Провадження № 11-кп/803/3677/25 Справа № 932/3037/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
08 грудня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за клопотанням захисника ОСОБА_6 про поновлення строку апеляційного оскарження разом з її апеляційною скаргою в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Дніпра від 14 листопада 2025 року у кримінальному провадженні № 12023000000001536 від 23.08.2023 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Самарканд, республіки Узбекистан, з вищою освітою, розлученого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України,
Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Дніпра від 14 листопада 2025 року задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 12 січня 2026 року, включно, без визначення застави.
При вирішенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд дійшов висновку про доведеність прокурором ризиків, передбачених п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв'язку з чим вважав продовження строку тримання під вартою є необхідним.
Зазначені висновки суду засновані на тому, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, у складі злочинною організації, що свідчить про те що, перебуваючи на свободі, останній може переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню у будь-який спосіб, а також незаконно впливати на свідків.
Вказані підстави виключають об'єктивну можливість щодо застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Шевченківського районного суду м. Дніпра від 14 листопада 2025 року, а по суті апеляційних вимог скасувати оскаржувану ухвалу суду та постановити нову, якою змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 на більш м'який у виді цілодобового домашнього арешту, з покладенням на нього певних обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник посилається на відсутність доказів на підтвердження існування ризиків, на які посилається прокурор у клопотанні про продовження строку тримання під вартою, при цьому зазначає всі клопотання прокурора є однаковими за змістом.
Звертає увагу, що ризик впливу на свідків є безпідставним, оскільки за інкримінованими ОСОБА_7 епізодами злочинної діяльності встановлено лише два свідка, один з яких взагалі не надавав викривальні покази, а свідок ОСОБА_8 , згідно реєстру матеріалів досудового розслідування не допитувався у якості свідка.
Вважає, що судом не враховано, що ОСОБА_7 більше року утримується під вартою, при цьому останній має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, утримує двох неповнолітніх дітей, займався благодійною та волонтерською діяльності, що у своїй сукупності свідчить про наявність соціально-стримуючих факторів у запобіганні ризикам та слугує підставою для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Щодо поважних причин пропуску строку зазначає, що не ознайомлення з повним текстом судового рішення унеможливлювало своєчасне складання вмотивованої апеляційної скарги. Просила визнати причини пропуску строку поважними.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор про час та дату апеляційного провадження повідомлений належним чином, клопотань про особисту участь до суду не подавав, у зв'язку з чим та на підставі ч. 4 ст. 422-1 КПК України апеляційний суд здійснює розгляд без його участі.
Мотиви апеляційного суду в частині вирішення клопотання захисника ОСОБА_6 про поновлення строку апеляційного оскарження.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу.
Згідно статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинне бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Об'єднаною палатою Касаційного кримінального суду у складі ВСУ у справі №461/1434/18 від 27 травня 2019 року, викладено правову позицію, що у випадку необізнаності заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказане за їх клопотанням, може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК України.
З наданих матеріалів видно, що оскаржена ухвала суду постановлена 14 листопада 2025 року з винесенням резолютивної частини, також матеріалами не спростовуються доводи ОСОБА_6 про те, що остання з повним текстом ознайомилась, 19 листопада 2025 року про що свідчить долучені захисником дані вхідної кореспонденції електронної пошти.
Враховуючи вказані вимоги закону, беручи до уваги, що необізнаність про мотиви суду об'єктивно унеможливлювала своєчасне складання та подання апеляційної скарги, з метою забезпечення доступу до правосуддя суд апеляційної інстанції вважає за необхідне строк апеляційного оскарження поновити.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до частин 1 - 3 статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до вимог частин 3, 4 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто таким, що ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, яке ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Дослідивши матеріали провадження, перевіривши оскаржувану ухвалу суду, апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції належним чином дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону, а доводи захисників про відсутність підстав для продовження строку тримання під вартою, апеляційний суд вважає безпідставними.
З матеріалів справи вбачається, що в провадженні Шевченківського районного суду м. Дніпра перебуває кримінальне провадження № 12023000000001536 від 23.08.2023 року щодо ОСОБА_7 , а також інших осіб, обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України.
Прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з підстав наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
З огляду на стадію кримінального провадження, яке наразі перебуває на стадії судового розгляду ОСОБА_7 вже пред'явлено обвинувачення, яке підлягає доведенню прокурором в суді за стандартом «поза розумним сумнівом», апеляційний суд не входить в перевірку питання «обґрунтованості підозри».
Доводи сторони захисту щодо фактичних обставин справи, доведеності чи недоведеності вини обвинуваченого на даній стадії апеляційного розгляду є передчасними.
Необхідно зазначити, що на даному етапі провадження суд апеляційної інстанції не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд першої інстанції під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх допустимості і достатності для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчинені кримінальних правопорушень.
Перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно вважав доведеним ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України для запобігання яким продовження строку тримання обвинуваченого під вартою є доцільним з огляду на наступне.
Суд першої інстанції правильно врахував, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, передбачених ч. 2 ст. 255 та ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі строком до 12 років з конфіскацією майна, а тому, перебуваючи на волі і усвідомлюючи ймовірність можливого покарання, обвинувачений може переховуватись від суду.
Тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 та суворість можливого покарання, яке може бути йому призначено у випадку визнання його винним у вчиненні інкримінованих злочинів безумовно не є вирішальною підставою для подальшого утримання обвинуваченого під вартою, проте як за національним законодавством, так і за судовою практикою Європейського суду з прав людини, визнається вагомим фактором при оцінці ризику, що обвинувачена особа може переховуватись від органу досудового розслідування або суду.
Надаючи оцінку можливості переховування обвинуваченого від суду, враховується, що існує висока ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів, може вдатися до відповідних дій.
Крім того, ризик переховування від суду об'єктивно збільшується з урахуванням ведення в Україні воєнного стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Також обґрунтованими є висновки суду щодо наявності ризику перешкоджання кримінальному провадженню будь-яким чином, оскільки ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, у складі організованої групи, переслідуючи корисливий мотив, а саме отримання прибутку від незаконної діяльності, а тому враховуючи відведену обвинуваченим роль у складі організації, а також кількості залучених осіб, вказаний ризик є вагомим. Зі спливом часу вказаний ризик не зменшився, оскільки не виключається, що на початковому етапі судового розгляду обвинувачений перебуваючи на свободі, з використанням свого авторитету та злочинного впливу можуть будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Крім того суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду, що наявність ризику незаконного впливу на свідків не зменшився, беручи до уваги, що судовий розгляд перебуває тільки на підготовчій стадії, докази по справі не досліджені, учасники кримінального провадження усі не допитані, тому апеляційний суд вважає, що ризик незаконного впливу на свідків з метою надання тих чи інших показів на користь обвинуваченого продовжує існувати.
Таким чином суд першої інстанції прийшов до висновку, що вказані обставини справи свідчать про відсутність підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 більш м'яких запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою, оскільки інші запобіжні заходи, не забезпечать їх належної процесуальної поведінки під час судового розгляду кримінального провадження.
З такими висновками місцевого суду, погоджується й суд апеляційної інстанції.
Враховуючи положення ста. 28 КПК України, а також те, що судовий розгляд кримінального провадження по суті обвинувачення ОСОБА_7 та інших ще не розпочато, по справі ще не допитано учасників, не досліджено всіх доказів, тому суд апеляційної інстанції не вбачає надмірної тривалості тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою на даному етапі кримінального провадження.
З огляду на викладене колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції, який з дотриманням вимог ст.ст.197,199 КПК, на підставі наданих сторонами кримінального провадження доказів, оцінив в сукупності всі обставини, що враховуються при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, та належним чином мотивував своє рішення щодо необхідності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 .
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що практика Європейського суду з прав людини розширила дію гарантій частини 4 статті 5 Конвенції, яка зокрема згідно з доктриною Суду Конвенція вимагає періодичного перегляду тривалого тримання.
Так, аби відповідати вимогам Конвенції, такий перегляд повинен дотримуватись як матеріальних, так і процесуальних норм національного законодавства і, більше того, здійснюватись згідно з метою статті п'ятої Конвенції, тобто для захисту особи від свавілля. Остання вимога означає не тільки, що компетентний суд повинен приймати рішення «швидко», але також, що такі рішення мають прийматися з розумними інтервалами (рішення Herczegfalvy v.Austria, 1992 р.).
Продовження тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (рішення у справі "Єчюс проти Литви" (Jecius v. Lithuania), N 34578/97, п.93, ECHR 2000-IX).
Позбавлення свободи та особистої недоторканості має бути обґрунтованим. Відсутність будь-яких підстав у рішеннях судових органів, які санкціонують тримання під вартою протягом тривалого періоду часу, може бути несумісним з принципом захисту від свавілля, закріпленим п. 1 ст. 5 (рішення у справі «Сташайтіс проти Литви» від 21.03.2002 р.(пп. 66-67).
Переглядаючи оскаржувану ухвалу суду в межах поданої апеляційної скарги щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічного з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного у вигляді тримання під вартою та навів мотиви прийнятого рішення, зазначивши, що обраний стосовно обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою на даний час відповідає його особі, характеру та тяжкості інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а встановлені судом ризики не відпали та продовжують існувати.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Доводи захисника ОСОБА_6 , щодо безпідставності вказаного ризику стосовно її підзахисного ОСОБА_7 є неприйнятними, оскільки останній обвинувачується у не тільки незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні наркотичних речовин, а ще у участі в організованій групі в підтвердження чого стороною обвинувачення представлено ряд свідків, а тому з огляду на стадії судового провадження та з урахуванням того, що останні в суді не допитані, ризик впливу на них продовжує існувати.
Наявність тих фактів, що ОСОБА_7 позитивно характеризується, має міцні соціальні зв'язки, перебування на утриманні неповнолітніх дітей, самі по собі не зменшують заявлених ризиків, оскільки існували і на час вчинення інкримінованих злочинів та не слугували для обвинуваченого стримуючим фактором у вчиненні ним протиправної діяльності.
Щодо доводів захисника ОСОБА_6 про довготривале утримання її підзахисного під вартою то вони не є досить переконливими та не слугують підставою для застосування до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, оскільки враховується, що тривалість такого запобіжного заходу не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі Самойлович проти України (Samoylovichv. Ukraine, заява №28969/04, від 16 травня 2013 року).
Також, у даному випадку враховується, що тривалість застосування такого заходу забезпечення зумовлена не тільки тяжкістю інкримінованих злочинів та їх суспільним інтересом, а і складністю справи, об'ємом досліджених доказів, великою кількістю свідків, які підлягають безпосередньому допиту у суді.
Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 зводяться до дослівного викладення положень кримінального процесуального закону та низки рішень Європейського суду з прав людини без належного співставлення висновків ЄСПЛ у справах у яких вони були сформульовані з фактичними обставинами цієї справи, що не може бути розцінено як належне обґрунтування своїх доводів та підстава для скасування оскарженого рішення.
Колегія суддів також звертає увагу, що оскільки на даний час судом першої інстанції ще не прийнято остаточного рішення і триває судовий розгляд, з огляду на положення ст. 28, ч. 1 ст. 318 КПК України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно дотримуватись розумних строків розгляду цього кримінального провадження та вжити термінових заходів щодо дотримання вищенаведених вимог кримінального процесуального закону.
Будь-яких порушень КПК при постановленні оскарженої ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому за наслідками апеляційного розгляду колегія суддів вважає необхідним ухвалу суду залишити без змін, а апеляційні скарги захисників без задоволення.
Керуючись статтями 199, 331, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, апеляційний суд, -
Клопотання захисника ОСОБА_6 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Шевченківського районного суду м.Дніпра від 14 листопада 2025 року задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , -залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м.Дніпра від 14 листопада 2025 року, якою, зокрема, продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 на 60 днів, тобто до 12 січня 2026 року включно без альтернативи внесення застави, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4