ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/26151/25
провадження № 2/753/15478/25
"16" грудня 2025 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Сирбул О. Ф., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанси», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Шарко Олександр Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
У грудні 2025 року до суду надійшов вищевказаний позов.
Вивчивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків з огляду на наступне.
Відповідно до прохальної частини позовної заяви, позивач просить суд:
- визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 22.12.2021 № 23236, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О. О., про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 ;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанси» на користь ОСОБА_1 кошти в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 в сумі 18 721,81 грн.
Відповідно до положень статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується.
Проте, позивач, звертаючись до суду із вимогою про стягнення грошових коштів, не вказав ціну позову.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява, зокрема, повинна містити відомості про наявність або відсутність електронної пошти та електронного кабінету.
У порушення вищевказаної норми Закону позивачем не зазначено відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у сторін та третіх осіб.
Крім того, частиною 4 ст. 177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Так, при зверненні до суду позивач судовий збір не сплатив та в позові послався на ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» та постанову Верховного суду № 743/1481/21 від 19.10.2022, а тому просить звільнити його від сплати судового збору за подання позову до суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Відповідно до п.22 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Згідно з п.п. 1-1, 11 ч. 1ст.1Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит це вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором. Споживчий кредит (кредит)грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Разом з тим, суд звертає увагу, що п.п. 1-2 ч. 2 ст.3 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що дія цього Закону не поширюється на договори, що містять умову про споживчий кредит у формі кредитування рахунку зі строком погашення кредиту до одного місяця; договори позики, що не передбачають сплати процентів чи будь-яких інших платежів за користування наданими за такими договорами грошовими коштами.
Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов'язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер).
У частині третій статті «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
У постанові Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 638/6060/18 йдеться про необхідність суду з'ясувати, чи пов'язаний позов з порушенням прав споживача. Так, колегія суддів Верховного Суду відхилила аргумент касаційної скарги про те, що позов стосується захисту прав споживача, оскільки позивач не зазначив жодних доводів та доказів того на які саме потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб, в чому полягало порушення прав позивача як споживача.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, згідно із постановою Верховного Суду у справі № 922/404/19 від 09.07.2020 року, зроблено висновок: «позовом є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. При цьому під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 03 листопада 2021 року справа № 757/40852/17, провадження № 61-3024св21, Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.
Отже, для того, щоб особа була звільнена від сплати судового збору, недостатньо зазначити, що це є позов про захист прав споживачів, оскільки такий позов повинен містити предмет та обставини, які вказують на порушення прав позивача як споживача послуг. Тобто, предмет та підстави позову повинні вказувати на те, що такий позов пов'язаний з порушенням права споживача, з зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».
Тобто, в даному випадку предметом позову є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави, тобто матеріально-правові відносини, які виникли з приводу вчинення приватним нотаріусом Золотих О. О. виконавчого напису та на підставі якого було стягнуто з боржника кошти, а не відносини, які виникли з приводу надання позивачу кредиту, який виданий не на конкретні споживчі цілі.
Разом з тим, позивач не зазначає в чому полягає порушення прав позивача, саме як споживача фінансових послуг.
Водночас посилання позивач не можуть бути взяті до уваги, оскільки положення Закону України «Про захист прав споживачів» стосовно звільнення від сплати судового збору, у цьому випадку, не можуть бути застосовані, оскільки оспорюваний позивачем виконавчий напис вчинений на виконання договору відступлення прав вимоги, що не є споживачем договору в розумінні п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів».
Тому доводи позивача про звільнення його від сплати судового збору з покликанням на ч.3 ст.22 Закон України «Про захист прав споживачів» є помилковими.
Таким чином відсутні підстави для звільнення позивача від сплати судового збору за подання даної позовної заяви.
Подібний за змістом висновок зроблено у постанові Верховного Суду по справі № 638/6060/18 від 12.08.2020 року.
Крім того, висновок про те, що не до усіх позовів про визнання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором таким, що не підлягає виконанню застосовується ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», також підтверджується ухвалою Верховного суду від 27.05.2021 у справі №320/10834/18, провадження 61-7345ск21.
Суд також наголошує, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001. У цих рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Таким чином, позивачем при зверненні до суду не доведено, що порушені його прав, як споживача в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», у зв'язку з чим не вбачаю підстав для застосування положень ст. 22 вказаного Закону.
Згідно з ч. 2 ст.133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною четвертою статті 177 ЦПК України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст.4Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою справляється судовий збір 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025рік» розмір прожиткового мінімуму у 2025 році становить на одну особу в розрахунку на місяць із 1 січня 3028 гривень.
Позовна заява містить дві вимоги: немайнового характеру - про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та вимогу майнового характеру - про стягнення коштів, які були стягнуті з позивача в межах виконавчого провадження.
Отже, за подання даного позову до суду, позивачу слід сплатити судовий збір у розмірі 1211,20 гривень за немайнову вимогу (визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню) та 1211,20 гривень за майнову вимогу(стягнення коштів, які були стягнуті з позивача в межах виконавчого провадження).
Суд наголошує, що згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Враховуючи те, що позовна заява не відповідає вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України, приходжу до переконання, що вона підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення її недоліків протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.ст. 175, 176, 177,185, 353, 355ЦПК України, суддя, -
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанси», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Шарко Олександр Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків позову протягом 5 днів з дня отримання позивачем ухвали про залишення позову без руху, в разі невиконання ухвали суду в зазначений строк позовна заява буде вважитися неподаною та повернута позивачу.
Копію ухвали направити позивачу.
Роз'яснити, що якщо у визначений строк недоліки не будуть усунені, позовна заява на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України буде вважаться неподаною та повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: