Провадження № 11-кп/803/3310/25 Справа № 175/2028/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
10 грудня 2025 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Головуючого ОСОБА_2
Суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5
за участю прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12023052390001869 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2025 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Москви РФ, громадянина України, раніше судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
засуджено за ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 71 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі та штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн., -
Згідно вироку, 20.12.2023 приблизно о 02:00 год. ОСОБА_9 перебував за місцем свого проживання: АДРЕСА_1 . В той час додому повернулась його мати ОСОБА_10 , яка перебувала в стані алкогольного сп'яніння. Приблизно о 02:05 год. між ОСОБА_11 та ОСОБА_8 в коридорі, який веде до зали, сталася сварка побутового характеру, в ході якої у останнього виник умисел спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_12 .
Реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на спричинення тілесних ушкоджень, ОСОБА_8 підійшовши до стоячої поруч ОСОБА_13 , та не бажаючи настання смерті іншої людини, схопив її за куртку та повалив на підлогу на спину, після чого умисно наніс останній не менше трьох ударів долонями обох рук в область обличчя, не менше 5 ударів кулаками обох рук в область голови, 10 ударів кулакам обох рук в область тулубу та 3 ударів правою ногою в область грудної клітини зліва.
В результаті умисних, противоправних дій ОСОБА_14 , потерпілій ОСОБА_12 було заподіяно наступні тілесні ушкодження: параорбітальна гематома ліворуч, численні забої та садна обличчя, грудної клітини, верхніх та нижніх кінцівок, субдуральна гематома ліворуч, забій головного мозку ліворуч, закриті не ускладнені переломи 3-8 ребер ліворуч, які утворились внаслідок дії тупих предметів, якими могли бути як кулаки рук так і інші тупі предмети, можливо в строк та за обставин, вказаних в постанові, та відносяться у сукупності до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечні для життя потерпілої.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 просить скасувати вирок суду та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років та на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки. Зазначає, що вирок увалений за його відсутності. Вважає, що призначене судом покарання, є занадто суворим і не відповідає ступеню тяжкості скоєного ним злочину та його особі. На його думку, при призначенні покарання суд не врахував обставини вчинення ним злочину, та обставини, що пом'якшують покарання. Звертає увагу, що після скоєння злочину він не переховувався, виклав обставини та намагався сприяти розкриттю злочину, але до нього працівниками Краматорського РУП ГУНП були застосовані тортури і перший допит був здійснений без адвоката, що значно посприяло фальсифікації у викладенні обставин злочину.
Заслухавши доповідача, думку учасників судового процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, судова колегія доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Колегія суддів вважає, що підстави для скасування чи зміни вироку відсутні, оскільки судом першої інстанції при його винесенні були дотримані вимоги кримінального та кримінального процесуального закону.
Так, відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно положень ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Виходячи із принципів співмірності й індивідуалізації покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_8 згідно з вимогами ст. 65-67 КК України, суд з додержанням принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відносяться до тяжких злочинів, особу винного, який раніше судимий, неодружений, офіційно не працевлаштований, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченому відповідно до ст. 66 КК України суд першої інстанції обґрунтовано визнав щире каяття.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому у відповідності до ст. 67 КК України, суд обґрунтовано визнав вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_8 про можливість застосування до нього положень ст. 75 КК України при призначенні йому покарання на увагу не заслуговують.
Так, за змістом ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, які містяться в матеріалах провадження, спосіб та характер вчиненого, на думку колегії суддів, вказують на підвищену суспільну небезпеку обвинуваченого ОСОБА_8 та неможливість досягнення мети покарання, зокрема виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень за умови звільнення від відбування покарання з випробуванням.
З урахуванням викладеного, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для застосування положень ст. 75 КК України при призначенні ОСОБА_8 покарання за ч. 1 ст. 121 КК України.
Вирішуючи питання про призначення покарання судом враховано положення статей 71, 72 КК України та приєднано до призначеного покарання невідбуте покарання, призначене ОСОБА_8 за вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14.09.2023 року, та призначено остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі та штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн., та ухвалено покарання у виді штрафу виконувати самостійно.
У строк призначеного покарання зараховано строк попереднього ув'язнення з 21 грудня 2023 року до дня набрання вироком законної сили з розрахунку - один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Доводи обвинуваченого про те, що вирок ухвалений за його відсутності є безпідставними та спростовуються журналом та відеозаписом судового засідання від 14.08.2025 року, під час якого ухвалено вирок.
Посилання обвинуваченого ОСОБА_8 на застосування до нього тортур працівниками Краматорського РУП ГУНП на увагу не заслуговують, оскільки будь-яких заяв та повідомлень від ОСОБА_8 та його захисника, щодо здійснення на ньоготиску чи тортур зі сторони органів досудового розслідування ані під час досудового розслідування, ані в судовому засіданні не надходило.
Клопотань про визнання доказів недопустимими під час судового розгляду також не заявлялось.
Допит підозрюваного ОСОБА_8 21 грудня 2023 року слідчим СВ Краматорського РУП Донецької області ОСОБА_15 здійснювався в присутності захисника ОСОБА_7 , що підтверджується протоколом допиту, тому доводи апеляційної скарги в цій частині також не заслуговують на увагу.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції врахував всі обставини справи, дані про особу обвинуваченого, тому призначене судом першої інстанції покарання обвинуваченому ОСОБА_8 у виді 5 років позбавлення волі,та штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн., відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння нових злочинів, у зв'язку із чим підстав для зміни або скасування вироку суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Вирок Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2025 року стосовно ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - в той самий строк з дня отримання копії ухвали.
Судді