Провадження № 33/803/2949/25 Справа № 932/10913/25 Суддя у 1-й інстанції - Клепка Л. І. Суддя у 2-й інстанції - Гришин Г. А.
11 грудня 2025 року м. Криаий Ріг
Суддя Дніпровського апеляційного суду Гришин Г.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за участю:
секретаря судового засідання Черняєвої С.П.,
прокурора Іванової О.В.
особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
та його захисника адвоката Трофімчука В.В.,
апеляційну скаргу адвоката Трофімчука В.В., який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Шевченківського районного суду міста Дніпра від 24 вересня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Костянтинівка, Донецької області, поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов'янськ УПП в Донецькій області ДПП НП України, місце реєстрації: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого: АДРЕСА_2 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.172-6 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень в дохід держави; стягнуто судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.,
Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції :
Постановою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 24 вересня 2025 року встановлено, що ОСОБА_1 , який перебував на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції № 2 Краматорського районного управління поліції ГУНП в Донецькій області у званні лейтенант поліції, будучи відповідно до п.п. «з» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктом, на якого поширюється дія цього Закону, несвоєчасно, а саме 05.02.2024 о 10.46 год., без поважних причин подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка припинила діяльність (після звільнення) за 2021 рік шляхом заповнення відповідної форми на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, яку мав подати до 01.04.2022, а з урахуванням п. п.2-7 розділу ХІІІ «Прикінцеві положення» ЗУ «Про запобігання корупції» - не пізніше 31.01.2024.
Своїми діями ОСОБА_1 не виконав вимоги абз. 2 ч. 2 ст. 45, п. 2-7 розділу ХІІІ «Прикінцеві положення» ЗУ «Про запобігання корупції», чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 176 КУпАП.
Постановою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 30 вересня 2025 року виправлені описки, допущені у вступній і резолютивній частинах резолютивної частини постанови та у вступній і резолютивній частинах повного тексту постанови Шевченківського районного суду міста Дніпра від 24.09.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, постановлено вважати правильним:
у вступній частині резолютивної частини постанови і вступній частині повного тексту постанови замість «за ч. 1 ст. 172-7 КУПАП» вважати правильним «за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП»;
у резолютивній частині резолютивної частини постанови і резолютивній частині повного тексту постанови замість « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визнати винним за ч. 1 ст. 176-2 КУпАП» вважати правильним: « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визнати винним за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП».
Доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з постановою суду 1-ї інстанції адвокат Трофімчук В.В., який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , звернувся з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову Шевченківського районного суду міста Дніпра від 24.09.2025 р. у справі № 932/10913/25. Винести постанову про закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що висновок суду не відповідає обставинам справи та нормам матеріального права, під час розгляду справи суд не дотримався норм процесуального права.
Зазначає, що судом першої інстанції взагалі не дана оцінка доводам сторони захисту щодо порушення процедури складання протоколу.
Звертає увагу, що протокол № 12-2025 не містить відомостей:
а) яку саме декларацію (щорічну, при звільненні або кандидата на посаду) ОСОБА_1 подав несвоєчасно;
б) за який період декларування ОСОБА_1 повинен був подати декларацію не пізніше 31.01.2024 р., але подав - 05.02.2024 р.
Зазначає, що Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII (далі Закон № 1700), який є спеціальними щодо ст. 255 КУпАП, яка наділяє правом складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 172-4 - 172-9 КУпАП, в тому числі, уповноважених на те осіб органів Національної поліції України, повноваженнями на складання відповідних протоколів наділяє саме НАЗК та не передбачає можливості делегування таких своїх повноважень органам Національної поліції.
Звертає увагу, що до матеріалів не доданий затверджений НАЗК обгрунтований Висновок про виявлення пов'язаного з корупцією правопорушення, як того вимагає частини 7 статті 12 Закону №1700.
Зазначає, що перелік службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, у розумінні даної норми кодексу, законом не визначений. Перелік, зазначений у примітці до статті 51-3 Закону №1700, підлягає застосуванню виключно для процедури повної перевірки декларацій.
Вважає, що вказаним доводам сторони захисту суд першої інстанції будь-якої оцінки не надав.
Наголошує, що поза увагою суду першої інстанції залишилися доводи сторони захисту щодо недоведення умислу на вчинення правопорушення.
Зауважує, що ОСОБА_1 станом на 20.09.2023 р. (ухвалення закону), 12.10.2023 р. (набрання законом законної сили) не перебував на публічній службі, тому не був обізнаний до зміну строків подачі щорічних декларацій за 2021 рік.
Як законослухняний громадянин, ОСОБА_1 02.01.2024 р. подав декларацію кандидата на посаду за 2023 рік, у подальшому, 14.03.2024 р. - щорічну декларацію за 2023 рік, 09.03.2025 р. - щорічну декларацію за 2024 рік. Він дійсно, 05.02.2024 р., подав декларацію про доходи за 2021 рік «щорічна», у зв'язку з надходженням відповідної вказівки підрозділу кадрового забезпечення (під час оформлення на службу у патрульну поліцію).
Наголошує, що ОСОБА_1 , не подавши не пізніше 31.01.2024 декларацію про доходи за 2021 рік «щорічна», не усвідомлював протиправний характер своєї бездіяльності, не передбачав та не міг передбачити шкідливі наслідки і не бажав та свідомо не допускав настання цих наслідків, що свідчить про відсутність у нього умислу (прямого чи непрямого) на вчинення протиправної бездіяльності.
Зазначає, що суд не надав оцінки доводам сторони захисту, що у бездіяльності ОСОБА_1 відсутня вина в неподанні у встановлений законом строк (не пізніше 31.01.2024 р.) декларації за 2021 рік «щорічна», що виключає наявність складу правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-6 КУпАП.
Вважає, що днем виявлення правопорушень за протоколом у цій справі слід вважати 28.02.2025 р., коли Департамент внутрішньої безпеки, працівники якого уповноважені на складання протоколів про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 172-6 КУпАП, отримав інформацію про несвоєчасне подання ОСОБА_1 декларації, з яким відповідно до вимог статті 38 КУпАП пов'язаний початок обчислення строків притягнення до адміністративної відповідальності. За даних обставин станом на момент розгляду справи (24.09.2025 р.) закінчилися строки притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Звертає увагу, що ОСОБА_1 подав декларацію з порушенням строку на 5 днів. Сталося це майже 1,5 року назад. Жодних негативних наслідків для інтересів держави та суспільства порушення ОСОБА_1 на 5 днів строку подачі декларації не мало. Аналогічно, це жодним чином не вплинуло на дотримання ОСОБА_1 вимог закону щодо декларування доходів. ОСОБА_1 своєчасно подав декларації про доходи за 2023 рік (14.03.2024 р.), 2024 рік (09.03.2025 р.).
Вважає, що притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за обставин, наведених у постанові суду, не відповідає принципу дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення. Застосування судом до ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу у справі № 932/10913/25 не відповідає встановленій статтею 23 КУпАП меті адміністративного стягнення.
Позиції сторін в суді :
Особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисник Трофімчук В.В. в судовому засіданні при апеляційному розгляді підтримали апеляційну скаргу захисника Трофімчука В.В., та просили її задовольнити з підстав, наведених в ній.
Прокурор в судовому засіданні просив залишити без задоволення апеляційну скаргу захисника Трофімчука В.В., подану в інтересах ОСОБА_1 , а постанову суду 1-ї інстанції відносно ОСОБА_1 - без змін, як обґрунтовану та законну. На підтвердження своїх доводів подав письмовий висновок.
Висновки суду:
Вислухавши пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважаю наступне:
Відповідно до положень ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст. ст. 7, 280, 283 КУпАП постанова судді в справі про адміністративне правопорушення повинна бути законною й обґрунтованою.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Вимоги ст. ст. 252, 280 КУпАП регламентують, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Дослідженням матеріалів справи встановлено, що суд першої інстанції в порушення вищезазначених вимог закону належним чином не з'ясував обставини справи, оскільки у мотивувальній частині оскарженої постанови виклав своє обґрунтування щодо наявності складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 , передбаченого ч. 1 ст.172-6 КУпАП. Проте, згідно оскарженого рішення суддя розглянув справу та визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 176-2 КУпАП.
Постановою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 30 вересня 2025 року виправлені описки, допущені у вступній і резолютивній частинах резолютивної частини постанови та у вступній і резолютивній частинах повного тексту постанови Шевченківського районного суду міста Дніпра від 24.09.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
З таким не погоджується апеляційний суд, оскільки допущення помилки при встановлені норми закону за якою особа підлягає понести відповідальність за вчинене нею діяння, не є опискою, яка може бути виправлена судом самостійно.
Опискою вважається зроблена судом механічна помилка, яка допущена під час його письмово-вербального викладу, що порушує правила граматики, синтаксису, пунктуації, нумерації (помилка у правописі, у розділових знаках тощо), що мають вплив на зміст судового рішення та його виконання.
В той же час норма закону, за якою кваліфікуються дії особи, що притягається до адміністративної відповідальності, не може бути самостійно виправлена, суддею, яким винесено постанову, оскільки це змінює юридичну суть цієї постанови. А таких повноважень суду 1-ї інстанції законом не надано, ояскільки за приписами ст.294 КУпАП це віднесено до повноважень суду апеляційної інстанції.
Тож, вирішення питання щодо виправлення такої помилки належить до компетенції суду апеляційної інстанції. Допущення такого порушення під час винесення постанови є неприйнятним, адже це ставить під сумнів законність ухваленого рішення.
Аналогічні висновки щодо незаконності внесення виправлень в судове рішення щодо кваліфікації дій особи наведені в постановах ККС ВС від 27.08.2025 р. у справі №761/9697/24 (провадження № 51-76км25), № 127/8685/19 (провадження № 51-3931км20).
З урахуванням наведеного вважаю, що оскаржена постанова підлягає скасуванню як така, що не підтверджується матеріалами справи, є необґрунтованою.
Перевіряючи доводи апелянта щодо відсутності складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 , передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, апеляційний суд виходить з наступного.
Частиною 1 ст. 172-6 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Так, склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1726 КУпАП с формальним, тобто таким, який не передбачає обов'язкових елементів об'єктивної сторони - мети, мотивів та наслідків.
Для визнання зазначеного правопорушення закінченим не потрібне настання наслідків воно вважається умисним за умови усвідомлення особою протиправного характеру своїх дій чи бездіяльності.
Таке усвідомлення презюмується, адже особа, зазначена в п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону, була допущена у встановленому законом порядку до виконання функцій держави, пройшла спеціальну перевірку, була попереджена і мала виконувати вимоги законодавства щодо фінансового контролю. Крім того, відповідно до статті 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
В судовому засіданні встановлено та визнається сторонами, що згідно наказу ГУНП в Донецькій області № 71 о/с від 15.02.2019 р. ОСОБА_1 було прийнято на службу в поліцію оперуповноваженим сектору кримінальної поліції Костянтинівського ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області та присвоєно спеціальне звання «рядовий поліції». 13.08.2019 р. ОСОБА_1 складено присягу поліцейського.
Також, встановлено, що 12.02.2019 р. ОСОБА_1 під особистий підпис було ознайомлено з вимогами ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» та необхідністю, як суб'єкта декларування, подачі декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та роз'яснено відповідальність за неподання чи несвоєчасне подання декларацій, неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про суттєві зміни у майновому стані, подання недостовірних відомостей про майно суб'єктами декларування, чого ОСОБА_1 в судовому засіданні не заперечував.
22.01.2021 р. наказом ГУНП в Донецькій області № 62 о/с від 03.09.2021 ОСОБА_1 було звільнено зі служби в поліції з 09.09.2021 на підставі п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію».
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, які припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену в п.п. «а», «в»-«г» п. 2 ч. 1 ст. 3, зобов'язані до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати в установленому ч.1 цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.
Згідно п. 2-7 розділу ХІІІ «Прикінцевих положень» вказаного Закону встановлено, що особи, які у 2022 - 2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до ст.45 цього Закону і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», який набрав чинності з 12.10.2023, подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року.
Як вбачається з листа НАЗК, послідовності дій користувача ОСОБА_1 , протоколу огляду публічної частини Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічна декларація особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (після звільнення) за 2021 рік подана ОСОБА_1 шляхом заповнення її на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції 05.02.2024 р. о 10 год.46 хв., тобто несвоєчасно.
Під час апеляційного розгляду не встановлено обставин, які б вказували на поважність причин, що завадили ОСОБА_1 своєчасно подати декларацію за 2021 рік та які б були об'єктивно непереборними, пов'язаними з істотними перешкодами і труднощами, незалежними від його волевиявлення.
Крім того, ОСОБА_1 за час проходження служби був ознайомлений з рекомендаціями для поліцейських, державних службовців та працівників поліції, які є суб'єктами декларування, про дотримання окремих обмежень, передбачених Законом України «Про запобігання корупції», в тому числі при прийнятті на посаду та при звільненні, і за час служби в поліції неодноразово подавав декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що свідчить про його обізнаність як з обов'язком подання декларацій, так і з роботою у Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Доводи сторони захисту щодо не зазначення стороною обвинувачення в протоколі року та виду декларації, яка не була подана ОСОБА_1 вчасно, не грунтуются на матеріалах справи. Так, відповідно до ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон) особи, які припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах "а", "B"-" " пункту 2 частини першої статті 3, зобов'язані до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.
Зазначені вимогти Закону дослівно зазначені в протоколі № 12-2025 від 27.08.2025 р., складеному стосовно ОСОБА_1 , як ті, які він порушив при несвоєчасній подачі без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка припинила діяльність.
Такі самі фактичні обставини були встановлені під час апеляційного розгляду. Так само, і в протоколі, і в постанові суду зазначена дата звільнення ОСОБА_1 - 09.09.2021 рік, тобто період за який несвоєчасно ним подана декларація після припинення діяльності - 2021 рік.
Отже, вина ОСОБА_1 у вчинені правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП є доведеною.
Що стосується доводів сторони захисту про складання протоколу стосовно ОСОБА_1 неуповноваженою на те службовою особою, а також, щодо не долучення до матеріалів справи затвердженого НАЗК обґрунтованого висновоку, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до абз. 14 ч. 1 ст. 1 Закону спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції - органи прокуратури, Національної поліції, Національне антикорупційне бюро України, Національне агентство з питань запобігання корупції.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень, припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 255 КУпАП працівники органів Національної поліції уповноважені на складання протоколів про вчинення адміністративних правопорушень, пов'язаних з корупцією, за ст. 1724 - 1729 КУпАП (за винятком правопорушень, вчинених службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище). При цьому, приміткою до абзацу п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП визначено, що під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, в цій статті розуміються особи, які обіймають посади, визначені у примітці до статті 56 Закону України «Про запобігання корупції».
З огляду на викладене, враховуючи, що ОСОБА_1 обіймав посаду оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції №2 Краматорського районного управління поліції ГУНП в Донецькій області, відповідно до вимог ст. 255 КУпАП особою, уповноваженою на складання протоколу, є уповноважена особа Донецького управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, яка і склала 27.08.2025 протокол № 12-2025 стосовно ОСОБА_1 .
Що стосується затвердженого НАЗК обгрунтованого висновку, то відповідно до ч. 3 ст.12 Закону у разі виявлення ознак адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, уповноважені особи Національного агентства складають протокол про таке правопорушення, який направляється до суду в порядку, визначеному Національним агентством. У разі виявлення ознак іншого корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення, Національне агентство затверджує обгрунтований висновок та надсилає його іншим спеціально уповноваженим суб'єктам у сфері протидії корупції.
Таким чином, Закон не передбачає затвердження Національним агентством з питань запобігання корупції обґрунтованого висновку або повідомлення із встановленим фактом порушення вимог фінансового контролю у разі виявлення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, за ч. ч. 1, 2 ст. 172 КУпАП.
Аналогічні роз'яснення, надані Національним агентством з питань запобігання корупції в листі від 06.02.2019 № 44-01/8418/19, що наявні в справі.
Безпідставними є і доводи сторони захисту щодо закінчення строку притягнення особи до адміністративної відповідальності, оскільки початком обчислення строку є виявлення адміністративного правопорушення, а саме момент, коли особою уповноваженою на складання протоколу зібрано та проаналізовано необхідні докази та зроблено висновок про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення. Процесуально такий висновок оформлюється у вигляді протоколу про адміністративне правопорушення.
Тож висновок про те, що виявлено саме правопорушення, пов'язане з корупцією (як сукупність усіх передбачених законом ознак - об'єкт, суб'єкт, об'єктивна, суб'єктивна сторона), така особа робить виключно шляхом оформлення та підписання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення.
В даній справі відповідно до вимог ст. 255 КУпАП особою, уповноваженою на складання протоколу стосовно ОСОБА_1 , є уповноважена особа Донецького управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України.
Як вбачається з матеріалів справи в березні 2025 року Донецьке управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України отримало від Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України повідомлення факт неподання ОСОБА_1 декларації, що не може свідчити про можливе вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, адже за неподання суб'єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування також встановлено кримінальну відповідальність, передбачену ст. 366-3 Кримінального кодексу України.
З огляду на те, що 27.08.2025 року були отримані останні відомості уповноваженим органом, у зв'язку із допитом ОСОБА_1 щодо суб'єкта правопорушення та щодо відсутності поважних причин неподання декларації у строки, передбачені Законом, та в цей же день щодо нього складено протокол про адміністративне правопорушення, тому саме 27.08.2025 року слід вважати днем виявлення адміністративних правопорушень.
Відповідно до листа від 21.09.2021 р. № 710/0/158-21 Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду висловив свою позицію щодо дати виявлення правопорушення, а саме щодо питання застосування судами положень ст.38 КУпАП у частині визначення дня, з якого починається перебіг строку накладення адміністративного стягнення.
Так, Верховний Суд, зокрема, зазначив, що висновок про виявлення правопорушення, пов'язаного з корупцією, а саме сукупності його об'єктивних та суб'єктивних ознак, особа, яка уповноважена складати протокол про адміністративне правопорушення, робить виключно шляхом оформлення та підписання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією. Така позиція Верховного Суду також висловлена в листі від 09.04.2021 р. №1089/0/2-21 за результатами розгляду звернення Голови Національного агентства з питань запобігання корупції.
Тому доводи сторони захисту щодо закінчення строку притягнення особи до адміністративної відповідальності є неспроможними.
Доводи сторони захисту про малозначність вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення суд відхиляє, так як адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, становить підвищену суспільну небезпеку порівняно з іншими адміністративними правопорушеннями та за своїм складом є формальним, що не вимагає настання шкідливих наслідків, на відсутність яких звертав увагу суду захисник.
Статтею 22 КУпАП визначено, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
При цьому, законодавцем не визначено змісту поняття та ознак малозначності адміністративного правопорушення.
На особливий характер адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, вказують положення ч. 2 ст. 250 КУпАП, відповідно до яких при провадженні у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 172-4-172-3 цього Кодексу, участь прокурора у розгляді справи судом є обов'язковою.
Боротьба з корупцією - важливий напрям політики кожної держави.
Статтею 1 КУпАП встановлено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ, і організацій, встановленого порядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Профілактика правопорушень, пов'язаних з корупцією, в загально визначеній політиці держави має попереджувальний та преюдиціальний характер в такому вкрай негативному для суспільства явищі, як корупція.
Визнання адміністративного правопорушення пов'язаного з корупцією малозначним суперечить принципам запобігання і протидії корупції, не відповідає міжнародним стандартам у цій сфері, не сприятиме зміцненню авторитету країни, може завдати шкоди демократичним засадам управління суспільством, функціонування державного апарату, порушить встановлений порядок здійснення повноважень посадовими і службовими особами органів державної влади та місцевого самоврядування. Наведене виключає застосування положень ст. 22 КУпАП у даній справі.
Тому підстав для звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП за малозначністю правопорушення, на чому наполягала сторона захисту, суд не вбачає.
Вирішуючи питання про вид та міру адміністративного стягнення щодо ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника і вважає, що його необхідно визначити в межах санкції ч. 1 ст.172-6 КУпАП у виді штрафу в межах мінімального його розміру, встановленого санкцією ч.1 ст.172-6 КУпАП, що буде відповідати положенням ст. ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, буде адекватним вчиненому і відповідатиме особі правопорушника.
Згідно зі ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Керуючись ст.294 КУпАП,
Апеляційну скаргу адвоката Трофімчука В.В. задовольнити частково.
Постанову судді Шевченківського районного суду міста Дніпра від 24 вересня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП скасувати та прийняти нову постанову.
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Г.А. Гришин