Справа № 591/9332/25
Провадження № 2/591/2192/25
15 грудня 2025 року м. Суми
Зарічний районний суд м. Суми в складі: головуючого судді Косар А. І.
секретар судового засідання Хроменко А. О.
розглянув у порядку загального позовного провадження
справу за позовом ОСОБА_1
до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «А-МУССОН»
про поворот виконання судового рішення, повернення стягнутих коштів, розірвання договору та зобов'язання вчинити певні дії
Обставини справи
У серпні 2025 року ОСОБА_1 (позивач) подала до Зарічного районного суду м. Суми позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «А-МУССОН» (ТОВ«А-МУССОН»), у якому просить суд:
-допустити поворот виконання судового наказу від 03.09.2024 у справі № 591/8634/24 шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «А-МУССОН» грошових коштів у розмірі 2 271.73 грн, стягнутих за скасованим судовим наказом;
- розірвати публічний договір про надання послуг з поводження з побутовими відходами для споживачів індивідуальної забудови (приватний сектор) м. Суми від 11 червня 2020 року, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «А-МУССОН»;
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «А-МУССОН» припинити нарахування позивачу плати за послуги з поводженнями з побутовими відходами для споживачів індивідуальної забудови (приватний сектор) м. Суми;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «А-МУССОН» витрати на правову допомогу у сумі 2 000.00 грн.
Вимоги мотивовано тим, що 03.09.2024 Зарічним районним судом м. Суми видано судовий наказ про стягнення з позивача на користь відповідача 1 445.91 грн заборгованості за надані послуги з поводження з побутовими відходами за період з 01.09.2021 по 30.06.2024; витрати зі сплати судового збору у розмірі 302.80 грн. Не погодившись з цим судовим наказом, за заявою позивача 15.04.2025 Ухвалою суду вказаний судовий наказ було скасовано. Разом з цим, у порядку примусового виконання судового наказу з її карткового рахунку було списано 2 271.73 грн, а 07.02.2025 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 статті 39 Закону України “Про виконавче провадження“. Ухвала суду про скасування судового наказу надійшла до відділу ДВС після закінчення виконавчого провадження. На переконання позивача, остання має право на повернення стягнутих з неї коштів в порядку повороту виконання судового наказу.
Позиція відповідача
Відзив на позов не надходив.
Рух справи у суді
21 серпня 2025 року Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
19 вересня 2025 року Ухвалою суду закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
08.12.2025 сторони у судове засідання не прибули, повідомлені належним чином. Клопотань про відкладення судового засідання не надійшло.
08 грудня 2025 року Ухвалою судупостановлено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відповідно до частини першої статті 244 ЦПК України оголошено дату та час проголошення судового рішення.
Дослідивши наявні в справі письмові докази в їх сукупності,
Суд встановив:
Згідно відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру позивач ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , значиться зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 з 25.09.1998.
Згідно відомостей про внутрішньо переміщену особу ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , з Єдиної інформаційної системи соціальної політики фактична адреса проживання останньої: АДРЕСА_2 ; Довідка 1 номер:5922-5003018038 від 25.10.2023.
Згідно Довідки Зноб - Новгородської селищної ради від 10.04.2025 № 552/10-26, ОСОБА_1 дійсно проживала за адресою: АДРЕСА_3 , з 01.01.2007 по 04.10.2023.
03 вересня 2024 р. Зарічним районним судом м. Суми винесено судовий наказ за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «А-МУССОН», яким стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Муссон» код ЄДРПОУ 35068151, адреса: м. Суми, вул. Гетьмана Павла Скоропадського, 10/1, НОМЕР_2 в АТ «Перший український міжнародний банк» м. Київ, заборгованість за надані послуги з поводження з побутовими відходами, за період з 01.09.2021 по 30.06.2024 в сумі 1 445.91 грн, та судового збору в розмірі 302.80 грн.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 22 квітня 2025 року заява ОСОБА_1 про скасування судового наказу задоволена частково. Скасовано судовий наказ Зарічного районного суду м. Суми від 03 вересня 2024 року у справі №591/8634/24, провадження №2-н/591/3984/24 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «А-МУССОН» заборгованість за надані послуги з поводження з побутовими відходами, за період з 01.09.2021 по 30.06.2024 в сумі 1 445.91 грн, витрати по сплаті судового збору - 302.80 грн.
Роз'яснити стягувачу, що заявлені ним вимоги можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно інформаційного листа Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, у відділі перебувало виконавче провадження ВП 76869271 з примусового виконання судового наказу № 591/8634/24 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «А-МУССОН» заборгованість у сумі 1 445.91 грн та судовий збір 302.80 грн.
21.01.2025 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
Також винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 174.87 грн та мінімальні витрати виконавчого провадження у сумі 348.15 грн.
05.02.2025 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника.
06.02.2025 на рахунок відділу з обліку депозитних сум при примусовому виконанні судового наказу № 591/8634/24 надійшло 2 271.73 грн, які розподілено таким чином: 69.00 грн -витрати виконавчого провадження за користування АСВП; 279.15 грн - витрати виконавчого провадження; 174.87 грн - виконавчий збір; 1 445.91 грн - борг;
302.80 грн - витрати по сплаті судового збору.
07.02.2025 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
09.05.2025 до відділу надійшла заява разом з ухвалою суду про скасування судового наказу № 591/8634/24, тобто після закінчення виконавчого провадження.
Згідно Виписки Приватбанку по витратам по банківській картці НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_1 за період з 06.02.2025 по 08.02.2025, - 06.02.2025 була здійснена операція про стягнення відповідно до виконавчого провадження на суму 2 271-73 грн.
Листами № 448 від 14.03.2025 та № 1334 від 15.05.2025 на заяву ОСОБА_1 ТОВ «А-МУССОН» щодо розірвання індивідуального договору про надання послуг з поводження з побутовими відходами, який розміщено на офіційному сайті ТОВ «А-МУССОН», та про припинення нарахування оплати за послуги з поводження з побутовими відходами по адресу: АДРЕСА_5 повідомило, що ТОВ «А-МУССОН» проводить свою діяльність у комунальному господарстві м. Суми як виконавець послуги з вивезення побутових відходів. На офіційному сайті ТОВ «А-МУССОН» розміщено публічний договір приєднання Типовий індивідуальний договір про надання послуг з поводження з побутовими відходами та розміщено додаткову угоду № 1 від 08.05.2025 до вищевказаного договору, який з урахуванням додаткової угоди діє до 10.06.2025 включно.
На підставі Заяви ОСОБА_1 товариство здійснило перерахунок з 01.09.2024 по 28.02.2025 і станом на 01.03.2025 борг заявника за послуги з поводження з побутовими відходами складає 842.56 грн.
Заявнику ОСОБА_1 також роз'яснено, що в подальшому для здійснення перерахунку в наступних періодах необхідно надавати заяву та відповідні підтверджуючі документи про її відсутність, через кожні 6 місяців. Законодавством не передбачено припинення (не нарахування) вартості послуг на наступні періоди тимчасової відсутності споживача.
Як вбачається з інформації з офіційного сайту ТОВ «А-МУССОН», розміщено публічний договір приєднання Типовий індивідуальний договір про надання послуг з поводження з побутовими відходами та розміщено Додаткову Угоду № 1 від 08.05.2025 до цього договору, відповідно до якої Сумською міською військовою адміністрацією Сумського району Сумської області видано наказ від 14.02.2025 № 27-СМВА «Про продовження дії договорів комунального замовлення на надання послуг з вивезення побутових відходів, що утворюються на території Сумської міської об'єднаної територіальної громади з ТОВ «А-МУССОН».
На підставі Наказу та укладених додаткових угод 14.02.2025 між Сумською міською військовою адміністрацією Сумського району Сумської області та ТОВ «А-МУССОН» до договорів комунального замовлення на надання послуг з вивезення побутових відходів, що утворюються на території Сумської міської об'єднаної територіальної громади від 11.06.2020 № 276/05-20 та № 277/05-20 дію Договору продовжити по 10 червня 2026 року включно, а пункт 29 Договору викладено в наступній редакції: «Даний Договір набирає чинності з дня його оприлюднення на офіційному веб-сайті ТОВ «А-МУССОН» за посиланням: http://a-musson.com і діє по 10.06.2026 року включно». Ця додаткова угода розміщена на веб-сайті виконавця - ТОВ «А-МУССОН» 08.05.2025 за посиланням: http://a-musson.com і вступає в дію відповідно до пункту 25 Договору з 08.06.2025.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Відповідно до ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу (ЦК) України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
З вимог ч.1 ст. 627 ЦК України слідує, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Загальною засадою цивільного законодавства є (серед іншого) свобода договору (п.3 ч.1 ст. 3 ЦК України).
В постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 363/1834/17 від 13.07.2022 зазначено, що особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки. Свобода договору як одна із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України) є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Однак останні у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий у силу прямої вказівки акта законодавства, а також, якщо ці відносини врегульовані імперативними нормами.
Згідно з чч. 1-3 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційногоцивільного суду у справі № 727/898/19 від 08.09.2021у цивільному законодавстві закріплено конструкцію «розірвання договору» (статті 651 - 654 ЦК України). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору. У спеціальних нормах ЦК України досить часто використовується формулювання «відмова від договору» (наприклад, у статтях 665, 739, 766, 782).Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов'язків.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем склалися зобов'язальні правовідносини щодо надання житлово-комунальних послуг.
Питання надання послуг з вивезення, управління побутових відходів регулюються спеціальним законодавством, а саме, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про управління відходами».
Пунктом 24 Правил надання послуги з управління побутовими відходами, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України №835 від 08.08.2023 визначено, що послуги надаються споживачеві згідно з умовами договору, який укладається на підставі типових договорів про надання послуги з управління побутовими відходами відповідно до норм ст.13-14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», зокрема, шляхом укладення індивідуального договору (публічний договір приєднання).
За змістом статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.
Згідно з чч. 1-2 статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказано у пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Особа, яка зробила пропозицію укласти договір (оферту), у разі беззастережного акцепту цієї пропозиції його адресатом автоматично стає стороною в договірному зобов'язанні.
Акцептом визнається відповідь особи, якій адресована оферта, про її прийняття. Акцепт повинен бути повним і беззастережним. Мовчання за загальним правилом не є акцептом, якщо інше не випливає із закону, звичаю ділового обороту або з колишніх ділових відносин сторін. Мовчання можна вважати акцептом лише тоді, коли це прямо передбачено договором або законом.
Разом з тим, згідно зі ст. 205 ЦК Українивизначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Виходячи з тлумачення пункту 2 статті 205 ЦК Україниі пункту 2 статті 642 ЦК України, можна зробити висновок, що укладення договору шляхом вчинення виключно конклюдентних дій або мовчання можливе, якщо для певного договору не передбачена обов'язкова письмова форма або якщо таке укладення договору передбачено законом.
Таким чином, договір про надання послуг з поводження побутовими відходами є укладеним з моменту, коли споживач акцептував пропозицію офертанта повністю та без застережень або у вигляді конклюдентних дій прийняв оферту, або за умови передбачення у договорі або законі не висловив заперечень проти договору (мовчання).
Договір про надання послуг з поводження побутовими відходами містить в собі також елементи договору приєднання (стаття 634 ЦК України), оскільки договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Публічні договори мають певні особливості, зокрема:
1) суб'єктний склад: однією зі сторін такого договору обов'язково є госпсуб'єкт (ЮО чи ФОП), а другою не конкретна визначена особа, а невизначене коло осіб;
2) гарантують інтереси споживачів товарів (робіт, послуг): рівність умов такого договору щодо всіх споживачів, за винятком тих, яким за законом надано відповідні пільги.
Тобто йдеться про відсутність права на односторонню зміну умов договору для різних споживачів та ставити їх у нерівне становище порівняно з іншими;
3) стала ціна для всіх: ціна послуг (товарів) має бути однакова (крім пільговиків за законом);
4) відсутність права на відмову: за наявності можливості надати акт послуги виконавець не може відмовити в них;
5) у разі необґрунтованої відмови виконавця від виконання робіт (надання послуг) замовник має право вимагати відшкодування збитків.
Умови публічного договору, що ставлять споживачів у нерівне становище (надають незаконні переваги одним споживачам перед іншими) або не відповідають обов'язковим умовам таких договорів, установленим актами цивільного законодавства,є недійсними (нікчемними) і з огляду на ст. 215 ЦК України.
При цьому слід пам'ятати, що недійсність окремих умов договору не означає недійсності договору загалом (ст. 217 ЦК України).
Поводження з побутовими відходами є видом житлово-комунальних послуг, що надаються мешканцям певної адміністративно-територіальної одиниці, і на ці правовідносини поширюється Закон України "Про Житлово-комунальні послуги"(далі-Закон).
Цим законом, зокрема, передбачено, що споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (ч.1 ст.25 Закону). Критеріями якості надання послуг поводження з побутовими відходами є дотримання графіка збирання та перевезення побутових відходів, дотримання правил надання послуг з поводження з побутовими відходами та інших вимог законодавства ( ч.3 ст. 25 Закону).
Відповідно до ч 4. ст. 25 Закону України "Про Житлово-комунальні послуги" послуга з управління побутовими відходами надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, Законом України "Про управління відходами" та вимогами правил надання послуг з управління побутовими відходами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до положень ст. 13 Закону України "Про Житлово-комунальні послуги" публічні договори приєднання про надання комунальних послуг з власниками індивідуальних (садибних) житлових будинків вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги такий власник не вчинив дій щодо відключення (відмови) від комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Верховний Суд вважає, що такі положення Закону свідчать про обов'язковість договору щодо житлово-комунальних послуг для споживача та неможливість споживача відмовитися від укладання договору (за винятком випадків, установленихзаконом, та у порядку, встановленому законом), зокрема договору про вивезення відходів. За таких обставин прийняття споживачем пропозиції виконавця послуг з вивезення відходів може бути у вигляді мовчання (постанова Верховного Суду від 11 листопада 2019 року у справі № 646/834/17 (провадження № 61-33084сво18.
09 липня 2023 року набрав законної сили прийнятий 20 червня 2022 року Закон України «Про управління відходами», Прикінцевими та Перехідними положеннями якого визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України "Про відходи".
Частина 2 статті 15 Закону України «Про управління відходами» передбачає, що громадяни України, іноземці та особи без громадянства зобов'язані дотримуватися вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері управління відходами, запобігати забрудненню відходами навколишнього природного середовища.
Органи місцевого самоврядування забезпечують управління побутовими відходами згідно з правилами благоустрою населеного пункту, регіональними та місцевими планами управління відходами та забезпечують кожному утворювачу побутових відходів надання послуги з управління побутовими відходами (частина 1статті 30 Закону України «Про управління відходами»).
За положеннями частини 1статті 31 Закону України «Про управління відходами» утворювачі побутових відходів мають право: 1)одержувати у встановленому порядку повну та достовірну інформацію про безпечність об'єктів оброблення побутових відходів; 2) самостійно шляхом компостування обробляти біовідходи на присадибних, дачних і садових ділянках згідно з правилами, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Утворювачі побутових відходів зобов'язані: 1)укладати договори з виконавцем послуги зуправління побутовими відходами та вносити у встановленому порядку плату за послугу з управління побутовими відходами; 2)забезпечувати передачу побутових відходів до системи управління побутовими відходами,а побутові відходи,на які поширюється розширена відповідальність виробника,-до системи приймання аб ороздільного збирання, створеної організаціями розширеної відповідальності виробників; 3) забезпечувати у встановленому порядку роздільне збирання відходів за наявності об'єкта оброблення відходів (частина 2статті 31 Закону України «Про управління відходам»).
Утворювачі побутових відходів мають права та обов'язки споживачів житлово-комунальних послуг, передбачені Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (частина 3 статті 31 Закону України «Про управління відходам»).
Стаття 32 Закону України «Про управління відходами» визначає, що адміністратор послуги з управління побутовими відходами визначається рішенням міської, сільської, селищної ради. Адміністратором послуги з управління побутовими відходами визначається виключно комунальне підприємство.
Суб'єкти господарювання, які здійснюють збирання та перевезення побутових відходів, визначаються органами місцевого самоврядування на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.3 ст. 33 Закону України «Про управління відходами»).
Виконавцем послуги з управління побутовими відходами є суб'єкт господарювання, який здійснює збирання та перевезення побутових відходів у встановленому законодавством порядку, або адміністратор послуги з управління побутовими відходами (ч.5 ст. 33 Закону України «Про управління відходами»).
Відповідно до ч. 7 ст. 33 Закону України «Про управління відходами» виконавець послуги з управління побутовими відходами укладає договори із споживачами послуги.
На виконання вимог Закону України «Про управління відходами», Закону України «Про житлово-комунальні послуги», зазначений договір опублікований на офіційному сайті ТОВ «А-МУССОН», тобто оприлюднений в установленому законодавством порядку.
Відповідно до п. 9. Договору Критерієм якості послуг з вивезення побутових відходів є дотримання графіка вивезення побутових відходів, правил надання послуг з поводження з побутовими відходами, інших вимог законодавства щодо надання послуг з вивезення побутових відходів.
Відповідно до приписів стст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно чч. 1-2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених ним підстав для розірвання спірного договору у порядку визначеному стст.651-652 ЦК України.
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Споживач має право, зокрема,
- одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів;
- на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг;
- розірвати договір про надання комунальної послуги, попередивши про це виконавця відповідної комунальної послуги не менш як за два місяці до дати розірвання договору, за умови допуску виконавця для здійснення технічного припинення надання відповідної послуги. Це право не поширюється на договір про постачання теплової енергії, укладений зі споживачами у багатоквартирному будинку, крім випадку розірвання такого договору колективним споживачем.
Матеріалами справи доведено, що позивач ОСОБА_1 є споживачем житлово-комунальних послуг та внутрішньо переміщеною особою (ВПО).
Довідка ВПО підтверджує факт переміщення, але відповідальність за зміну адреси проживання та інформування про це компетентні органи належить на самій особі.
За умовами Типового індивідуального договору, споживач має право розірвати Договір, попередивши про це виконавця не менш як за два місяці до дати розірвання Договору, за умови отримання згоди Виконавця на розірвання Договору.
Цивільним кодекс (ЦК) України передбачена можливість відмови від договору надання послуг, якщо це встановлено законом або угодою сторін.
Розірвати договір можливо за рішенням суду, якщо інша сторона істотно порушує договір (наприклад, не надає послуги належно, не вивозить сміття).
Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав, передбачених ст.651,652 ЦК України, для одностороннього розірвання договору про надання послуг з поводження побутовими відходами, оскільки, судом не встановлено істотних порушень відповідачем умов договору, що відповідно до наведених правових норм є підставою для його розірвання.
На підставі Заяви ОСОБА_1 товариство здійснило перерахунок з 01.09.2024 по 28.02.2025.
Заявнику ОСОБА_1 також роз'яснено, що в подальшому для здійснення перерахунку в наступних періодах необхідно надавати заяву та відповідні підтверджуючі документи про її відсутність, через кожні 6 місяців. Законодавством не передбачено припинення (не нарахування) вартості послуг на наступні періоди тимчасової відсутності споживача.
Вимога зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «А-МУССОН» припинити позивачу нарахування плати за послуги з поводженнями з побутовими відходами для споживачів індивідуальної забудови (приватний сектор) м. Суми є похідною від вимоги про розірвання договору про надання послуг з поводження побутовими відходами і задоволенню не підлягає за необгрунтованістю.
Відповідно до ч. 3 ст. 171 ЦПК України в ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирішує питання про поворот виконання судового наказу в порядку встановленому статтею 444 цього Кодексу.
Згідно з ч.5 ст. 444 ЦПК України питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони.
Згідно ч.6 ст. 444 ЦПК України, до заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.
Конституційний суд України у своєму рішенні від 02.11.2011 № 13-рп/2011 зазначив, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна, оскільки правова підстава для набуття майна відпала.
Поворот виконання - це спосіб захисту прав боржника, який полягає у поверненні йому стягувачем всього одержаного за скасованим рішенням.
Поворот виконання можливий, у разі якщо: а) позивач одержав від відповідача в порядку виконання рішення майно або грошові кошти; б) виконане рішення скасовано судом чи змінено із задоволенням позовних вимог в меншому розмірі. За змістом наведених норм закону поворот виконання скасованого рішення суду допускається у разі його фактичного виконання і ухвалення судом нового рішення у справі.
З огляду на викладене, у зв'язку із скасуванням судового наказу від 03 вересня 2025 року у справі №291/8634/24, суд доходить висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 в частині вимоги про поворот виконання судового рішення та необхідність повернення коштів заявнику.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У цій справі позивач звільнена від сплати судового збору.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 133 ЦПК України).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав копію Договору № 15/2025 про надання правової допомоги від 08.08.2025, Додаткову угоду № 1 до цього договору, Акт приймання - передачі наданих послуг від 12.08.2025 та розрахункову квитанцію № 47 від 12.082025, загальний розмір яких складає 2 000.00 грн.
За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 вказаного вище Закону).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Подані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в цілому у сукупності відповідають вимогам цивільного процесуального законодавства.
До суду, станом на час розгляду заяви такої з боку відповідача не надходило жодних заяв та клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
З огляду на вищевикладене, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, предмета спору, часткового задоволення вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 1 000.00 грн.
Керуючись стст. 141, 247, 444, 263-265, 268, 272, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Ухвалив:
Позовзадовольнити частково.
Допустити поворот виконання судового наказу №291/8634/24 від 03 вересня 2024 року виданого Зарічним районним судом м. Суми.
Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «А-МУССОН»(код ЄДРПОУ 35068151, місцезнаходження юридичної особи: вул. Гетьмана Павла Скоропадського, буд. 10/1, оф.27, м. Суми, 40004, Україна) на користь ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) грошові кошти у розмірі 2 271 (дві тисячі двісті сімдесят одну) грн 73 коп.
У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.
Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «А-МУССОН»(код ЄДРПОУ 35068151, місцезнаходження юридичної особи: вул. Гетьмана Павла Скоропадського, буд. 10/1, оф.27, м. Суми, 40004, Україна) на користь ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати на правову допомогу у розмірі 1 000 (одна тисяча) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п'ята статті 268 ЦПК).
Інформація про сторони та інших учасників справи:
позивач ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_7 ;
відповідач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «А-МУССОН» код ЄДРПОУ 35068151, місцезнаходження юридичної особи: вул. Гетьмана Павла Скоропадського, буд. 10/1, оф.27, м. Суми, 40004, Україна.
Суддя А. І. Косар