25.08.2025, згідно офіційного курсу НБУ, еквівалентно 2 270 614 гривень 50 копійок), під додатковим приводом - обіцянкою викликати до ОСОБА_11 швидку допомогу.
В свою чергу, ОСОБА_7 періодично демонстрував перед ОСОБА_11 предмет схожий на ніж, розмахуючи ним і продовжив реалізовувати свій умисел, спрямований на вимагання та примушував ОСОБА_11 до написання розписки про факт відсутності фінансово-боргових зобов'язань та погашення суми боргу.
Таким чином, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється в тому, що своїми умисними діями, які виразились у вимогах вчинення дій майнового характеру (вимагання), вчинених в умовах воєнного стану, поєднані із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 189 КК України.
Крім цього, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану на території України», у зв?язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05.30 год, 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому був продовжений та триває по теперішній час.
Також, досудовим розслідуванням встановлено, що 26.08.2025 у невстановлений час, але не раніше обіднього періоду доби, у ОСОБА_7 , який перебуваючи на кухні квартири АДРЕСА_3 , та усвідомлюючи, що ОСОБА_11 відмовляється виконувати його незаконні вимоги щодо написання розписки про факт відсутності фінансово-боргових зобов'язань та погашення суми боргу та не піддається впливу щодо вчинення дій майнового характеру, пов'язаними з прощенням йому боргу, які той висловлював починаючи з 25.08.2025, виник злочинний умисел, з корисливих мотивів, спрямований на відкрите викрадення майна ОСОБА_11 (грабіж), який у той час лежав на підлозі кухні вказаної квартири, вчинений в умовах воєнного стану.
Реалізуючи вище вказаний злочинний умисел, з корисливих мотивів, ОСОБА_7 , у той же день, тобто 26.08.2025, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не раніше обіднього періоду доби, перебуваючи на кухні квартири АДРЕСА_3 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, усвідомлюючи, що потерпілий ОСОБА_11 лежить на підлозі кухні у безпорадному стані (внаслідок нанесених раніше 25.08.2025 ОСОБА_7 тілесних ушкоджень), однак розуміє та реально сприймає усі обставини й обстановку, відкрито для потерпілого, проти його добровільної волі зняв з шиї ОСОБА_11 золотий ланцюжок з хрестиком (вартість якого на даний час встановлюється), а також зняв з потерпілого наплічну сумку, яка була на ньому вдягнена, з якої забрав наявні в ній грошові кошти у розмірі 34820 гривень, тим самим відкрито викрав чуже майно, яким мав реальну можливість розпорядитись на власний розсуд до його фактичного затримання працівниками поліції.
Таким чином, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється в тому, що своїми умисними діями, які виразились у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому в умовах воєнного стану, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України.
15.09.2025 року ОСОБА_7 , повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 186 КК України.
28.08.2025 року слідчим суддею Оболонського районного суду міста Києва відносно ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави строком до 25.10.2025 року включно.
20.10.2025 року старший слідчий слідчого відділу Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 за погодженням з прокурором Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 , звернулась до слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного у кримінальному провадженні №12025100050002141 від 26.08.2025 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 10.12.2025 року, у межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні без визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
На обґрунтування клопотання слідчий посилалась на те, що вина підозрюваного ОСОБА_7 , у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень повністю підтверджується зібраними матеріалами досудового розслідування, а саме:
- медичною довідкою від 26.08.2025 з КНП «КМКЛ» № 1;
- протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення, від 26.08.2025;
- рапортом виклику служби 102 за ЄО № 56444 від 26.08.2025;
- карткою виїзду невідкладної медичної допомоги ПП «Клініка Медіком» від 26.08.2025;
- проведеним обшуком від 26.08.2025 за адресою: АДРЕСА_2 ;
- проведеним оглядом місця події від 27.08.2025 за адресою: м. Київ, Харківське шосе, 121, у приміщенні КНП «КМКЛ № 1»;
- показаннями, отриманими під час допиту свідка ОСОБА_13 від 26.08.2025;
- показаннями, отриманими під час допиту свідка ОСОБА_14 від 26.08.2025;
- показаннями, отриманими під час допиту свідка ОСОБА_15 від 26.08.2025:
- показаннями, отриманими під час допиту свідка ОСОБА_16 від 26.08.2025;
- показаннями, отриманими під час допиту свідка ОСОБА_17 від 26.08.2025;
- показаннями, отриманими під час допиту свідка ОСОБА_18 від 26.08.2025;
- показаннями, отриманими під час допиту свідка ОСОБА_19 від 26.08.2025;
- показаннями, отриманими під час допиту свідка ОСОБА_20 від 26.08.2025;
- показаннями, отриманими під час допиту свідка ОСОБА_21 від 26.08.2025;
- показаннями, отриманими під час допиту свідка ОСОБА_22 від 26.08.2025;
- показаннями, отриманими під час допиту свідка ОСОБА_23 від 27.08.2025;
- показаннями, отриманими під час допиту свідка ОСОБА_24 від 27.08.2025;
- показаннями, отриманими під час допиту свідка ОСОБА_25 від 27.08.2025;
- показаннями, отриманими під час допиту свідка ОСОБА_26 від 27.08.2025;
- показаннями, отриманими під час допиту свідка ОСОБА_27 від 27.08.2025;
- проведеним оглядом мобільного телефону свідка ОСОБА_27 від 27.08.2025;
- показаннями, отриманими під час допиту свідка ОСОБА_28 від 27.08.2025;
- показаннями, отриманими під час допиту свідка ОСОБА_29 від 27.08.2025;
- показаннями, отриманими під час допиту свідка ОСОБА_10 від 27.08.2025;
- показаннями, отриманими під час допиту свідка ОСОБА_30 від 27.08.2025.
- іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
При цьому, в ході проведення досудового розслідування по даному факту було проведено наступні слідчі (розшукові) та процесуальні дії:
- призначено комплексну дактилоскопічну та молекулярно-генетичну експертизу до НДЕКЦ МВС України, для проведення якої направлено шкіряну сумку чорного кольору зі слідами речовини бурого кольору від 11.09.2025;
- призначено молекулярно-генетичну експертизу до НДЕКЦ МВС України, для проведення якої направлено зразок букального епітелію підозрюваного ОСОБА_7 від 11.09.2025;
- призначено судово-медичну експертизу до ДСУ «Київське міське бюро судово-медичних експертиз» для проведення якої направлено змиви з обох рук підозрюваного ОСОБА_7 від 09.09.2025;
- призначено судово-медичну експертизу до ДСУ «Київське міське бюро судово-медичних експертиз» для проведення якої направлено спортивні штани синього кольору зі слідами речовини бурого кольору від 09.09.2025;
- призначено судово-медичну експертизу до ДСУ «Київське міське бюро судово-медичних експертиз» для проведення якої направлено змив речовини бурого кольору з підлоги в кухонній кімнаті від 09.09.2025;
- призначено судово-медичну експертизу до ДСУ «Київське міське бюро судово-медичних експертиз» для проведення якої направлено сітку з раковини зі слідами речовини бурого кольору від 09.09.2025;
- призначено судово-медичну експертизу до ДСУ «Київське міське бюро судово-медичних експертиз» для проведення якої направлено чотири кухонні ножі, та 4 ножі, та ніж з рукояткою коричневого кольору, від 09.09.2025;
- призначено судово-медичну експертизу до ДСУ «Київське міське бюро судово-медичних експертиз» для проведення якої направлено джинси блакитного кольору, від 09.09.2025;
- призначено судово-медичну експертизу до ДСУ «Київське міське бюро судово-медичних експертиз» для проведення якої направлено джинсову куртку блакитного кольору, від 09.09.2025;
- призначено судово-медичну експертизу до ДСУ «Київське міське бюро судово-медичних експертиз» для проведення якої направлено светр темно-синього кольору, від 09.09.2025;
- призначено судово-медичну експертизу до ДСУ «Київське міське бюро судово-медичних експертиз» для проведення якої направлено чоловічі кросівки Adidas чорного кольору від 09.09.2025;
- призначено судово-медичну експертизу до ДСУ «Київське міське бюро судово-медичних експертиз» для проведення якої направлено шкіряну сумку чорного кольору Wittchen, від 09.09.2025;
- призначено судово-медичну експертизу до ДСУ «Київське міське бюро судово-медичних експертиз» для проведення якої направлено шкіряний ремінь Levise, від 09.09.2025;
- проведено інші слідчі-розшукові дії в рамках даного кримінального провадження.
Строк дії запобіжного заходу у даному кримінальному провадженні закінчується 25.10.2025, однак, закінчити досудове розслідування у кримінальному проваджені у двох місячний строк не представляється можливим, оскільки у кримінальному провадженні необхідно провести інші слідчі (розшукові) та процесуальні дії, у яких виникла необхідність в ході проведення досудового розслідування та оскільки для зібрання достатніх доказів для остаточного та беззаперечного доведення вини підозрюваного у провадженні необхідно виконати слідчі дії та процесуальні рішення, а саме: отримати висновок комплексної дактилоскопічної та молекулярно-генетичної експертизи з НДЕКЦ МВС України, для проведення якої направлено шкіряну сумку чорного кольору зі слідами речовини бурого кольору від 11.09.2025; отримати висновок молекулярно-генетичної експертизи з ДЕКЦ МВС України, для проведення якої направлено зразок букального епітелію підозрюваного ОСОБА_7 від 11.09.2025; отримати висновок судово-медичної експертизи з ДСУ «Київське міське юро судово-медичних експертиз» для проведення якої направлено змиви з обох рук підозрюваного ОСОБА_7 від 09.09.2025; отримати висновок судово-медичної експертизи з ДСУ «Київське міське юро судово-медичних експертиз» для проведення якої направлено спортивні штани синього кольору зі слідами речовини бурого кольору від 09.09.2025; отримати висновок судово-медичної експертизи з ДСУ «Київське міське бюро судово-медичних експертиз» для проведення якої направлено змив речовини бурого кольору з підлоги в кухонній кімнаті від 09.09.2025; отримати висновок судово-медичної експертизи з ДСУ «Київське міське бюро судово-медичних експертиз» для проведення якої направлено сітку з раковини зі слідами речовини бурого кольору від 09.09.2025; отримати висновок судово-медичної експертизи з ДСУ «Київське міське бюро судово-медичних експертиз» для проведення якої направлено чотири кухонні ножі, та 4 ножі, та ніж з рукояткою коричневого кольору, від 09.09.2025; отримати висновок судово-медичної експертизи з ДСУ «Київське міське юро судово-медичних експертиз» для проведення якої направлено джинси блакитного кольору, від 09.09.2025; отримати висновок судово-медичної експертизи з ДСУ «Київське міське бюро судово-медичних експертиз» для проведення якої направлено джинсову куртку блакитного кольору, від 09.09.2025; отримати висновок судово-медичної експертизи до ДСУ «Київське міське юро судово-медичних експертиз» для проведення якої направлено светр темно-синього кольору, від 09.09.2025; отримати висновок судово-медичної експертизи з ДСУ «Київське міське бюро судово-медичних експертиз» для проведення якої направлено чоловічі кросівки Adidas чорного кольору від 09.09.2025; отримати висновок судово-медичну експертизи з ДСУ «Київське міське бюро судово-медичних експертиз» для проведення якої направлено шкіряну сумку чорного кольору Wittchen, від 09.09.2025; отримати висновок судово-медичної експертизи з ДСУ «Київське міське торо судово-медичних експертиз» для проведення якої направлено шкіряний ремінь Levise, від 09.09.2025; призначити комплексну психолого-психіатричну експертизу, відносно підозрюваного ОСОБА_7 , та отримати висновок з ДУ «Інститут судової психіатрії» МОЗ України по результатам її проведення, виконати вимоги, передбачені ст. 290 КПК України, а саме: повідомити потерпілого про завершення досудового розслідування, повідомити потерпілого про надання доступу до матеріалів досудового розслідування, ознайомити потерпілого із матеріалами досудового розслідування; виконати вимоги, передбачені ст. 290 КПК України, а саме: повідомити підозрюваного та захиснику про завершення досудового розслідування; повідомити підозрюваного та захисника про надання доступу до матеріалів досудового розслідування, ознайомити підозрюваного та захисника із матеріалами досудового розслідування, відповідно до вимог ст. 28 КПК України, прийняти законне процесуальне рішення з урахуванням вимог глави 24 КПК України.
Провести зазначені слідчі (розшукові) та процесуальні дії та завершити розслідування кримінальних правопорушень раніше (до вказаної дати) не представляється можливим через складність кримінального провадження.
Що стосується обґрунтованості підозри, повідомленої ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 186 КК України, то слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.
Таким чином, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 186 КК України, які відповідно до вимог ст. 12 КК України, відносяться до особливо тяжких кримінальних правопорушень, за які передбачене основне покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років, та на строк на строк від семи до десяти років.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є наявність обгрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, а метою досягнення дієвості цього провадження, забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, передбачених ч. 4 ст. 42 КПК України, а також запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України: спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Органом досудового розслідування встановлено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 п. 1 ст. 177 КПК України.
Ризиком того, що ОСОБА_7 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду є те, що він, усвідомлюючи міру покарання за тяжкий злочин, у вчиненні якого він обгрунтовано підозрюється, та бажаючи уникнути відповідальності за вчинене, може навмисно переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Підозрюваний не має будь-яких стримуючих факторів, які б могли завадити йому втілити в життя даний ризик.
Крім того, відповідно до рішення ЄСПЛ «Бекчієв проти Молдови» ризик переховування оцінюється також з урахуванням характеру людини, його моральних принципів, місця проживання, місця роботи, статків, сімейних стосунків, відносин з державою. Характер інкримінованого злочину має корисливий мотив, що в сукупності з іншими обставинами свідчить про високу ймовірність свідомої асоціальної поведінки підозрюваного.
Співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків у вигляді його ув'язнення із засудженням до покарання у вигляді позбавлення волі до 8 років у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.
Ризиком того, що ОСОБА_7 може незаконно впливати на свідків, потерпілого є те, що стороні захисту вручено клопотання з додатками, де містяться анкетні дані та місце проживання свідків, потерпілого. Свідки у даному кримінальному провадженні не допитані безпосередньо в суді та їх покази мають істотне значення в даному кримінальному провадженні, у зв?язку з чим ОСОБА_7 з метою уникнення кримінальної відповідальності може умовляннями та/або погрозами переконати останніх давати неправдиві покази щодо його причетності до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Ризиком того, що ОСОБА_7 може вчинити інше кримінальне правопорушення є те, що через відсутність офіційних джерел доходу, підозрюваний може вчинити насильницькі дії відносно інших громадян.
Застосування до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу є неможливим зважаючи на наступне:
Запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання не може бути застосовано у зв?язку з тим, що останній вчинив умисний злочин, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5-ти до 8-ми років.
Також, до ОСОБА_7 неможливо застосувати запобіжний захід у вигляді особистої поруки у зв?язку з тим, що відповідно до ч. 1 ст. 180 КПК України, особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважатиме такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те що, вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків. Проте, з оточення підозрюваного вказані особи, які могли б виступати в якості поручителя, відсутні.
Також, до ОСОБА_7 не може бути застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у зв?язку з тим, що така міра обмеження особистої свободи буде абсолютно не дієвою, зважаючи на обставини кримінального правопорушення та встановлені і обгрунтовані у даному клопотанні ризики.
Враховуючи те, що злочин вчинено із застосуванням насильства, сторона обвинувачення також вбачає достатні підстави не обирати підозрюваному запобіжний захід у вигляді застави та не визначати її як альтернативний при застосуванні тримання під вартою на підставі положень п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України.
Сторона обвинувачення просила суд врахувати, що міра запобіжного заходу має на меті попереджати спроби особи вчиняти дії щодо перешкоджання здійсненню правосуддя, а не бути лише наслідком такого перешкоджання.
Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого не суперечить п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 132 КПК України та правовим позиціям ЄСПЛ, оскільки саме такий запобіжний захід дасть можливість уникнути настання перелічених вище ризиків.
Ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2025 року задоволено клопотання старшого слідчого слідчого відділу Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_9 , погоджене з прокурором Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 , про продовження строку тримання під вартою та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у кримінальному провадженні №12025100050002141 від 26.08.2025 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 10.12.2025 року, у межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні без визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Колегія суддів вважає, що продовжуючи строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 , слідчий суддя дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 186КК України, що підтверджується фактичними даними, наданими суду та наведеними в ухвалі слідчого судді.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Ионкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, належності та допустимості зібраних у справі доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
З наведених підстав, доводи апеляційної скарги захисника про відсутність у діях ОСОБА_7 складу інкримінованого йому злочину, є передчасними та такими, що підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.
Крім цього, колегія суддів вважає, що перевіряючи доводи клопотання на предмет продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; здійснювати вплив на свідків та підозрюваних у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про продовження їх існування, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, а також з огляду на характер та наслідки кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, його вік та стан здоров'я, майновий та сімейний стан, репутацію, спосіб життя, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
У справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо необхідності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , оскільки слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
З огляду на викладене, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, співрозмірним із тяжкістю інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень, у повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 та запобігти встановленим в ході апеляційного розгляду ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Слідчим суддею також досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які перешкоджають закінченню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про продовження щодо ОСОБА_7 строку тримання під вартою, та встановлено, що органу досудового розслідування необхідно провести ряд слідчих (розшукових) дій, без проведення яких завершення досудового розслідування є неможливим.
Крім того, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, у відповідності до вимог ч. 4, 5 ст. 182, ч. 4 ст. 183 КПК України, взявши до уваги дані, які характеризують особу підозрюваного, обставини інкримінованих йому кримінальних правопорушень, дійшов обґрунтованого висновку про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення йому застави, з огляду на те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні пов'язаних з насильством кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 186 КК України, що зумовлює право суду не визначати розмір застави при продовженні строків тримання під вартою.
Викладені в апеляційній скарзі захисника доводи про недоведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, є безпідставними, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування більш м'якого, ніж тримання під вартою, запобіжного заходу, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Твердження апелянта про те, що слідчим суддею належним чином не перевірено обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, спростовуються змістом оскаржуваної ухвали.
Ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Так, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , характер та обставини інкримінованих йому діянь, дані про особу підозрюваного у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні доведено продовження існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Зокрема беручи до уваги особистість ОСОБА_7 , який немає міцних соціальних зв'язків, житла, постійного місця проживання, бо орендував останнє, мав борги за оренду, постійного місця роботи, сталих доходів, ураховуючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, вид злочину, спосіб його вчинення, як і осіб потерпілого та свідків, колегія суддів погоджується із тим, що на цій стадії досудового розслідування наявні ризики того, що ОСОБА_7 може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, а також здійснювати вплив на свідків та потерпілого (пункти 1, 3 ст. 177 КПК України). Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , ніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.
Таким чином, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у справі належних доказів, які б підтверджували, що встановлені слідчим суддею ризики на день апеляційного розгляду клопотання втратили свою актуальність.
Інші доводи апеляційної скарги захисника висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За наведених обставин у їх сукупності, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись ст.ст.177, 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4