Справа № 357/13668/15-ц
Провадження № 4-с/357/43/25
18 листопада 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючий суддя Сомок О. А.,
секретар судового засідання Пугач В. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Біла Церква скаргу ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) приватного виконавця Валявського Олександра Анатолійовича,
Скаржник ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Репецьку (Волинчук) Єлизавету Миколаївну звернувся до суду з даною скаргою у якій просив в судовому порядку скасувати постанову приватного виконавця Валявського О.А. від 30.07.2025 про накладення арешту на його грошові кошти у виконавчому провадженні № 77886387 та зобов'язати приватного виконавця Валявського О.А. повернути 32056,94 гривень списані з його рахунку на підставі оскаржуваної постанови.
Свої вимоги обгрунтовує тим, що на виконанні у приватного виконавця Валявського О.А. перебуває виконавче провадження №77886387, з примусового виконання виконавчого листа №357/13668/15 від 22.04.2016, виданого Білоцерківським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості по кредитному договору №KICWGK00830100 від 28.11.2007 року в сумі 1 493 283, 06 грн. та 3 654 грн судових витрат, всього 1 496 937,06 грн. Скаржник зазначає, що йому не було відомо про наявність виконавчого провадження №77886387, постанову про відкриття виконавчого провадження він не отримував. 30.07.2025 року від AT «Ощадбанк» Ткачуку М.І. надійшло смс-повідомлення про те, що його рахунок (IBAN НОМЕР_1 ) знаходиться «під арештом на підставі постанови виконавчої служби». Постанови про арешт коштів скаржник також не отримував. Скаржник вказує, що зазначений рахунок використовується виключно для отримання пенсійних виплат, соціальних виплат та субсидії. 31.07.2025 року скаржник направив приватному виконавцю Валявському О.А. заяву про зняття арешту, до якої додав виписку з рахунку, на підтвердження факту, що на рахунок надходять виключно зазначені виплати, які, в свою чергу, є його єдиним джерелом доходу. 19.08.2025 скаржник отримав від приватного виконавця Валявського О.А. відповідь №77886387/37530 від 13.08.2025 року, яку вважає формальною відмовою. Постанову про арешт коштів скаржник отримав поштою 20.08.2025 року. На підставі вказаної постанови з рахунку скаржника (№ IBAN НОМЕР_1 ) були списані грошові кошти у сумі 32056,94 грн., з яких 30329,94 грн. є пенсією, 1189,24 грн. - субсидією, а 529,00 грн. - соціальною виплатою. У скарзі, з посиланням на ч. 1 ст. 70 ЗУ «Про виконавче провадження» якою передбачено, що з пенсії може бути відраховано не більше 20% від суми після утримання податків та зборів (для погашення заборгованості), ОСОБА_1 вказує, що законом встановлено пряму заборону позбавляти боржника 100% пенсійних виплат навіть за наявності боргу. Накладення арешту на всю суму пенсії боржника понад встановлені законом межі є неправомірним втручанням у його право на отримання соціальної виплати. Скаржник стверджує, що рахунок IBAN НОМЕР_1 відкритий спеціально для зарахування пенсії та соціальних виплат, і на нього не надходило жодних інших коштів, окрім пенсійних та соціальних виплат, а тому накладення арешту на цей рахунок призвело до неправомірного звернення стягнення на пенсію скаржника всупереч закону. Посилаючись на виписку по рахунку зазначає, що у серпні 2025 року на рахунок заявника зараховано: 1) 04.08.2025 -«безготівкове зарахування на рахунок: субсидії/пільги» 1189,24 грн.; 2) 05.08.2025 - «безготівкове зарахування на рахунок: пенсія» 30329,94 грн.; 3) 09.08.2025 - «безготівкове зарахування соціальної виплати» 529,00 грн. Сукупно за місяць цільові соціальні надходження становлять 32048,18 грн. Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 70 ЗУ «Про виконавче провадження» максимально допустиме відрахування за «іншими видами стягнень» становить 20%, що у даному випадку дорівнює 6409,64 грн. (Натомість 13.08.2025 за операцією «Списання коштів з арештованого рахунку … з виконання виконавчого документа списано 32056,94 грн., тобто фактично утримано 100% сукупних соціальних надходжень місяця, що грубо перевищує встановлений законом ліміт. Виконавець діє всупереч нормам закону, тому скаржник вважає що кошти мають бути повернуті, а подальше виконання стягнення має відбуватись шляхом дотримання 20-відсоткової межі при подальшому зверненні стягнення.
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області своєю ухвалою від 17.09.2025 року прийняв до розгляду скаргу та призначив судове засідання у справі. Зобов'язано приватного виконавця виконавчого округу Київської області Валявського Олександра Анатолійовича надіслати суду письмові пояснення по суті скарги та відповідні докази.
28.10.2025 представник скаржника адвокат Волинчук Є.М. через систему «Електронний суд» подала клопотання про долучення доказів.
В судовому засіданні представник скаржника адвокат Волинчук Є.А. підтримала вимоги скарги з підстав, викладених у ній. Додатково пояснила, що у ОСОБА_1 відкритий лише один рахунок в АТ «Ощадбанк», в інших банківських установах рахунки відсутні. На рахунок, який був арештований надходили лише пенсійні та соціальні виплати.
Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Валявський Олександр Анатолійович, повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, в судове засідання не з'явився, жодних заяв, клопотань до суду не подав. Пояснень по суті скарги суду не надав.
Згідно ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Суд, заслухавши представника скаржника, дослідивши матеріали скарги, дійшов висновку про таке.
Відповідно до ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до вимог ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього кодексу, порушено її права чи свободи.
Судом встановлено, що 23.04.2025 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Валявським О.А. відкрито виконавче провадження № 77886387 з примусового виконання виконавчого листа № 357/13668/15, про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 солідарно на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості по кредитному договору №KICWGK00830100 від 28.11.2007 року в сумі 1 493 283,06 грн. та 3 654 грн. судових витрат, всього 1 496 937,06 грн. Залишок заборгованості складає 1 392 245,05 грн.
30.07.2025 приватним виконавцем Валявським О.А. в межах виконавчого провадження № 77886387 накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/ основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 1 532 298,03 грн.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є пенсіонером, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 , має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році (категорія 1), що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_3 та є інвалідом війни ІІ групи, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_4 .
Встановлено, що на ім'я ОСОБА_1 в установі АТ «Ощадбанк» відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 .
Відповідно до змісту електронного повідомлення, наданого АТ «Державний ощадний банк України» 04.09.2025 адвокату Волинчук Є.М., Банк відкриває клієнтам поточні (в т.ч. карткові) рахунки, на які можуть зараховуватись будь-які надходження, а не виключно заробітна плата, пенсія, стипендія, соціальна виплата, тощо. Зазначено, що рахунок, на який зараховуються кошти не має статусу спеціального чи рахунку із спеціальним режимом використання, кошти на якому згідно законодавства не підлягають арешту та примусовому списанню, а є поточним рахунком на який можуть зараховуватись будь-які надходження.
Згідно довідки про доходи пенсіонера виданої Головним управлінням ПФУ у Київській області 22.08.2025 №18429/04-16, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ у Київській області і отримує пенсію по інвалідності. Сума пенсії за період з 01.08.2025 по 31.08.2025 складає 30329,94 грн. Пенсія ОСОБА_1 перерахована на банківський рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ «Ощадбанк».
Встановлено, що ОСОБА_1 31.07.2025 звернувся до приватного виконавця Валявського О.А. із заявою про зняття арешту з рахунку, на що отримав відповідь від 13.08.2025 за вих. №77886387/37530. Виконавець повідомив заявнику законодавчо передбачені підстави для зняття виконавцем арешту (п. 4 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження»), а також повідомив, що АБ «Ощадбанк», на якого нормами ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження» покладений обов'язок визначати статус рахунку та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника виконав, що свідчить про те, що банк не визнав зазначений рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладення арешту та звернення стягнення.
Статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що боржник має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби виключно у судовому порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно з приписом ч. 1 ст. 448 ЦПК України - скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Відповідно до пункту а) ч. 1 ст. 449 ЦПК України - скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свобод.
Відповідно до частини першої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред'явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
У статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження», не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Не підлягають арешту кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку.
Згідно зі статтею 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.
За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Згідно з частиною першою статті 69 Закону України «Про виконавче провадження» підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику.
Отже у разі відсутності в боржника коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансових установах, порядок примусового виконання рішень за рахунок пенсійних виплат, визначається вищевказаними нормами Закону шляхом періодичного відрахування частини коштів, які надходять боржнику у вигляді пенсії органами Пенсійного Фонду України.
Статтею 48 Закону України «Про виконавчепровадження» пряма заборона на накладення арешту на рахунки боржників для здійснення пенсійних виплат не передбачена, проте за змістом частини третьої статті 52 Закону, не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, звернення стягнення на які заборонено законом.
06 травня 2023 року набув чинності Закон України Закон № 8064 «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану», яким внесено зміни до Законів України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та «Про виконавче провадження». Згідно із вимогами п. 10-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження», із внесеними змінами, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, зокрема припиняється звернення стягнення на пенсію, стипендію (крім рішень про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, та рішень, боржниками за якими є громадяни російської федерації).
Факт введення в Україні воєнного стану з 24.02.2022, який на даний час не скасовано та не припинено є загальновідомим.
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення, згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.
За змістом пункту 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Однак незалежно від виконання чи невиконання банком такого обов'язку, виконавець зобов'язаний самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частини друга та четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (пункти 7.14, 7.15), а також підтверджений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року в справі № 756/8815/20, від 03 липня 2024 року у справі № 753/9629/23.
Так, у пунктах 74-77 постанови від 20 квітня 2022 року в справі № 756/8815/20, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» зобов'язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.
Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв'язку з накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків.
Як убачається з виписки по картковому рахунку № НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк», на зазначений рахунок надходять кошти з призначенням платежу, як «Безготівкове зарахування на рахунок пенсії», «Безготівкове зарахування на рахунок субсидії», «Безготівкове зарахування соціальної виплати», тобто кошти, на які заборонено стягнення.
Судом встановлено, що 31.07.2025 скаржник звернувся до приватного виконавця з заявою про зняття арешту із зазначеного рахунку, оскільки на нього надходять лише пенсійні та соціальні виплати, проте отримав відмову.
Враховуючи вищевикладене, звернення стягнення/арешт на кошти пенсії, які знаходяться на рахунку боржника, підпадають під випадки «кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом», а тому арешт накладений на грошові кошти скаржника на картковому рахунку в АТ «Ощадбанк» - підлягає скасуванню.
Отже, приватний виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів божника в межах виконавчого провадження № 77886387, де обліковуються пенсійні виплати, а тому відмова в задоволенні заяви скаржника про скасування арешту та бездіяльність щодо не зняття арешту з коштів є такими, що суперечать наведеним вище положенням законодавства.
Крім того, залишення арешту на кошти та звернення на них стягнення унеможливлює отримання боржником будь-яких коштів та порушує його право на належне пенсійне забезпечення та взагалі ставить під загрозу його існування.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Щодо вимог скарги про зобов'язання приватного виконавця повернути скаржнику 32056,94 грн. списаних з рахунку на підставі оскаржуваної постанови, суд зазначає про таке.
Порядок перерахування стягнутих грошових сум визначено статтею 47 Закону України «Про виконавче провадження».
Частинами 1-4 указаної статті передбачено, що грошові кошти, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця. Стягувачу - фізичній особі стягнуті з боржника кошти перераховуються виконавцем на зазначений у заяві про примусове виконання рішення рахунок у банку або іншій фінансовій установі, небанківському надавачу платіжних послуг (заяві про зміну реквізитів рахунку у банку або іншій фінансовій установі, небанківському надавачу платіжних послуг) чи надсилаються на адресу стягувача поштовим переказом не пізніше наступного робочого дня з дня надходження таких коштів на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця. Стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки.
З наявної у матеріалах справи виписки по рахунку скаржника (№ IBAN НОМЕР_1 ) вбачається, що 13.08.2025 з рахунку були списані грошові кошти у сумі 32056,94 грн. за виконавчим провадженням 77886387. Водночас у суду відсутні докази, що кошти на даний час не перераховані на рахунок стягувача, як це визначено ст.74 Закону України «Про виконавчепровадження», а перебувають до цього часу у володінні приватного виконавця. Отже, такий спір вирішується в позовному провадженні, а не в межах даної справи, тобто не в порядку розділу VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України.
Згідно з частинами першою та другою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Такі висновки викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16.
На підставі зазначеного та керуючись ст.ст. 447-453 ЦПК України, суд,
Скаргу ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) приватного виконавця Валявського Олександра Анатолійовича задовольнити частково.
Визнати незаконною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Київської області Валявського Олександра Анатолійовича щодо не зняття арешту з коштів в межах виконавчого провадження №77886387, які обліковуються на банківському рахунку НОМЕР_1 , відкритому у Акціонерному товаристві «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ» на ім'я ОСОБА_1 , та використовується для зарахування пенсії та інших соціальних виплат.
Зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Київської області Валявського Олександра Анатолійовича скасувати арешт грошових коштів в межах виконавчого провадження №77886387, які обліковуються на банківському рахунку НОМЕР_1 , який відкритий у АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ» на ім'я ОСОБА_1 .
У задоволенні решти вимог скарги відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду складена 18 листопада 2025 року.
Суддя О. А. Сомок