Провадження № 11-кп/803/3633/25 Справа № 204/5516/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
10 грудня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
судді -доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора
в режимі відеоконференції ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченої ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_8 на ухвалу Чечелівського районного суду м.Дніпра від 11 листопада 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025042140000508, щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м. Тернівка, зареєстрованої за адресою:
АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою:
АДРЕСА_2 ,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України,
Короткий зміст оскарженого судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою Чечелівського районного суду м.Дніпра від 11 листопада 2025 року задоволено клопотання прокурора Західної окружної прокуратури м.Дніпра ОСОБА_6 та продовжено обвинуваченій ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 09 січня 2026 року включно, з визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240,00 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень та покладенням відповідних обов'язків.
Своє рішення судмотивував тим, що прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України. Суд зазначив, що обвинувачена може переховуватися від суду з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення; може вплинути на свідків з метою надання ними неправдивих показань, оскільки, на даний час частина свідків ще не допитані. Крім того, суд першої інстанції врахував, що обвинувачена раніше судима, що свідчить про антисоціальну спрямованість її особи та стійкість її протиправної поведінки, не працює і не має легального джерела доходу, що вказує на ризик того, що з метою забезпечення життєдіяльності може вчинити інше кримінальне правопорушення. Також, суд першої інстанції зазначив, що обвинуваченій інкримінується вчинення дій у даному кримінальному провадженні під час того, як у Амур-Нижньодніпровському районному суді м. Дніпропетровська відносно неї вже перебувало кримінальне провадження №12024041570000596 від 30.09.2024 року, за яким ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, що також свідчить на користь обґрунтованості існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України. Суд вважає, що встановлені під час розгляду клопотань обставини у своїй сукупності дають достатні підстави стверджувати, що наявні ризики у достатній мірі виправдовують подальше застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а більш м'які запобіжні заходи нездатні забезпечити її належну процесуальну поведінку. Вказав, що наявність у обвинуваченої неповнолітніх дітей значним чином ризики у кримінальному провадженні не зменшує, а застосований до обвинуваченої запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості інкримінованого діяння.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі та письмових доповненнях до неї обвинувачена ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу суду та застосувати більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою, у вигляді особистого зобов'язання або домашнього арешту, або зменшити визначений їй розмір застави, оскільки визначена судом застава є непомірною для неї.
Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги обвинувачена посилається на те, що підозра є необґрунтованою, прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України. Вважає запобіжний захід у вигляді тримання під вартою занадто суворим. Зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що вона дотримувалася умов застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, який раніше був застосований до неї. Просить врахувати, що вона має міцні соціальні зв'язки, характеризується з позитивної сторони, як відповідальна особа, на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, має джерело доходу, має місце реєстрації та постійне місце проживання.
Позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні обвинувачена та її захисник підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу суду залишити без зміни.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені у апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
В силу вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених
ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_8 , дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до матеріалів справи в провадженні Чечелівського районного суду м.Дніпра перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
Прокурором в суді першої інстанції заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб з визначенням розміру застави у вигляді 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Мотивуючи клопотання, прокурор зазначив про існування ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачена може здійснити дії, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_8 .
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_8 судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, не зменшились й виправдовують тримання обвинуваченої під вартою.
Так, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, а тому з великою ймовірністю обвинувачена може вчинити дії щодо уникнення покарання за вчинене кримінальне правопорушення, відтак суд дійшов висновку, що з метою уникнення покарання, існують ризики того, що вона може переховуватись від суду. Крім того, надаючи оцінку ризику переховування, судом враховано, що наявність у обвинуваченої постійного місця проживання та реєстрації не є таким, що суттєво зменшує ризик переховування особи у співставленні з суворістю покарання, яке їй загрожує.
В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Крім цього, судом першої інстанції встановлено, що продовжує існувати ризик впливу обвинуваченої ОСОБА_8 на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки на даний час частина свідків залишаються не допитаними, а тому існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу обвинуваченої на свідків вони можуть надавати неправдиві свідчення або ж відмовитись від їх надання.
При встановленні наявності вказаного ризику апеляційний суд враховує встановлений КПК України порядок отримання показань, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. За таких обставин ризик впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.
Крім цього, судом першої інстанції встановлено, що продовжує існувати ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст.177 КПК України, оскільки обвинувачена раніше судима, що свідчить про антисоціальну спрямованість її особи та стійкість її протиправної поведінки, не працює і не має легального джерела доходу, що вказує на ризик того, що з метою забезпечення життєдіяльності може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того, судом першої інстанції зазначено, що обвинуваченій інкримінується вчинення дій у даному кримінальному провадженні під час того, як у Амур-Нижньодніпровському районному суді м. Дніпропетровська відносно неї вже перебувало кримінальне провадження №12024041570000596 від 30.09.2024 року, за яким ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, що також свідчить на користь обґрунтованості існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України.
При цьому, зазначені ризики об'єктивно збільшуються з урахуванням введення в Україні військового стану через агресію Російської Федерації проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.
Обговорюючи питання про можливість усунення вказаних ризиків у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання ОСОБА_8 під вартою, колегія суддів, погоджуючись з думкою суду першої інстанції, вважає, що встановлені щодо обвинуваченої ризики з числа передбачених ст.177 КПК України є виключно вагомими, а вищенаведені обставини поза розумним сумнівом підтверджують продовження існування встановлених ризиків, і те, що запобігти їх реалізації можливо тільки шляхом продовження застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а більш м'які запобіжні заходи не здатні забезпечити її належну процесуальну поведінку.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції досліджувалося питання щодо можливості зміни запобіжного заходу відносно обвинуваченої ОСОБА_8 з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід та у задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу судом було відмовлено. Нових обставин, які ще не розглядалися судом та свідчили б про значний ступень зниження ризиків, передбачених ст.177 КПК України, на розгляд суду апеляційної інстанції надано не було.
Також, враховуючи тяжкість та фактичні обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_8 злочину, особу обвинуваченої, її майновий стан, сімейний стан, беручи до уваги, що розмір застави не може бути завідомо непомірним для обвинуваченої, апеляційний суд вважає, що встановлений судом першої інстанції альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що дорівнює 242 240, 00 грн., є достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки останньої та буде для неї вагомим стримуючим фактором, а достатніх підстав для зменшення розміру альтернативної застави, як на цьому наполягає обвинувачена, не вбачається.
На підставі наведеного, апеляційний суд погоджується з рішенням суду щодо необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки він довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права обвинуваченого перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, апеляційний суд приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченої ОСОБА_8 під вартою, та в апеляційній скарзі не доведені.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченої апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки при розгляді клопотання прокурором доведено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою ОСОБА_8 , встановлена наявність ризиків, визначених ч.1 ст.177 КПК України, а будь-яких об'єктивних даних, які б безумовно свідчили про зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не наведено.
Доводи обвинуваченої щодо позитивних характеризуючих даних були предметом оцінки судом першої інстанції і з такою оцінкою погоджується апеляційний суд, та зазначає, що ці обставини не є достатньо вагомими і не можуть бути підставою для зміни запобіжного заходу, оскільки існували на час вчинення інкримінованого злочину та не слугували стримуючим фактором у вчиненні нею протиправної діяльності, до того ж не зменшують наявних ризиків.
Крім того, відомостей щодо протипоказань та неможливості у зв'язку із погіршенням стану здоров'я для перебування обвинуваченої в умовах слідчого ізолятора не було надано, як під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в суді першої інстанції, так і під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції.
Приймаючи рішення про продовження обвинуваченій ОСОБА_8 строку тримання під вартою, суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченій кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу обвинуваченої, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Апеляційний суд вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання прокурора судом дотримані в повному обсязі, а доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу.
Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги, апеляційним переглядом не встановлено.
Будь-яких порушень КПК України при постановленні зазначеної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому, за наслідками апеляційного розгляду, апеляційний суд вважає необхідним ухвалу суду залишити без зміни, а апеляційну скаргу обвинуваченої - залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу Чечелівського районного суду м.Дніпра від 11 листопада 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченої ОСОБА_8 - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ _________________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4