Справа № 524/13058/25
Провадження №2-а/524/130/25
15.12.2025 року
Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі:
головуючого судді - Ковальчук Т. М.,
за участю секретаря судових засідань - Воблікової І. О.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із зазначеним позовом, у якому просив скасувати постанову серії ЕНА № 5777759 від 22 вересня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення за статтею 127-3 КУпАП, провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення.
На обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 послався на те, що працівник патрульної поліції зупинив його без передбачених статтею 35 Закону України «Про Національну поліцію» підстав та без повідомлення причини зупинки; не будучи юридично обізнаним він надав для перевірки документи, зокрема, посвідчення водія та технічний паспорт; при цьому він повідомив про відсутність жодних порушень правил дорожнього руху (дала - ПДР), однак жодних доказів протилежного йому не було надано; рішення (протоколу, постанови) щодо порушення ПДР, які стали підставою для його зупинки не приймалися; обставини, вказані як об'єктивна сторона передбаченого статтею 127-3 КУпАП адміністративного правопорушення, викладено за відсутності отриманих в законному порядку доказів; єдиним доказом вчинення адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення, однак сам факт її складання не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.
Ухвалою від 14 жовтня 2025 року суд відкрив провадження у справі та постановив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, а ухвалою від 17 листопада 2025 року за заявою позивача замінив відповідача на Департамент патрульної поліції.
Відповідач подав відзив, у якому заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив, що 22 вересня 2025 року інспектор патрульної поліції ухвалив постанову у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , який здійснюючи підготовку водіїв як самозайнята особа, не мав відповідного чинного документа (атестату спеціаліста), чим порушив вимоги пункту 24.5 ПДР України, пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України № 487, що є підставою для притягнення його до відповідальності за статтею 127-3 КУпАП. Позивач не заперечує, що в місці, дату та час, вказані в оскаржуваній постанові, він проводив підготовку водія ОСОБА_2 , використовуючи транспортний засіб «DAEWOO LANOS», номерний знак НОМЕР_1 , без чинного документа спеціаліста (атестата) з підготовки водіїв транспортних засобів та був зупинений працівникам поліції. На місці зупинки транспортного засобу інспектор представився, повідомив йому причину зупинки, а саме - інформацію про відсутність атестата спеціаліста з підготовки водії, що є порушенням пункту 24.5 ПДР України та постанови Кабінету Міністрів України № 487 від 20 травня 2009 року. Під час з'ясування фактичних обставин, позивач повідомив працівникам поліції щодо самозайнятості, на підставі цих пояснень працівники поліції дійшли висновку про зайнятість останнього як фізичної особи-підприємця в галузі підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв, що в подальшому не заперечувалося позивачем на місці розгляду справи, як і той факт, що ним проводилася підготовка водія. Будь-яких доказів в порядку статті 268 КУпАП України на підтвердження дотримання ПДР позивач на місці розгляду справи не надав. Викладені в адміністративного позові твердження позивача щодо відсутності доказів не відповідають дійсності та спростовується відеозаписом з портативного відеореєстратора, закріпленого на одязі поліцейського.
Представник позивача Матвієнко С. М. звернувся до суду з заявою, у якій просив проводити розгляд справи за його та позивача відсутності за наявними в матеріалах справи доказами; окрім викладених у позовній заяві обставин звернув увагу, що постанова є незаконною, оскільки, як убачається з матеріалів справи, транспортний засіб взагалі не зупинявся працівниками поліції, будь які підтверджуючі спеціальний суб'єкт документи у справі відсутні, як і пояснення жінки, яка знаходилася за кермом, щодо проходження нею навчання.
Представник відповідача просив проводити розгляд справи без проведення фіксації судового засідання, проти задоволення адміністративного позову заперечував із викладених у відзиві підстав.
Дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд встановив такі обставини та дійшов таких висновків.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КупАП.
За правилами статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Зі змісту статті 14 Закону України від 30 червня 1993 року № 3353-XII «Про дорожній рух» убачається, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Пунктом 11 частини першої статті 23 та пунктом 1 частини першої статті 35 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі; поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Статтею 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, в тому числі передбачені статтею 127-3 КУпАП.
Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Відповідно до положень статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
22 вересня 2025 року інспектор батальйону патрульної поліції в місті Кременчуці Управління патрульної поліції в Полтавській області капітан поліції Роговий Р. Г. прийняв постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5777759 від 22 вересня 2025 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 8500,00 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 127-3 КУпАП.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 22 вересня 2025 року о 10:30:16 у м. Кременчуці на вул. Старшого Лейтенанта Кагала, буд. 53 ОСОБА_1 , будучи самозайнятою особою з підготовки, перепідготовки водіїв, використовуючи навчальний транспортний засіб «DAEWOO LANOS», номерний знак НОМЕР_1 , здійснював підготовку водія цього транспортного засобу ОСОБА_2 , не маючи чинного документа (атестату спеціаліста) з підготовки водіїв, чим порушив вимоги пункту 24.5 ПДР України та пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України № 487.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач не заперечує наведених обставин щодо зупинення транспортного засобу, водночас зазначає про відсутність передбачених статтею 35 Закону України «Про Національну поліцію» підстав такої зупинки, зокрема, зазначає про неповідомлення її причини. Так, за його доводами, відсутні будь які докази порушення ним ПДР, а єдиним доказом вчинення адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення. За твердженнями його представника, транспортний засіб взагалі не зупинявся працівниками поліції, відсутні пояснення жінки, яка знаходилася за кермом, щодо проходження нею навчання.
Доводи позивача про відсутність доказів вчинення ним адміністративного правопорушення спростовуються наданими відповідачем відеозаписами із нагрудної відеокамери двох поліцейських, які додані до матеріалів справи, з яких, зокрема, вбачається, що позивачу було повідомлено, що у порушення вимог чинного законодавства він здійснює діяльність щодо підготовки водія без наявності чинного документа (атестата спеціаліста) з підготовки водіїв. При цьому на цьому відео не зафіксовано будь яких заперечень позивачем ні підстави його зупинення, ні здійснення ним зазначеної діяльності за відсутності атестата. Натомість, він, пояснюючи відсутність такого документа, уточнює причини затримки у його поновленні, а жінка, яка знаходиться на водійському місці автомобіля ствердно відповідає на уточнюючі запитання патрульного щодо процесу проходження нею навчання.
Щодо посилання представника відповідача про відсутність зупинки транспортного засобу, суд звертає увагу, що відеозапис з нагрудної відеокамери дійсно починається вже з моменту виходу позивача з авто, однак останній у позові і не заперечує факту його зупинення працівниками поліції, а лише стверджує про відсутність підстав для такого зупинення.
Окрім того, представник позивача зауважив, що будь які підтверджуючі спеціальний суб'єкт документи у справі відсутні.
Суд вважає, що ці доводи не заслуговують на увагу, виходячи з такого.
Пунктом 24.5 ПДР України передбачено, що навчальна їзда на дорогах дозволяється тільки в присутності спеціаліста з підготовки водіїв і за достатніх початкових навичок водіння у того, хто навчається.
Відповідно до пункту 5 Порядку підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 487 від 20 травня 2009 року, для забезпечення підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв заклади повинні мати спеціалістів, атестованих у встановленому порядку, приміщення (кабінети, класи), обладнані відповідними технічними засобами, навчальними матеріалами та наочним приладдям (у разі потреби), споруди та/або земельні ділянки (майданчики для навчання з початкового керування), транспортні засоби, що відповідають вимогам, встановленим МВС за погодженням із МОН, Мінінфраструктури і Мінекономіки.
Відповідно до статті 127-3 КУпАП порушення посадовими особами закладів, їх філій чи інших відокремлених підрозділів, фізичними особами-підприємцями встановленого порядку підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, зокрема, здійснення підготовки, перепідготовки водіїв транспортних засобів особою, яка не має чинного документа спеціаліста з підготовки водіїв транспортних засобів, тягне за собою накладення штрафу від п'ятисот до вісімсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, підставою для притягнення до відповідальності, передбаченої наведеною нормою, є, зокрема, здійснення підготовки, перепідготовки водіїв транспортних засобів особою, яка не має чинного документа спеціаліста з підготовки водіїв транспортних засобів.
Суб'єктом вказаного у статті 127-3 КУпАП правопорушення є посадові особи закладів, їх філій чи інших відокремлених підрозділів, а також фізичні особи-підприємці.
Так, під час розгляду справи позивач повідомив поліцейському, що він не є співробітником закладу, який надає послуги щодо проведення практичної підготовки водіїв з використанням транспортних засобів, а здійснює таку діяльність як самозайнята особа.
Під час перевірки документів, позивач, відповідаючи на запитання патрульного, пояснив, що здійснює свою діяльність як самозайнята особа.
Ураховуючи наведене, позивач у даному випадку не може нести відповідальність за порушення вимог наведеної норми як посадова особа закладу, який надає послуги у сфері підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів. Водночас за змістом статті 127-3 КУпАП суб'єктом передбаченого цією нормою правопорушення є також фізичні особи-підприємці, які надають послуги, зокрема, щодо проведення практичної підготовки водіїв з використанням транспортних засобів.
Суд виходить із того, що аналіз наведеної норми дає підстави для висновку про те, що послуги щодо здійснення підготовки, перепідготовки водіїв транспортних засобів мають право надавати лише особи, які мають чинні документи спеціаліста з підготовки водіїв транспортних засобів, а саме - інструктора з індивідуального навчання водінню колісних транспортних засобів, які здійснюють таку діяльність як представники закладу, який надає послуги щодо проведення практичної підготовки водіїв з використанням транспортних засобів, або ж, які зареєстровані як фізичні особи-підприємці. При цьому відповідальність за порушення вимог статті 127-3 КУпАП першими несуть посадові особи таких закладів, а останні є самостійними суб'єктами відповідальності за порушення вимог наведеної норми.
Інше тлумачення наведеної норми створює правові передумови для уникнення відповідальності особами, які, не будучи інструкторами, що здійснюють діяльність як представники закладу з надання відповідних послуг, та не маючи статусу фізичної особи-підприємця, фактично здійснюють надання послуг з навчання керуванню транспортними засобами.
При цьому наявність або відсутність реєстрації як фізичної особи-підприємця за встановлених обставин фактичного надання відповідних послуг, не має правового значення під час вирішення питання щодо притягнення особи до відповідальності на підставі статті 127-3 КУпАП.
Так, за правилами статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху мають право на безпечні умови дорожнього руху та зобов'язані виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
За вимогами статті 15 цього Закону громадянин, який, зокрема, пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може отримати право на керування транспортними засобами При цьому підготовка водіїв транспортних засобів зможе здійснюватися лише спеціалістами, які відповідають визначеним кваліфікаційним вимогам центрального органу виконавчої влади; Міністерство внутрішніх справ України веде реєстр закладів, які здійснюють таку підготовку, та здійснює державний контроль за додержанням ними вимог законодавства у цій сфері; основною формою такого контролю є акредитація закладу та атестація його викладачів.
Відповідно до статті 38 цього Закону нормування дорожнього руху провадяться з метою встановлення обов'язкових норм, правил, вимог щодо організації та безпеки дорожнього руху.
Контроль у сфері дорожнього руху спрямований на забезпечення дотримання міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади та об'єднаннями, а також громадянами вимог законодавства України про дорожній рух (стаття 51 Закону України «Про дорожній рух»).
Контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється, зокрема, Національною поліцією (стаття 52 Закону України «Про дорожній рух»).
У статті 51-1 визначено, зокрема, що до повноважень Міністерства внутрішніх справ України належить забезпечення організації та здійснення контролю за підготовкою, перепідготовкою та підвищенням кваліфікації водіїв транспортних засобів, обліком суб'єктів підприємницької діяльності всіх форм власності, що провадять таку діяльність.
За змістом статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку; діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
У статті 53-3 «Про дорожній рух» вказано, що до повноважень Національної поліції у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, належить, зокрема, забезпечення безпеки дорожнього руху, яка, на думку суду, залежить, у тому числі, і від належної кваліфікації надавачів послуг з підготовки водіїв, адже, у протилежному випадку, проведення підготовки водіїв особою без спеціальних навичок, знань та кваліфікації, може безпосередньо вплинути на безпеку дорожнього руху.
Суд зауважує, що забезпечення безпеки дорожнього руху є визначальним елементом публічного правопорядку, у зв'язку з чим надання послуг з навчання керуванню транспортними засобами, що є джерелами підвищеної небезпеки, об'єктивно зумовлює встановлення підвищених вимог до рівня професійної підготовки, кваліфікації та відповідальності осіб, які надають такі послуги.
Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частин першої, другої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Позивач не надав та матеріали справи не містять жодних доказів, які могли б підтвердити, що на момент зупинки працівниками поліції, останній мав при собі чинний документ спеціаліста з підготовки водіїв транспортних засобів. Натомість із доданого до відзиву відеозапису вбачається, що позивач під час зупинки та розгляду справи про адміністративне правопорушення не заперечував відсутності у нього відповідного документа, пояснивши, що такий перебуває на стадії його оформлення.
При цьому суд критично оцінює наведені представником позивача доводи про відсутність доказів здійснення позивачем під час його зупинки діяльності щодо підготовки водія, оскільки, відповідаючи на запитання поліцейського, особа, яка перебувала на водійському місці, надала стверджувальну відповідь щодо цього.
Ураховуючи наведене, суд погоджується з висновком відповідача про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 127-3 КУпАП, оскільки за нормами чинного законодавства здійснення підготовки, перепідготовки водіїв транспортних засобів не має права здійснювати особа, яка не має чинного документа спеціаліста з підготовки водіїв транспортних засобів.
Вчинення позивачем передбаченого пунктом 24.5 ПДР порушення підтверджено належними і допустимими доказами, а оскаржувана постанова винесена відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені КУпАП, обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо та своєчасно, а тому скасуванню не підлягає.
Таким чином, підстави для задоволення позовних вимог, в межах їх доводів, відсутні.
Керуючись статтями 2, 5, 6, 9, 72-77, 90, 241-244, 255, 286, 292 КАС України, суд
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Т. М. Ковальчук