Справа № 509/7078/25
11 грудня 2025 року с-ще Овідіополь
Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора ОСОБА_3 ,
законного представника особи, відносно якої розглядається клопотання ОСОБА_4 - ОСОБА_5 ,
захисника особи, відносно якої розглядається клопотання ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_6 ,
особи, відносно якої розглядається клопотання - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №62025150020001633 від 08.04.2025 року за клопотанням прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Сміла Черкаської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації, зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , раніше не судимого,
за вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,-
04.12.2025 року до Овідіопольського районного суду Одеської області із Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону надійшло клопотання, затверджене прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №62025150020001633 від 08.04.2025 року, відносно ОСОБА_4 про вчинення ним суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
Клопотання мотивоване тим, що як встановлено досудовим розслідуванням, ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, зарахованого у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «матрос», в порушення вимог ст.65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст.9, 11, 16, 58, 59, 127-130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст.1 - 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від обов'язків військової служби, в умовах воєнного стану, 06.01.2025 самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 (більш точне місце дислокації зазначити неможливо у зв?язку із введенням на території України воєнного стану) та ухилявся від проходження військової служби, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи його з обов'язками військової служби по 14.08.2025, коли був затриманий службовими особами ВнП №1 ОРУП №2 ГКНП в Одеській області за адресою: вул.Берегова,9, Одеський район, Одеська область.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, а саме самовільне залишення військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на період часу, що відноситься до вчинення кримінального правопорушення, страждав тяжким психічним розладом у формі «параноїдної шизофренії», не міг усвідомлювати свої дії та керуватися ними.
На теперішній час, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , також страждає тяжким психічним розладом у формі «параноїдної шизофренії», не може усвідомлювати свої дії та керуватися ними.
Підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рекомендовано застосування стаціонарних примусових заходів медичного характеру у вигляді поміщення в спеціальний лікувальний заклад з метою його обов'язкового лікування, а також запобігання вчинення ним суспільно - небезпечних діянь відповідно до положень ст.92 КК України.
До підозрюваного ОСОБА_4 за його психічним станом на теперішній час може бути застосований примусовий захід медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.
На підставі вищевикладеного, беручи до уваги, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.407 КК України та враховуючи характер та спосіб вчинення даного правопорушення, а також стан ОСОБА_4 , який за своїм психічним станом і характером вчиненого правопорушення становить небезпеку для суспільства і потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги та лікування в умовах звичайного нагляду, до ОСОБА_4 необхідно застосувати примусовий захід медичного характеру, передбачений п.2 ч.1 ст.94 КК України, а саме: госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом для його обов'язкового лікування, а також запобігання вчинення ним суспільно - небезпечних діянь.
З огляду на викладене, з посиланням на ч.1 ст.93, п.2 ч.1 та ч.3 ст.94 КК України, ч.2 ст.292, ст. ст.503, 511 КПК України, прокурор просить суд:
- застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сміла, Черкаської області, українця, громадянина України, що має вищу освіту, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, зарахованого у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , примусовий захід медичного характеру, передбачений п.2 ч.1 ст.94 КК України, у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом для його обов'язкового лікування, а також запобігання вчинення ним суспільно - небезпечних діянь.
Помістити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до Рівненської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» (34500, Рівненська обл., Сарненський район, с. Орлівка, вул. Миру, буд. 36а).
Прокурор у судовому засіданні клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру стосовно ОСОБА_4 підтримав та просив задовольнити.
ОСОБА_4 в судовому засіданні, як особа, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, передбачене ч.5 ст.407 КК України, показав, що не згодний із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, проти задоволення клопотання прокурора заперечує, він кримінальних правопорушень не вчиняв та психічними захворюваннями не страждає.
Захисник адвокат ОСОБА_6 та законний представник ОСОБА_5 проти застосування до ОСОБА_4 примусових заходів медичного характеру заперечують, вважають, що ОСОБА_4 був незаконно мобілізований, отже не вчиняв жодного кримінального правопорушення.
Вчинення ОСОБА_4 суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.5 ст.407 КК України підтверджується наступними дослідженими судом в судовому за сіданні письмовими доказами:
- витягом з ЄРДР за №62025150020001633 від 08.04.2025 року;
- витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 №1 від 01.01.2025 року;
- витягом із наказу командира НОМЕР_2 окремої бригади морської піхоти НОМЕР_3 корпусу морської піхоти ВМС ЗСУ №1-РС від 01.01.2025 року;
- витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 №6 від 06.01.2025 року;
- військовим квитком серії НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_4 ;
- сертифікатом №866 від 24.12.2024 року;
- формою №6 на ім'я ОСОБА_4 ;
- довідкою - відповіддю військової частини НОМЕР_1 №1112/143 від 06.01.2025 року;
- матеріалами службового розслідування військової частини НОМЕР_1 за фактом самовільного залишення військової частини матроса ОСОБА_4 , проведеного в період часу з 16.04.2025 року по 29.04.2025 року, а саме: актом службового розслідування; витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 №1561 від 16.04.2025 року; рапортом від 06.01.2025 року; довідкою - відповіддю військової частини НОМЕР_1 №1112/143 від 06.01.2025 року; витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 №1 від 01.01.2025 року; витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 №6 від 06.01.2025 року; витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 №385 від 01.02.2025 року; довідкою про доходи №279 від 14.04.2025 року; поясненнями ОСОБА_7 від 13.01.2025 року; поясненнями ОСОБА_7 від 13.01.2025 року; поясненнями ОСОБА_8 від 13.01.2025 року; службовою характеристикою на ОСОБА_4 ; медичною характеристикою на ОСОБА_4 ; військовим квитком серії НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_4 ; наказом командира військової частини НОМЕР_1 №974 від 29.04.2025 року;
- довідкою Одеського обласного медичного центру психічного здоров'я Одеської обласної ради №2201 від 16.04.2025 року, відповідно до якої ОСОБА_4 на обліку не перебуває;
- листом - відповіддю Галицько-Франківського ОРТЦКтСП №6160 від 19.05.2025 року;
- довідкою №230,1 від 02.11.2024 року військово-лікарської комісії від 02.11.2024 року, відповідно до якої ОСОБА_4 визнано придатним до військової служби;
- витягом зі наказу начальника Галицько-Франківського ОРТЦКтСП №306 від 02.11.2024 року;
- обліковою карткою на ім'я ОСОБА_4 .
Оцінюючи досліджені під час судового розгляду даного клопотання докази, суд визнає їх належними, допустимими та достовірними, а сукупність зібраних доказів достатніми та взаємозв'язаними між собою та приходить до висновку, що вчинення ОСОБА_4 суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, доведено повністю.
Встановлені судом у кримінальному провадженні події та досліджені докази свідчать про вчинення ОСОБА_4 наведеного суспільно небезпечного діяння, а саме, ці докази свідчать про те, що ОСОБА_4 вчинив самовільне залишення військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто суспільно-небезпечне діяння, передбачене ч.5 ст.407 КК України.
Заслухавши думку учасників процесу, суд вважає, що клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом для його обов'язкового лікування, а також запобігання вчинення ним суспільно - небезпечних діянь стосовно ОСОБА_4 підлягає задоволенню, оскільки його обґрунтованість повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та дослідженими у судовому засіданні доказами.
Так, згідно висновку судово-психіатричного експерта №84 від 04.11.2025 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на період часу, що відноситься до вчинення кримінального правопорушення, страждав тяжким психічним розладом у формі «параноїдної шизофренії», не міг усвідомлювати свої дії та керуватися ними. На теперішній час, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , також страждає тяжким психічним розладом у формі «параноїдної шизофренії», не може усвідомлювати свої дії та керуватися ними. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рекомендовано застосування стаціонарних примусових заходів медичного характеру у вигляді поміщення в спеціальний лікувальний заклад з метою його обов'язкового лікування, а також запобігання вчинення ним суспільно - небезпечних діянь відповідно до положень ст.92 КК України.
Як вбачається з матеріалів, що характеризують особу ОСОБА_4 на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.
Статтею 19 Закону України «Про психіатричну допомогу» передбачено, що примусові заходи медичного характеру застосовуються за рішенням суду у випадках та в порядку, встановлених Кримінальним, Кримінальним процесуальним кодексами України, цим Законом та іншими законами.
Згідно із вимогами ч.2 ст.19 КК України не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
За змістом ст.93 КК України, примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб, які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння, які вчинили у стані обмеженої осудності кримінальні правопорушення, які вчинили кримінальне правопорушення у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку або під час відбування покарання.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 94 КК України госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги і лікування у примусовому порядку.
Згідно з п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 03 червня 2005 року №7 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», примусові заходи медичного характеру мають застосовуватися лише за наявності у справі обґрунтованого висновку експертів - психіатрів про те, що особа страждає на психічну хворобу чи має інший психічний розлад, які зумовлюють її неосудність або обмежену осудність і викликають потребу в застосуванні щодо неї таких заходів, а примусове лікування щодо осіб, які вчинили злочини та страждають на хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб (ст.96 КК України) - висновку судово-медичної експертизи.
У ч.1, ч.2 ст.513 КПК України визначено, що під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з'ясовує такі питання: чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення; чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою; чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності; чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання; чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які. Визнавши доведеним, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.
За правилами ч.4 ст.503 КПК України примусові заходи медичного характеру застосовуються лише до осіб, які є суспільно небезпечними.
Згідно вищевказаного висновку судово-психіатричного експерта відомо, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на період часу, що відноситься до вчинення кримінального правопорушення, страждав тяжким психічним розладом у формі «паранаїдної шизофренії», не міг усвідомлювати свої дії та керуватися ними. На теперішній час, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , також страждає тяжким психічним розладом у формі «параноїдної шизофренії», не може усвідомлювати свої дії та керуватися ними. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рекомендовано застосування стаціонарних примусових заходів медичного характеру у вигляді поміщення в спеціальний лікувальний заклад з метою його обов'язкового лікування, а також запобігання вчинення ним суспільно - небезпечних діянь відповідно до положень ст.92 КК України. До ОСОБА_4 за його психічним станом на теперішній час може бути застосований примусовий захід медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.
На час розгляду клопотання прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру, відсутні правові підстави для закриття кримінального провадження, відповідно до ч.5 ст.513 КПК України.
Так, згідно з вимогами діючого законодавства, закриття кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру можливе лише у випадках, передбачених частинами 4 і 5 ст.513 КПК України - у разі, якщо особа видужала, або якщо внаслідок змін у стані її здоров'я відпала потреба у застосуванні цих заходів.
Ураховуючи наведене в сукупності, суд дійшов висновку про необхідність застосувати щодо ОСОБА_4 примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом для його обов'язкового лікування, а також запобігання вчинення ним суспільно - небезпечних діянь.
Відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», який до набрання ухвалою законної сили слід змінити на запобіжний захід у виді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, а саме, до Рівненської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» (34500, Рівненська обл., Сарненський район, с.Орлівка, вул.Миру, буд. 36а).
Речові докази відсутні.
Процесуальних витрат не має.
Цивільний позов не заявлявся.
Керуючись ст.ст.19, 92-94 КК України, ст.ст.100, 124, 503, 512, 513 КПК України, суд
Клопотання прокурора - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сміла, Черкаської області, українця, громадянина України, що має вищу освіту, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, зарахованого у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , примусовий захід медичного характеру, передбачений п.2 ч.1 ст.94 КК України, у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом для його обов'язкового лікування, а також запобігання вчинення ним суспільно - небезпечних діянь.
Помістити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до Рівненської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» (34500, Рівненська обл., Сарненський район, с. Орлівка, вул. Миру, буд. 36а), до його видужання.
Змінити ОСОБА_4 запобіжний захід з тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» на запобіжний захід у виді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, а саме, до Рівненської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» (34500, Рівненська обл., Сарненський район, с.Орлівка, вул.Миру, буд. 36а), до набрання ухвалою законної сили.
Доручити батальйону конвойної служби ГУНП в Одеській області здійснити етапування ОСОБА_4 з ДУ «Одеський слідчий ізолятор» до Рівненської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» (34500, Рівненська обл., Сарненський район, с.Орлівка, вул.Миру, буд. 36а).
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано, та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через суд, який постановив ухвалу, протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1