Справа № 761/43878/25 Слідчий суддя ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/8602/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2
27 листопада 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.1 ст. 111-2 КК України у кримінальному провадженні №22025000000000246 від 27.02.2025 року,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2025 року задоволено клопотання слідчого ГСУ СБ України ОСОБА_9 , погоджене з прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Застосовано до ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 05 листопада 2025 року включно.
Визначено ОСОБА_8 заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 грн, з покладенням на нього обов'язків на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України.
Визначено строк дії, покладених на підозрюваного ОСОБА_8 , обов'язків до 05 листопада 2025 року.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави, а у разі визначення розміру застави - визначити розмір з урахуванням процесуальної ролі підозрюваного, його майнового становища та з урахуванням запобіжних заходів, обраних співучасникам злочину.
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що слідчий суддя не надав належної оцінки тому, що визначений розмір застави є незначною сумою для ОСОБА_8 та не відповідає його майновому становищу, не здатен забезпечити виконання покладених обов'язків та запобігти доведеним ризикам.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу з доповненнями до неї, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту.
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та невмотивованою, тобто такою, що підлягає скасуванню.
Зазначає, що слідчий суддя не врахував дані про особу ОСОБА_8 , який одружений, має на утриманні непрацездатних осіб, працює, очолює критично важливе підприємство, має подяки, раніше не судимий, має незадовільний стан здоров'я.
Вказує, що відсутні реальні ризики, передбачені ст.177 КПК України, а також наявні обставини для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу сторони захисту та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту та підтримав доводи своєї апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів доходить висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням СБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22025000000000246 від 27.02.2025 року за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.1 ст. 111-2 КК України.
15.10.2025 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Обставини, що дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_8 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, та доводять, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, крім тримання під вартою, не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, підтверджуються такими фактичними даними в матеріалах кримінального провадження: повідомленням про вчинення кримінального правопорушення; матеріалами відкритих джерел інформації (протоколи оглядів митних декларацій, що підтверджує факти поставки продукції до підприємств групи компанії ГАЗПРОМ (ІНТЕРМАШСТРОЙ) через транзитне підприємство MASAMS.r.o. (Словаччина), а також до ТОВ «КБК» через транзитне підприємство «KESIMOGLU AHSAP GIDA INSAAT SANAYI TICARET ANONIM SIRKETI» (Туреччина); протоколами негласних слідчих (розшукових) дій, зокрема що містять листування з приводу постачання до РФ продукції, виготовленої на потужностях ДЛМЗ; протоколом огляду від 05.06.2025, яким підтверджується участь у протиправній діяльності ОСОБА_8 згідно злочинного плану; протоколом огляду від 05.06.2025, яким підтверджується участь у протиправній діяльності ОСОБА_8 згідно злочинного плану; протоколом огляду від 10.07.2025, яким підтверджується виконання ОСОБА_8 , покладених на нього обов'язків згідно злочинного плану; протоколом огляду від 12.08.2025, яким підтверджується діяльність ОСОБА_8 , з документального оформлення фінансово-господарських відносин з ТОВ «КБК» та ТОВ «ІК Інтермашстрой»; відповідями оперативного підрозділу на доручення слідчого.
20.10.2025 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва застосовано до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 05.11.2025 року включно.
Визначено ОСОБА_8 заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 грн.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, покладено на ОСОБА_8 такі обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання, місця роботи;
- не відлучатися за межі м. Дніпра та Дніпропетровської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в?їзд в Україну.
Визначено строк дії, покладених на підозрюваного ОСОБА_8 , обов'язків до 05.11.2025 року
Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Як вбачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Колегія суддів вважає, що застосовуючи відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість на даному етапі досудового розслідування підозри останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України, що підтверджується фактичним даними, наданими суду та наведеними в ухвалі слідчого судді.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Колегія суддів зауважує, що обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, чи невинуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті, а сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження на даному етапі кримінального провадження до моменту розгляду справи в суді є достатньою для застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Крім цього, колегія суддів вважає, що перевіряючи доводи клопотання на предмет існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про їх існування, з огляду на конкретні обставини кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_8 , у разі визнання його вини у інкримінованому кримінальному правопорушенні, а також з огляду на характер та наслідки кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
У справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_8 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, його вік та стан здоров'я, майновий та сімейний стан, репутацію, спосіб життя, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, у відповідності до вимог ч. 4, 5 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України, взявши до уваги дані, які характеризують особу підозрюваного ОСОБА_8 , конкретні обставини інкримінованого кримінального правопорушення, дійшов обґрунтованого висновку про визначення йому альтернативного запобіжного заходу у виді застави у межах 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 грн, з покладенням обов'язків, на підставі ст.194 КПК України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді та вважає, що вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Всупереч доводам апеляційної скарги прокурора, на переконання колегії суддів, саме такий запобіжний захід здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_8 .
Доводи апеляційної скарги сторони захисту про те, що органом досудового розслідування не доведено існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними, позаяк вказані доводи не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, оскільки не ґрунтуються на матеріалах судового провадження, позаяк слідчим суддею прийнято рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому досліджено належним чином всі матеріали провадження та наведено в ухвалі мотиви, з яких прийнято відповідне рішення.
Так, розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
У справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо необхідності застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
На переконання колегії суддів, підстав для застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, принаймні на цій стадії досудового розслідування, немає.
Інші доводи апеляційних скарг висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно з вимогами ст. 203 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом. Тобто, законодавцем встановлено певний процесуальний запобіжник, що унеможливлює обмеження прав особи поза межами кримінального провадження.
Станом на час розгляду апеляційної скарги оскаржувана ухвала слідчого судді вичерпала свою дію 05 листопада 2025 року.
Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 20.05.2019 у справі № 532/308/15-к (провадження № 13-23зво19), скасування такої ухвали про обрання запобіжного заходу, яка вже виконана, в жодному разі не може призвести до відновлення прав особи.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідає вимогам статті 370 КПК України та є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому, колегія суддів не вбачає підстав для її скасування, а відтак доходить висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 407, 418, 422 КПК України,
постановила:
Апеляційні скарги прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2025 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ________________ ОСОБА_11
Судді:
ОСОБА_12 ____________