Київський апеляційний суд
4 листопада 2020 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Тютюн Т.М. за участю ОСОБА_1 - особи, щодо якої винесено постанову, захисника Пазюка Є.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Федорова Д.С. на постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 28 серпня 2020 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
Постановою судді Дарницького районного суду м. Києва від 28.08.2020 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Як встановив суд, 22 липня 2020 року о 01 годині 15 хвилин ОСОБА_1 , який керував автомобілем "Volkswagen Passat" д/н НОМЕР_1 на вул. Здолбунівській в м. Києві з ознаками наркотичного сп'яніння, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, захисник Федоров Д.С. подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння не відмовлявся, а лише просив працівників поліції перед його проходженням пояснити причину зупинення транспортного засобу, як це передбачено ч.3 ст.35 Закону України "Про Національну поліцію", що вони розцінили як відмову від огляду. В подальшому, коли ОСОБА_1 пояснили причину зупинки, він погодився пройти огляд, проте працівники поліції сказали, що вже пізно і що вони будуть складати протокол.
Захисник наголошує, що склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, має місце за одночасної наявності таких обставин: у особи, яка керує транспортним засобом, наявні ознаки сп'яніння; водій відмовляється від проходження відповідно до встановленого порядку огляду; відмова зафіксована в протоколі, складеному у присутності двох свідків. Поліцейський не виконав свій обов'язок поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстав зупинки, передбачених ч.1 ст.35 Закону України "Про Національну поліцію". А тому вимога ОСОБА_1 повідомити його про конкретну причину зупинки не може бути розцінена як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Також вказує на недопустимість доказів, а саме, протоколу про адміністративне правопорушення, який не відповідає вимогам ст.256 КУпАП, оскільки в ньому не зазначено адресу свідків, відсутній підпис ОСОБА_1 , його пояснення або запис про відмову ОСОБА_1 від підписання протоколу. Це позбавляє можливості ідентифікувати, чи саме цей протокол було надано ОСОБА_1 для підпису і чи надавався він, взагалі. В судовому засіданні суду першої інстанції захисник заявив клопотання про повернення матеріалів справи для належного оформлення з вказаних підстав, яке враховане не було.
З огляду на викладене захисник, посилаючись на рішення Європейського суду з прав людини у справах "Карелін проти Росії", ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положення ст.62 Конституції України, згідно з якою усі сумніви щодо винуватості особи тлумачаться на її користь, просить постанову судді скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Крім того, апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, в якому захисник вказує, що судове засідання в даній справі відбулося 04.09.2020, а не 28.08.2020, як датована постанова. ОСОБА_1 і захисник брали участь у розгляді справи та долучали документи, датовані 03.09.2020. Тому строк апеляційного оскарження розпочався 04.09.2020 та не пропущений.
Вислухавши пояснення захисника Пазюка Є.С. і ОСОБА_1, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи клопотання та апеляційної скарги, суд приходить до таких висновків.
Згідно з ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Розгляд справи в суді першої інстанції був призначений на 28.08.2020 і цього ж дня захисник Пазюк Є.С. направив клопотання з проханням відкласти судове засідання. Під час розгляду справи захисник подавав клопотання про виклик та допит свідків, про повернення матеріалів справи для належного оформлення, про закриття провадження в справі, які датовані 03.09.2020, у зв'язку з чим доводи про допущену судом описку в даті винесення ухвали враховуються. Апеляційна скарга подана захисником Федоровим Д.С. 11.09.2020, тобто у встановлений законом строк, а тому підстав поновлювати його немає.
Вивченням матеріалів справи встановлено, що суд першої інстанції відповідно до вимог ст.ст.245, 252, 280 КУпАП всебічно, повно і об'єктивно з'ясував обставини вчиненого правопорушення і виніс постанову, зміст якої відповідає вимогам ст.283 КУпАП. Висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення є обґрунтованим і підтверджується наявними в справі доказами.
Такими доказами є дані, які містяться в: протоколі про адміністративне правопорушення, в якому детально викладено суть порушення, вчиненого ОСОБА_1 , про що зазначено раніше; письмових поясненнях свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , у присутності яких ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння; записі портативного відеореєстратора поліцейського.
Оскільки вказані докази узгоджуються між собою, суд правильно поклав їх в обґрунтування своїх висновків.
В суді першої інстанції ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення не визнав та пояснив, що відмовився від огляду, оскільки наркотичні засоби не вживає та до останнього не розумів причину зупинки працівниками поліції його автомобіля.
Суд першої інстанції правильно не взяв до уваги ці пояснення, розцінивши їх як спосіб захисту задля уникнення адміністративної відповідальності, і зазначив в ухвалі, що, будучи водієм, ОСОБА_1 повинен був розуміти, що пропозиція пройти огляд не носить рекомендаційний характер і є законною вимогою уповноваженої на це особи, порушення якої тягне за собою правові наслідки. Також суд послався на рішення Європейського суду з прав людини "О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства", в якому суд вказав, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодилися нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Не спростовують таких висновків і доводи, викладені в апеляційній скарзі, що ОСОБА_1 лише просив працівників поліції пояснити причину зупинення транспортного засобу, і коли йому пояснили, погодився пройти огляд.
Із запису портативного відеореєстратора поліцейського вбачається, що після неодноразових вимог поліцейського пройти огляд у лікаря нарколога у зв'язку з виявленими ознаками наркотичного сп'яніння ОСОБА_1 весь час відповідає, що йому незрозуміло на підставі чого, а після попередження про складання протоколу за відмову від огляду о 01 годині 02 хвилини говорить, що нікуди не поїде, і щоб поліцейські складали, що хочуть.
Відсутність відомостей про причину зупинення поліцейським транспортного засобу не має значення для правильного вирішення справи, оскільки згідно зі ст.280 КУпАП вказана обставина не є такою, що підлягає з'ясуванню у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Підставою для огляду водія на стан сп'яніння є виключно наявність у нього ознак сп'яніння, що не має ніякого відношення до підстав для зупинення транспортного засобу, визначених ст.35 Закону України "Про Національну поліцію", і пройти такий огляд на вимогу працівника поліції є обов'язком водія.
Вже після складання протоколу про адміністративне правопорушення та ознайомлення з його змістом о 01 годині 34 хвилини ОСОБА_1 говорить, що готовий пройти огляд, однак ці дані не спростовують обставини, викладені в протоколі, та висновки суду про відмову від огляду.
Протокол про адміністративне правопорушення складений в цілому з дотриманням вимог ст.256 КУпАП, і відсутність у ньому адрес свідків, які зазначені в поясненнях цих свідків, не тягне за собою недопустимість даних у протоколі як доказів. ОСОБА_1 після ознайомлення його зі змістом протоколу та роз'яснення, що він має право написати в протоколі пояснення по суті правопорушення, на пряме запитання поліцейського, чи бажає він отримати копію протоколу та надати пояснення, не відповідає (01 година 33 хвилини), що свідчить про його небажання реалізувати відповідне право.
При цьому посилання на практику Європейського суду з прав людини в апеляційній скарзі є абсолютно формальними, оскільки, розглядаючи справу, суд формулювання суті правопорушення, яка вказана у протоколі, не змінював і докази на підтвердження винуватості особи самостійно не збирав.
Отже, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, доведена повністю.
Стягнення на ОСОБА_1 накладене в межах строків, встановлених ст.38 КУпАП, і відповідає санкції відповідної частини статті.
Таким чином постанова судді є законною та обґрунтованою і підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Апеляційну скаргу захисника Федорова Дмитра Сергійовича залишити без задоволення, а постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 28 серпня 2020 року щодо ОСОБА_1 , якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 /шестисот/ неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 /десять тисяч двісті/ гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 /один/ рік за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду Т.М. Тютюн