16 грудня 2025 року м. Чернівці Справа № 715/3648/23
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Лисака І.Н.,
суддів: Литвинюк І.М., Одинака О.О.,
за участю секретаря судового засідання: Сарган Ю.В.,
заявник: ОСОБА_1 ,
заінтересована особа: Чагорська сільська рада Чернівецького району Чернівецької області в особі Старостинського округу №1 с. Молодія,
особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_2 ,
при розгляді справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 09 лютого 2024 року, ухваленого під головуванням судді Цуркана В.В., дата виготовлення повного тексту рішення суду не зазначено,
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу.
Зазначав, що проживав з ОСОБА_4 однією сім'єю, виконували права та обов'язки подружжя, придбали житловий будинок, здійснювали будівництво, в подальшому доглядав за хворою, приймав посильну участь в її похованні, тощо.
Наголошував, що після смерті ОСОБА_4 не звертався до нотаріуса для отримання спадщини, оскільки розумів, що не є офіційним чоловіком, а тому просив встановити факт постійного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 з ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу у період з грудня 2008 року по 03 жовтня 2021 року.
Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 09 лютого 2024 року заяву задоволено. Встановлено факт проживання ОСОБА_1 однією сім'єю з ОСОБА_4 , без реєстрації шлюбу у період з грудня 2008 року по 03 жовтня 2021 року, за адресою АДРЕСА_1 .
Провадження №22-ц/822/968/25
Не погодившись із таким рішенням ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким в задоволенні заяви відмовити.
Зазначає, що оскаржуване рішення порушує права ОСОБА_2 як спадкоємця першої черги.
Стверджує, що є донькою покійної, про рішення суду дізналася 01.10.2025 року, участі у справі не приймала, оскільки ОСОБА_1 умисно не залучив її до участі у справі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, зокрема суд не встановив, чи є інші особи, заінтересовані у вирішенні даної справи, та не перевірив, чи впливатиме встановлений факт на спадкові права і обов'язки цих осіб.
Вказує, що за наявності дитини (спадкоємця) у спадкодавця, вказаний спір не міг розглядатися в окремому провадженні.
ОСОБА_1 не надав належних та допустимих ведення з ОСОБА_4 спільного господарства, наявності взаємних прав та обов'язків, а реєстрація за однією адресою не є ознакою наявності фактичного шлюбу.
Вказує, що їй було видане лікарське свідоцтво про смерть матері, та витрати на поховання також понесені нею.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Судове рішення мотивовано тим, що заявник довів належними доказами факт постійного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 . Встановлення вказаного факту потрібне заявнику для оформлення права на спадщину.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача та пояснення учасників, які прийняли участь у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах її обґрунтувань та заявлених в суді першої інстанції вимог, приходить до висновків, що рішення суду зазначеним вимогам закону не відповідає.
Так, судом першої інстанції встановлено, що згідно довідки №474 від 28.06.2023 року Старостинського округу №1 с. Молодія Чагорської сільської ради ОСОБА_1 зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 . Вказане підтверджується витягом з реєстру Територіальної громади від 28.06.2023 року №2023/004809381 (а.с.6, 25).
На день смерті ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) остання була постійно зареєстрована та проживала за адресою АДРЕСА_1 . На день смерті з нею зареєстровані та проживали ОСОБА_1 (співмешканець), ОСОБА_5 (брат, не проживає з 2000 року) та ОСОБА_6 (брат, не проживає з 2000 року), що підтверджується довідкою Старостинського округу №1 с. Молодія від 02.08.2023 року №595 (а.с.7, 19).
З довідки №490 від 28.06.2023 року Старостинського округу №1 с. Молодія Чагорської сільської ради вбачається, що ОСОБА_1 дійсно спільно проживали з ОСОБА_4 як співмешканці та вели спільне господарство. Зазначене також підтверджується копією облікової картки об'єкта погосподарського обліку на 2021 - 2025 року (а.с.8-10).
У відповідності до довідки №953 від 01.11.2023 року Старостинського округу №1 с. Молодія Чагорської сільської ради - ОСОБА_4 дійсно померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.20).
З доданих до апеляційної скарги письмових доказів встановлено наступне.
ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками зазначено ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 11.11.1999 року (а.с.91).
З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 02.11.1999 року ОСОБА_4 значиться матір'ю - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.97).
У провадженні приватного нотаріуса Чернівецького РНО Чернівецької області Бреславської-Григорчак С.О. знаходиться спадкова справ після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем є ОСОБА_2 (а.с.92).
Матеріали справи також містять квитанції щодо оплати комунальних послуг, послуг зв'язку, медичних послуг, ліків, тощо (а.с.100-126).
На ім'я ОСОБА_2 видано лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_4 №986/1501 від 04.10.2021 року (а.с.127).
З товарного чеку №1802 від 04.10.2021 року вбачається, що ОСОБА_2 оплачено товар для ритуальної процесії (а.с.128).
Згідно з частиною 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, перелік яких визначений частиною першою статті 315 ЦПК України.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 1 постанови від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Частиною 6 статті 294 ЦПК України визначено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина 4 статті 315 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 зроблено висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
У постанові Верховного Суду від 19 березня 2021 року у справі №643/14985/18-ц вказано, що для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у кожній справі після її порушення суддя зобов'язаний з'ясувати, які фізичні особи і організації можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи і підлягають виклику в судове засідання, в необхідних випадках запропонувати заявникові та заінтересованим особам подати додаткові докази на підтвердження заявлених вимог чи заперечень проти них. Тобто критерієм наявності спору про право у справах окремого провадження є сама можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків у третіх осіб внаслідок встановлення певного факту навіть за відсутності заперечень таких осіб. З точки зору закону під спором про право у справах окремого провадження розуміється конфлікт інтересів заявника та хоча б однієї із заінтересованих осіб внаслідок заперечення такої особи проти задоволення заяви про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав, а також можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків у третіх осіб внаслідок задоволення відповідної заяви.
Звертаючись до суду із цією заявою ОСОБА_1 просив встановити факт проживання з ОСОБА_4 однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, вказуючи, що з грудня 2008 року проживав разом з ОСОБА_4 , вони вели спільне господарство, взаємні права та обов'язки, тобто між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю. Вказував, що встановлення цього факту надасть йому можливість оформити право на частку у спадщині (а.с.3-5, 37-38).
У апеляційній скарзі особа, яка не брала участі у справі - ОСОБА_2 , висловлювала свої заперечення щодо задоволення заяви ОСОБА_1 , посилалась на те, що вона є донькою ОСОБА_4 і спадкоємцем першої черги, доводи заявника є безпідставними і останній умисно не залучив її до участі у справі, що впливає на її права та обов'язки.
Таким чином, факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1 , не підлягає встановленню у порядку окремого провадження, оскільки існує спір про право, який підлягає розгляду у порядку позовного провадження.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18 липня 2022 року у справі №755/9100/18, від 25 жовтня 2022 року у справі №760/13773/20.
Встановивши, що ОСОБА_2 зазначала про те, що встановлення юридичного факту, про який просить ОСОБА_1 , впливає на її права та обов'язки, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у цій справі наявний спір про право, внаслідок чого заява ОСОБА_1 не може розглядатися в порядку окремого провадження з огляду на імперативну вказівку закону.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно ч.3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
В силу приписів п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
За змістом ч.6 ст.294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Враховуючи викладене, оцінюючи докази наявні в матеріалах справи у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги частково.
Щодо судових витрат.
За правилами ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи наслідки розгляду апеляційної скарги з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню судові витрати за подачу апеляційної скарги в розмірі 908,40 грн.
Керуючись ст.ст.294, 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , задовольнити частково.
Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 09 лютого 2024 року скасувати та ухвалити нову постанову.
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу залишити без розгляду.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 908,40 грн.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач І.Н. Лисак
Судді: І.М. Литвинюк
О.О. Одинак